Заходи, що приводились Міністерством охорони здоров'я, його службами, закладами на місцях, республіканським опіковим центром, дозволили розширити мережу опікових відділень: відкрити 30 спеціалізованих відділень на 1470 ліжок (з них одне - дитяче), які мають у своєму складі від 30 до 60 ліжок. Забезпеченість опіковими ліжками становить від 0,19 на 10000 населення до 0,32 (при нормі 0,4).

Спеціалізовану медичну допомогу надають близько 170 спеціалістів, які підвищили кваліфікацію на базі республіканського опікового центру Київського НДІ гематології та переливання крові. Київського та Харківського інститутів удосконалення лікарів та тематичних циклах або курсах інформації та стажування.

У більшості областей (від 80 до 95 відсотків ЦРЛ, ЦМЛ) працюють лікарі-хірурги, травматологи, які пройшли підготовку з комбустіології на базі обласних опікових відділень.

В Україні у 1989-1990 рр. опечених було 165-166 тисяч, або 31,8 на 10000 фактичного населення; з них 29,5-30,2 тисяч дітей (26,6 на 10000 дитячого населення). У 1991 р. число опіків зросло та дорівнювало 175 тисяч (33,9 на 10000 населення). Щороку помирає від опіків понад тисячу чоловік, а 25% загального числа померлих припадає на дітей. Загальна смертність становить 0,6%. Курс лікування одного дорослого з опіком у Київському опіковому центрі на червень 1993 р. коштував від 400000 до 5000000 крб., що залежить від характеру опікової травми.

Незважаючи на деякі досягнення у лікуванні опечених, практично усі опікові відділення (центри) потребують: зміцнення матеріально-технічної бази (площа на одного опеченого становить від 3 до 4,5 кв. м при нормі 10,4 кв. м); організації блоків реанімації та інтенсивного лікування; утворення септичних блоків (якщо лікується 30% хворих з тяжкими опіками); упорядкованого забезпечення спеціальним хірургічним, загальномедичним інструментарієм та устаткуванням (електродерматоми, фіброскопи тощо), колоїдними плазмозамінниками, бідковими препаратами крові, антибіотиками широкого спектру дії, антисептиками, інгібіторами протеолізу, гормональними та іншими препаратами.

Неповною мірою налагоджено амбулаторно-поліклінічну допомогу хворим з опіками, їх диспансеризацію, реабілітацію на базах лікувальних закладів областей; санаторно-курортне лікування; лабораторне забезпечення; підготовку навчання з опікової травми у медичних інститутах та училищах.

Напруженість праці комбустіолога, значна психоемоційна завантаженість, високий рівень інфекційно-алергічних захворювань медичного персоналу опікових відділень обумовлюють значну плинність працівників (понад 15%), некомплектність опікових відділень лікарями, середнім та молодшим медичним персоналом у більшості областей України.

Для усунення недоліків у забезпеченні медичною допомогою хворих з опіками та їх наслідків, подальшого розвитку та удосконалення спеціалізованої допомоги хворим з термічними ураженнями

1. Затвердити та взяти до виконання:

1.1. Інструктивно-методичну вказівку з питання забезпечення медичною допомогою хворих з термічними ураженнями на етапах лікування та евакуації (додається).

1.2. Положення про головного позаштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я України (додається).

1.3. Положення про Український опіковий центр (додається).

1.4. Положення про головного та заштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій (додається).

1.5. Положення про міжобласний опіковий центр для дорослих та дітей (додається).

1.6. Положення про обласне (міське, міжрайонне) опікове відділення для дорослих та дітей (додається).

1.7. Положення про дитяче опікове відділення (додається).

1.8. Положення про відділення (блок) реанімації та інтенсивної терапії опікового відділення (центру) (додається).

1.9. Положення про завідуючого опіковим відділенням (додається).

1.10. Положення про лікаря-комбустіолога опікового відділення (додається).

1.11. Положення про старшу медичну сестру опікового відділення (додається).

1.12. Положення про операційну медичну сестру опікового відділення (додається).

1.13. Положення про старшу операційну медичну сестру опікового відділення (додається).

1.14. Положення про медичну сестру маніпуляційного кабінету опікового відділення (додається).

1.15. Положення про медичну сестру опікового відділення (додається).

1.16. Положення про сестру-хазяйку опікового відділення (додається).

1.17. Положення про молодшу медичну сестру (санітарку) опікового відділення (додається).

1.18. Орієнтовні штатні нормативи та функціональна структура Українського, міжобласного, обласного та міжрайонного опікових центрів (відділень) (додається).

1.19. Примірний перелік спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень (додається).

1.20. Примірний перелік медикаментів та перев'язочних засобів для опікових відділень (центрів) (додається).

1.21. Орієнтовний перелік та річна потреба у крові та препаратах із неї для опікових відділень (центрів) (додається).

1.22. Основні показники якості проведення допомоги опеченими в області (додається).

1.23. Перелік спеціального устаткування та приладів, потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувальних санітарних частинах (ЛСЧ) (додається).

1.24. Примірна функціональна структура дорослого та дитячого опікового відділення (додається).

1.25. Схема звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік (додається).

1.26. Перелік опікових відділень (центрів) України (додається).

2. Визначити головним консультативно-лікувальним, науково-методичним закладом з проблем опікової травми у дітей та дорослих в Україні Київський НДІ гематології та переливання крові МОЗ України (директор - Перехрестенко П.М.).

3. Призначити головним позаштатним спеціалістом Міністерства охорони здоров'я України з опікової травми - комбустіологом керівника опікового відділення Київського НДІ гематології та переливання крові доктора медичних наук, професора Повстяного Миколу Юхимовича.

Пропоную:

1. Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, керівникам управлінь органів охорони здоров'я, обласних, Київської і Севастопольської міських виконкомів протягом першого півріччя 1994 р. проаналізувати причини опікового травматизму, рівень спеціалізованої меддопомоги хворим з опіками (дорослим та дітям), розробити перспективну комплексну програму її розвитку, удосконалення організації, планування та фінансування в умовах господарського механізму у системі охорони здоров'я і відобразити у наказах по органах до 01.10.94:

1.1. Привести у відповідність штатний розклад діючих та нововведених опікових відділень із розрахунку один лікар-комбустіолог на вісім хворих, один лікар-анестезіолог на 20-25 хворих, звільнений завідуючий опіковим відділенням.

1.2. Завершити у 1995 році реорганізацію опікових відділень в обласних, багатопрофільних місцевих лікарнях, у залежності від потреби населення у спеціалізованій медичній допомозі відкрити 40 та більше ліжок.

1.3. В областях, де число населення понад 2 млн. осіб (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Львівська, Одеська, Харківська області та Республіка Крим), відкрити дитяче опікове відділення із розрахунку 0,15 ліжка на 10000 населення у комплексі з дорослим опіковим відділенням.

1.4. Організувати відновне лікування дорослих та дітей з опіковою травмою на базі ортопедичних санаторіїв, місцевих фізіотерапевтичних лікарень, виділити у них необхідне число місць. Зобов'язати головних лікарів місцевих санаторіїв, водофізіотерапевтичних лікарень узагальнити досвід реабілітації опікових хворих на своїх базах та до 01.01.95 доповісти Головному управлінню організації медичної допомоги та медичного страхування МОЗ України про можливість планової реабілітації цієї категорії реконвалесценти, копію листа направити головним позаштатним обласним комбустіологам.

1.5. Призначити головними позаштатними комбустіологами управлінь охорони здоров'я обласних держвиконкомів - завідуючих обласними опіковими відділеннями.

2. Начальнику Головного управління охорони здоров'я Київського міського держвиконкому розглянути питання про створення на базі 23-ї лікарні М.І. Калініна амбулаторного поліклінічного опікового відділення з відповідним лікуванням з необхідним штатом для консервативної реабілітації (відділення лікувальної фізкультури, відділення фізіотерапії, відділення праце- та механотерапії, водолікарня) відповідно до норм, що діють у поліклінічних відділеннях номерних лікарень, та з правом оформлення листка непрацездатності. Про наслідки вивчення питання доповісти начальнику Головного управління організації медичної допомоги та медичного страхування до 01.01.95.

3. Директору Київського НДІ гематології та переливання крові Перехрестенку П.М. та керівнику Українського опікового центру Повстяному М.К:

3.1. До 01.12.94 разом з директорами науково-дослідних інститутів хірургічного профілю, інститутів та кафедр удосконалення лікарів, ректорами медичних інститутів визначити пріоритетні наукові напрями досліджень з проблеми "Комбустіологія" та подати скоординовані економічно обґрунтовані конкурсні програми наукових досліджень з актуальних питань профілактики, лікування та реабілітації опікових хворих, у тому числі дітей, до конкурсної комісії Міністерства охорони здоров'я України.

