Сучасні тенденції розвитку охорони здоров'я, що спрямовані на ефективніше використання матеріально-технічних і кадрових ресурсів, впровадження нових медичних технологій, значне підвищення якості лікувально-діагностичного процесу, потребують її структурної та організаційної перебудови, у тому числі і служби променевої діагностики та променевої терапії.

З цією метою в Україні протягом останніх років проведено певну роботу щодо визначення концептуальних підходів до удосконалення організації та технології медичної допомоги, зокрема діагностичного і терапевтичного процесів із застосуванням променевих методів дослідження і лікування. Створено та функціонують 11 медичних діагностичних центрів, в цілому ряді лікарень і поліклінік організовано нові діагностичні підрозділи, де, окрім традиційних рентгенологічних, широко застосовуються ультразвукові, рентгеноендоскопічні та рентгено-хірургічні методи, рентгенівська комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія, клінічна термографія та інші методи променевої діагностики. Вирішується питання про виробництво в Україні і радіофармпрепаратів. З кожним роком посилюється роль методів променевої терапії в лікуванні злоякісних новоутворень.

Незважаючи на вкрай тяжкий економічний стан, в Україні за останні п'ять років загальна кількість апаратів для променевої діагностики збільшилась на 18,4%, в тому числі ультразвукових - у 5 разів, рентгенівських комп'ютерних томографів - у 3,5 разу, рентгенівських апаратів, обладнаних підсилювачами рентгенівського зображення - на 25,0%. У медичних закладах України вже нараховується 15 магнітно-резонансних томографів. Дещо збільшилась кількість дистанційних гамма-терапевтичних апаратів та радіологічних ліжок.

Разом з цим рівень променевої діагностики і променевої терапії в Україні не відповідає сучасним вимогам у зв'язку із:

- значним відставанням матеріально-технічної бази від практичних потреб;

- відсутністю в Україні власної радіофармацевтичної промисловості, вкрай обмеженою номенклатурою та низькою якістю рентгенорадіологічного та ультразвукового обладнання, яке виробляється на підприємствах країни;

- низькою якістю діючого обладнання (80% рентгенодіагностичної, 20% ультразвукової апаратури, 60% обладнання для променевої терапії морально застаріло і вичерпало всі нормативні ресурси використання);

- падінням престижу радіологічних спеціальностей, що зумовило загальне зменшення кількості лікарів-рентгенологів та радіологів;

- відсутністю медико-технологічних стандартів застосування методів променевої діагностики та променевої терапії;

- застарілістю нормативних актів, що регламентують діяльність служби.

Негативні тенденції у галузі виявляються у неупорядкованості застосування різних методів променевої діагностики і терапії, послабленні дієвого контролю за променевими навантаженнями на пацієнтів та персонал, нераціональному розміщенні та неефективному використанні обладнання, зменшенні кількості необхідних обстежень, що позначилось на погіршенні якості медичної допомоги. До цього часу відсутній науково обгрунтований підхід до вибору оптимальної індивідуалізованої послідовності використання різних методик променевої діагностики і лікування. Загальна кількість рентгенологічних обстежень з 1989 року зменшилась на 23,6%. Одночасно продовжується невиправдано широке застосування для обстеження органів грудної клітки флюорографії та рентгеноскопії без підсилювачів рентгенологічного зображення.

Контроль за дотриманням комплексу заходів по забезпеченню радіаційної безпеки і зниженню дозового навантаження здійснюється недостатньо. Створені для цієї мети обласні рентгенорадіологічні відділення покладену на них функцію виконують не повною мірою у зв'язку з недостатньою укомплектованістю фахівцями та слабкою матеріально-технічною базою.

З огляду на незадовільні екологічні умови в Україні особливу актуальність набувають заходи радіаційного контролю та упорядкування рентгенологічних досліджень із заміною їх на неіонізуючі методики променевої діагностики (ультразвукову, магнітно-резонансну томографію, клінічну термографію тощо).

Можливість вибору та застосування адекватного методу отримання діагностичного зображення може бути реалізовано у разі концентрації технічного та інтелектуального потенціалу в єдиному діагностичному підрозділі, співробітники якого в перспективі мають бути обізнані із усім спектром методів променевої діагностики. Зазначений підхід потребує реорганізації системи післядипломної підготовки кадрів, яка загалом ще не відповідає сучасним вимогам. Так, первинну спеціалізацію переважна більшість лікарів ультразвукової діагностики отримала в явно недостатньому обсязі на робочих місцях або короткочасних курсах, інформації та стажування. Підготовка фахівців з рентгенівської комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії здійснюється у стислі строки, поверхово і безсистемне, тому значні кошти ще витрачаються на набуття медичним і технічним персоналом практичних навиків роботи з складним обладнанням за кордоном. Практично не налагоджено підготовку фахівців з інтервенційної радіології.

Не контролюються питання атестації лікарів радіологічних спеціальностей. Так, значна кількість працюючих лікарів-рентгенологів (52,9%) залишається не атестованою, а 73,1% лікарів ультразвукової діагностики не мають сертифіката спеціаліста.

З метою удосконалення організації та підвищення якості променевої діагностики і променевої терапії, більш ефективного використання наявних матеріальних ресурсів, впровадження сучасних лікувально-діагностичних методів, поліпшення технічного оснащення медичних установ, забезпечення радіаційної безпеки пацієнтів, персоналу та виконання законів України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" і "Про поводження з радіоактивними відходами".

1. Затвердити:

1.1. Положення про упорядкування рентгенологічних досліджень (додається).

1.2. Положення про відділ променевої діагностики (додається).

1.3. Положення про рентгенодіагностичне відділення (додається).

1.4. Положення про кабінет рентгенодіагностики (додається).

1.5. Положення про кабінет мамографії (додається).

1.6. Положення про кабінет флюорографії (додається).

1.7. Штатні нормативи відділень (кабінетів) рентгенодіагностики в лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України (додаються).

1.8. Положення про кабінет рентгенівської комп'ютерної томографії (додається).

1.9. Положення про кабінет магнітно-резонансної томографії (додається).

1.10. Положення про відділення інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок), додається.

1.11. Рекомендовані розрахункові норми часу на проведення рентгенологічних досліджень (додаються).

1.12. Положення про відділення (кабінет) ультразвукової діагностики (додається).

1.13. Рекомендовані розрахункові норми часу на проведення ультразвукових діагностичних та інвазивних лікувально-діагностичних втручань під контролем ехоскопії (додаються).

1.14. Положення про кабінет клінічної термографії (додається).

1.15. Рекомендовані розрахункові норми часу на проведення термографічних досліджень (додаються).

1.16. Положення про архів матеріалів відділу променевої діагностики (додається).

1.17. Положення про відділення (лабораторію) радіонуклідної діагностики (додається).

1.18. Рекомендовані розрахункові норми часу на проведення радіонуклідних досліджень (додаються).

1.19. Положення про відділення променевої терапії (додається).

1.20. Штатні нормативи медичного та технічного персоналу відділення променевої терапії (додаються).

1.21. Рекомендовані розрахункові норми навантаження лікаря - променевого терапевта (додаються).

1.22. Положення про обласне (міське) рентгенорадіологічне відділення (додається).

1.23. Положення про позаштатних головних спеціалістів з рентгенології, радіонуклідної, ультразвукової діагностики, променевої терапії Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (додається).

1.24. Положення про позаштатних головних спеціалістів Міністерства охорони здоров'я з рентгенологічної, ультразвукової, радіонуклідної діагностики і променевої терапії (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

2.1. На підставі затверджених в п. 1 положень забезпечити розробку та затвердження відповідних положень про створення на базі багатопрофільних лікувально-профілактичних закладів, діагностичних центрів, клінік науково-дослідних інститутів відділів променевої діагностики, до складу яких включити рентгенодіагностичні, рентгенохірургічні відділення, підрозділи ультразвукової, рентгенівської комп'ютерної, магнітно-резонансної, термографічної та інших видів променевої діагностики. Організувати їх роботу згідно із затвердженими положеннями. Забезпечити ефективне використання наявної дорогої рентгенорадіологічної та ультразвукової апаратури шляхом організації її двозмінної роботи.

