Відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

1. Затвердити методичні вказівки "Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві", що додаються.

2. Методичні вказівки "Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві" ввести в дію з моменту затвердження постанови

3. Головному санітарно-епідеміологічному управлінню Міністерства охорони здоров'я України дану постанову довести до установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.

Методичні вказівки призначені для:

установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, що виробляють, ввозять, ведуть торгівлю і використовують лакофарбові матеріали, призначені для застосування у будівництві;

органів і установ державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, що здійснюють попередній і поточний санітарний нагляд за виробництвом, обігом, зберіганням, транспортуванням, застосуванням у будівництві лакофарбових матеріалів, а також проводять державну санітарно-гігієнічну експертизу лакофарбової продукції; гігієністів, токсикологів, інших фахівців державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідних інститутів, вузів, санітарно-промислових та інших лабораторій, які проводять дослідження щодо безпеки застосування лакофарбових матеріалів та їх гігієнічну оцінку і контроль.

Методичні вказівки розроблені під егідою Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України авторським колективом фахівців Міністерства охорони здоров'я України, Українського НДІ медицини транспорту МОЗ України, Львівського Державного медичного університету ім. Данили Галицького, Інституту гігієни і медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМН України, Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медвідя МОЗ України, Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, Інституту медицини праці АМН України, у складі:

- Ситенка М.А., Тимошиної Д.П., к.м.н., Гончаренко Н.Г., к.м.н. Соколовського Н.В. (МОЗ України, Головне санітарно-епідеміологічне управління, м. Київ);

- д.м.н., проф. Шафрана Л.М., к.б.н. Басалаєвої Л.В., к.м.н. Лобуреенка О.П., Третякова О.М. (Український НДІ медицини транспорту МОЗ України, м. Одеса); д.м.н., проф. Гжєгоцького М.Р., к.м.н. Кузьмінова Б.П., Галушки О.І., Туркіної В.А. (Львівський державний медичний університет ім. Данили Галицького, м. Львів);

- д.м.н., проф. Прокопова, д.м.н. Чекаля В.Н., к.х.н. Ляшенко В.І. (Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, м. Київ);

- д.м.н., проф. Сови Р.Ю., к.м.н. Дишиневич Н.Є. (Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України, м. Київ);

- д.м.н., проф. Яворовського О.П. (Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ).

Відповідальні за випуск: Шафран Л.М., Кузьмінов Б.П., Тимошина Д.П., Стрікаленко Т.В., Туркіна В.А.

У методичних вказівках викладені науково обгрунтовані критерії і методи щодо комплексної гігієнічної оцінки вітчизняних та імпортованих лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві як антикорозійних, декоративно-оздоблювальних покрить, для контакту з питною водою і т.інш., з метою забезпечення безпеки і здоров'я працюючих і населення на етапах виробництва, зберігання, транспортування, застосування лакофарбової продукції.

Лакофарбові матеріали широко застосовують у будівництві, різних галузях промисловості, побуті; вони відносяться до багатотонажного виробництва.

Лакофарбові матеріали є багатокомпонентними композиціями, які суттєво відрізняються від інших полімерних матеріалів за фізико-хімічними властивостями, технологією нанесення, застосовуються в неотверділому стані і полімеризуються під час експлуатації покриття, що обумовлює контакт з ними людини в умовах проведення фарбувальних робіт та перебування в пофарбованих об'єктах (приміщеннях).

Безпека застосування лакофарбових матеріалів у будівнициві визначається не лише гігієнічним нормуванням мігруючих у контактуючі середовища компонентів та їх комбінованою дією, але й особливостями застосування, призначення, "насиченості", умов експлуатації, що в комплексі є предметом гігієнічної регламентації лакофарбових матеріалів та виробів з їх застосуванням.

Методичні вказівки встановлюють вимоги до лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві, та визначають критерії і методи їх гігієнічної регламентації.

1.1. Лакофарбові матеріали (ЛФМ) - рідка чи пастоподібна суміш, яка при нанесенні тонким шаром на поверхню висихає, утворюючи плівку (лакофарбове покриття), що утримується на цій поверхні силами адгезії.

1.2. Лакофарбове покриття (ЛФП) - плівка, яка утворюється після затвердіння одного чи декількох шарів лакофарбових матеріалів, нанесених на підготовлену для фарбування поверхню.

1.3. Компоненти ЛФМ:

1.3.1. Плівкоутворювач - основний компонент будь-якого ЛФМ, який після висихання утворює на поверхні, що фарбують, міцне ЛФП чи зумовлює його адгезію до поверхні. В залежності від виду плівкоутворювача, розрізняють олійні, алкідні, поліакрилові, поліефірні, поліуретанові, епоксидні та інші ЛФМ.

