У відповідності до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо моніторингу усіх випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, та з метою удосконалення порядку розгляду випадків материнської смерті, проведення експертної оцінки медичної документації щодо рівня організації та якості надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям та їх попередження в усіх закладах охорони здоров'я України, незалежно від підпорядкування та форми власності,

1. Затвердити:

1.1. Порядок проведення постійного моніторингу випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю (додається);

1.2. Положення про Експертну комісію Міністерства охорони здоров'я України з розгляду випадків материнської смерті (додається);

1.3. Положення про постійнодіючу комісію органу охорони здоров'я з розгляду випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю (додається);

1.4. Форму первинної облікової документації N 057-1/о "Реєстраційний талон випадку смерті жінки, пов'язаної з вагітністю" (додаються);

2. Міністру охорони здоров'я АР Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, управлінь охорони здоров'я Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ректорам вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, директору ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України":

2.1. Забезпечити особистий контроль та відповідальність за попередженням випадків материнської смерті та своєчасним моніторингом усіх випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю;

2.2. Щороку проводити колегії органів охорони здоров'я з питань попередження випадків материнської смерті; копії рішень надавати до Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України протягом двох тижнів з дня їх прийняття;

2.3. Забезпечити своєчасне надання інформації та медичної документації МОЗ України щодо випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, у терміни, визначені Порядком проведення постійного моніторингу випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, затвердженому п. 1.1. цього наказу;

2.4. Утворити постійнодіючі комісії з розгляду випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю відповідно до Положення про постійнодіючу комісію органу охорони здоров'я з розгляду випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, затвердженому п. 1.3. цього наказу, на чолі з першим заступником керівника органу охорони здоров'я;

2.5. Забезпечити надання інформації щодо випадку материнської смерті за формою N 057-1/о "Реєстраційний талон випадку смерті жінки, пов'язаної з вагітністю", затвердженою п. 1.4. даного наказу на паперових та електронних носіях до Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ протягом 3-х днів та до Центру медичної статистики МОЗ України (протягом 21 дня) для внесення в національний реєстр даних.

3. Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України забезпечити:

3.1. Розгляд випадків материнської смерті та щорічний аналіз стану материнської смертності з обговоренням на колегіях, апаратних нарадах відповідно до плану заходів, затверджених МОЗ України;

3.2. Організацію засідань Експертної комісії МОЗ України з розгляду випадків материнської смерті відповідно Положення про Експертну комісію Міністерства охорони здоров'я України з розгляду випадків материнської смерті, затвердженого п. 1.2. цього наказу;

3.3. Проведення експертної оцінки копій первинної медичної документації випадків материнської смерті та аналіз результатів розгляду на апаратних нарадах МОЗ відповідно до плану заходів, затверджених МОЗ України;

3.4. Проведення щорічного аналізу випадків материнської смерті на основі узагальнених результатів з подальшим інформуванням керівників органів охорони здоров'я.

4. Начальнику Українського інформаційно-обчислювального центру МОЗ України Львовій Р.М. передати дані національного реєстру смерті жінок, пов'язаної з вагітністю та його математичне забезпечення начальнику Центру медичної статистики МОЗ України Голубчикову М.В. з оформленням відповідного акта прийому-передачі.

5. Начальнику Департаменту економіки, фінансів та бухгалтерської звітності Міністерства охорони здоров'я України Левицькому О.І. забезпечити введення 1 штатної одиниці в структурі Центру медичної статистики МОЗ України, з внесенням відповідних змін до кошторису Центру.

6. Начальнику Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров'я України Голубчикову М.В.:

6.1. Здійснювати методологічне керівництво та контроль за організацією збору та обробки інформації за формою N 057-1/о, затвердженою цим наказом, на електронних та паперових носіях;

6.2. Розробити та впровадити автоматизовану систему обліку за рівнем смертності жінок, пов'язаної з вагітністю та карту повідомлення про випадок смерті жінки під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді;

6.3. Щоквартально надавати інформаційно-аналітичні матеріали щодо смерті жінок під час вагітності, пологів та післяпологового періоду до Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ та територіальних органів охорони здоров'я.

7. Директору Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення Моісеєнко Р.О. вжити заходів щодо здійснення державної реєстрації цього наказу в Міністерстві юстиції України.

8. Визнати таким, що втратив чинність наказ МОЗ України від 29.03.2006 N 182 "Про розгляд випадків материнської смерті в системі МОЗ України".

9. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Лазоришинця В.В.

1.1. Порядок проведення моніторингу випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю (далі - Порядок) розроблено для встановлення єдиного підходу до термінів та форми повідомлень про зазначені випадки, надання уніфікованої медичної документації та визначення випадків материнської смерті з метою їх попередження.

1.2. Моніторинг випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, здійснюється Міністерством охорони здоров'я України на підставі повідомлень органів охорони здоров'я у відповідності до Порядку.

1.3. Порядок є обов'язковим для усіх закладів охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності.

2.1. Концепція смерті, пов'язаної з вагітністю, яка включена в МКХ-10, об'єднує в собі материнські смертності, обумовлені усіма причинами. Згідно цієї концепції, будь-яка смерть під час вагітності, в пологах або у післяпологовому періоді є смертю, пов'язаною з вагітністю, якщо навіть її причиною став нещасний випадок або випадкова причина. Отже, згідно з МКХ-10, визначаємо:

2.1.1. Смерть, пов'язана з вагітністю - це смерть жінки, яка настала під час вагітності або упродовж 42 днів після її закінчення, незалежно від причини.

2.1.2. Материнська смерть - зумовлена вагітністю (незалежно від її тривалості та локалізації) смерть жінки, що настала в період вагітності або протягом 42 днів після її закінчення від будь-якої причини, пов'язаної з вагітністю, обтяжена нею або її веденням, але не від нещасного випадку або випадково виниклої причини (ВООЗ, 1998 - МКХ-10, т. 2, стор. 156), внаслідок як прямих, так і опосередкованих причин. Основна патологія, яка може бути діагностована у вагітної, роділлі та породіллі, об'єднана в XV клас за МКХ-10 і займає рубрики від O00 до O99 з урахуванням виключень, до яких відносяться випадки материнської смерті від ВІЛ-хвороби (B20 - B24) і акушерського правця (A34), що кодуються рубриками I класу, але які включаються до розрахунку показників материнської смертності.

