Я, Головний державний санітарний лікар України, О.В. Лапушенко, встановила, що діяльність лікувально-профілактичних установ України щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій є незадовільною і потребує суттєвого удосконалення.

Так, протягом 2003 року в Україні зареєстровано близько 3 тис. випадків внутрішньолікарняних інфекцій.

При цьому, має місце значна розбіжність у кількості випадків внутрішньолікарняних інфекцій, що реєструються в регіонах. Зокрема, протягом минулого року в Одеській області зареєстровано 1092 випадків, у Донецькій - 298, Дніпропетровській - 182 та Луганській - 216. Водночас, в інших областях реєструються лише поодинокі випадки захворювання, а в місті Севастополі їх взагалі не встановлено.

Це свідчить про те, що сьогодні в Україні система обліку та реєстрації внутрішньолікарняних інфекцій фактично не функціонує.

Як і раніше, однією з основних причин виникнення внутрішньолікарняних інфекцій залишаються грубі порушення протиепідемічного режиму у лікувально-профілактичних закладах.

Державною санітарно-епідемічною службою України лише протягом минулого року накладено 13392 штрафи, 19 справ передано до прокуратури, з яких щодо 13 (68,4%) прийнято рішення про притягнення винних до відповідальності; для розгляду на адміністративних комісіях передано 8 справ; винесено 3940 постанов про припинення експлуатації об'єктів, з них на постійно - 149 (3,8%); відсторонено від роботи 6440 осіб.

Ще одним прямим свідченням грубих порушень санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму є факт збільшення протягом 2003 року на 38,5% числа випадків внутрішньолікарняних інфекцій, викликаних збудниками гострих кишкових інфекцій. При цьому, переважна кількість захворювань, а саме 75,5%, сталася у дитячих лікувально-профілактичних закладах.

Створенню умов для виникнення внутрішньолікарняних інфекцій сприяє, насамперед, незадовільний матеріально-технічний та санітарний стан мережі лікувально-профілактичних закладів країни.

Так, 1741 (6,3% від загальної кількості) лікувально-профілактичних закладів не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. З них, знаходяться у незадовільному технічному стані - 1187 (4,3%), вимагають термінового капітального ремонту будівель - 505 (1,8%), розміщені в аварійних будівлях, що взагалі не підлягають ремонту, - 50 (0,2%). Централізованим водопостачанням забезпечено 29,6%, а централізованою каналізацією - лише 21,1% від загальної кількості лікувально-профілактичних закладів України. Гаряче водопостачання є лише у 59,5% з них, а централізоване - у 31,4%.

Лише обмежена кількість лікувально-профілактичних закладів забезпечена механічною припливно-витяжною вентиляцією. Зокрема, в Івано-Франківській області - 3,4%; Рівненській - 4,2%; Київській - 6,7%; Вінницькій - 6,8%; Житомирській - 7%; Харківській - 8,4%; Тернопільській - 15,8%; Миколаївській - 19,7%; Дніпропетровській - 24,4% тощо.

Протягом багатьох років незадовільно вирішується питання очищення та знезараження стічних вод лікувальних закладів, зокрема інфекційних. Так, понад 15% лікарень скидають свої стічні стоки у вигрібні ями: в Житомирській області - 52%; Вінницькій - 43,6%; Чернігівській - 37,5%; Черкаській та Кіровоградській - 34,6%; Миколаївській - 29%; Дніпропетровській - 22% тощо.

Проблемним залишається питання щодо стану лікарняних харчоблоків. Зокрема, більшість харчоблоків Івано-Франківської (66%), Вінницької (62,5%), Тернопільської (54,4%) та Київської (52,5%) областей розташовані в пристосованих приміщеннях. На вказаних харчоблоках відсутній необхідний набір виробничих, складських і побутових приміщень, не забезпечена поточність технологічних процесів приготування страв.

Практично на кожному харчоблоці всіх лікувально-профілактичних закладів України відзначається нестача холодильного обладнання, а також миючих та дезінфікуючих засобів.

За порушення санітарних норм та правил на відповідальних осіб накладено 392 штрафи, призупинялась експлуатація 96 харчоблоків (Черкаська - 11, Одеська - 10, Хмельницька та Сумська по 8 тощо). Відсторонено від роботи 132 особи.

Крім того, додатковим фактором збільшення ризику виникнення кишкових інфекцій є обумовлене відсутністю нормального харчування хворих, використання страв, виготовлених в домашніх умовах, що зберігаються в неналежних умовах, часто безпосередньо в палатах.

У всіх, без винятку, лікувально-профілактичних закладах країни існує гостра необхідність заміни старого, зношеного на 50-60% дезінфекційного і стерилізаційного обладнання, на нове.

Забезпеченість дезінфекційними засобами також недостатня і складає не більше 50% від потреби. Асортимент дезінфекційних засобів дуже обмежений. Майже не застосовуються сучасні високоефективні препарати.

Залишається високим відсоток застосування нестандартних дезрозчинів - 9,9%. Зокрема, у місті Києві, Чернігівській та Луганській областях цей показник сягає відповідно - 38,5%, 21,8% та 17,2%.

Лабораторні дослідження резистентності госпітальної мікрофлори до дезрозчинів і антисептиків проводяться лише у Волинській, Луганській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській областях.

Матеріально-технічна база значної кількості клінічних мікробіологічних лабораторій незадовільна, їх мережа є недостатньо розвинутою. У Волинській області таких лабораторій лише 4, Житомирській - 10, Закарпатській - 8, Кіровоградській - 12, Миколаївській - 6, Рівненській - 11.

При цьому, з усієї кількості наявних клінічних лабораторій (з бактеріологічними відділами, відділеннями) 18,7% не мають умов для додержання вимог протиепідемічного режиму, зокрема, у АР Крим - 60,5%; Одеській області - 40%; Чернігівській - 53,8%; Київській - 26,9%.

У переважній більшості лабораторій відсутні сучасні мікроскопи, реактиви, діагностичні імунобіологічні препарати гарантованої якості, обладнання.

Потребує термінового перегляду та удосконалення нормативно-методична база з питань контролю за внутрішньолікарняними інфекціями. Так, на сьогодні діє лише один наказ МОЗ України від 10.02.2003 р. N 59 "Про удосконалення заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в пологових будинках (акушерських стаціонарах)".

Діючі накази МОЗ СРСР від 23.03.76 р. N 288 "Про затвердження Інструкції про санепідрежим лікарень", від 31.07.78 р. N 720 "Про покращання медичної допомоги хворим з гнійними хірургічними захворюваннями та боротьбі з лікарняними інфекціями", від 12.07.89 р. N 408 "Про заходи щодо зниження захворюваності на вірусні гепатити в країні"; наказ МОЗ СРСР від 13.03.75 р. N 250 "Об унификации методов определения чувствительности микроорганизмов к химиотерапевтическим препаратам"; методичні вказівки N 2675-83 "По определению чувствительности микроорганизмов к антибиотикам методом диффузии в агар с использованием дисков" є морально застарілими і не відповідають сучасному стану розвитку науки.