На виконання пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 N 144-р "Про схвалення Концепції створення на підприємствах, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, сучасної системи комплексної безпеки" та з метою оснащення вугледобувних підприємств галузі сучасними системами комплексної безпеки

1. Затвердити Програму створення сучасної системи комплексної безпеки (далі - Програма), що додається.

2. Фінансово-економічному департаменту і Департаменту охорони праці та надзвичайних ситуацій розробити структуру типових штатних розписів та нормативів чисельності керівників, фахівців та службовців Координаційного центру по реагуванню на надзвичайні ситуації (далі - Координаційний центр) Центрального штабу ДВГРС та відділів контролю параметрів ведення гірничих робіт на обслуговуючих підприємствах (далі - відділи контролю).

3. Управлінню організації державних закупівель визначити виконавця науково-технічних робіт з впровадження системи комплексної безпеки, що передбачені Програмою у відповідності з вимогами Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

4. Департаменту науково-технічних та виробничих програм (Коломієць В.О.) забезпечити контроль за своєчасним фінансуванням робіт, що передбачені Програмою.

5. Генеральним директорам державних підприємств, які належать до сфери управління Мінвуглепрому та до яких Міністерство здійснює корпоративне управління, забезпечити виконання Програми.

6. Центральному штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі - ДВГРС) (Смоланов С.М.):

6.1. створити у Центральному штабі ДВГРС Координаційний центр та відділи контролю у підрозділах ДВГРС;

6.2. розробити та затвердити Положення про Координаційний центр та відділи контролю;

6.3. внести необхідні зміни до плану використання бюджетних коштів та штатного розпису на 2008 рік, з урахуванням створення Координаційного центру та відділів.

7. Департаменту охорони праці та надзвичайних ситуацій (Ященко І.О.) забезпечити контроль за виконанням Програми у відповідності з графіком, що додається.

8. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Ященка Ю.П.

Програму розроблено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р. N 144-р, "Про схвалення Концепції створення на підприємствах, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, сучасної системи комплексної безпеки".

1.1. Учасники Програми

Замовник: Міністерство вугільної промисловості України;

Головний розробник Програми: Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничий промисловості (відповідно до розпорядження Мінвуглепрому від 18 грудня 2006 року N 132-р "Про порядок реалізації пілотного проекту").

Співвиконавці: ВАТ "Автогірмаш" ім. В.А.Антіпова, Державна воєнізована гірничорятувальна служба (ДВГРС), спеціалізована організація.

Головний виконавець Програми: Підприємство буде визначено після проведення процедури державних закупівель.

Учасники Програми: Вугільні підприємства (за списком), гірничорятувальні загони та Центральний штаб ДВГРС.

1.2. Основні принципи реалізації Програми

При виконанні Програми передбачається оснащення шахт Мінвуглепрому України програмно-апаратним блоком сполучення, який повинен приймати інформацію від діючих на шахтах автоматизованих та неавтоматизованих систем та засобів, надання інформації про стан параметрів безпеки та технологічних параметрів. Програмно-апаратний блок сполучення повинен зберігати, перетворювати, компанувати, аналізувати надану інформацію та передавати її за допомогою сучасного каналу зв'язку у воєнізовані гірничорятувальні загони (ВГРЗ), центральний штаб ДВГРС (Кризовий центр), вугільні державні підприємства (ДП), Мінвуглепром. Таким чином створюється можливість оперативного вжиття попереджувальних заходів у разі порушень технологічного процесу та роботи гірничошахтного устаткування, виникнення позаштатних ситуацій в аерогазовій обстановці або іншої небезпеки, а при виникненні аварії - оперативної координації всіх заходів з її ліквідації. Програма реалізується трьома етапами:

Перший етап (II-III квартал 2007 р.);

Другий етап (III-IV квартал 2007 р.);

Третій етап (2008-2010 роки).

Фінансування Програми передбачається за рахунок бюджетних коштів, власних коштів підприємств та інвестицій.

