Галузеву угоду (далі - Угода) укладено на двосторонній основі між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України (далі - Міністерство) в особі Міністра Попова Олександра Павловича, з одного боку, і Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (далі - ЦК профспілки) в особі голови Романюка Олексія Івановича, з другого боку.

Сторони визнають Угоду як чинний правовий акт, на підставі якого здійснюється регулювання трудових відносин та соціально-економічних питань в житлово-комунальному господарстві.

Угоду укладено згідно з чинним законодавством та Генеральною угодою.

Прийняті сторонами зобов'язання та норми поширюються на всіх найманих працівників та роботодавців, що перебувають у сфері дії суб'єктів Угоди, і є обов'язковими для виконання.

Норми і положення цієї Угоди є мінімальними гарантіями. Угода не обмежує прав підприємств установлювати в колективних договорах за рахунок власних коштів додаткові трудові та соціально-побутові гарантії і пільги.

Сторони рекомендують Кримському республіканському, обласним, міським комітетам (радам) профспілки укласти регіональні угоди з відповідними господарськими органами житлово-комунального господарства.

Сторони сприяють роботодавцям, профспілковим органам у проведенні переговорів, укладенні регіональних угод та колективних договорів, внесенні до них змін.

Угода продовжує діяти у випадку зміни складу, структури або найменування однієї із Сторін.

Прийняті Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України нові нормативно-правові акти, що забезпечують більш високі гарантії та пільги, ніж передбачено Галузевою угодою, мають пріоритет перед відповідними положеннями Угоди.

Сторони, які уклали Угоду, не можуть в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов'язань. Зміни і доповнення до Угоди протягом терміну її дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою Сторін.

Сторони домовились під час дії Угоди вживати заходів щодо усунення передумов виникнення колективних трудових спорів (конфліктів), а у разі їх виникнення прагнути до їх вирішення із застосуванням примирних процедур.

Угода набирає чинності з дати підписання її сторонами і діє до укладення нової.

Міністерство зобов'язується:

2.1. Забезпечувати формування і реалізацію державної політики комплексного розвитку житлово-комунального господарства, спрямовану на підвищення рівня забезпеченості населення і господарського комплексу житлово-комунальними послугами та поліпшення їх якості.

2.2. На виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки здійснювати заходи, спрямовані на:

- організацію ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг;

- поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;

- забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі;

- приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до економічно обґрунтованого рівня, що забезпечує повне відшкодування витрат на їх виробництво;

- поетапну заміну пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, які надаються малозабезпеченим верствам населення, адресними грошовими виплатами;

- технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг;

- розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань регулювання відносин у житлово-комунальній сфері.

2.3. Домагатися збільшення в Державному бюджеті видатків на фінансування заходів щодо розвитку житлово-комунального господарства.

2.4. Вживати заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємств, реструктуризації їх боргів, створення умов для погашення заборгованості із заробітної плати та своєчасної її виплати.

2.5. Домагатися запровадження механізму взаємовідносин органів місцевого самоврядування з підприємствами-постачальниками житлово-комунальних послуг на основі укладення договорів, що регламентують обсяги послуг, їх якість, надійність, тарифи, а також обумовлюють гарантії їх фінансування.

2.6. Сприяти поліпшенню стану соціально-трудових відносин на підприємствах, усуненню колективних трудових конфліктів, розробленні та реалізації заходів для посилення мотивації до праці, удосконалення її оплати, організації та нормування.

2.7. Надавати підприємствам галузі постійну методичну, консультативну і правову допомогу.

2.8. Захищати і представляти інтереси підприємств у вищих органах державного управління.

3.1. Сторони домовились:

3.1.1. Організація оплати праці на підприємствах і в організаціях здійснюється відповідно до Закону України "Про оплату праці", Кодексу законів України про працю, нормативних актів з питань оплати праці, Генеральної, цієї Угоди, регіональних угод.

