Відповідно до Угоди між урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про погоджені принципи податкової політики від 13 березня 1992 р. (стаття 4) і з метою забезпечення єдиного методологічного підходу до укладення угод про запобігання подвійного оподаткування прибутків і майна Глави урядів держав-учасниць Співдружності домовилися використовувати між собою і з третіми країнами типову угоду з цього питання (додається).

ВЧИНЕНО в місті Ташкенті 15 травня 1992 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається в архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить державам, що підписали цей Протокол, його завірену копію.

домовилися про нижченаведене:

1. Ця Угода застосовується до осіб, що є особами з постійним місцем перебування в одній або обох Договірних Державах.

2. Для цілей цієї Угоди термін "особа з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі" означає будь-яку особу або будь-яке утворення, що по законодавству цієї Держави підлягає в ньому оподаткуванню на основі свого місця проживання, постійного місцеперебування, місця реєстрації в якості юридичної особи або будь-якого іншого аналогічного критерію.

У випадку, якщо прибуток отримується повним товариством, партнерством або фондом, постійне місцеперебування цього повного товариства, партнерства або фонду визначається відповідно до місця його реєстрації.

3. Якщо відповідно до положення пункту 2 особа, що не є фізичною особою, є особою з постійним місцеперебуванням в обох Договірних Державах, вона вважається особою з постійним місцем перебування у тій Договірній Державі, у якій розташований її фактичний керівний орган.

4. Якщо відповідно до положення пункту 2 фізична особа є особою з постійним місцем проживання в обох Договірних Державах, її положення визначається в такий спосіб:

вона вважається особою з постійним місцем проживання в тій Договірній Державі, у якій вона володіє постійним житлом:

якщо вона володіє постійним житлом в обох Договірних Державах, вона вважається особою з постійним місцем проживання в Договірній Державі, у якій вона має найбільш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

якщо Держава, у якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо вона не володіє постійним житлом у жодній з Договірних Держав, вона вважається особою з постійним місцем проживання в тій Державі, у якій вона звичайно перебуває;

якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах, або якщо вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається особою з постійним місцем проживання в тій Договірній Державі, громадянином якої вона є;

якщо кожна з Договірних Держав розглядає її в якості свого громадянина або жодна з Держав не вважає її такою, компетентні органи Договірних Держав вирішують дане питання за взаємною згодою.

1. Ця Угода поширюється на податки з прибутків і майна або частини загального прибутку або загального майна, стягнутого відповідно до законодавства кожної з Договірних Держав незалежно від методу їх стягування.

2. Податки, на які поширюється ця Угода:

а) податки з прибутку і прибутків

б) податки на майно:

3. Ця Угода буде застосовуватися також до будь-яких по суті аналогічних податків, передбачених у п. 1 цієї статті, що будуть стягуватися після дати підписання цієї Угоди на додаток до існуючих податків або замість них, включаючи податки, по суті аналогічні тим, що у даний час діють в одній Договірній Державі, але відсутні в іншій Договірній Державі, і які в майбутньому будуть введені іншою Державою. Компетентні органи Договірних Держав будуть повідомляти один одному про істотні зміни в їхніх податкових законодавствах.

1. Для цілей цієї Угоди, якщо з контексту не випливає інше:

термін "Договірна Держава" означає в залежності від контексту, ______________, або _______;

термін " _____________" означає _____________.

При використанні в географічному розумінні зону і континентальний шельф, по відношенню до котрих __________ може здійснювати суверенні права і юрисдикцію відповідно до міжнародного права й у якій діє податкове законодавство _________;

термін "_____________ " означає ______________.

При використанні в географічному розумінні цей термін включає територіальне море, а також економічну зону і континентальний шельф, по відношенні до котрих __________ можуть здійснювати суверенні права і юрисдикцію відповідно до міжнародного права й у який діє податкове законодавство ________;

термін "особа" означає або фізичну особу, або партнерство, юридичну особу або інше утворення, створене за законами Договірної Держави і розглянуте як юридична особа для цілей оподаткування в цій Державі;

термін "компанія" означає будь-яке утворення, що розглядається як корпоративне об'єднання для цілей оподаткування, і включає, зокрема, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або іншу юридичну особу, або іншу організацію, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток;

термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським, річковим або повітряним судном, автотранспортним засобом або залізничним транспортом із місцем розташування фактичного керівного органу в одній з Договірних Держав винятково між пунктами, розташованими на території різних Договірних Держав;

термін "компетентний орган" означає:

стосовно до ________________________________________________;

стосовно до ________________________________________________.

2. При застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який невизначений у ній термін буде, якщо з контексту не випливає інше або якщо компетентні органи не прийдуть до загальної думки відповідно до процедури, передбаченої статтею 24, мати те значення, які він має по законодавству цієї Держави, що стосується податків, на які поширюється ця Угода.