3.2. До 01.12.94 переглянути штатний розклад Українського опікового центру та внести пропозиції до МОЗ України відносно включення в нього організаційно-методичного відділу, укомплектувати його штатами, згідно з Положенням про Український опіковий центр.

3.3. До 01.12.94 вивчити стан опікової служби в Україні за даними звітів про діяльність опікового відділення (центру) за 1993 рік та подати Головному управлінню організації медичної допомоги та медичного страхування пропозиції щодо створення Експертної ради по вивченню якості лікування опечених.

4. Вважати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров'я УРСР від 19.03.82 N 168 "Про подальше удосконалення медичної допомоги хворим з опіковими ураженнями".

5. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров'я України В.Д. Юрченка.

1.1. Головним позаштатним спеціалістом-комбустіологом Міністерства охорони здоров'я України (далі - головний спеціаліст) призначається висококваліфікований спеціаліст, який знає питання служби, має високу теоретичну і практичну підготовку з комбустіології, знає суміжні спеціальності.

1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я України.

1.3. Головний спеціаліст здійснює організаційно-методичну роботу, спрямовану на подальший розвиток та вдосконалення комбустіологічної служби України. Координує роботу головних позаштатних спеціалістів-комбустіологів Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

1.4. Головний спеціаліст у своїй діяльності керується законодавством України, даним Положенням, наказами та вказівками Міністерства охорони здоров'я України.

Основними завданнями головного спеціаліста є:

2.1. Розробка та здійснення дій, спрямованих на профілактику опіків та правильне їх діагностування.

2.2. Організація проведення аналізу якості лікування опечених та реконвалесцентів і вжиття заходів щодо її покращання в амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних умовах країни.

2.3. Вивчення потреби в апаратах, інструментах, медичному обладнанні і медикаментах лікувальних закладів опікової служби та прийняття конкретних дій по забезпеченню їх матеріальними ресурсами.

2.4. Корегування організації впровадження в практику наукових досліджень та різноманітних технологій, видання інструктивних матеріалів.

2.5. Корегування напрямів і планів наукових досліджень з урахуванням вимог практичної охорони здоров'я, найважливіших проблем теорії та практики комбустіології.

2.6. Розробка моделей кінцевих результатів і стандартів якості лікування в умовах нового господарського механізму та переходу до страхової медицини.

2.7. Планування та організація проведення науково-практичних конференцій, нарад-семінарів тощо.

2.8. Вивчення причин, що зумовлюють скарги населення на якість комбустіологічної допомоги, розробка та вжиття заходів до усунення недоліків.

3. Головний позаштатний комбустіолог Міністерства охорони здоров'я України зобов'язаний:

3.1. Вивчати стан здоров'я населення та якість медичної допомоги, в тому числі диспансеризації хворих шляхом планових перевірок та їх аналізу із залученням працівників науково-дослідних, медичних інститутів та лікувально-профілактичних закладів.

3.2. Аналізувати статистичний матеріал за даними звітів обласних опікових відділень та розробляти перспективні плани, поліпшення якості та удосконалення організації лікувально-профілактичної допомоги населенню.

3.3. Доводити до відома Міністерства охорони здоров'я України та місцевих органів охорони здоров'я про виявлені недоліки в організації та наданні спеціалізованої медичної допомоги опеченим та реконвалесцентам і вносити відповідні пропозиції щодо поліпшення її та роботи обласних опікових відділень.

3.3. Не рідше одного разу на рік проводити нараду-семінар із головними позаштатними обласними спеціалістами-комбустіологами, де розглядати невідкладні актуальні питання опікової служби.

4. Головний слеціаліст-комбустіолог Міністерства охорони здоров'я має право:

4.1. Контролювати діяльність головних позаштатних обласних спеціалістів, роботу лікувально-профілактичних закладів, клінік, центрів по визначенню якості лікування хворих, впровадженню у практику нових методів профілактики, діагностики, лікування та нових форм організації служби.

4.2. Вносити на розгляд Міністерства охорони здоров'я України та місцевих органів охорони здоров'я пропозиції щодо заохочування спеціалістів лікувально-профілактичних закладів за хорошу роботу по організації та наданню лікувально-профілактичної допомоги населенню.

4.3. На основі результатів науково-практичних і економічних досліджень обґрунтовувати перед відповідними відомствами та організаціями необхідність проведення заходів по запобіганню опіковому травматизму. Порушувати перед правовими органами питання про недоліки з боку відомств, організацій і підприємств, що обумовлюють підвищення рівня опікового травматизму та спричинюють значну інвалідність опечених.

5. Робота головного спеціаліста в інших лікувально-профілактичних закладах, НДІ, медичних інститутах чи медичних училищах за сумісництвом вирішується відповідно до існуючого положення про сумісництво.

6. Головний спеціаліст постійно підвищує рівень своїх знань, форм і методів роботи.

1. Український опіковий центр забезпечує лікування опечених дорослих та дітей і координує діяльність опікової служби в Україні.

2. Український опіковий центр створений при Київському НДІ гематології та переливання крові і розташований на базі 23-ї лікарні м. Києва.

3. Український опіковий центр має відділення: відділення для лікування дорослих опечених на 60 ліжок та дітей - на 50 ліжок, із яких 19 ліжок призначено для реконструктивно-відновної хірургії окремим блоком.

Доросле опікове відділення має 14 палат, дві перев'язочних для інфікованих хворих, кімнату для внутрішньовенних переливань, маніпуляційний кабінет, фізіотерапевтичний кабінет. Операційний блок на загальній площі 60 кв. м включає доопераційну і операційну зали на два столи, матеріальну та стерилізаційну.

Дитяче опікове відділення має 11 палат, перев'язочну для інфікованих хворих на два столи, кабінет для внутрішньовенних переливань, маніпуляційний кабінет. Операційній блок на загальній площі 85 кв. м на три столи; окрему операційну для хворих з опіковими деформаціями. Окремо виділених приміщень для проведення гемо- та спленосорбцій немає, як і інших кімнат (лазеротерапії та вказаних у Примірній функціональній структурі дорослого та дитячого опікового відділення), це лікування проводиться у перев'язочній.

Блок для реконструктивно-відновної хірургії має чисту перев'язочну на два столи.

Приймальне відділення займає 4 кімнати. Амбулаторне обслуговування та консультації проводяться у приймальному відділенні фахівцями опікового центру.

4. Український опіковий центр у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують роботу закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами по лікарні (інституту), на базі яких він розташований та створений.

Основними завданнями і функціями є:

- проведення екстреної та планової стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги дорослим і дітям з термічними ураженнями та їх наслідками у відділеннях центру;

- проведення екстреної та планової лікувально-консультативної допомоги іншим опіковим центрам та відділенням України по лікуванню тяжкоопечених на місцях;

- проведення спеціалізованої медичної допомоги хворим з механічними ушкодженнями, з рядом хірургічних захворювань, які ускладнені втратою покриву шкіри або мають дерматогенні контрактури та трофічні виразки внаслідок вказаних процесів;

- координація діяльності усієї структури (системи) опікових центрів та відділень по проведенню спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіками та їх наслідками на сучасному науковому та організаційно-методичному рівні;

- розробка та впровадження у практичну діяльність сучасних перспективних як вітчизняних, так і закордонних методів діагностики, лікування, реабілітації та профілактики опіків у дорослих та дітей;

- визначення та узагальнення роботи опікових відділень України, удосконалення систем роботи опікової служби;

- проведення Українських наукових конференцій, науково-практичних семінарів, міжобласних конференцій, що спрямовані на розробку нових наукових досліджень та удосконалення роботи опікової служби;

- координація наукових досліджень з термічних уражень, що проводяться у НДІ та медичних інститутах України;

- розробка методичних рекомендацій та інших інструктивних вказівок для впровадження в обласні, міжрайонні опікові відділення та відділення ортопедо-травматологічні, хірургічні;

- підготовка наукових кадрів (аспірантів, докторантів);

- формування у складі опікового центру спеціалізованої медичної бригади, що постійно готова до роботи у надзвичайних ситуаціях в межах однієї республіканської служби екстреної медичної допомоги. Госпіталізація уражених згідно з показаннями на стаціонарне лікування;

- вивчення можливостей поточного виробництва медичної техніки та обладнання на діючих підприємствах, в тому числі і військовому комплексі України;

- розробка нових медичних технологій та медичної техніки для лікування та реабілітації хворих з опіковою травмою;

- створення єдиного республіканського банку даних з опікових травм з використанням комп'ютерної техніки; розробка спеціальних програм;

- вивчення разом з профспілковими організаціями, відомствами і розробка пропозицій щодо використання санаторно-курортних баз та профілакторіїв для відновного лікування хворих, які перенесли опікову травму.

1. До Українського опікового центру в межах міста Києва направляються хворі станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів, можливе самозвернення.

Хворі з опіками та їх наслідками з Київської області за договором між керівниками управління охорони здоров'я Київської міської та обласних державних адміністрацій направляються хірургами ЦРЛ. Хворі з інших областей, що госпіталізуються, як правило планово, повинні мати направлення управління охорони здоров'я області або гарантійного листа установи, закладу про оплату лікування.

2. У направленні зазначаються дані витягу з історії хвороби, що відображають загальний стан хворого, клініко-лабораторні дослідження у динаміці та на час направлення до Українського опікового центру.

3. Показання для направлення до Українського опікового центру:

- глибокі опіки на площі від 30 до 50% поверхні тіла (п.т.);

- глибокі опіки до 20% поверхні тіла, коли розкриті великі суглоби та є небезпека розвитку сепсису;

- опіки IIIБ та IV ступенів кистей при оголенні або омертвінні глибоких структур (зв'язок, суглобів, кісток);

- глибокі опіки волосяної частини голови з оголенням понад 1/4 поверхні черепа;

- повні травматичні скальпи більш ніж 1/2 волосяної частини голови;

- опікове виснаження при площі глибоких опіків менше 20% п.т.;

- комбінована термомеханічна травма з ушкодженням органів руху та опори або без його ушкодження, при глибоких опіках понад 10% поверхні тіла;

- електротравма з ушкодженням магістральних судин, важких суглобів, при необхідності вирішення питання ампутації кінцівок;

- опікові деформації (контрактури, анкілози, вивихи, підвивихи та інші) будь-яких локалізацій та різних ступенів, особливо III та IV ступнів;

- великі гіпертрофічні та келоїдні післяопікові рубці, післяопікові рубці з виразками без порушення функцій органів руху та опори.

Хворі з свіжою опіковою травмою направляються у опіковий центр тільки після їх попереднього огляду консультантом Українського опікового центру.

1. Загальний аналіз сечі.

2. Загальний аналіз крові.

3. Кров на реакцію Вассермана.

4. Протеїнограма.

5. Кров на СНІД.

6. Час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями).

7. Рентгенографія суглобів ділянки післяопікових конрактур та деформацій.

8. Рентгенографія суглобів ділянки післяопікових контрактур, деформацій III або IV ступеня.

9. Довідки: про контакт з інфекційними хворими, проведені щеплення (для дітей).

1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби із застосуванням трансфузійної терапії, гормонів, інгібіторів протеаз, антибактеріальної терапії, пасивної та активної імунотерапії.

2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням, поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій, керованого повітряного середовища, гнотобіологічних камер, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.

3. Застосування сучасних методів оперативного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська та філатовська пластика), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини, алоксенодермопластика кріоконсервованими трансплантатами.

4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців та заміну структури тканини в ділянці наслідків опікової травми та оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.

5. Проведення всього комплексу відновно-реконструктивних втручань у хворих з опіковими деформаціями будь-яких ділянок тіла та ступенів із застосуванням усіх відомих пластик шкіри, а також в міру потреби пересадка зв'язок, кісток, втручання на глибинних структурах.

6. Реабілітація хворих, які перенесли широкі та критичні глибокі опіки як з ушкодженням функцій органів руху та опори, так і з порушенням функції внутрішніх органів.

1. Дерматоми - клейові та електричні (з циркулярним та поверхнево-поступальним рухом ножа).

2. Апарати для створення сітчастих трансплантатів.

3. Наркозно-дихальна апаратура:

а) апарати типу "Полінаркон",

б) об'ємні респіратори (тип РО-3, РО-6),

в) дитячі наркозні апарати.

4. Дистракційні та функціонально-дистракційні (шарнірно-дистракційні апарати) типу Ілізарова, Волкова-Оганесяна, Гудушаурі та інші.

5. Каталки з гідравлічним підйомом та опусканням панелі.

6. Операційні та перев'язочні столи.

7. Шини Белера, стойки Брауна.

8. Барокамера "Іртиш", "Ока".

9. Дефібрилятор.

10. Гнотобіологічні камери для кінцівок.

11. Столи перев'язочні-ваги.

12. Електрокардіограф шестиканальний (ЕЛКАР-6 з приставками пульсо-балісто-фоно- та реографії).

13. Апарат для визначення показників кислотно-лужної рівноваги (типу мікроаструп).

14. Апарати кріохірургічні.

15. Апарати для визначення основних електролітів.

16. Апарати дня визначення основних параметрів зовнішнього дихання (оксиспірографи, "пневмоскрин").

17. Стаціонарні та переносні бактерицидні лампи.

18. Апарати для праце- та механотерапії, розробки великих суглобів і кистей.

19. Холодильники.

20. Апарати ультразвукової різки тканин (УРСК-7Н та інші).

21. Тромбоеластограф.

22. Ліжко на повітряній подушці (типу "Клінітрон").

23. Аеротерапевтичні установки (типу АТУ-1, 2, 3, 5; ДФТУ-02).

24. Ліжка-сітки.

25. Лазерні установки (з інфрачервоним та ультрафіолетовим спектрами).

26. Апарати УФО крові (типу "Ізольда").

27. Апарати для гемосорбції та плазмаферезу.

28. Інфрачервоні опромінювачі хворого (лампи ІЗКЛ та інші).

29. Апарати черезшкірного кисневого моніторингу.

30. Апарати дозованого прийому сумішей для харчування при ентеральному зондовому харчуванні тощо.

Звіт складається у вигляді довідки загальноприйнятого зразка, у якому аналізується стан опікової служби в Україні відповідно до звітів про діяльність та роботу опікового відділення за рік і направляється щорічно до 1 квітня у Міністерство охорони здоров'я України.

1.1. На посаду головного позаштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій (далі - головний спеціаліст) призначається найбільш кваліфікований комбустіолог вищої категорії, як правило, завідуючий обласним опіковим відділенням.

1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста здійснюється наказом по органу охорони здоров'я за погодженням з головним позаштатним комбустіологом МОЗ України.

1.3. Головний спеціаліст безпосередньо підпорядкований керівництву органу охорони здоров'я і головному спеціалісту МОЗ України.

1.4. У своїй діяльності головний спеціаліст керується наказами МОЗ України, МОЗ Республіки Крим та управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій.

Основними завданнями головного спеціаліста є:

2.1. Здійснення організаційно-методичної роботи щодо дальшого розвитку та удосконалення опікової служби області (міста).

2.2. Аналіз стану мережі опікових відділень.

2.3. Аналіз роботи лікувальних закладів з надання комбустіологічної допомоги населенню (стаціонарної, амбулаторної, невідкладної).

2.4. Планування та здійснення підвищення кваліфікації лікарів на курсах спеціалізації, удосконалення, стажування, інформації на місцевих базах та інститутах.

2.5. Укомплектування лікувально-профілактичних закладів спеціалістами-комбустіологами.

2.6. Організація науково-практичних конференцій, семінарів, тематичних занять, обходів, показових операцій, аналіз історій хвороб з недоліками у лікуванні.

2.7. Організація впровадження досягнень науки у практику охорони здоров'я.

2.8. Аналіз опікового травматизму, наслідків лікування, тимчасової непрацездатності, інвалідності та смертності від опіків, розробка рекомендацій щодо їх зниження.

2.9. Організація санітарно-просвітньої роботи серед населення щодо профілактики опіків та запиту центрів здоров'я, підприємств та інших організацій.

2.10. Удосконалення надання першої допомоги при опіках.

2.11. Розгляд листів і скарг населення з вжиттям необхідних заходів.

2.12. Щорічний аналіз роботи опікової служби області, складання звіту про діяльність і направлення його головному комбустіологу МОЗ України.

2.13. Підготовка лікарів до атестації за фахом "комбустіолог".

2.14. Організація диспансеризації опікових хворих і реконвалесцентів.

2.15. Організація забезпечення всіх опікових хворих необхідними ліками, устаткуванням, приладами та матеріальними засобами.

1. Міжобласний опіковий центр - спеціалізована лікувально-профілактична та науково-методична установа, яка забезпечує лікування опечених дорослих та дітей і координує цю діяльність на закріпленій адміністративній території.

2. Міжобласний опіковий центр створюється на базі великого (60 та більше ліжок) обласного опікового відділення багатопрофільного лікувального центру (клініки НДІ, медичного інституту, інституту удосконалення лікарів, обласної, міської багатопрофільної лікарні, ЛСЧ).

3. Міжобласний опіковий центр повинен мати: відділення для лікування дорослих, що складається не менше ніж із 40 ліжок, та лікування дітей - не менше ніж на 20 ліжок.

Доросле опікове відділення повинно мати не менше ніж 10-15 палат, у середньому в палаті 1-4 ліжка, метраж на ліжко має бути не менше 8-10 кв. м, та інші приміщення.

Приймальне відділення повинне займати не менше ніж 3 кімнати.

