Обговоривши судову практику в справах про хабарництво, Пленум Верховного Суду України відзначає, що небезпечність цього негативного явища в умовах поширення корупції і проникнення її в усі сфери життя суспільства зростає.

Хабарництво, особливо кваліфіковані його форми, підриває авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізує нормальну роботу органів влади і управління, дискредитує їх діяльність, негативно впливає на моральний стан суспільства, загрожує процесам реформування економіки і відродження української державності.

У зв'язку з цим неухильне виконання вимог законодавства про відповідальність за хабарництво набирає особливої ваги.

З метою правильного застосування законодавства, усунення недоліків і помилок, які допускають суди при розгляді справ цієї категорії, Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на необхідність суворого дотримання вимог закону щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кожної справи про хабарництво. З цією метою при відданні обвинуваченого до суду відповідно до вимог ст. 242 КПК слід ретельно перевіряти достатність зібраних доказів для розгляду справи в судовому засіданні, з'ясовувати, чи викриті всі учасники злочину і виявлені всі факти злочинної діяльності обвинувачених, чи законно звільнено від кримінальної відповідальності осіб, які давали хабарі, чи правильно роз'єднані справи або виділені матеріали в окреме провадження.

Слід мати на увазі, що розгляд справ щодо особи, яка одержала хабар, і особи, яка його дала, у різних провадженнях не повинно допускатися. Якщо справа щодо особи, яка дала хабар, була незаконно виділена в окреме провадження, суду належить надіслати справу щодо особи, яка обвинувачується в одержанні хабара, на додаткове розслідування для об'єднання справ. У випадках незаконної відмови у порушенні або безпідставного закриття справи щодо осіб, які давали хабарі, їх співучасників, посередників у хабарництві, суд зобов'язаний сам порушити проти них кримінальну справу і надіслати її в повному обсязі на додаткове розслідування.

2. Згідно з чинним законом відповідальність за одержання хабара можуть нести лише посадові особи. Вирішуючи питання про те, чи є та чи інша особа посадовою, належить керуватися вимогами частини 1 статті 164 КК України.

При цьому слід мати на увазі, що до представників влади належать працівники державних органів і установ, які наділені правом в межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники міністерств, відомств, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами, їх заступники тощо), керівники ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири і т.п.).

Адміністративно-господарські обов'язки - це повноваження по управлінню чи розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження у тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, їх заступників, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів цих підприємств, відомчих ревізорів і контролерів тощо.

Особа є посадовою не тільки тоді, коли вона виконує відповідні функції чи обов'язки постійно, але й тоді, коли вона їх виконує тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що ці обов'язки чи повноваження покладені на неї у встановленому законом порядку правомочним органом або посадовою особою.

3. Слід мати на увазі, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що посадова особа одержала його за виконання (невиконання) таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або хоч не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму посадовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами.

Одержання посадовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за покровительство чи потурання, вирішення на їх користь питань, які входять до її компетенції, також слід розцінювати як одержання хабара.

Дії винних слід визнавати дачею і одержанням хабара і у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоч і спеціально не обумовлювалися, але учасники злочину усвідомлювали, що хабар передається і одержується з метою задоволення тих чи інших інтересів особи, яка його дає.

4. Судам слід мати на увазі, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 168 КК України, полягає в одержанні хабара у будь-якому вигляді. Оскільки виконання чи невиконання посадовою особою відповідних дій знаходиться за межами об'єктивної сторони цього злочину, відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був до вчинення цих дій він обумовлений, виконала чи не виконала посадова особа обумовлене, збиралася чи ні вона його виконувати.

Якщо скоєні посадовою особою у зв'язку з одержанням хабара дії самі є злочинними (службовий підлог, зловживання владою чи посадовим становищем тощо), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

5. Оскільки злочин, передбачений статтею 168 КК України, є корисливим, предмет хабара має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, які надають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

Послуги, пільги і переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання такого характеру послуг, пільг чи переваг може розцінюватися як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи посадовим становищем і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною статті 165 КК України.

6. Склад злочину, передбаченого статтею 168 КК України, є не лише тоді, коли посадова особа одержала хабар для себе особисто, але і тоді, коли вона одержала його для близьких їй осіб (родичів, знайомих тощо). При цьому не має значення, як фактично було використано предмет хабара.

7. Дача хабара полягає в передачі посадовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використанням посадового становища. Склад цього злочину буде не тільки тоді, коли хабар передається за вчинення певних дій в інтересах того, хто дав хабар, але й тоді, коли його передано в інтересах інших фізичних чи юридичних осіб.

8. Дача і одержання в якості хабара майна, збут і придбання якого утворює самостійний склад злочину (вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових речовин, холодної зброї, наркотичних засобів, отруйних або сильнодіючих речовин тощо), утворює сукупність злочинів і кваліфікується за відповідною частиною статті 170 чи 168 і відповідною статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за збут чи придбання цих предметів.