1.3.2. Розчинник - одно- або багатокомпонентна органічна рідина, що забезпечує розчинення плівкоутворювача, не викликаючи його хімічних перетворень, і випаровується в процесі плівкоутворення.

1.3.3. Лак - розчин плівкоутворювачів в органічних розчинниках або у воді, який після висихання утворює тверду прозору однорідну плівку.

1.3.4. Фарба - загальне найменування пігментованих ЛФМ.

1.4. Маляр - фізична особа, яка зайнята нанесенням ЛФМ (фарбування поверхонь та об'єктів) в виробничих і побутових (комунальних, домашніх) умовах.

1.5. Контактуючі контингенти населення - фізичні особи, які працюють, проживають або з інших причин находяться у приміщеннях, пофарбованих повністю або частково, а також використовують воду з пофарбованих ємностей.

1.6. Гігієнічна регламентація ЛФМ - це система заходів, що забезпечує збереження здоров'я працюючих і населення на стадіях визначення можливості видачі дозволу до застосування, нанесення ЛФМ та експлуатації ЛФП.

1.7. Державна санітарно-гігієнічна експертиза - вивчення документації і оцінка результатів досліджень ЛФМ з метою визначення їх безпеки і можливості використання у заявленій сфері застосування.

1.8. Контактуючі середовища - повітряне середовище об'єктів, які фарбують, та вода з системи господарсько-питного водопостачання.

1.9. Лімітуючі компоненти - найбільш небезпечні речовини, які мігрують у повітря або водне середовище і найбільш показові для даного виду ЛФМ.

1.10. Терміни попередньої витримки - проміжок часу від початку нанесення зразка ЛФМ на підложку до початку лабораторних санітарно-хімічних, токсикологічних та інших необхідних досліджень, тривалість якого визначається термінами утворення полімерної ЛФП і готовністю зразка з ЛФП до експлуатації.

2.1. Гігієнічну регламентацію ЛКМ та ЛФП будівельного призначення проводять на підставі ст. 10-17, 23, 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. N 420 "Про затвердження Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів і Порядку оплати робіт із проведення гігієнічної регламентації та державну реєстрацію небезпечних факторів", від 03.08.2000 р. N 1203 "Про затвердження Постанови про Державний санітарний нагляд в Україні", від 07.05.1998 р. N 627 "Про внесення змін до пункту 14 Положення про гігієнічну регєстрацію небезпечних факторів" та Наказу МОЗ України від 09.10.2000 р. N 247 "Про затвердження Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи".

2.2. Гігієнічну регламентацію ЛФМ проводять поетапно, що передбачає:

- розробку програми досліджень (визначення видів та обсягу досліджень, складання переліку хімічних речовин, які можуть виділятися в контактуючі середовища, з вказанням їх гігієнічних нормативів та методів контролю, тощо);

- дослідження взірців (зразків) ЛФМ вітчизняного та імпортного виробництва за показниками безпеки для здоров'я працюючих і населення (лабораторні, стендові, при необхідності - у виробничих умовах);

- гігієнічне обстеження підприємств, закладів та організацій, які виробляють ЛФМ, розроблюють технології, умови транспортування, зберігання ЛФМ з оформленням акту відповідності виробництва державним санітарним нормам і правилам;

- державну санітарно-гігієнічну експертизу проектів нормативної документації та продукції вітчизняного і імпортного виробництва з оформленням Висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи;

- поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд за застосуванням ЛФМ у будівництві та експлуатацією ЛФП за лімітуючими компонентами з урахуванням типів будинків та споруд (табл. 2.1.)

2.3. Критерії оцінки безпечного застосування ЛФМ та ЛФП у будівництві:

- ЛФМ не повинні викликати у працюючих, при умові застосування ними засобів індивідуального захисту (3І3), включаючи засоби захисту органів дихання (ЗЗОД), ознак отруєння, розвитку захворювань хімічної етіології та інших функціональних порушень в організмі, а також зміни працездатності;

- ЛФП не повинні викликати у контактуючого контингенту населення - під час експлуатації прямо або опосередковано - будь-яких змін самопочуття та стану здоров'я;

- ЛФП не повинні змінювати органолептичні властивості контактуючих середовищ, обумовлювати появу специфічного запаху інтенсивністю більше 2 балів;

- Рівні міграції хімічних сполук в контактуючі середовища із ЛФП не повинні перевищувати відповідні санітарні норми; мігруючі компоненти не повинні створювати сполуки та/або продукти трансформації у шкідливих для організму концентраціях;

- ЛФП не повинні впливати на розвиток мікрофлори у воді та/або на поверхні виробу з цим покриттям;

- ЛФП повинні бути стійкими при пожежі і не виділяти у заданій насиченості токсичних продуктів горіння в концентраціях, небезпечних для здоров'я та життя людей;

- ЛФП повинні відповідати естетичним вимогам стосовно кольору та фактури;

- Відходи ЛКМ та ЛФП відносяться до категорії токсичних, тому не повинні захоронюватись на полігонах побутових відходів.