3.1.2. Умови формування фондів оплати праці на підприємствах визначаються у колективному договорі. Порядок регулювання фондів оплати праці підприємств-монополістів визначається Кабінетом Міністрів України.

Підприємства формують фонд оплати праці з урахуванням обсягів виробничої діяльності, чинних норм обслуговування і нормативів чисельності, продуктивності праці та індексу зростання цін і коригують його за умови збільшення обсягів виробництва (послуг) або підвищення продуктивності праці, рівня якості робіт та послуг.

3.1.3. Мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника I розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Встановити:

- єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів згідно з додатком 1 до цієї Угоди;

- коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника I розряду (місячної тарифної ставки) за підгалузями та видами робіт до встановленої угодою мінімальної тарифної ставки робітника і розряду та коефіцієнти співвідношень мінімальної місячної тарифної ставки (окладу) за просту кваліфіковану працю згідно з додатком 2 до цієї Угоди;

- коефіцієнти співвідношень розмірів тарифних ставок (окладів) технічних службовців до встановленого Угодою мінімального розміру місячної тарифної ставки (окладу) за просту некваліфіковану працю згідно з додатком 3 до цієї Угоди;

- коефіцієнти співвідношень розмірів місячних посадових окладів керівних працівників, професіоналів і фахівців до мінімальної тарифної ставки робітника і розряду основного виробництва(мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії) згідно з додатком 4 до цієї Угоди

Зазначені коефіцієнти є мінімальними гарантіями в оплаті праці.

3.1.4. Встановити перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів згідно з додатком 5 до цієї Угоди.

3.1.5. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємством самостійно у колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством, генеральною, галузевою та регіональними угодами.

3.1.6. Конкретні розміри основної заробітної плати (тарифні ставки, відрядні розцінки, посадові оклади) встановлюються з урахуванням посади, що обіймається, кваліфікації працівника, складності і умов роботи за повністю виконану місячну, денну, годинну норму праці (обслуговування) з дотриманням норм і гарантій, визначених чинним законодавством і цією Угодою.

Мінімальна годинна тарифна ставка розраховується виходячи із середньомісячної норми часу - 167 годин.

Конкретні розміри доплат, надбавок, премій, винагород, інших виплат, що стимулюють підвищення продуктивності праці, виконання роботи понад установлені норми праці, підвищення якості продукції (послуг), за особливі умови праці, зниження виробничих затрат тощо установлюються в колективному договорі в залежності від результатів роботи працівника або його особистого вкладу в кінцеві результати роботи підрозділу, підприємства.

3.1.7. Для працівників підприємств, виробництв, цехів та інших підрозділів, які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній діяльності галузі чи підприємства, умови оплати праці можуть встановлюватися з дотриманням гарантій, визначених для тих галузей, до яких вони належать за характером виробництва.

3.1.8. Вважати оптимальним співвідношення посадового окладу (тарифної ставки) у середній заробітній платі працівників не менше 70 відсотків.

Рекомендувати передбачати у регіональних угодах та колективних договорах:

- встановлення частки основної заробітної плати у середній на рівні, не менш ніж досягнутий на 1 січня поточного року.

- збільшення частки витрат на оплату праці у валових витратах на виробництво та випереджаюче зростання тарифної ставки робітника I розряду відносно темпів зростання середньої заробітної плати для забезпечення підвищення на підприємствах і в організаціях заробітної плати працівникам, у яких вона нижче ніж прожитковий мінімум;

- спрямування коштів підприємств, що вивільняються в результаті зменшення податкового навантаження на ці підприємства, на підвищення заробітної плати з встановленням частки цієї суми у колективному договорі.

3.1.9. Класифікація робіт за відповідними тарифними розрядами, віднесення робітників до певних кваліфікаційних розрядів, а керівників, професіоналів і фахівців до кваліфікаційних категорій провадиться роботодавцями згідно з тарифно-кваліфікаційними довідниками за погодженням з профспілковими органами.