2.2. Забезпечити зниження необгрунтованого променевого навантаження на пацієнтів при проведенні діагностичних обстежень та променевого лікування. З цією метою:

2.2.1. Здійснити першочергові заходи по переоснащенню сучасною рентгенорадіологічною, ультразвуковою та іншою апаратурою для променевої діагностики та променевої терапії лікувально-профілактичних, в першу чергу, дитячих закладів, які є базою для кафедр променевої діагностики і променевої терапії медичних академій післядипломної освіти та медичних ВУЗів.

2.2.2. Забезпечити у підвідомчих установах обов'язкове виконання Положення про упорядкування рентгенологічних досліджень, затвердженого цим наказом. Максимально замінити дослідження із застосуванням джерел іонізуючого випромінення іншими візуалізуючими методами (УЗД, МРТ, термографія).

2.2.3. Забезпечити впровадження в практику сучасних діагностичних алгоритмів, комп'ютерних систем обробки ультразвукових, рентгенологічних, термографічних зображень, які значно поліпшують їх якість, автоматизованих робочих місць лікаря-рентгенолога, лікаря ультразвукової діагностики, лікаря кабінету клінічної термографії, комп'ютерних систем планування променевої терапії.

2.2.4. При проведенні скринінг-обстежень на туберкульоз та онкозахворювання легень ширше застосовувати імунологічні, бактеріологічні, цитологічні та інші методики дослідження.

2.3. Не застосовувати масових профілактичних рентгеноскопічних та флюорографічних досліджень органів грудної клітки у дітей, флюорографію молочних залоз, рентгеноскопію будь-яких органів з профілактичною метою, рентгенологічні дослідження вагітних та матерів-годувальниць без суворих клінічних показань.

2.4. Виконувати профілактичні флюорографічні дослідження органів грудної клітки з метою виявлення туберкульозу та онкозахворювань тільки обмеженому контингенту населення, визначеному в Інструкції про проведення флюорографічних обстежень, затвердженій наказом МОЗ України від 29.07.96 N 233 "Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз".

2.5. Відповідно до додатка N 2 до листа Міністерства охорони здоров'я України від 13.06.94 N 9-03-23/161 вирішити питання щодо переведення санітарок рентгенодіагностичних відділень (кабінетів), які беруть безпосередню участь у підготовці та проведенні діагностичних процедур, на посади молодших медичних сестер по догляду за хворими з проведенням їх відповідної підготовки на короткострокових курсах.

2.6. Забезпечити тематичне удосконалення з рентгенології дитячого віку одного з лікарів-рентгенологів у кожній центральній районній лікарні.

2.7. Забезпечити широке впровадження у відділеннях променевої терапії лікувальних закладів методів променевої терапії непухлинних захворювань.

2.8. З метою забезпечення радіаційної безпеки персоналу лікувально-профілактичних закладів адміністративної території, ефективного нагляду за станом здоров'я персоналу, який працює в зоні іонізуючого випромінення:

2.8.1. Виділяти кошти для обладнання обласних (міських) рентгенорадіологічних відділень сучасною дозиметричною та іншою вимірювальною апаратурою, обчислювальною технікою, автотранспортом.

2.8.2. Організувати під керівництвом та за допомогою Центральної диспансерної комісії (Харківський НДІ медичної радіології) ефективну роботу по диспансеризації осіб, які працюють у сфері дії іонізуючого випромінення.

2.8.3. Налагодити на місцях облік місцевих променевих ушкоджень внаслідок променевої терапії з поданням щорічного звіту за встановленою формою до відділення профілактики і лікування місцевих променевих ушкоджень (Харківський НДІ медичної радіології).

2.9. Не допускати до медичної практики на посадах лікарів ультразвукової діагностики осіб без відповідної післядипломної підготовки в інститутах удосконалення лікарів (медвузах) і отримання сертифіката лікаря - спеціаліста з ультразвукової діагностики.

2.10. Ввести в управліннях охорони здоров'я посади головних (республіканських, обласних, міських) позаштатних спеціалістів з променевої діагностики (рентгенологічної, ультразвукової, радіонуклідної) та променевої терапії, включивши їх до складу експертних рад з аналізу та експертизи закупівлі медтехніки.

2.11. За запитами Українського НДІ онкології та радіології і Харківського НДІ медичної радіології подавати їм інформацію (матеріально-технічне та кадрове забезпечення, основні показники діяльності) про стан служби променевої діагностики (до УкрНДІОР) та променевої терапії (до ХНДІМР).

3. Головному управлінню економіки (Баранова Т.Ф.):

3.1. Затвердити Українському НДІ онкології та радіології (УкрНДІОР) штати та виділити необхідні кошти для створення в УкрНДІОР відділення з організаційно-методичної роботи служби променевої діагностики, до 01.01.98.

3.2. При формуванні проекту розрахунків по витратах на охорону здоров'я передбачити витрати на централізоване постачання закладам, які підпорядковані МОЗ України, сучасного рентгенорадіологічного обладнання, апаратури для індивідуального дозиметричного контролю медичного персоналу та контролю параметрів променевої терапії.

4. Головному управлінню лікувально-профілактичної допомоги дорослому населенню (Піщиков В.А.):

4.1. Забезпечити разом з головними спеціалістами МОЗ України (головним рентгенологом, головним радіологом, головним спеціалістом з радіонуклідної діагностики, головним променевим терапевтом) підготовку типових посадових інструкцій персоналу відділень (кабінетів) променевої діагностики і променевої терапії з переліком вимог до осіб, які займають ці посади, до 01.01.98.

4.2. Разом з УкрНДІОР та іншими зацікавленими головними управліннями МОЗ України провести в 1997 - 1998 рр. цикл семінарів з актуальних напрямів променевої діагностики і терапії.

5. Управлінню науки (Горбань Є.М.) при плануванні науково-дослідних робіт Українського НДІ онкології та радіології, Харківського НДІ медичної радіології та інших закладів вважати за пріоритетні розробки, що спрямовані на зниження променевого навантаження на пацієнтів та медичний персонал.

6. Головному управлінню закладів освіти (Вороненко Ю.В.) забезпечити підготовку лікарів зі спеціальностей: "рентгенологія", "ультразвукова діагностика", "радіонуклідна діагностика", "променева терапія" в Київській медичній академії післядипломної освіти, інститутах (на факультетах) післядипломної освіти та на курсах інформації і стажування.

7. Начальнику Головного управління з медичних проблем аварії на ЧАЕС і радіаційного захисту населення (Бобильова О.О.) обов'язково залучати головних спеціалістів (головного радіолога, головного рентгенолога, головного спеціаліста з ультразвукової діагностики, головного променевого терапевта) до розробки та розгляду всіх документів, які стосуються використання променевої діагностики і променевої терапії у медичній практиці.

8. Голові Комітету з нової медичної техніки (Константінов Ю.Б.), генеральному директору Державного українського об'єднання "Політехмед" (Девко В.Ф.) підготувати разом з головними спеціалістами МОЗ України перспективні плани технічного забезпечення служби променевої діагностики та променевої терапії, до 01.06.98.

9. Генеральному директору Державного українського об'єднання "Політехмед" (Девко В.Ф.):

9.1. Організувати проведення експертної оцінки технічного стану, відбір ремонтопридатного рентгенорадіологічного та ультразвукового обладнання у лікувально-профілактичних закладах України, до 01.04.98.

9.2. Забезпечити організацію високоякісного та сучасного сервісного обслуговування рентгенорадіологічного обладнання.

10. Начальнику Головного управління з медичних проблем аварії на ЧАЕС та радіаційного захисту населення (Бобильова О.О.), голові Фармакологічного комітету (Даниленко В.С.) спільно з УДВО "Ізотоп" та головним спеціалістом МОЗ України з радіології (Лазар А.П.) розробити програму організації виробництва радіофармацевтичних препаратів в Україні, до 01.01.98.