2.2. Усі випадки материнської смерті поділяються на групи.

2.2.1. Смерть, безпосередньо пов'язана з акушерськими причинами - смерть внаслідок акушерських ускладнень вагітності, пологів або післяпологового періоду, а також внаслідок втручань, недогляду, неправильного лікування або низки подій, пов'язаних з будь-якою із зазначених вище причин.

2.2.2. Смерть, опосередковано пов'язана з акушерськими причинами - смерть внаслідок хвороби, що існувала раніше або виникла під час вагітності поза зв'язком з безпосередньою акушерською причиною, проте обтяженої фізіологічним впливом вагітності.

2.2.3. Нещасний випадок - раптове ушкодження здоров'я, пов'язане чи не пов'язане з виробничою діяльністю, спричинене падінням, пораненням механічними силами (у тому числі, тілесні ушкодження, заподіяні іншими особами), дією електричного струму, випромінення, вкрай високою чи низькою температурою зовнішнього середовища, випадковим зануренням у воду, випадковим отруєнням, контактом з тваринами, ураженням блискавкою, травмами внаслідок стихійного лиха або іншими обставинами непереборної сили. Ці випадки кодуються рубриками із класу XIX МКХ-10 "Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників" (S00 - T98). У випадках смерті від травм як основні коди, слід вказувати коди зовнішніх причин (V01 - Y89). Інші стани, які можуть бути зумовлені зовнішніми причинами, класифікуються в класах I - XVIII. Для цих станів коди класу XX слід використовувати тільки як додаткові.

2.2.4. Альтернативна концепція пізньої материнської смерті також була включена в МКХ-10 з метою виявлення смертей, які мають місце в період від 6 тижнів до 1 року після пологів.

2.2.5. Пізня материнська смерть - це смерть жінки з безпосередньої акушерської причини, непрямо пов'язаної з нею, що настала у період, який перевищує 42 дні після пологів, але раніше ніж через рік після пологів.

1. Про усі важкі стани вагітних, роділь та породіль, які загрожують життю, медичні спеціалісти, що надають медичну допомогу, повинні невідкладно інформувати керівництво закладу охорони здоров'я та головного спеціаліста з акушерства та гінекології відповідного рівня (районного, міського, обласного, АР Крим).

2. Головний спеціаліст з акушерства та гінекології територіального органу охорони здоров'я відразу інформує по телефону про ситуацію, що виникла, головного позаштатного спеціаліста МОЗ України з акушерства та гінекології з метою координації дій медичних спеціалістів.

3. Про усі випадки смерті жінок, пов'язаної з вагітністю (включаючи смерть від нещасного випадку чи іншої випадкової причини), уповноваженим спеціалістом територіального органу охорони здоров'я надається оперативна інформація (телефонограма) до Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України.

Інформація до МОЗ України про випадок, що стався у закладі охорони здоров'я, надається упродовж першої доби з моменту смерті, про випадок, що мав місце поза закладом охорони здоров'я - протягом перших трьох діб.

У разі настання смерті жінки під час вихідних або святкових днів інформація до МОЗ України надається протягом першого робочого дня.

4. Спеціалісти, уповноважені територіальним органом охорони здоров'я забезпечують надання інформації щодо кожного випадку смерті на паперових та електронних носіях до Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України протягом 3-х діб та "Реєстраційного талону випадку смерті жінки, пов'язаної з вагітністю" (форма N 057-1/о) до Центру медичної статистики МОЗ України для внесення в національний реєстр даних протягом 21 дня.

5. Розтин у випадку смерті, пов'язаної з вагітністю, здійснюється спеціалістами з патологічної анатомії або судово-медичними експертами не нижче I кваліфікаційної категорії згідно з вимогами чинних галузевих нормативно-правових актів на базі централізованих патолого-анатомічних відділень (бюро), патолого-анатомічних відділень МОЗ АР Крим, обласних відділень та міст Києва і Севастополя у присутності лікарів, причетних до випадку, та головного спеціаліста зі спеціальності "акушерство і гінекологія".

На вимогу членів сім'ї померлої або інших фізичних осіб, уповноважених ними, розтин може проводитися у їх присутності.

6. Патолого-анатомічному дослідженню у випадках смерті, пов'язаної з вагітністю, обов'язково повинен передувати детальний аналіз клінічних даних, що здійснюється спільно з лікарями, причетними до випадку.

7. Патолого-анатомічний розтин при акушерській патології має здійснюватись у максимально ранній термін після настання смерті (до 24-х годин) з обов'язковим проведенням необхідних для встановлення істинної причини смерті посмертних біохімічних, бактеріологічних, інших додаткових досліджень, що забезпечують достовірність діагнозу та висновку про причину смерті.

8. Аутопсія у випадках смерті, пов'язаної з вагітністю, має бути максимально повною. При цьому використовуються методики, що виключають артефіціальний вплив під час розтину, дозволяють забезпечити широкий доступ до досліджуваних органів, виявлення джерел кровотечі, проведення проб на наявність повітря в плевральних порожнинах при катетеризації підключичних вен, тестів на повітряну емболію порожнин серця, забір крові і шматочків внутрішніх органів для бактеріологічного дослідження, крові на антитіла до ВІЛ, у разі масивної інфузійної терапії - забір крові для визначення осмолярності, аніонного і катіонного складу.

9. Результати секційного дослідження трупа обов'язково мають підкріплюватися максимально повним гістологічним дослідженням.

10. Патолого-анатомічне дослідження трупа завершується обговоренням результатів секції спільно з спеціалістами з клінічних питань для ретроспективного аналізу клінічної симптоматики, оцінки адекватності лікування.

11. Макроскопічний архів секційних матеріалів випадків смерті, пов'язаної з вагітністю, зберігається до прийняття заключного рішення за всіма положеннями діагнозу, а гістологічні препарати і блоки повинні зберігатися не менше року.

12. Лікарське свідоцтво про смерть видається відповідно до Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України N 545 від 08.08.06 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті", зареєстрованого в Мінюсті 25.10.06 N 1150/13024, за формою N 106/о.

13. Реєстрація випадку материнської смерті здійснюється за місцем смерті в регіоні, де надавалась медична допомога. У разі виникнення материнської смерті у лікувальному закладі іншого регіону (не за місцем проживання і спостереження за перебігом вагітності) експертна комісія МОЗ України з розгляду випадків материнської смерті після детального аналізу якості надання медичної допомоги та відповідності її клінічним протоколам і нормативам надання акушерсько-гінекологічної допомоги робить висновок щодо попереджуваності на відповідному рівні надання медичної допомоги та випадок рахується за тим ЛПЗ, на рівні якого випадок визнано попереджуваним.

14. Ксерокопії первинної медичної документації, що була на момент смерті жінки: форма N 111/о "Індивідуальна карта вагітної і породіллі", затверджена наказом МОЗ України від 27.12.99 N 302, форма N 096/о "Історія пологів", форма N 003/о "Медична карта стаціонарного хворого", форма N 003-1/о "Медична карта переривання вагітності", затверджені наказом МОЗ України від 26.07.99 N 184, форма N 113/о "Обмінна карта вагітної", затверджена наказом МОЗ України від 13.02.2006 N 67, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2006 за N 221/12095, форма N 106/о "Лікарське свідоцтво про смерть", затверджена наказом МОЗ України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024, а також форма N 013/о "Протокол/карта патолого-анатомічного дослідження", затверджена наказом МОЗ України від 26.07.99 N 184, або форма N 171/о "Акт судово-медичного дослідження", затверджена наказом МОЗ України від 05.08.99 N 197, та інші необхідні первинні медичні документи, завірені керівником відповідного закладу охорони здоров'я, органами охорони здоров'я надсилаються до Міністерства охорони здоров'я України упродовж 1 місяця з моменту смерті з матеріалами розгляду випадку на рівні закладу охорони здоров'я та органу охорони здоров'я, копіями наказів з організаційними висновками стосовно даного випадку.

15. У разі настання смерті жінки поза закладом охорони здоров'я органом охорони здоров'я складається і надсилається до МОЗ України доповідна записка щодо обставин випадку та ксерокопії наявної первинної медичної документації з матеріалами розгляду випадку протягом місяця.

16. З метою поглибленого аналізу причини материнської смерті в Міністерстві охорони здоров'я України створюється Експертна комісія з розгляду випадків материнської смерті (далі - Експертна комісія).

17. Експертна комісія після отримання з регіону ксерокопій первинної медичної документації та матеріалів розгляду випадку смерті аналізує надіслані копії первинних документів з метою оцінки якості надання медичної допомоги на усіх рівнях, проводить оцінку щодо попереджуваності випадку, відповідності прийнятих організаційних рішень та висновків територіального органу охорони здоров'я. В разі попереджуваності випадку материнської смерті та наявності недоліків у наданні медичної допомоги, що спричинили смерть жінки, проводить детальний розгляд випадку на рівні Міністерства охорони здоров'я України з залученням усіх спеціалістів, причетних до випадку, а також керівників територіального органу охорони здоров'я з наданням відповідного висновку за формою, що додається.

18. Головний спеціаліст з акушерства і гінекології органу охорони здоров'я проводить щорічний детальний аналіз випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, надає його на затвердження керівництву органу охорони здоров'я та далі підвідомчим службам з метою попередження таких випадків.

19. Методика розрахунку показника материнської смертності та принципи формування патолого-анатомічного діагнозу, заповнення лікарського свідоцтва про смерть та кодування основної причини смерті у випадку смерті жінок під час вагітності, пологів та післяпологового періоду надаються відповідно до Методичних рекомендацій МОЗ України (додається).

1. Експертна комісія з розгляду випадків материнської смерті (далі - Експертна комісія) є органом, утвореним при Міністерстві охорони здоров'я України з метою детального вивчення та здійснення поглибленого аналізу причини смерті жінки під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді та оцінки якості надання медичної допомоги, відповідності клінічним протоколам і нормативам надання акушерсько-гінекологічної допомоги, прийняття остаточного питання щодо визначення попереджуваності чи непопереджуваності випадку, аналізу відповідності вжитих територіальним органом охорони здоров'я організаційних заходів, а також вирішення спірних питань.

2. До складу Експертної комісії входять: директор Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення, начальник відділу акушерсько-гінекологічної допомоги Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення, головний спеціаліст відділу акушерсько-гінекологічної допомоги Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення, до функціональних обов'язків якого належить моніторинг материнської смертності, провідні спеціалісти в галузі акушерства і гінекології та екстрагенітальної патології МОЗ та АМН України, головні позаштатні спеціалісти МОЗ з питань акушерства та гінекології, терапії, хірургії, анестезіології, патологічної анатомії, судово-медичної експертизи, інфекційних захворювань, профільної асоціації, спеціалісти відомчих закладів.

Персональний склад Експертної комісії затверджується Міністром охорони здоров'я України.

До розгляду окремих випадків, в разі необхідності, можуть залучатися фахівці, які не входять до складу Експертної комісії.

3. Основними завданнями Експертної комісії є:

3.1. Оцінка адекватності розгляду випадку на рівні регіону та вжитих організаційних заходів у зв'язку з випадком на всіх рівнях надання допомоги.

3.2. Експертна оцінка первинної медичної документації випадку материнської смерті, яка передбачає:

- оцінку якості надання медичної допомоги відповідно до вимог клінічних протоколів та нормативів надання медичної допомоги, затверджених відповідними наказами МОЗ України;

- встановлення причинно-наслідкового зв'язку смерті жінки з вагітністю, її ускладненням або медичною допомогою, що надавалась у зв'язку з цим;

- аналіз відповідності патології, що виникла у жінки, рівню акредитації закладу охорони здоров'я;

- висновок щодо попереджуваності смерті;

- перевірку адекватності заповнення лікарського свідоцтва про смерть;

- виявлення можливих недоліків у наданні медичної допомоги в організації діяльності акушерсько-гінекологічної служби та інших споріднених служб, що вплинули на кінцевий перебіг захворювання;

- рекомендації щодо прийняття відповідних організаційних рішень з метою попередження подібних випадків у майбутньому.

3.3. У своїй роботі Експертна комісія керується цим положенням, нормативними актами МОЗ України, чинним законодавством України.

3.4. Експертна комісія аналізує адекватність організаційних заходів, що вжито на території у зв'язку із випадком, основні причини випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, узагальнює основні недоліки надання медичної допомоги та пропонує конкретні заходи по їх усуненню на рівні регіону, країни.

4. Експертна комісія для виконання покладених на неї завдань має право:

4.1. Одержувати в установленому порядку від установ, органів виконавчої влади необхідні матеріали та інформацію, згідно чинного законодавства;

4.2. Залучати у разі необхідності спеціалістів з метою детального вивчення причини смерті жінки, пов'язаної з вагітністю.

4.3. Надавати пропозиції Міністру охорони здоров'я та органам виконавчої влади щодо удосконалення національного моніторингу випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю.

5. Організаційною формою роботи Експертної комісії є засідання, яке проводяться раз в 2 місяці згідно затвердженого графіка за умови участі не менше 1/2 її складу.

6. Рішення Експертної комісії оформляється протоколом.

7. Висновок, що надається в регіони, підписують члени Експертної комісії, присутні на засіданні.

8. Організаційне забезпечення діяльності Експертної комісії здійснює Департамент материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України.

1. Постійнодіюча комісія органу охорони здоров'я з розгляду випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю (далі - Комісія), створюється при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, управліннях охорони здоров'я Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

2. Склад Комісії та графік засідань затверджується наказом керівника органу охорони здоров'я.

3. До складу Комісії входять: перший заступник начальника органу охорони здоров'я (голова), головні спеціалісти зі спеціальності "акушерство і гінекологія", "патологічна анатомія", "анестезіологія та реаніматологія", провідні спеціалісти з акушерства і гінекології, екстрагенітальної патології регіону, фахівці профільних кафедр, представники - спеціалісти відомчих закладів, інші спеціалісти за рішенням органу охорони здоров'я.

4. У своїй роботі Комісія керується цим положенням, законодавчими та нормативними актами МОЗ України.

5. Основні завдання Комісії:

5.1. Постійний контроль обліку та реєстрації усіх випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю.

5.2. Аналіз первинної медичної документації випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, що передбачає:

- визначення якості надання медичної допомоги відповідно до вимог клінічних протоколів та нормативів надання медичної допомоги, затверджених відповідними наказами МОЗ України;

- виявлення недоліків у наданні медичної допомоги, встановлення причини смерті жінки під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді;

- висновок щодо попереджуваності випадку;

- розробку та надання на затвердження до органу охорони здоров'я комплексу організаційних заходів щодо попередження і випадків материнської смерті та удосконалення їх моніторингу.

5.3. Організація розгляду випадків материнської смерті у лікувально-профілактичних закладах регіону із залученням спеціалістів, причетних до випадків; проведення клініко-патологоанатомічних конференцій у відповідних ЛПЗ.

5.4. Надання конкретних пропозицій ЛПЗ по удосконаленню надання медичної допомоги пацієнтам з метою попередження випадків материнської смерті.

5.5. Організація обласної патолого-анатомічної конференції, громадського обговорення випадків материнської смерті на засіданні регіонального відділення Асоціації акушерів-гінекологів із залученням профільних спеціалістів.

5.6. Подання пропозицій до лікувально-профілактичного закладу щодо вжиття відповідних організаційних рішень за результатами розгляду випадків материнської смерті.

5.7. Інформування широкого загалу лікарів регіону щодо випадків материнської смерті, результатів розгляду, прийнятих рішень та вжитих заходів з метою їх попередження.

5.8. Підготовка для подання органом охорони здоров'я відповідної документації про випадок смерті жінки, пов'язаної з вагітністю, до МОЗ України відповідно до Порядку проведення постійного моніторингу випадків смерті жінок, пов'язаної з вагітністю, затвердженому п. 1.1. цього наказом.

6. У своїй роботі Комісія підпорядковується керівнику органу охорони здоров'я і звітує на Колегії управління охорони здоров'я 1 раз на рік.

1. Форма первинної облікової документації N 057-1/о "Реєстраційний талон випадку смерті жінки, пов'язаної з вагітністю" (далі - Реєстраційний талон) заповнюється головним спеціалістом з акушерства і гінекології органу охорони здоров'я на кожний випадок смерті жінки під час вагітності, пологів та післяпологового періоду незалежно від причини смерті (включно з травмами, отруєннями і випадковими причинами), місця смерті (у стаціонарі або поза стаціонаром) і від відомчої підпорядкованості лікувально-профілактичного закладу (далі - ЛПЗ), де настала смерть.

2. Для заповнення Реєстраційного талону використовуються дані первинної медичної документації: форма N 025/о "Медична карта амбулаторного хворого", форма N 111/о "Індивідуальна карта вагітної і породіллі", затверджені наказом МОЗ України від 27.12.99 N 302, форма N 096/о "Історія пологів", форма N 003/о "Медична карта стаціонарного хворого", форма N 003-1/о "Медична карта переривання вагітності", форми N 013/о "Протокол/карта патолого-анатомічного дослідження", форми N 066/о "Статистичної карти хворого, який вибув із стаціонару", затверджені наказом МОЗ України від 26.07.99 N 184, форми N 171/о "Акт судово-медичного дослідження", затверджена наказом МОЗ України від 05.08.99 N 197, форма N 113/о "Обмінна карта вагітної", затверджена наказом МОЗ України від 13.02.2006 N 67, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2006 за N 221/12095, форма N 106/о "Лікарське свідоцтво про смерть", затверджена наказом МОЗ України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024, а також протоколу клініко-експертної комісії (клініко-анатомічного розбору), що проводився на рівні органу управління охорони здоров'я.

3. Реєстраційний талон заповнюється у 2-х примірниках і надсилається електронною поштою до Відділу акушерсько-гінекологічної допомоги Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення та Центру медичної статистики МОЗ України для внесення в національний реєстр даних.

4. Реєстраційний талон заповнюється шляхом підкреслювання інформації, що міститься у відповідному рядку таблиці 1000. Шифр Реєстраційного талону відповідає цифровому позначенню в найменуванні рядка, наприклад, при заповненні рядка 3 у графі "шифр" вказується: 1.5 - якщо померла працювала у сфері освіти, 7 - якщо померла була домогосподаркою тощо.

У рядках 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12, 14, 23, 24, 25, 30, 31, 39, 42 - вказується тільки один шифр; у рядках 7, 9, 11, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38 - може бути вказано декілька шифрів; у рядках 1 - 32 : 0 ("нема даних") означає "невідомо" (з'ясувати не вдалось); при заповненні у будь-якому рядку "інші" необхідно стисло розшифрувати зміст цього признака.

