ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ВВАЖАЮЧИ БАЖАНИМ уніфікувати умови договору міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу,

домовилися про таке:

1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів і - у відповідних випадках - їхнього багажу транспортними засобами, коли в договорі зазначено, що перевезення здійснюється територією принаймні двох держав, і що пункт відправлення або пункт призначення, чи той і інший знаходяться на території однієї з Договірних держав. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і громадянства сторін, що укладають договір.

2. При застосуванні цієї Конвенції слід розуміти

a) під перевізником: будь-яку особу, яка як професійний перевізник, але діючи в іншій якості, ніж особа, яка експлуатує таксі, чи особа, що надає в найом транспортні засоби з водієм, зобов'язується з метою виконання індивідуального або колективного договору перевезення перевезти одну або кілька осіб і - у відповідних випадках - їхній багаж, незалежно від того, сама вона виконує це перевезення чи ні;

b) під пасажиром: будь-яку особу, яка з метою виконання договору перевезення, укладеного від її імені або нею самою, перевозиться за плату чи безкоштовно перевізником;

c) під транспортним засобом: будь-який автомобіль, який слугує для виконання договору перевезення за умови, що він призначений для перевезення осіб, причому передбачається, що причіп є частиною транспортного засобу.

3. Ця Конвенція застосовується також у тих випадках, коли перевізником є держава чи інший суб'єкт публічного права.

4. Договірні держави зобов'язуються не вносити будь-яких змін до цієї Конвенції шляхом окремих угод, які укладаються між двома або декількома Договірними державами, за винятком відміни її застосування до їхніх прикордонних перевезень.

Якщо автомобільне перевезення переривається і використовується інший вид транспорту, ця Конвенція проте застосовується до тих частин перевезення, які здійснюються автомобільним транспортом, навіть якщо вони не є міжнародними відповідно до статті 1, за умови, що вони не є допоміжними щодо цього іншого виду транспорту.

Якщо транспортний засіб сам перевозиться на одній з ділянок шляху іншим видом транспорту, то ця Конвенція застосовується у разі заподіяння шкоди і збитків у результаті події, пов'язаної з перевезенням у транспортному засобі і яка мала місце або під час перебування пасажира в транспортному засобі, або під час його посадки чи висадки, або у зв'язку з перебуванням багажу на транспортному засобі чи з його завантаженням чи вивантаженням.

При застосуванні цієї Конвенції перевізник відповідає в такій самій мірі, що і за свої власні дії чи упущення, за дії та упущення своїх агентів і будь-яких інших осіб, за послугами яких він звертається для виконання зобов'язань, які покладаються на нього в силу договору автомобільного перевезення, коли ці агенти або ці особи діють у межах своїх обов'язків.

1. При перевезенні пасажирів перевізник повинен видати індивідуальний чи колективний квиток. Відсутність, неправильність оформлення або втрата квитка не зачіпають існування або дійсності договору перевезення, який продовжує підпадати під дію положень цієї Конвенції.

2. У квитку повинні бути зазначені назва й адреса перевізника, а також міститись зазначення про те, що договір підпадає під дію положень цієї Конвенції навіть при наявності яких-небудь застережень, які цьому суперечать.

3. Перевізник несе відповідальність за шкоду, яка може бути заподіяна пасажиру в результаті порушення перевізником зобов'язань, які покладаються на нього відповідно до цієї статті.

Квиток, якщо не доведене протилежне, є доказом зазначень, які містяться в ньому.

Якщо на квитку не зазначене протилежне, його можна, коли він не є іменним, передавати іншій особі до початку перевезення.

1. Перевізник може видавати багажну квитанцію, в якій зазначено кількість і характер багажу, що йому здається; при наявності прохання пасажира видача цієї багажної квитанції є обов'язковою. За видачу багажної квитанції чи за саму квитанцію не стягується жодна винагорода, крім фіскальних зборів, якими вона може обкладатися.

2. У багажній квитанції, якщо вона не сполучена з квитком, повинні міститися назва й адреса перевізника і зазначення про те, що договір підпадає під дію положень цієї Конвенції навіть при наявності яких-небудь застережень, які цьому суперечать.

3. Перевізник несе відповідальність за збиток, який може бути заподіяний пасажиру в результаті порушення перевізником зобов'язань, покладених на нього відповідно до цієї статті.