Дача або одержання хабара валютними цінностями підлягає кваліфікації лише за ст. 170 або ст. 168 КК і додаткової кваліфікації за ст. 80 КК не потребує.

9. Судам слід мати на увазі, що дача і одержання хабара можуть здійснюватися і в завуальованій формі під виглядом укладення законної угоди, безпідставного нарахування і виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультації, експертизи та ін.).

Встановивши, що хабар було передано у завуальованій формі, суд повинен вказати це у вироку і навести докази, на підставі яких він дійшов висновку, що гроші, матеріальні цінності чи послуги були надані посадовій особі в якості хабара і що це усвідомлювали і той, хто дав, і той, хто одержав хабар.

10. Дача і одержання хабара тісно пов'язані умислами осіб, які вчиняють ці злочини. Якщо особа, надаючи посадовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за дачу хабара, а посадова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися як зловживання владою чи посадовим становищем, обман покупців чи замовників, шахрайство тощо.

Дії посадової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності начебто для передачі іншій посадовій особі в якості хабара, мала намір не передавати їх, а привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 168 КК України, а за відповідними частинами статей 143 і 165 КК України як шахрайство і зловживання владою чи посадовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 19, 17 і 170 КК України (підмовництво до замаху на дачу хабара). Особа, яка в такому випадку передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар, несе відповідальність за замах на дачу хабара.

11. Дача хабара, одержання хабара і посередництво в хабарництві вважаються закінченими з моменту, коли посадова особа прийняла хоча б частину хабара. У випадках, коли запропонований хабар посадова особа відмовилася прийняти, дії того, хто намагався дати хабар, належить кваліфікувати як замах на дачу хабара, а посередника - як замах на посередництво в хабарництві.

Якщо ж посадова особа виконала певні дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі, вчинене нею належить кваліфікувати як замах на одержання хабара.

Одержання посадовою особою хабара від особи, яка діє з метою її викриття і звільняється від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених законом, є закінченим складом злочину і кваліфікується залежно від обставин справи за відповідною частиною ст. 168 КК.

12. Відмежовуючи посередництво в хабарництві від інших форм пособництва у дачі чи одержанні хабара, слід мати на увазі, що посередником є особа, яка, діючи за дорученням того, хто дає, чи того, хто одержує хабар, безпосередньо передає предмет хабара, усвідомлюючи при цьому характер вчинюваних дій. Дії такої особи належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 169 КК України незалежно від того, чи одержала вона за посередництво винагороду чи ні.

Дії особи, яка іншим чином сприяла у вчиненні злочину тому, хто дав чи одержав хабар, або організувала цей злочин, або підмовила до його вчинення і одночасно виконувала посередницькі функції, належить кваліфікувати як співучасть у дачі чи одержанні хабара. При цьому питання про кваліфікацію дій співучасника слід вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу, виходячи з того, в чиїх інтересах, на чиїй стороні і за чиєю ініціативою - того, хто дав, чи того, хто одержав хабар, - він діяв. Додатково кваліфікувати дії такої особи за статтею 169 КК України не потрібно.

13. Посадова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, пільг чи переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність за дачу хабара, а за наявності до того підстав - і за інший злочин (зловживання владою або посадовим становищем, розкрадання тощо).

Склад злочину, передбаченого ст. 170 КК України, в діях посадової особи буде і тоді, коли вона дала вказівку підлеглому добиватися таких благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших посадових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного вигляду виплатам у випадках дачі хабарів у завуальованих формах тощо.

Якщо ж посадова особа лише рекомендувала підлеглому добиватися благ, пільг чи переваг за хабарі, відповідальність за дачу хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передав незаконну винагороду. Дії посадової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватися як підмовництво до дачі хабара.

14. Оскільки від розміру хабара залежить кваліфікація злочину, предмет хабара повинен отримати грошову оцінку в національній валюті України. Грошову оцінку предмету хабара необхідно визначати і у випадках, коли в якості хабара було передано майно, яке той, хто дав хабар, з тих чи інших причин не купував (викрадене майно, подарунок, знахідка тощо).

При визначенні вартості предмета хабара слід виходити із мінімальних цін, за якими у даній місцевості на час вчинення злочину вільно можна було придбати річ чи отримати послуги такого ж роду і якості.

15. При кваліфікації одержання хабара за ознаками великого або особливо великого розміру судам належить керуватись приміткою до ч.4 ст. 164 КК України, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством України на момент одержання хабара.

За змістом закону не об'єднане єдиним умислом одержання декількох хабарів, кожен із яких не перевищує в 2,5 (в 7,5) разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, не може кваліфікуватися як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна їх сума перевищує ці розміри. У зв'язку з цим послідовне одержання одного хабара у великому, а другого - в особливо великому розмірах належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за частинами 2 і 3 статті 168 КК України.