11. Ректорам медичних університетів, академій, інститутів та медичних академій післядипломної освіти забезпечити зміцнення матеріально-технічної бази кафедр променевої діагностики та променевої терапії, посилити при цьому контроль за раціональним та ефективним використанням наявної апаратури.

12. Директорам Українського НДІ онкології та радіології (Шалімов С.О.) та Харківського НДІ медичної радіології (Пилипенко М.І.):

12.1. Підготувати збірник нормативних документів з питань променевої діагностики і променевої терапії; збірник сучасних стандартизованих методик та програм з променевої діагностики та променевої терапії, які є обов'язковими для застосування в усіх лікувально-профілактичних закладах України, до 01.06.98.

12.2. Розробити стандартизовані програми комплексної променевої діагностики при онкологічних захворюваннях основних локалізацій, до 01.09.98.

13. Вважати такими, що не застосовуються на території України, накази МОЗ СРСР:

від 24 лютого 1984 р. N 200 "О дальнейшем развитии и усовершенствовании радиоизотопной (радионуклидной) диагностики в лечебно-профилактических учреждениях Министерства здравоохранения СССР";

від 5 серпня 1986 р. N 1029 "Об утверждении расчетных норм времени на радиоизотопные исследования и о внесении изменений в действующие штатные нормативы лабораторий радиоизотопной диагностики";

від 21 липня 1988 р. N 581 "О дальнейшем развитии й усовершенствовании ультразвуковой диагностики в лечебно-профилактических учреждениях страны";

від 29 березня 1990 р. N 129 "Про упорядочение рентгенологических исследований".

14. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров'я України Богатирьову Р.В.

1. Показання, порядок призначення та проведення рентгенологічних досліджень.

1.1. Діагностичні дослідження проводяться тільки за клінічними показаннями.

1.2. У направленні хворого на рентгенологічне дослідження в амбулаторній картці або в історії хвороби повинно бути обгрунтування показань та конкретна мета дослідження. Якщо цього немає або у направленні міститься формулювання типу "обстеження", рентгенологічне дослідження не проводиться.

1.3. При виникненні сумніву відносно обгрунтованості необхідності рентгенологічного дослідження, а також методики та тактики його проведення обов'язковими є взаємні консультації між клініцистом та рентгенологом.

1.4. У разі невстановленого діагнозу повторне рентгенологічне дослідження здійснюється у строки, погоджені з лікарем-клініцистом. У невідкладних випадках дослідження здійснюється незалежно від строків попереднього.

1.5. Остаточне рішення про проведення дослідження приймає лікар-рентгенолог, який встановлює його необхідний обсяг та методику. У разі відмови лікаря-рентгенолога проводити дослідження останній зобов'язаний поінформувати про це лікаря-клініциста та обгрунтувати мотивацію відмови у медичній картці стаціонарного (амбулаторного) хворого або історії розвитку дитини. У разі розбіжності думок лікаря-рентгенолога та клініциста щодо можливості або необхідності рентгенологічного дослідження, остаточне рішення приймається завідуючим рентгенодіагностичним відділенням. Вибір необхідного обсягу досліджень із застосуванням іонізуючих методів променевої діагностики визначається Рекомендованими граничними рівнями індівидуальних ефективних доз опромінення пацієнтів при проведенні рентгено- та радіонуклідної діагностики, затвердженими 24.03.95 Національною комісією з радіаційного захисту України та МОЗ України.

1.6. Результати дослідження та отримана доза опромінення обов'язково заносяться у медичну картку стаціонарного (амбулаторного) хворого або історію розвитку дитини та реєструються у журналі запису рентгенологічних досліджень. Розрахунок ефективної дози, яка отримана внаслідок рентгенологічного дослідження, здійснюється згідно з наказом від 19.06.90 р. N 118 "Про заходи щодо зниження дозових навантажень на населення при проведенні профілактичних та діагностичних рентгенологічних обстежень органів грудної порожнини".

При виписуванні хворого із стаціонару, крім результатів проведених рентгенологічних досліджень, у виписку повинна бути внесена отримана доза опромінення. Потім ця інформація переноситься до листка обліку дозових навантажень у медичній картці амбулаторного хворого або історії розвитку дитини.

Дані про дозове навантаження хворих, які проходили рентгенологічне обстеження в спеціалізованих медичних закладах, зазначаються у висновках або протоколах досліджень, які передаються до поліклініки за місцем проживання або роботи, з подальшим внесенням до листка обліку дозових навантажень, амбулаторної картки, історії розвитку дитини.

1.7. Основним методом дослідження органів грудної клітки, черевної порожнини, заочеревинного простору, кістково-суглобової системи є поліпозиційна рентгенографія. Рентгеноскопія проводиться тільки за чіткими клінічними обгрунтуваннями. Рентгенологічне дослідження шлунка та товстої кишки здійснюється переважно методом первинного подвійного контрастування.

1.8. Хворим, які перебувають на диспансерному обліку з приводу туберкульозу, захворювань органів травлення (виразкова хвороба шлунка, поліпи кишок та ін.), періодичне рентгенологічне дослідження виконується у строки, які визначаються клінічним станом.

1.9. Рентгенологічні дослідження, які супроводжуються підвищеною дозою опромінювання хворого, мають бути особливо ретельно обгрунтованими.

1.10. Рентгенологічні обстеження дітей та підлітків здійснюються відповідно до наказу від 19.06.90 р. N 118 "Про заходи щодо зниження дозових навантажень на населення при проведенні профілактичних та діагностичних рентгенологічних обстежень органів грудної порожнини".

1.11. При рентгенографії кістково-суглобової системи та органів грудної клітки дітей для зменшення променевого навантаження дозволяється проводити зйомку в одній проекції.

1.12. Зважаючи на анатомо-фізіологічні особливості недоношених, новонароджених дітей, а також дітей молодшої вікової групи, спеціальні рентгенологічні дослідження (контрастні) повинні проводитись тільки в спеціалізованих відділеннях.

1.13. Для рентгенологічних досліджень недоношених, новонароджених та дітей молодшої вікової групи, а також важкохворих необхідно застосовувати спеціальні пристрої для підтримування пацієнтів у вертикальних штативах за екраном, які виключають необхідність у допомозі персоналу. При відсутності спеціальних пристроїв підтримування хворих при рентгенологічних дослідженнях можливо доручити родичам, медичній сестрі, молодшому медичному персоналу. Всі вони повинні бути проінструктовані та мати індивідуальні засоби захисту від опромінення.

2. Фізико-технічні вимоги щодо зменшення променевого навантаження на пацієнтів та персонал рентгенівських кабінетів.

2.1. Дозволяється експлуатувати тільки справну рентгенівську апаратуру, обладнану всіма технічними засобами захисту пацієнта (додатковими фільтрами, колібруючими пристроями, обмежувачами віддалі фокус-поверхня тіла та ін.) та засобами контролю якості обладнання.

2.2. Застосування пересувної та переносної рентгенівської апаратури (у палатах, операційних) повинно здійснюватись із безумовним дотриманням усіх правил радіаційної безпеки.

2.3. При проведенні рентгенологічних досліджень необхідно здійснювати екранування ділянки таза, щитовидної залози, а також при можливості інших частин тіла, особливо у осіб дітородного віку. У дітей необхідно забезпечувати екранування всього тіла за межами ділянки, яка підлягає дослідженню.

2.4. Для рентгеноскопії при можливості необхідно застосовувати апарати, обладнані підсилювачем рентгенівського зображення та телевізійними установками. Апарат треба вмикати при закритій діафрагмі. Дослідження необхідно проводити поліпозиційним методом із застосуванням максимальної напруги та мінімального струму, з використанням відповідної додаткової фільтрації шаром алюмінію не менше 2-3 мм.

2.5. При рентгенографії світлове поле діафрагми повинно збігатися з радіаційним полем з точністю до 5 мм. Контроль збігання світлового та радіаційного полів проводиться та фіксується один раз на квартал.

2.6. При рентгенографії повинні використовувати підсилюючі екрани з найбільшою світловою віддачею; вибір екранів слід проводити відповідно до ділянки, яка підлягає дослідженню; заміна екранів повинна проводитись кожні три роки.

2.7. Обов'язковим є ретельне дотримування стандартних відстаней між фокусом трубки та рентгенівською плівкою.

2.8. Розмір поля слід, обирати мінімально необхідним для дослідження.

2.9. Проявлення рентгенівської плівки необхідно проводити за інструкцією з обов'язковим щоденним визначенням часу проявлення та кількості використаного відновника. При збільшенні часу проявлення у 2,5 разу проявник необхідно замінити.

1.1. Відділ променевої діагностики створюється на базі багатопрофільних республіканських, обласних та міських лікувально-профілактичних установ, діагностичних центрів, клінік науково-дослідних інститутів і є їх структурним підрозділом.

1.2. До складу відділу доцільно включати відділення, кабінети, лабораторії рентгенологічної, комп'ютерної рентгентомографічної, магнітно-резонансної, термографічної, ультразвукової та інших видів діагностики, відділення інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок), архів та ін., в залежності від місцевих умов, обсягу робіт, матеріально-технічного та кадрового забезпечення.

1.3. Керівництво відділом здійснює один із завідуючих структурним підрозділом, що входить до складу відділу променевої діагностики з підвищенням схемного посадового окладу на 10 - 15%.

1.4. У своїй діяльності відділ керується Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Законом України "Про поводження з радіоактивними відходами", наказами та вказівками МОЗ України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обл(міськ)держадміністрацій, органів санепіднагляду та радіаційного контролю, адміністрації закладу, а також рекомендаціями головних позаштатних спеціалістів з рентгенологічної, радіонуклідної та ультразвукової діагностики та цим Положенням.

2.1. Комплексування та інтеграція різних видів діагностичних досліджень, впровадження діагностичних алгоритмів з метою отримання у мінімальні строки найбільш повної та достовірної діагностичної інформації.

2.2. Розробка та впровадження у практику економічно обгрунтованих, високоефективних методів діагностики, нових організаційних форм роботи, у тому числі госпрозрахункових.

2.3. Здійснення консультативної допомоги фахівцям клінічних підрозділів з питань променевої діагностики.

2.4. Впровадження та розвиток рентгеноендоскопічних, рентгенохірургічних, а також інвазивних методик ультразвукового дослідження та терапії (інтервенційна радіологія) з метою розширення можливостей та підвищення рівня лікувально-діагностичного процесу.

2.5. Забезпечення максимальної радіаційної безпеки пацієнтів та персоналу; здійснення жорсткого контролю за раціональним застосуванням іонізуючих методик променевої діагностики та по можливості заміни їх на неіонізуючі; виконання необхідних заходів по забезпеченню гарантії якості променевої діагностики.

2.6. Організація раціонального та ефективного використання дорогої медичної техніки, рентгенівської плівки, рентгеноконтрастних препаратів.

2.7. Активна участь у підвищенні кваліфікації лікарів і середніх медичних працівників за різними напрямками променевої діагностики.

2.8. Підготовка матеріалів для статистичних звітів установи з питань променевої діагностики.

2.9. Впровадження автоматизованих систем обробки і архівування зображень, підготовка стандартних протоколів, обгрунтування висновків тощо.

3.1. Перелік приміщень структурних підрозділів відділу променевої діагностики визначається відповідними будівельними нормами та правилами (БНІП), санітарними правилами і нормами (СанПІН) на проектування лікувально-профілактичних закладів.

3.2. Штати медичного та технічного персоналу структурних підрозділів відділу встановлюються згідно з штатними нормативами та виходячи з обсягу робіт і розрахункових норм на проведення досліджень.

4.1. Підрозділи, де застосовуються засоби іонізуючого випромінювання, організують роботу таким чином, щоб індивідуальна ефективна доза опромінення персоналу за рік не перевищувала дозволеної, згідно з діючими нормами радіаційної безпеки. Робота за сумісництвом, з поширенням зони обслуговування, за бригадним та колективним підрядом дозволяється тільки за умови, що сумарне річне дозове навантаження не перевищує дозволеного.

4.2. Визначення дозового навантаження на персонал здійснюється шляхом індивідуальної дозиметрії або дозиметричного контролю на робочих місцях із урахуванням кількості та характеру досліджень, що підтверджуються відповідними актами дозиметричного контролю.

4.3. Діяльність та виробниче навантаження персоналу відділу визначається відповідними положеннями про структурні підрозділи відділу, штатними нормативами та розрахунковими нормами часу, затвердженими даним наказом.

4.4. Функціональні обов'язки персоналу відділу складаються його завідуючим, затверджуються за підлеглістю.

1.1. Рентгенодіагностичне відділення входить до складу відділу променевої діагностики або є окремим структурним підрозділом лікувально-профілактичного закладу.

1.2. Відділення об'єднує рентгенодіагностичні кабінети, у тому числі рентгенівської комп'ютерної і магнітно-резонансної томографії, мамографії, флюорографії тощо.

1.3. Відділення організуються при наявності у його складі не менш ніж 3 лікарів-рентгенологів і очолюється завідуючим, лікарем-рентгенологом першої або вищої кваліфікаційної категорії.

1.4. У своїй діяльності персонал відділення керується Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Положенням про відділ променевої діагностики, Положенням про рентгенодіагностичне відділення, затвердженими даним наказом, директивними документами МОЗ України, розпорядженнями адміністрації установи, органів санепіднагляду та радіаційного контролю, завідуючого відділом променевої діагностики, якщо відділення входить до його складу, рекомендаціями головного позаштатного фахівця із рентгенодіагностики.

2.1. Надання кваліфікованої рентгенодіагностичної допомоги.

2.2. Проведення рентгенотерапевтичних процедур (при наявності у складі відділення рентгенотерапевтичного кабінету).

2.3. Проведення профілактичних флюорографічних обстежень населення відповідно до Інструкції про проведення флюорографічних обстежень, затвердженої наказом МОЗ України від 29.07.96 р. N 233 "Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз".

2.4. Впровадження комплексних методів рентгенологічного дослідження з залученням лікарів інших спеціальностей.

2.5. Виявлення та аналіз причин розбіжностей рентгенологічних висновків із результатами інших діагностичних, клінічних та морфологічних досліджень.

2.6. Підвищення кваліфікації персоналу відділення.

2.7. Участь у проведенні клініко-рентгенологічних і патолого-анатомічних конференцій.

2.8. Систематичний аналіз якісних та кількісних показників діяльності відділення.

2.9. Впровадження заходів, спрямованих на дотримання правил техніки безпеки, виконання вимог радіаційної безпеки, забезпечення гарантії якості рентгенодіагностичних досліджень.

2.10. Реєстрація та облік обстежених, надання рентгенологічних висновків, збереження матеріальних цінностей і ведення архіву.

2.11. Розрахунок та реєстрація променевого навантаження на пацієнтів та персонал відділення.

2.12. Підготовка та оформлення статистичної звітності з питань рентгенодіагностики та надання на вимогу керівництва необхідної інформації.

2.13. Збір, зберігання та здача відходів, які містять срібло.

3.1. Перелік приміщень рентгенодіагностичного відділення визначається діючими будівельними нормами і правилами (БНІП) та санітарними правилами і нормами на проектування лікувально-профілактичних установ (СанПІН).

3.2. Штати медичного та технічного персоналу рентгенодіагностичного відділення (кабінету) встановлюються згідно із Штатними нормативами відділень (кабінетів) рентгенодіагностики в лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України та Рекомендованими розрахунковими нормами часу на проведення рентгенологічних досліджень, затвердженими даним наказом.