1.3. Передумови реалізації Програми

Вугільна промисловість, як складова частина паливно-енергетичного комплексу держави, забезпечує енергетичну безпеку України. Вугілля - основний органічний енергоносій України, запаси якого дозволяють сповна забезпечити потреби України в цьому виді палива. Його ресурси в Україні становлять 117,6 млрд.т, у тому числі понад 56 млрд. - розвідані балансові запаси. Видобуваючи біля 80 млн.тонн вугілля на рік, Україна посідає місце у першій десятці провідних вуглевидобувних країн цього виду палива і вуглеводної сировини. Критерієм сталого розвитку суспільства, як відомо, є залучення до експлуатації власних мінеральних ресурсів. Вугілля, як паливний ресурс має низку вагомих позитивних властивостей. Це ціна, яка в перерахунку на еквівалентне паливо у 2 рази нижче від ціни на нафту та газ. Тенденції розвитку металургії, електроенергетики, інших галузей виробництва та соціальної сфери зумовлюють відносно постійний попит на коксівне та енергетичне вугілля. Тому перспективою розвитку вугільної промисловості є задоволення потреб економіки країни та населення у вугіллі власного видобутку.

На сьогодні, через недостатні обсяги капітальних вкладень у вугільну промисловість Україна, має найстаріший серед країн СНД шахтний фонд, що призвело до формування негативного балансу виробничих потужностей. Майже 96% шахт більше 20 років працюють без реконструкції.

Робота вугільних шахт України, особливо у Донбасі, відбувається у найскладніших у світі гірничо-геологічних умовах розробки тонких (0,7-1,2 м) пластів з великою кількістю геологічних порушень і слабкими вміщуючими породами, незадовільними шахтним фондом та стаціонарним гірничошахтним обладнанням.

Середня глибина розробки пластів перевищує 730 м, а 30 шахт працюють на глибині 1000-1400 м. Біля 90% шахт газові, 72% - небезпечні за вибухами вугільного пилу, 55% шахт розробляють пласти схильні до газодинамічних явищ, майже 25% пластів - схильні до самозаймання вугілля.

Складні гірничо-геологічні та технічні умови роботи шахт, застаріле стаціонарне, вибійне та транспортне обладнання обумовлюють високу аварійність на машинах і механізмах (понад 45%), збільшують ризики і виникнення небезпечних ситуацій при проведенні гірничих робіт. Біля 30% аварій відбуваються на підземному транспорті та шахтному підйомі; 6,5% загальної аварійності складають газодинамічні явища; 6,0% - обвали та обрушення порід у діючих гірничих виробках, 8% - аварій пов'язані із вибухами газу та пилу, спалахами метану, підземними пожежами, вибухопожежонебезпекою електрообладнання.

За останні 5 років, при загальній тенденції до зниження аварій у середньому 4,8% на рік, їх кількість залишається досить високою. Протягом 2001 - 2006 років виникло 415 аварій та 500 аварійних ситуацій, сталося близько 53 тис. випадків виробничого травматизму, у тому числі - 1010 зі смертельними наслідками.

Крім неоцінених людських втрат (біля 200 чоловік у середньому на рік за останні 10 років) економічних збитків від аварій і нещасних випадків (700 млн.грн. на рік) на шахтах щорічно втрачається до 15 млн.т вугілля вартістю біля 4 млрд.грн.

Одним із негативних факторів виникнення небезпечних ситуацій є "людський чинник". З цієї причини відбувається більше 75% аварій. На жаль, використання сучасних автоматизованих систем протиаварійного захисту, що використовуються на території країн СНД та Україні, таких як Мікон, Devis Derby, Transmitton, УТАС, EMAG та ін. не виключає можливість аварій з тяжкими наслідками. Зокрема, одним з серйозних недоліків цих систем є широка можливість втручання персоналу шахти в інформаційні потоки та накопичені бази даних з метою спотворення інформації про стан безпеки. Сумними прикладами наслідків таких дій є трагедії на шахтах "Ульянівська" та "Ювілейна" ЗАТ "Об'єднана вугільна кампанія "Південкузбасвугілля" навесні 2007 р., під час яких загинуло близько 150 працівників.

Суб'єктивна оцінка протікання виробничого процесу, халатне відношення до своїх обов'язків працюючих, недостатня підготовка фахівців, недоліки у підборі кадрів, низький рівень автоматизації управління, контролю, та інформативності систем управлінням як на нижніх рівнях, так і на рівнях прийняття рішень - це фактори негативного впливу на аварійні ситуації на вугледобувних підприємствах.

Результати аналізу аварій та нещасних випадків, які сталися на шахтах у 2001-2006 роках, свідчать, що безпосередніми їх причинами є незадовільна технічна підготовка та організація робіт, порушення правил безпеки і виробничих технологій, недостатня кваліфікація підземних працівників, низький рівень автоматизації керування виробничими процесами та їх контролю, інформативності системи управління виробництвом. Існуюча система управління виробництвом і охороною праці недосконала, внаслідок чого на низькому рівні здійснюється оперативне керування процесом управління під час надзвичайних ситуацій.

Найбільш небезпечними є аварії, пов'язані з вибухами газу та пилу, підземними пожежами, обвалом гірничих порід, газодинамічними явищами, і аварії на шахтному підйомі. За останні п'ять років у підземних виробках шахт сталося 10 вибухів газу та пилу і 164 пожежі, внаслідок яких загинуло відповідно 168 і 35 осіб. Такі аварії допущено на сучасних шахтах, які, незважаючи на свою оснащеність новітнім устаткуванням і засобами захисту, виявилися технічно і організаційно не готовими до безаварійного виробництва під час швидкого нарощування обсягу видобутку вугілля.

До основних проблем, що негативно впливають на стан виробництва й охорони праці відноситься:

- висока газоносність, викидонебезпека, пиловибухонебезпека, самозаймання пластів вугілля, що спостерігаються на більшості (75%) шахт;

- наявність складних вентиляційних схем;

- недостатні обсяги підземної дегазації пластів і порід, що вміщують вугілля;

- недостатність заходів профілактики викидонебезпеки і самозаймання пластів;

- висока вибухопожеженебезпека електрообладнання, стрічкових конвеєрних ліній і силових електричних кабелів;

- незадовільний стан шахтного фонду і гірничошахтного обладнання;

- відсутність на більшості шахт автоматизованих комплексних систем протиаварійного захисту;

- відставання темпів впровадження безпечних технологій, заснованих на сучасних науково-технічних рішеннях, від інтенсифікації вуглевидобутку у високопродуктивних очисних вибоях глибоких шахт;

- зростання кількості порушень Правил безпеки з боку гірників і ІТП, пов'язаний з виробничою дисципліною, особливою небезпекою і дискомфортом підземних умов праці, недостатнім контролем гірничих робіт з боку керівників;

- недостатній рівень кваліфікації диспетчерської служби окремих шахт, нездатність приймати адекватні рішення та відповідні дії в екстремальних умовах передаварійних та аварійних ситуацій, тоді як гірничий диспетчер є однією з ключових фігур оперативного управління шахтою, усунення передаварійних ситуацій, локалізації та ліквідації аварій у початковій стадії;

- обмеженість інструментальної оцінки безпечного ведення робіт оперативно-диспетчерською службою;

- низький рівень надійності існуючої мережі технологічного та аварійного зв'язку.

За останні роки відбувається інтенсивне впровадження на шахтах, що підпорядковуються Мінвуглепрому України, сучасних цифрових систем протиаварійного захисту (додаток 1).

На 12 шахтах впроваджена багатофункціональна уніфікована телекомунікаційна система диспетчерського контролю і автоматизованого керування машинами та технологічними комплексами УТАС.

Для контролю аерогазового стану у гірничих виробках, аварійного відключення електроенергії та керування у системах місцевого провітрювання використовується апаратно-програмний комплекс КАТІ, який впроваджений вже на 34 шахтах.

Для запобігання раптовим газодинамічним явищам на 16 шахтах використовується апаратура сейсмоакустичного прогнозу викидонебезпечностї гірничого масиву. Це апаратура АПСС, ЗУА, ЗУА-98.

На 46 шахтах гучномовне аварійне оповіщення та оперативно-диспетчерський зв'язок відбувається за допомогою автоматизованих комплексів ШТСІ4 та САТ.

Почалося впровадження автоматизованого комплексу контролю та керування стрічковими конвеєрами - САУКЛ та апаратури комплексного контролю режимів дегазації - АКРД.

Крім того, на багатьох шахтах працюють різноманітні автоматизовані системи, що створені безпосередньо для потреб певного підприємства. Такі системи можуть розроблятися та впроваджуватися як власними силами АСУ ТП шати, так і спеціалізованими організаціями, науково-дослідними інститутами тощо.

Усі ці системи та засоби є такими, що можуть інтегруватися у локальну загальношахтну інформаційну мережу і, таким чином, стати базисом системи комплексної безпеки.

