Статус Конвенції див.

Держави-учасниці цієї Конвенції в особі урядів, які надалі іменуються Сторонами,

виходячи з необхідності узгоджених дій у сфері міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і багажу,

погодились про таке:

1. Ця Конвенція поширюється на перевізників Сторін, які виконують перевезення пасажирів у міжнародному сполученні автобусами незалежно від країни їх реєстрації, та має для них обов'язкову силу, а також на перевезення пасажирів та їх багажу автобусами, якщо в договорі перевезення зазначено, що перевезення здійснюється територіями не менш як двох Сторін і пункт відправлення або пункт призначення знаходиться на території однієї із Сторін.

2. Конвенція регламентує умови та правила перевезень, відповідальність перевізників, порядок подання претензій та позовів.

3. Терміни, що вживаються в Конвенції, мають такі значення:

а) "пасажир" - фізична особа, яка на виконання договору перевезення, укладеного від його імені або ним самим, перевозиться за сплату або безоплатно перевізником;

б) "перевізник" - юридична або фізична особа, яка здійснює міжнародні перевезення пасажирів і багажу та зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності згідно із законодавством держави місцезнаходження;

в) "автобус" - автомобіль, призначений для перевезення пасажирів і багажу, з кількістю місць для сидіння більше ніж сім, з місцем для водія включно;

г) "квиток" - документ, який посвідчує право пасажира на користування автобусом та засвідчує укладення договору перевезення між перевізником і пасажиром;

д) "багаж" - речі, вантаж, що упаковані для відправлення транспортом і перевозяться окремо від пасажира;

е) "багажна квитанція" -документ, який підтверджує прийняття багажу для перевезення.

1. Загальні умови міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і багажу, які включають організацію перевезень і отримання права на їх здійснення, порядок страхування, прикордонного, митного, санітарного та інших видів контролю, регламентуються такими документами:

багатосторонніми конвенціями та угодами;

двосторонніми міжурядовими угодами про міжнародне автомобільне сполучення;

національним законодавством Сторін.

2. Форма квитка, багажної квитанції та формуляра затверджується державними компетентними органами в галузі автомобільного транспорту перевізника і визнається державними компетентними органами в галузі транспорту інших держав, територіями яких здійснюється перевезення.

Державні компетентні органи в галузі автомобільного транспорту розробляють єдині форми квитка, багажної квитанції та формуляра, що затверджуються державними компетентними органами в галузі транспорту держав, територіями яких здійснюється перевезення.

Перевезення пасажирів і багажу в міжнародному сполученні можуть виконуватися перевізниками, які є суб'єктами права приватної, колективної, державної або змішаної форм власності, за наявності відповідної ліцензії, виданої у державі реєстрації автобуса.

Сторони доручать компетентним органам підготувати проект документа про взаємне визнання ліцензій.

Перевізник під час виконання міжнародних перевезень пасажирів і багажу керується законодавством у галузі дорожнього руху, охорони природи тієї держави, на території якої здійснюється перевезення.

Порядок організації та контролю за міжнародними перевезеннями пасажирів і багажу визначається Правилами перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Правила перевезень пасажирів), які є невід'ємною частиною цієї Конвенції, з урахуванням положень її статті 17.

Відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних перевезень, а також порядок подання претензій та позовів регламентуються цією Конвенцією, двосторонніми угодами про міжнародне автомобільне сполучення, а також національними законодавствами Сторін.

1. Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажира, або пошкодження багажу під час перевезення у зв'язку:

із смертю, тілесними ушкодженнями або будь-якою іншою шкодою, заподіяною здоров'ю пасажира незалежно від місця і часу події (під час перевезення, посадки, висадки або завантаження, розвантаження багажу);

з повною або частковою втратою багажу чи його пошкодженням.

Перевізник несе відповідальність за багаж з моменту прийняття його для перевезення до моменту його доставки чи передачі на зберігання у порядку, передбаченому Правилами перевезень пасажирів.

2. Перевізник несе відповідальність як за свої дії, так і за дії інших осіб, послугами яких він користується під час виконання зобов'язань, покладених на нього договором перевезення, якщо ці особи діють у межах своїх зобов'язань.

1. Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну пасажиру, чи втрату, пошкодження (зіпсуття) багажу, якщо причиною подій були обставини, наслідки яких перевізник незважаючи на вжиті заходи не зміг передбачити та уникнути, а також якщо ушкодження здоров'я або пошкодження багажу виникли внаслідок дефекту багажу, який містить речовини, що швидко псуються або заборонені для перевезення.

