З метою забезпечення науково-обгрунтованого розподілу коштів державного бюджету, спрямованих на виконання заходів Програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівельних підприємствах, між підприємствами вугільної галузі з урахуванням ускладнюючих факторів, що мають вплив на техніко-економічні показники підприємств,

1. Затвердити Методику щодо розподілу бюджетних коштів для підвищення рівня охорони праці та техніки безпеки на вугільних підприємствах Мінвуглепрому, що додається.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Францишка О.К.

Підприємства вугільної галузі є найбільш небезпечними серед інших галузей господарства. Техногенні аварії, небезпечні та шкідливі виробничі фактори: вибухи газу та вугільного пилу, підземні пожежі, газодинамічні явища, завали і затоплення діючих виробок, прориви в них небезпечних і шкідливих субстанцій, а також аварії на шахтному транспорті і підйомі є найбільш небезпечними явищами, що супроводжуються тяжкими наслідками, високим рівнем травматизму та профзахворюваності. Вітчизняний і закордонний досвід запобігання цим негативним, а у багатьох випадках, катастрофічним наслідкам гірничого виробництва показує, що вирішення цієї проблеми згідно Гірничого закону України є загальнодержавним обов'язком.

У зв'язку з цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 N 327 "Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних та шахтобудівельних підприємствах" розроблено Методику щодо розподілу бюджетних коштів для підвищення рівня охорони праці та техніки безпеки на вугільних підприємствах Мінвуглепрому.

Цю Методику розроблено і призначено для науково-обгрунтованого розподілу коштів державного бюджету, яка дає змогу забезпечити вугільні підприємства та працівників галузі, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах, зокрема найнеобхіднішими засобами колективного (ЗКЗ) та індивідуального (ЗІЗ) захисту незалежно від економічного стану підприємства.

1. Закон України "Про охорону праці" від 14.10.92 N 2694-XII.

2. Гірничий закон України від 06.10.99 N 1127-XIV.

3. Закон України "Про пожежну безпеку" від 17.12.93 N 3745-XII.

4. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

5. Постанова КМУ від 29 березня 2006 р. N 374 "Про затвердження Програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівельних підприємствах".

6. Постанова КМУ від 1 березня 2007 р. N 327 "Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних та шахтобудівельних підприємствах".

7. Правила технічної експлуатації вугільних шахт (СОУ 10.1-00185790-002-2005), затверджені наказом Мінвуглепрому від 14.11.2006.

8. Правила безпеки у вугільних шахтах (НПАОП 10.0-1.01-05), затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 16.11.2004 N 257.

9. Правила пожежної безпеки для підприємств вугільної промисловості України (НАПБ БІ 02.019-2004), затверджені наказом Мінпаливенерго України від 12.10.2004 N 638 (НПАОП 02.019-2004). - Луганськ: ред. газ. "Сбойка" - 2004 - 335 с.

10. Методика учета экономических последствий аварий, производственного травматизма и профессиональной заболеваемости в угольной промышленности, утв. Минуглепромом СССР 20.08.88.

Станом на 01.01.2007 до управління Мінвуглепрому України належало 142 діючі шахти і 123 шахти, що закриваються, та закритих гідрозахисних шахт, 68 шахтобудівельних організацій, які передані до реструктуризації на ліквідацію.

Сумарні промислові запаси шахт Мінвуглепрому складають 4 793 432 тис. тонн, виробнича потужність - 94 970 тис. тонн.

Із загального числа діючих шахт 125 відпрацьовували пологі пласти, а 17 шахт Центрального району Донбасу - круті.

Сучасний стан вугільної промисловості України обумовлений такими основними чинниками: складними гірничо-геологічними умовами відробки вугільних пластів; застарілим шахтним фондом та великою часткою стаціонарного гірничошахтного обладнання, що відпрацювало нормативний термін; незадовільними умовами праці шахтарів.

Родовища України відрізняються малою потужністю вугільних пластів, великою глибиною розробки, високою газоносністю, схильністю багатьох пластів до раптових викидів вугілля і газу, слабкими породами, що вміщують пласти.

Середня глибина розробки на шахтах Мінвуглепрому досягла 748 м, а максимальна - 1386 м. На глибоких (понад 700 м) горизонтах в даний час працює 64 шахти (52,9%), на частку яких доводиться понад 60% всього підземного видобутку вугілля. На 29 шахтах гірничі роботи ведуться на глибині 1000 - 1386 м, 73,8% шахт Мінвуглепрому розробляють газоносні вугільні пласти, 48 шахт (33,8%) ведуть виїмку вугілля на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля і газу.

На шахтах галузі має місце високий рівень травматизму, профзахворюваності й аварійності. Незважаючи на тенденцію до зниження рівня травматизму у 2001 - 2006 рр. вугільна галузь нашої країни займає одне з перших місць (друге після КНР) за абсолютними і відносними показниками травматизму. У 2006 році було травмовано біля 10 тис.чол., з них 167 чол. - смертельно (на шахтах Мінвуглепрому - 99 чол.).

Основними травмуючими чинниками за останні роки залишаються "транспорт і підйом" (21%), "вибухи газу та пилу" (20%), "обвали і обвалювання" (14%), "падіння людей" (8%), "ураження електрострумом" (6%), "газодинамічні явища" (1%).

Рівень раптової смерті працівників у підземних виробках і після виїзду на поверхню шахти складає 18% від усього травматизму.

Особливу небезпеку становлять аварії з груповими нещасними випадками, пов'язані з вибухами газу та пилу, підземними пожежами, обвалюванням гірничих пород, газодинамічними явищами і аваріями на шахтному підйомі.

Основними причинами накопичення вибухонебезпечної концентрації метано-повітряної суміші та вугільного пилу є загазованість тупикових виробок через раптові зупинення вентиляторів місцевого провітрювання (ВМП), місцеві скупчення метану в гірничих виробках, кінцевих ділянках лав, з боку виробленого простору та біля різальних органів комбайнів під час швидкісного виймання вугілля, незадовільне провітрювання та пилоподавлення, що поряд із застосуванням удосконаленого обладнання викликає необхідність придбання додаткових засобів контролю за складом шахтної атмосфери. Основними джерелами та ініціаторами спалахів газу та пилу залишаються фактори короткого замикання (іскріння) у електрообладнанні, підземні пожежі й фрикційне іскріння у разі дії різального інструмента гірничошахтного обладнання.

Більшість причин виникнення пожеж пов'язана із займанням конвеєрних стрічок через їх фрикційне тертя, займання електрокабелів, самозайманням вугілля внаслідок його залишку у виробленому просторі циликів вугілля, відбитої маси вугілля не оброблених антипірогенами, для чого необхідне придбання обладнання контролю виникнення пожеж, їх профілактики та усунення наслідків.

Причини обвалень гірничих пород на 60% пов'язані з недосконалістю проектів і паспортів кріплення, решта - їх невідповідністю гірничо-геологічним та гірничотехнічним умовам, недостатні темпи впровадження та застосування нових технологій кріплення, у першу чергу анкерного.

Раптові викиди вугілля та газу з тяжкими наслідками в основному (на 90%) виникають через невиконання противикидних заходів, що призводить до необхідності у придбанні та застосуванні новітніх систем контролю викидонебезпечних зон та прогнозування газодинамічних явищ.

Понад 30% робочих місць у очисних та підготовчих виробках не відповідають санітарно-гігієнічним нормам за температурними умовами.

Аналіз аварій 1 і 2 категорій та нещасних випадків, які сталися у 2001 - 2006 рр., показує, що безпосередніми причинами цих випадків на шахтах є незадовільна технічна підготовка і недостатня забезпеченість засобами проти аварійного захисту.

Таким чином, у силу складних гірничо-геологічних та гірничотехнічних умов, погіршення стану шахтного фонду і гірничошахтного обладнання, низького рівня механізації травмонебезпечних робочих процесів і організації праці, дефіциту високонадійної техніки та контрольно-вимірювальної апаратури, комплексних систем протиаварійного захисту - травматизм, профзахворюваність і аварійність на вугільних шахтах залишаються на високому рівні.

Науково-технічні і організаційно-профілактичні заходи, фінансування яких здійснюється у тому числі і за рахунок державного бюджету, виконуються на підставі аналізу стану охорони праці, виробничого травматизму та профзахворюваності на підприємствах Мінвуглепрому.

Бюджетні кошти спрямовуються вугільним підприємствам на здійснення заходів, визначених Програмою від 29 березня 2006 р. N 374 "Про затвердження Програми підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівельних підприємствах" на придбання засобів індивідуального та колективного захисту, виконання програми дегазації вугільних пластів, впровадження шахтних установок кондиціювання повітря, та таке інше.

З метою забезпечення обґрунтованого розподілу бюджетних коштів з урахуванням факторів, що мають вплив на техніко-економічні показники роботи вугледобувних підприємств, розроблено цю Методику, що враховує такі об'єктивні показники, як: планова чисельність персоналу та видобуток вугілля; категорію шахт за газом метаном; небезпечність шахт за газодинамічними явищами та суфлярним виділенням метану; вибухами вугільного пилу; самозайманням вугілля; невідповідністю умов праці за температурним фактором; рівень забезпеченості шахт засобами колективного та індивідуального захисту.