Додатковим критерієм безпеки при застосуванні ЛФМ для використання в системі господарсько-питного водопостачання споруд є визначення режиму міграції компонентів у воду "у часі": зменшуваний, стабільний чи зростаючий.

2.4. Гігієнічну регламентацію ЛФМ, призначених для використання у будівництві, виконують заклади, установи і організації, що атестовані та акредитовані МОЗ України та Держстандартом України на виконання таких досліджень.

3.1. Документація на ЛФМ, які підлягають гігієнічній регламентації для застосування у будівництві, повинна містити наступну інформацію:

- дані (інформацію) про виробника;

- призначення, сфера та умови застосування ЛФМ;

- склад ЛФМ, тип плівкоутворюючої основи і розчинника;

- технологія нанесення ЛФМ із зазначенням способів нанесення;

- норми розходу матеріалу на одиницю площі поверхні;

- час полімеризації ЛФМ;

- дані про токсичні компоненти ЛФМ та їх гігієнічні нормативи;

- вимоги безпеки щодо здоров'я людини при застосуванні ЛФМ;

- дані про екологічну небезпеку ЛФМ.

3.2. Вітчизняні ЛФМ повинні мати наступні супроводжуючі документи: ДСТУ, ТУ та Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на нормативну документацію; технологічний регламент, узгоджений з територіальними установами державної санепідслужби, акт гігієнічного обстеження умов праці на виробництві та перелік засобів охорони навколишнього середовища, в т.ч. утилізації та знезараження відходів виробництва, продукції після закінчення гарантійного строку їх зберігання та інших вимог до її безпеки.

При наявності проекту ТУ, разом з ним повинні бути надані: пояснювальна записка з описом ЛФМ, галузі та умов застосування, фізико-хімічних властивостей, небезпечності, токсичності, міграції компонентів, методик їх визначення, засобів утилізації матеріалу після закінчення гарантійного строку зберігання, якщо вони не зазначені в нормативному документі і т.інш.

3.3. На імпортні ЛФМ повинні бути надані: сертифікат або інший документ країни-виробника (постачальника), що підтверджує безпеку продукції для здоров'я людини стосовно діючих в Україні санітарних норм та правил, етикетка, технологічна інструкція та листок безпеки, видані офіційно уповноваженими установами держави-експортера (на мові держави-виробника та офіційно завіреному перекладі на українську мову), Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

3.4. Вимоги до зразків ЛФМ та ЛФП:

- Зразки ЛФМ, які надходять на гігєнічну регламентацію, повинні відповідати супроводжуючій документації;

- Зразки ЛФМ повинні бути надані в кількості, яка забезпечує проведення всіх випробувань, передбачених програмою, але не менше 0,5 кг;

- Зразки ЛФМ надають у неотверділому стані;

- У випадку 2-х або більше компонентних ЛФМ окремо надають кожний з компонентів;

- Для оцінки ЛФП, що призначені для фарбувальних робіт у приміщеннях групи А, а також тих, що призначені для контакту з водою, необхідно надавати в лабораторію зразки заполімеризованих покриттів на підложці, відповідно призначенню композиції. За згодою з Замовником зразки ЛФП можна приготувати безпосередньо в лабораторії при умові дотримання технології нанесення компонентів ЛФМ та термінів попередньої витримки.

3.5. Строк витримки зразків ЛФП до початку проведення досліджень повинен становити не менше 15 діб. Якщо отримано незадовільні результати досліджень, експерименти слід провести повторно зі строком витримки до 2-х місяців. Зберігання зразків ЛФП з моменту нанесення до початку досліджень слід проводити при кімнатній температурі, в добре провітреному приміщенні, наявності вільного притоку повітря до окремих зразків. Зразки різних ЛФП слід зберігати та транспортувати роздільно.