Присвоєння та підвищення кваліфікаційних категорій професіоналам і фахівцям провадиться за результатами атестації.

3.1.10. Сторони домовились вживати заходів до зростання протягом дії цієї Угоди реальної заробітної плати працівників.

Забезпечити збільшення частки працівників, які отримують заробітну плату вище прожиткового мінімуму, не менш як на 10 відсоткових пунктів щороку.

3.1.11. Підприємства здійснюють заходи щодо упорядкування чинних норм і нормативів праці, систем матеріального заохочення.

Для нормування праці робітників рекомендується використовувати чинні галузеві і міжгалузеві норми і нормативи з праці. Якщо на окремих видах робіт відсутні технічно обґрунтовані норми виробітку або умови технології і організації праці не відповідають умовам, закладеним у міжгалузевих і галузевих нормах і нормативах, підприємства організовують опрацювання відповідних трудових нормативів в установленому порядку і затверджують їх за погодженням з профспілковим комітетом.

Конкретний перелік нормативів з праці, який застосовується на підприємстві, включається до колективного договору.

3.1.12. Керівникам підприємств та профспілковим комітетам забезпечити контроль за своєчасною виплатою поточної заробітної плати працівникам. Заробітну плату виплачувати у терміни, передбачені колективним договором, але не рідше ніж двічі на місяць.

Втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати підлягають компенсації відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність керівника за несвоєчасну виплату заробітної плати визначається відповідно до законодавства.

3.1.13 Індексацію заробітної плати працівників проводити відповідно до діючого законодавства.

3.1.14. Домагатися укладення на підприємствах колективних договорів та внесення до них конкретних зобов'язань щодо обсягів та строків погашення заборгованості із заробітної плати та здійснювати контроль за їх виконанням, зокрема, в частині своєчасної виплати заробітної плати.

3.1.15. У разі наявності на підприємстві заборгованості із заробітної плати щомісяця надавати працівникам витяги з розрахункової відомості (особового рахунка) по заробітній платі працівника з даними про дату утворення і розміри заборгованості та розміри нарахованої компенсації за затримку виплати заробітної плати.

3.1.16. З метою забезпечення права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, а також захисту прав трудящих у сфері оплати праці, використати усі засоби впливу для повної ліквідації заборгованості з виплати заробітної плати.

3.1.17. Рекомендувати керівникам підприємств під час укладення колективних договорів передбачати:

- створення спільних представницьких комісій з метою усунення причин виникнення боргів із заробітної плати;

- складання помісячних графіків погашення заборгованості із заробітної плати та забезпечення контролю за їх виконанням.

3.1.18. Здійснювати дієвий контроль за дотриманням на підприємствах законодавчих та нормативних актів про оплату праці колективних договорів, цієї Угоди. Установити, що у разі виникнення на підприємстві (в установі, організації) заборгованості із заробітної плати терміном понад один місяць, органи виконавчої влади, об'єднання роботодавців і профспілкові органи вживають ефективних заходів до її ліквідації.

Дотримуватися норм чинного законодавства щодо розірвання контрактів з керівниками підприємств (установ, організацій), де сума заборгованості із заробітної плати, протягом наступного місяця не зменшується.

3.1.19. Домагатись включення до тарифів на житлово-комунальні послуги витрат на оплату праці персоналу підприємства, виходячи із затвердженого штатного розпису, встановлених на підприємстві тарифних ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, гарантійні та компенсаційні виплати) в розмірах, не нижчих передбачених галузевою та регіональними угодами норм і гарантій.

3.2. Рекомендувати керівникам підприємств впроваджувати технічно обґрунтовані норми і нормативи для всіх категорій працюючих. Зміну умов праці здійснювати тільки за умови наявності економічних та соціальних обґрунтувань та за погодженням з профспілковим комітетом не менше ніж за місяць до їх введення.

