Вища рада юстиції у складі: Ізовітової Л.П. - головуючої, Андрейцева В.І., Бондика В.А., Завальнюка В.В., Задорожнього О.В., Ківалова С.В., Колесниченка В.М., Кудрявцева В.В., Кузьміна Р.Р., Лавриновича О.В., Палій. В.М., Сафулька С.Ф., Скотаря А.М., Чернушенка А.В., Шелеста М.А., розглянувши довідку члена Вищої ради юстиції, Міністра юстиції України Лавриновича О.В. про результати перевірки відомостей, викладених у поданні суддів Верховного Суду України Волкова О.Ф., Колесника П.І. та судді апеляційного суду Автономної Республіки Крим Луніна С.В. делегатам VIII позачергового з'їзду суддів України про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції Палій В.М., В С Т А Н О В И Л А:

До Вищої ради юстиції 16 липня 2007 року надійшла копія рішення VIII позачергового з'їзду суддів України про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції Палій В.М.

Як вбачається з копії рішення, з'їзд суддів, заслухавши та обговоривши подання суддів про припинення повноважень члена Вищої ради юстиції Палій В.М., відповідно до статті 131 Конституції України, пункту 4 частини другої статті 112 Закону України "Про судоустрій України", пункту 8 частини першої та частини другої статті 18 Закону України "Про Вищу раду юстиції", вирішив припинити повноваження члена Вищої ради юстиції Палій Валентини Михайлівни у зв'язку з порушенням присяги. При цьому підстав припинення повноважень члена Ради Палій В.М. у рішенні з'їзду не вказано, перевірку звинувачень взагалі ніким не здійснено.

Авторами згаданого вище подання (суддями Верховного Суду України Волковим О.Ф., Колесником П.І. та суддею апеляційного суду Автономної Республіки Крим Луніним С.В.) з власної ініціативи надано аналіз проведений членом Вищої ради юстиції Палій В.М. окремим перевіркам та зроблено на власний розсуд висновок про порушення нею вимог Конституції України, законів України щодо незалежності суддів, заборони втручання у їх діяльність при здійсненні правосуддя. Крім того, член Вищої ради юстиції Палій В.М. звинувачується у незаконному вилученні нерозглянутої судової справи, в участі при прийнятті Вищої радою юстиції рішення про внесення подання про звільнення Гаврилюка І.І. з посади судді за порушення присяги.

З наведених обставин ініціатори подання з членом ВРЮ Палій В.М. не спілкувалися, з текстом подання не ознайомили. Подання, датоване 26 червня 2007 року, було оголошено безпосередньо на з'їзді і включено додатково до його порядку денного всупереч вимогам частини 5 статті 113 Закону України "Про судоустрій України".

Перевіркою відомостей, викладених у поданні вказаних суддів, проведеною членом Вищої ради юстиції Лавриновичем О.В. за дорученням Голови Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П. від 23 липня 2007 року N 202/0/4-07, виданим на підставі статті 25 Закону України "Про Вищу раду юстиції" та з 6.5. Регламенту Вищої ради юстиції, встановлено наступне.

На виконання доручення Голови Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П. від 15 травня 2007 року за N 124/0/4-07 членом Вищої ради юстиції Палій В.М. здійснюється перевірка відомостей, викладених у зверненні голови правління ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"" Козлова А.С., яке скероване до Вищої ради юстиції Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя. У зверненні, зокрема, вказувалось, що судді Верховного Суду України 6 лютого 2007 року без участі Фонду державного майна України, представників ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"", представників акціонерів за участю лише представників "FS Trading L.L.S." переглянули господарську справу семирічної давності щодо приватизації компанії та винесли постанову, якою фактично змінили результати приватизації компанії у 1998 році.

Під час перевірки член Вищої ради юстиції Палій В.М. звернулась до суддів Верховного Суду України, які постановили вказане вище судове рішення, з проханням надати пояснення щодо викладених у зверненні обставин.

Слід зазначити, що стадії дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів визначаються статтею 39 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон) у такій послідовності:

1) перевірка даних про дисциплінарний проступок;

2) відкриття дисциплінарного провадження;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

За наслідками перевірки, як визначено у статті 40 Закону, складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозицій. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка.

Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.

Наведеною нормою передбачено, що перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється шляхом одержання письмового пояснення від суддів та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-як органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань.

Отже, стаття 40 Закону не вимагає від члена Вищої ради юстиції у запиті до судді щодо надання ним пояснень конкретно вказувати і обставини, які могли б містити припущення про наявність законної підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Межі пояснень визначаються суддею на власний розсуд, суддя має право відмовитися в наданні пояснень. Проте це не скасовує обов'язок члена Вищої ради юстиції здійснити перевірку.

Цього вимагає і Рішення Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року N 9-рп/2002, в якому зазначено, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти усі звернення, у тому числі кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною 5 статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

Тому здійснення перевірки дій суддів, а не судових рішень, ухвалених ними по суті, не може вважатися втручанням у процес здійснення правосуддя. Закон надає таке право Вищій раді юстиції для забезпечення здійснення нею своїх конституційних повноважень.

Перевірка, що здійснюється членом Вищої ради юстиції Палій В.М., ніяким чином не стосується суті постановленого 6 лютого 2007 року Верховним Судом України рішення.

Наведені у поданні суддів Волкова О.Ф., Колесника П.І. та Луніна С.В. посилання на неіснуючі наміри Вищої ради юстиції дати оцінку постанові Верховного Суду України є інсинуаціями з метою дискредитації діяльності Вищої ради юстиції.