3.3. Посада завідуючого відділенням встановлюється при наявності у штаті не менше 3-х посад лікарів-рентгенологів замість 0,5 посади лікаря-рентгенолога. Посада старшого рентгенлаборанта відділення встановлюється відповідно до посади завідуючого замість 0,5 посади рентгенлаборанта. При наявності у штаті відділення до 20 працівників встановлюється посада сестри-господарки замість 0,5 посади молодшої медичної сестри по догляду за хворими в рентгенкабінеті або санітарки, при наявності у штаті відділення 21 і більше посад встановлюється 1 посада сестри-господарки без вилучення із штатного розкладу 0,5 посади молодшої медичної сестри по догляду за хворим або санітарки. Посада інженера-радіолога по обслуговуванню рентгенодіагностичного обладнання встановлюється із розрахунку 1 посада на 3 діючих рентгенапарати.

4.1. Завідуючий відділенням рентгенодіагностики підпорядкований завідуючому відділом променевої діагностики, якщо рентгенодіагностичне відділення входить до його складу, або безпосередньо керівництву установи, якщо відділення існує самостійно.

4.2. У своїй роботі персонал відділення керується Положенням про відділ променевої діагностики, цим Положенням, іншими нормативними документами.

4.3. Діяльність персоналу регламентується його функціональними обов'язками, які випливають із завдань, що покладені на відділення. Вони складаються завідуючим і затверджуються за підлеглістю.

1.1. Кабінет рентгенодіагностики (далі - кабінет) входить до складу рентгенодіагностичного відділення або в залежності від місцевих умов існує як самостійний підрозділ закладу.

1.2. Персонал кабінету складається із лікарів-рентгенологів, рентгенлаборантів, молодших медичних сестер по догляду за хворими в рентгенкабінетах або санітарок. Очолює кабінет лікар-рентгенолог.

2.1. Проведення кваліфікованого рентгенологічного обстеження.

2.2. Впровадження у практику нових високоефективних методів дослідження, у тому числі спеціальних.

2.3. Реєстрація та облік обстежених.

2.4. Оформлення висновків за результатами досліджень не пізніше наступного дня після дослідження. Розрахунок та реєстрація променевого навантаження на пацієнтів та персонал кабінету.

2.5. Виявлення та аналіз причин розбіжностей висновків рентгенодіагностичного обстеження із результатами інших діагностичних, клінічних та морфологічних досліджень.

2.6. Участь у проведенні клінічних розборів, клініко-рентгенологічних, клініко-патолого-анатомічних конференцій тощо.

2.7. Систематичний аналіз кількісних та якісних показників діяльності кабінету.

2.8. Підготовка і надання на вимогу керівництва необхідних матеріалів для складання статистичних звітів.

2.9. Постійне підвищення кваліфікації персоналу.

2.10. Надання консультативної допомоги фахівцям клінічних підрозділів з питань рентгенодіагностики.

2.11. Впровадження заходів, спрямованих на збереження матеріальних цінностей, дотримання правил техніки безпеки, виконання вимог радіаційної безпеки, забезпечення гарантії якості рентгенодіагностичних досліджень.

2.12. Ретельне збереження документації, носіїв діагностичних зображень, ведення оперативного архіву.

2.13. Збір, зберігання та здача відходів, що містять срібло.

2.14. Впровадження у практику засобів автоматичної обробки та архівування рентгенівських зображень, підготовка стандартних протоколів, обгрунтування висновків тощо.

3.1. Перелік приміщень кабінету рентгенодіагностики визначається діючими будівельними нормами і правилами (БНІП) та санітарними правилами та нормами на проектування лікувально-профілактичних установ (СанПІН).

3.2. Для виконання спеціальних методик повинні надаватися окремі приміщення (процедурні) згідно з призначенням та з урахуванням санітарно-гігієнічних норм.

3.3. Кабінет комплектується обладнанням, необхідним для якісного виконання покладених на нього завдань.

3.4. Штати кабінету встановлюються згідно з штатними нормативами рентгенодіагностичних відділень (кабінетів), виходячи із обсягу робіт і розрахункових норм часу на проведення рентгенодіагностичних досліджень.

4.1. Завідуючий кабінетом рентгенодіагностики підпорядкований завідуючому рентгенодіагностичним відділенням, якщо кабінет входить до його складу.

4.2. У своїй роботі персонал кабінету керується Положенням про рентгенодіагностичне відділення, Положенням про кабінет рентгенодіагностики, затвердженими даним наказом.

4.3. Діяльність персоналу регламентується його функціональними обов'язками, які випливають із завдань, покладених на кабінет, складаються завідуючим, затверджуються за підлеглістю.

1.1. Кабінет мамографії (далі - кабінет) входить до складу рентгенодіагностичного відділення або в залежності від місцевих умов існує як самостійний підрозділ закладу.

1.2. Персонал кабінету складається із лікарів-рентгенологів, які мають відповідну підготовку з мамографії, рентгенлаборантів, санітарок. Очолює кабінет лікар-рентгенолог.

2.1. Проведення кваліфікованого рентгенологічного обстеження із застосуванням мамографії.

2.2. Впровадження у практику нових високоефективних методів дослідження, у тому числі спеціальних (пункційної біопсії під рентгенівським контролем, методик із штучним контрастуванням, компресією тощо).

2.3. Реєстрація та облік обстежених.

2.4. Оформлення висновків за результатами обстежень не пізніше наступного дня після дослідження. Розрахунок та реєстрація променевого навантаження на пацієнтів та персонал кабінету.

2.5. Виявлення та аналіз причин розбіжностей висновків мамографії із результатами інших діагностичних, клінічних та морфологічних досліджень.

2.6. Участь у проведенні клінічних розборів, клініко-рентгенологічних, клініко-патолого-анатомічних конференцій тощо.

2.7. Систематичний аналіз кількісних та якісних показників діяльності кабінету.

2.8. Підготовка і надання на вимогу, керівництва необхідних матеріалів для складання статистичних звітів.

2.9. Постійне підвищення кваліфікації персоналу.

2.10. Надання консультативної допомоги фахівцям клінічних підрозділів з питань мамографії.

2.11. Впровадження заходів, спрямованих на збереження матеріальних цінностей, дотримання правил техніки безпеки, виконання вимог радіаційної безпеки, забезпечення гарантії якості мамографії.

2.12. Ретельне збереження документації, носіїв діагностичних зображень, ведення оперативного архіву.

2.13. Збір, зберігання та здача відходів, що містять срібло.

3.1. Перелік приміщень кабінету мамографії визначається діючими будівельними нормами і правилами (БНІП) та санітарними правилами і нормами на проектування лікувально-профілактичних установ (СанПІН).

3.2. Для виконання спеціальних методик повинні надаватися окремі приміщення (процедурні) згідно з призначенням та з урахуванням санітарно-гігієнічних норм.

3.3. Кабінет комплектується обладнанням, необхідним для якісного виконання покладених на нього завдань.

3.4. Штати кабінету встановлюються згідно з штатними нормативами рентгенодіагностичних відділень (кабінетів), виходячи із обсягу робіт і розрахункових норм часу на проведення мамографічних досліджень.

4.1. Завідуючий кабінетом мамографії підпорядкований завідуючому рентгенодіагностичним відділенням, якщо кабінет входить до його складу.

4.2. У своїй роботі персонал кабінету керується Положенням про рентгенодіагностичне відділення, Положенням про кабінет мамографії, затвердженим даним наказом.

4.3. Діяльність персоналу регламентується його функціональними обов'язками, які випливають із завдань, покладених на кабінет, складаются завідуючим, затверджуються за підлеглістю.

1.1. Кабінет флюорографії (далі - кабінет) входить до складу рентгенодіагностичного відділення або в залежності від місцевих умов існує як самостійний підрозділ установи.

1.2. Персонал кабінету складається із лікарів-рентгенологів, рентгенлаборантів, санітарок. Очолює кабінет лікар-рентгенолог.

2.1. Проведення кваліфікованого флюорографічного обстеження населення з метою раннього виявлення захворювань легень та інших органів грудної клітини.

2.2. Проведення стаціонарних флюорографічних досліджень органів грудної клітини, а при необхідності - черепа, кісток, суглобів тощо з діагностичною метою.