3.2. Міністерство зобов'язується:

- здійснювати моніторинг у сфері нормування праці, забезпечувати розроблення нових, перегляд діючих галузевих норм праці відповідно до сучасного рівня техніки, технології виробництва і праці;

- визначати переліки міжгалузевих і галузевих норм і нормативів праці, що рекомендуються для застосування на підприємствах галузі.

4.1. Сторони домовились всіма наявними засобами сприяти дотриманню на підприємствах законодавства про працю, встановлення договірним шляхом норм, спрямованих на продуктивну працю, створення умов для повноцінного відпочинку працівників, як необхідного фактору відновлення працездатності.

4.2. Сторони встановили:

4.2.1. Підприємство забезпечує дотримання встановлених законодавством норм тривалості робочого часу для всіх категорій працівників. Порядок встановлення вихідних днів визначається колективним договором відповідно до чинного законодавства.

Підприємства можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу на умовах, визначених колективним договором за рахунок прибутку.

Час початку і закінчення роботи, багатозмінний режим роботи, поділ робочого дня на частини у випадках, передбачених законодавством, застосування підсумованого обліку робочого часу погоджується з профспілковим комітетом і обумовлюється у колективному договорі.

4.2.2. Залучення працівників до надурочних робіт може здійснюватися лише з дозволу профспілкового комітету у випадках, передбачених чинним законодавством.

4.2.3. Підприємство надає працівникам щорічну оплачувану відпустку тривалістю, що встановлюється згідно з чинним законодавством.

Колективним договором може бути передбачена можливість надання додаткових порівняно з законодавством днів відпусток для деяких категорій працівників за рахунок власних коштів підприємств.

4.2.4. Працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка до 7 календарних днів як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу. Список професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день і конкретний термін відпустки, визначається у колективному договорі. Орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем наведено у додатку 6 до цієї Угоди.

4.2.5. Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (статті 7 і 8 Закону України "Про відпустки" надаються працівникам, зайнятим у несприятливих умовах праці за Списками виробництв, цехів, професій і посад, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 N 1290 (додаток 1 і 2).

Конкретна тривалість цих відпусток встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці (стаття 7 Закону) та часу зайнятості працівника в цих умовах.

4.2.6. Контракт, як форма трудового договору, застосовується тільки щодо перших керівників підприємств та у випадках, прямо передбачених законами України.

4.2.7. Рішення щодо запровадження неповного робочого дня (тижня) приймаються роботодавцем після попередніх переговорів з профспілковою стороною колективного договору з додержанням вимог, передбачених статтею 32 КЗпП України. Результат переговорів оформлюється протоколом і є підставою для прийняття рішення на обумовлених умовах та порядку.

4.2.8. Сприяти створенню комісій з вирішення трудових спорів на підприємствах з кількістю працюючих 15 осіб і більше та сприяти підвищенню ефективності розгляду ними трудових спорів.

4.2.9. З метою підвищення рівня правової підготовки сторін колективних договорів і угод та ефективного контролю за їх виконанням сторони домовились щорічно проводити для представників власників і профспілок навчання протягом 2-4 днів із збереженням заробітної плати за місцем основної роботи.

5.1. Сторони домовились спільними діями:

- домагатись розширення можливостей для повної та продуктивної зайнятості;

- запобігати масовим звільненням працівників;

- організовувати підготовку та перепідготовку працівників відповідно до потреб виробництва, підвищення їх кваліфікації.

5.2. Рекомендувати підприємствам передбачати у колективних договорах:

- заходи до ефективного використання робочої сили, скорочення непродуктивних втрат робочого часу;

- обов'язки адміністрації щодо забезпечення підготовки до роботи робочих місць, обсягів робіт і зайнятості працівників: заходи щодо професійної підготовки і перепідготовки працівників, що вивільнюються, до настання строку розірвання трудового договору, створення страхових фондів на випадок безробіття;

- підготовку кадрів у навчальних закладах на договірних умовах, навчання другим та суміжним професіям, підвищення кваліфікації працівників не рідше одного разу на 5 років;

- проведення з профспілковими органами взаємних консультацій з проблем зайнятості працівників, що вивільнюються, надання соціальних гарантій і встановлення джерел їх фінансування.