Багажна квитанція є підтвердженням, якщо не доведене протилежне, наведених у ній зазначень; у разі відсутності в ній застережень вважається, що багаж зданий у гарному стані.

1. Вважається, що перевізник, який діє сумлінно, зробив дійсну видачу багажу, якщо він видав багаж пред'явнику багажної квитанції.

2. Якщо квитанція не пред'являється, то перевізник зобов'язаний видати багаж, на який була видана квитанція, тільки за умови, якщо особа, що претендує, доведе на нього своє право; якщо цей доказ є недостатнім, то перевізник може вимагати внесення відповідної застави, яка повертається після закінчення одного року, рахуючи з дня її внесення.

3. Багаж, не затребуваний після прибуття транспортного засобу, незалежно від того, чи була видана на нього багажна квитанція чи ні, здається на зберігання у відповідне надійне місце; перевізник зберігає його за рахунок пасажира; він може доручити зберігання третій особі; хоронитель багажу має право на справедливу винагороду. Зберігання багажу регулюється, крім того, законодавством, яке діє в місці здачі багажу на зберігання.

1. Перевізник несе відповідальність за збиток, пов'язаний зі смертю, тілесними ушкодженнями чи нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному або психічному здоров'ю пасажира в результаті події, пов'язаної з перевезенням, і яка мала місце або під час перебування пасажира в транспортному засобі, або під час його посадки чи висадки, або у зв'язку з завантаженням чи відвантаженням багажу.

2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо причиною події стали обставини, яких перевізник, незважаючи на вжиття заходів, необхідних у такому конкретному випадку, не міг уникнути і наслідкам яких він не міг запобігти.

3. Перевізник не може посилатися, щоб скласти з себе відповідальність, ні на фізичні чи психічні вади водія, ні на пошкодження чи несправність транспортного засобу, ні на провину особи, у якої був орендований транспортний засіб, чи осіб, за яких вона, відповідно до статті 4, несла б відповідальність, якби вона сама була б перевізником.

З урахуванням пункту 1 статті 13 суд, який розбирає справу, відповідно до національного законодавства місця розташування такого суду, включаючи норми колізійного права, визначає розмір збитку, який підлягає відшкодуванню у зв'язку зі смертю, пораненням чи нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному чи психічному здоров'ю пасажира, і які особи мають право на відшкодування збитку.

1. Загальна сума відшкодування, яка повинна бути виплачена перевізником у зв'язку з однією і тією ж самою подією, не може перевищувати 250000 фр. на одного потерпілого. Однак будь-яка Договірна держава може встановити більш високу межу чи не встановлювати жодної межі. Якщо головна контора перевізника знаходиться в такій державі чи в державі, яка не є Договірною стороною, законодавство якої передбачає більш високу межу чи не встановлює жодної межі, для визначення загальної суми застосовується законодавство цієї держави, за винятком норм, які відносяться до колізійного права.

2. Сума, передбачена у пункті 1 цієї статті, не включає понесені сторонами для доказу своїх прав судові витрати чи інші витрати, сплата або відшкодування яких можуть бути покладені на перевізника, а також відсотки, обчислювальні відповідно до закону, що вважатиме застосовним суд, який розбирає справу.

3. Сторони договору перевезення можуть домовитися про встановлення більш високої межі відшкодування. Якщо не зроблене застереження щодо протилежного, то така домовленість поширюється на всіх осіб, які мають право на відшкодування.

4. Обмеження розміру відшкодування, передбачені у цій статті, застосовуються до усіх вимог, пов'язаних зі смертю, тілесними ушкодженнями або нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному чи психічному здоров'ю пасажира. Якщо є кілька позивачів, і якщо загальна сума їхніх вимог перевищує встановлений максимум, то виплати пропорційно скорочуються.

1. Перевізник несе відповідальність за збиток, пов'язаний з повною або частковою втратою багажу і з його пошкодженням.

За зданий перевізнику багаж останній відповідає з моменту прийняття його до перевезення до моменту або його доставки, або здачі на зберігання, передбаченої в пункті 3 статті 10.