Крім того, на більшості шахт для контролю стану обладнання та процесів, що відбуваються у гірничих виробках, ще використовуються різноманітні не уніфіковані засоби збору та надання інформації, які не мають безпосереднього виходу в цифрову інформаційну мережу. Повнота оснащення та комплект цих засобів є різними на різних шахтах.

Наприклад, тільки на головних вентиляційних установках виконується контроль наступних параметрів:

- стану вентиляторів головного провітрювання;

- стану маслостанції;

- температура корпусу підшипників розгінного та приводного двигунів;

- температури корпуса підшипникового вузла вентиляційної установки;

- тиску масла на виході маслостанції;

- вібрації двигуна та вентилятора;

- швидкості потоку повітря у вентиляційній установці;

- депресії вентиляційної установки;

- вмісту метану та оксиду вуглецю у каналі вентилятора;

- положення дверей та ляд;

- струму навантаження електродвигунів.

При здійснені контролю зазначених параметрів на різних шахтах використовується різноманітна апаратура та засоби контролю: УКАВ, УКАВ-2, ПЧСВ, КОД-1М, "Вітер", "Вітер-ІМ", АВН, ТКУ, УТШ, АПШ, ТСД, ТСД-1, УАВШ, Н 3022 К, СУ-63, КСО272ВРП, "Сапфір", "Сапфір-1М", 2ДМ2420, УКАВ, УКВГ, РЩ-1-363, ТПЛ-10, ЗКМУ, РК-31, ЕКМ, ЕКМ-1, ДМИТ, ДМ-ЕР, ДКПУ, АКТ.Т, АКТФ, АКТЛ, манометр АКМ, реле "Протока", реле РД, РКИ-70, ВМ-66, датчики ТДЛ, ТАД, ТКП, ТКП-ТС, ЗУК-150, ТДМ-100, ТД-200, ТПЕ-160, ТКП-120, ТД-70, КТТ, ТАДА, 1ДМ, КТ-2, РВ-793, 2ДМ, ДТР-1М, ТКТ-1, КТТ-1А, КТТ-1УЗ, КТ-2, СВМ, ВО-5, ВПВ-412, КВ-211, КСЛ, ВК-200, ВКВ-38, ДВМ-65, ДСА та деякі інші прилади.

В цілому на шахтах Мінвуглепрому для здійснення функцій контролю використовується понад 200 різноманітних нецифрових контролюючих систем, засобів та приладів. Аналіз основних технічних параметрів та функцій приведено у додатку 2.

Частина засобів знята з виробництва, деякі виробляються за межами України. Переважна більшість зазначених засобів має застарілу елементну базу і не відповідає сучасному рівню. Разом з цим інформація від зазначених засобів може бути залученою до загальної цифрової інформаційної мережі за рахунок створення та використання спеціалізованого програмно-апаратного блоку сполучення, наявність якого дасть змогу повною мірою використовувати можливості національної системи зв'язку України для передачі на вищі рівні управління, всіх видів інформації з використанням сучасних цифрових технологій.

Певні проблеми створюють, також, застарілі телекомунікаційні мережі вугільних шахт (додаток 3), які мало придатні для використання з загально-шахтною цифровою інформаційною мережею.

Світовий досвід доказує, що головним методом підвищення ефективності виробництва, попередження аварій і катастроф у гірничих виробках вугільних шахт є застосування систем контролю параметрів гірничого середовища, гірничого обладнання, небезпечних та шкідливих виробничих факторів з метою запобігання аваріям та катастрофам.

У системі зв'язку на вугледобувних підприємствах на цей час майже повністю відсутні сучасні цифрові засоби, що не дозволяє повною мірою використовувати можливості Єдиної національної системи зв'язку України.

Враховуючи той факт, що Єдина національна система зв'язку України найближчим часом на 95% має перейти на сучасні цифрові методи передачі і обробки інформації, питання переведення телекомунікаційних систем управління Міністерства вугільної промисловості України на єдині державні стандарти стає життєво необхідним.