4.1. Порядок проведення досліджень лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві, залежить від виду ЛФМ та його призначення і включає:

- Санітарно-хімічні дослідження (для всіх ЛФМ);

- Одориметричні дослідження (для всіх ЛФП; ці дослідження можуть передувати санітарно-хімічним дослідженням);

- Санітарно-мікробіологічні дослідження (переважно для ЛФМ, призначених для застосування у господарсько-питному водопостачанні житлових та громадських споруд);

- Токсикологічні дослідження обов'язкові для незаполімеризованих ЛФМ та матеріалів, для таких, що призначені для застосування у господарсько-питному водопостачанні житлових та громадських споруд (переважно експрес-токсикологічні); для інших ЛФП - при необхідності;

- Дослідження токсичності продуктів горіння ЛФП (при застосуванні на об'єктах підвищеної небезпеки);

- Проведення екологічної експертизи (для всіх ЛФМ).

4.2. Вимоги до апаратури, камер та умов проведення санітарно-хімічних досліджень парогазоаерозольної суміші летючих речовин з ЛФМ, призначених для застосування у будівництві:

4.2.1. Камери для санітарно-хімічних досліджень повинні забезпечувати можливість герметизації, регулювання потоку повітря, температури і одночасного відбору декількох проб повітря.

До матеріалу камер та герметизуючих прокладок ставлять такі вимоги:

- здатність легко очищатися від органічних та неорганічних забруднювачів;

- здатність до мінімальної адсорбції.

Вказаним вимогам найбільше відповідають термостійке скло, нержавіюча сталь.

4.2.2. Конструкція камер повинна запезпечувати:

- можливість нанесення ЛФМ на поверхню зразка всередині камери;

- організацію рівномірного перемішування повітря;

- легкий доступ до внутрішніх поверхонь для очистки від забрудненя;

- можливість повного видалення змивних вод після миття камери.

- можливість підтримки в камері заданих параметрів мікроклімату та обміну повітря (оптимально - з використанням приладів автоматичного контролю та регулювання температури та об'єму повітря, що подають в камеру).

Як камери для санітарно-хімічних досліджень ЛФМ можуть бути також використані:

- скляні ексикатори чи бутлі об'ємом 3-20 л з пробками дросельного типу для подачі чистого повітря та відбору зразків повітря для досліджень;

- металеві контейнери з алюмінієвого сплаву об'ємом 3 л зі з'ємною герметизуючою покришкою та штуцерами для подачі чистого повітря, а також відбору зразків повітря для досліджень.

4.2.3. Перед початком досліджень камери ретельно миють з використанням щіток, ополіскують дистильованою водою, висушують. Чистоту камери визначають холостим дослідом (без ЛФМ).

4.2.4. Відбір проб повітря для санітарно-хімічних досліджень проводять в газові піпетки медичні шприці, а при відборі в поглинаючі розчини - поглинаючі прилади згідно конкретних методик визначення летких сполук. Повітря з камер великого об'єму відбирають для аналізу в кількостях, які не перевищують 10% об'єму камери., термін відбору повітря не повинен перевищувати 30 хв.

В якості приладів для відбору повітря можна використовувати електроаспіратори типу "Тайфун", водоструменеві насоси, ежектори, водяні та повітряні аспіратори т.інш., які забезпечують швидкість відбору повітря від 0,1 до 20 л/хв.

4.3. Вимоги до умов проведення досліджень процесів та рівнів міграції хімічних сполук у воду з ЛФМ, призначених для застосування у будівництві, є наступними:

4.3.1. Ємкість, у яку поміщають зразки для досліджень, покриті ЛФМ, повинна бути зі скла, закрита склом чи спеціальною плівкою для запобігання випарювання та звітрювання речовин, що можуть мігрувати у воду з ЛФП; загальний об'єм води для досліджень повинен бути не менше 5-10 л;

4.3.3. Дослідження проводять при двох температурах води: 18-20 град.С та 37 град.С при дослідженні виробів з ЛФП, що використовують у системі "холодного" господарсько-питного водопостачання (на разі використання виробів з ЛФП у системі гарячого водопостачання температура води має бути від (+50 град.С) до (+100 град.С).

4.3.4. ЛФМ можуть бути нанесені, у відповідності з технологічним регламентом, на внутрішню поверхню експериментальної ємкості (ємністю не менше 5 л).

4.3.5. Перед початком досліджень внутрішня поверхня експериментальної ємкості, скляної ємкості, у яку поміщають зразки, покриті ЛФМ, та ці зразки повинні бути ретельно вимиті проточною водою (без застосування будь-яких миючих поверхнево-активних речовин) та ополоснуті дистильованою водою.