Амбулаторне обслуговування та консультації проводяться у кімнаті поліклініки, що є складовою частиною хірургічного відділення поліклініки, або на базі приймального відділення опікового відділення (центру), де приймає комбустіолог I, II та вищої категорії.

4. Міжобласний опіковий центр у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують працю закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами та вказівками по лікарні (науковому закладу), на базі якого він створений та розміщується.

Основними завданнями і функціями є:

- координація діяльності опікових відділень адміністративних територій у зоні лікування по проведенню спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіками, відмороженнями (III та IV ступеня) та їх наслідками на сучасному науковому та організаційно-методичному рівні;

- проведення екстреної та планової стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіковими ураженнями та їх наслідками;

- подання екстреної та планової лікувально-консультативної допомоги опіковим відділенням та іншим лікувально-профілактичним закладам у зоні опіку з лікування тяжкоопечених;

- формування у своєму складі спеціалізованої медичної бригади, яка постійно готова до роботи щодо ліквідації медичних наслідків надзвичайних подій, у тому числі на закріплених адміністративних територіях у межах однієї республіканської служби екстреної медичної допомоги;

- розробка медичної техніки та медичних засобів для лікування та реабілітації хворих з опіковою травмою;

- участь у створенні республіканського банку даних з опікової травми з допомогою комп'ютерної техніки;

- вивчення разом з профспілками та відомствами, розробка пропозицій, спрямованих на раціональне використання санаторно-курортних баз для відновного лікування хворих, які перенесли опікову травму;

- проведення диспансеризації осіб, які перенесли глибокі поверхневі опіки на значній ділянці тіла, здійснення реконструктивно-відновлювальних хірургічних втручань;

- подання лікувально-консультативної допомоги хворим області (міста) у лікуванні тяжкоопечених, переведення на стаціонарне лікування у опікове відділення;

- проведення стаціонарної спеціалізованої допомоги хворим з відмороженнями III та IV ступеня і їх наслідками;

- проведення стаціонарної спеціалізованої допомоги хворим з механічними ушкодженнями, які супроводжуються омертвінням шкіри з розтином або без розтину глибоко розміщених структур;

- відновлення втраченого покриву шкіри у хворих з рядом хірургічних захворювань, які ускладнені омертвінням пориву шкіри (мастити, карбункули та інші);

- організаційно-методична робота у лікувально-профілактичних закладах області (міста) з питань удосконалення проведення медичної допомоги хворим з опіковою травмою на етапах евакуації;

- вивчення причин опікових ушкоджень у дорослих та дітей адміністративної території, розробка пропозицій щодо її профілактики.

1. До міжобласного опікового центру в межах міста обслуговування направляються хворі станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів; можливе самозвернення.

Опечені хворі з інших областей направляються обласними опіковими фахівцями.

2. У направленні вказуються дані витягу з історії хвороби, відображають загальний стан хворого, дані клініко-лабораторних обстежень хворого у динаміці та на час направлення до міжобласного опікового центру.

3. Показання для направлення до міжобласного опікового центру:

- глибокі опіки на площі від 10% поверхні тіла, що супроводжуються комбінованими ушкодженнями або ускладненнями опікової хвороби;

- глибокі опіки до 5% поверхні тіла з розкритими великими суглобами, можливість розвитку сепсису;

- відмороження III, IV ступня або його наслідки;

- опіки IIIБ, IV ступеня кистей при розтині, але без омертвіння глибинних структур (суглоби, кістки та інші);

- глибокі опіки волосяної частини голови з оголенням не більше 1/4 поверхні черепа;

- повні травматичні скальпи не більше 1/2 волосяної частини голови;

- опікове виснаження при площі глибоких опіків до 10% поверхні тіла;

- хірургічні захворювання, ускладнені омертвінням покриву шкіри (карбункули та інші);

- комбінована термомеханічна травма з ураженням опорно-локомотивного апарату (або без його ушкодження) у разі глибоких опіків до 10% п.т.;

- електротравма з ураженням великих суглобів, необхідність вирішення питання про ампутацію кінцівки;

- опікові деформації (контрактури, анкілози, вивихи, підвивихи) будь-яких кінцівок третього ступеня.

Хворі з свіжою опіковою травмою направляються до опікового центру тільки після їх попереднього огляду консультантом міжобласного опікового центру.

1. Загальний аналіз сечі.

2. Загальний аналіз крові.

3. Кров на СНІД.

4. Кров на реакцію Вассермана.

5. Протеїнограма крові.

6. Час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями).

7. Рентгенографія суглобів ділянки післяопікових контрактур, деформацій III або IV ступеня.

8. Довідки: про контакт з інфекційними хворими, про одержані щеплення (для дітей).

1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби з застосуванням трансфузійної терапії, гормонів, інгібіторів протеаз, антибактеріальної терапії, пасивної та активної імунотерапії.

2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій керованого повітряного середовища, гнотобіологічних камер, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.

3. Використання сучасних методів оперативного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська, філатовська), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини, алоксенодермопластика кріоконсервованими трансплантатами.

4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців і заміну структури тканини у ділянці наслідків опікової травми, та оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.

5. Реабілітація хворих, що перенесли широкі і критичні глибокі опіки як з порушенням функцій опорно-локомотивного апарату, так і з порушенням функцій внутрішніх органів.

Перелік основного устаткування, приладів та інструментів в залежності від потужності (числа ліжок) бази наведений у Примірному переліку спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень та Переліку спеціального устаткування та приладів, потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувальних санітарних частинах (ЛСЧ).

Звіт складається завідуючим опіковим відділенням (центром) за даними щорічного аналізу діяльності відділення за формою згідно з Схемою звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік та направляється до Українського опікового центру МОЗ України до 25 січня наступного за звітним періодом року.

1. Опікове відділення - спеціалізована лікувально-профілактична та науково-методична установа, яка забезпечує лікування опечених дорослих і дітей та координує цю діяльність на закріпленій адміністративній території.

2. Опікове відділення створюється на базі клініки науково-дослідного інституту, медичного інституту, інституту удосконалення лікарів, обласної, міської багатопрофільної лікарні, лікувально-санітарної частини (ЛСЧ).

3. Опікове відділення на 40-60 ліжок повинне мати 8-12 палат на 1-2-4 ліжка, метраж на ліжко - 10-12 кв. м для лікування дорослих опечених; та із 4-6 палат на 1-3 ліжка, метраж на ліжко не менше 8-10 кв. м для лікування дітей. Інші приміщення, що комплектують опікове відділення, вказані у Примірній функціональній структурі дорослого та дитячого опікового відділення.

Приймальне відділення має займати не менше ніж 3 кімнати.

Амбулаторне обслуговування та консультації повинні проводитись у кімнаті поліклініки, що є складовою частиною хірургічного відділення (центру) де приймає комбустіолог I, II та вищої категорії.

4. Опікове відділення у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують працю закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами по лікарні (науковому закладу), на базі яких він створений та розміщується.

Основними завданнями і функціями є:

- надання екстреної і планової стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіковими ураженнями даної адміністративної території, а також виконання завдань, регламентованих положенням про стаціонарне відділення клініки, лікарні;

- проведення диспансеризації осіб, які перенесли глибокі та широкі поверхневі опіки, виконання в них реконструктивно-відновних хірургічних втручань;

- подання лікувально-консультативної допомоги хворим області (міста) по лікуванню тяжкоопечених, їх переведення на стаціонарне лікування у опікове відділення;

- проведення стаціонарної спеціалізованої допомоги хворим з механічними ушкодженнями, що супроводжуються омертвінням шкіри із розтином або без розтину глибоко розміщених структур;

- відновлення втраченого покриву шкіри у хворих з рядом хірургічних захворювань, які ускладнені омертвінням покриву шкіри (карбункули, радіаційні виразки та інші);

- виконання реконструктивних та відновлювальних втручань у хворих з деформаціями після народження, наслідками механічних травм, які ускладнились дерматогенними контрактурами, трофічними виразками;

- підвищення кваліфікації лікарів різного фаху з питань лікування хворих з опіками, пластичної хірургії, шляхом організації курсів аби стажування на робочих місцях у опіковому відділенні;

- активне запровадження сучасних методів лікування опечених та хворих з наслідками опікової травми у практику роботи лікувальних закладів області (міста);

- організаційно-методична робота у лікувально-профілактичних закладах області (міста) по удосконаленню проведення медичної допомоги хворим з опіковою травмою на етапах евакуації;

- вивчення причин опікових ушкоджень у дорослого та дитячого населення адміністративної території, розробка пропозицій щодо їх профілактики.

1. До обласного (міського, міжрайонного) опікового відділення в межах міста та зони обслуговування направляються хворі станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів, можливе самозвернення.

2. У направленні вказується попередній діагноз.

