Для забезпечення правильного та однакового застосування адміністративними судами статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року N 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон про соціальний захист дітей війни, Закон від 18 листопада 2004 року N 2195-IV) щодо підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, Пленум Вищого адміністративного суду України

1. Судам необхідно враховувати, що статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008) встановлено підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії (далі - підвищення до пенсії), для дітей війни.

2. За приписами статті 1 Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто до категорії дітей війни належать громадяни України, які народилися у період із 3 вересня 1927 року по 2 вересня 1945 року.

Для підтвердження статусу дитини війни у позивача судам необхідно встановити дату народження та належність до громадянства України.

З урахуванням того, що Законом про соціальний захист дітей війни не передбачено видачі дітям війни документів, що підтверджують їхній статус, для встановлення права на отримання підвищення до пенсії суди повинні крім указаних вище документів витребувати дані про отримання позивачем пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які дають право на отримання підвищення до пенсії. Відсутність штампа на пенсійному посвідченні або тимчасової довідки органів праці та соціального захисту населення про наявність у позивача статусу дитини війни, як це визначено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 квітня 2006 року N 107 "Про Порядок посвідчення права особи на пільги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не може бути підставою для залишення без руху та повернення позовної заяви.

3. При розгляді справ за позовами осіб, які мають статус дитини війни, суди повинні керуватися положеннями Конституції України, Конвенцією від 4 листопада 1950 року "Про захист прав людини і основоположних свобод" , Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), законами України від 18 листопада 2004 року N 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни", 15 липня 1999 року N 966-XIV "Про прожитковий мінімум", 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 20 грудня 2005 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік", 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", 23 грудня 2010 року N 2857-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік", рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання.

Ураховуючи положення частини другої статті 8 КАС України щодо застосування принципу верховенства права відповідно до положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4. Відповідачами у справах за позовними заявами дітей війни з приводу підвищення до пенсії, встановленого Законом від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, є відповідні органи Пенсійного фонду України, які здійснюють нарахування та виплату пенсій і державної соціальної допомоги. Такими органами є утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року N 8-2, місцеве управління Пенсійного фонду забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, є належним відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовами осіб, віднесених до категорії дітей війни. Тому залучення до участі у таких справах як співвідповідача чи третьої особи інших органів, у тому числі Державного казначейства України, є помилковим.

При цьому судам слід ураховувати, що такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів незалежно від обраного позивачем способу захисту порушеного права, у тому числі й способу про стягнення невиплачених сум зазначеного підвищення до пенсії чи соціальної допомоги.

5. Справи щодо таких спорів предметно підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (пункт 4 частини першої статті 18 КАС України) , якими відповідно до частини першої статті 21 Закону від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

Судам варто враховувати, що відповідно до вказаної вище норми такі справи підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача.

6. Судам варто мати на увазі, що, виходячи з приписів частини другої статті 19 КАС України, територіальна підсудність таких справ визначається за вибором позивача. Тобто залежно від вибору позивача розгляд таких справ належить до повноважень загальних судів як адміністративних судів за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

7. Державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу дітей війни та не є складовою їхньої пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги.

Тому судам потрібно враховувати, що під час вирішення спорів за позовами дітей війни строки звернення до суду визначаються за правилами статті 99 КАС України. Приписи статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими встановлено строки виплати нарахованих, але неотриманих сум пенсій за минулий час, не поширюються на ці правовідносини, а тому не можуть застосовуватися судами під час розгляду зазначених спорів.

8. Судам необхідно мати на увазі, що вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, є мінімальна пенсія за віком.

Законодавчо розмір мінімальної пенсії за віком установлено лише статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка й підлягає застосуванню під час розгляду таких спорів.

При цьому положення частини третьої вказаної статті не є перешкодою для застосування встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки законодавство не містить іншої правової норми, якою було б установлено розмір мінімальної пенсії за віком.

9. Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни на 2007 рік та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону про соціальний захист дітей війни та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".