4.3.6. При проведенні досліджень використовують нехлоровану (підземну) або дехлоровану воду, що відповідає державним вимогам до якості питної води. Враховуючи, що в умовах реальної експлуатації вироби з ЛФП можуть контактувати з водою підвищеної агресивності, слід передбачити вивчення факторів, що можуть сприяти міграції компонентів ЛФМ. В якості універсальних факторів агресивності води використовують підвищену температуру; рН 6.5-10.0; воду, що містить активний хлор та/або озон в концентраціях 0.5-1.0 мг/л та 0.3-0.5 мг/л, відповідно.

4.3.7. Тривалість контакту з водою повинна становити 30 діб. Дослідження проводять через 1,3,5-7, 15 та 30 діб; контрольну (початкову) воду досліджують у ті ж проміжки часу. У відповідності з загальним планом досліджень, в лабораторних умовах визнано за краще проводити експерименти із щодобовою зміною води, якщо окремі компоненти ЛФП можуть інтенсивно вимиватись у перші дні контакту з водою, або ж без зміни води, якщо мігруючі компоненти стабільні та не здатні до біохімічного окислення.

Особливості проведення спеціальних досліджень (санітарно-мікробіологічних, експрес-токсикологічних) наведено у відповідних розділах МВ.

4.4. Вимоги до піддослідних тварин, їх утримання, постановки токсикологічних досліджень ЛФМ, призначених для застосування у будівництві.

4.4.1. Для токсикологічних досліджень використовують лабораторних тварин різних видів в залежності від поставлених завдань (табл. 4.1.), але, враховуючи різну видову чутливість тварин до дії токсикантів, в кожному експерименті необхідно використовувати лабораторних тварин двох видів.

4.4.2. Кількість тварин в дослідній та контрольній групах визначають, керуючись метою досліджень, кількістю і характером тестів, які використовують в процесі спостереження за ними та необхідністю отримання статистично вірогідних даних. Кожна статистична група повинна включати не менше 10 мишей і щурів, 6-8 морських свинок. Групи тварин повинні бути однорідними за статтю, віком, вагою тіла.

Якщо при проведенні досліджень якийсь показник є особливо важливим - необхідно при формуванні групи тварин враховувати фоновий стан цього показника. Перед початком дослідів у експериментальних і контрольних тварин знімають "фонові показники" за всіма досліджуваними тестами. Отримані в експерименті показники порівнюють з "фоновими" та показниками норми у лабораторних тварин.

4.4.3. Перед початком досліджень тварин витримують в режимі карантину протягом 2 тижнів. Утримання та годівлю тварин слід здійснювати відповідно до вимог Закону України "Про тваринний світ", інших діючих документів.

4.4.4. Токсикологічні дослідження всіх ЛФМ включають визначення місцево-подразнюючої та шкірно-резорбтивної дії, сенсибілізучої та алергенної активності.

Токсичність при внутрішньо-шлунковому та інгаляційному введенні компонентів ЛФМ (водних витяжок, газовиділень) вивчають у відповідністю з програмою робіт та результатами попередніх досліджень. Введення речовин внутрішньо-шлунково здійснюють з використанням металевого зонду, натще; об'єм рідини (розчину, суспензії) не повинен перевищувати 3% ваги піддослідної тварини. Інгаляційний вплив газовиділень із ЛФП вивчають в субхронічних або хронічних дослідах на білих щурах; інші особливості цих досліджень наведено в розділі 7.

4.5. Вимоги до обладнання для проведення досліджень з оцінки токсичності продуктів горіння ЛФМ, призначених для застосування у будівництві, проводять на обладнанні, що задовольняє вимогам ГОСТ 12.1044-89 [1], International Standard ISO 13344 [2], простіша принципова схема якого, пристосованого для випробування ЛФП, наведена на малюнку 4.1.

Малюнок 4.1. Схема установки для дослідженя продуктів горіння ЛФП

1 - камера для спалювання зразків, 2 - камера для затруєння експериментальних тварин, 3 - блок регулювання температури, 4 - система відбору проб для санітарно-хімінчих досліджень, 5 - вентиляційна установка, 6 - блок подачі повітря в камеру спалювання, 7 - обладнання для поглинання та нейтралізації шкідливих газів, аерозолей та пари.

4.5.1. Камера для спалювання зразків повинна бути виконана з вогнетривкого матеріалу. Регулювання температури в камері здійснюють електронним автоматичним потенціометром.

4.5.2. Камера для затруєння експериментальних тварин повинна мати об'єм від 10 до 100 л з прозорого хімічно стійкого матеріалу з низькою адсорбційною здатністю. ЇЇ конструкція повинна забезпечувати можливість рівномірного перемішування повітря в об'ємі камери, а також легкий доступ до внутрішньої поверхні для повного видалення адсобованих продуктів та забруднення, які здійснюють після кожного досліду.

