Заслухавши і обговоривши повідомлення голів Донецького і Запорізького обласних судів та доповідь судді Верховного Суду України, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України в основному забезпечують правильне застосування законодавства у справах про втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Разом з тим у роботі судів є й недоліки. Деякі суди недооцінюють запобіжне значення закону, який передбачає кримінальну відповідальність за такі діяння, не завжди належним чином реагують на факти невстановлення органами попереднього слідства ролі дорослих у спільному з неповнолітнім злочині і не застосовують при цьому закон про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність. Не завжди з достатньою повнотою досліджуються докази вини дорослих осіб у втягненні неповнолітніх у вчинення злочину, пияцтво, азартні ігри, у схилянні їх до вживання наркотичних засобів і до вчинення інших антигромадських дій.

Вироки не в усіх випадках достатньо мотивуються. Не по кожній справі додержуються вимоги закону про індивідуалізацію відповідальності і покарання, а також не повною мірою виконуються вимоги статей 23, 23-2 КПК України по виявленню і усуненню причин та умов, що сприяли втягненню неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Касаційні та наглядні інстанції по окремих справах не виявляють належної вимогливості до судів щодо правильного й обгрунтованого застосування закону і не завжди усувають виявлені недоліки.

З метою усунення недоліків і вжиття дійових заходів до неухильного виконання вимог закону Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на те, що послідовне і неухильне застосування закону, який встановлює відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, своєчасний і якісний розгляд таких справ та призначення винним покарання відповідно до вчиненого і з урахуванням даних про особу є важливим засобом запобігання злочинності серед неповнолітніх.

2. При розгляді справ щодо неповнолітніх суди повинні ретельно досліджувати не тільки обставини пред'явленого їм обвинувачення, а й питання про те, чи не були вони втягнуті у злочини дорослими особами, оскільки це має важливе значення для індивідуалізації покарання неповнолітньому, виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Якщо буде встановлено, що органи попереднього слідства не вжили усіх передбачених законом заходів до виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які втягнули неповнолітніх у вчинення злочину, суд має повернути справу на додаткове розслідування.

3. Роз'яснити судам, що кримінальну відповідальність за ст.208 КК України несуть тільки особи, які на момент вчинення злочину досягли вісімнадцятирічного віку, при здійсненні ними умисних дій, спрямованих на втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу зазначену в законі антигромадську діяльність.

При цьому особа підлягає кримінальній відповідальності за ст.208 КК України як тоді, коли вона знала про неповнолітній вік втягуваного, так і тоді, коли за обставинами справи вона могла й повинна була це передбачити. Вирішуючи зазначені питання, суди повинні ураховувати не тільки показання самого обвинуваченого, але й ретельно перевіряти їх відповідність конкретним обставинам справи.

4. За змістом ст.208 КК України втягнення неповнолітнього у вчинення злочину передбачає певні дії дорослої особи, пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього, вчинені з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах.

Суди повинні мати на увазі, що втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце й способи вчинення або про приховання слідів злочину, розпиття спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшити схилення його до вчинення злочину та ін.).