5.2.1. Рекомендувати зберігати за працівниками, що направляються на перепідготовку з відривом від виробництва у зв'язку із скороченням штатів, середню заробітну плату на встановлений період навчання за рахунок валових витрат.

5.2.2. У разі банкрутства, санації або ліквідації підприємства роботодавець спільно з профспілковим комітетом створюють наглядові комісії з питань дотримання законодавства та соціального захисту вивільнюваних працівників.

5.2.3. Підприємство розглядає питання щодо ліквідації, реорганізації, перепрофілювання або зміни форми власності тільки за участю профспілкового органу. У разі виникнення об'єктивних причин, через які неминучі масові звільнення працюючих з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, здійснювати їх лише за умови попереднього (не менше ніж за 3 місяці) письмового повідомлення відповідного профоргану про причини і обсяги скорочень, терміни вивільнення. спеціальності та кваліфікації працівників, що підлягають вивільненню.

Власник або уповноважений ним орган не пізніше 3-х місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Професійні спілки мають право вносити пропозиції власнику або уповноваженому ним органу про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов'язаних з вивільненням працівників.

5.2.4. Сторони домовились ввести контроль за дотриманням на підприємствах вимог ст. 113 КЗпП щодо визнання простоїв не з вини працівників і відповідної оплати часу цих простоїв.

5.2.5. Підприємства забезпечують працівникам, вивільнюваним з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, протягом 2 років переважне праве на укладення трудового договору у разі виникнення потреби прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

5.2.6. Встановити, що випускникам вищих та професійно-технічних навчальних закладів, які навчаються на замовлення чи за договорами з підприємствами, гарантується обов'язкове працевлаштування на цих підприємствах.

Сторони домовилися:

6.1. Здійснювати контроль та надавати допомогу підприємствам у виконанні галузевої програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого побуту.

6.2. Брати участь у розробленні та погодженні нормативно-правових актів з охорони праці.

6.3. Організовувати навчання і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 N 15 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511.

6.4. Здійснювати облік випадків виробничого травматизму, профзахворювань; регулярно аналізувати їх причини, розробляти рекомендації та заходи щодо їх усунення.

6.5. Сприяти атестації робочих місць із шкідливими умовами праці для визначення пільгового пенсійного забезпечення та надання інших пільг та компенсацій працюючим на підприємствах галузі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442.

6.6. Сприяти здійсненню комплексу заходів щодо соціального захисту працюючих згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

6.7. Рекомендувати адміністраціям підприємств та профспілковим органам відповідно до Закону України "Про охорону праці", у редакції від 21.11.2002:

- створювати в кожному структурному підрозділі і на робочих місцях умови праці, які б відповідали вимогам Закону, а також забезпечувати надання працівникам прав, гарантованих чинним законодавством;

- організовувати проведення попереднього (під час прийому на роботу) та періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та на роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці;

- створювати на підприємствах служби охорони праці і передбачити у положеннях та статутах повноваження цих служб;

- забезпечувати перегляд посадових інструкцій працівників у всіх ланках управління та виробництва з урахуванням конкретних обов'язків, прав та відповідальності за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці;

- забезпечувати працівників необхідним спецодягом, взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту відповідно до нормативів та колективного договору;

- вивільнювати жінок з важких і шкідливих для здоров'я робіт;

- забезпечувати підготовку спеціалістів для проведення аварійних робіт та створення відповідних тренажерних центрів для відпрацювання практичних навичок безпечного їх виконання;

- надавати всіляку допомогу і підтримку непрацюючим інвалідам, які стали інвалідами внаслідок травм на виробництві і профзахворювань.