3. Показання для направлення до обласного (міського, міжрайонного) опікового відділення:

- поверхневі опіки II-IIIА ступеня на площі 10-15% п.т. у хворих, що мають або перенесли опіковий шок;

- опіки II-IIIА ст. на площі більшій 5% п.т. у дітей до 5 років та у осіб старших 60 років;

- глибокі опіки від 1% п.т., що супроводжуються комбінованими ушкодженнями;

- глибокі опіки на площі від 5% п.т.:,

- опіки II-IV ст. обличчя, шиї, кистей, ступнів, промежини, внаслідок яких хворі не можуть переміщатись та обслуговувати себе;

- глибокі опіки будь-яких частин тіла та площ з ускладненнями опікової хвороби, якщо вони транспортабельні;

- опіки дихальних шляхів з ушкодженням легень токсичними продуктами горіння;

- відмороження III та IV ст. та їх наслідки;

- хірургічні захворювання, ускладнені омертвінням покриву шкіри (карбункули та інші);

- механічні травми, ускладнені омертвінням покриву шкіри;

- електротравма без ушкодження магістральних судин, великих суглобів, що не потребують ампутації кінцівки;

- рубцеві деформації та контрактури у дорослих та дітей, які утворились після опіків;

- деформації від народження, наслідки механічних травм, які ускладнились розвитком дерматогенних контрактур, трофічних виразок.

При направленні хворих із свіжим опіком лабораторні та спеціальні обстеження їм не проводяться. У разі переведення з лікувальних закладів або направлення хворих з амбулаторного на стаціонарне лікування у опіковий центр проводиться:

1. Аналіз сечі загальний.

2. Загальний аналіз крові.

3. Кров на СНІД.

4. Кров на реакцію Вассермана.

5. Протеїнограма крові.

6. Час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями).

7. Рентгенографія суглобів області післяопікових контрактур, деформацій III, IV ст.

8. Довідки: про контакт з інфекційними хворими, про отримані щеплення (для дітей).

1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби із застосуванням трансфузійної терапії, пасивної та активної імунотерапії.

2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням, поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.

3. Застосування сучасних методів оперативного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська, філатовська пластика), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини.

4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців та заміну структури тканини в ділянці наслідків опікової травми, оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.

5. Реабілітація хворих, які перенесли глибокі та широкі поверхневі опіки.

Перелік основного устаткування, приладів та інструментів в залежності від потужності (числа ліжок) бази наведений у Примірному переліку спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень та Переліку спеціального устаткування та приладів, потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувально-санітарних частинах (ЛСЧ).

Звіт складається завідуючим опіковим відділенням за даними щорічного аналізу діяльності відділення за встановленою нормою, наведеною у Схемі звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік та направляється в Український опіковий центр МОЗ України до 25 січня наступного за звітним періодом року.

1. Дитяче опікове відділення - спеціалізована лікувально-профілактична та науково-методична установа, яка забезпечує спеціалізовану медичну допомогу дітям з термічними ушкодженнями (опіки, електротравми, відмороження).

2. Дитяче опікове відділення утворюється на базі клініки НДІ, медичного інституту, інституту удосконалення лікарів, обласної, міської дитячої багатопрофільної лікарні або лікарні для дорослих, на базі яких розташоване опікове відділення у адміністративних територіях з чисельністю населення понад 2 млн., виходячи із розрахунку 0,15 ліжка на 10000 населення.

3. Дитяче опікове відділення повинно мати 12-20 палат на 1-3 ліжка, метраж на ліжко не менше 8-10 кв. м, та інші приміщення згідно з Примірною функціональною структурою дорослого та дитячого опікового відділення.

Приймальне відділення повинно займати не менше ніж 3 кімнати.

Амбулаторне обслуговування та консультації проводяться у кімнаті поліклініки або на базі приймального відділення, де приймає комбустіолог I, II та вищої категорії.

4. Дитяче опікове відділення у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують працю закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами по лікарні (науковому закладу), на базі яких він створений та розміщується.

Основними завданнями і функціями є:

- медична допомога дітям з опіковими ураженнями та їх наслідками, включаючи невідкладну допомогу, хірургічне та відновне лікування;

- консультативна допомога дітям з термічними ураженнями в інших медичних закладах даної території;

- спеціалізована медична допомога дітям з механічною травмою, рядом хірургічних захворювань, які ускладнені омертвінням покриву шкіри або мають дерматогенні контрактури та трофічні виразки, що потребують пластичних операцій на шкірі;

- засвоєння та запровадження нових ефективних методів хірургічного лікування опіків та профілактика ускладнень;

- розробка заходів, спрямованих на покращення якості лікувально-профілактичної допомоги, зниження лікарняної смертності від термічних уражень;

- підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу з питань хірургічного лікування та виходжування дітей з опіками, електротравмами, відмороженнями та іншими.

1. До дитячого опікового відділення у межах міста та зони обслуговування направляються опечені діти станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів, можливе самозвернення.

2. У направленні вказується попередній діагноз.

3. Показання для направлення до дитячого опікового відділення:

- госпіталізація дітей незалежно від віку з опіком на площі понад 10% поверхні тіла;

- госпіталізація дітей до 3-х років з опіком понад 5% п.т.;

- опіки IIIБ-IV ст. на площі понад 1% поверхні тіла;

- опіки III-IV ст. обличчя, голови, статевих органів, шиї, кисті, ступні на площі понад 0,5% поверхні тіла;

- опіки шкіри та слизових оболонок (за винятком опіків стравоходу, очей), відмороження, електротравми, гранульовані рани на площі понад 1% поверхні тіла;

- післяопікові рубцеві контрактури та деформації.

Переведення опечених дітей з етапів евакуації у дитяче опікове відділення проводиться після висновку консультанта дитячого опікового відділення.

У разі направлення опечених дітей із свіжим опіком лабораторні та спеціальні обстеження їм не проводяться.

При направленні опечених дітей з амбулаторного на стаціонарне лікування, переведенні з дільничної лікарні, ЦРЛ, ЦМЛ у опікове відділення їм проводиться: загальний аналіз сечі; загальний аналіз крові; кров на СНІД; кров на реакцію Вассермана; протеїнограма крові, час зсідання крові; тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями); рентгенографія суглобів ділянки післяопікових контрактур, деформацій III, IV ступеня; довідки: про контакт з індукційними хворими, про отримані щеплення (для дітей).

1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби, включаючи трансфузійну терапію, гормони, інгібітори протеаз, антибактеріальну терапію, пасивну та активну імунотерапію.

2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням, поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.

3. Застосування сучасних методів хірургічного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська, філатовська), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини.

4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців та заміну структури тканини у ділянці наслідків опікової травми, оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.

5. Реабілітація хворих, які перенесли глибокі та широкі поверхневі опіки.

Перелік основного устаткування, приладів та інструментів в залежності від потужності (числа ліжок) бази наведений у Примірному переліку спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень та Переліку спеціального устаткування та приладів потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувально-санітарних частинах (ЛСЧ).

Звіт складається завідуючим опіковим відділенням за даними щорічного аналізу діяльності відділення за встановленою формою Схемою звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік та направляється в Український опіковий центр МОЗ України до 25 січня наступного за звітним періодом року.

1. Відділення (блок) реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ, БРІТ) є обов'язковим структурним функціональним підрозділом опікового центру (відділення), якщо останній включає 40 та більше ліжок.

2. ВРІТ, БРІТ створюється на базі клініки НДІ, медінституту, інституту удосконалення лікарів, обласної, міської дитячої багатопрофільної лікарні, лікувально-санітарної частини.

3. ВРІТ, БРІТ створюється із розрахунку 10% від планової ліжкової потужності спеціалізованого опікового центру (відділення), але не менше ніж на три ліжка - БРІТ.

4. ВРІТ, БРІТ повинні мати не менше ніж 10 палат на 1-2 ліжка, метраж на ліжко не менше 10 кв. м, для лікування як дорослих, так і дітей, та інші приміщення, вказані у Примірній функціональній структурі дорослого та дитячого опікового відділення.

5. Згідно з Орієнтовними штатними нормативами та функціональною структурою Українського, міжобласного, обласного та міжрайонного опікових центрів (відділень), що додаються для роботи у ВРІТ, БРІТ, виділені посади лікарів-анестезіологів-реаніматологів, медичних сестер, молодших медичних працівників для цілодобової роботи 1-2 реанімаційних постів.

6. При створенні ВРІТ на 12 ліжок виділяється посада завідуючого відділенням, якщо кількість ліжок менша, то один із лікарів відповідає за роботу у відділенні, він підзвітний завідуючому і керівнику опікового центру (відділення).

Приймальне відділення у ВРІТ, БРІТ не виділяється.

