Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та на виконання заходів, затверджених наказом Держкомстату України від 12.05.2006 N 205 "Про заходи щодо удосконалення організації спостереження за змінами цін та методології розрахунків індексів споживчих цін",

1. Затвердити схвалені методичною комісією Держкомстату Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін (далі - Методологічні положення), що додаються.

2. Департаменту статистики цін (Драговоз О.М.):

2.1. Здійснювати організаційне керівництво щодо застосування на практиці Методологічних положень, затверджених пунктом 1 цього наказу.

2.2. Направити Методологічні положення, затверджені пунктом 1 цього наказу, головним управлінням статистики в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Управлінню статистики в м. Севастополі для використання в роботі.

3. Вважати таким, що втратив чинність, з 1 січня 2007 року наказ Держкомстату від 03.04.2001 N 178 "Про затвердження методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін" (із змінами).

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Остапчука Ю.М.

Методологічні положення розроблені з метою вдосконалення організації і підвищення якості статистичного спостереження за змінами споживчих цін (тарифів) на товари (послуги). Методологія розрахунку індексу споживчих цін базується на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

Методологічні положення визначають порядок спостереження за змінами споживчих цін (тарифів) на товари (послуги) та розрахунку індексу споживчих цін.

Методологічні положення призначені для використання працівниками органів державної статистики, міністерствами, іншими органами виконавчої влади, науковими організаціями, навчальними закладами, іншими користувачами статистичної інформації та сприятимуть прозорості та кращому розумінню методології розрахунку індексу споживчих цін у суспільстві.

Методологічні положення підготовлені співробітниками Держкомстату України:

за участю фахівців Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Національного банку України, Інституту економіки та прогнозування НАН України.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує рівень інфляції і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів населення, рішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Статистичне спостереження за змінами споживчих цін і тарифів проводиться на вибірковій основі. Побудова ІСЦ складається з таких основних етапів:

- формування споживчого набору товарів (послуг) - представників;

- відбір територій;

- відбір базових підприємств;

- визначення порядку збору інформації про ціни і тарифи;

- формування вагової структури;

- розрахунок середніх цін (тарифів) та індивідуальних індексів цін (тарифів) на товари (послуги);

- розрахунок індексу споживчих цін.

Розрахунок ІСЦ проводиться на основі даних щодо змін цін (тарифів), одержаних шляхом щомісячної реєстрації цін (тарифів) на споживчому ринку, та даних про структуру фактичних споживчих грошових витрат домогосподарств - основного джерела інформації для формування вагової структури.

При визначенні ІСЦ використовується така термінологія:

Базисний період вагової структури - період часу, до якого відноситься розрахована вагова структура.

Базисний період індексу - період часу, для якого значення індексу приймається за 1,0 або 100%.

Базове підприємство - підприємства торгівлі, сфери послуг, ринки, де здійснюється реєстрація цін (тарифів) на споживчі товари (послуги).

Вагова структура (вагові коефіцієнти) - частка споживчих витрат на купівлю товарів (послуг)-представників, яка визначена на основі фактичних споживчих грошових витрат домогосподарств.

Дефляція - вилучення з обігу надлишкової грошової маси, випущеної у період інфляції, що супроводжується загальним зниженням цін на товари і послуги.

Зважування - метод індексних розрахунків для одержання зведених показників з індивідуальних елементів, кожному з яких надається визначене значення, або вага, у загальній їх сукупності.

Вибірка - група чи частина одиниць досліджуваної сукупності, які відібрали, вважаючи, що вона буде репрезентативною (представницькою) для всієї цієї сукупності.

Вид товару, його властивості - повна, докладна характеристика товарів (послуг), що відібрані для спостереження.

Група товарів (послуг) - сукупність товарів (послуг) - представників, які об'єднані за споживчим призначенням та походженням.

Груповий індекс - індекс для групи товарів (послуг), який є середньозваженим індивідуальних індексів товарів (послуг) - представників.

Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Економічний район - угруповання регіонів, запропоноване Радою по вивченню продуктивних сил у рамках програми "Україна 2010".

Індекс цін - відносний показник, виражений у коефіцієнтах або відсотках, що характеризує зміну цін у часі (індекс динаміки) або у просторі (територіальний індекс).

Індекс цін довгостроковий - індекс цін товару (послуги) - представника поточного або попереднього періоду порівняно з базисним.

Індекс цін короткостроковий - індекс цін товару (послуги) - представника звітного періоду порівняно з попереднім.

Індивідуальний індекс - індекс, отриманий на основі середніх цін товару (послуги) - представника у звітному та попередньому місяцях.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) - складова системи національних класифікаторів, розроблена на базі міжнародної статистичної класифікації видів діяльності Європейського Союзу і призначена для систематизації та групування економічної інформації. При розробленні системи класифікацій Європейського Союзу за основу було прийнято структуру та опис Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності ISIC (Rev.3.1 - 1989, ООН).

Класифікація індивідуального споживання за цілями (КІСЦ) - функціональна класифікація, яка є частиною Системи Національних Рахунків 1993 року та відображає групування витрат домогосподарств на товари та послуги.

Міські поселення - міста Київ, Сімферополь, Севастополь, обласні центри, райцентри та інші міста.

Порівнянна ціна (тариф) - ціна (тариф) на товар (послугу) з конкретними споживчими властивостями, зареєстрована в звітному і попередньому місяцях в одному і тому ж базовому підприємстві.

Поточна (звітна) ціна - ціна в означений період часу в базовому підприємстві на момент її реєстрації.

Регіони - Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ та Севастополь.

Реєстрація цін - метод збору інформації щодо цін (тарифів) на товари (послуги), що включені до споживчого набору, на відібраній сукупності базових підприємств шляхом їх відвідування.

Ринкова ціна - ціна, сформована під впливом попиту та пропозиції на товар в умовах конкурентного ринку.

Споживчі грошові витрати домогосподарств - грошові витрати домогосподарств на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, товарів та послуг (одягу та взуття, оплату житла, води, газу, електроенергії та інших видів палива; меблів, предметів домашнього вжитку, побутової техніки та товарів для щоденного обслуговування житла; витрати на охорону здоров'я, транспорт, зв'язок, відпочинок та культуру, освіту тощо).