6.8. При укладенні колективних договорів встановити розмір одноразової допомоги потерпілим від нещасних випадків відповідно до вимог чинного законодавства.

6.9. Вжити заходів щодо погашення заборгованості з виплати сум відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, а також сім'ям і утриманцям загиблих на виробництві, яка утворилася до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Нараховувати компенсацію втрати частини цих сум у зв'язку з порушенням термінів їх виплати згідно з чинним законодавством.

6.10. Розглядати на засіданні колегії Міністерства за участю ЦК галузевої профспілки стан безпеки праці на виробництві, виробничий травматизм, професійні захворювання та вживати заходи по поліпшенню становища з цих питань.

Сторони домовились:

7.1. Питання соціального розвитку, надання працюючим соціальних гарантій, пільг та компенсацій понад передбачених законодавством вирішується керівником підприємства і профспілковим комітетом за рахунок власних коштів.

Перелік цих гарантій, пільг та компенсацій включається до колективного договору.

7.2. У разі банкрутства або ліквідації підприємства працівникам гарантується виплата компенсацій, передбачених чинним законодавством.

7.3. Керівник підприємства здійснює заходи щодо розширення страхування життя і здоров'я працівників та майна підприємства відповідно до чинного законодавства.

7.4. Підприємство не допускає зміни форм власності, перепрофілювання чи ліквідації об'єктів соціально-культурного призначення, які були збудовані за кошти трудового колективу, без згоди профспілкового комітету.

7.5. Цією Угодою рекомендується встановлювати в колективних договорах гарантії, заохочувальні та компенсаційні виплати за рахунок власних коштів, зокрема:

- надання відпусток за сімейними обставинами (одруження, народження дитини, смерть рідних, близьких родичів та інші випадки);

- здешевлення вартості харчування в їдальнях, буфетах, профілакторіях, дитячих оздоровчих закладах, часткова компенсація або ж допомога у придбанні продуктів харчування:

- надання пільгової оплати житлово-комунальних послуг, виділення за пільговими цінами палива для опалення приватних будинків, будівельних матеріалів у разі індивідуального будівництва тощо;

- здешевлення вартості утримання дітей у дитячих дошкільних закладах;

- надання матеріальної допомоги працівникам у разі виникнення у них скрутного становища, пов'язаного із стихійним лихом, похованням, звільненням працівників за ініціативи адміністрації, при народженні дитини багатодітним та малозабезпеченим сім'ям тощо;

- надання матеріальної допомоги членам ЖБК, а також безпроцентних позик працівникам на будівництво індивідуальних житлових будинків;

- надання пільгових путівок на лікування ветеранам праці, колишнім працівникам, які вийшли на пенсію;

- виділення коштів на здешевлення лікування працівників;

- заохочення працівників і ветеранів підприємства у зв'язку із святами, ювілейними датами;

- надання одноразової допомоги молодим сім'ям та працівникам, які повернулися на підприємства після демобілізації з армії.

ЦК профспілки зобов'язується:

8.1. На підставі чинного законодавства і відповідно до цієї Угоди постійно захищати правові, економічні, соціальні і професійні інтереси членів профспілки та їх сімей. Сприяти зниженню соціальної напруги в трудових колективах.

Забезпечити громадський контроль за дотриманням трудового законодавства та захист прав та інтересів працівників галузі, особливо при ліквідації підприємств, скороченні виробництва, зміни форм власності підприємства, у разі необхідності представляти їх інтереси в судах, органах державного управління і надавати членам профспілки безкоштовну юридичну допомогу, консультації.

8.2. Узагальнювати вимоги і пропозиції профспілкових комітетів і трудових колективів, домагатися їх вирішення у відповідних органах.

8.3. Сприяти здійсненню заходів, спрямованих на реформування житлово-комунального господарства, проводити роз'яснювальну роботу в трудових колективах щодо державної політики та ролі профспілки і трудових колективів у реформуванні галузі.