5. При заповненні Реєстраційного талону слід дотримуватися наступних вимог.

5.1. У "вступній частині" вказується:

У рядку "Місце смерті" - адміністративна територія України, де настала смерть жінки, і її код.

Наприклад: жінка померла в Ів.-Франківському перинатальному центрі. У рядку "Місце смерті" вказується "Ів.-Франківська область, код 09".

У рядку "Місце постійного проживання" - місце постійної реєстрації за паспортом (адміністративна територія України, район, місто, держава СНД або іншої країни), без визначеного місця проживання тощо.

Наприклад: місце постійної реєстрації за паспортом жінки, що померла в Ів.-Франківському перинатальному центрі, Луганська область, м. Луганськ. Код вказується адміністративної території - 12.

У випадку смерті жінки, що постійно проживає у державах СНД вказується код 28, інших країн - код 29.

У рядку "Дата смерті" вказується число, місяць і рік у наступній послідовності - 01.02.2008.

У рядку "Прізвище, ім'я та по батькові" - повністю вказується прізвище, ім'я, по батькові померлої.

У рядку "Вік" вказується кількість повних прожитих років померлою.

5.2. У "табличній частині" вказується:

У рядку 1 - місце постійного проживання померлої, незалежно від місця смерті - місто (код 1) або село (код 2). Якщо місце проживання жінки невідомо, то вказується код 0.

У рядку 2 - вік жінки. Вік жінки, що померла, вказаний у "ввідній частині" Карти, повинен бути зазначений відповідним кодом рядка 2.

Наприклад: вік жінки 33 повних років у рядку 2 зазначається кодом 7.

У рядку 3 - соціальний стан померлої:

до рядка 3.1.2 "обробна промисловість" відносяться зайняті у виробництві харчових продуктів; текстильної і швейної; целюлозно-паперової; хімічної; виробництві нафтопродуктів, електрообладнання, мінеральних добрив, резинових і пластмасових виробів тощо;

до рядка 3.1.7 "інші" відносяться будівництво, транспорт і зв'язок, державні установи, гостиниці і ресторани, надання комунальних, соціальних та інших послуг;

до рядка 3.8 "інші пенсіонери" вказуються за вислугою років і ті, що вийшли на пенсію на пільгових умовах.

У рядку 4 - освіта;

У рядку 5 - сімейний стан;

У рядку 6 - умови проживання;

У рядку 7 - шкідливі звички вказуються усі, що були при житті у померлої;

У рядку 8 - відношення до даної вагітності;

У рядку 9 - професійна шкідливість:

до рядка 9.2.1 відносяться контакти зі шкідливими хімічними факторами (лаки, краски, добрива, миючі засоби тощо);

до рядка 9.2.2 включаються контакти під час роботи у мікробіологічних лабораторіях, тваринництві, птахівництві, в установах харчової промисловості тощо;

до рядка 9.2.3 включаються контакти з фізичними факторами (вібрація, шум, охолодження, перегрів, вологість, перенесення важких речей тощо);

У рядку 10 - перевід з роботи зі шкідливими факторами;

У рядку 11 - нагляд за вагітною:

до рядка 11.4 відноситься сумісне спостереження вагітної акушеркою ФАПу і лікарем акушер-гінекологом ЦРЛ;

до рядка 11.5 відносяться консультативне спостереження у ЛПЗ високо ступеню ризику, у тому числі в перинатальному центрі, НДІ тощо;

У рядку 12 - перше звернення з приводу вагітності;

У рядку 13 - місце спостереження за вагітною;

У рядку 14 - паритет вагітності;

У рядку 15 - результати попередніх вагітностей, при наявності в анамнезі декількох абортів чи пологів поруч з зазначенням шифру у дужках слід вказати їх кількість.

Наприклад: при наявності в анамнезі 2-х самовільних абортів слід вписати: 1.1 (2).

У рядку 16 - екстрагенітальні хвороби:

до рядка 16.11 включаються розлади психіки, у тому числі психоз і/або слабоумство внаслідок епілепсії, шизофренія, афектні психози і різні форми розумової відсталості;

до рядка 16.14 включаються інші хвороби внутрішніх органів, а також токсикоманія;

У рядку 17 - час виявлення екстрагенітальних хвороб;

У рядку 18 - гінекологічні хвороби:

до рядка 18.2 відносяться хвороби, що відповідають рубрикам N70 - N77 МКХ-10;

до рядка 18.8 включаються усі випадки міоми матки;

у рядку 18.12 слід вказувати об'єм операції і час її виконання (до вагітності, під час вагітності), наприклад, у рядку 18.12.2 - консервативна міомектомія (до вагітності);

У рядку 19 - ускладнення попередніх вагітностей;

У рядку 20 - ускладнення і фактори ризику теперішньої вагітності:

до рядка 20.22 включають крупні розміри плоду, істміко-цервікальну недостатність, резус-імунізацію та інші;

У рядку 21 - госпіталізація під час вагітності;

У рядку 22 - лікувально-профілактичні заклади, де закінчилась вагітність:

до рядка 22.8 включаються пологи вдома, під час транспортування до стаціонару тощо;

У рядку 23 - термін гестації на час завершення вагітності;

У рядку 24 - стан під час госпіталізації;

У рядку 25 - тривалість перебування хворої у стаціонарі, де трапилась смерть;

У рядку 26 - ускладнення аборту або позаматкової вагітності заповнюються у випадку смерті жінки після аборту або позаматкової вагітності;

У рядку 27 - ускладнення теперішніх пологів і післяпологового періоду заповнюються у випадку смерті жінки під час пологів або у післяпологовому періоді:

до рядка 27.3.3 включаються стани, що класифіковані у рубриці O62.4 МКХ-10;

до рядка 27.13 - стани, що класифіковані у рубриці O87 МКХ-10;

до рядка 27.15 - стани, що класифіковані у рубриках O74 і O89 МКХ-10;

до рядка 27.17 включаються випадіння або обвиття пуповини; розрив промежини, шийки матки, піхви; інфекції молочної залози тощо;

У рядку 28 - оперативні втручання;

У рядку 29 - кінець теперішньої вагітності:

до рядка 29.2.8 відносяться аборти, що були зроблені в лікувально-профілактичному закладі;

до рядка 29.2.9 - аборти, що почалися поза лікувальним закладом;

У рядку 30 - лікувально-профілактичний заклад, де настала смерть;

У рядку 31 - одна основна причина смерті

до рядка 31.2 переважно відносять прееклампсію, еклампсію (рубрики O14 - O15 МКХ-10);

до рядка 31.3 включають усі форми прояву септичного процесу;

до рядка 31.6.1 включають ускладнення, пов'язані з проведенням інтубації (неодноразові спроби, перфорація трахеї, інтубація до стравоходу тощо), аспіраційний синдром, реакції на анестетики, тощо;

до рядка 31.6.2 включають ускладнення при катетеризації підключичної вени, проведення інтенсивної терапії, тощо;

до рядка 31.6.3 включають ускладнення при гемотрансфузії, недостатнього або надмірного об'єму інфузійно-трансфузійної терапії, тощо;

до рядка 31.8 включають анафілактичний шок (крім реакції на анестетики), виворот матки тощо;

У рядок 32 - безпосередня причина смерті;

У рядок 33 - помилки на рівні амбулаторної допомоги;

У рядок 34 - помилки на рівні стаціонару;

У рядок 35 - недоліки реанімаційно-анестезіологічної допомоги;

У рядок 36 - відповідальність з боку пацієнтки;

У рядку 37 вказуються фактори, що могли попередити летальний кінець;

У рядок 38 - додаткові відомості:

У рядку 38.2 вказують найбільш важливі додаткові відомості про пацієнтку, що рідко зустрічаються в діагностичних і патоморфологічних випадках, тощо;

У рядок 39 - попереджуваність смерті.

У розділах "Діагноз клінічний" і "Діагноз патолого-анатомічний" вказуються клінічний і патолого-анатомічний діагнози, які повинні включати: основне захворювання (першопричина смерті), ускладнення основного захворювання та супутні захворювання.

У розділі "Збіг клінічного і патолого-анатомічного діагнозу" указується збіг клінічного і патолого-анатомічного діагнозів за рубрикою "основного захворювання" (першопричини смерті). Нерозпізнане ускладнення основного захворювання не вважається розходженням діагнозів.

Для оцінки розходження діагнозів використовуються три категорії і встановлюють їх причини (одну з об'єктивних або суб'єктивних).

1 категорія розходжень - у даному лікувальному закладі встановити правильний діагноз було неможливо і діагностична помилка (часто допущена раніше у іншому лікувально-профілактичному закладі) не вплинула на завершення пологів у цьому лікувальному закладі.

Причини 1 категорії розходження завжди об'єктивні і включають:

- кратність перебування жінки у стаціонарі (вирішується в залежності від конкретного захворювання); для гострих ситуацій, що потребують екстреної, інтенсивної терапії, у тому числі ургентної хірургії (кесарів розтин, гістеректомія), цей термін особистий (хвилини, години). Для більшості захворювань, у тому числі і акушерських, нормативний термін встановлення діагнозу складає 3 доби;

- труднощі діагностики основного захворювання (використані всі діагностичні методи, наявні у даному лікувально-профілактичному закладі, але атиповість, стертість клінічної картини, рідкість даної патології й інші причини не дозволили встановити правильний діагноз);

- важкий стан жінки (обстеження пацієнтки було неможливим у повному обсязі через ризик погіршення стану).

2 категорія розходжень - встановлення правильного діагнозу в даному лікувальному закладі було неможливим, однак діагностична помилка не вплинула на летальний кінець.

Причини 2 категорії розходження можуть бути об'єктивними (дивись вище) або суб'єктивними. Важливо підкреслити, що нерубрикований заключний клінічний діагноз повинен розцінюватись як розходження діагнозів за 2-ю категорією.

Суб'єктивні причини розходження діагнозів:

- недостатнє обстеження;

- недооблік або переоцінка анамнезу;

- недооблік або переоцінка клінічних даних;

- недооблік або переоцінка додаткових методів дослідження (лабораторних, рентгенологічних, УЗД тощо);

- недооблік або переоцінка висновку консультанта;

- невірне формулювання заключного клінічного діагнозу.

3 категорія розходження - встановлення правильного основного діагнозу у даному лікувальному закладі було можливо і допущена діагностична помилка потягла за собою невірну лікарську тактику (недостатнє терапевтичне або хірургічне лікування), яка зіграла вирішальну роль у летальному кінці захворювання.

Принципи формування патолого-анатомічного діагнозу, заповнення лікарського свідоцтва про смерть та кодування основної причини смерті у випадку смерті жінок під час вагітності, пологів та післяпологового періоду

Всесвітньою організацією охорони здоров'я прийняті наступні стандарти, що стосуються материнської смертності, у Міжнародній статистичній класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (МКХ-10, т. 2, стор. 156):

- смерть, пов'язана з вагітністю, - це смерть жінки, яка настала під час вагітності або в межах 42 днів після пологів, незалежно від причини;

- материнська смерть визначається як зумовлена вагітністю (незалежно від її тривалості та локалізації) смерть жінки, що настала в період вагітності або протягом 42 днів після закінчення з будь-якої причини, пов'язаної з вагітністю, обтяженої нею або її веденням, але не від нещасного випадку чи з випадкових причин.

Подібно випадкам материнської смертності, випадки смерті, пов'язані з вагітністю, можуть поєднуватися з любим наслідком вагітності і відбуватися у будь-який гестаційний строк.

Відміна у тому, що смертельні випадки, пов'язані з вагітністю, включають смерть від любої причини, у тому числі від нещасного випадку чи з випадкових причин.

До найважливіших принципів формування патолого-анатомічного діагнозу і правильного оформлення лікарського свідоцтва про смерть відносяться наступні:

- логічність конструкції,

- дотримання нозологічного принципу,

- максимальне обґрунтування діагнозу клінічними, лабораторними, секційними і патологогістологічними дослідженнями;

- дотримання принципів етіологічного і патогенетичного трактування і часової послідовності розвитку патологічних процесів і подій, що призвели до летального наслідку.

Випадки "чистої" акушерської патології в патолого-анатомічній практиці зустрічаються відносно рідко. Комплекс акушерської допомоги, хірургічних втручань, масивних терапевтичних, трансфузійних, реанімаційних заходів ставить перед патологоанатомом, що досліджує випадок смерті при патології вагітності, пологів і післяпологового періоду, дуже складну, нерідко важко вирішувану проблему диференціації морфологічних проявів акушерської патології і ятрогенних нашарувань.