Споживчий набір товарів (послуг) - представників (набір) - єдиний для всіх регіонів країни репрезентативно відібраний перелік товарів та послуг, що найчастіше споживаються населенням.

Споживча ціна (тариф) - фактична ціна (тариф) на товар (послугу), реалізовані у вільному продажу в базових підприємствах з урахуванням ПДВ, акцизу та інших непрямих податків.

Споживчі товари (послуги) - товари (послуги), що використовуються населенням для особистого або загальносімейного споживання.

Сезонність - поняття, що характеризує зміну явищ у динаміці, які повторюються і можуть бути викликані різними причинами, у тому числі змінами пори року, явищами природи, врожайністю, а також звичаями, традиціями, святами і т. ін.

Середня ціна (тариф) товару (послуги) - представника - середній рівень ціни, розрахований на базі зареєстрованих цін (тарифів) на конкретні товари (послуги) в базових підприємствах.

Середня ціна по регіону - середньозважена ціна, розрахована на основі середніх цін на товар (послугу) - представник, зареєстрованих в міських поселеннях.

Товар (послуга)-представник - це сукупність видів товарів (послуг), які є однорідними за своїми споживчими властивостями та призначенням і мають однакові тенденції щодо зміни цін.

Ціна - грошове відображення вартості товару (послуги) за його кількісну одиницю.

Споживчий набір товарів (послуг)-представників, на підставі якого здійснюються спостереження за змінами цін (тарифів) і розраховується ІСЦ, є єдиним для всіх регіонів країни. Набір визначається централізовано Держкомстатом України з урахуванням пропозицій територіальних органів державної статистики, узгоджується із зацікавленими економічними відомствами, профспілками, науковими установами, залишається незмінним протягом певного часу і є відправним пунктом для відбору конкретних товарів та послуг для реєстрації цін у регіонах.

У набір включені товари і послуги масового споживчого попиту, незалежно від того, регулюються (встановлюються) ціни (тарифи) на них чи носять вільний (ринковий) характер, а також окремі товари і послуги, які відносяться до непершочергових потреб (легкові автомобілі, ювелірні вироби з золота, делікатесні продукти тощо). Включення товарів (послуг)-представників до набору проводиться на основі даних щодо споживчих грошових витрат всіх (міських та сільських) домогосподарств.

Товари (послуги), які купуються з метою нагромадження (предмети старовини, витвори мистецтва, антикварні ювелірні вироби тощо), інвестицій (придбання житла, землі та інших матеріальних та нематеріальних активів), заощадження, сплата прямих податків, внески до Пенсійного фонду, страхування життя, штрафи не є споживчими товарами (послугами) і не включаються до споживчого набору.

В основу побудови споживчого набору покладені такі основні принципи:

- необхідність реального відображення структури споживчих грошових витрат домогосподарств;

- можливість оптимальної організації процесу реєстрації цін.

Керуючись першим принципом, товари та послуги, які є небажаними з соціальної точки зору, але складають суттєві статті витрат домогосподарств (наприклад, тютюн, алкоголь), включаються до набору. Водночас окремі послуги (наприклад, оренда житла, послуги репетиторів), на які дуже проблематично чітко визначити ціни, зокрема, через низьку прозорість у відповідних сферах, не включаються до набору, оскільки не відповідають другому принципу побудови набору.

Критерієм для включення в набір нових товарів є їх частка в загальних споживчих витратах домогосподарств - не менш 0,1% для продовольчих та 0,2% для непродовольчих товарів.

Набір переглядається зазвичай один раз у п'ять років з урахуванням змін на споживчому ринку регіонів та у структурі споживчих грошових витрат домогосподарств.

Споживчий набір товарів (послуг)-представників для розрахунку ІСЦ наведений у Додатку 1.

Відбір товарів (послуг) для реєстрації цін (тарифів) здійснюється поетапно методом спрямованої вибірки.

Спочатку централізовано визначається перелік товарів (послуг)-представників та загальний опис їх споживчих якостей. Цей опис не містить детальних характеристик товарів (послуг), що обумовлене такими причинами:

- занадто деталізована характеристика може бути нехарактерною в різних базових підприємствах і регіонах;

- динамічністю споживчого ринку - під впливом ряду факторів (тенденцій моди, культури споживання, науково-технічного прогресу і т. ін.) характеристики конкретних товарів і послуг можуть суттєво змінюватися.

Надалі фахівці територіальних органів державної статистики в кожному міському поселенні, де проводиться спостереження за змінами споживчих цін (тарифів), самостійно відбирають конкретні товари (послуги) з урахуванням особливостей стану споживчого ринку регіону. При цьому використовуються такі критерії відбору:

- значний попит населення на ці товари (послуги);

- регулярна наявність їх у базовому підприємстві протягом певного часу.

У випадку систематичної відсутності на споживчому ринку міського поселення окремих товарів (послуг)-представників, спостереження за цими позиціями не проводяться.

Спостереження за змінами цін (тарифів) проводиться у міських поселеннях всіх регіонів країни. Відбір міських поселень, в яких проводиться спостереження за змінами споживчих цін (тарифів) на товари (послуги), здійснюється на центральному рівні і є репрезентативним для розрахунку ІСЦ для кожного з 27 регіонів країни.

Інформація про ціни (тарифи) збирається в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах і районних центрах, які відібрані на основі процедури стратифікованого багатоступеневого відбору з елементами методу імовірності, пропорційній розміру. Цей метод передбачає відбір одиниць з генеральної сукупності шляхом надання кожній одиниці імовірності включення у вибірку, яка пропорційна певній допоміжній змінній, а саме чисельності населення.

Процес відбору складається з таких етапів.

На першому етапі міські поселення розподіляються на страти в залежності від середньорічної чисельності наявного міського населення кожного з регіонів.

1 страта - чисельність населення більше 100 000 чол.;

2 страта - 50 000-100 000 чол.;

3 страта - 25 000-50 000 чол.;

4 страта - до 25 000 чол.

На другому етапі проводяться розрахунки частки населення і кількості реєстрацій цін за кожною стратою кожного регіону у загальній кількості населення та реєстрацій по країні, а також частки населення і реєстрацій за кожною стратою всередині регіону з метою зіставлення даних по кожному регіону в цілому та економічному району з даними по країні. Відповідність цих співвідношень є критерієм для відбору міських поселень для спостереження за змінами споживчих цін (тарифів).

