З метою регулювання ринку праці, запобігання різкому зростанню безробіття, забезпечення раціональної структури зайнятості та соціального захисту незайнятого населення, відповідно до ст.ст. 14, 17 Закону України "Про зайнятість населення":

1. Схвалити Програму зайнятості населення міста Києва на 1998-2000 роки згідно з додатком 1.

2. Створити Координаційний комітет сприяння зайнятості населення.

3. Заступникам голови Київської міської державної адміністрації, управлінням, службам, відділам міськдержадміністрації, районним у м. Києві державним адміністраціям, підприємствам, організаціям та установам, незалежно від форм власності та підпорядкування, забезпечити виконання заходів, передбачених Програмою в установлені строки.

4. Управлінню праці та зайнятості:

4.1. Здійснювати аналіз стану ринку праці у місті, при необхідності, вносити пропозиції щодо коригування заходів міської та районних програм зайнятості.

4.2. Щокварталу інформувати міськдержадміністрацію і населення про стан ринку праці та виконання Програми зайнятості населення міста Києва на 1998-2000 роки.

4.3. Щорічно уточнювати основні показники ринку праці міста Києва, погоджувати їх з Міністерством праці та соціальної політики України і доводити райдержадміністраціям.

5. Вважати таким, що втратив чинність п.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.11.95 № 190 "Про Координаційний комітет сприяння зайнятості населення".

6. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови Київської міської державної адміністрації Падалку В.М.

Програма зайнятості населення м. Києва на 1998-2000 роки (далі - Програма) спрямована на виконання політики зайнятості, виходячи з визначених Київською міською державною адміністрацією основних принципів економічного та соціального розвитку міста. Програму розроблено у відповідності зі ст. 14 Закону України "Про зайнятість населення", розпорядженням міськдержадміністрації від 02.09.97 № 1347 "Про розробку Програми зайнятості населення м. Києва на 1998-2000 роки" на підставі аналізу сучасного стану зайнятості, ринку праці та удосконалення механізмів управління в умовах посилення конкурентоздатності робочої сили.

В основу Програми покладено Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення", Програму зайнятості населення на 1997-2000 роки , схваленої постановою Кабінету Міністрів України, заходів міськдержадміністрації щодо реалізації основних напрямів соціальної політики на 1997-2000 роки та нормативно-правові акти з питань реформування ринку праці.

В програмі враховано пропозиції управлінь міськдержадміністрації, райдержадміністрацій, підприємств, об'єднань профспілок міста та рекомендації Мінпраці та соціальної політики України (надалі - Мінпраці України). Передбачено комплекс заходів організаційного, інформаційного та фінансового забезпечення продуктивної зайнятості населення, запобіганню масового безробіття та соціального захисту населення від його наслідків.

Чисельність трудових ресурсів міста на 01.01.97 становила 1858,0 тис. чоловік або 70,5 % загальної чисельності населення. Як свідчать статистичні дані, продовжується скорочення населення міста Києва, за останній рік воно становило 8,3 тис. чол. Частка працездатного населення в трудових ресурсах склала 93,6 % проти 94,6 % в попередньому році.

Продовжується перерозподіл працюючих між сферами матеріального та нематеріального виробництва і галузями економіки міста. Чисельність зайнятих у галузях матеріального виробництва скоротилась на 40,9 тис. чол., у той же час кількість працюючих в галузях невиробничої сфери дещо збільшилась. Скоротилась кількість працюючих в будівництві на 2,2 тис. чол., в промисловості - на 56,6 тис. чоловік.

В результаті роздержавлення, приватизації підприємств, організацій відбувається переміщення працюючих з підприємств державних, громадських до малих та спільних з колективною, приватною формами власності, що призвело до скорочення зайнятості жителів міста на 40,2 тис. чоловік, або 2,2 % до працездатного населення у працездатному віці. З них біля 60,0 % - це вивільнені з підприємств і організацій міста через відсутність сировини, обмеження кількості та збільшення вартості енергоносіїв, ускладненнями зі збутом продукції та із інших причин.

