Передбачені статтями 31 і 35 Кримінального кодексу України додаткові покарання - конфіскація майна і позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю - надають судам можливість повної реалізації принципу індивідуального підходу до призначення покарання особам, винним у розкраданні державного чи колективного майна.

Пленум Верховного Суду України, обговоривши матеріали судової практики, відмічає, що суди України в основному правильно призначають додаткові міри покарання по справах про розкрадання державного або колективного майна.

Проте в діяльності судів у застосуванні вказаних додаткових мір покарання ще мають місце істотні недоліки і помилки.

Засуджуючи винних за розкрадання державного чи колективного майна за статтями Кримінального кодексу України, якими передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна або позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, суди в ряді випадків необгрунтовано не призначають ці додаткові покарання і нерідко навіть не обговорюють питання про їх призначення.

В окремих випадках, прийнявши рішення про призначення додаткового покарання - конфіскації майна або позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю винним особам, деякі суди не чітко формулюють у вироку їх застосування. Іноді в порушення ст.42 Кримінального кодексу України призначається додаткове покарання не за кожною статтею окремо, а лише за сукупністю злочинів; не вказується строк, на який застосовано до засудженого позбавлення права.

Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів України на те, що додаткові міри покарання у вигляді конфіскації майна та позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, призначені винним у розкраданні державного і колективного майна в суворій відповідності з вимогами закону, мають важливе значення у повноті реалізації принципу індивідуалізації покарання.

2. У всіх випадках, коли за розкрадання державного або колективного майна законом передбачено можливість призначення додаткових мір покарання у вигляді конфіскації майна або позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, суди повинні обговорити питання про призначення цих додаткових мір покарання. При цьому судам слід мати на увазі, що невиявлення у винного на час розгляду справи майна само по собі не є підставою для незастосування конфіскації, оскільки майно, яке підлягає конфіскації, може бути виявлене при виконанні вироку.

Якщо законом, за яким кваліфіковано вчинене розкрадання, встановлено обов'язкове застосування конфіскації майна, суд може не застосувати його лише за наявності умов, передбачених ст.44 Кримінального кодексу, з обов'язковим наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення з посиланням на цю статтю.

3. Роз'яснити, що відповідно до ст.31 КК України у випадках, коли за характером вчинених винним злочинів по посаді або при зайнятті певною діяльністю суд визнає неможливим збереження за ним права займати певні посади або займатися певною діяльністю, він може призначити це додаткове покарання і за тією статтею Кримінального кодексу, санкція якої таке покарання не передбачає.