На третьому етапі здійснюється відбір міських поселень з кожної страти. Кожна страта є зменшеною генеральною сукупністю, в якій відбір здійснюється окремо.

До спостереження за змінами споживчих цін (тарифів) включені всі міські поселення з першої та другої страт, які є саморепрезентативними.

З третьої та четвертої страт відібрані по одному міському поселенню, які відповідають таким вимогам:

- найбільша кількість населення та реєстрацій цін;

- репрезентативність моделей споживання для кожного з регіонів;

- достатня насиченість споживчого ринку товарами (послугами) для проведення реєстрації на максимальну кількість товарів (послуг) - представників зі споживчого набору;

- рівномірне географічне охоплення регіонів реєстрацією цін.

Перелік міських поселень, в яких проводиться спостереження за змінами споживчих цін, наведений у Додатку 2.

Спостереження за змінами цін (тарифів) на товари (послуги) здійснюється за вибірковим колом базових підприємств.

Відбір базових підприємств проводять спеціалісти органів державної статистики на місцях. Структура відібраних базових підприємств переглядається щорічно.

Для відбору базових підприємств використовуються дані статистики торгівлі і послуг щодо розподілу обсягів роздрібного товарообороту і реалізованих послуг за формами власності та обстеження умов життя домогосподарств щодо грошових витрат на купівлю товарів за місцем придбання.

При формуванні сукупності базових підприємств необхідно керуватися таким:

- спостереження за змінами цін (тарифів) проводиться в підприємствах роздрібної торгівлі, ресторанного господарства і сфери послуг усіх форм власності (державної, приватної, комунальної), а також на продовольчих, речових і змішаних ринках;

- у кожному міському поселенні відбираються великі, середні і малі підприємства торгівлі і сфери послуг, розташовані як у центральній частині міського поселення, так і віддалені від центру, тобто з різними умовами торгівлі (обслуговування).

Відібрана сукупність базових підприємств повинна відповідати таким вимогам:

- регулярність продажу товарів і реалізації послуг, відібраних для спостереження;

- фірмові магазини, магазини-салони включаються в спостереження за умови, що в них реалізуються товари, які за споживчими властивостями і рівнем цін розраховані на масового споживача;

- не включаються підприємства торгівлі, в яких реалізуються товари, рівень цін на які багаторазово перевищує середній рівень цін на аналогічні товари.

Наприклад, не потрібно реєструвати ціни в магазинах (бутиках), що торгують ексклюзивними моделями одягу або ультрамодним взуттям престижних іноземних фірм, тому що, крім високого рівня цін, надходження товарів у цих магазинах відбувається, як правило, невеликими за обсягом партіями, з постійним відновленням асортименту, що значно ускладнює процес спостереження за змінами цін.

- не включаються підприємства торгівлі, в яких реалізуються незначні партії товарів, які надходять до продажу нерегулярно (стокові магазини), або такі, що спеціалізуються на продажу товарів, які були у користуванні (second hand).

В універсальних магазинах, супермаркетах, гіпермаркетах, спеціалізованих магазинах, розташованих у різних частинах міста, що входять в єдину торговельну мережу, реєстрація цін проводиться за найбільш повним переліком товарів. При цьому кількість цін, зареєстрованих по кожному товару - представнику у відібраних для спостереження магазинах даної мережі, повинна репрезентативно відбивати обсяг реалізованих товарів у всіх магазинах цієї мережі, розташованих у міському поселенні.

З метою полегшення подальшої ідентифікації підприємств торгівлі і сфери послуг фахівці територіальних органів державної статистики складають перелік базових підприємств та заносять до нього їх повні найменування, адресу та телефони.

Перш ніж відібрати конкретне підприємство, необхідно відвідати його і порівняти асортимент, який пропонується, з тим, який потрібен для реєстрації цін. Запропонований асортимент повинен охоплювати якомога більшу частину споживчого набору. Для реєстрації цін неохопленої частини набору необхідно знайти інше підприємство.

Якщо підприємство, відібране для обстеження, закривається або втратило значну частину свого ринку, реєстратор повинен підібрати інше, в якому асортимент товарів, рівень цін, умови реалізації товарів (послуг) ідентичні тому, що закривається.

Збір інформації щодо споживчих цін (тарифів) проводиться щомісячно фахівцями територіальних органів державної статистики шляхом відвідування базових підприємств і реєстрації цін (тарифів) на товари (послуги), які входять у споживчий набір.

Реєстрації підлягає фактична ціна конкретного товару (послуги), що реалізується на споживчому ринку з урахуванням податків, які сплачує населення (ПДВ, акциз та інші непрямі податки).

Реєстрація цін (тарифів) проводиться щомісячно:

- в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі - з 1 по 25 число;

- в райцентрах та інших містах - з 1 по 20 число.

За окремими товарами, перелік яких наведений у Додатку 3, реєстрація цін проводиться протягом повного місяця. До переліку включені товари зі значною часткою витрат на їх придбання в загальних споживчих витратах домогосподарств та ціни на які зазнають суттєвих коливань впродовж місяця.

По кожному товару-представнику в обласному центрі, містах Києві, Сімферополі та Севастополі реєструється не менше 9-10 цін, у райцентрах та інших містах - не менше 5-6 цін, послугах - відповідно 7-8 та 4-5 цін. Виняток складають окремі види послуг (електроенергія, газ, послуги зв'язку, залізничний транспорт міжміського сполучення), на які діють єдині тарифи, що контролюються (встановлюються) відповідними органами виконавчої влади.

Реєстрація цін одного й того самого конкретного товару (послуги) у звітному місяці на одному й тому ж базовому підприємстві проводиться у ті ж числа, що і у попередньому місяці. Відхилення може становити не більше 1-2 днів. Реєстрація цін свіжих продуктів на ринку (наприклад, овочів, фруктів, молока та молочної продукції, риби і т. ін.) проводиться в тій частині дня, коли здійснюється найбільша кількість покупок.