2.3. Впровадження у практику нових високоефективних методів дослідження, у тому числі спеціальних.

2.4. Реєстрація та облік обстежених.

2.5. Оформлення та надання висновків за результатами обстежень не пізніше наступного дня після дослідження. Розрахунок та реєстрація променевого навантаження на пацієнтів та персонал кабінету.

2.6. Подання дільничним лікарям або дільничним медичним сестрам переліку осіб, яким належить пройти дообстеження. Останнє має бути проведено шляхом рентгенографії та томографії у рентгенодіагностичних кабінетах (відділеннях).

2.7. Виявлення та аналіз причин розбіжностей висновків флюорографічного обстеження із результатами інших діагностичних, клінічних та морфологічних досліджень.

2.8. Участь у проведенні клінічних розборів, клініко-рентгенологічних, клініко-патолого-анатомічних конференцій тощо.

2.9. Систематичний аналіз кількісних та якісних показників діяльності кабінету.

2.10. Підготовка і надання на вимогу керівництва необхідних матеріалів для складання статистичних звітів.

2.11. Постійне підвищення кваліфікації персоналу.

2.12. Надання консультативної допомоги фахівцям клінічних підрозділів з питань флюорографічного обстеження.

2.13. Впровадження заходів, спрямованих на збереження матеріальних цінностей, дотримання правил техніки безпеки, виконання вимог радіаційної безпеки, забезпечення гарантії якості флюорографії.

2.14. Ретельне збереження документації, носіїв діагностичних зображень, ведення оперативного архіву.

2.15. Зберігання та здача відходів, що містять срібло.

3.1. Перелік приміщень кабінету флюорографії визначається діючими будівельними нормами і правилами (БНІП) та санітарними правилами і нормами на проектування лікувально-профілактичних установ (СанПІН).

3.2. Для виконання спеціальних методик повинні надаватися окремі приміщення (процедурні) згідно з призначенням та з урахуванням санітарно-гігієнічних норм.

3.3. Кабінет комплектується обладнанням, необхідним для якісного виконання покладених на нього завдань, передбачає наявність, окрім пересувних, стаціонарних флюорографічних установок з розміром кадра 110х110 мм.

3.4. Штати кабінету встановлюються згідно зі Штатними нормативами відділень (кабінетів) рентгенодіагностики в лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України, Рекомендованими розрахунковими нормами часу на проведення рентгенологічних досліджень, затвердженими даним наказом.

4.1. Завідуючий кабінетом підпорядкований завідуючому рентгенодіагностичним відділенням, якщо кабінет входить до його складу.

4.2. У своїй роботі персонал кабінету керується Положенням про рентгенодіагностичне відділення, Положенням про кабінет флюорографії, затвердженими даним наказом, Інструкцією про проведення флюорографічних досліджень, затвердженою наказом МОЗ України від 29.07.1996 р. N 233 "Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз", іншими нормативними документами.

4.3. Діяльність персоналу регламентується його функціональними обов'язками, які випливають із завдань, покладених на кабінет, складаються завідуючим, затверджуються за підлеглістю.

а) лікаря-рентгенолога із розрахунку - 1 посада на:

- 80 тис. населення для проведення профілактичної флюорографії органів грудної клітки у двох проекціях,

- 160 тис. населення для забезпечення мамографії у двох проекціях жінок, віком старше 35 років;

б) посади середнього медичного персоналу (рентгенлаборантів, медичних реєстраторів) із розрахунку 1 посада на:

- 40 тис. населення при проведенні флюорографічних досліджень,

- 27 тис. населення при проведенні флюорографічних і мамографічних досліджень.

**** - Для забезпечення роботи архіву рентгенограм встановлюється 1 посада медичного реєстратора в лікарнях на 500 і більше ліжок.

Примітки: (1) - посада визначається відповідно до п.5.2 цього наказу.

* - додатково посади рентгенлаборантів встановлюються при наявності:

а) нейрохірургічного, проктологічного відділень на 40 ліжок і більше - 0,5 посади,

б) нефрологічного відділення - із розрахунку 1 посада на 60 ліжок, але не більше 1 посади,

в) травматолого-ортопедичного (травматологічного) відділення - 1 посада.

** - при введенні посад лікарів-хірургів для надання невідкладної хірургічної та травматологічної допомоги за п.4 - 1 посада на зміну, яка не забезпечується відповідно до підпункту "а".

Додаткові

*** - посади медичного персоналу для флюорографічного обстеження населення, яке закріплено за закладом з цією метою, встановлюються в штаті рентгенодіагностичних відділень (кабінетів) лікувально-профілактичних закладів при наявності функціонуючих рентгенапаратів або установок (стаціонарних, пересувних).

1.1. Кабінет рентгенівської комп'ютерної томографії (КТ) (далі - кабінет) входить до складу рентгенодіагностичного відділення або в залежності від місцевих умов існує як самостійний підрозділ установи.

1.2. Персонал кабінету складається із лікарів-рентгенологів, рентгенлаборантів, молодших медичних сестер по догляду за хворими в рентгенкабінетах; технічний персонал - із інженерів-радіологів (інженерів-рентгенологів, інженерів з електронно-обчислювальної техніки).

1.3. Очолює кабінет лікар-рентгенолог першої або вищої кваліфікаційної категорії, який має відповідну підготовку з рентгенівської комп'ютерної томографії.

2.1. Проведення кваліфікованого рентгенологічного обстеження із застосуванням комп'ютерної томографії.

2.2. Впровадження у практику нових високоефективних методів досліджень, у тому числі спеціальних (з контрастуванням) тощо.

2.3. Реєстрація та облік обстежених.

2.4. Оформлення та надання висновків за результатами обстеження не пізніше наступного дня після дослідження. Розрахунок та реєстрація променевого навантаження на пацієнтів та персонал кабінету.

2.5. Виявлення та аналіз причин розбіжностей висновків КТ із результатами інших діагностичних, клінічних та морфологічних досліджень.

2.6. Участь, у проведенні клінічних розборів, клініко-рентгенологічних, клініко-патолого-анатомічних конференцій тощо.

2.7. Систематичний аналіз кількісних та якісних показників діяльності кабінету.

2.8. Підготовка і надання на вимогу керівництва необхідних матеріалів для складання статистичних звітів.

2.9. Постійне підвищення кваліфікації персоналу.

2.10. Надання консультативної допомоги фахівцям клінічних підрозділів з питань КТ.

2.11. Впровадження заходів, спрямованих на збереження матеріальних цінностей, дотримання правил техніки безпеки, виконання вимог радіаційної безпеки, забезпечення гарантії якості КТ.

2.12. Ретельне збереження документації, носіїв діагностичних зображень, ведення оперативного архіву.

2.13. Збір, зберігання та здача відходів, що містять срібло.

3.1. Перелік приміщень кабінету визначається діючими будівельними нормами і правилами (БНІП) та санітарними правилами і нормами на проектування лікувально-профілактичних установ (СанПІН).

3.2. Для виконання спеціальних методик повинні надаватися окремі приміщення (процедурні) згідно з їх призначенням та з урахуванням санітарно-гігієнічних норм.

3.3. Кабінет комплектується обладнанням, необхідним для якісного виконання покладених на нього завдань.

3.4. Штатні нормативи кабінету при роботі в одну зміну:

лікар-рентгенолог - 1 посада;

рентгенлаборант - 2 посади;

інженер-радіолог (інженер-рентгенолог, інженер з електронно-обчислювальної техніки) - 1 посада;

молодша медична сестра по догляду за хворими в рентгенкабінетах - 1 посада.

3.5. Штат кабінету встановлюється згідно з приблизними штатними нормативами кабінету та виходячи із обсягу робіт і розрахункових норм часу на проведення КТ досліджень.

3.6. Денні норми навантаження лікаря-рентгенолога залежать від тривалості робочого дня, виходячи із затвердженого терміну робочого тижня (30 гол.). Розрахункова норма навантаження лікаря-рентгенолога у кабінеті за зміну при тривалості робочого дня 6 год. (п'ятиденний тиждень) становить 7-8 хворих.

3.7. Анестезіологічне забезпечення досліджень здійснюється за рахунок відповідних підрозділів лікувально-профілактичного закладу або додатковим штатом співробітників.

4.1. Завідуючий кабінетом КТ підпорядкований безпосередньо завідуючому рентгенодіагностичним відділенням, якщо кабінет входить до його складу.

4.2. У своїй роботі персонал кабінету керується Положенням про рентгенодіагностичне відділення, Положенням про кабінет рентгенівської комп'ютерної томографії, затвердженими даним наказом.

4.3. Діяльність персоналу регламентується його функціональними обов'язками, які випливають із завдань, покладених на кабінет, складаються завідуючим, затверджуються за підлеглістю.

1.1. Кабінет магнітно-резонансної томографії (МРТ) (далі - кабінет) входить до складу рентгенодіагностичного відділення, або в залежності від місцевих умов, існує як самостійний підрозділ установи.

1.2. Персонал кабінету складається із лікарів-рентгенологів, що мають відповідну підготовку з МРТ, рентгенлаборантів, медичних сестер, обізнаних із роботою на ПЕОМ, санітарок, технічний персонал - із інженерів-радіологів, інженерів-рентгенологів, інженерів з електронно-обчислювальної техніки.

1.3. Очолює кабінет лікар-рентгенолог першої або вищої кваліфікаційної категорії, який має відповідну підготовку з МРТ.

2.1. Проведення кваліфікованого обстеження із застосуванням МР томографії.

2.2. Впровадження у практику нових високоефективних методів досліджень, у тому числі спеціальних (з контрастуванням, інтервенційних).

2.3. Реєстрація та облік обстежених.

2.4. Оформлення та надання висновків за результатами обстежень не пізніше наступного дня після дослідження.

2.5. Виявлення та аналіз причин розбіжностей висновків МРТ із результатами інших діагностичних, клінічних та морфологічних досліджень.

2.6. Участь у проведенні клінічних розборів, клініко-рентгенологічних, клініко-патолого-анатомічних конференцій тощо.

2.7. Систематичний аналіз кількісних та якісних показників діяльності кабінету.

2.8. Підготовка і надання на вимогу керівництва необхідних матеріалів для складання статистичних звітів.

2.9. Постійне підвищення кваліфікації персоналу.

2.10. Надання консультативної допомоги фахівцям клінічних підрозділів з питань МРТ.

2.11. Впровадження заходів, спрямованих на збереження матеріальних цінностей, дотримання правил техніки безпеки, забезпечення гарантії якості МРТ.

2.12. Ретельне збереження документації, носіїв діагностичних зображень, ведення оперативного архіву.

3.1. Перелік приміщень кабінету визначається діючими - будівельними (БНІП) та санітарними нормами і правилами на проектування лікувально-профілактичних установ (СанПІН).

3.2. Для виконання спеціальних методик повинні надаватися окремі приміщення (процедурні) згідно з призначенням та з урахуванням санітарно-гігієнічних норм.

3.3. Кабінет комплектується обладнанням, необхідним для якісного виконання покладених на нього завдань.

3.4. Нормативи часу на проведення МРТ (на одне дослідження):

без внутрішньовенного контрастування - 45-60 хв;

з внутрішньовенним підсиленням - 60-90 хв.

3.5. Штатні нормативи кабінету при роботі в одну зміну:

лікар-рентгенолог - 1 посада;

рентгенлаборант - 1 посада;

медична сестра - 1 посада;

санітарка - 1 посада;

інженер-радіолог (інженер з електронно-обчислювальної техніки) - 1 посада;

3.6. Штати кабінету встановлюються згідно з штатними нормативами кабінету та виходячи із обсягу робіт і нормативів часу на проведення МРТ.

3.7. Анестезіологічне забезпечення досліджень здійснюється за рахунок відповідних підрозділів закладу або додаткового штату співробітників.

4.1. Завідуючий кабінетом МРТ підпорядкований завідуючому рентгенодіагностичним відділенням, якщо кабінет входить до його складу.

4.2. У своїй роботі персонал кабінету керується Положенням, про рентгенодіагностичне відділення, Положенням про кабінет магнітно-резонансної томографії, затвердженими даним наказом.

4.3. Діяльність персоналу регламентується його функціональними обов'язками, які випливають із завдань, покладених на кабінет, складаються завідуючим, затверджуються за підлеглістю.

1.1. Відділення інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) входить до складу відділу променевої діагностики або в залежності від місцевих умов існує як самостійний підрозділ республіканської, обласної, міської багатопрофільної лікарні, клітки науково-дослідного інституту, кардіохірургічного центру, онкодиспансеру тощо. В залежності від профілю установи до складу відділення (блоку) можуть входити спеціалізовані рентгенопераційні, рентгенендоскопічні кабінети тощо.

1.2. Персонал відділення складається із лікарів-рентгенологів, які мають відповідну підготовку з рентгенохірургії, або лікарів-хірургів, які пройшли спеціалізацію з рентгенології та тематичне удосконалення з рентгенохірургії, анестезіологів, лікарів з функціональної діагностики, операційних медичних сестер та сестер-анестезистів, молодших сестер по нагляду за хворими в рентгенкабінетах, інженерів-радіологів (інженерів-рентгенологів) тощо.

1.3. В залежності від умов, які склалися, та існуючих потреб організуються відділення інтервенційної радіології (рентгено-хірургічні блоки) 1, 2 та 3 категорії.

1.3.1. Відділення (блок) 1 категорії повинно мати у своєму складі рентгенопераційні для проведення рентгенохірургічних втручань 1, 2 та 3 категорії складності, ліжки для хворих, яким ці втручання виконуються, кабінети для амбулаторно-поліклінічного прийому. Обсяг роботи відділення 1 категорії повинен становити не менш ніж 1500 рентгенохірургічних втручань на рік.

1.3.2. Відділення (блок) 2 категорії повинно мати у своєму складі рентгенопераційні для проведення рентгенохірургічних втручань 2 та 3 категорії складності та кабінети для амбулаторно-поліклінічного прийому. Обсяг роботи відділення 2 категорії має бути не менше 1200 рентгенохірургічних втручань на рік.

1.3.3. Відділення (блок) 3 категорії має у своєму складі рентгенопераційну. У відділенні виконуються рентгенохірургічні втручання 3 категорії складності, обсяг яких за рік не менше 300.

2.1. Проведення висококваліфікованих інвазивних діагностичних та лікувальних втручань під рентгенівським контролем.

2.2. Впровадження у практику нових високоефективних методів досліджень та лікування, у тому числі спеціальних (ендоваскулярна хірургія, емболізація, регіонарна перфузія тощо).

2.3. Реєстрація та облік обстежених.

2.4. Оформлення та надання висновків за результатами втручань не пізніше наступного дня після дослідження. Розрахунок та реєстрація променевого навантаження на пацієнтів та персонал відділення.

2.5. Виявлення та аналіз причин розбіжностей висновків рентгенохірургічних досліджень із результатами інших діагностичних, клінічних та морфологічних досліджень.

2.6. Участь у проведенні клінічних розборів, клініко-рентгенологічних, клініко-патолого-анатомічних конференцій тощо.

2.7. Систематичний аналіз кількісних та якісних показників діяльності підрозділу.

2.8. Підготовка і надання на вимогу керівництва необхідних матеріалів для складання статистичних звітів.

2.9. Постійне підвищення кваліфікації персоналу.

2.10. Надання консультативної допомоги фахівцям клінічних підрозділів з питань рентгенохірургії.

2.11. Впровадження заходів, спрямованих на збереження матеріальних цінностей, дотримання правил техніки безпеки, виконання вимог радіаційної безпеки, забезпечення гарантії якості рентгенохірургічних втручань.

2.12. Ретельне збереження документації, носіїв діагностичних зображень, ведення оперативного архіву.

