Відповідно до Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 р. N 587, та з метою координації діяльності з розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України

1. Затвердити:

1.1. Положення про Наукову раду Державного департаменту України з питань виконання покарань, що додається.

1.2. Склад Наукової ради Державного департаменту України з питань виконання покарань, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 15.02.2010 N 43 "Про затвердження складу Наукової ради Державного департаменту України з питань виконання покарань та положення про неї".

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

4. Наказ оголосити персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

1. Наукова рада Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - Наукова рада) є постійно діючим колегіальним дорадчим органом, що створений відповідно до пункту 11 Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 р. N 587, з метою розгляду та підготовки рекомендацій для прийняття рішень з питань наукового супроводження, планування, фінансування, координації наукової діяльності, наукового обґрунтування найважливіших рішень щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - кримінально-виконавча служба), а також урахування наукових підходів у процесі прогнозування та вироблення стратегічних пріоритетів її розвитку.

2. Наукова рада базує свою роботу на принципах компетентності та об'єктивності, врахування світового рівня наукового і науково-технічного прогресу, колегіальності та персональної відповідальності за рішення, які вона приймає, та здійснює свою діяльність на громадських засадах.

3. У своїй діяльності Наукова рада керується Конституцією України, Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", іншими законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість виконання яких надана державою, нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - Держдепартамент), а також цим Положенням.

4. До складу Наукової ради входять: голова, його заступник (заступники), секретар та члени Наукової ради - провідні науковці та найбільш досвідчені фахівці кримінально-виконавчої служби. Рішення щодо персонального складу Наукової ради приймається Головою Держдепартаменту та затверджується його наказом.

5. Для участі в роботі Наукової ради можуть запрошуватися, за їхньою згодою, представники комітетів Верховної Ради України, Секретаріату Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Національної академії наук України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівний склад Держдепартаменту, його територіальних органів управління та інші фахівці кримінально-виконавчої служби.

6. Основними завданнями Наукової ради є:

розробка науково-практичних рекомендацій та висновків щодо формування та реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

формування науково обґрунтованих пропозицій щодо визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень з проблем діяльності кримінально-виконавчої служби, планування, організації, координації та забезпечення її наукової діяльності;

розробка пропозицій щодо формування замовлення стосовно проведення наукових досліджень у сфері виконання кримінальних покарань, розподілу виділених бюджетних асигнувань на проведення науково-дослідних робіт згідно з кошторисом Держдепартаменту;

розгляд результатів науково-дослідних робіт і дисертацій на здобуття вчених ступенів кандидата і доктора наук за спеціальностями та темами, спрямованими на розвиток кримінально-виконавчої служби;

розробка рекомендацій до практичного застосування результатів наукових досліджень у сфері виконання кримінальних покарань;

наукові обґрунтування пропозицій щодо співробітництва з іншими державами;

розгляд стану організаційно-методичного забезпечення, результатів проведення перевірок і атестацій наукових (науково-дослідних) установ та навчальних закладів кримінально-виконавчої служби;

розгляд стану організації та підсумків проведення наукових конференцій, симпозіумів, семінарів, виставок тощо та обмін досвідом з актуальних проблем діяльності кримінально-виконавчої служби за участю в них наукових і науково-педагогічних працівників наукових (науково-дослідних) установ та навчальних закладів кримінально-виконавчої служби;

визначення актуальних проблем наукових досліджень та напрямів удосконалення навчальної роботи в системі професійного навчання персоналу кримінально-виконавчої служби;

формування планів основних фундаментальних наукових досліджень і розробок у сфері виконання кримінальних покарань;

розгляд науково-практичних рекомендацій щодо розвитку і підвищення ефективності управління персоналом кримінально-виконавчої служби;

розробка рекомендацій щодо розвитку та вдосконалення нормативно-правового, організаційного і кадрового забезпечення кримінально-виконавчої служби;

координація розробки науково-методичного забезпечення навчального процесу навчальних закладів кримінально-виконавчої служби;

розгляд та підготовка рекомендацій щодо впровадження навчальної та навчально-методичної літератури у діяльність навчальних закладів кримінально-виконавчої служби;

розгляд, розробка рекомендацій і висновків щодо погодження та запровадження освітньо-професійних програм підготовки персоналу для кримінально-виконавчої служби;

аналіз рекомендацій щодо здійснення контролю за якістю навчання у відомчих навчальних закладах;

розгляд пропозицій щодо забезпечення режиму виконання кримінальних покарань, оптимізації виховної роботи із засудженими, соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

аналіз результатів науково-дослідних робіт та вирішення питання публікації і впровадження їх у діяльність кримінально-виконавчої служби;

розробка пропозицій щодо вдосконалення форм статистичної звітності у сфері виконання кримінальних покарань;

сприяння встановленню та підтримка зв'язків з науковими, навчальними, юридичними, медичними та педагогічними закладами, правоохоронними органами, іншими відомствами і організаціями;

здійснення інших заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування та розвитку наукової діяльності в кримінально-виконавчій службі, та розроблення наукових підходів до процесів прийняття рішень прикладного характеру.