2. Для зняття із себе відповідальності перевізник не може посилатися ні на фізичні або психічні вади водія, ні на несправність автобуса.

Загальна сума відшкодування збитків, яка повинна бути сплачена перевізником у зв'язку з однією і тією ж подією, визначається судами Сторін відповідно до їх національного законодавства.

1. Перевізник звільняється повністю або частково від відповідальності, якщо пошкодження виникло з вини пасажира.

2. Якщо пошкодження завдане діями або недоглядом третьої особи, перевізник відповідає за все пошкодження. При цьому за ним залишається право подати позовні вимоги до цієї третьої особи, за винятком випадків, передбачених статтею 8 цієї Конвенції.

Перевізник не має права посилатися на положення цієї Конвенції, які повністю або частково виключають його відповідальність, якщо шкода чи збитки завдані ним пасажиру, багажу або майну внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху держави, територією якої здійснюється перевезення, або Правил перевезень пасажирів. Те ж стосується особи, за дії якої перевізник відповідає згідно із статтею 7 цієї Конвенції.

Ушкодження здоров'я пасажира або пошкодження багажу, які зазначаються в цій Конвенції, підраховуються в національній валюті держави, на території якої вони були завдані.

1. Пасажир має право подати претензію перевізнику протягом семи днів з дня прибуття пасажира в пункт призначення.

2. У разі захворювання пасажира, якщо він за станом здоров'я не здатен подати претензію, цей термін може бути подовжений до одужання пасажира.

1. З усіх спірних питань, які виникають у зв'язку з перевезенням пасажирів і багажу в міжнародному сполученні, пасажир має право згідно із статтею 20 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року звернутися в суди держави, на території якої сталася подія, що призвела до ушкодження здоров'я пасажира або пошкодження багажу, чи розташовані за юридичною адресою перевізника або пасажира, а також у пунктах відправлення або прибуття пасажира.

2. Суд не має права вимагати від громадян Сторін внесення застави для забезпечення сплати судових видатків, пов'язаних з поданням позову, який стосується перевезень, що підпадають під дію цієї Конвенції.

1. Право на подання позову у зв'язку із завданням ушкодження здоров'ю пасажира зберігається протягом трьох років.

Строк давності відраховується з дня, коли особа, якій було завдано ушкодження здоров'я, дізналася або повинна була дізнатися про це.

2. Право на подання позову у зв'язку з повною або частковою втратою багажу чи його пошкодженням зберігається протягом одного року.

Строк давності відраховується з дня прибуття транспортного засобу до пункту призначення пасажира або у разі неприбуття з дня, коли він повинен був прибути туди.

3. Подання претензії у письмовій формі призупиняє перебіг строку давності до того дня, доки перевізник у письмовій формі повідомить про незадоволення претензії, додавши до неї відповідні документи. У разі часткового визнання поданої претензії перебіг строку давності поновлюється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Видатки, пов'язані з доведенням фактів, викладених у претензії, або з відповіддю на неї, а також поверненням документів, що стосуються справи, несе Сторона, яка посилається на ці факти. Подання подальших претензій з того ж питання не перериває строку давності, якщо перевізник не погоджується їх розглядати.

1. Умови договору перевезення, якими прямо або непрямо припускається відступ від положень цієї Конвенції, визнаються такими, що не мають чинності. Недійсність такої умови не тягне за собою недійсність інших умов договору перевезення.

2. Недійсною є будь-яка умова, згідно з якою перевізнику надаються права, що випливають з договору страхування.

Ця Конвенція не порушує положень інших міжнародних договорів, учасниками яких є Сторони.

У цю Конвенцію можуть бути внесені зміни та доповнення за спільної згоди Сторін.

Спірні питання, пов'язані із застосуванням або тлумаченням цієї Конвенції, вирішуються шляхом консультацій або переговорів заінтересованих Сторін.

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї держав, що поділяють її цілі та принципи, шляхом передачі депозитарію документів про таке приєднання. Приєднання вважається таким, що набрало чинності, з дня отримання депозитарієм повідомлення про приєднання.

Ця Конвенція підлягає ратифікації Сторонами, що її підписали, відповідно до їх внутрішньодержавних процедур і набирає чинності після передачі депозитарію третьої ратифікаційної грамоти. Для Сторін, які ратифікували її пізніше, вона набирає чинності з дня передачі ними на зберігання депозитарію своїх ратифікаційних грамот.

Ця Конвенція діє протягом п'яти років з дня, коли вона набере чинності. Після закінчення цього терміну Конвенція автоматично продовжується кожного разу на п'ять років, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.