1. Для цілей цієї Угоди термін "Постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через котре особа з постійним місцем перебуванням в одній Договірній Державі цілком або частково здійснює комерційну або іншу господарську діяльність в іншій Договірній Державі.

2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:

місце управління;

відділення;

контору;

фабрику;

майстерню;

рудник, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів.

3. Будівельний майданчик, будівельний, монтажний, шеф-монтажний або складальний об'єкт, або установка, або бурова установка або судно, що використовується для розвідки і розробки природних ресурсів, утворюють постійне представництво, тільки якщо тривалість пов'язаних з ними робіт перевищує 12 місяців. Компетентні органи Договірних Держав, у яких здійснюються ці роботи, можуть у виняткових випадках на основі клопотання особи, що здійснює ці роботи, не розглядати цю діяльність як таку, що створює постійне представництво й у тих випадках, коли тривалість цих робіт перевищує 12 місяців, але на термін не більше 24 місяців.

4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, наступні види діяльності особи з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі не будуть розглядатися як здійснювані нею в іншій Договірній Державі через постійне представництво:

використання споруджень виключно для цілей зберігання, демонстрації або відвантаження товарів або виробів, що належать цій особі;

утримування запасу товарів або виробів, що належать цій особі, виключно для цілей переробки іншою особою;

утримування постійного місця діяльності виключно для цілей закупівлі товарів або виробів або для збору інформації для цієї особи;

утримування постійного місця діяльності тільки для цілей здійснення будь-якої іншої діяльності підготовчого або допоміжного характеру в інтересах виключно цієї особи;

утримування постійного місця діяльності виключно для цілей підготовки до висновку, або просто підписання комерційних і інших контрактів від імені цієї особи;

утримування постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, згаданих у пункті 4.

5. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, якщо особа з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі здійснює діяльність в іншій Договірній Державі через агента, то вважається, що ця особа має постійне представництво в цій іншій Державі по відношенню до будь-якої діяльності, яку агент здійснює для цієї особи, якщо цей агент задовольняє кожну з наступних умов:

він має повноваження укладати контракти в цій іншій Державі від імені цієї особи;

він звичайно використовує ці повноваження;

він не є агентом із незалежним статусом, до якого застосовуються положення пункту 6;

його діяльність не обмежується видами діяльності, згаданими в пункті 4.

6. Вважається, що особа з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі не має постійного представництва в іншій Договірній Державі тільки в силу того, що вона здійснює комерційну діяльність у цій іншій Державі через брокера, комісіонера або будь-якого іншого агента з незалежним статусом, за умови, що ці особи діють у рамках звичайної комерційної діяльності.

7. Той факт, що компанія, що є особою із постійним місцем перебування в одній Договірній Державі, контролює або контролюється компанією, що є особою з постійним місцем перебування в іншій Договірній Державі або яка здійснює комерційну діяльність у цій іншій Державі (через постійне представництво або інший спосіб), сам по собі перетворює одну з цих компаній у постійне представництво іншою.

1. Прибуток, що отримується в одній Договірній Державі особою з постійним місцем перебування в іншій Договірній Державі, може оподатковуватися податком у першій Державі, тільки якщо він отриманий через розташоване там її постійне представництво і тільки в тій частині, що може бути віднесений до діяльності цього постійного представництва.

2. З урахуванням положень пункту 3, якщо особа з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі здійснює комерційну діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який вона могла б одержати, якби вона була окремою і самостійною особою, що здійснює таку ж або аналогічну діяльність при таких же або подібних умовах і діючим зовсім самостійно.

3. При визначенні прибутку постійного представництва допускається відрахування витрат, понесених для цілей діяльності цього постійного представництва. При цьому допускається обгрунтований перерозподіл документально підтверджених витрат між особою з постійним місцем перебуванням в одній Договірній Державі і її постійному представництві в іншій Договірній Державі. Такі витрати включають управлінські й загальноадміністративні витрати, витрати на дослідження і розвиток, відсотки і плату за управління, консультації, технічне сприяння, понесені як у Державі, у якій розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці.

4. Прибуток, що відноситься до постійного представництва, буде визначатися щорічно тим самим методом, якщо тільки не буде вагомої і достатньої причини для його зміни.

5. На підставі лише закупівлі постійним представництвом товарів або виробів для особи, яку він представляє, постійному представництву не зараховується будь-який прибуток.

6. Якщо прибуток включає види прибутку, про котрий окремо говориться в інших статтях цієї Угоди, то положення цих статей не зачіпаються положеннями цієї статті.