Основними завданнями і функціями є:

- госпіталізація поза приймальним відділенням хворих, які мають опіки на широкій площі, перебувають у стані опікового шоку та поступають первинно для проведення їм протягом 3-5 діб комплексу лікувально-діагностичних заходів з метою виведення із шоку, контроль за життєво важливими функціями організму;

- попередження розвитку тяжких ускладнень опікової хвороби;

- лікування тяжкоопечених у стадії гострої опікової токсемії, які потребують проведення інтенсивної інфузійно-медикаментозної та дезінтоксикаційної терапії (шляхом проведення за показаннями методів сорбційної детоксикації, плазмаферезу, гемодіалізу) та інших;

- короткострокова госпіталізація тяжкоопечених, які багато годин транспортувались із інших медичних закладів і стан їх визнається тяжким;

- проведення інтенсивної терапії та реанімації хворим опікового відділення, стан яких погіршився, виникли загрозливі для життя ускладнення опікової хвороби (сепсис, двостороннє запалення легень, гостра серцево-легенева та ниркова недостатність та інші) такі хворі госпіталізуються у септичні палати ВРІТ, БРІТ.

Для забезпечення ВРІТ, БРІТ опікового відділення (центру) цілодобовим лабораторним обслуговуванням слід передбачити додаткове уведення посад лікарів-лаборантів та фельдшерів-лаборантів, які поєднують роботу у клінічній лабораторії лікарні для виконання різних досліджень в залежності від потреби.

1. У ВРІТ, БРІТ госпіталізуються опечені, які направляються станцією швидкої медичної допомоги.

2. У направленні вказується попередній діагноз.

3. Показання для направлення:

- глибокі опіки, що супроводжуються опіковим шоком;

- тяжкоопечені з опіками III-IV ст., що знаходяться у стані гострої опікової токсемії і потребують проведення масивної інфузійно-медикаментозної терапії;

- тяжкоопечені, у яких з'явились загрозливі для життя ускладнення: сепсис, двостороннє запалення легень, гостра серцево-легенева та ниркова недостатність та інші;

- опечені, стан яких погіршився під час багатогодинного транспортування з інших медичних установ у опікове відділення (центр).

1. При направленні хворих із свіжими опіками лабораторні та спеціальні дослідження не проводяться.

2. При направленні опечених з амбулаторного лікування та переведенні їх з етапів евакуації у хворого повинні бути результати таких досліджень:

- загальний аналіз сечі;

- загальний аналіз крові;

- кров на СНІД;

- кров на реакцію Вассермана;

- протеїнограма крові;

- час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями);

- довідки: про контакт з інфекційними хворими, про отримані щеплення (для дітей).

1. Інтенсивно-медикаментозна терапія опечених, які знаходяться у стані шоку.

2. Проведення комплексу терапевтичних заходів тяжкоопеченим з ускладненнями.

3. Дезінтоксикаційна терапія шляхом використання сучасних методів детоксикації: сорбція, плазмаферез, гемодіаліз та інші.

4. Реанімаційні втручання хворим опікового відділення, стан здоров'я яких погіршився.

Устаткування та інструментарій наведені у Примірному переліку спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень (центрів).

Звіт про діяльність ВРІТ (БРІТ) за рік складається завідуючим або відповідальним за роботу відділення відповідно до питань, наведених у Схемі звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік, та подається завідуючому опіковим відділенням (центром) до 10 січня наступного за звітним періодом року для узагальнення.

1. Завідуючий опіковим відділенням здійснює керівництво діяльністю підпорядкованого йому лікарського, середнього і молодшого медичного персоналу та несе повну відповідальність за організацію допомоги опеченим.

2. На посаду завідуючого призначається висококваліфікований спеціаліст, який має організаторські здібності, користується авторитетом серед співпрацівників, володіє глибокими теоретичними знаннями з комбустіології та має достатній досвід клінічної роботи.

Переважне право на посаду завідуючого при рівній кваліфікації та стажі роботи надається лікарям, що мають науковий ступінь, успішно закінчили клінічну ординатуру або аспірантуру.

3. Завідуючий відділенням підпорядковується головному лікареві медичної установи та його заступнику з лікувальної роботи.

4. Завідуючий відділенням у роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, відділення опіків, цим Положенням та іншими офіційними документами.

5. Завідуючий відділенням відповідно до завдань опікового відділення зобов'язаний:

- складати та затверджувати графіки роботи працівників відділення;

- здійснювати обходи у палатах, функціональних підрозділах відділення, організовувати та брати участь в обході відділення головним лікарем, його заступником або науковим керівником;

- контролювати роботу лікарів-комбустіологів, не допускаючи при цьому одночасне обслуговування одним спеціалістом двох хворих;

- з'являтись у відділенні у неробочий час (вечірні або нічні години, вихідні, святкові дні) за викликом чергового лікаря-комбустіолога або з метою перевірки роботи чергового персоналу;

- аналізувати якісні показники діяльності окремих лікарів, оцінювати причини недоліків у їхній роботі, широко залучаючи до цієї діяльності усіх працівників відділення, інформувати про наслідки адміністрацію лікувально-профілактичної установи;

- негайно доводити до відома головного лікаря або його заступника з лікувальної роботи про всі нестандартні випадки з хворими або персоналом (раптова смерть, нещасний випадок тощо), про порушення з боку персоналу відділення та інші надзвичайні випадки у довіреному йому відділенні, про вжиті заходи;

- забезпечити комплексне обстеження та лікування опечених, широко вживаючи у комплексі лікування лікувально-бережливий режим, ФТО, ЛФК та інші методи відновної терапії;

- слідкувати за правильним визначенням експертизи тимчасової непрацездатності, обґрунтованість видачі та впровадженням продовження листка непрацездатності, своєчасним направленням хворих до МСЕК;

- організовувати лікувально-діагностичне забезпечення опечених хворих у районі обслуговування;

- впроваджувати сучасні методи діагностики та лікування опечених хворих;

- проводити комплексне обстеження та лікування опечених, консультувати їх іншими суміжними фахівцями;

- оптимально розміщувати служби та персонал відділення для організації ефективної роботи у відділенні;

- розробляти комплекс заходів з охорони праці у відділенні;

- слідкувати за своєчасним списанням та придбанням обладнання, інструментарію, апаратури та рівномірно розподіляти їх між функціональними структурами відділення;

- висвітлювати роботу відділення у науковій літературі, робити доповіді з питань організації лікувально-діагностичної роботи опікового відділення на засіданнях, семінарах, конференціях, по радіо, телебаченню; передплачувати наукові видання з спеціальності;

- проводити аналіз діяльності опікового відділення (центру) за рік та направляти головному лікареві або його заступнику з лікувальної роботи звіт про роботу відділення відповідно до встановленої форми, а в Український опіковий центр - звіт згідно з Схемою звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік.

6. Завідуючий опіковим відділенням має право:

- на захист від шкідливих умов праці;

- брати безпосередню участь у підборі кадрів опікового відділення;

- представляти головному лікареві медичної установи чи його заступнику з лікувальної роботи кращих працівників для заохочення та вносити пропозиції про накладання дисциплінарних стягнень на осіб, які порушили трудову дисципліну, незадовільно виконують свої службові обов'язки;

- вирішувати питання прийому, переведення та виписки хворих відділення;

- запрошувати консультантів та організовувати консиліуми, погоджуючи з заступником головного лікаря з лікувальної роботи або з головним лікарем;

- перевіряти якість підготовки хворих до інструментальних обстежень чи оперативного лікування, а також ведення історій хвороби опечених;

- визначити вид консервативного чи оперативного лікування;

- погоджувати з заступником головного лікаря з лікувальної роботи або головним лікарем та проводити:

а) наради, конференції, семінари;

б) практичні заняття для окремих працівників відділення та медичного персоналу інших відділень лікувально-профілактичної установи згідно з окремим планом;

в) клінічні розбори історій хвороб опечених, аналіз ускладнень та летальних випадків;

- висувати на обговорення керівництва лікувально-профілактичної установи питання, пов'язані з покращанням роботи підвідомчого відділення;

- один раз на п'ять років підвищувати свою кваліфікацію у провідних лікувальних установах, інститутах удосконалення лікарів України та в інших країнах.

1. На посаду лікаря-комбустіолога опікового відділення призначається фахівець, який має закінчену вищу освіту та пройшов спеціальну підготовку з комбустіології і має документ, що дозволяє самостійно працювати.

2. Лікар-комбустіолог безпосередньо підпорядкований завідуючому опікового відділення та проводить роботу під його керівництвом.

3. Лікар-комбустіолог у роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, відділення опіків, цим Положенням та іншими офіційними документами.

4. Відповідно до завдань опікового відділенню лікар-комбустіолог забезпечує та несе безпосередню відповідальність за:

а) необхідний рівень спеціального обстеження хворого та якість діагностування захворювання;

б) раціональне проведення лікувального процесу згідно з станом тяжкості опікової травми;

в) дотримання наступності та етапності у лікувальному процесі;

г) виправданість визначеного методу хірургічного лікування;

д) якісне ведення медичної документації;

е) суворе дотримання санітарно-гігієнічних правил у лікувальному процесі;

ж) виконання норм професійної етики та деонтології;

і) визначення непрацездатності хворого та видачу листка непрацездатності.