Найбільша питома вага вивільнених припадає на галузі промисловості, науки та наукового обслуговування, транспорту і зв'язку та будівництва, хоча слід відмітити, що в галузях промисловості відбувається певна стабілізація.

Повільніше, в порівнянні з попереднім роком пройшло скорочення в таких галузях як будівництво та охорона здоров'я, незначним було збільшення обсягів вивільнення - в невиробничих видах побутового обслуговування, торгівлі і громадському харчуванні. У 1997 році на 3,0 % в порівнянні з попереднім роком збільшилось вивільнення спеціалістів та службовців і співпадає з кількістю вивільнених працівників, які займали робочі місця.

Поряд з цим залишаються значними обсяги прихованого безробіття. На підприємствах у 1997 р. у відпустках з ініціативи адміністрації щокварталу перебувають від 20,0 до 30,2 тис. працівників.

Простежується тенденція зростання пропозиції робочої сили і випереджаючих темпів скорочення потреби в ній. У 1993 р. кількість осіб, які звернулися до служби зайнятості становила 127,2 тис. чол., у 1995 р. - 136,3 тис. чол., у 1997 р. - 145,8 тис. чол.

Зростає доля фіксованого ринку праці в загальній кількості звернень від 11,2 % у 1993 р., 12,0 % у 1995 р. до 22,0 % у 1997 році.

Знижується рівень забезпеченості незайнятих громадян вільними робочими місцями від 6,0 одиниць (на одну особу) у 1993 та 1995 роках до 0,18 одиниці на кінець 1997 року. Дисбаланс попиту і пропозицій ускладнюють ситуацію на ринку праці. На кожне вільне робоче місце на кінець звітного року претендують понад 5,5 чоловік. А в таких районах міста як Подільський, Ватутінський, Печерський і Харківський навантаження на одне вільне робоче місце становить 21,1; 16,6; 12,6 і 11,3 чол. відповідно.

Характерною особливістю ринку праці 1997 року являється збільшення у його обсязі питомої ваги вивільнюваних працівників та незайнятих з різних причин (демобілізованих з військової строкової служби, міграція, закінчення трудового договору, тимчасово непрацюючі та інші), а також осіб, що потребують соціального захисту і нездатних на рівних конкурувати на ринку праці.

Кількість осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці в порівнянні з попереднім роком збільшилась на 22,8 % і становить 6,9 тис. чол. У загальній кількості осіб, що потребують соціального захисту, молодь складає 54,5 %, решта - інші категорії (жінки, які мають дітей до 6 років або дітей-інвалідів, особи передпенсійного віку, звільнені з установ, що виконують покарання та інші), кількість яких збільшилася на 6,9 % проти 1996 року.

Понад 60,0 % фіксованого ринку праці складають спеціалісти і службовці, 77,8 % жінки, що значно ускладнює роботу по організації зайнятості цих категорій осіб, а також бронювання робочих місць та їх використання. Зменшення попиту на робочу силу, в першу чергу, торкнулося категорії службовців. На кожне відповідне вільне робоче місце на кінець 1997 р. претендувало: серед службовців - 14 чоловік, серед робітників близько 3-х чоловік.

Сучасний ринок праці потребує спеціалістів високої кваліфікації, з досвідом роботи, знанням іноземних мов та комп'ютерної техніки. Звідси постає необхідність розширення заходів по переорієнтації, підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації незайнятого населення.

Ситуація ускладнюється тим, що в окремі періоди заходи по організації зайнятості населення державою не фінансувалися повністю, або фінансувалися недостатньо. Кошти виділялися неритмічно навіть на першочергові напрями - виплату допомоги по безробіттю, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації незайнятого населення.

Падіння рівня життя, несвоєчасні виплати заробітної плати, пенсій, стипендій змушують громадян шукати додаткових прибутків. У звітному році до служби зайнятості звернулося майже 6,0 тис. громадян, які бажали мати вторинну зайнятість.

Протягом року працевлаштовано 9,8 тис. чоловік або 30,3 % з числа осіб, які перебували на обліку в центрах зайнятості, що в 1,3 рази більше ніж у попередньому році. В той же час у таких областях як Волинська, Кіровоградська, Тернопільська при незначних відхиленнях в обсягах фіксованого ринку праці рівень працевлаштування складає 11,7 %; 19,6 % і 19,8 % відповідно (по Україні - 20,9 %).

У цих складних умовах відшукувались нетрадиційні джерела фінансування та шляхи щодо реалізації активних заходів Програми зайнятості населення у звітному році. Із суми коштів, витрачених на соціальний захист незайнятого населення у 1997 році, 20,0 % були спрямовані на підготовку і перепідготовку населення та організацію громадських робіт.

За направленням служби зайнятості професійне навчання проходили 2,6 тис. чол. або 8,0 % загальної кількості зареєстрованих осіб. До тимчасової зайнятості на громадських роботах було залучено 2,3 тис. чол., з них 1,2 тис. чол. - незайняті громадяни, решта - це учнівська молодь, пенсіонери та інші.

Організовувались та проводились спеціалізовані заходи для різних категорій населення - молоді, вивільнюваних працівників та інших. Це: ярмарки вакансій, "Дні інформації і профорієнтації", "Дні відкритих дверей для молоді", зустрічі з працівниками на підприємствах, де передбачається скорочення та інше. Всього проведено 88 таких масових заходів, в яких взяли участь 438 підприємств, 149 навчальних закладів, послуги служби зайнятості отримали 35,0 тис. чол., більше половини з яких - молодь.

При міській службі зайнятості створено центр професійної інформації, метою якого є надання індивідуальних послуг кожному відвідувачу стосовно професійного самовизначення, професійної підготовки, перепідготовки та працевлаштування. Це дозволяє скоротити строки перебування на обліку безробітних, підвищити конкурентоспроможність, сприяє самопошуку і самопрацевлаштуванню.

В створеній школі бізнесу проводиться навчання з основ підприємницької діяльності і набуття теоретичних та практичних знань з питань ринкової економіки (менеджменту, маркетингу, бухгалтерських, податкових, фінансових та інших аспектів виробничо-економічної діяльності). Після закінчення школи незайняті громадяни та безробітні мають можливість відкрити власну справу.

Розроблена та удосконалюється технологія допомоги в працевлаштуванні, профорієнтації і перепідготовці, соціальній адаптації на сучасному ринку праці незайнятого населення і безробітних. З цією метою при міському центрі зайнятості створено клуб "Пошук", роботою якого охоплено майже 50,0 % безробітних.

У 1997 році на обліку в центрах зайнятості перебувало 17,4 тис. безробітних. Завдяки заходам по організації зайнятості на обліку станом на 01.01.98 залишилося 8,3 тис. безробітних. Рівень офіційно зареєстрованого безробіття у місті на кінець року становить 0,48 %. Реальний рівень безробіття значно вищий, оскільки більшість громадян прагне до альтернативних форм зайнятості.

Посилення фінансової розбалансованості економіки, зростання числа збиткових підприємств і організацій, скорочення обсягів фінансування бюджетної сфери, падіння реальних доходів від трудової діяльності в офіційному секторі економіки - такі тенденції лягли в основу розрахунків до Програми зайнятості м. Києва на 1998-2000 роки.

Ринок праці складено на основі ринків праці районних програм, стверджених райдержадміністраціями.

На ринку праці м. Києва у 1998-2000 р.р., за розрахунками, передбачається збільшення чисельності вивільнюваних працівників та кількості випускників учбових закладів (особливо у 1998 році) і поступове зменшення числа осіб, звільнених за власним бажанням. Передбачається, що попит на робочу силу буде зростати дуже повільно через структурну перебудову економіки, реструктуризацію та ліквідацію збиткових підприємств, приватизацію, обмеженнями можливостей зайнятості на нерегульованому ринку праці, що призведе до збільшення числа осіб, які звернуться до служби зайнятості в пошуках роботи.