У зв'язку з цим, для вирішення даної проблеми необхідно застосування сучасних інформаційно-аналітичних технологій. Завдання автоматизованих систем безпеки, що впроваджені на шахтах, спрямовані на запобігання вибухів газу та пилу, підземних пожеж, газодинамічних явищ, аварій на гірничошахтному обладнанні і шахтному підйомі. Вони мають забезпечити безперервний контроль параметрів безпеки та передаварійного стану гірничих машин, стану промислової безпеки, які у найвищому ступені виконуються за допомогою телеконтролю, аналізу і організації управління ними з диспетчерського пульта шахти, що надасть можливість знизити рівень аварій і травматизму та підвищити продуктивність роботи на шахтах; централізувати управління виробничими процесами та параметрами промислової безпеки з пульту гірничого диспетчера.

Це дозволяє зробити висновок про необхідність створення в Україні нової сучасної системи комплексної безпеки на шахтах Мінвуглепрому.

1.4. Законодавча база

Програма створення на підприємствах, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, сучасної системи комплексної безпеки законодавчо забезпечена Законами України "Про державні цільові програми" від 18 березня 2004 року N 1621-IV; Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII; постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 106 "Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм"; постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 р. N 374 "Про затвердження Програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р. N 144-р "Про схвалення Концепції створення на підприємствах, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, сучасної системи комплексної безпеки"; Закон України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" від 12.01.2006 р. N 3333-IV; Закон України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні" від 16.01.2003 р. N 433-IV; Закон України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 р. N 40-IV.

Програма виконується шляхом здійснення заходів і завдань на підставі відповідних договорів між державним замовником та виконавцями. Виконавцями програм можуть бути підприємства, установи та організації усіх форм власності, що залучаються Мінвуглепромом до виконання заходів і завдань програм на конкурсних засадах.

2.1. Мета

Метою програми є створення сучасного галузевого інформаційно-телекомунікаційного комплексу для ефективного оперативного управління діяльністю та вжиття відповідних заходів до запобігання аваріям та аварійним ситуаціям, забезпечення комплексної безпеки на підприємствах Міністерства вугільної промисловості України.

Критерії оцінки досягнення мети:

- рівень аварійності;

- ефективність використання виробничих потужностей;

- обсяги виробництва;

- рівень рентабельності підприємства.

Система повинна мати можливість подальшого розвитку за рахунок застосування додаткових технічних і програмних засобів або переходу на нове покоління засобів, які дозволяють розширити функціональні можливості, поліпшити зміст і форми представлення інформації, збільшити число користувачів.

Унікальність створюваної системи полягає в тому, що вперше буде реалізовано збір, перетворення та зберігання в одному місці всієї інформації про стан та параметри безпеки, технологічні параметри, що надходить від існуючих на шахті та знов створюваних систем і засобів контролю та керування технологічними процесами, а також передавання комплексних параметрів стану безпеки шахти на різні рівні керування (Шахта - воєнізований гірничорятувальний загін - центральний штаб державної воєнізованої гірничорятувальної служби - Мінвуглепром) з використанням сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій (супутниковий або альтернативні канали зв'язку).

2.2. Характеристика технології

Створення сучасної системи комплексної безпеки на базі інформаційно-телекомунікаційних технологій на шахтах Мінвуглепрому, яка передбачається цією Програмою, розробляється на Україні вперше. В порівнянні з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку телекомунікацій, проект є конкурентноздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники, тому відноситься до інноваційної продукції.

Одним з пріоритетних напрямків Програми є створення інформаційно-телекомунікаційної мережі, яка об'єднує всі структурні підрозділи Мінвуглепрому: підприємства, шахти, гірничорятувальні підрозділи та центральний штаб ДВГРС на основі переходу до цифрових способів передачі, приймання і обробки всіх видів повідомлень та ведення переговорів, автоматизації процесів встановлення і відновлення зв'язку, інтеграції основних процесів автоматизованого обміну інформацією, створення комплексної системи захисту інформації.

Інформаційно-телекомунікаційна мережа вугільної промисловості створюється на базі сучасних та перспективних інформаційних технологій, будується за допомогою супутникових, волоконнооптичних, безпроводових та інших каналів зв'язку, забезпечує адаптацію програмного продукту до програмно-апаратного комплексу.

Оскільки система будується з використанням принципів відкритих стандартів, уніфікації та стандартизації, вона буде гнучкою та матиме змогу щодо модернізації та розширення.

Завдяки використанню найбільш поширених протоколів зв'язку, система зможе вільно обслуговувати не лише передачу даних, але й підтримувати такі мультимедійні сервіси, як IP-телефонія, відеотрансляція, відеоконференція та інші.

Всі абоненти корпоративної інформаційно-телекомунікаційної мережі вугільної промисловості, через мережі передачі даних та IP-телефонії, матимуть доступ до інформаційних ресурсів інших підключених об'єктів згідно відповідних прав доступу, які встановить головний адміністратор мережі.

2.3. Вибір технологій

Виходячи з властивостей технології DirecWay (додаток 4) та особливостей функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи Міністерства вугільної промисловості України можна зробити висновок, що технологія DirecWAY як найкраще підходить для реалізації завдань побудови та забезпечення якісного функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи Міністерства вугільної промисловості України.

2.4. Можливості інформаційної системи

Необхідність росту видобутку вугілля, підвищення вимогливості до рентабельності виробництва потребують створення сучасної системи контролю, інформації і управління за ієрархічною структурою з виконанням певних задач на кожному рівні.

При цьому необхідно враховувати, що об'єм інформації, який передається на різні рівні, повинен бути необхідний та достатній і кожна ієрархічна ступінь повинна забезпечуватись лише тією інформацією, яка потрібна для ухвалення рішення цим рівнем. У випадку виникнення необхідності отримання більш розширеної інформації з нижнього рівня, система повинна забезпечувати її надання за запитом.

Обов'язки щодо об'єктивної оцінки інформації, що має надходити з вугледобувних підприємств, та оперативного реагування на неї покладено на галузеву відомчу структуру - гірничорятувальну службу ДВГРС. За призначенням, ця служба повинна першою отримати сигнал тривоги про аварійну ситуацію.

Враховуючи зазначене доцільна така структура інформаційної системи:

Державне підприємство (ДП)

Створення Системи надасть змогу забезпечити:

- підвищення рівня безпеки функціонування вугледобувних підприємств за рахунок більш тісної співпраці в інформаційному обміні із загонами ДВГРС та своєчасного реагування їх на аварійні (позаштатні) ситуації;

- підвищення рівня оперативності та інформативності стосовно техногенних та екологічних факторів за рахунок підвищення ефективності функціонування системи зв'язку та підвищення ефективності використання існуючого парку апаратно-технічних та програмних засобів;

- виключення несанкціонованого втручання робітників шахт у накопичену на сервері системи інформацію про параметри безпеки, що надійшли від наявних на шахті автоматизованих систем;

- підвищення ефективності профілактичних робіт щодо запобігання виникненню аварійних (позаштатних) ситуацій;

- попередження порушень технологічного циклу і прийняття негайних попереджувальних заходів з метою запобігання аварійним ситуаціям;

- збереження життя та здоров'я шахтарів;

- зниження рівня аварійності з тяжкими наслідками, виробничого травматизму;

- підвищення ефективності проведення робіт з ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків;

- підвищення якості оперативного управління повсякденною діяльністю;

- створення умов для ефективного використання виробничих потужностей, збільшення обсягів виробництва та підвищення рентабельності підприємств.

2.5. Функції інформаційної системи

Інформаційна система повинна забезпечити:

- сучасну надійну інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру з інтеграцією послуг на підприємствах вугільної промисловості;

- своєчасне отримання на автоматизованому робочому місці (АРМ) диспетчерського пункту в режимі реального часу повної інформації про технологічний процес і стан устаткування;

- надання в графічній або іншій зручній формі інформації щодо стану об'єкту, за яким здійснюється контроль;

- можливість оперативного втручання з диспетчерської в роботу устаткування при виникненні позаштатної ситуації;

- контроль за проходженням команд управління і генерація сигналів тривоги при їхньому невиконанні;

- можливість аналізу роботи окремих ланок або шахт по будь-яких технологічних параметрах за обраний проміжок часу;

- можливість ведення документообігу та формування інтегрованого банку даних;

- резервне енергоживлення;

- функцію "чорного ящику" на нижньому рівні для фіксації розвитку позаштатних ситуацій, з можливістю доступу до нього вищого рівня.

Найбільш важливими серед контрольованих факторів та об'єктів мають бути:

- аерогазовий стан у гірничих виробках (вміст метану та оксиду вуглецю, швидкість повітря);

- дегазаційні системи;

- сейсмоакустичний прогноз;

- вентилятори головного провітрювання;

- підйомні установки;

- системи місцевого провітрювання у тупикових виробках;

- магістральні конвеєри;

- технологічні параметри роботи обладнання видобувних та прохідницьких ділянок;

- водовідливі установки головного водовідливу;

- вакуум насосні станції;

- калоріферні установки;

- компресорні установки;

- котельні установки;

- електричні підстанції.