1. Прибутки особи з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі від використання морських, річкових або повітряних суден у міжнародних перевезеннях оподатковуються податком тільки в цій Державі.

2. Для цілей цієї Угоди прибуток від міжнародних перевезень включає прибуток, що одержується від прямого використання, здачі в оренду або використання в будь-якій іншій формі повітряних, морських або річкових суден, автотранспорту і залізничного транспорту, включаючи використання, утримування або здачу в оренду контейнерів і устаткування, яке до них відноситься.

3. Положення пунктів 1 і 2 застосовуються також до прибутків від участі в пулі, спільному підприємстві або міжнародній організації по експлуатації транспортних засобів.

1. Дивіденди, виплачувані компанією, що є особою із постійним місцеперебуванням в одній Договірній Державі, фактичне право на які має особа з постійним місцем перебування в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватися податком у цій іншій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватися податком у першій Договірній Державі і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, стягнутий у такому випадку, не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми дивідендів, якщо особи, що не мають постійного місця перебування в першій Договірній Державі, володіють безпосередньо в сукупності 100 відсотками капіталу компанії, що виплачує дивіденди - 15 відсотків валової суми дивідендів.

2. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає прибуток від акцій або інших прав, що не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також прибуток від інших корпоративних прав, що підлягає такому ж податковому регулюванню, як прибуток від акцій відповідно до законодавства Держави, у якій компанія, що розподіляє прибуток, має постійне місце перебування. Термін "дивіденди" включає також прибуток від угод, включаючи боргові зобов'язання, що передбачають участь у прибутках, у випадку, якщо вони визначаються таким чином по законодавству Договірної Держави, у якому виникає прибуток. Цей термін включає, зокрема, прибуток, що переказується за кордон учасниками спільного підприємства й іншого господарського утворення за участю іноземного капіталу, створеного за законами Договірної Держави.

3. Положення пункту 2 не застосовується, якщо особа, що фактично має право на дивіденди, будучи особою з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі, здійснює або здійснювала комерційну діяльність в іншій Договірній Державі, у якій компанія, що виплачує дивіденди, має постійне місце перебування, через розташоване там постійне представництво, або надає чи надавала в цій іншій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і дивіденди відносяться до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку застосовуються положення статті 5 цієї Угоди.

1. Відсотки, що виникають в одній Договірній Державі і виплачуються особі з постійним місцем перебування в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватися податком у цій іншій Державі.

Однак такі відсотки можуть також оподатковуватися податком у тій Договірній Державі, у якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але податок у цьому випадку не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми відсотків.

2. Незважаючи на положення пункту 1:

а) відсотки, що виникають в одній Договірній Державі, звільняються від оподаткування в цій Державі за умови, що фактичне право на них має уряд, регіональні або місцеві органи влади іншої Договірної Держави або центральний банк цієї іншої Держави;

б) відсотки, що виникають в одній Договірній Державі, звільняються від оподаткування в цій Державі, якщо фактичне право на них має будь-яка інша, крім зазначених у підпункті "а" цього пункту, особа з постійним місцем перебування в іншій Договірній Державі, але за умови, що угода, у результаті якої виникає боргова вимога, була гарантована урядом першої згаданої Держави.

3. Термін "відсотки" при використанні в цій Угоді означає прибуток від боргових вимог будь-якого виду, зокрема, прибуток від урядових цінних паперів, облігацій і боргових зобов'язань, включаючи премії і виграші, що відносяться до таких цінних паперів, облігацій і боргових зобов'язань, а також будь-який інший прибуток, що розглядається законодавством Держави, у якій виникає прибуток від наданих у позичці сум.

4. Положення пункту 1 не приймається, якщо особа, що фактично має право на відсотки, будучи особою з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі, здійснює або здійснювала комерційну діяльність в іншій Договірній Державі, у якій виникають відсотки, через розташоване в ній постійне представництво або надає або надавала в цій іншій Державі незалежні особисті послуги з розташуванням у ній постійної бази, і відсотки відносяться до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку приймаються положення статті 5 цієї Угоди.

5. Якщо внаслідок особливих відношень між платником і особою, що фактично має право на відсотки, або між ними обома і якою-небудь іншою особою сума відсотків, що відноситься до боргової вимоги, у відношенні якої вони виплачуються, перевищує суму, що була б погоджена між платником і особою, що фактично має на них право, при відсутності таких відносин положення цієї статті приймаються тільки до останньої згаданої суми. У такому випадку надлишкова частина платежу як і раніше оподатковується податком відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з урахуванням інших положень цієї Угоди.

1. Прибутки, одержувані особою з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі від використання нерухомого майна (включаючи прибутки від сільського або лісового господарства), що знаходиться в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватися податком у цій іншій Державі.