Сторони цієї Конвенції:

враховуючи особливе значення захисту людей і навколишнього середовища від впливу промислових аварій в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь,

визнаючи важливість і невідкладність запобігання серйозному шкідливому впливу промислових аварій на людей і навколишнє середовище і сприяння всім заходам, які стимулюють раціональне, економічно доцільне і ефективне використання заходів із запобігання аваріям, забезпечення готовності до них і з ліквідації їх наслідків з метою досягнення екологічно безпечного і сталого економічного розвитку,

враховуючи, що шкідливий вплив промислових аварій може відчуватися за межами кордонів і вимагає співпраці між державами,

підтверджуючи необхідність сприяння активному міжнародному співробітництву між заінтересованими державами до, під час і після аварії з метою зміцнення відповідної політики, а також посилення і координації дій на всіх належних рівнях для запобігання промисловим аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації їх транскордонного впливу,

відзначаючи важливість і користь двосторонніх і багатосторонніх заходів щодо запобігання промисловим аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації їх впливу,

усвідомлюючи роль, яку відіграє в цій галузі Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК) і посилаючись, в числі іншого, на Кодекс поведінки ЄЕК у разі аварійного забруднення транскордонних внутрішніх вод і Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті,

беручи до уваги відповідні положення Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), Підсумкового документа Віденської зустрічі представників держав-учасниць НБСЄ і результати Софійської наради держав-учасниць НБСЄ щодо захисту навколишнього середовища, а також відповідні види діяльності і механізми Програми Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП), зокрема програму АПЕЛЛ, Міжнародної організації праці (МОП), зокрема Кодекс заходів щодо запобігання великомасштабним промисловим аваріям, та інших відповідних міжнародних організацій,

враховуючи відповідні положення Декларації Конференції Організації Об’єднаних Націй з проблем навколишнього середовища, і зокрема принцип 21, згідно з яким держави, відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй і принципами міжнародного права, мають суверенне право розробляти свої власні ресурси, виходячи зі своєї політики в галузі навколишнього середовища, і несуть відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність в межах дії їх юрисдикції або контролю не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав або районів за межами дії національної юрисдикції,

беручи до уваги принцип "забруднювач платить" як загальний принцип міжнародного права навколишнього середовища,

підкреслюючи принципи міжнародного права і звичаю, зокрема, принципи добросусідства, взаємності, недискримінації та доброї волі,

домовилися про наступне:

Для цілей цієї Конвенції:

a) "Промислова аварія" означає подію, що виникає в результаті неконтрольованих змін під час будь-якої діяльності з небезпечними речовинами, або:

i) на промисловому об’єкті, наприклад, під час виробництва, використання, зберігання, переміщення або видалення; або

ii) при транспортуванні, тією мірою, як це охоплюється пунктом 2 d) статті 2;

b) "Небезпечна діяльність" означає будь-яку діяльність, під час якої одна або більше ніж одна небезпечна речовина присутня або може бути присутня в кількостях, рівних або перевищуючи граничні кількості, перераховані в додатку I до цієї Конвенції, і яка здатна призвести до транскордонного впливу;

c) "Вплив" означає будь-які прямі або непрямі, негайні або такі, що виникли через проміжок часу, шкідливі наслідки промислової аварії, зокрема для:

i) людей, флори і фауни;

ii) ґрунту, води, повітря і ландшафту;

iii) взаємозв’язку між факторами, зазначеними в підпунктах i) та ii);

iv) матеріальних цінностей і культурної спадщини, включаючи історичні пам’ятники;

d) "Транскордонний вплив" означає серйозний вплив у межах дії юрисдикції тієї чи іншої Сторони в результаті промислової аварії, що сталася в межах дії юрисдикції іншої Сторони;

e) "Оператор" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, включаючи державні органи, що відповідають за проведення будь-якої діяльності, наприклад, під наглядом якої здійснюється та чи інша діяльність, яка планує здійснювати або здійснює будь-яку діяльність;

f) "Сторона", якщо в тексті не міститься інше визначення, означає Сторону цієї Конвенції;

g) "Сторона походження" означає будь-яку Сторону або Сторони, в межах дії юрисдикції якої або яких сталася або може статися промислова аварія;

h) "Зачеплена Сторона" означає будь-яку Сторону або Сторони, яку або які зачіпає або може зачепити транскордонний вплив промислової аварії;

i) "Заінтересовані Сторони" означає будь-яку Сторону походження і будь-яку зачеплену Сторону;

j) "Громадськість" означає одну або декілька фізичних або юридичних осіб.

