Рада глав урядів Співдружності Незалежних Держав вирішила:

затвердити Програму спільних заходів боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (додається).

Вчинено в місті Москві 12 березня 1993 року в одному оригінальному примірнику російською мовою. Цей примірник зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить державам, що підписали цю Угоду, його завірену копію.

Криміногенна обстановка у більшості держав-учасниць Співдружності в останній час гостро ускладнилася. Зростання злочинності, особливо її організованих форм, викликає зростаюче незадоволення населення і представляє реальну загрозу національній безпеці і процесу реформ, що проводяться у суверенних державах, а також використовується певними політичними силами для нагнітання страху і недовіри до законних органів влади та правопорядку. Організована злочинність стає суттєвим фактором посилення соціальної напруженості, перешкоджає оздоровленню фінансово-економічного стану, упорядкуванню споживчого ринку, сприяє деформації нових форм економічних відносин, а також морально-психологічній деградації окремих прошарків населення. Набирають силу небезпечні процеси зрощування економічної та загальнокримінальної злочинності, ватажків злочинних груп з корумпованими посадовими особами органів влади і управління. Соціально небезпечних масштабів у державах-учасницях Співдружності досягли наркоманія і паразитуючий на ній наркобізнес.

По суті на території колишнього Союзу РСР зберігся "єдиний криміногенний простір". Підписана 22 січня 1993 року главами держав Співдружності Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ, а також угоди, що укладені міністерствами внутрішніх справ держав-учасниць Співдружності, повинні слугувати правовою основою для співробітництва і взаємодії органів внутрішніх справ держав-учасниць Співдружності.

Обстановка, що склалася, потребує вжиття ефективних спільних заходів протидії, використання професійних контактів, що склались у попередні роки, інформаційних, науково-технічних та інших можливостей і створення ефективного механізму протидії.

Глави урядів вважають за необхідне відповідно національним законодавствам виконати таке: