На виконання Указу Президента України від 03.10.92 N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" із змінами та доповненнями, Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.92 N 731 із змінами та доповненнями,

1. Затвердити Методичні рекомендації про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування та облік нормативно-правових актів митних органів України (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Начальникам управлінь та самостійних відділів центрального апарату Держмитслужби України, керівникам митних органів та спеціалізованих митних організацій:

забезпечити вивчення та неухильне виконання усіма працівниками вимог Методичних рекомендацій;

призначити посадових осіб, відповідальних за підготовку, державну реєстрацію та облік нормативно-правових актів;

своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, зазначені у пункті 1.2 Методичних рекомендацій;

переглянути раніше видані нормативно-правові акти з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства, скасування застарілих актів, усунення їх множинності.

3. Управлінню контролю за дотриманням митного законодавства та ревізійної роботи (Дьомін Ю.М.) при проведенні комплексних перевірок оперативно-службової діяльності митних органів вивчати стан обліку і зберігання текстів законодавчих та інших нормативно-правових актів, виданих митним органом, підтримання їх у контрольному стані, вносити пропозиції про усунення виявлених недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у їх допущенні.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Першого заступника Голови Служби Єгорова О.Б.

5. Наказ Держмиткому України від 29.04.94 N 120 вважати таким, що втратив чинність.

Ці Методичні рекомендації розроблені відповідно до вимог Указу Президента України від 03.10.92 N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" із змінами та доповненнями, Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.92 N 731 зі змінами та доповненнями, Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 N 1153 (1153-97-п ), Інструкції з діловодства в митних органах України, затвердженої наказом Держмитслужби України від 06.04.98 N 184 та Порядку скасування рішень про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.99 N 8/5.

1.1. Нормативно-правовий акт, що розробляється, повинен відповідати Конституції та іншим законодавчим актам України, узгоджуватися з раніше виданими актами з питань, що ним регламентуються, і викладатися державною мовою згідно з правописом.

1.2. Нормативно-правові акти будь-якого виду (накази, правила, інструкції, положення тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;

мають міжвідомчий характер, тобто стосуються питань, що належать до сфери управління інших міністерств і відомств підлягають державній реєстрації.

1.3. На державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про затвердження складу комісій, призначення на посади і звільнення з них, застосування до працівників заходів стягнення та заохочення тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших подібних документів, що містять правові норми;

в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

г) якими до відома митних органів доводяться рішення вищих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень вищих органів і власних рішень Держмитслужби, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не мають нових правових норм;

е) нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші).

2.1. Підготовка проекту нормативно-правового акта покладається на підрозділ, до компетенції якого належить питання, що регулюється цим актом.

Для підготовки найбільш важливих та складних проектів рекомендується створювати комісію (робочу групу) з залученням, якщо це необхідно, науковців та кваліфікованих спеціалістів-практиків, а для підготовки проектів актів міжвідомчого характеру - представників відповідних міністерств і відомств.

Юридичні підрозділи митних органів у разі потреби надають розробникам проекту допомогу з питань, що належать до їхньої компетенції.

2.2. Якщо підготовку проекту доручено кільком підрозділам, роботу над проектом організовує той з них, якому це доручено, або той, найменування якого зазначене першим.

2.3. Керівник підрозділу, який очолює розробку проекту, складає план роботи. У плані мають бути передбачені основні заходи щодо розробки проекту, визначені строки їх здійснення та відповідальні за це посадові особи. План обговорюється на організаційній нараді робочої групи, після чого затверджується керівником митного органу. Затверджений план надсилається всім посадовим особам, залученим до роботи над проектом.

2.4. На початку роботи над проектом визначається вид акта (наказ, положення, інструкція тощо), коло питань, які становитимуть предмет його правового регулювання, вивчається практика застосування чинних нормативно-правових актів з цих питань, виявляються суперечності та прогалини у них, визначаються оптимальні шляхи їх подолання, складаються прогнози щодо проблем, які можуть виникнути у зв'язку з виданням акта, що розробляється.

3.1. Назва нормативно-правового акта повинна стисло і, разом з тим, достатньо повно передавати його зміст. Якщо нормативно-правовий акт регулює одночасно кілька питань, назва може бути узагальненою,

Якщо є потреба у роз'ясненні мети прийняття акта, на початку тексту викладається коротка преамбула (вступна частина). Положення, що мають нормативний характер, до преамбули не включаються.

3.2. Структура нормативно-правового акта має забезпечувати послідовне і всебічне висвітлення предмету правового регулювання, а також зручність користування ним.

Текст акта складається з розділів, які нумеруються послідовно арабськими цифрами і, як правило, мають назви.

Розділи поділяються на статті (пункти), які нумеруються арабськими цифрами через крапку, як-от: 1.2; 5.7; 4.12 тощо. Цифра перед крапкою означає номер розділу, у якому вміщено статтю (пункт), а цифри після крапки - номер статті (пункту) всередині цього розділу. Стаття (пункт) може складатися з абзаців (частин), які позначаються буквами українського алфавіту.

У кожній статті (пункті), як правило, викладається одна правова норма. Викладення в одній статті (пункті) двох і більше тісно пов'язаних між собою правових норм допускається, якщо це необхідно для їх правильного розуміння та застосування. У таких випадках допускається позначення цих норм додатковою нумерацією, як-от: 2.4.1, 5.11.2 тощо.

Викладення правових норм у зносках, примітках, а також у додатках до нормативно-правового акта не допускається.

3.3. Текст нормативно-правового акта має викладатися стисло, не містити повторень, а також виразів, позбавлених конкретного змісту.

Терміни, які вживаються у нормативно-правовому акті, мають бути чіткими, зрозумілими і мати загальноприйняті значення. Якщо ті чи інші терміни вживаються в акті у специфічному значенні або є новими чи малопоширеними, в окремій статті (пункті) на початку тексту наводяться визначення цих термінів.

Не допускається позначення в одному й тому самому нормативно-правовому акті одного й того самого поняття різними термінами як-от: товари - предмети - вантажі, або: митниця - митний орган - митна установа тощо.

3.4. Посилання у тій чи іншій статті (пункті) нормативно-правового акта на інші статті (пункти) цього самого акта, а також на інші нормативно-правові акти робиться для того, щоб уникнути повторень або показати взаємний зв'язок цих актів.

Посилання на раніше виданий акт повинне містити його назву, дату видання та номер, найменування органу, що видав акт, а для відомчих актів - також дату та номер державної реєстрації.

3.5. Найменування органів державної влади, підприємств, організацій та установ передаються у нормативно-правовому акті у точній відповідності з їх офіційними найменуваннями, зазначеними в їх установчих документах. Використання скорочених назв та абревіатур допускається, коли вони є офіційними.

3.6. Якщо новим нормативно-правовим актом вносяться незначні зміни або доповнення до чинних нормативно-правових актів, кожна зміна або доповнення наводиться в окремій статті (пункті) нового акта, при цьому зазначається, до яких саме положень чинного акта ці зміни (доповнення) вносяться.

Якщо зміни та доповнення до чинних нормативно-правових актів є значними або численними, відповідні положення чинних актів або акти в цілому викладаються у новому акті у новій редакції.

Зміни та доповнення, що встановлюють нові правові норми, оформлюються, як правило, у вигляді окремих статей (пунктів) або абзаців.

3.7. Якщо у зв'язку з виданням нового нормативно-правового акта раніше видані акти чи їх окремі положення визнаються такими, що втратили чинність, про це зазначається в окремій статті (пункті) в кінці тексту. Якщо кількість нормативно-правових актів чи їх окремих положень, визнаних такими, що втратили чинність, є значною, їх перелік може виноситися у додаток.

3.8. Нормативно-правові акти, видані спільно чи за погодженням з іншими органами, змінюються, доповнюються або визнаються такими, що втратили чинність у такому ж порядку.

3.9. Великий за обсягом систематизований нормативно-правовий акт (інструкція, положення, порядок, правила тощо) виконується на чистих аркушах паперу (без бланка) і затверджується наказом керівника митного органу, який видає цей акт (додаток 1). У правому верхньому куті першого аркуша такого акта розміщується гриф затвердження за такою формою: Затверджено наказом Державної митної служби України

від 20 січня 1999 р. N 15

Під грифом затвердження залишається місце розміром 6 х 10 сантиметрів для запису про державну реєстрацію нормативно-правового акта.

3.10. У разі потреби митні органи видають спільні нормативно-правові акти (додаток 2). Такі акти виконуються на чистих аркушах, у верхній частині першого з яких зазначаються найменування органів, що їх видали.

Спільний акт видається за однією датою. Номер такого акта складається з номерів, присвоєних йому органами, що його видають, зазначених через дріб.

У разі підписання спільного акта особами, що обіймають рівнозначні посади, їхні підписи розміщуються на одному рівні, наприклад: Голова Держмитслужби України Міністр внутрішніх справ України (Підпис) (Ініціали, (Підпис) (Ініціали, прізвище) прізвище).

Якщо акт підписується посадовими особами різного рівня, їхні підписи розміщуються один під одним відповідно до рівня посад, наприклад: Голова Держмитслужби (Підпис) (Ініціали, України прізвище) Заступник Міністра (Підпис) (Ініціали, внутрішніх справ прізвище) України.

4.1. Проект нормативно-правового акта може погоджуватися керівниками структурних підрозділів митного органу, до компетенції яких належать питання, що регулюються цим актом (внутрішнє погодження) та заінтересованими органами, організаціями та установами (зовнішнє погодження).