Кожна Сторона може вийти з цієї Конвенції, повідомивши про це письмово депозитарія не пізніше ніж за 6 місяців до виходу.

Здійснено у місті Бішкеку 9 жовтня 1997 року в єдиному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається у Виконавчому Секретаріаті Співдружності Незалежних Держав, який надішле кожній державі, що підписала цю Конвенцію, його завірену копію.

1. Правила перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Правила перевезень пасажирів) розроблені відповідно до Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу та регламентують процес перевезення пасажирів і багажу автобусами у регулярному та нерегулярному міжнародному автобусному сполученні.

2. Ці Правила перевезень пасажирів поширюються на пасажирів і перевізників Сторін та мають для них обов'язкову чинність.

3. Ці Правила перевезень пасажирів передбачають систему організації та контролю за процесом перевезень, а також права та обов'язки перевізників і пасажирів.

4. Основою організації перевезень пасажирів і багажу автобусами у міжнародному регулярному сполученні є договір про спільну діяльність щодо регулярного міжнародного перевезення пасажирів і багажу (далі - Договір про спільну діяльність), який укладається перевізниками держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, визначає тарифи та розклад руху, попередньо узгоджені з відповідними компетентними органами транспорту держав Співдружності.

5. Терміни, що містяться у Правилах перевезень пасажирів, мають таке значення:

"автовокзал"- комплекс споруд, що забезпечує обслуговування пасажирів у населених пунктах і включає: будинок із залом чекання місткістю понад 75 чоловік і квитковими касами; перон для посадки і висадки пасажирів; майданчик для стоянки автобусів, пости для прибирання та огляду автобуса;

"автостанція" - комплекс споруд, що забезпечує обслуговування пасажирів у населених пунктах і включає: будинок із залом чекання місткістю понад 75 чоловік і квитковими касами; перон для посадки і висадки пасажирів; майданчик для стоянки автобусів;

"поклажа ручна" - речі пасажира масою не більше ніж 20 кг, які мають габарити не більш як 600 х 400 х 200 мм та перевозяться безплатно пасажиром;

"водій" - фізична особа, яка керує автотранспортним засобом або на яку від імені та за дорученням перевізника покладені функції керування автомобілем та обслуговування вантажоотримувачів, вантажовідправників або пасажирів;

"договір перевезення" - угода про надання транспортних послуг, яка укладається між перевізниками та пасажирами;

"маршрут" - встановлений шлях проходження автотранспортного засобу між визначеними пунктами;

"перевезення маятникове" - перевезення пасажирів, яке здійснюється у визначені терміни, з території однієї держави до місця тимчасового перебування на території іншої держави з наступним поверненням даної групи автобусами того ж перевізника до держави її початкового від'їзду;

"перевезення нерегулярне" - перевезення, при якому умови його виконання визначаються у кожному окремому випадку з узгодженням між замовником і перевізником;

"перевезення регулярне" - перевезення пасажирів і багажу згідно з договором, в якому визначені умови перевезення, тарифи та розклад руху автобусів маршрутом із зазначенням пунктів зупинки для посадки та висадки пасажирів;

"розклад руху" - графік, таблиця, що містять відомості про час, місце та послідовність виконання рейсу;

"рейс" - шлях автобуса від початкового до кінцевого пункту маршруту;

"система дозволів" - сукупність нормативних, технологічних документів, що забезпечують виконання міждержавних автобусних перевезень;

"схема маршрутів (маршрути)" - графічне зображення маршрутів (маршруту) умовними позначеннями;

"тариф" - встановлена величина оплати перевезення пасажирів і багажу за одиницю відстані або часу;

"трафарет" - покажчик для інформування пасажирів про маршрут та режим роботи автобусів;

"формуляр (дорожній лист)" - документ, який визначає вид перевезення і містить опис маршруту поїздки та список пасажирів;

"компетентний орган транспорту" - орган транспорту держави, який надає перевізнику дозвіл на право здійснення міжнародних автомобільних пасажирських перевезень за узгодженим маршрутом;

"ліцензія" - документ, що видається уповноваженим державним органом Сторони, який посвідчує право на здійснення пасажирських автомобільних перевезень у міжнародному сполученні протягом встановленого терміну.

6. Видача, продовження та анулювання ліцензій на виконання міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом здійснюється відповідно до законодавства у державі реєстрації автобусів.

7. Не допускаються перевезення:

у багажі та ручній поклажі вибухонебезпечних, отруйних, вогненебезпечних, радіоактивних, хімічних, токсичних, озоноруйнівних речовин та виробів, які містять їх, наркотичних, психотропних та сморідних речовин;