Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича - доповідача,

Касмініна Олександра Володимировича,

Колісника Віктора Павловича,

Кривенка Віктора Васильовича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Володимира Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2015 p., № 22, ст. 145), пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 5,ст. 50).

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Верховний Суд України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину п'яту статті 43, частину першу статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами (далі - Закон № 2262) "у взаємозв'язку" з пунктом 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213), пунктом 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911).

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" від 12 квітня 2016 року № 1080-VIII (далі - Закон № 1080) статтю 43 Закону № 2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина п'ята стала частиною сьомою вказаної статті. Тобто змінилося лише структурне розташування цієї частини, а не зміст, що не перешкоджає проведенню її перевірки на відповідність Конституції України (конституційність). Крім того, у конституційному поданні фактично порушується питання щодо конституційності тільки другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Таким чином, предметом розгляду Конституційного Суду України є друге речення частини сьомої статті 43, частина перша статті 54 Закону № 2262, пункт 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213 , пункт 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 911 .

Згідно з другим реченням частини сьомої статті 43 Закону № 2262 "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 2262 "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Згідно з пунктом 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213 "Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії".

Як зазначено в пункті 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 911, "Дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року".

Обґрунтовуючи невідповідність другого речення частини сьомої статті 43, частини першої статті 54 Закону № 2262 частині першій статті 8, частині п'ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 58, статті 64 Конституції України, суб'єкт права на конституційне подання, навівши (зіставивши) зміст попередньої та чинної редакцій статей 43, 54 Закону № 2262, дійшов висновку, що ними звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод військовослужбовців та позбавлено їх права на соціальний захист (включаючи право на отримання пенсії) шляхом запровадження законодавцем правового регулювання, за якого особа, реалізуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізовувати інше право (гарантію). На підтвердження недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод автор клопотання також навів ряд правових позицій Конституційного Суду України, які стосуються суті частини третьої статті 22 Основного Закону України і таких складових принципів верховенства права, як правової визначеності та стабільності правового регулювання (рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 14 червня 2007 року № 3-рп/2007, від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010), а також рішення Європейського суду з прав людини, у яких акцентовано увагу на необхідності дотримання державою принципу "правомірних або законних очікувань".