Відповідно до статей 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 15-16, 21, 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, та з врахуванням висновків науково-практичної експертизи, проведеної на замовлення Національної служби посередництва і примирення Інститутом держави і права ім. І.М. Корецького Національної Академії Наук України, від 20.10.2005 року N 126/479,

1. Затвердити Інструкцію про порядок визначення послідовності розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (додається).

2. Керівникам структурних підрозділів Національної служби посередництва і примирення забезпечити дотримання норм затвердженої пунктом 1 цього наказу Інструкції про порядок визначення послідовності розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту) в процесі реалізації повноважень Національної служби посередництва і примирення, визначених статтею 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1.1. Ця інструкція (далі по тексту - Інструкція) є нормативним актом, що відповідно до статей 7, 9, 12, 13, 16, 17, 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (далі - Закон) регламентує порядок визначення послідовності розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (далі - колективний трудовий спір).

1.2. Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", Конвенції Міжнародної організації праці 154 1981 року "Про сприяння колективним переговорам" (ратифікованої постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року N 3932-XII, Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17.11.1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30.12.2000 року N 1393/2000.

1.3. Сторони колективного трудового спору, примирна комісія і трудовий арбітраж зобов'язані використати для врегулювання колективного трудового спору всі можливості, не заборонені законодавством.

1.4. Право визначення послідовності розгляду колективного трудового спору належить виключно сторонам колективного трудового спору. При цьому жодна із сторін колективного трудового спору не має права ухилятися від участі в примирній процедурі.

1.5. Під час реєстрації Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) вимог найманих працівників або профспілки та колективного трудового спору сторони колективного трудового спору за участю структурних підрозділів НСПП визначають послідовність розгляду і вирішення колективного трудового спору.

1.6. Відповідно до положень статті 44 Конституції України та Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" колективні трудові спори поділяються на 2 категорії:

а) колективні трудові спори в разі відсутності встановленої законом заборони на проведення страйку;

б) колективні трудові спори в разі встановленої законом заборони на проведення страйку.

1.7. В разі ухилення сторін або однієї із сторін колективного трудового спору від прийняття рішення про проведення примирної процедури (утворення примирної комісії, забезпечення її роботи, утворення трудового арбітражу тощо) НСПП відповідно до пункту 5 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, попереджає сторони (сторону) колективного трудового спору про порушення ними (нею) положень частин першої та другої статті 13 Закону та відповідальність, передбачену статтею 29 Закону.

2.1. В разі відсутності встановленої законом заборони на проведення страйку колективний трудовий спір розглядається:

2.1.1. примирною комісією:

- з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди;

- з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю (якщо сторони колективного трудового спору прийняли спільне рішення про розгляд цих питань примирною комісією);

2.1.2. примирною комісією за участю незалежного посередника (за рішенням примирної комісії та спільним вибором обох сторін колективного трудового спору);

2.1.3. трудовим арбітражем:

- у разі неприйняття погодженого рішення примирною комісією щодо вирішення колективного трудового спору;

- у разі виникнення колективного трудового спору з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю (якщо сторони колективного трудового спору не приймали спільне рішення про розгляд цих питань примирною комісією);

2.1.4. НСПП (за зверненням сторін колективного трудового спору);

2.1.5. узгоджувальною комісією (під час страйку).

2.2. В разі встановленої законом заборони на проведення страйку колективний трудовий спір розглядається:

2.2.1. примирною комісією:

- з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди;

- з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю (якщо сторони колективного трудового спору прийняли спільне рішення про розгляд цих питань примирною комісією);

2.2.2. примирною комісією за участю незалежного посередника (за рішенням примирної комісії та спільним вибором обох сторін колективного трудового спору);

2.2.3. трудовим арбітражем:

- у разі неприйняття погодженого рішення примирною комісією щодо вирішення колективного трудового спору;

- у разі виникнення колективного трудового спору з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю (якщо сторони колективного трудового спору не приймали спільне рішення про розгляд цих питань примирною комісією);

2.2.4. НСПП;

2.2.5. апеляційним судом Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя (якщо рекомендації НСПП сторонами колективного трудового спору не враховані).

3.1. Якщо колективний трудовий спір виник з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, то за зверненням однієї із сторін сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані укласти угоду про утворення примирної комісії, визначити своїх представників до складу примирної комісії і забезпечити роботу примирної комісії.