4.5.3. Матеріали для виготовлення сполучних патрубків повинні відповідати вимогам, які висуваються до матеріалів камер для отруєння.

4.5.4. Система подачі повітря повинна забезпечувати ламінарність потоку з постійною швидкістю, яка регулюється ротаметром. В камері для затруєння відтворюють обмін повітря, який характерний для даного виду приміщення. Лінійна швидкість руху повітря в системі дорівнює 0,02 м/сек. В таких умовах процес характеризується як горіння при обмеженому доступі повітря, яке найбільш характерне для приміщень.

4.5.5. Продукти термодеструкції, які утворюються, повинні поступати в камеру для затруєння по найкоротшому шляху, щоб зменьшити втрати летких сполук в наслідок конденсації в сполучних патрубках.

4.5.6. В системі відбору проб повітря в якості примусових приладів можуть застосовуватися електроаспіратори, ежектори, водноструменеві насоси, які забезпечують відбір проб повітря зі швидкістю від 0,1 до 20 л/хв.

4.5.7. Обладнання, яке відповідає вищеназваним вимогам, забезпечує можливість підтримки всередині камери температури в межах 20-25 град.С і вміст кисню не менше 18% протягом всього експерименту.

5.1. Вимоги до методів санітарно-хімічних досліджень:

5.1.1. Дослідження ЛФМ та полімерних плівок, які вони формують, необхідно проводити з використанням селективних та чутливих фізико-хімічних методів, що дозволяють визначити присутність певної сполуки на рівні 0,5 відповідної ГДК та нижче.

При проведенні досліджень необхідно керуватися методиками, які затверджені МОЗ України, або, в разі їх відсутності, методиками оцінки якості атмосферного повітря, води, які наведено у збірках, узгоджених МОЗ України.

Апаратура та прилади, які використовують при проведенні досліджень (якісного та кількісного аналізу хімічних сполук), повинні бути повірені (мати свідоцтво державної повірки) та відповідати вимогам, зазначеним у відповідних методиках.

5.1.2. Перелік лімітуючих компонентів для кожного виду ЛФМ за полімерною основою, які слід контролювати при поточному санітарному нагляді, встановлюють залежно від рецептури матеріалу.

5.2. Санітарно-хімічні дослідження незаполімеризованих ЛФМ

Метою санітарно-хімічних досліджень незаполімеризованих ЛФМ є визначення якісного та кількісного складу парогазоаерозольної суміші летких компонентів у повітрі на етапах нанесення композиції на поверхню та під час процесу полімеризації ЛФП.

Дослідження незаполімеризованих ЛФМ проводять в лабораторних та стендових умовах.

5.2.1. На етапі лабораторних досліджень встановлюють:

- якісний та кількісний склад речовин, які мігрують у повітря під час нанесення і полімеризації ЛФМ;

- кінетику виділення летких компонентів від початку нанесення до повної полімеризації ЛФП;

- питомий рівень міграції шкідливих сполук з одиниці площі поверхні або маси матеріалу.

5.2.2. Випробування в стендових умовах дозволяють визначити:

- характер виділення мігруючих речовин з ЛФМ в парогазовій та аерозольній фазах;

- вплив умов нанесення на рівні забруднення середовища при моделюванні їх максимального наближення до реальних;

- вплив методу нанесення ЛФМ на процеси міграції шкідливих сполук в повітря;

- визначення необхідних засобів індивідуального захисту та засобів індивідуального захисту органів дихання.

5.2.3. Відбір проб повітря проводять в момент нанесення, через 15, 30 хв і далі кожні 30 хв. до 6 годин, а надалі через 24 години після нанесення - до повної полімеризації ЛФП.

Кількість повітря, яке відбирають для аналізу, повинна забезпечити визначення кожної сполуки в концентраціях не більше 0,5 відповідної ГДК. При цьому необхідно також враховувати, що в житлових приміщеннях з неорганізованою вентиляцією кратність обміну повітря складає не більше 0,5-1,0 об'єму приміщення за годину.

5.3. Санітарно-хімічні дослідження ЛФП

5.3.1. Санітарно-хімічні дослідження ЛФП проводять за умов, які моделюють експлуатацію покриття з метою вивчення якісного та кількісного складу мігруючих (у повітря житлового середовища, воду) сполук для виключення можливого їх шкідливого впливу на людину під час довготривалого контакту.

