У зв'язку з питаннями, що виникли при застосуванні судами законодавства, яке передбачає оскарження до суду санкції прокурора на арешт, Пленум Верховного Суду України

1. Роз'яснити, що відповідно до статті 236-3 Кримінально-процесуального кодексу України до суду може бути оскаржена лише санкція прокурора на арешт підозрюваного або обвинуваченого, а не рішення слідчого, органу дізнання про застосування як запобіжного заходу взяття під варту, продовження строку тримання під вартою, а так само не рішення суду (судді) про обрання такого запобіжного заходу щодо підсудного.

2. Перелік осіб, які можуть оскаржити санкцію прокурора на арешт, передбачений ст.236-3 КПК України, є вичерпним.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до статей 236-3 та 236-4 КПК України, подавати скаргу до суду і брати участь в її розгляді може лише захисник, який був допущений до участі в справі.

Під законними представниками слід розуміти осіб, зазначених у п.10 ст.32 КПК України.

3. Особи, зазначені в ст.236-3 КПК України, мають право оскаржити санкцію прокурора на арешт у будь-який момент розслідування справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком (ст.120 КПК України).

Якщо на момент розгляду скарги буде встановлено, що попереднє слідство закінчено або особу вже звільнено з-під варти, провадження про оскарження санкції прокурора на арешт підлягає закриттю.

4. Роз'яснити, що відповідно до статті 236-3 КПК України скарга на санкцію прокурора на арешт розглядається районним (міським) судом за місцем знаходження прокурора, який дав таку санкцію.

Скарги на санкцію військового та міжобласного прокурорів на арешт розглядаються відповідно військовим судом гарнізону чи міжобласним судом.

У разі неможливості розглянути скаргу за місцем знаходження прокурора, який дав санкцію на арешт, справа передається головою суду вищого рівня в інший відповідний суд.

5. Матеріали, на підставі яких була дана санкція на арешт підозрюваного або обвинуваченого, надаються суду прокурором, дії якого оскаржуються, після одержання вимоги.

При цьому надсилаються завірені належним чином копії матеріалів, на підставі яких була дана санкція на арешт, у тому числі обов'язково: копії постанов про порушення кримінальної справи, про притягнення як обвинуваченого, обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, копії протоколів затримання та допиту підозрюваного чи обвинуваченого.

В необхідних випадках суддя може витребувати інші матеріали, які можуть мати значення при вирішенні скарги, і зокрема, про сімейний стан та стан здоров'я заарештованого тощо.

Особи, зазначені в ст.236-3 КПК України, мають право разом зі скаргою надавати суду будь-які документи, які, на їх думку, будуть мати значення для правильного і об'єктивного розгляду скарги.

6. Розгляд скарг на санкцію прокурора на арешт здійснюється з дотриманням вимог глави 24 КПК України, якою передбачені загальні положення судового розгляду справ.