Мета програми - здійснення конкретних заходів, спрямованих на реформування ринку праці, забезпечення продуктивної зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю внаслідок структурних змін в економіці, посилення соціального захисту населення.

Основними напрямками реалізації політики зайнятості є:

- створення сприятливих умов, в т. ч. механізмів заохочення підприємців для збільшення кількості нових робочих місць, розвитку сфери докладання праці, забезпечення продуктивної вільнообраної діяльності;

- забезпечення диференційного підходу до вивільнення кадрів, а також проведення попереджувальної роботи з працівниками, яким загрожує вивільнення внаслідок реструктуризації підприємств, банкрутства, приватизації, роздержавлення та ліквідації підприємств;

- розширення масштабів громадських робіт для залучення безробітних, незайнятих громадян та вивільнюваних працівників;

- стимулювання витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі місця для працездатних громадян у працездатному віці, не здатних на рівні конкурувати на ринку праці;

- сприяння мобільності робочої сили на ринку праці шляхом посилення регулювання трудової міграції ліцензування діяльності суб'єктів підприємництва, пов'язаної з наданням платних послуг, з профорієнтацією населення, посередництвом у працевлаштуванні, зокрема за кордон;

- надання підприємствам, установам та організаціям, що активно сприяють розв'язанню проблеми зайнятості, пільг щодо податків та інших платежів до бюджету;

- удосконалення системи соціального захисту і матеріальної підтримки безробітних, незайнятих громадян і вивільнюваних працівників;

- підвищення конкурентоспроможності професійно-ділового, кваліфікаційного рівня вивільнюваних працівників та незайнятих громадян шляхом їх перенавчання та професійної підготовки, проведення профорієнтаційних заходів;

- підтримка розвитку підприємництва малого та середнього бізнесу, самозайнятості населення;

- поглиблення міжнародних зв'язків з проблем зайнятості населення;

- прийняття, у разі загрози масового безробіття, додаткових заходів, щодо організації зайнятості.

1. Визначення переліку споруджуваних і розширюваних об'єктів, кількості новостворюваних робочих місць на підприємствах різних форм власності, потреби в кадрах в розрізі професій, джерел комплектування, в т. ч. з участю служби зайнятості.

2. Створення автоматизованого банку даних про потребу новостворених та модернізованих робочих місць в необхідних спеціалістах, його актуалізація.

3. Визначення джерел фінансування, напрямків профпідготовки та організації комплектування необхідними фахівцями новостворених та модернізованих робочих місць.

4. Розробка в районах міста програм подальшого розвитку підприємств, а також заходів вирішення питань вивільнення, перекваліфікації, перерозподілу працівників.

5. Сприяння створенню госпрозрахункових служб по наданню соціальних послуг на дому (перукарів, поварів, медичних сестер, прачок та інших).

6. Внесення пропозицій щодо механізму стимулювання модернізації та створення робочих місць, в т. ч. за рахунок інвестиційної та податкової політики.

7. Впровадження механізму стимулювання підприємств, установ і організацій, що активно сприяють розв'язанню проблем зайнятості населення шляхом створення робочих місць для працевлаштування.

8. Обстеження приватизованих та спільних підприємств щодо дотримання новими власниками законодавства про працю та зобов'язань, передбачених планом приватизації, договорами купівлі-продажу, в т. ч. збереження робочих місць.

9. Надання інформації міському центру зайнятості про втрати робочого часу на підприємствах і в організаціях міста в зв'язку з зупинками та скороченням виробництва у розрізі районів і підприємств.

10. Надання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності районним центрам зайнятості за місцезнаходженням, даних про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин.

11. Надання інформації міському центру зайнятості про наступне вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідацією.

12. Створення банку даних про вивільнюваних працівників за соціальним станом, рівнем освіти, професіями та віком.

13. Організація спільно з відділами кадрів зустрічей з працівниками підприємств, установ і організацій, де відбувається або передбачається вивільнення, їх інформування про послуги, які надає служба зайнятості, роз'яснення положень законодавства про зайнятість тощо.