5. Лікар-комбустіолог відповідно до завдань опікового відділення зобов'язаний:

- контролювати лікувально-бережливий режим у палатах, де лікуються опечені; готувати палати до обходу завідуючим відділенням, науковім керівником;

- знати та володіти сучасними методами діагностики та лікування, що мають дозвіл на застосування, опікової хвороби різного ступеня тяжкості та її ускладнень;

- використовувати у кожному конкретному випадку адекватну консервативну та оперативну терапію;

- при утрудненні самостійного вибору раціональної тактики лікування узгодити невирішені питання з завідуючим опіковим відділенням, керівником відділення, черговим по відділенню або іншою вищою посадовою особою (консультант, доцент клініки та іншими);

- систематично працювати над підвищенням професійного рівня, виписувати періодичні наукові видання з спеціальності;

- чергувати як лікар-комбустіолог опікового відділення згідно з затвердженим графіком.

Черговий лікар-комбустіолог за відсутності завідуючого опіковим відділенням виконує його обов'язки та користується його правами.

6. Лікар-комбустіолог має право:

- на забезпечення оптимальних умов праці у відділенні;

- на захист від шкідливих умов праці;

- призначати додаткові обстеження як лабораторні, так і консультації інших спеціалістів для уточнення діагнозу та проведення ефективної терапії;

- контролювати роботу медичних сестер (постових, палатних, маніпуляційного кабінету, кабінету фізичних методів лікування та інших); допомагати їм у виконанні призначень;

- вимагати виконання функціональних обов'язків молодшими медичними сестрами, сестрою-хазяйкою;

- на оздоровлення у санаторіях;

- на підвищення кваліфікації один раз на п'ять років.

1. На посаду старшої медичної сестри опікового відділення призначається найбільш досвідчена медична сестра, яка повною мірою підготовлена з питань комбустіології.

Старша медсестра опікового відділення безпосередньо підпорядкована завідуючому відділенням.

2. У безпосередньому підпорядкуванні старшої медсестри знаходиться середній та молодший медичний персонал, сестра-хазяйка.

3. Старша медсестра опікового відділення у роботі керується: положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням та іншими нормативними документами, а також вказівками та розпорядженнями інших вищих посадових осіб.

4. Відповідно до завдань опікового відділення старша медична сестра зобов'язана:

- раціонально організовувати роботу середнього медичного персоналу відділення; забезпечувати проведення оглядів хворих у стаціонарі завідуючим або керівником відділення при обходах;

- забезпечувати трудову дисципліну, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та правил охорони праці середнім та молодшим медичним персоналом, сестрою-хазяйкою;

- складати та контролювати виконання графіків роботи та відпусток середнього та молодшого медичного персоналу відділення, сестри-хазяйки;

- забезпечувати дотримання установленого санітарно-гігієнічного режиму відділення;

- слідкувати за систематичним поповненням відділення медичним інструментарієм, медикаментами, медичним обладнанням, за наявністю встановленої кількості медикаментів, інструментарію, обладнання та за вказівкою завідуючого відділенням своєчасно виписувати й забезпечувати їх отримання; здійснювати контроль за правильним використанням, експлуатацією, своєчасним ремонтом обладнання та апаратури;

- обліковувати та правильно зберігати сильнодіючі, отруйні медикаменти;

- контролювати регулярність та правильність проведення стерилізації інструментів та перев'язочних матеріалів;

- під керівництвом завідуючого відділенням розробляти та забезпечувати виконання планів підвищення кваліфікації середніх медичних працівників відділення та проведення сестринських конференцій;

- систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію.

5. Старша медсестра опікового відділення має право:

а) на забезпечення оптимальних умов праці у відділенні, кімнату старшої медичної сестри для зберігання ліків та устаткування, змінний робочий одяг; санітарно-гігієнічні умови;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) давати вказівки та розпорядження медичним сестрам, сестрі-хазяйці, молодшому медичному персоналу;

г) вносити пропозиції завідуючому опіковим відділенням для заохочення та покарання середнього, молодшого медичного персоналу відділення;

д) брати участь у роботі ради медичних сестер лікувально-профілактичної установи;

е) на підвищення кваліфікації один раз на п'ять років.

1. На посаду операційної медичної сестри опікового відділення зараховується фахівець, який має середню або незакінчену вищу медичну освіту та пройшов спеціальну підготовку з комбустіології. Така підготовка може бути проведена у опіковому відділенні відразу після зарахування на посаду.

2. Операційна сестра підпорядковується безпосередньо старшій операційній сестрі та завідуючому відділення опіків.

3. Операційна сестра опікового відділення у роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням та іншими нормативними документами, а також вказівками інших вищих посадових осіб.

4. Операційна сестра зобов'язана:

а) дотримуватись у робочій кімнаті (операційній) правил асептики та антисептики, санітарно-гігієнічного режиму;

б) замовляти у аптеці та готувати самостійно потрібні для роботи розчини, медичні засоби, які необхідні для проведення хірургічного лікування опечених;

в) при проведенні хірургічного лікування обслуговувати тільки одного хворого;

г) знати та вміти своєчасно визначити та в повній мірі провести комплекс протишокових заходів, надати невідкладну допомогу при анафілактичних реакціях, зупинці дихання та серцебиття;

д) знати наступність та етапи проведення головних хірургічних втручань при опіковій хворобі, уміло, чітко та послідовно асистувати оперуючому у проведенні операції;

е) стежити за станом хворого після проведення наркозу до відновлення свідомості, дихання, стабілізації кровообігу;

ж) проводити післяопераційну інфузійну терапію у післяопераційних палатах;

з) знати та контролювати додержання хворими правил раціонального ведення опечених у до- та післяопераційному періоді.

5. Операційна сестра має право:

а) на забезпечення оптимальних умов роботи у відділенні:

робоче місце, змінний робочий одяг, санітарно-гігієнічні умови;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) виконувати діагностичні та лікувальні процедури хворим, що знаходяться у до- та післяопераційному періоді;

г) проводити лікувальні дії за участю палатного лікаря та лікаря-анестезіолога;

д) проводити санітарно-просвітню роботу серед хворих у до- та післяопераційному періоді;

е) вимагати від молодшого медичного персоналу, сестри-хазяйки належного виконання своїх функціональних обов'язків;

ж) брати участь у науково-практичних сестринських конференціях;

з) брати участь у роботі ради медичних сестер лікувально-профілактичного закладу;

і) на підвищення кваліфікації один раз на п'ять років.

1. На посаду старшої операційної медичної сестри опікового відділення зараховується фахівець, який має середню або незакінчену вищу медичну освіту та повною мірою підготовлений з питань комбустіології, працюючи на посаді операційної сестри.

2. Старша операційна медична сестра підпорядковується безпосередньо завідуючому опіковим відділенням.

У безпосередньому підпорядкуванні старшої операційної медсестри знаходиться весь середній та молодший персонал операційної.

3. Старша операційна медична сестра у свої роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням та іншими нормативними документами, а також вказівками та розпорядженнями вищих посадових осіб.

4. Відповідно до завдань опікового відділення старша операційна медична сестра зобов'язана:

а) відповідати за зберігання лікувальних засобів і матеріалів, потрібних для роботи в операційній та налагодження устаткування;

б) вести облік наявного та використаного устаткування, лікувальних засобів, матеріалів;

в) у першу чергу використовувати ліки, час дії яких незабаром закінчиться; лікувальні засоби, час дії яких закінчився, списувати;

г) готувати за погодженням з завідуючим опіковим відділенням заявки на придбання потрібного устаткування, засобів, матеріалів;

д) замовляти в аптеці необхідні ліки, засоби санітарно-гігієнічного призначення та своєчасно їх отримувати;

е) контролювати стерилізацію лікувальних засобів, матеріалів, інструментів, що використовуються при операціях: слідкувати за додержанням в операційній правил асептики та антисептики, санітарно-гігієнічного режиму;

ж) контролювати роботу операційних сестер, у разі потреби допомагати їм;

з) знати черговість проведення та етапи головних хірургічних втручань при опіковій хворобі та слідкувати за їх виконанням операційними сестрами;

і) організовувати та проводити заходи, що спрямовані на підвищення кваліфікації операційних сестер.

5. Старша операційна медична сестра має право:

а) на забезпечення оптимальних умов праці: робоче місце - окрема кімната для зберігання лікувальних засобів, матеріалів, устаткування, що обладнана кондиціонером, холодильником; змінний робочий одяг; санітарно-гігієнічні умови - душова, кімната для відпочинку та харчування;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) брати участь у доборі та розміщенні операційних сестер в операційній;

г) контролювати роботу операційних сестер;

д) проводити навчання операційних сестер з незрозумілих питань опікової хвороби та методів її хірургічного лікування;

е) контролювати ведення медичної документації при проведенні операцій;

ж) вносити пропозиції при атестації операційних сестер;

з) брати участь у науково-практичних сестринських конференціях;

і) брати участь у роботі ради медичних сестер лікувально-профілактичного закладу;

к) на підвищення кваліфікації один раз у п'ять років на курсах удосконалення.