За будь-який інший багаж перевізник відповідає протягом часу його перебування в транспортному засобі, але у разі крадіжки чи втрати, не пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою, - тільки у тому випадку, якщо він був зданий під нагляд перевізника. До цього іншого багажу прирівнюються особисті речі і предмети, які пасажир має на собі чи з собою.

2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата чи пошкодження пов'язані з дефектом самого багажу, з особливим ризиком, викликаним тим, що багаж містить швидкопсувні або небезпечні для перевезення речовини чи предмети, або відбулися в результаті обставин, яких перевізник, незважаючи на вживання заходів, необхідних у такому конкретному випадку, не міг уникнути і наслідкам яких він не міг запобігти.

3. Перевізник не може посилатися, щоб скласти з себе відповідальність, ні на фізичні чи психічні вади водія, ні на пошкодження чи несправність транспортного засобу, ні на провину особи, у якої був найнятий транспортний засіб, чи осіб, за яких вона, відповідно до статті 4, несла б відповідальність, якби вона сама була перевізником.

1. Багаж, не доставлений протягом чотирнадцяти днів з дня, коли пасажир вимагав його видачі, вважається загубленим.

2. Якщо багаж, який вважався загубленим, знайдений протягом року з дня, коли пасажир вимагав його видачі, перевізник докладає всіх розумних зусиль для повідомлення про це пасажиру. Протягом тридцяти днів з дня отримання повідомлення пасажир може вимагати доставити багаж або в пункт відправлення, або в передбачений для доставки пункт після повернення у відповідних випадках будь-якого отриманого відшкодування за шкоду, пов'язану з втратою, але зі збереженням усіх можливих прав на відшкодування за прострочення доставки.

1. Коли відповідно до положень цієї Конвенції відшкодування збитку за повну або часткову втрату багажу чи за його пошкодження покладається на перевізника, то може бути поставлена вимога про виплату суми, рівної розміру збитку, але ця сума не може перевищувати 500 франків на одиницю багажу і 2000 франків на пасажира. Крім того, може бути поставлена вимога про виплату суми, рівної розміру збитку за повну або часткову втрату чи пошкодження особистих речей і предметів, які пасажир має на собі чи з собою, але ця сума не може перевищувати 1000 франків на пасажира.

2. Суми, зазначені в пункті 1 цієї статті, не включають понесені сторонами для доказу своїх прав судові чи інші витрати, сплата чи відшкодування яких можуть бути покладені на перевізника, а також відсотки, обчислювальні відповідно до закону, що вважатиме застосовним суд, який розбирає справу.

3. Сторони договору перевезення можуть домовитися про встановлення більш високих меж.

1. Перевізник звільняється цілком або частково від відповідальності, яка випливає з цієї Конвенції, у тій мірі, в якій збиток виник з вини пасажира чи в результаті такої його поведінки, яка не відповідає нормальній поведінці пасажира.

2. Якщо перевізник несе відповідальність за збиток, але заподіянню цього збитку сприяла своїми діями або упущеннями третя особа, перевізник відповідає за весь збиток, маючи, проте, можливість подавати позов на цю третю особу.

3. Перевізник звільняється від відповідальності, яка покладається на нього в силу цієї Конвенції, якщо збиток заподіяний ядерним інцидентом і якщо в силу діючих у Договірній державі спеціальних приписів, які регламентують відповідальність в області ядерної енергії, відповідальність за цей збиток покладається на оператора ядерної установки або на іншу особу, яка його заміняє.

1. В усіх випадках, регламентованих цією Конвенцією, будь-який позов щодо відповідальності, незалежно від його підстав і причини, може бути порушений проти перевізника чи осіб, за дії яких він відповідає відповідно до статті 4, тільки в умовах і межах, передбачених у цій Конвенції.

2. Перевізник не має права посилатися на положення цієї Конвенції, які виключають повністю або частково його відповідальність чи обмежують відшкодування, яке підлягає сплаті, якщо шкода заподіяна в результаті наміру чи грубої недбалості, поставленої за провину перевізнику чи особам, за дії яких він відповідає згідно зі статтею 4. Те ж саме стосується особи, за дії якої перевізник відповідає згідно зі статтею 4, якщо виникає питання про відповідальність цієї особи і якщо шкода заподіяна в результаті наміру чи грубої недбалості цієї особи.