7. Наукова рада відповідно до своїх основних завдань:

здійснює координацію наукового супроводження заходів програм розвитку кримінально-виконавчої служби, оцінки стану та результатів виконання цих програм з наданням рекомендацій щодо їх коригування;

розробляє рекомендації щодо:

проведення комплексного наукового аналізу діяльності та розвитку кримінально-виконавчої служби, вдосконалення способів і форм підготовки фахівців;

координації зусиль наукових (науково-дослідних) установ та навчальних закладів кримінально-виконавчої служби у здійсненні взаємодії з Національною академією наук України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади під час виконання наукових досліджень у сфері виконання кримінальних покарань;

здійснення взаємодії, розподілу напрямів і тематики наукових досліджень між науковими (науково-дослідними) установами та навчальними закладами кримінально-виконавчої служби з урахуванням їх спеціалізації та наукового потенціалу;

впровадження в діяльність наукових (науково-дослідних) установ та навчальних закладів кримінально-виконавчої служби прогресивних форм організації наукових досліджень і розробок та вдосконалення шляхів їх розвитку;

організації наукової експертизи проектів програм, планів наукової діяльності, пропозицій різного рівня, які потребують проведення науково обґрунтованого аналізу та отримання висновку про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо;

удосконалення управління системою підготовки персоналу для кримінально-виконавчої служби та науковим супроводом її діяльності;

створення нових, реорганізації або ліквідації існуючих наукових (науково-дослідних) установ та навчальних закладів кримінально-виконавчої служби, проведення їх атестації;

урегулювання питань інтелектуальної власності в кримінально-виконавчій службі;

підготовки, професійного зростання, ефективного використання та соціального захисту наукових і науково-педагогічних працівників наукових (науково-дослідних) установ та навчальних закладів кримінально-виконавчої служби.

8. Наукова рада для реалізації покладених на неї завдань має право:

вносити на обговорення колегії Держдепартаменту та на розгляд керівництва Держдепартаменту наукові рекомендації та інші пропозиції з актуальних питань діяльності кримінально-виконавчої служби та удосконалення галузевої науки;

вносити на розгляд керівництва Держдепартаменту пропозиції щодо затвердження відповідних рішень Наукової ради наказами Держдепартаменту, спільними рішеннями з іншими центральними органами виконавчої влади та зацікавленими організаціями;

здійснювати розгляд дисертаційних робіт за тематикою з питань діяльності кримінально-виконавчої служби, що подаються до Наукової ради аспірантами і здобувачами, та надавати відповідні рекомендаційні висновки щодо цих робіт;

отримувати необхідну інформацію та документи, що стосуються питань наукового характеру та розвитку кримінально-виконавчої служби, від структурних підрозділів Держдепартаменту, його територіальних органів управління, відомчих навчальних закладів;

у разі необхідності залучати до участі в роботі Наукової ради посадових осіб Держдепартаменту, які не входять до її складу, а також фахівців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, науково-дослідних установ та організацій;

надавати за результатами наукової експертизи науковим (науково-дослідним) установам та навчальним закладам кримінально-виконавчої служби рекомендації щодо припинення неперспективних наукових досліджень;

формувати рекомендації та ініціювати прийняття рішень щодо коригування планів виконання наукових програм і проектів;

проводити у встановленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції;

створювати тимчасові експертні групи зі складу Наукової ради із залученням провідних фахівців з відповідних галузей знань для проведення попередньої експертизи матеріалів та наукового обґрунтування проектів рішень Наукової ради.

9. Члени Наукової ради мають право:

вносити на обговорення Наукової ради наукові рекомендації та інші пропозиції з актуальних питань діяльності кримінально-виконавчої служби та удосконалення галузевої науки;

вносити на розгляд Наукової ради пропозиції до проектів відповідних рішень Наукової ради;

брати участь у розгляді та обговоренні результатів практичного впровадження дисертаційних робіт за тематикою з питань діяльності кримінально-виконавчої служби;

отримувати, в разі необхідності, інформацію та документи, що стосуються питань наукового характеру та розвитку кримінально-виконавчої служби, від структурних підрозділів Держдепартаменту, його територіальних органів управління, відомчих навчальних закладів;

відвідувати, по узгодженню з керівництвом Держдепартаменту, його структурні підрозділи, територіальні органи управління, відомчі навчальні заклади з питань наукового характеру та розвитку кримінально-виконавчої служби;

проводити наукову експертизу та надавати на розгляд Наукової ради рекомендації щодо наукових досліджень, що проводяться;

формувати рекомендації та ініціювати прийняття рішень щодо коригування планів виконання наукових програм і проектів;

брати участь у роботі тимчасових експертних груп зі складу Наукової ради Держдепартаменту для проведення попередньої експертизи матеріалів та наукового обґрунтування проектів рішень Наукової ради.

10. Члени Наукової ради зобов'язані:

бути присутніми на засіданнях Наукової ради, брати активну участь в обговоренні питань, запропонованих до розгляду, якісно та у встановлений термін виконувати рішення Наукової ради, доручення щодо підготовки питань для обговорення на її засіданнях;

здійснювати координацію наукового супроводження заходів програм розвитку кримінально-виконавчої служби, оцінки стану та результатів виконання цих програм з наданням рекомендацій щодо їх коригування;

брати участь у проведенні комплексного наукового аналізу діяльності та розвитку кримінально-виконавчої служби, вдосконалення способів і форм підготовки фахівців;

брати участь у розподілі напрямів і тематики наукових досліджень між науковими (науково-дослідними) установами та навчальними закладами кримінально-виконавчої служби з урахуванням їх спеціалізації та наукового потенціалу;