Відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 18 грудня 2008 року N 694-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості", опублікованого в газеті "Урядовий кур'єр" від 3 лютого 2009 року N 18.

Підставою для звернення є невідповідність названого Закону Конституції України.

1. Законом тимчасово, до 1 січня 2011 року, звільняються від сплати ввізного мита обладнання та комплектуючі вироби до нього товарних груп 84, 85, 90 УКТ ЗЕД (зокрема: машини, обладнання і механічні пристрої, їх частини; електричні машини та обладнання, їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку; телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя; прилади та апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, контрольні, вимірювальні, прецизійні; медичні або хірургічні; їх частини та приладдя), які не виробляються в Україні та ввозяться на митну територію України промисловими підприємствами. Також звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість основні фонди, матеріали, обладнання, устаткування та комплектуючі вироби, крім підакцизних товарів, які ввозяться промисловими підприємствами з метою створення нових виробництв із впровадженням енергозберігаючих технологій, у тому числі ввезення таких товарів як внесків до статутних фондів цих підприємств (статті 1 і 2 розділу I) .

За Конституцією України держава прагне до збалансованості бюджету України (частина третя статті 95) , Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92) .

Конституційний Суд України у Рішенні від 27 листопада 2008 року N 26-рп/2008 року (справа про збалансованість бюджету) сформулював свою правову позицію, за якою положення частини третьої статті 95 Конституції України "держава прагне до збалансованості бюджету України" у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами і такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України.

Бюджетним кодексом України одним з основних принципів бюджетної системи визначено принцип збалансованості, що полягає у відповідності здійснення витрат бюджету обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період (пункт 2 частини першої статті 7) , а також установлено, що до проектів законів, набрання чинності якими в поточному чи наступному бюджетних періодах призведе до збільшення видатків або скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та/або пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків (абзац перший частини другої статті 27) .

Надання Законом, що оспорюється, окремим суб'єктам господарювання низки податкових пільг без відповідного компенсаційного механізму призведе до розбалансування бюджету України внаслідок недовиконання його доходної частини через зменшення бази її нарахування, спричинить невиконання державою фінансових зобов'язань перед громадянами та територіальними громадами.

Відтак, положення Закону щодо надання податкових пільг суб'єктам господарювання суперечить наведеним нормам Конституції України, Бюджетного кодексу України, не відповідає правовій позиції Конституційного Суду України.

2. Законом також установлено, що порядок ввезення, перелік промислових підприємств та обсяги товарів, які ввозитимуться такими підприємствами і на які поширюватимуться зазначені податкові пільги, встановлюються Кабінетом Міністрів України (статті 1 і 2 розділу I) .

Згідно з Конституцією України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67) , система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92) . Таким чином, Конституцією України закріплено принцип законодавчого визначення видів податків і зборів, порядку і розмірів їх стягнення, оскільки лише в разі встановлення їх законом у платника податків виникає зобов'язання щодо сплати відповідних податків і зборів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 5 квітня 2001 року N 3-рп/2001 (справа про податки) зазначив, що "за Конституцією України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67); система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України (пункт 3 частини першої статті 85) як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75)".

За таких обставин покладення Законом, що розглядається, на Кабінет Міністрів України встановлення порядку ввезення, переліку промислових підприємств та обсягів товарів, на які поширюватимуться податкові пільги, не відповідає зазначеним положенням статей 67 та 92 Конституції України.

Наведене положення Закону щодо встановлення Урядом переліку промислових підприємств та обсягів товарів, на які поширюватимуться зазначені податкові пільги, за відсутності в Законі критеріїв, якими Кабінет Міністрів України має при цьому керуватися, також порушує приписи Конституції України щодо захисту державою прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівності перед законом, захисту конкуренції у підприємницькій діяльності (частина четверта статті 13 та частина третя статті 42) .

3. Законом, який оскаржується, встановлено на період до 1 січня 2011 року, що здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти здійснюється у вітчизняних виробників цих товарів, робіт і послуг, крім товарів, які не виробляються в Україні.

Цим надаються переваги вітчизняним виробникам товарів, робіт і послуг.

Як вже зазначалося, Конституцією України закріплено принцип забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності (частина третя статті 42) .