2.13. Збір, зберігання та здача відходів, що містять срібло.

3.1. Перелік приміщень відділення (блоку) визначається діючими будівельними нормами і правилами (БНІП) та правилами і нормами на проектування лікувально-профілактичних установ (СанПІН).

3.2. Для виконання спеціальних методик повинні надаватися окремі приміщення (процедурні, операційні) згідно з призначенням та з урахуванням санітарно-гігієнічних норм.

3.3. Відділення (блок) комплектується обладнанням, необхідним Для якісного виконання покладених на нього завдань.

3.4. Штати медичного персоналу відділення (блоку) встановлюються згідно з нормативами та виходячи із обсягу робіт і розрахункових норм часу на проведення інвазивних рентгенохірургічних втручань.

4.1. Лікарський персонал.

4.1.1. Посади лікарів-рентгенологів (лікарів-хірургів) встановлюються з розрахунку 1 посада на таку кількість ліжок:

Примітка: кількість посад лікарів-рентгенологів (лікарів-хірургів) не може бути менше ніж 2 на одну рентгенопераційну при роботі в 1 зміну.

4.1.2. Посада завідуючого відділенням (блоком) встановлюється у кожному відділенні (блоці) замість 0,5 посади лікаря-рентгенолога (лікаря-хірурга).

4.1.3. Посада лікаря-рентгенолога (лікаря-хірурга) для забезпечення роботи палат рентгенохірургічного профілю, встановлюється з розрахунку 1 посада на 4 ліжка.

4.1.4. Посада лікаря-анестезіолога встановлюється у відділення інтервенційної радіології (рентгенохірургічних блоках ) з розрахунку 1 посада на 1 рентгенопераційну.

4.1.5. Посада лікаря з функціональної діагностики встановлюється у відділеннях (блоках) 1 та 2 категорій із розрахунку 1 посада на 1 рентгенопераційну.

4.2. Середній медичний персонал.

4.2.1. Посада старшої медичної сестри встановлюється у кожному відділенні (блоці) замість 0,5 посади операційної сестри.

4.2.2. Посади операційних медичних сестер і сестер-анестезистів встановлюються із розрахунку 1,5 посади на кожну посаду лікаря-рентгенолога (лікаря-хірурга) і лікаря-анестезіолога відповідно.

4.2.3. Посада рентгенлаборанта встановлюється із розрахунку 1 посада на 1 посаду лікаря-рентгенолога (лікаря-хірурга).

4.2.4. Посади середнього медперсоналу для забезпечення роботи палат рентгенохірургічного профілю встановлюються з розрахунку 4,5 посади медичної сестри на 1 цілодобовий пост на кожні 10 ліжок, але не менше 1 поста на відділення.

4.3. Молодший медичний персонал.

4.3.1. Посада молодшої медичної сестри по догляду за хворим встановлюється із розрахунку 0,5 посади на 1 посаду лікаря-рентгенолога (лікаря-хірурга), включаючи посаду завідуючого, але не менше 1 посади на рентгенопераційну (ангіографічну установку).

4.3.2. Посада сестри-господарки встановлюється у відділеннях рентгенохірургії 1 та 2 категорій.

4.4. Технічний персонал.

4.4.1. Посада інженера-радіолога (інженера-рентгенолога) оновлюється із розрахунку 1 посада на 2 ангіографічні установки, але не менше 1 посади на відділення (блок).

Зауваження: При 2-, 3-змінній або цілодобовій роботі відділення блоку) штат збільшується і нормативи встановлюються виходячи із обсягу робіт та нормативів часу на проведення рентгенохірургічних втручань.

5.1. Завідуючий відділенням (блоком) підпорядкований завідуючому відділом променевої діагностики, якщо відділення (блок) входить до його складу, або безпосередньо керівництву закладу, якщо відділення (блок) існує самостійно.

5.2. У своїй роботі персонал блоку керується Положенням про відділ променевої діагностики, Положенням про відділення інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок), затвердженими даним наказом.

5.3. Діяльність персоналу регламентується його функціональними обов'язками, які випливають із завдань, покладених на відділення (блок), складаються завідуючим, затверджуються за підлеглістю.

1. Рентгенологічні дослідження органів грудної клітки (ОГК):

- рентгеноскопія ОГК 10 хв.

- рентгенографія ОГК (оглядова):

в одній проекції 10 хв.

у двох проекціях 15 хв.

- рентгеноскопія та рентгенографія серця з контрастуванням стравоходу 20 хв.

- ларингографія 10 хв.

- рентгенографія серця, діафрагми 10 хв.

2. Рентгенологічні дослідження органів травлення:

- фарингографія контрастна 10 хв.

- рентгеноскопія черевної порожнини (оглядова) 10 хв.

- рентгенографія черевної порожнини (оглядова) 15 хв.

- рентгеноскопія та рентгенографія шлунка за традиційною методикою 20 хв.*

- рентгеноскопія та рентгенографія стравоходу 10 хв.

- холангіографія інтраопераційна 30 хв.

- холангіохолецистографія внутрішньовенна 30 хв.

- холецистографія пероральна 15 хв.

- первинне подвійне контрастування шлунка 30 хв.*

- дуоденографія беззондова 20 хв.*

- дуоденографія зондова 30 хв.*

- іригоскопія 35 хв.**

3. Рентгенологічні дослідження кістково-суглобової системи:

- рентгенографія периферійних відділів кістяка та хребта:

в одній проекції 10 хв.

у двох проекціях 15 хв.

- рентгенографія черепа у двох проекціях 15 хв.

- рентгенографія колоносових пазух 10 хв.

- рентгенографія висково-щелепного суглоба 15 хв.

- рентгенографія нижньої щелепи 15 хв.

- рентгенографія кісток носа 10 хв.

- рентгенографія зубів 10 хв.

- рентгенографія скроневої кістки 15 хв.

- рентгенографія ключиці 10 хв.

- рентгенографія у двох проекціях 15 хв.

- рентгенографія ребер із аутокомпресією під час дихання 20 хв.

- рентгенографія грудини з компресією під час дихання 35 хв.

- рентгенографія грудного відділу хребта з компресійним поясом під час дихання 25 хв.

- функціональне дослідження хребта 20 хв.

- рентгенографія кісток таза 10 хв.

- рентгенографія м'яких тканин 10 хв.

На кожен додатковий знімок у спеціальних проекціях додається 5 хв.

4. Рентгенологічні дослідження, які застосовуються в урології та гінекології

- урографія внутрішньовенна 40 хв.

- ретроградна пієлографія 40 хв.

- ретроградна цистографія 15 хв.

- уретерографія 30 хв.

- гістеросальпінгографія 30 хв.

- пельвіометрія 20 хв.

- пневмопельвіографія 30 хв.

5. Рентгенологічне дослідження молочних залоз:

- оглядова рентгенографія молочної залози:

в одній проекції 10 хв.

у двох проекціях 15 хв.

- прицільна рентгенографія молочної залози 10 хв.

- рентгенографія м'яких тканин аксилярних ділянок 10 хв.

- подвійне контрастування протоків 40 хв.

- пневмокістографія утворення:

яке пальпується 25 хв.

яке не пальпується 45 хв.

- прицільна голкова біопсія утворення:

яке пальпується 25 хв.

яке не пальпується 45 хв.

- внутрішньотканинне маркірування утворення 45 хв.

- рентгенографія вилученого сектора молочної залози 15 хв.

6. Складні та спеціальні рентгенологічні дослідження, пов'язані з пункцією, катетеризацією, зондуванням судин, протоків, порожнин, які виконуються у спеціалізованих кабінетах (рентгенохірургічні методи дослідження та лікування)

- бронхографія 45 хв.

- пневмомедіастиибіографія 60 хв.***

- аортографія 40 хв.***

- каваграфія 40 хв.***

- флебографія периферійна 40 хв.***

- флебографія таза 30 хв.***

- ангіокардіографія 70 хв.***

- артеріографія вісцеральна 55 хв.***

- коронарографія 90 хв.***