Цими положеннями диктуються наступні важливі рекомендації:

1. Розтини у випадках смерті від акушерської патології повинні проводитися тільки висококваліфікованим фахівцем - патологоанатомом чи судово-медичним експертом. Не можна довіряти проведення подібних розтинів субординаторам, лікарям-інтернам, клінічним ординаторам, сумісникам з інших спеціальностей.

2. Проводити подібні розтини на базі централізованих патолого-анатомічних відділень (бюро), спеціалізованих патолого-анатомічних центрів по дослідженню акушерської патології.

3. Патолого-анатомічному дослідженню у випадках акушерської патології обов'язково повинен бути попередній детальний аналіз клінічних даних, який бажано здійснювати сумісно з клініцистами, що брали участь у нагляді і лікуванні померлої на усіх етапах. Це дасть змогу з'ясувати ряд моментів, що були недостатньо повно чи чітко відображені у медичній документації.

4. Патолого-анатомічні розтини при акушерській патології повинні проводитися у максимально ранні (до 24 годин) терміни після настання смерті, оскільки при пізньому розтині втрачається можливість провести необхідні посмертні біохімічні, бактеріологічні та інші допоміжні дослідження, що забезпечують достовірність діагнозу і висновок про причину смерті.

5. Патолого-анатомічні розтини у випадках акушерської патології повинні бути максимально повними. При цьому слід використовувати ті методи, які дозволяють забезпечити широкий і обережний доступ до досліджуваних органів і виключають артефіційний вплив під час розтину.

6. Результати секційного дослідження трупа обов'язково повинні бути підкріплені максимально повним гістологічним дослідженням.

7. Патолого-анатомічне дослідження трупа обов'язково повинно завершуватися обговоренням результатів секції сумісно з клініцистами. Це дозволить ретроспективно проаналізувати клінічну симптоматику, оцінити повноцінність клінічної допомоги. Лікарям, що надавали допомогу померлій, при необхідності треба надати право на письмове викладення їх точки зору на результати розтину. Цей документ не має юридичної сили, але може статися корисним при наступному розгляді даного випадку.

8. По завершенню усього комплексу посмертних досліджень усі без винятку випадки акушерської патології підлягають обговорюванню на лікувально-контрольній комісії і клініко-анатомічній конференції. У ряді випадків тільки у процесі такого обговорення може бути прийнято заключне рішення щодо патолого-анатомічного діагнозу і причини смерті, при цьому до протоколу розтину вноситься відповідний запис. Якщо заключне рішення на клініко-анатомічній конференції не було прийняте, обговорення випадку переноситься у спеціалізовану комісію.

9. Макроскопічний архів секційних випадків акушерської патології повинен зберігатися до прийняття заключного рішення за всіма положеннями діагнозу, а гістаційні препарати і блоки повинні зберігатися не менше року, оскільки за вимогою органів охорони здоров'я і правозахисних органів може знадобитися перегляд мікропрепаратів і додаткове дослідження блоків.

Патолого-анатомічному розтину підлягають усі померлі в закладах охорони здоров'я. Головному лікарю надається право відміни розтину в окремих виключних випадках. Про скасування розтину головний лікар дає письмову вказівку у карті стаціонарного хворого з обґрунтуванням причини скасування розтину.

Скасування розтину не дозволяється: відомості ВР 2004 р. N 7 ст. 47 ГКУ у випадку смерті хворих, що знаходились у закладі охорони здоров'я менше доби, при інфекційних захворюваннях і при підозрі на них, в усіх випадках неясного прижиттєвого діагнозу, у випадку смерті після діагностичних інструментальних досліджень, а також після проведення лікувальних заходів.

Судово-медичній експертизі підлягають випадки смерті вдома вагітних, роділь і породіль (незалежно від причини смерті). Незалежно від часу перебування в лікувальному закладі на судово-медичний розтин передаються померлі після штучного аборту, проведеного поза лікувальним закладом, насильницьких дій, коли є свідчення про можливість однієї з цих причин.

Місце вагітності, пологів і післяпологового періоду у патолого-анатомічному діагнозі і лікарському свідоцтві про смерть визначаються тією роллю, яку вони зіграли у послідовному ланцюгу подій, що потягли за собою смертельний наслідок.

Відповідно до цього, випадки материнської смерті слід поділяти на дві групи (МКХ-10, т. 2, стор. 157):

- Смерть, безпосередньо пов'язана з акушерськими причинами: смерть унаслідок акушерських ускладнень стану вагітності (тобто вагітності, пологів та післяпологового періоду), а також внаслідок втручань, недогляду, неправильного лікування або низки подій, пов'язаних з будь-якою з вищезгаданих причин.

- Смерть, опосередковано пов'язана з акушерськими причинами: смерть унаслідок хвороби, що існувала раніше або виникла під час вагітності без зв'язку з безпосередньою акушерською причиною, проте обтяжена фізіологічним впливом вагітності.

Для забезпечення найбільш повної розробки причин материнської смертності, основна патологія, яка може бути діагностована у вагітної, роділлі та породіллі, об'єднана в XV клас за МКХ-10 і займає рубрики від O00 до O99.

XV клас - це специфічно згрупований перелік нозологічних форм, який має пріоритет перед класами, збудованими по органному принципу. Він має 8 блоків, які включають не лише ймовірні причини материнської смерті, але і несмертельні акушерські хвороби, привід для надання медичної допомоги, що в значній мірі утрудняє вибір шифру.

У МКХ-10 основним статистичним критерієм введено поняття "першопричина (основна причина) смерті", яке визначено як хворобу або травму, що призвела до розвитку хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства, що стали причиною смерті.

Для запобігання смерті необхідно розірвати ланцюг подій, які призводять до смерті, або в певний момент надати медичну допомогу (МКХ-10, т. 2, стор. 34).

Заключний клінічний і патолого-анатомічний діагнози формуються за єдиними правилами, що відповідають МКХ-10, і в обов'язковому порядку записуються за наступними рубриками:

- основне захворювання (першопричина смерті),

- фонові захворювання,

- ускладнення основного захворювання,

- супутні захворювання.

Основне захворювання - це хвороба (нозологічна форма у редакції МКХ-10), що характеризує першопричину смерті. В акушерстві вона визначається як хвороба або ятрогенна причина, що призвела до ланцюга хворобливих процесів, безпосередньо спричинивших смерть вагітної, роділлі чи породіллі.

