У світлі поставлених у Конституції України завдань неухильного підвищення добробуту людей усе більшого значення набуває сфера побутового обслуговування, покликана сприяти створенню умов для високопродуктивної праці й більш повному забезпеченню зростаючих матеріальних і духовних потреб трудящих.

Справи, пов'язані з побутовим обслуговуванням населення, торкаються широкого кола прав і законних інтересів як громадян, так і підприємств та організацій побутового обслуговування.

Узагальнення судової практики показало, що у більшості випадків до судів надходять справи по спорах, що випливають з невиконання або неналежного виконання договорів побутового прокату й побутового замовлення, і в основному, вони правильно вирішуються.

Разом з тим у ряді випадків суди допускали порушення норм матеріального та процесуального права. Окремі норми чинного законодавства застосовуються судами неоднаково.

З метою усунення недоліків, а також правильного й однакового застосування законодавства, що регулює договірні зобов'язання між підприємствами (організаціями) побутового обслуговування і громадянами, Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на необхідність розгляду у суворій відповідності із законом кожної справи, пов'язаної з побутовим обслуговуванням населення.

Правильний і своєчасний розгляд справ цієї категорії має важливе значення в зміцненні законності у правовідносинах по побутовому обслуговуванню населення, забезпеченні неухильного виконання в установлені строки підприємствами побутового обслуговування і громадянами прийнятих на себе зобов'язань, підвищенні якості обслуговування.

2. При вирішенні питання про прийняття позовної заяви судам слід мати на увазі, що по деяких вимогах, що виникли з правовідносин по побутовому обслуговуванню (наприклад, оплата заборгованості за користування предметом прокату, послуги по ремонту радіо-телеапаратури, індивідуальне пошиття одягу на умовах оплати матеріалів у кредит), стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріальної контори. У цих випадках позовна заява може бути прийнята до судового розгляду лише за умови, що закінчився строк для одержання виконавчого напису або немає необхідних для цього документів (ст.70 Закону України "Про державний нотаріат"), коли дана вимога пов'язана з іншими підвідомчими суду вимогами або коли у вчиненні виконавчого напису відмовлено чи сторона оспорює виданий нотаріальною конторою виконавчий напис.

Згідно зі ст.285 ЦПК України спір щодо правильності вимог кредитора, зазначених у виконавчому написі, розглядається за правилами позовного провадження. Тому, якщо суд знайде безпідставною вимогу підприємства побутового обслуговування, що грунтується на виконавчому напису, він скасовує виконавчий напис і відмовляє у задоволенні цих вимог. У тих випадках, коли вимоги обгрунтовані частково, суд скасовує виконавчий напис і постановляє рішення про задоволення їх у цій частині. Виконання в таких випадках провадиться не за виконавчим написом, а на підставі виконавчого листа, виданого у відповідності з рішенням суду.

3. З метою більш повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи слід при її підготовці і в процесі судового розгляду забезпечити збирання всіх необхідних доказів. При цьому насамперед мають бути витребувані документи, що встановлюють характер взаємовідносин сторін, їх права і обов'язки (договір, квитанція, квитанція-зобов'язання, квитанція-замовлення та ін.).

4. При вирішенні позовів про відповідальність, що випливають з договорів побутового обслуговування, судам слід керуватися законом та іншими нормативними актами, що регулюють той вид правовідносин, в який вступили сторони (договори майнового найму, підряду, схову, безоплатного користування майном, комісії), а не нормами, які стосуються зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди (глава 40 ЦК України. Належить керуватись також відповідними положеннями Закону України "Про захист прав споживачів".

В разі відсутності спеціальної норми необхідно виходити із загальних положень про зобов'язання, передбачених главами 14-19 ЦК України.

5. Судам слід мати на увазі, що умови договорів побутового обслуговування, які обмежують права громадян у порівнянні із законом, повинні визнаватися недійсними.

Коли окремі правила, що містяться у відомчих нормативних актах, які регулюють діяльність підприємств побутового обслуговування, суперечать закону, судові належить керуватися законом.

Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" підприємства побутового обслуговування всіх форм власності здійснюють побутове обслуговування на основі укладених ними договорів з споживачами їх продукції, робіт, послуг. Типові договори по окремих видах обслуговування застосовуються у зазначених відносинах, якщо це передбачено сторонами при укладенні договору.