У спостереження включаються тільки нові товари як вітчизняного, так і імпортного виробництва, крім "елітних" товарів, таких як ювелірні вироби з діамантами, дорогі марки імпортних автомобілів, меблів, горілчаних виробів тощо.

Характерною ознакою споживчого ринку стали сезонні знижки, рекламні акції, розпродаж товарів.

Сезонні знижки, ціни розпродажу враховуються, якщо:

- вони є постійною та широко розповсюдженою характеристикою споживчого ринку;

- виставлений на розпродаж товар є той самий, що й у попередній місяць, не пошкоджений, термін реалізації якого не закінчився;

- вага (упаковка) залишається без змін;

- знижки надаються всім без винятку споживачам.

Зниження цін не враховуються, якщо:

- товари пошкоджені або термін їх реалізації закінчився;

- знижки надаються для постійних клієнтів або є винятковими;

- знижки надаються окремим категоріям споживачів (студентам, пенсіонерам);

- товар надається як подарунок у разі придбання визначеного товару (рекламні пропозиції);

- знижки залежать від кількості товару, що пропонується (дві одиниці за ціною однієї).

Не допускається проведення реєстрації всіх цін на товар (послугу) - представник лише в одному базовому підприємстві, а також розрахунок індексів цін на основі однієї зареєстрованої ціни, оскільки ці дані не відображають реальний стан споживчого ринку міського поселення (за винятком товарів (послуг), ціни (тарифи) на які контролюються (встановлюються) урядом або місцевими органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування).

Неприпустимо також здійснювати розрахунки середніх цін та індивідуальних індексів цін на основі зареєстрованих цін на товари, що виробляються тільки одним виробником, оскільки в цьому випадку зміна цінової політики одного виробника екстраполюється на весь споживчий ринок регіону, що не відображає реальної ситуації, адже населення купує дуже різноманітну продукцію.

Наприклад: молочні продукти тільки фірми "Галактон", олія - "Чумак", пиво - "Сармат" тощо.

Ціни на товари (послуги) реєструються рівномірно протягом періоду реєстрації. Це стосується всіх товарів та послуг, а особливо - продуктів харчування. В той же час ціни, які регламентуються рішеннями або наказами відповідних органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування (тарифи на послуги зв'язку, житлово-комунальні послуги тощо), реєструються один раз за період реєстрації з урахуванням дати введення їх в дію.

На кожний товар (послугу)-представник заповнюється окремий "Бланк реєстрації цін на споживчі товари та послуги" (Додаток 4), куди заносяться ціни (тарифи) та докладна характеристика відібраних конкретних товарів (послуг). Характеристика товару має важливе значення, оскільки дає реєстратору інформацію, на який товар необхідно реєструвати ціни. Якщо вона недостатньо детальна, існує імовірність реєстрації цін на товари різної якості. Характеристика містить повну назву товару, країни та підприємства-виробника, марку, сорт, вид, величину тари тощо.

Бланк складається з двох розділів: розділу А (підприємства (установи) торгівлі, сфери послуг усіх форм власності) і розділу Б (ринки). Ціни на продовольчі і непродовольчі товари, які реалізуються на організованих ринках юридичними особами, включаються у розділ А, фізичними - розділ Б. Ціни (тарифи) на послуги заносяться тільки у розділ А.

В адресній частині бланку реєстрації вказується назва та код товару (послуги) - представника, одиниця виміру.

Зареєстрована ціна перераховується на одиницю виміру (кілограм, літр тощо) і заноситься в графи 7 і 12. Перерахунки проводяться тільки для тих товарів, які реалізуються в банках, пляшках, пачках і т. ін. Разом з тим, слід зіставляти ціни на товари в однорідній тарі та упаковках однакової ваги, оскільки перерахунки можуть призвести до викривлення індивідуального індексу (товари в більшій тарі стають відносно дешевшими, ніж у меншій). Для проведення реєстрації у звітному місяці у графах 2-7 проставляються дані з граф 2, 8-12 попереднього місяця.

Однією з основних умов одержання максимально точної і достовірної інформації, що використовується для розрахунку індексу споживчих цін, є дотримання порівнянності цін у звітному і попередньому періодах, тобто однакова кількість реєстрацій на кожний товар (послугу) протягом двох періодів.

Наприклад, якщо на товар-представник у попередньому місяці було зареєстровано 6 цін, а в звітному - 5 цін і розрахунок середніх цін та індивідуальних індексів цін зроблений на основі всіх реєстрацій у кожному місяці, то може бути зафіксована зміна середніх цін, у той час як всі ціни залишилися без зміни і тільки один з конкретних видів даного товару (на який була зареєстрована ціна в попередньому місяці) зник із продажу.

Для забезпечення порівнянності цінової інформації та її безперервності застосовуються методи заміни товарів (послуг)-представників.

З часом окремі товари зникають, інші зазнають значних змін або замінюються конкурентними виробами і більше майже не реалізуються. В цих випадках здійснюється їх заміна на інші. Заміна товарів проводиться також з метою забезпечення репрезентативності розрахунку ІСЦ, оскільки довготривале спостереження за цінами на одні й ті самі конкретні види товарів (послуг) може призвести до того, що споживчий набір не буде відповідати сучасній моделі споживання домогосподарств.

На споживчому ринку можливі такі ситуації:

- товар (послуга) відсутній тимчасово;

- товар (послуга) зник остаточно;

- товар (послуга) наявний на ринку, але обсяги його реалізації поступово знижуються.

Товар може бути тимчасово відсутній в продажу через тимчасову зупинку його виробництва, перебої в постачанні сировини, відсутність попиту на продукцію, труднощі із транспортними перевезеннями, вичерпанням запасів у торгівлі тощо. У разі відсутності протягом звітного місяця відібраного виду товару (послуги) у базовому підприємстві (при наявності інформації, що реалізація буде відновлена в майбутньому) застосовується розрахункова ціна, визначена одним з наступних методів:

- ціна попереднього місяця автоматично переноситься на поточний місяць (за умови стабільної цінової ситуації);

- із застосуванням індексу ціни на аналогічний товар (послугу).

Приклади.

