Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Киш С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови,

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі за текстом - "Постанова № 341") в частині встановлення в пп. 1 пункту 1 постанови у 2011 р. виплати разової грошової допомоги інвалідам війни.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що він, як інвалід війни I групи, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі 10 мінімальних розмірів пенсій за віком, що з урахуванням статті 21 Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" становить 7640 грн., проте підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 341 вказана допомога встановлена в розмірі 1000 грн. На думку позивача, встановлення в Постанові № 341 фіксованого розміру допомоги суперечить вимогам названих законів України, рішенням Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно посвідчення серії Є № 069820 ОСОБА_2 є інвалідом I групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни I групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

4 квітня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" .

Підпунктом 1 пункту 1 названої постанови, зокрема, установлено, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", здійснюється у таких розмірах: ветеранам війни із числа осіб, які брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, особам, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років, жертвам нацистських переслідувань, учасникам війни, а також членам сімей загиблих у період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією: інвалідам війни I групи - 1000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Спеціальним законом, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, є Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III.

У статті 3 названого Закону міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміна "державні соціальні гарантії" - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.