- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Висновок
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВИСНОВОК
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів вимогам статей 157 і 158 Конституції України
м. Київ 16 червня 2015 року № 1-в/2015 |
Справа № 1-14/2015 |
Конституційний Суд України у складі суддів:
Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Касмініна Олександра Володимировича,
Литвинова Олександра Миколайовича,
Мельника Миколи Івановича,
Саса Сергія Володимировича,
Сергейчука Олега Анатолійовича - доповідача,
Стецюка Петра Богдановича,
Тупицького Олександра Миколайовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шевчука Станіслава Володимировича,
Шишкіна Віктора Івановича,
Заслухавши суддю-доповідача Сергейчука О.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Верховна Рада України згідно з Постановою "Про направлення до Конституційного Суду України законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів" від 5 лютого 2015 року
№ 152-VIII звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням дати висновок щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів (реєстр. № 1776) (далі - Законопроект) вимогам статей
157 і
158 Конституції України.
"I. Внести до
Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 30, ст. 141) такі зміни:
1. Частини першу та третю статті
80 виключити.
2. Частину третю статті
126 викласти в такій редакції:
"Суддя не може бути без згоди Вищої ради юстиції затриманий та до нього не може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання при вчиненні або безпосередньо після вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи".
3. Статтю
129 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
"Притягнення суддів до юридичної відповідальності здійснюється на загальних підставах. Судді не можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності за діяння, вчинені у зв'язку зі здійсненням правосуддя, крім випадків ухвалення завідомо неправосудного судового рішення, порушення присяги судді або вчинення дисциплінарного правопорушення".
У зв'язку з цим частини другу - п'яту вважати відповідно частинами третьою - шостою.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 2 розділу I Закону.
2. Пункт 2 розділу I Закону набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, у разі якщо на день, що передує дню опублікування цього Закону, Вища рада юстиції є повноважною.
3. У разі якщо на день, що передує дню опублікування цього Закону, Вища рада юстиції не є повноважною, пункт 2 розділу I Закону набирає чинності через десять днів з дня формування повноважного складу Вищої ради юстиції.".
За змістом пояснювальної записки до
Законопроекту нагальна необхідність у скасуванні депутатської недоторканності пов'язана з настроями в суспільстві, які є підтвердженням того, що такий імунітет народних обранців виявився невиправданим, оскільки він, по суті, перетворився на гарантію безкарності. Також у пояснювальній записці констатується факт наявності потреби в суттєвому вдосконаленні інституту суддівської недоторканності та приведенні його у відповідність із європейськими стандартами.
2. Свої позиції стосовно предмета звернення Верховної Ради України висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України, Верховний Суд України, Генеральна прокуратура України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, науковці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого‚ Національного університету "Одеська юридична академія".
3.1. За статтею
158 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту (частина перша); Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення
Конституції України (частина друга).
Верховна Рада України восьмого скликання протягом року
Законопроект не розглядала та протягом строку своїх повноважень не змінювала вказаних положень
Конституції України.
Конституція України встановлює особливий порядок введення в Україні чи на окремих її територіях воєнного або надзвичайного стану. Згідно з частиною першою статті
106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (пункт 20); приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану (пункт 21). Такі рішення глави держави згідно з пунктом 31 частини першої статті
85 Основного Закону України мають бути затверджені Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.
Конституційний Суд України констатує, що на момент надання ним цього висновку рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану за процедурою, визначеною
Конституцією України, не прийнято, тому правових підстав, які унеможливлюють внесення змін до Конституції України, немає.
4. Здійснюючи перевірку
Законопроекту на предмет наявності в ньому положень, які передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (частина перша статті
157 Конституції України ), Конституційний Суд України оцінює кожне його положення.
4.1.
Законопроектом пропонується виключити з чинної редакції статті
80 Конституції України частину першу‚ згідно з якою "народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність", та частину третю, відповідно до якої "народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані".
Конституційний Суд України неодноразово розглядав законопроекти про внесення змін до статті
80 Конституції України стосовно обмеження депутатської недоторканності та давав висновки про те, що зміни щодо скасування недоторканності народних депутатів України стосуються лише їхнього спеціального статусу і не впливають на зміст конституційних прав і свобод людини і громадянина (їх скасування чи обмеження), а отже, не суперечать вимогам частини першої статті
157 Конституції України (висновки від 27 червня 2000 року
№ 1-в/2000, від 11 липня 2000 року
№ 2-в/2000, від 5 грудня 2000 року
№ 3-в/2000, від 10 вересня 2008 року
№ 2-в/2008, від 1 квітня 2010 року
№ 1-в/2010, від 10 липня 2012 року
№ 1-в/2012, від 27 серпня 2012 року
№ 2-в/2012).
За результатами розгляду законопроектів, якими пропонувалися зміни до статті
80 Конституції України та щодо відповідності яких вимогам статей
157 і
158 Конституції України Конституційний Суд України давав висновки, Верховна Рада України закони не прийняла.
На час розгляду Конституційним Судом України цієї справи підстав для зміни викладених ним раніше правових позицій із зазначених питань немає.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що положення
Законопроекту, яким пропонується виключити частини першу та третю статті
80 Конституції України , не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина та є таким, що не суперечить вимогам частини першої статті
157 Конституції України .
4.2. Відповідно до частини першої статті
126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються
Конституцією і законами України. З урахуванням цього в
Основному Законі України передбачено особливий порядок застосування до суддів запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням свободи та права вільного пересування, який полягає в тому, що уповноважений орган повинен надати згоду на застосування до судді відповідних запобіжних заходів.
................Перейти до повного тексту