Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

N 2 від 27.03.87
м.Київ

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 N 3 від 13.01.95 N 12 від 03.12.97 ) ( У назві і тексті Постанови слова "державного та громадського майна", "державного і громадського майна", "державного чи громадського майна", "державного або громадського майна" і "соціалістичного майна" замінено відповідно словами "державного та колективного майна", "державного і колективного майна", "державного чи колективного майна", "державного або колективного майна" згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Обговоривши практику застосування судами законодавства в кримінальних справах про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу, Пленум Верховного Суду України зазначає, що суди в основному правильно застосовують закон при розгляді справ цієї категорії.

Разом з тим у діяльності судів є істотні недоліки. Окремі суди при розгляді справ не перевіряють, чи всіх причетних до розкрадання осіб притягнуто до юридичної відповідальності, внаслідок чого іноді залишаються непокараними організатори, підмовники та інші співучасники, а також особи, які скуповували сільськогосподарську продукцію, завідомо для них здобуту злочинним шляхом. Допускаються помилки при визначенні вартості викраденої продукції, що призводить до невірної кваліфікації діянь та неповного відшкодування матеріальних збитків.

( Абзац другий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

Не по всіх справах додержується принцип індивідуалізації покарання. Мають місце факти недооцінки небезпечності розкрадань, вчинених за обтяжуючих обставин, призначення м'яких мір покарання злісним розкрадачам, безпідставного незастосування додаткових мір покарання у вигляді конфіскації майна і позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

Деякі суди на порушення вимог ст.23-2 КПК України не завжди реагують окремими ухвалами (постановами) на відсутність належного порядку в збереженні зерна, кормів, худоби та випадки марнотратного ставлення до народного добра, які допускаються посадовими особами підприємств і організацій агропромислового комплексу, а також на інші причини й умови, які сприяють розкраданням.

( Абзац четвертий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 ) ( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

Пленум Верховного Суду України

ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на необхідність рішучого усунення недоліків у роботі по розгляду кримінальних справ про розкрадання державного та колективного майна на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу при неухильному додержанні закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України щодо його застосування.

( Пункт 1 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

2. Враховуючи підвищену небезпечність розкрадань державного і колективного майна в підприємствах і організаціях агропромислового комплексу, суди повинні в кожній справі забезпечувати всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин вчиненого злочину, виявляти всіх його учасників, а також осіб, які їм потурають, і обговорювати питання про притягнення їх до відповідальності.

( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95 )

3. Вирішуючи питання про кваліфікацію дій водіїв, трактористів, візників, які обернули в свою власність або на власність інших осіб сільськогосподарську продукцію при збиранні врожаю та його транспортуванні з поля на тік або у сховище, суди повинні мати на увазі, що вчинення таких дій щодо продукції, ввіреної для транспортування (доставки) на підставі товарно-транспортної накладної, талону або іншого внутрігосподарського документа із зазначенням кількості (ваги) продукції, слід кваліфікувати як привласнення або як розтрату державного чи колективного майна.

( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

4. Безоплатне обернення посадовими особами тваринницьких комплексів (ферм) ввіреної їм худоби в свою власність або у власність інших осіб тягне кримінальну відповідальність за розкрадання державного та колективного майна шляхом привласнення або розтрати.

( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95, N 12 від 03.12.97 )

5. Дії осіб, які будучи уповноваженими на доставку продукції в торговельну мережу або для реалізації на ринку, продали або здали її за вищими порівняно з товарно-транспортними документами цінами і обернули різницю в свою власність або у власність інших осіб, треба кваліфікувати як розкрадання державного чи колективного майна.

( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 13.01.95 )

6. Крадіжка у громадян худоби, одержаної для відгодівлі, якщо винний завідомо знав про її належність, тягне кримінальну відповідальність за розкрадання державного чи колективного майна. Якщо винний не знав про належність худоби державному або колективному сільськогосподарському підприємству, його дії слід кваліфікувати за ст.140 КК України.

Дії посадових осіб, які занизили вагу або обсяг відпущених громадянам кормів для відгодівлі тварин з метою обернення в свою власність або у власність іншої особи, слід кваліфікувати як розкрадання державного чи колективного майна шляхом зловживання посадовим становищем. Такі ж дії непосадових осіб (вагарів, обліковців та ін.) - як шахрайство.

( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 13.01.95, N 12 від 03.12.97 )

7. Роз'яснити судам, що протиправне заволодіння худобою, іншими тваринами, які залишились на пасовищі або в іншому місці без тимчасового догляду, є крадіжкою державного або колективного майна, а не привласненням знайденого.

( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 13.01.95 )

8. Звернути увагу судів на необхідність посилення уваги по розгляду адміністративних справ про дрібні крадіжки зерна, кормів, м'ясомолочної та іншої продовольчої продукції, дрібні розкрадання, що призвели до розукомплектування автомобілів, тракторів, сільськогосподарської та іншої техніки, оскільки вони заподіюють суспільству великої шкоди.

При вирішенні питання, яким є розкрадання продовольства та іншого майна - дрібним або значним, слід, крім вартості викраденого, враховувати також кількість викрадених предметів у натурі (вагу, обсяг) і значимість для народного господарства.

Судам слід мати на увазі, що перелік способів вчинення дрібного розкрадання, який міститься в ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є вичерпним.

Дрібне розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки з проникненням у приміщення чи інше сховище слід кваліфікувати за ч.3 ст.81 КК, а якщо його було вчинено у такий самий спосіб особливо небезпечним рецидивістом - за ч.4 цієї статті.

( Абзац четвертий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 13.01.95, в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

За відповідними частинами ст.82 або 86 КК має кваліфікуватися також дрібне розкрадання державного або колективного майна, вчинене шляхом грабежу або розбою.

( Абзац п'ятий пункту 8 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 ) ( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 )

................

Перейти до повного тексту