Розглянувши матеріали судової практики застосування законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння, Пленум Верховного Суду України зазначає, що суди України в основному правильно застосовують закон і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у справах цієї категорії.

Разом з тим в роботі судів по застосуванню зазначеного законодавства ще трапляються істотні недоліки. Суди, як і раніше, приймають іноді до свого провадження поверхово розслідувані справи і неналежно оформлені матеріали цієї категорії, неглибоко досліджують обставини, що мають значення для справи, помилково кваліфікують вчинене і не додержують принципу індивідуалізації покарання.

Деякі суди, формально визнаючи стан сп'яніння обставиною, що обтяжує відповідальність, фактично не враховують його при призначенні покарання. В окремих випадках за наявності необхідних умов не направляються на примусове лікування від алкоголізму особи, які вчинили злочин на цьому грунті.

Розглядаючи справи про злочини, вчинені неповнолітніми в стані сп'яніння, суди неповно досліджують обставини, пов'язані з втягненням їх у пияцтво чи доведенням до стану сп'яніння, і не завжди ставлять питання про притягнення причетних до цього дорослих осіб до передбаченої законом відповідальності.

Не по всіх справах про самогоноваріння з'ясовуються мета виготовлення самогону або інших міцних спиртних напоїв, джерела придбання продуктів для їх вироблення, встановлюються працівники торгівлі, що відпустили цукор і дріжджі для виготовлення самогону, а також організатори й активні учасники злочину. Іноді до осіб, які займаються продажем самогону, необгрунтовано не застосовується додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

При розгляді цивільних справ про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, обмеження дієздатності, поновлення на роботі, стягнення збитків, заподіяних робітниками і службовцями підприємствам, установам, організаціям, відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом на виробництві, суди не завжди враховують роз'яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 р. N 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння".

В ряді випадків недостатньо повно з'ясовуються причини та умови, що сприяли пияцтву на виробництві і в побуті. Не завжди вживаються передбачені законом заходи по захисту прав громадян і організацій, що порушуються окремими особами внаслідок пияцтва і алкоголізму.

Мають місце недоліки в розгляді матеріалів про направлення хронічних алкоголіків до лікувально-трудових профілакторіїв. Окремі суди не перевіряють обставин, пов'язаних з ухиленням особи від лікування, наявністю протипоказань для цього, й інших питань, від яких залежить обгрунтованість рішень, що приймаються.

Рівень профілактичної діяльності судів не повною мірою відповідає вимогам закону. Не в усіх випадках при розгляді справ виявляються причини та умови, що сприяли пияцтву й алкоголізму.

Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на наявні недоліки в застосуванні законодавства, а також у виконанні роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, спрямованих на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння.

Судам належить усунути ці недоліки і вжити додаткових заходів до підвищення якості розгляду справ про злочини й інші правопорушення, які виникають на грунті пияцтва і алкоголізму.

2. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно мати на увазі, що вчинення злочину в стані сп'яніння відповідно до п.11 ст.41 КК України є обставиною, що обтяжує відповідальність, і враховується при призначенні покарання з наведенням у вироку відповідних мотивів прийнятого рішення.