У структурі заключного клінічного діагнозу поняття "основне захворювання" визначає наскільки вірно чи невірно лікар-акушер визначив головну ланку в ланцюгу патологічних процесів, або його клінічне мислення і використаний арсенал лікарських заходів були направлені на серйозні, але другорядні ускладнення.

У деяких жінок з несприятливим діагнозом і тривалим перебігом декількох захворювань важко визначити єдину першопричину смерті, тому акушери і патологоанатоми фіксують у цій рубриці два або декілька нозологічних форм. Нерідко подібний підхід є результатом неглибокого аналізу клінічних або морфологічних проявів і танатогенезу.

Але в окремих випадках у рубриці основного захворювання допускається вказувати дві нозологічні форми, які складають комбіноване основне захворювання:

- конкуруючі захворювання (дві нозологічні форми співпали за часом у одній хворій і кожна могла призвести до летального наслідку)

- поєднані захворювання (дві нозологічні форми співпали за часом у одній хворій, кожна з них окремо не викликала б летального наслідку, але в комбінації, розвиваючись одночасно й обтяжуючи одна одну, вони призвели до летального наслідку),

- основне і фонове захворювання (фонове захворювання - це нозологічна форма, яка патогенетично не пов'язана з основним захворюванням, але сприяла виникненню, обтяжувала перебіг основного захворювання, наслідком чого став летальний кінець).

1. Заключний клінічний діагноз представлений хронологічним переліком клінічних станів, оперативних втручань і ускладнень, тобто без необхідної його рубрикації. Такий діагноз розцінюється як невірно оформлений, оскільки він непридатний для співставлення з патолого-анатомічним діагнозом.

2. У рубриці основного захворювання приводяться не нозологічні форми (за МКХ-10), а ускладнення, у тому числі несмертельні ускладнення вагітності, такі як стан фізіологічної незрілості, раннє відходження навколоплідних вод, первинна слабкість або дискоординація пологової діяльності тощо. Відбувається підміна основного захворювання фоновим чи супутнім.

3. В якості основного захворювання, наприклад, записано: "Вагітність 4-а, 33-34 тижня. Тривалий перебіг водянки вагітної на фоні ожиріння. Еклампсія". У даному випадку слід залишити тільки еклампсію, оскільки еклампсія - більш важке, потенційно смертельне захворювання - поглинає несмертельну форму водянки вагітних.

4. Основне захворювання визначено загальним поняттям, таким, як ОПГ-гестоз (набряки, протеїнурія, гіпертензія), тобто без уточнення тих конкретних нозологічних форм, які приведені в МКХ-10. Узагальнене формулювання не може фігурувати у рубриці діагнозу.

Фонове захворювання - це захворювання (нозологічна одиниця), яке патогенетично зв'язано з основним, стало однією з причин його розвитку і в подальшому обтяжило його перебіг.

Ускладнення основного захворювання - це синдроми, симптомо-комплекси і патологічні процеси, що патогенетично (прямо чи опосередковано) зв'язані з першопричиною смерті. Серед них на початку треба вказати смертельне ускладнення (безпосередня причина смерті). У цій рубриці не можна вказувати механізми танатогенезу (інтоксикація, серцева недостатність, поліорганна недостатність тощо). Перелік ускладнень не повинен бути хронологічним або випадковим. Викладена акушером-гінекологом послідовність ускладнень основного захворювання з виділенням на перше місце найважливішого з них повинно відображати використану тактику лікування.

Супутнє захворювання - це одне або декілька нозологічних форм, які не пов'язані безпосередньо з основним захворюванням і не відіграли вирішальної ролі в настанні смерті.

Крім того, у заключному клінічному діагнозі при акушерській патології необхідні підрубрики, такі як оперативні втручання, ускладнення реанімаційних заходів і інтенсивної терапії, патології плоду і посліду, а також тривалість післяпологового (після аборту, позаматкової вагітності) періоду:

- після основного захворювання окремим рядком вказуються вид та дата оперативного втручання, якщо операція була спрямована на його усунення;

- у тому випадку, коли оперативні втручання були спрямовані на усунення ускладнень основного захворювання, їх необхідно вказати окремим рядком після рубрики "ускладнення";

- в заключному клінічному діагнозі окремим рядком після рубрики "ускладнення основного захворювання" обов'язково вказуються реанімаційні заходи, інтенсивна терапія і їх ускладнення, наприклад, штучна вентиляція легенів (далі - ШВЛ) з тривалістю в днях, ускладнення гемотрансфузії і наркозу, крім тих випадків, коли вони стали основним захворюванням;

- патологія плоду і посліду вказуються у спеціальному рядку після рубрики "супутні захворювання": антенатальна загибель плоду і ступінь мацерації, цілісність народженого або видаленого під час операції посліду тощо;

- час з моменту аборту, самовільних пологів або оперативного родорозрішення до моменту смерті вказується в цілих годинах (перша доба) або в цілих днях.

Приклад заключного клінічного діагнозу:

Основне захворювання: еклампсія, судомна форма у начальному періоді пологів при вагітності 39 тижнів.

Операція 1 - лапаротомії, кесарів розтин (дата).

Ускладнення: набряк головного мозку, респіраторний дистрес-синдром, ДВС-синдром з переважним ураженням матки, легенів і нирок. Маткова кровотеча (крововтрата 500 мл).

Операція 2 - екстирпація матки (дата).

Патологія плоду: синдром затримки внутрішньоутробного розвитку плоду, маса 2540 г.

Реанімація: ШВЛ після другої операції протягом 2 діб, гемотрансфузії, непрямій масаж серця, смерть (дата).

Супутні захворювання: анемія вагітних I ступеня.

Післяпологовий період - 3 доба.

Оскільки лікарське свідоцтво про смерть є єдиним документом для статистичного обліку материнської смертності, то його форма регламентована міжнародними правилами і затверджена наказом МОЗ України від 08.08.2006 N 545 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024.

Лікарське свідоцтво про смерть є одночасно медичним, юридичним і статистичним документом.

У випадках смерті пацієнтки у стаціонарі воно завжди заповнюється лікарем-патологоанатомом або при передачі тіла померлої на судово-медичну експертизу лікарем - судово-медичним експертом.