У довідках про результати двох перевірок обставин, викладених у зверненні генерального директора ВАТ "Дрогобицький долотний завод" Веселовського Г.С. та у заяві представника "Теленор Мобайл Ком'юнікейшнз АС", як фактичних обставин, виявлених під час перевірки, надана інформація про розгляд справ у судових інстанціях, посилання на процесуальні документи із зазначенням, що встановлено судами та до яких висновків вони дійшли, у тому числі і щодо їх обґрунтованості і відповідності вимогам закону, коли йдеться про посилання на висновки вищестоящих судів стосовно рішень судів нижчої судової інстанції.

Отже, визнання наведеної у довідках інформації про розгляд справ у судових інстанціях як оцінки членом Вищої ради юстиції судових актів по суті є навмисним перекручуванням дійсного стану речей, проявом упередженості у звинуваченнях.

Скарга ВАТ "Дрогобицький долотний завод" на неправомірні дії судді Верховного Суду України спочатку була надіслана до Генеральної прокуратури України для проведення перевірки наведених фактів порушення Господарського процесуального кодексу України, перевищення меж повноважень, наданих Верховному Суду України цим Кодексом, при розгляді касаційної скарги ТОВ "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємства" у справі N 21/554 господарського суду міста Києва.

Крім того, заявник стверджував, що голова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України Шицький І.Б. здійснював тиск як на колегію суддів цього суду, так і на колегію суддів апеляційної інстанції, яка розглядала справу. Тиск здійснювався, як вказано у скарзі, і при розгляді касаційної скарги того самого заявника у справі N 22/90 господарського суду міста Києва. Порушувалось питання про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.

Листом Генеральної прокуратури України від 2 серпня 2006 року за N 05/1/1-р зазначена скарга з посиланням на статтю 7 Закону України "Про звернення громадян" була надіслана за належністю Голові Ради суддів України Пилипчуку П.П. як "звернення генерального директора ВАТ "Дрогобицький долотний завод" Веселовського Г.С. про неправомірні, на думку автора, дії судді Верховного Суду України Шицького І.Б. при винесенні постанов Верховного Суду України від 01.10.05 та від 27.06.06 та тиску на суддів".

Заступник Голови Ради суддів України Волков О.Ф. (він же співавтор подання до VIII з'їзду суддів) направив вказану скаргу до Вищої ради юстиції за належністю з посиланням на частину З статті 7 Закону України "Про звернення громадян" та з огляду на частину 2 статті 99 Закону України "Про судоустрій України" і статтю 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції", поінформувавши про це генерального директора ВАТ "Дрогобицький долотний завод" Веселовського Г.С. Одночасно Волков О.Ф. роз'яснив Веселовському Г.С, що, "згідно з чинним законодавством, дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів здійснює Вища рада юстиції".

Дійсно, дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів здійснюється відповідно до вимог статей 37-43 Закону України "Про Вищу раду юстиції" та в порядку, визначеному пунктами 6-13 з 4.3.2 Регламенту Вищої ради юстиції.

Проте подальші дії ініціаторів подання до VIII з'їзду суддів свідчать про провокативність їх намірів.

Перевірку відомостей, викладених у зверненні ВАТ "Дрогобицький долотний завод", щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України Барбари В.П., хуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., в.о. Голови Вищої ради юстиції Шелестом М.А. було доручено члену Вищої ради юстиції Палій В.М. (доручення N 265/0/4-06 від 7 грудня 2006 року).

Листом Вищої ради юстиції від 8 грудня 2006 року за підписом в.о. Голови Вищої ради юстиції Шелеста М.А. було повідомлено ВАТ "Дрогобицький долотний завод" про призначення перевірки щодо одних суддів Верховного Суду України та про закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності інших суддів Верховного Суду України.

За результатами перевірки членом Вищої ради юстиції Палій В.М. 18 січня 2007 року складено довідку, в якій наведена інформація щодо розгляду обох справ у судах різних інстанцій. Жодних особистих оцінок судовим рішенням по їх суті у довідці не дано. Є тільки констатація, що судами застосована судова практика, яка склалася при розгляді господарських справ даної категорії, та що колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України при розгляді справ N 22/5 та 22/554 діяла в межах повноважень, наданих чинним Господарським процесуальним кодексом України, а тому підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності немає.

Вища рада юстиції, розглянувши матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Палій В.М. за скаргою генерального директора ВАТ "Дрогобицький долотний завод" Веселовського Г.С., 16 травня 200 визнала відсутніми підстави для притягнення суддів Верховного Суду України Шицького І.Б., Барбари В.П., хуля В.С., Карпечкіна П.Ф. Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф. до дисциплінарної відповідальності та затвердила результати перевірки.

Листом від 18 травня 2007 року заступник Голови Вищою раді юстиції Шелест М.А. поінформував ВАТ "Дрогобицький долотний завод" про прийняте Вищою радою юстиції рішення.

У заяві представника "Теленор Мобайл Ком'юнікейшнз АС" за довіреністю Тронада Моє на ім'я в. о. Голови Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П., Голови Ради суддів України Пилипчука П.П., міністра юстиції України Лавриновича О.В., Генерального прокурора України Медведька О.І., Голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Ківалова С.В., не акцентуючи увагу на змісті постанови від 3 жовтня 2006 року у справі N 46/501, яку ухвалила Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, прямо наголошується на перевищенні Верховним Судом України повноважень з огляду на положення статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Конституції України.