5.3.2. Проведенню санітарно-хімічних досліджень ЛФП повинна передувати їх одориметрична оцінка, негативні результати якої виключають необхідність подальших досліджень

5.3.3. Санітарно-хімічні дослідження ЛФП проводять в лабораторних та (або) стендових умовах. В лабораторних умовах моделюють процес експлуатації окремого матеріалу і оцінюють його вклад - за характером якісного складу та рівням міграції летких компонентів - в забруднення повітря приміщень групи А під час експлуатації.

Стендові випробування проводять при необхідності оцінки комплексного впливу на склад повітряного середовища ЛФП, які застосовують в інтер'єрі приміщень групи А, на спеціально обладнаному стенді, який включає камеру-генератор для санітарно-хімічних досліджень і камеру затруєння лабораторних тварин для проведення токсикологічних досліджень

Питомий вміст ЛФМ в камері (насиченість) при проведенні досліджень покриття (ЛФП) в лабораторних і стендових умовах визначають відношенням площі поверхні ЛФП (кв.м) до об'єму приміщення (куб.м) - він повинен відповідати реальним умовам експлуатації.

Для моделювання умов експлуатації по показнику "обмін повітря" для ЛФП, призначених для приміщень групи А, в камерах встановлюють рівень обміну повітря не більше 0,5 об/год.; випробування слід проводити при двух температурних режимах: (+20 град.С) та (+40 град.С).

Тривалість випробувань зразків визначають як час, необхідний для стабілізації концентрацій досліджуваних летких речовин в повітрі камері. Якщо в 2-3-х послідовно відібраних зразках повітря концентрації досліджуваних речовин достовірно не відрізняються, то їх можна вважати сталими. Для отримання вірогідних результатів в одній точці необхідно відбирати та досліджувати 3-5 зразків повітря.

5.3.4. Обов'язковими при дослідженні води, що контактує з ЛФП, є визначення інтегральних показників хімічного складу - рН, окислюваність перманганатна та вміст загального вуглецю (загального неорганічного та загального органічного вуглецю).

Надалі, при необхідності, аналітичні дослідження слід проводити за схемою цільового аналізу (з визначенням конкретних очікуваних мігруючих у воду компонентів, зазначених у рецептурі) або оглядового аналізу (у разі використання ЛФМ багатокомпонентного складу, при відсутності достовірної інформації з рецептури ЛФМ)

5.4. Аналіз та оформлення результатів санітарно-хімічних досліджень.

5.4.1. Аналіз, систематизація та узагальнення результатів санітарно-хімічних досліджень ЛФМ і ЛФП дозволяють вирішити питання про доцільність продовження досліджень, планувати заходи із забезпечення безпеки населення та охорони довкілля при застосуванні та експлуатації лакофарбових виробів, знешкодженні відходів ЛКМ.

При аналізі отриманих даних необхідно враховувати:

- вірогідність результатів, одержаних методами варіаційної статистики;

- динаміку та характер емісії шкідливих сполук залежно від параметрів мікроклімату та особливостей робочого процесу;

- терміни, в які встановлюється відносна динамічна рівновага в зміні концентрацій хімічних сполук в системі "газоповітряне середовище - матеріал";

- максимально можливі концентрації хімічних сполук при найбільш жорстких умовах впливу факторів навколишнього середовища і відсутності вентиляції.

5.4.2. Результати санітарно-хімічних досліджень оцінюють шляхом зпівставлення їх із значеннями відповідних нормативів та оформляють у вигляді протоколу.

5.4.3. Незаполімеризовані ЛФМ та заполімеризовані ЛФП в більшості випадків є джерелом одночасного виділення в повітря декількох хімічних сполук, тому необхідно враховувати характер їх ймовірної комбінованої дії на організм людини.

Якщо з матеріалу мігрують сполуки односпрямованої дії, а їх концентрації нижчі за ГДК, комбінована дія може бути визначена за сумарним показником (Кs), який визначають за формулою А.Г.Авер'янова [3]:

Якщо Кs < 1, то суміш летких компонентів, які мігрують у повітря, не буде виявляти негативної дії на організм і ЛФМ може бути допущений до використання за санітарно-хімічним критерієм. Якщо Кs > 1, ЛФМ не задовільняє санітарно-гігієнічним вимогам. Слід підкреслити, що ця формула працює щодо летких речовин, яким притаманний ефект сумації. У випадку, коли відсутні дані щодо токсичності окремих сполук із суміші мігруючих компонентів, остаточна оцінка матеріалу може бути надана на підставі токсикологічних досліджень з використанням піддослідних тварин.

6.1. Мета одориметричних досліджень - визначення наявності та інтенсивності запаху, що його створюють ЛФП після полімеризації, для попередження їх впливу на повітряне середовище житла (приміщення групи А), на воду та негативного впливу на організм людини.

6.2. В основу досліджень покладено характеристику суб'єктивного сприйняття запаху, що його обумовлює міграція у повітря з ЛФП певних хімічних сполук, групою (8-10 осіб) практично здорових осіб - одораторів, в яких відсутні зміни стану органів нюху та порожнини носу, алергічні та нервові захворювання, та які не застосовували в день досліду духм'яного мила, парфумів чи косметичних засобів.

Дослідження проводять в добре освітленому, чистому та попередньо дезодорованому приміщенні. Зразки з ЛФП поміщають у камеру-генератор; розрахунки "насиченості" матеріалом, кратності обміну повітря, температури - ті ж, що і при проведенні санітарно-хімічних досліджень. Зразок ЛФП витримують у камері-генераторі протягом 24 годин.

Установка для проведення одориметричних досліджень складається з 2-х камер-генераторів об'ємом не менше 100 л, 2-х циліндрів об'ємом до 1 л, аспіратора, який забезпечує 0,5-1,0 кратний обмін повітря у камері-генераторі.

6.3. Найбільш доступна методика визначення запаху, що його обумовлює міграція у повітря з ЛФП певних хімічних сполук, полягає в наступному. Кожному волонтеру пропонують вдихати 2-3 рази через ніс повітря послідовно із двох дихальних циліндрів, в один з яких по сполучній трубці подають повітря з камери-генератора, в якій знаходиться зразок ЛФП, а в другий - з камери-генератора без зразка.

Одориметричні дослідження зразку ЛФП проводять з кожним волонтером не менше трьох разів в різні дні, один раз протягом робочого дня. Волонтер повинен констатувати наявність або відсутність запаху, охарактеризувати його, а також виявити його інтенсивність за п'ятибальною шкалою (табл. 5.1). Інтенсивність запаху не повинна перевищувати 2 балів.

6.4. Результати досліджень вносять у робочу таблицю, в якій вказано прізвище та ініціали кожного з волонтерів, дати та години визначення, досліджуємий зразок, "насиченість", температуру, кратність обміну повітря в камері-генераторі та результати визначення (кількість позитивних і негативних відповідей волонтера із зазначенням його відчуттів, суму всіх визначень та відсоток позитивних відповідей) для всієї групи волонтерів.

При отриманні позитивних відповідей (мінімально 2 з 3 можливих) для всієї групи волонтерів в інтервалі 60/20% рекомендують почергово подавати повітря з камери-генератора в один з дихальних циліндрів та одночасно в обидва циліндра тільки чистого повітря. При отриманні позитивних відповідей у всіх волонтерів в межах 80/20% результати визначення обробляють за допомогою методу Фішера.

6.5. Оцінку впливу сполук, що здатні мігрувати з ЛФП у воду, на органолептичні властивості води проводять на 1-3, 5-7, 15 та 30 добу експозиції, визначаючи запах, кольоровість, каламутність, піно- та плівкоутворення на поверхні води. Об'єм розчину для проведення органолептичних досліджень повинен бути не менше 100 куб.см.

Для оцінки впливу мігруючих речовин у воду встановлюють значення граничного розбавлення досліджуваної води (показник розбавлення - ПР), що відповідає порогу відчуття (чуттєвості) дослідника. Для вибору значень розбавлення дозволяється орієнтуватись на попередню "бальну" оцінку води та зворотню закономірність закону Вебера-Фехнера, згідно з яким при кожному послідовному розведенні в 2 рази інтенсивність запаху (присмаку) знижується на 1 бал.

Для характеристики процесу міграції сполук з ЛФП, в залежності від часу контакту з водою, будують криву змін ймовірних значень розбавлення для кожної доби досліджень. Аналогічно встановлюють пороги розведення для інших показників, що характеризують органолептичні властивості води.

7.1. Метою токсикологічних досліджень є виявлення можливого негативного впливу на організм мігруючих у повітря певних хімічних сполук з ЛФМ під час застосування чи з ЛФП в процесі експлуатації.

- Для проведення токсикологічних досліджень необхідна наступна інформація:

- результати санітарно-хімічних досліджень з переліком методів визначення речовин, які мігрують в повітря з ЛФМ;

- дані літератури про токсичні властивості летких компонентів ЛФМ, їх гігієнічні регламенти, а також дані про характер їх комбінованої дії.

Аналіз інформації, отриманої на попередніх етапах проведення санітарно-хімічних та одориметричних досліджень, дозволяє остаточно вирішити питання про доцільність та об'єм токсикологічних досліджень.