Відповідно до статті 4 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок проведення гендерно-правової експертизи, що додається.

2. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 р. № 504 "Про проведення гендерно-правової експертизи" (Офіційний вісник України, 2006 р., № 15, ст. 1113).

4. Рекомендувати фізичним, юридичним особам та громадським об’єднанням під час проведення громадської гендерно-правової експертизи проектів нормативно-правових актів керуватися висновком про проведення гендерно-правової експертизи проекту нормативно-правового акта за формою згідно з додатком 2 до Порядку, затвердженого цієї постановою.

5. Ця постанова набирає чинності з 1 грудня 2018 року.

1. Цей Порядок визначає механізм проведення гендерно-правової експертизи законодавства та проектів нормативно-правових актів в усіх сферах законодавства.

2. Метою проведення гендерно-правової експертизи є:

1) проведення комплексного дослідження законодавства та проектів нормативно-правових актів у частині їх відповідності міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюціям міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів з прав людини стосовно дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

2) запобігання прийняттю та наявності нормативно-правових актів, положення яких не відповідають принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

3. За результатами гендерно-правової експертизи законодавства Мін’юст готує висновок за формою згідно з додатком 1.

Результати гендерно-правової експертизи проекту нормативно-правового акта як складової частини правової експертизи відображаються у висновку Мін’юсту, форма якого затверджується наказом Мін’юсту.

Розробник в обов’язковому порядку дотримується принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час розроблення проектів нормативно-правових актів та вимог Інструкції щодо інтеграції гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів, затвердженої Мінсоцполітики.

4. За ініціативою фізичних, юридичних осіб та громадських об’єднань може проводитися громадська гендерно-правова експертиза проектів нормативно-правових актів.

5. Гендерно-правова експертиза законодавства проводиться Мін’юстом щодо законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів.

6. Гендерно-правова експертиза законодавства проводиться щороку до 31 грудня згідно із планом, що погоджується уповноваженою особою (координатором) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Мін’юсту.

План проведення гендерно-правової експертизи законодавства на відповідний рік складається на підставі пропозицій щодо проведення гендерно-правової експертизи, які надійшли від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян.

7. Для проведення гендерно-правової експертизи законодавства Мін’юст може залучати в установленому порядку фахівців державних органів, підприємств, установ, організацій, а також представників наукових установ, громадських об’єднань та міжнародних організацій (за згодою).

8. Висновок про результати гендерно-правової експертизи законодавства протягом п’яти календарних днів після підписання уповноваженою особою (координатором) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Мін’юсту оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мін’юсту.

9. У разі встановлення невідповідності акта законодавства принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Мін’юст надсилає висновок з обґрунтованими зауваженнями органові, що прийняв такий акт.

Копія такого висновку також надсилається Мінсоцполітики та Кабінетові Міністрів України.

10. Мінсоцполітики протягом 30 календарних днів з дати отримання висновку за результатами його розгляду визначає доцільність внесення змін та ініціює перед Кабінетом Міністрів України таке завдання відповідному центральному органові виконавчої влади відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 54, ст. 2180; 2011 р., № 88, ст. 3199).

Про результати розгляду висновку Мінсоцполітики інформує Мін’юст та Кабінет Міністрів України.

11. Гендерно-правова експертиза нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації, здійснюється під час такої реєстрації структурними підрозділами апарату та територіальних органів Мін’юсту, відповідальними за проведення державної реєстрації нормативно-правових актів.

Для здійснення державної реєстрації таких нормативно-правових актів міністерства та інші органи виконавчої влади подають Мін’юсту висновок про проведення гендерно-правової експертизи за формою згідно з додатком 2.

12. Результати гендерно-правової експертизи нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію, зазначаються у висновку про державну реєстрацію нормативно-правового акта за формою згідно з додатком 2 до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Мін’юсту від 12 квітня 2005 р. № 34/5 (в редакції наказу Мін’юсту від 15 травня 2013 р. № 883/5).

13. Гендерно-правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться Мін’юстом під час проведення правової експертизи.

14. ( Абзац перший пункту 14 виключено на підставі Постанови КМ № 1066 від 04.12.2019 )

Результати проведення Мін’юстом гендерно-правової експертизи проекту нормативно-правового акта відображаються у висновку Мін’юсту за результатами його правової експертизи, в якому зазначається інформація про наявність норм, які не відповідають принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, та подаються пропозиції щодо необхідності доопрацювання проекту нормативно-правового акта в разі їх виявлення або про відсутність таких норм.

1. Перелік міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюцій міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів, використаних під час проведення експертизи.*

Під час проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства обов’язково застосовуються: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 1966 рік; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 рік; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 рік; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 рік та протоколи до неї; Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, 2005 рік; Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками, 1981 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, 1951 рік; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1965 рік; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966 рік; Рамкова конвенція про захист національних меншин, 1995 рік; Загальна декларація прав людини, 1948 рік; Пекінська декларація, 1995 рік; Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН "Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин", 1992 рік.

2. Перелік актів законодавства, використаних під час проведення експертизи.

Під час проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства обов’язково застосовуються: Конституція України, Закони України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", "Про запобігання та протидію домашньому насильству", "Про протидію торгівлі людьми".

3. Загальна характеристика проаналізованого акта законодавства щодо дискримінації за ознакою статі.

Зазначається, яким чином висвітлено гендерний аспект в акті законодавства (норма або акт у цілому є гендерно нейтральними; норма або акт є дискримінаційними, гендерно дисбалансованими на користь певної статі; норма або акт не передбачають рівні можливості для обох статей).