1. На посаду маніпуляційної сестри опікового відділення зараховується фахівець, який має середню або незакінчену вищу медичну освіту та пройшов спеціальну підготовку з комбустіології. Така підготовка може бути проведена в опіковому відділенні відразу після зарахування на посаду.

2. Маніпуляційна медична сестра підпорядковується безпосередньо старшій медичній сестрі та завідуючому опіковим відділенням.

3. Маніпуляційна сестра опікового відділення у своїй роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням та іншими нормативними документами, а також вказівками вищих посадових осіб.

4. Маніпуляційна сестра зобов'язана:

а) дотримуватись у робочій кімнаті (маніпуляційній) правил асептики та антисептики; санітарно-гігієнічного режиму;

б) замовляти в аптеці та готувати самостійно потрібні розчини, медичні засоби для внутрішньовенних уведень, дезінтоксикаційної та інших видів терапії;

в) при проведенні внутрішньовенних уведень одномоментно обслуговувати не більше ніж двох хворих;

г) досконало знати та вміти своєчасно визначати та проводити протишокову терапію, невідкладну терапію при анафілактичних реакціях, зупинці дихання та серцебиття;

д) досконало знати та вміти визначати групи крові та резус-фактор крові; правильно відбирати кров від хворих для цих цілей;

ж) знати та контролювати виконання хворими призначень, які здійснюються напередодні лабораторних досліджень, відборі аналізів, діагностичних та лікувальних втручань.

5. Маніпуляційна сестра має право:

а) на забезпечення оптимальних умов праці: робоче місце, змінний робочий одяг; санітарно-гігієнічні умови - душова, кімната для відпочинку та харчування;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) виконувати діагностичні та лікувальні процедури хворим за призначенням лікаря;

г) проводити хірургічні маніпуляції, лікувальні дії за участю лікаря-комбустіолога та на його відповідальність;

д) проводити санітарно-просвітню роботу серед хворих;

е) вимагати від молодшого медичного персоналу, сестри-хазяйки чіткого своєчасного виконання своїх функціональних обов'язків;

ж) брати участь у науково-практичних сестринських конференціях;

з) брати участь у роботі ради медичних сестер лікувально-профілактичного закладу;

і) підвищувати свою кваліфікацію один раз у п'ять років на курсах удосконалення.

1. На посаду медичної сестри опікового відділення зараховується фахівець, який має середню або незакінчену вищу медичну освіту та пройшов спеціальну підготовку з комбустіології. Така підготовка може бути проведена у опіковому відділенні відразу після зарахування на посаду.

2. Медична сестра підпорядковується безпосередньо старшій медичній сестрі та завідуючому опіковим відділенням.

3. Медична сестра опікового відділення у своїй роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням та іншими нормативними документами, а також вказівками вищих посадових осіб.

4. Медична сестра зобов'язана:

а) готувати до роботи системи для інфузійної терапії;

б) готувати потрібні медичні засоби та розчини для інфузій, вести їх облік при проведенні дезінтоксикаційної та інших видів терапії;

в) вести регулярне спостереження за зміною стану хворого та відображали це у відповідній документації (листок лікування тощо);

г) суворо дотримуватись санітарно-гігієнічного режиму в опіковому відділенні;

д) регулярно та своєчасно проводити лікування хворих згідно з призначенням лікаря-комбустіолога;

е) стежити за дотриманням хворими розпорядку дня, своєчасним харчуванням, проведенням інших процедур;

ж) контролювати своєчасність проведення лабораторного, інструментального обстеження хворих, правильність підготовки хворого до обстеження.

5. Медична сестра має право:

а) на забезпечення оптимальних умов праці: робоче місце, змінний робочий одяг; санітарно-гігієнічні умови: душова, кімната для відпочинку та харчування;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) проводити лікувальні процедури під контролем лікаря-комбустіолога та на відповідальність останнього;

г) проводити санітарно-просвітню роботу серед хворих;

д) вимагати від молодшого медичного персоналу, сестри-хазяйки чіткого своєчасного виконання функціональних обов'язків;

е) брати участь у науково-практичних сестринських конференціях;

ж) підвищувати кваліфікацію на курсах удосконалення.

1. На посаду сестри-хазяйки опікового відділення призначається особа з середньою освітою або незакінченою середньою медичною освітою, що пропрацювала на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) з загальним стажем не менше 5 років та пройшла навчання і практично пропрацювала сестрою-хазяйкою протягом місяця.

2. Сестра-хазяйка підпорядковується безпосередньо старшій медичній сестрі та завідуючому опіковим відділенням. У безпосередньому підпорядкуванні сестри-хазяйки знаходяться молодші медичні сестри (санітарки) відділення.

3. Сестра-хазяйка опікового відділення у своїй роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням та іншими нормативними документами, а також вказівками вищих посадових осіб.

4. Сестра-хазяйка зобов'язана:

а) обраховувати та вести облік наявності майна, постільних речей, меблів та інших засобів згідно з табельним забезпеченням, призначеним для проведення медичної допомоги опеченим; регулярно списувати та поповнювати постільні речі, майно;

б) раз на тиждень змінювати постільні речі у хворих;

в) слідкувати за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму у відділенні; забезпечувати палати, ванні, туалетні та інші приміщення відділення миючими та дезінфікуючими засобами;

г) контролювати роботу молодших медичних сестер відділення;

д) регулярно відправляти до пральні брудну білизну та отримувати чисту;

е) слідкувати за виконанням розпорядку дня у відділенні та вимагати додержання його хворими та відвідувачами;

ж) організовувати регулярне забезпечення їжею хворих, своєчасно отримувати їжу у їдальні;

з) відправляти матеріал від хворих на дослідження у лабораторію.

5. Сестра-хазяйка має право:

а) на забезпечення оптимальних умов праці: робоче місце, яке складається із двох кімнат: одна - для білизни, що була у вжитку, друга - для чистої; змінний робочий одяг; санітарно-гігієнічні умови: душова, кімната для відпочинку та харчування;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) проводити санітарно-гігієнічні заходи під керівництвом старшої медичної сестри;

г) брати участь у доборі та розміщенні молодших медичних сестер відділення;

д) контролювати роботу молодших медичних сестер та співробітників, що забезпечують хворих їжею;

е) вносити пропозиції старшій медичній сестрі, завідуючому опіковим відділенням щодо придбання нового майна та списання утильного;

ж) слідкувати за зберіганням майна опікового відділення;

з) брати участь у науково-практичних сестринських конференціях.

1. На посаду молодшої медичної сестри опікового відділення призначається особа з середньою або незакінченою середньою загальною освітою, яка пройшла навчання та практично пропрацювала санітаркою опікового відділення протягом місяця.

2. Молодша медична сестра підпорядковується безпосередньо старшій медичній сестрі.

3. Молодша медична сестра опікового відділення у своїй роботі керується положеннями про відповідну лікувально-профілактичну установу, опікове відділення, цим Положенням, а також вказівками вищих посадових осіб.

4. Молодша медична сестра зобов'язана:

а) слідкувати за наявністю та зберіганням майна, меблів, постільних речей у відділенні;

б) дотримувати санітарно-гігієнічний режим у палатах та відділенні, робити вологе прибирання з дезінфікуючими засобами у палатах чотири рази на добу, а в місцях загального користування, маніпуляційних, перев'язочних, операційних - за необхідністю;

в) супроводжувати до пральні та отримувати з неї білизну відділення;

г) вимагати від хворих та відвідувачів виконання розпорядку дня, лікувально-зберігаючого режиму у палатах відділення;

д) контролювати харчування хворих;

е) доставляти матеріали від хворих у лабораторію на дослідження;

ж) супроводжувати, якщо є потреба, хворих у маніпуляційні, перев'язочні та інші функціональні підрозділи відділення;

з) допомагати хворим, стан здоров'я яких погіршився, при проведенні природних потреб, у самообслуговуванні, при виконанні медичними сестрами, лікарями медичних процедур;

и) передавати від родичів та інших відвідувачів різноманітні передачі, повідомлення, записки.

5. Молодша медична сестра має право:

а) на забезпечення оптимальних умов праці: змінний робочий одяг; санітарно-гігієнічні умови: душова, кімната для відпочинку та харчування;

б) на захист від шкідливих умов праці;

в) проводити санітарно-гігієнічні заходи під керівництвом сестри-хазяйки;

г) слідкувати за зберіганням майна опікового відділення;

д) брати участь у науково-практичних сестринських конференціях.