2.6. Функції учасників Програми, їх взаємодія Головний, відповідальний та співвиконавці виконують роботи (табл. 2.1) згідно з рішенням Технічної наради з розглядання виконання робіт щодо пілотного проекту "Система комплексної безпеки на базі сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій" від 26.12.2006 р.

Таблиця 2.1. Роботи, що виконують учасники Програми

Склад блоків та модулів, що вказані на структурних схемах забезпечує виконання функцій перетворення в єдиний формат, ранжирування, надання можливості ручного вводу, а також організації архівації даних ("чорна скринька") на нижньому рівні є можливістю доступу до даних з верхнього рівня.

Структурні та функціональні схеми побудови інформаційно-телекомунікаційної системи на підприємствах Мінвуглепрому наведено у додатку 5, в тому числі:

- структурна схема системи комплексної безпеки;

- структура системи передачі інформації на ієрархічні рівні управління;

- схема розміщення технічних засобів системи;

- схема функціональної структури системи.

Програма реалізується трьома етапами.

Перший етап (III-IV квартал 2007 р.):

- розроблення та впровадження для ВП "шахта ім. С.М.Кірова" ДП "Макіїввугілля" інформаційної мережі в рамках пілотного проекту: "Шахта - 3-й ВГРЗ - центральний штаб ДВГРС - Мінвуглепром";

- розробка технічних вимог до Системи комплексної безпеки на базі сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій на підприємствах, що належать до сфери управління Мінвуглепрому;

- розробка технічних вимог до комплексу технічних засобів збору інформації для узгодження з Системою комплексної безпеки;

- розробка технічного завдання на програмно-апаратний блок сполучення;

- розробка конструкторської документації на програмно-апаратний блок сполучення;

- виготовлення дослідного зразка програмно-апаратного блоку сполучення;

- поставка, монтаж, наладка і здача в дослідну експлуатацію супутникової корпоративної інформаційно-телекомунікаційної системи по всім об'єктам;

- розробка програмного забезпечення для Системи комплексної безпеки в цілому і по окремих рівнях керування;

- поставка, монтаж і наладка складових частин Системи комплексної безпеки на шахти. Налагоджування програмного забезпечення по всіх рівнях керування.

Другий етап (III-IV квартали 2007 р.):

- впровадження супутникової корпоративної інформаційно-телекомунікаційної системи для 50 користувачів, що охоплює підприємства вугільної промисловості для здійснення аудіо і відеозв'язку з диспетчером, а саме:

- шахти першочергового оснащення (25 од.);

- загони ДВГРС (11 од.);

- центральний штаб ДВГРС (1 од.);

- вугільні ДП (10 од.);

- Міністерство вугільної промисловості (1 од.);

- супровід системи (2 од.);

- впровадження інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури збору інформації від існуючих систем та засобів на підприємствах вугільної промисловості та їх послідовне підключення до Системи комплексної безпеки на шахтах першочергового оснащення;

- створення постійно діючої служби контролю і обслуговування за роботою Системи, для забезпечення її безперебійної експлуатації та оперативного реагування на зміну конфігурації Системи, її фізичного нарощування, зміни алгоритмів функціонування та програмного забезпечення, а саме:

- організувати службу поточного контролю за роботою Системи, з установкою робочого серверу з системою зв'язку, обслуговування ПЗ на кожному рівні і його оперативного коректування в процесі експлуатації;

- супровід програмного забезпечення Системи на кожному рівні з адаптацією до умов експлуатації, що змінюються, на шахтах;

- збільшення кількості контрольованих показників діяльності підприємства за рахунок підключення до Системи комплексної безпеки на шахтах додаткових цифрових систем та устаткування з збору первинної інформації.

Третій етап (2008-2010 роки):

- подальше впровадження системи на шахтах протягом 2008 року (має бути визначено додатково з урахуванням строків виділення коштів, результатів впровадження системи за першим і другим етапами Програми);

- розширення функціональних можливостей інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, збільшення кількості контрольованих параметрів діяльності підприємства, удосконалення алгоритмів обробки інформації та програмного забезпечення;