Розглянувши матеріали узагальнення судової практики у справах про посягання на життя, здоров'я, гідність, житло і майно суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, Пленум Верховного Суду України висловлює занепокоєння з приводу поширення фактів втручання в діяльність судів і правоохоронних органів, посягання на життя, здоров'я, гідність і майно зазначених осіб.

У той самий час правоохоронні органи нерідко залишають без реагування повідомлення про погрози й інші протиправні діяння щодо суддів, працівників правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві. Не завжди ефективними є заходи по виявленню злочинців, які вчинили на них посягання. Суди на такі порушення й упущення не реагують, за наявності ознак злочинів, передбачених ст.176-2 чи ст.176-3 Кримінального кодексу України (далі - КК), обмежуються застосуванням до винних адміністративних стягнень.

Забезпечуючи в цілому правильне вирішення справ про злочини, вчинені щодо суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, суди разом з тим допускають помилки при юридичній оцінці протиправних діянь і призначенні винним покарання, не вживають необхідних заходів до усунення причин вчинення злочинів та умов, що цьому сприяють.

Законом "Про Державний бюджет України на 1999 рік" на утримання загальних судів України передбачено асигнування, значно менші від потреби. Незважаючи на це, Кабінет Міністрів України скоротив їх розмір. Суди районного рівня розташовані, як правило, у не придатних для здійснення судочинства приміщеннях, де не забезпечуються охорона громадського порядку, безпека суддів, працівників суду й учасників судового розгляду. У більшості судів відсутні цілодобова охорона приміщень та засоби технічного контролю за поведінкою відвідувачів. Не всі заходи безпеки суддів, працівників суду та осіб, які беруть участь у судочинстві, здійснюються повноважними органами.

Органи виконавчої влади не додержують належним чином положень ст.130 Конституції України та законів "Про статус суддів", "Про прокуратуру", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Внаслідок тривалого ігнорування органами виконавчої влади вимог Конституції і законів України щодо забезпечення дійсної незалежності судів та захищеності суддів склалася вкрай небезпечна ситуація, яка ставить під сумнів можливість подальшого нормального здійснення судової діяльності по захисту прав і свобод громадян. Не враховується, що судді постійно перебувають у зоні конфліктів, зіткнення протилежних інтересів і пов'язаного з цим ризику, несуть велике психологічне й фізичне навантаження, зазнають погроз, посягань на життя, здоров'я, честь, гідність, майно з боку зацікавлених у розгляді тієї чи іншої справи осіб.

Захист прав і свобод людини, інтереси держави й суспільства вимагають вжиття радикальних заходів до створення умов для виконання судами і правоохоронними органами їх повноважень у повній відповідності з Конституцією і законодавством України.

У зв'язку з наведеним Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Визнати, що стан забезпечення безпеки суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, є незадовільним і не гарантує об'єктивний та неупереджений розгляд справ, захист прав і свобод громадян.

Довести до відома Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про необхідність невідкладного створення належних умов для функціонування судів і діяльності суддів та правоохоронних органів, здійснення практичних заходів щодо посилення державного захисту суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві.

2. Роз'яснити судам, що умисне невиконання вимог ст. 130 Конституції України і ст.11 Закону "Про статус суддів" щодо забезпечення фінансування судів та належних умов для їх функціонування і діяльності суддів за певних обставин може розглядатись як прояв неповаги до суду. За наявності відповідних ознак такі дії можуть утворювати склад посадового злочину або злочину, передбаченого ст. 80-3 чи ст. 80-4 КК.

З. Судам потрібно мати на увазі, що точне й неухильне додержання вимог Конституції і законів України, які регулюють державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, є однією з важливих умов виконання завдань правосуддя. Тому необхідно забезпечити розгляд кримінальних справ про злочини, вчинені щодо зазначених осіб, у повній відповідності із законом з урахуванням роз'яснень, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від:

- 26 червня 1992 р. N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів";