Заслухавши й обговоривши інформацію заступника голови Ради суддів України Волкова О.Ф. щодо ситуації, яка склалася у зв'язку із затвердженням Указом Президента України від 20 березня 2006 р. N 242/2006 Плану заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленням Указом від 10 травня 2006 р. N 361/2006 Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, а також підготовкою Міністерством юстиції України проекту Закону "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо вдосконалення законодавства про судоустрій", Рада суддів України, вважає за необхідне заявити таке.

1. Рада суддів України підтримує ідею розроблення і затвердження Концепції подальшого здійснення судово-правової реформи в Україні (далі - Концепція), оскільки відповідна Концепція, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. N 2296-XII, втратила значення програмного документа, а заходи найвищого законодавчого органу в напрямі розбудови судової влади та судочинства відзначаються непослідовністю й суперечливістю.

Нова Концепція має бути розроблена за участю професійних суддів і затверджена Верховною Радою України як єдиним державним органом, який відповідно до пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 85 Конституції України визначає правову політику держави, приймає закони та визначає режим фінансування їхньої реалізації.

2. У Концепції необхідно передбачити першочергові та перспективні заходи, спрямовані на забезпечення ефективної діяльності судової влади як незалежної і самостійної складової державної влади.

До першочергових належать заходи, які можна здійснити без внесення змін до Конституції України. Насамперед це заходи, спрямовані на подолання кризових явищ у судочинстві, зокрема:

1) реформування процесуального і законодавства з метою істотного зменшення навантаження на суди;

2) удосконалення законодавства, яке регулює добір і навчання суддівських кадрів, призначення й обрання суддів, призначення їх на адміністративні посади, заохочення та притягнення до відповідальності;

3) істотне поліпшення матеріально-технічного забезпечення діяльності судів, надання їм належних приміщень, необхідних нормативних матеріалів;

4) удосконалення і законодавче закріплення системи оплати праці суддів та працівників апаратів судів. До перспективних мають бути віднесені ті заходи, здійснення яких пов'язане із внесенням змін до Конституції України, зокрема, спрямованих на усунення нечіткості й суперечливості окремих її положень щодо побудови і функціонування судової системи.

3. Існуюча система судів загальної юрисдикції потребує вдосконалення з метою реалізації основних засад судочинства, визначених Конституцією України, а також виконання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права на судовий захист.

Реформування судової системи доцільно провести в два етапи. На першому необхідно вжити заходів, спрямованих на поліпшення вже існуючої системи: завершити створення окружних та апеляційних адміністративних судів; створити Апеляційний суд України; скоротити в розумних межах кількість військових судів і суддів; удосконалити законодавство, яке регулює внутрішню (непроцесуальну) діяльність судів.

Другий етап слід розпочати із внесення змін до Конституції України. На розвиток чинних положень ч. 2 ст. 6 Основного Закону треба визначити систему органів судової влади; суди, органи суддівського самоврядування, Державна судова адміністрація України, Вища рада юстиції, кваліфікаційні комісії суддів, Академія (Вища національна школа) суддів України.

Після внесення відповідних змін до ст. 125 Конституції України має бути створено в законодавчому порядку триланкову судову систему, яка за принципами побудови відповідатиме всім стандартам і традиціям абсолютної більшості європейських країн (суди першої інстанції, апеляційні суди, Верховний Суд України як касаційний суд).

Зі статей 124, 127, 129 Конституції України необхідно виключити положення про участь у судочинстві присяжних, оскільки ця процедура є малоефективною і до того ж пов'язана зі значними витратами. Водночас доцільно зберегти інститут народних засідателів, що відповідатиме не тільки вітчизняним традиціям, а й практиці більшості європейських держав, які допускають участь представників народу у здійсненні правосуддя на тих само засадах.

4. Рада суддів України вважає неможливим реформувати судову систему без внесення змін до Конституції України.

Ідея щодо суцільної спеціалізації цієї системи і перетворення її на чотириланкову не узгоджується з положеннями ст. 125 Основного Закону. Доказів на користь того, що така система функціонуватиме більш ефективно, ніж існуюча, немає. Навпаки, у разі її запровадження буде обмежено доступ громадян до правосуддя.

Пропозиція про створення Вищого цивільного і Вищого кримінального судів України, які здійснюватимуть касаційні повноваження замість Верховного Суду України, є деструктивною. Її реалізація поряд з іншими негативними наслідками призведе до того, що найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції не зможе забезпечити однакове застосування ними законів.

Не підтримує Рада суддів України і ідею створення щонайменше 27 окружних кримінальних судів з одночасним позбавленням апеляційних судів повноважень із розгляду справ по першій інстанції та ліквідацією Апеляційного суду України. Втілення цієї ідеї в життя спричинить погіршення якості розгляду найбільш складних справ та значні фінансові витрати.

За судами обласного рівня треба залишити право на розгляд по першій інстанції окремих категорій кримінальних справ. При цьому буде збережено кадровий потенціал, набутий позитивний досвід, не кажучи вже про істотну економію фінансових ресурсів. На думку більшості членів Ради суддів України, до підсудності цих судів необхідно віднести й окремі, найбільш складні категорії цивільних справ, які місцеві суди з організаційних чи кадрових причин не можуть розглянути на належному рівні.