6. Виходячи з правил статей 153, 154 ЦК України, видача й одержання квитанції (квитанції-замовлення, квитанції-зобов'язання) чи іншого документа на підтвердження укладення договору на побутове обслуговування свідчить про згоду сторін з усіма його умовами. Ці умови є обов'язковими для сторін, і суд повинен виходити з них при вирішенні спору, коли не буде встановлено, що вони не відповідають фактичним даним або суперечать чинному законодавству.

7. Оскільки в силу ч.2 ст.273 ЦК України умови і порядок надання майна за договором побутового прокату визначаються загальними правилами про договір майнового найму, при припиненні договору наймач зобов'язаний, як це передбачено ст.265 цього Кодексу, повернути майно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовленому договором. Вартість неповернутого майна може бути стягнута лише у тому разі, коли воно втрачено або приведено в стан, не придатний до використання за призначенням. Тому при розгляді таких позовів підприємств прокату судам належить з'ясовувати, чи є в наявності предмет договору.

8. При визначенні розміру збитків, заподіяних неповерненням майна, суди мають виходити з його роздрібної ціни на час розгляду справи з урахуванням зносу або оцінки, погодженої сторонами при укладенні договору, коли це передбачено законом (наприклад, ч.4 ст.349 ЦК України), Типовим договором і Правилами.

У випадках, передбачених договором або відповідним нормативним актом, розмір збитків визначається у кратному обчисленні.

Процент зносу втраченого або приведеного у непридатність предмета договору встановлюється з урахуванням періоду, на який розрахована його нормальна експлуатація, часу, протягом якого предмет договору фактично використовувався, та інших доказів про його якість.

При необхідності для визначення вартості неповернутого майна призначається експертиза, проведення якої може бути доручено експертам відповідних установ (наприклад, бюро товарних експертиз) або іншим спеціалістам (ст.57 ЦПК України).

9. Оскільки згідно зі ст.209 ЦК України особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини, при вирішенні позовів про відшкодування збитків стороні у договорі побутового обслуговування (прокату та ін.) судам слід мати на увазі, що за час, протягом якого друга сторона не мала можливості повернути предмет договору з не залежних від неї обставин, не повинні стягуватися збитки і пеня, коли інше не передбачено законом або договором. Відсутність вини в таких випадках доводиться особою, яка порушила зобов'язання.

10. При укладенні договору на побутове обслуговування з громадянином, який пред'явив не належний йому паспорт або документ, що його замінює, особа, притягнута згідно із зазначеними документами як відповідач, не може нести відповідальність за невиконання договору, коли доведе, що договір укладено або документ вибув з володіння поза його волею. В цьому разі відповідальність покладається на особу, яка фактично уклала договір з підприємством побутового обслуговування.

Якщо таку особу не буде встановлено, обов'язок по відшкодуванню заподіяних підприємству побутового обслуговування збитків може бути покладено згідно з нормами трудового законодавства на працівника даного підприємства, який допустив недбале виконання службових обов'язків.

11. Договір побутового замовлення є різновидом договору підряду, тому до нього застосовуються також і загальні правила про договір підряду (статті 335-337, 339-342, 346, 347 ЦК України).

Умови договору побутового замовлення, визначені законом і прийнятими відповідно до нього нормативними актами, не можуть бути змінені за погодженням сторін на шкоду інтересам споживача (наприклад, зменшення гарантійного строку). Підприємство побутового обслуговування виконує роботи і надає послуги за цінами і тарифами, що встановлюються ним за домовленістю із споживачами або самостійно, виходячи з попиту і пропозицій, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачається державне регулювання цін і тарифів.

В силу ст.44 ЦК України договір має бути укладений у письмовій формі, крім передбачених законодавством випадків, коли допускається укладення договору побутового замовлення в усній формі. Якщо сторонами не додержана встановлена письмова форма, вони не вправі при спорі посилатися на підтвердження угоди або її окремих умов на показання свідків.

12. Вирішуючи питання про наслідки порушення підрядчиком договору побутового замовлення, суд повинен виходити з того, що замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків за наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків.

До істотних належать такі недоліки, які роблять неможливим використання речі відповідно до її цільових призначень, або не можуть бути усунутими відносно даного замовника, або для їх усунення потрібні великі затрати праці та часу, або роблять предмет іншим, ніж передбачено договором.