Реєстратор має зареєструвати у звітному місяці ціну за кілограм борошна пшеничного вищого гатунку виробництва "Київмлин" (ціна попереднього місяця становила 2,40 грн.), однак цей товар тимчасово відсутній у продажу. Працівник торгівлі інформує реєстратора, що через труднощі з постачанням це борошно надійде в продаж через деякий час. Крім того, йому відомо, що зміни ціни на цей товар не передбачається. У цьому випадку ціна за попередній місяць (2,40 грн.) автоматично переноситься на звітний місяць.

У попередньому місяці була зареєстрована ціна на мінеральну воду "Трускавецька" (розфасовка 1,5 л, ціна 1,70 грн.), у звітному місяці ця вода відсутня у продажу. Але і у попередньому, і звітному місяцях у продажу є мінеральна вода "Луганська" в аналогічній розфасовці по ціні 1,90 грн. та 2,00 грн. відповідно. Індекс ціни на воду "Луганська" становить 105,3% (2,00 / 1,90 х 100%). Розрахункова ціна на воду Трускавецька" в звітному місяці буде 1,79 грн. (1,70 х 105,3 / 100).

При цьому при визначенні розрахункової ціни не використовуються ціни на товари, які беруть участь у рекламних акціях.

Розрахункова ціна використовується максимум протягом двох місяців, надалі, якщо товар все ще відсутній, проводиться його заміна.

Такий підхід не застосовується до сезонних товарів. Порядок розрахунку індексів цін на сезонну продукцію викладено в розд. VIII.

У випадку, коли товар зник з продажу остаточно або зазнав значної трансформації, здійснюється його заміна із застосуванням одного з наступних методів.

Метод прямої заміни використовується за умови наявності в асортименті товарів, що пропонує базове підприємство, товару з аналогічними властивостями й споживчими характеристиками. При цьому проводиться заміна товару шляхом занесення до бланка детального опису "нового" товару та його ціни. При застосуванні цього методу ціна "нового" товару безпосередньо порівнюється з ціною "старого" товару і бере участь у розрахунку індексу за звітний місяць.

Наприклад, карамель "Малібу-полуниця" виробництва фірми Roshen у базовому підприємстві тимчасово відсутня (ціна у попередньому місяці складала 12,00 грн. за кг.). Натомість в продажу наявна карамель "Малібу-абрикос", вироблена цим же підприємством за ціною 12,10 грн. Оскільки ці два товари є практично тотожними, їх ціни порівнюються безпосередньо і індекс за поточний місяць дорівнює 100,8% (12,10 / 12,00 грн. х 100).

Для використання методу ланцюга необхідно знайти новий товар, який не має принципових відмінностей від старого, і отримати ціну на нього за попередній місяць. Цей метод базується на припущенні, що оскільки обидва товари продаються одночасно, різниця в ціні між ними свідчить про різницю в якості. Тобто товар, ціну якого необхідно зафіксувати, зник і не має прямого замінника, але існує товар, достатньо близький до старого, ціна на який відома за попередній місяць. Таким чином, "старий" товар замінюється "новим".

Наприклад, мікрохвильова піч "LG MS 2345", об'єм 20 л з основними базовими функціями та механічним, керуванням (ціна 430 грн.) знята з виробництва, але у продажу є мікрохвильова піч "LG MS 2352" з такими ж самими функціями та з сенсорним керуванням по ціні 520 грн. Виходячи з цієї інформації, можна вважати, що обидві печі принципово не відрізняються одна від одної. Ціна нової печі в попередньому місяці, за інформацією продавця, становила 515 грн. З бланка виключається "старий" товар, зазначається ціна "нового" у попередньому та звітному місяцях, що дає змогу розрахувати індекс цін у звітному місяці, який становить 101,0% (520 / 515 грн. х 100%).

Вибір нового товару здійснюється у випадку, коли немає ні прямого замінника, ні товару, достатньо близького до "старого". У такому разі "старий" товар виключається з обстеження, при цьому, з метою забезпечення еквівалентної кількості цін, відбирається інший, більш сучасний товар. У разі, коли ціна на "новий" товар відома лише за звітний місяць, вона вноситься до бланка за звітний місяць як базова і використовується для розрахунку індексу у наступному місяці. Якщо відома як звітна, так і попередня ціна "нового" товару (ціну за попередній місяць можна одержати від керівника торгової точки), "новий" товар бере участь у розрахунку індексу цін у звітному місяці.

Наприклад, мікрохвильова піч "LG MS 2345", об'єм 20 л з основними базовими функціями та механічним керуванням (ціна 430 грн.) знята з виробництва. У продажу є мікрохвильова піч "Samsung MW 87 WR", об'єм 23 л, з додатковими функціями та діалоговим керуванням по ціні 750 грн. Зважаючи на те, що між даними печами існує велика різниця в якості і ці товари відносяться до різних сегментів цін, їх не можна порівнювати. В цьому випадку до бланка заноситься "новий" товар, а "старий" товар виключається. Якщо ціна за попередній місяць невідома, ціна нового товару заноситься як базова і буде використовуватися для розрахунку індексу цін у наступному місяці. У разі, коли є можливість визначити ціну печі "Samsung MW 87 WR" за попередній місяць, цей товар включається в розрахунки середньої ціни у звітному місяці.

Товар може бути наявний на споживчому ринку, проте обсяги його реалізації поступово знижуються у зв'язку з появою нових конкурентоспроможних товарів. Динаміка цін на застарілий товар через зменшений попит може суттєво відрізнятися від реальної динаміки цін на споріднені товари. Наприклад, до таких товарів належать мобільні телефони, телевізори, музичні центри, сучасні види одягу та взуття. В такому випадку також виконується заміна товару. Товар для заміни відбирається серед товарів зі схожими споживчими якостями, при цьому основним критерієм для заміни слугують обсяги продажу "нового" товару. З метою забезпечення коректної заміни протягом двох-трьох місяців проводиться подвійна реєстрація цін на "старий" та "новий" товари, при цьому в цей період у розрахунках індексів беруть участь ціни на "старий" товар. Остаточна заміна товару здійснюється за умови стабільно зростаючого попиту населення та постійної наявності "нового" товару на споживчому ринку.

У складі споживчого набору товарів (послуг)-представників присутні сезонні товари, ціни на які зазнають регулярних сезонних коливань. В одних випадках вони обумовлені природними факторами з боку пропозиції (це відноситься до свіжих фруктів, овочів, картоплі, живої риби тощо), в інших - кліматичними умовами з боку попиту (наприклад, одяг, взуття, спортивні товари, паливо, прохолоджувальні напої, морозиво тощо).

Регулярний характер сезонних коливань не означає, що динаміка обсягу реалізації та цін того чи іншого сезонного товару в поточному році збігаються з попередніми. Це пов'язане, зокрема, з розбіжностями в погодних умовах та врожайності, прогресом у технології виробництва.

Сезонними вважаються ті товари (послуги), які а) відсутні на ринку протягом певних періодів року або б) наявні протягом всього року, але характеризуються регулярними коливаннями цін та кількості, що збігаються з певними сезонами чи порами року. Товари, які можна віднести до першої категорії, називають найбільш характерними сезонними товарами, до другої - менш характерними.

До найбільш характерних належать окремі продукти харчування, серед яких плодоовочева продукція і рання картопля.

До менш характерних належать одяг та взуття. Змінам цін на одяг та взуття притаманні сезонні коливання, проте, на відміну від плодоовочевої продукції та ранньої картоплі, вони не мають суттєвого впливу на величину ІСЦ, оскільки товари літнього та зимового асортименту наявні в продажу протягом всього року. Водночас сезонний характер попиту на товари зазначених груп обумовлює проведення розпродажу, сезонних знижок тощо, які враховуються при реєстрації цін тоді, коли вони носять масовий характер, не обмежені у кількості, надаються всім без винятку категоріям населення та не пов'язані зі змінами у якості товарів.

При розрахунках індексів цін на плодоовочеву продукцію та картоплю застосовуються такі методи:

- метод середньосезонних цін;

- метод заміни товарів;

- метод середньозважених цін.

Метод середньосезонних цін передбачає розрахунок індексів цін шляхом зіставлення цін, зареєстрованих на початку сезону поточного року до середньогеометричних цін сезону попереднього року.

Наприклад, розрахунок індексу цін на полуницю у травні п. р. проводиться шляхом ділення цін за травень п. р. на середньосезонну з цін за травень-липень попереднього року.

Умовний приклад розрахунку індексів цін на полуницю наведено нижче.

Як видно з таблиці, індекс цін у травні буде дорівнювати 204,3% (19,00 : 9,30 х 100), червні - 43,2% (8,20 : 19,00 х 100), липні - 91,5 % (7,50 : 8,20 х 100).

Після закінчення сезону реалізації середньосезонна ціна не використовується у розрахунках індивідуального індексу аж до початку нового сезону, тобто за позицією "ягоди" ціна і індивідуальний індекс будуть дорівнювати "0".

Такий саме підхід застосовується при розрахунках індексів цін на кісточкові, кавуни та дині, кабачки, баклажани, гарбузи, перець, огірки, помідори.

Метод заміни товарів застосовується у разі, коли відсутня інформація щодо розподілення обсягів продажу продукції пізніх і ранніх сортів. Заміна плодової продукції пізніх і ранніх сортів проводиться шляхом проведення подвійної реєстрації, яка дозволяє провести розрахунки індексів у звітному місяці на основі цін продукції пізніх сортів і створити базу для розрахунку індексів у наступному місяці на основі цін продукції ранніх сортів. Такий метод застосовується при розрахунках індексів цін на яблука та виноград, оскільки між пізніми і ранніми сортами яблук і винограду існує суттєва різниця в цінах та якісних характеристиках.

Наприклад, індекс цін на яблука у липні розраховується на основі цін на яблука пізніх сортів (врожаю попереднього року). Водночас, з метою створення бази для розрахунку індексу за серпень проводиться реєстрація цін на яблука ранніх сортів, які починають з'являтися на споживчому ринку. Таким чином, індекс за серпень розраховується на основі цін на яблука ранніх сортів.

Метод середньозважених цін базується на розрахунку цін з урахуванням частки обсягів реалізації ранніх та пізніх овочів (врожаю попереднього року).

Окремі види продукції (картопля, капуста, морква, буряк) протягом декількох місяців наявні у продажу в двох різновидах: ранні та пізні (врожаю попереднього року). Впродовж цих місяців ціни на перші втричі або у чотири рази вищі за ціни других, а через декілька місяців ранні сорти поступово замінюються на пізні.

Для визначення середньої ціни, наприклад, на картоплю при переході від реалізації пізньої картоплі до продажу ранньої, реєстрація цін проводиться окремо: на картоплю ранню і картоплю пізню, при цьому - на ранню картоплю, починаючи з моменту її надходження у продаж. Однак у розрахунки індексу споживчих цін інформація щодо цін на ранню картоплю включається лише з моменту набуття масового характеру реалізації цього товару (у більшості регіонів - у червні).

При розрахунках середньозваженої ціни картоплі враховується поступово зростаюча частка ранньої картоплі в загальному обсязі реалізації цього товару і, відповідно, зниження частки пізньої картоплі. Це здійснюється через кількість відповідних цінових реєстрацій.

Розрахунок індексів цін на картоплю у більшості регіонів здійснюється з використанням у травні цін на пізню картоплю, у червні, липні - на пізню та ранню, серпні - на ранню. Середня ціна у червні розраховується на основі зареєстрованих цін на пізню та ранню картоплю з урахуванням інформації щодо обсягів продажу цих видів продукції на міських ринках по регіону (за даними статистики торгівлі). З огляду на кліматичні умови, в окремих регіонах ціни на ранню картоплю можуть використовуватися для розрахунку середньої ціни вже у травні з урахуванням відповідних обсягів реалізації ранньої та пізньої картоплі.

Умовний приклад розрахунку середньої ціни та індексів цін на картоплю наведено нижче.

Середня ціна у червні розраховується таким чином: (2,03 х 0,36) + (1,07 х 0,64) = 1,41 грн. Аналогічно розраховується середня ціна у липні; у травні та серпні середні ціни дорівнюють відповідно 1,06 грн. та 1,14 грн., оскільки на споживчому ринку у травні наявна здебільшого тільки пізня картопля, у серпні - тільки рання.

Як видно з таблиці, індекс цін у червні буде дорівнювати 133,0% (1,41 : 1,06 х 100), липні - 97,9% (1,38 : 1,41 х 100), серпні - 82,6% (1,14 : 1,38 х 100).

Даний метод дозволяє провести ув'язку цін на ранню картоплю з цінами на пізню картоплю. Обгрунтоване проведення заміни ціни базисного періоду та правильне визначення частки ранньої та пізньої картоплі у загальному обсязі реалізації цього товару при розрахунках середньозважених цін гарантує безперервні розрахунки ланцюжка індексів цін і дозволяє уникнути викривлення індексу в результаті некоректної заміни ціни пізньої картоплі.

Такий саме підхід застосовується до розрахунків індексів цін на капусту, моркву, буряк.

Реєстрація цін на окремі види непродовольчих товарів, зокрема одягу та взуття, в умовах частих змін асортименту та постійного розвитку моди, має свої особливості. Так, іноді важко знайти товар з такими ж характеристиками, що й у попередньому місяці. Отже, реєстратор повинен зробити заміну товару. При цьому слід керуватися такими правилами:

- Точно дотримуватися опису товарів, наведеному у поясненнях до споживчого набору.

Наприклад, якщо у попередньому місяці по позиції "пальто, напівпальто жіноче" зареєстровані ціни на пальта з вовняної тканини, то у звітному місяці необхідно спостерігати за цінами на пальта з вовняної тканини, а не з синтетичних матеріалів.

- Відбирати "стандартні" або "класичні" вироби, на які мода має менший вплив, ніж на ті, що залишаються "модними" протягом певного часу.

- Морально застарілі моделі, які вже не користуються попитом, а отже не можуть характеризувати динаміку змін цін, замінювати на більш сучасні.

- Змішані тканини порівнювати тільки з аналогічними, тобто дотримуватися того самого складу; пропорція (відсоток) кожного із складових матеріалів може коливатися не більше як на +- 10 в. п.

Наприклад, порівнювати спідницю з вовни/поліестеру з спідницею з вовни/поліестеру, а не з спідницею з бавовни/поліестеру; пуловер 50% вовни / 50% поліестеру - з пуловером 60% вовни / 40% поліестеру, а не з пуловером 30% вовни / 70% поліестеру.

- Порівнювати між собою можна такі синтетичні матеріали, як акрил, поліакрил, поліамід, поліестер.

Окремі види меблів та домашнього обладнання також зазнають частих змін в асортименті. Якісний чинник відіграє велику роль для товарів такого типу, тому необхідно якомога точніше оцінити якість товару, щоб зіставити його з іншими у разі потреби. У зв'язку з цим характеристики товарів, ціни яких реєструються, повинні описуватися більш детально. Крім стандартного опису, треба бути уважним до таких моментів: матеріал (вид деревини) та якість кінцевої обробки. У цих випадках слід обов'язково консультуватися з продавцем і зафіксувати детальні характеристики.

Приклади.

Диван, вир. Україна, ТОВ "Проун", модель "Вікторія", розмір 220 х 80 х 70, розкладний, каркас ДСП, матрац пружинний, оббивний матеріал - поліестеровий велюр, підлокітники м'які, поверхня сидіння зі штучними м'якими "пагорбами".

Плитка керамічна, настінна, глазурована, вир. Україна, м. Харків, модель "Агат", розмір 25 х 25.

Для спостереження за цінами на товари побутової техніки і телерадіотовари, що представлені на споживчому ринку різноманітним, часто поновлюваним асортиментом виробів, з істотним розходженням у якісних характеристиках і споживчих властивостях, а також великою диференціацією цін, включається максимально можливе число різних моделей.

При цьому при відборі конкретних товарів для спостереження, а також відстеження зміни асортименту, крім опитування продавців, вивчається рекламна продукція, що містить характеристики конкретних моделей, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) і т. п.

Найбільш динамічним є ринок телефонних апаратів стільникового зв'язку.

По позиції "Мобільний телефон" реєструється ціна на окремі моделі і марки телефонних апаратів стільникового зв'язку середнього цінового класу в комплекті (трубка, акумуляторна батарея та інші аксесуари, що входять у комплект) виробництва фірм, що мають найбільше поширення на споживчому ринку (Sony Ericsson, Motorola, Nokia, Samsung, Siemens).

Реєструється ціна стільникового телефонного апарата, без оплати тарифного плану - підключення до мережі мобільного зв'язку.

Для спостереження відбираються моделі і марки апаратів стільникових телефонів, рівень цін на які знаходиться в середньому діапазоні (без камери).

У зв'язку з тим, що протягом року відбувається значне оновлення асортименту, рекомендується починати спостереження за цінами на нові моделі телефонних апаратів з моменту їх появи на ринку, але в розрахунок індексу включати ціни на ці моделі через 2-3 місяця спостереження, коли після зникнення фактора новизни динаміка цін на них буде мати стабільний характер. Ціни на ці моделі використовуються для розрахунку індексу до моменту, коли, в результаті морального старіння, обсяг продажу їх починає скорочуватися, а ціни істотно знижуватися.

Часткова ротація (підключення в розрахунок середньої ціни по 1-2 нових моделях з одночасним виключенням такої ж кількості застарілих моделей) здійснюється 2-3 рази на рік.

Подібний метод застосовується при реєстрації цін на комп'ютерну техніку.

Спостереження за цінами (тарифами) на житлово-комунальні послуги має свою специфіку. Наразі поширена практика диференціації квартплати або плати за утримання будинків в залежності від умов проживання (від року забудови, поверховості, наявності ліфтів і т. д.). У разі, коли дані про співвідношення житла різних видів відсутні, розрахунок середньої ціни здійснюється за формулою середньої геометричної незваженої. Тобто в тих населених пунктах, де введена диференційована оплата, середня ціна за 1 кв. м житлової площі розраховується шляхом добутку всіх діючих тарифів і видобуванню кореня степеня, рівного числу зареєстрованих тарифів.

Водночас, органи місцевої влади ряду регіонів запроваджують диференційовані тарифи на центральне опалення, гарячу та холодну воду в опалювальному та неопалювальному сезонах. У зв'язку з цим плата на ці види послуг суттєво коливається протягом року. Ці зміни обов'язково повинні враховуватися при розрахунку індивідуальних індексів.

Наприклад, тариф за опалення 1 кв. м житла в опалювальному сезоні (жовтень-березень) становить 0,80 грн.; в інші місяці - 0,40 грн. Таким чином, індивідуальний індекс цін у квітні становить 50% (0,40 : 0,80 х 100), а у жовтні - 200% (0,80 : 0,40 х 100).

Ціни (тарифи) на деякі види послуг, наприклад, туристичну поїздку за кордон, встановлюються в іноземній валюті (євро, доларах США). Реєстрація цін на такі послуги визначається шляхом переведення їх вартості з валютного виміру в гривню за курсом, встановленим Національним банком України, розрахованим в середньому за період реєстрації.

Ціни (тарифи) на окремі товари (послуги), зокрема, ті, що контролюються (встановлюються) органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування, можуть бути введеними дію не з першого числа звітного місяця. До таких товарів (послуг) відносяться, наприклад, окремі сорти хліба, тарифи на перевезення залізничним транспортом, зв'язку тощо. В такому разі середня ціна за звітний місяць розраховується за формулою середньоарифметичної зваженої.

Наприклад, ціни на хліб "Український" підвищилися з 11 червня (з 1,60 грн. до 1,80 грн. за кг). Середня ціна за червень становить 1,73 грн. (1,60 х 10 + 1,80 х 20) / 30).

Основою інформаційної бази для формування вагової структури (вагових коефіцієнтів) є дані, отримані за результатами обстежень умов життя домогосподарств (ОУЖД).

Вагові коефіцієнти відображають відносну значимість товарів (послуг), яка вимірюється їх часткою у споживанні домогосподарств, і віддзеркалюють ступінь впливу зміни цін (тарифів) кожного товару (послуги) на величину загального ІСЦ. За допомогою вагових коефіцієнтів здійснюється агрегація індексів з найнижчого рівня до найвищого.

Перегляд вагової структури здійснюється щорічно. Процедури перегляду та переходу на нові вагові коефіцієнти відповідають міжнародним стандартам, що дозволяє розраховувати ІСЦ за різні періоди з використанням різних базисних років.

Для визначення вагової структури використовуються споживчі грошові витрати всіх (міських і сільських) домогосподарств.

Основним принципом формування вагової структури для розрахунку ІСЦ є максимальне охоплення даних щодо споживчих грошових витрат домогосподарств.

Вагові коефіцієнти розраховуються як частка споживчих грошових витрат на кожний товар (послугу) у загальних споживчих грошових витратах домогосподарств за рік, при цьому кожний товар (послуга) має свою питому вагу у розрахунку ІСЦ, яка визначається з точністю до 0,00001.

Для розрахунку індексів споживчих цін за регіонами використовуються вагові коефіцієнти, розраховані на рівні 8 економічних районів. Вагові коефіцієнти по кожному з економічних районів розраховуються на базі даних щодо споживчих грошових витрат усіх домогосподарств за результатами ОУЖД. Методологічні принципи формування системи вагових коефіцієнтів є єдиними для всіх економічних районів.

Вагові коефіцієнти за економічними районами використовуються для розрахунку ІСЦ по кожному регіону, що входить у відповідний економічний район. Місто Київ у зв'язку з його особливим статусом та відмінною моделлю споживання розглядається як окремий район, таким чином Центральний район поділяється на два: м. Київ та Київська і Черкаська області.

Розрахунок вагових коефіцієнтів проводиться поетапно та має ряд особливостей.

Основними етапами розрахунку є:

- встановлення відповідності між статтями витрат ОУЖД та товарами (послугами)-представниками зі споживчого набору;

- дезагрегація та перерозподіл статей витрат ОУЖД відповідно до споживчого набору і визначення детальної схеми розподілу статей витрат домогосподарств за позиціями споживчого набору;

- коригування окремих статей витрат ОУЖД з використанням додаткових джерел даних.

На першому етапі встановлюється відповідність між статтями витрат ОУЖД та товарами (послугами)-представниками зі споживчого набору.

Більшість вагових коефіцієнтів розраховується на основі даних ОУЖД шляхом прямого віднесення витрат до відповідних товарів (послуг)-представників.

Наприклад, витрати домогосподарств по статті "М'ясо птиці" повністю відносяться до позиції "Птиця" зі споживчого набору.

Метод умовного включення застосовується до незначних витрат домогосподарств на товари (послуги), які не включені до споживчого набору. Такі витрати відносяться до витрат на товари (послуги)-представники, близькі за своїми споживчими властивостями та включені до споживчого набору. В основу цього методу покладено припущення, що ціна товарів з незначними витратами змінюється пропорційно зміні цін схожих товарів зі споживчого набору.

Наприклад, витрати на чорну ікру є дуже незначними і при формуванні вагових коефіцієнтів додаються до витрат на рибну ікру; при визначенні вагових коефіцієнтів на сумки довключаються витрати на гаманці тощо.

Споживчі витрати домогосподарств за окремими статтями можуть бути представлені агрегованими даними по групах товарів і послуг, тому на другому етапі здійснюється дезагрегація і перерозподіл витрат домогосподарств, з метою отримання вагового коефіцієнта по кожному товару (послузі).

У разі, коли декільком позиціям зі споживчого набору відповідає тільки одна стаття витрат, застосовується метод дезагрегації. При цьому витрати розподіляються експертним шляхом з урахуванням додаткових джерел інформації, а саме: обсягів продажу товарів на міських ринках за даними статистики торгівлі.

Наприклад, у споживчому наборі "морква" та "буряк" - це окремі товари-представники, в ОУЖД - це одна стаття витрат. Оскільки за даними статистики торгівлі 60% товарообігу припадає на моркву, 40% - на буряк, витрати розподіляються відповідним чином.

У структурі споживчих грошових витрат домогосподарств у складі окремих груп разом з деталізованими статтями витрат є і не деталізовані або "інші", які не мають відповідних позицій у споживчому наборі товарів (послуг)-представників. Розподіл таких витрат може бути проведений різними способами.

Так, наприклад, розподіл витрат "Інші ліки" та "Лікарські трави" здійснюється пропорційно до частки витрат на різні види медикаментів, які входять до споживчого набору товарів (послуг) - представників.