Обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін та інший обман покупців у торговельних підприємствах і підприємствах громадського харчування є одним із злочинів, що завдає істотної шкоди торгівлі та інтересам громадян.

Узагальнення судової практики в справах цієї категорії свідчить про те, що суди в основному забезпечують правильне застосування ст.155 КК України про відповідальність за обман покупців.

Разом з тим мають місце факти недооцінки з боку окремих судів суспільної небезпечності цих злочинів, особливо таких, що вчинюються за попереднім зговором групою осіб, повторно або у великих розмірах. Організаторам злочину та особам, засуджуваним за ч.2 ст.155 КК України, іноді призначаються невиправдано м'які міри покарання.

Суди часом без врахування обставин вчиненого злочину та особи винних призначають їм виправні роботи за місцем роботи. В порушення вимог санкції ч.2 ст.155 КК України рідко застосовується додаткова міра покарання - конфіскація майна винних, яка в таких випадках є обов'язковою.

При засудженні осіб, винних у обмані покупців, суди не завжди обговорюють питання про застосування до них такої основної чи додаткової міри покарання, передбаченої законом, як позбавлення права займати певні посади у торговельних підприємствах і підприємствах громадського харчування.

Встановлені факти притягнення до кримінальної відповідальності осіб, в діях яких відсутні ознаки складу цього злочину, а також факти притягнення до кримінальної відповідальності за такі порушення, які мали тягнути за собою застосування заходів дисциплінарного чи адміністративного стягнення.

У практиці ще трапляються помилки в кваліфікації цих злочинів, пов'язані переважно з неправильним розумінням окремими суддями ознак об'єктивної, суб'єктивної сторони та суб'єкта злочину, а також його кваліфікуючих ознак.

Розглядаючи справи про обман покупців, суди не завжди дають самостійну юридичну оцінку іншим діям, пов'язаним з обманом покупців (розкраданню державного чи колективного майна, зловживанню службовим становищем, халатності та посадовому підлогу), іноді не відрізняють обман покупців від інших схожих злочинів.

Не завжди суди реагують на факти тяганини в розслідуванні справ про обман покупців та в окремих випадках призначають ці справи до розгляду з порушенням строків. Усе це знижує ефективність боротьби з цими злочинами.

Для усунення зазначених недоліків, забезпечення однакового і правильного застосування закону про відповідальність за обман покупців Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на необхідність вжиття заходів по усуненню зазначених недоліків і суворого виконання закону при розгляді справ про обман покупців.

Судам належить всебічно досліджувати всі матеріали і обставини справ, перевіряти, чи не пов'язаний обман покупців з розкраданням державного або колективного майна та посадовими злочинами, виявляти поряд з безпосередніми виконавцями злочину його організаторів, підмовників і пособників та порушувати перед органами дізнання і попереднього слідства питання про притягнення їх до відповідальності.

2. При призначенні покарання судам згідно зі ст.39 КК України слід враховувати ступінь суспільної небезпечності кожного вчиненого діяння, особу винного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, і відповідно до закону суворо карати організаторів злочину та осіб, які вчинюють обман покупців при обтяжуючих обставинах. Разом з тим суди повинні обговорювати питання про застосування мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, до осіб, які вперше вчинили обман покупців у невеликих розмірах.

3. Судам слід мати на увазі, що на підставах, зазначених у ст.31 КК України, суд може до осіб, засуджуваних за ч.1 ст.155 цього Кодексу, застосувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади в торговельних підприємствах і підприємствах громадського харчування при обранні таких основних мір покарання, як виправні роботи і штраф.

4. Суди повинні неухильно додержувати вимог закону (ч.2 ст.155 КК України) про застосування до винних в обмані покупців за обтяжуючих обставин додаткових мір покарання у вигляді конфіскації майна і позбавлення права займати певні посади в торговельних підприємствах і підприємствах громадського харчування. Незастосування цих обов'язкових мір покарання є допустимим лише за виняткових обставин у порядку, передбаченому ст.44 КК.

5. Обман покупців може бути вчинено як одним із зазначених у диспозиції ч.1 ст.155 КК України способів, так і кількома способами одночасно. Ця обставина не впливає на кваліфікацію вчиненого злочину.

Під іншим обманом покупців, про що зазначається у диспозиції ч.1 ст.155 КК, слід розуміти такі дії, як обраховування покупців, продаж фальсифікованих товарів, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, продаж знижених в ціні товарів за цінами, які існували до їх уцінки, продаж неповного комплекту товарів, передача покупцеві одного предмета під виглядом іншого тощо.

6. Роз'яснити судам, що відповідальність за ст.155 КК України настає лише при встановленні в діях винного прямого умислу на вчинення обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін або іншого обману покупців. Склад цього злочину може мати місце як при наявності корисливої заінтересованості винного, так і у випадках, коли обман покупців вчинено з інших мотивів.

Мотиви і мета вчиненого обману покупців мають враховуватися судами при визначенні ступеня суспільної небезпечності вчиненого і призначенні винному покарання.

7. Звернути увагу судів на недопустимість необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності і засудження за ст.155 КК України осіб, які вчинили неумисне обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін, обрахування покупців, а також за такі випадки обману покупців, коли належало обмежитися заходами дисциплінарного чи адміністративного стягнення.

8. Суб'єктом злочину при обмані покупців може бути як працівник підприємства торгівлі чи громадського харчування, так і інша особа, яка реалізує товари у цих підприємствах.

9. У тих випадках, коли підприємствами побутового обслуговування населення (будинками послуг, ательє, салонами тощо) провадиться продаж різних готових виробів або напівфабрикатів, тобто ними здійснюються і функції торговельного підприємства, дії працівників цих підприємств, які обманюють покупців при продажу готових виробів або напівфабрикатів, слід кваліфікувати за ст.155 КК України, а при наявності ознак зловживання службовим становищем, - ще й за ст.165 цього Кодексу, тобто за сукупністю злочинів.

Так само треба кваліфікувати і дії працівників заготівельних організацій, які обманюють покупців при продажу їм товарів, одержаних для реалізації населенню з метою стимулювання заготівель сировини та сільськогосподарських продуктів.