Обговоривши практику розгляду судами кримінальних справ про відповідальність за умисні вбивства, вчинені на замовлення чи за попереднім зговором групою осіб або організованою групою, Пленум Верховного Суду України

Внести до постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. N 1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. N 12 такі зміни й доповнення:

1. Виключити з постанови п.7, а з п.32 - букви й цифри "ст.190-1".

2. Доповнити постанову пунктами 17-1 - 17-6 такого змісту:

"17-1. Під умисним вбивством, вчиненим на замовлення, треба розуміти умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру.

Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п."и" ст.93 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру - до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні. До дій матеріального характеру в таких випадках треба відносити, зокрема, сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо. Під діями нематеріального характеру необхідно розуміти будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства (допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець, тощо).

17-2. Дії виконавця умисного вбивства на замовлення належить кваліфікувати за п."и" ст.93 КК, а за наявності й інших обтяжуючих обставин, зазначених у ст.93 КК, - і за відповідними пунктами цієї статті. Зокрема, у випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру, дії виконавця мають кваліфікуватися за пунктами "и" та "а" ст.93 КК.

17-3. Роз'яснити судам, що замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підмовником, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем) і його дії мають кваліфікуватися за відповідною частиною ст.19 та п."и" ст.93 КК, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п."а" - якщо виконавець вчинив убивство з метою одержання вигод матеріального характеру, за п."і" -якщо вбивство було замовлено групі осіб).

Дії замовника умисного вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, належить кваліфікувати за пунктами "и" та "і" ст.93 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попереднім зговором групою осіб чи організованою групою, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті.

У разі, коли замовник, який не є співвиконавцем убивства, керується корисливими, а виконавець - якимись іншими мотивами, дії замовника треба кваліфікувати за ст.19 і пунктами "а" та "и" ст.93 КК.