Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича - доповідача,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про припинення розгляду конституційного подання Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанов Кабінету Міністрів України "Про залучення Національною акціонерною компанією "Украгролізинг" у 2009 році кредитів під державні гарантії для реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних із закупівлею сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва" від 14 жовтня 2009 року N 1090 (Офіційний вісник України, 2009 р., N 79, ст. 2684), "Про залучення державним підприємством для постачання медичних установ "Укрмедпостач" у 2009 році іноземного кредиту для реалізації інвестиційного проекту щодо забезпечення лікувально-профілактичних закладів медичним та іншим обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами під державну гарантію" від 14 жовтня 2009 року N 1092 (Урядовий кур'єр, 2009 р., 22 жовтня), "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 р. N 1092" від 21 жовтня 2009 року N 1131 (Урядовий кур'єр, 2009 р., 30 жовтня).

Заслухавши суддю-доповідача Вдовіченка С.Л. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанов Кабінету Міністрів України "Про залучення Національною акціонерною компанією "Украгролізинг" у 2009 році кредитів під державні гарантії для реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних із закупівлею сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва" від 14 жовтня 2009 року N 1090 (далі - Постанова N 1090), "Про залучення державним підприємством для постачання медичних установ "Укрмедпостач" у 2009 році іноземного кредиту для реалізації інвестиційного проекту щодо забезпечення лікувально-профілактичних закладів медичним та іншим обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами під державну гарантію" від 14 жовтня 2009 року N 1092 (далі - Постанова N 1092), "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 р. N 1092" від 21 жовтня 2009 року N 1131 (далі - Постанова N 1131).

Глава держави зазначає, що Кабінет Міністрів України, видавши Постанову N 1090, Постанову N 1092, Постанову N 1131, вирішив питання щодо надання державних гарантій у сумі, яка перевищує встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" граничний обсяг, і передбачив, що обслуговування та погашення кредитів, наданих під державні гарантії, внесення інших платежів, пов'язаних із реалізацією інвестиційних проектів, здійснюватиметься за рахунок коштів, не затверджених в установленому порядку законами про Державний бюджет України на 2010 та наступні роки.

Автор клопотання, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 85, пункт 1 частини другої статті 92, частину другу статті 95 Конституції України, звертає увагу на те, що затвердження Державного бюджету України, внесення змін до нього належить до повноважень Верховної Ради України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

На підтвердження своєї позиції суб'єкт права на конституційне подання також вказує на рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000, від 27 листопада 2008 року N 26-рп/2008, від 8 вересня 2009 року N 19-рп/2009, у яких, зокрема, наголошується на неможливості зміни закону шляхом прийняття підзаконного правового акта та неприпустимості втручання Уряду України у сферу виключної компетенції законодавця.