14. Організація проведення групових та індивідуальних профконсультацій з працівниками підприємств, що реорганізуються, проводять скорочення штатів з метою психологічної підготовки вивільнюваних працівників до виходу на ринок праці.

15. Надання міському центру зайнятості списків про фактичне вивільнення працівників.

16. Реєстрація вивільнюваних працівників, які звернулися до служби зайнятості відповідно до законодавства про зайнятість та актуалізація бази даних згідно фактичного вивільнення.

17. Аналіз даних підприємств, установ та організацій щодо вивільнення працівників. Вивчення впливу обсягів вивільнення на стан ринку праці в місті. Внесення, при необхідності, пропозицій міськдержадміністрації щодо можливості регулювання вивільнення працівників, у тому числі і припинення вивільнення.

18. Встановлення контролю за своєчасним поданням підприємствами, установами та організаціями, міста інформації про працівників, які підлягають вивільненню, а в 10-денний термін - списків фактично вивільнених.

19. Надання допомоги вивільнюваним працівникам передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж в реалізації їх права на пенсію.

20. Сприяння у працевлаштуванні працівникам, які підлягають скороченню або перебувають у вимушених відпустках шляхом:

20.1. Передачі на підприємствах, де проходить або передбачається вивільнення, даних про стан ринку праці, про наявність вільних робочих місць і вакантних посад; передачі на підприємства, де є потреба у робочій силі, даних про професійно-кваліфікаційний склад працівників, які вивільнюються;

20.2. Організації виїзних ярмарків на підприємствах, де проводиться скорочення;

20.3. Організації навчання суміжним професіям та підвищення кваліфікації;

20.4. Залучення до тимчасової зайнятості на громадських роботах.

21. Розробка методичних рекомендацій про порядок організації зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників.

22. Передбачення в Регіональній угоді між Київською держадміністрацією та Київською міськпрофрадою спільних дій щодо соціального захисту працівників, вивільнюваних із підприємств, організацій всіх форм власності.

23. Доведення до роботодавців, органів місцевого самоврядування рекомендацій про розроблення і здійснення заходів щодо запобігання на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання масовим звільненням працюючих з ініціативи власника, проведення спільних консультацій щодо вжиття заходів, спрямованих на сприяння працевлаштуванню працівників, що вивільняються.

24. Сприяння укладенню колективних договорів на підприємствах, в організаціях та установах всіх форм власності з метою соціального захисту працюючих в умовах скорочення виробництва і неповної зайнятості.

25. Сприяння прийняттю взаємних зобов'язань сторін при укладанні колективних договорів щодо забезпечення зайнятості працюючих.

26. Здійснення контролю і колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин та узгодження інтересів найманих працівників і власників.

27. Вивчення та впровадження міжнародного досвіду щодо організації зайнятості населення.

28. Надання службі зайнятості даних щодо комплектування кадрами, в разі необхідності - за рахунок підготовки та перепідготовки.

29. Подання в районні центри зайнятості повної інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, у т. ч. для неконкурентоспроможних громадян.

30. Проведення додаткової роботи у пошуках вакансій, використовуючи ділове партнерство з комерційними фірмами по працевлаштуванню, оголошення в засобах масової інформації, оперативний телефонний зв'язок та відвідування підприємств, установ і організацій тощо.

31. Встановлення контролю за своєчасним і повним поданням підприємствами, організаціями та установами міста всіх форм власності даних про вільні робочі місця і вакантні посади.

32. Забезпечення реєстрації громадян, що звернулися до служби зайнятості як таких, що шукають роботу на загальних підставах.

33. Розвиток та актуалізація загальноміської автоматизованої бази даних про вільні робочі місця та вакантні посади. Створення та введення в дію інформаційно-довідкової системи зайнятості населення.

34. Створення модемного зв'язку між підрозділами міської служби зайнятості для актуалізації бази даних про потребу у працівниках та оперативного вирішення питань зайнятості.

35. Актуалізація автоматизованої бази даних спеціалістів, які з різних причин бажають змінити місце роботи.