1. Ця Конвенція застосовується для запобігання промисловим аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації наслідків аварій, які можуть призвести до транскордонного впливу, включаючи вплив аварій, викликаних стихійними лихами, а також щодо міжнародного співробітництва, що стосується взаємної допомоги, досліджень і розробок, обміну інформацією та технологією в галузі запобігання промисловим аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації їх наслідків.

2. Ця Конвенція не застосовується до:

a) ядерних аварій або надзвичайних ситуацій, пов’язаних з радіоактивним зараженням;

b) аварій, викликаних діяльністю на військових об’єктах;

c) руйнування гребель, за винятком впливу промислових аварій, викликаних такими руйнуваннями;

d) аварій на наземному транспорті, за винятком:

i) термінової ліквідації наслідків таких аварій;

іi) транспортних операцій на промисловому майданчику, на якому здійснюється небезпечна діяльність;

e) випадкових викидів генетично модифікованих організмів;

f) аварій в результаті діяльності в морському середовищі, включаючи розвідку або розробку морського дна;

g) розливів в морі нафти або інших шкідливих речовин.

1. Сторони, враховуючи зусилля, вже вжиті на національному та міжнародному рівнях, вживають відповідних заходів і співпрацюють у рамках цієї Конвенції з метою захисту людей і навколишнього середовища від промислових аварій шляхом запобігання таким аваріям, наскільки це можливо, зменшення їх частоти і серйозності та пом’якшення їх впливу. З цією метою вживаються заходи щодо запобігання аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації їх наслідків, включаючи відновлювальні заходи.

2. Сторони шляхом обміну інформацією, консультацій та інших спільних заходів розробляють і здійснюють без необґрунтованої затримки політику і стратегії для зниження ризику промислових аварій та вдосконалення заходів щодо їх запобігання, забезпечення готовності до них і ліквідації їх наслідків, включаючи відновлювальні заходи, беручи при цьому до уваги зусилля, вже вжиті на національному та міжнародному рівнях, з метою виключення непотрібного дублювання.

3. Сторони забезпечують обов’язок оператора щодо вжиття всіх заходів, необхідних для виключення ризику при здійсненні небезпечної діяльності та упередження промислових аварій.

4. Для виконання положень цієї Конвенції Сторони вживають відповідні законодавчі, регулюючі, адміністративні та фінансові заходи з метою запобігання аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації їх наслідків.

5. Положення цієї Конвенції не зашкоджують будь-яким зобов’язанням Сторін відповідно до міжнародного права щодо промислових аварій та небезпечної діяльності.

1. З метою вжиття запобіжних заходів та заходів щодо забезпечення готовності Сторона походження вживає у разі необхідності заходи щодо встановлення небезпечних видів діяльності в межах дії її юрисдикції і забезпечує оповіщення зачеплених Сторін про будь-яку заплановану діяльність або діяльність, яка здійснюється.

2. Заінтересовані Сторони за ініціативою будь-якої такої Сторони проводять консультації щодо встановлення таких небезпечних видів діяльності, стосовно яких є підстави вважати, що вони можуть викликати транскордонний вплив. Якщо заінтересовані Сторони не досягають домовленості щодо того, чи є та або інша діяльність небезпечною діяльністю, то будь-яка Сторона може, якщо тільки заінтересовані Сторони не домовилися про інший спосіб вирішення такого питання, передати це питання в комісію із запитів відповідно до положень додатка II до цієї Конвенції для отримання консультативного висновку з цього питання.

3. Стосовно планованої або здійснюваної небезпечної діяльності Сторони застосовують процедури, викладені в додатку III до цієї Конвенції.

4. У тих випадках, коли небезпечна діяльність підлягає оцінці впливу на навколишнє середовище відповідно до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті та така оцінка включає аналіз транскордонного впливу промислових аварій, що сталися у зв’язку з небезпечною діяльністю, яка здійснюється відповідно до положень цієї Конвенції, остаточне рішення, прийняте для цілей Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті, має відповідати відповідним вимогам цієї Конвенції.

Заінтересованим Сторонам слід з ініціативи будь-якої з них проводити обговорення стосовно питання про те, чи слід розглядати ту чи іншу діяльність, яка не охоплюється додатком I, як небезпечну діяльність. У разі взаємної згоди вони можуть використовувати будь-який консультативний механізм на свій вибір або комісію із запитів відповідно до додатка II для отримання відповідного роз’яснення. У разі досягнення заінтересованими Сторонами домовленості з цього питання ця Конвенція або будь-яка її частина застосовується до цієї діяльності, так, якщо б вона була небезпечною діяльністю.

1. Сторони вживають відповідних заходів з метою запобігання промисловим аваріям, у тому числі заходи, що стимулюють операторів здійснювати дії щодо зниження ризику промислових аварій. Такі заходи можуть включати заходи, перераховані в додатку IV до цієї Конвенції, але не обмежуються ними.

2. Стосовно будь-якої небезпечної діяльності Сторона походження вимагає, щоб оператор продемонстрував безпеку здійснення небезпечної діяльності шляхом надання такої інформації, як основні дані про процес, включаючи аналіз і оцінку, передбачені в додатку V до цієї Конвенції, але не обмежуючись ними.

У рамках своєї правової системи Сторона походження з метою зведення до мінімуму ризику для населення і навколишнього середовища всіх зачеплених Сторін вживає заходів до формування політики в області розміщення нових і значну модифікацію існуючих об’єктів, на яких здійснюється небезпечна діяльність. У рамках своїх правових систем Сторони вживають заходів до формування політики в області проведення істотних заходів у районах, які можуть бути зачеплені транскордонним впливом промислової аварії, що виникла в результаті небезпечної діяльності, з метою зведення до мінімуму пов’язаного з нею ризику. При розробці і формуванні такої політики Сторонам слід розглядати питання, викладені в підпунктах 1-8 пункту 2 додатка V і в додатку VI до цієї Конвенції.

1. Сторони вживають належних заходів для забезпечення та підтримки відповідної готовності до надзвичайних ситуацій з метою ліквідації наслідків промислових аварій. Сторони забезпечують вжиття заходів щодо забезпечення готовності з метою пом’якшення транскордонного впливу таких аварій, при цьому діяльність у межах промислового майданчика проводиться операторами. Ці заходи можуть включати заходи, про які йдеться в додатку VII до цієї Конвенції, але не обмежуються ними. Зокрема, заінтересовані Сторони інформують одна одну про свої плани дій у надзвичайних ситуаціях.

2. Стосовно небезпечної діяльності Сторона походження забезпечує підготовку і здійснення планів дій у надзвичайних ситуаціях на промисловому майданчику, включаючи вжиття прийнятних заходів з метою ліквідації наслідків аварії та інших заходів щодо запобігання і зведення до мінімуму транскордонного впливу. Сторона походження забезпечує іншим заінтересованим Сторонам надання наявних у неї елементів для розробки планів дій у надзвичайних ситуаціях.

3. Стосовно небезпечних видів діяльності кожна Сторона забезпечує підготовку і здійснення планів дій у надзвичайних ситуаціях за межами промислового майданчика, які передбачають заходи, що повинні бути вжиті в межах її території з метою запобігання і зведені до мінімуму транскордонного впливу. При підготовці таких планів враховуються результати аналізу і оцінки, зокрема питання, зазначені в підпунктах 1-5 пункту 2 додатка V. Заінтересовані Сторони прагнуть забезпечити сумісність таких планів. При необхідності розробляються спільні плани дій у надзвичайних ситуаціях за межами промислового майданчика, для сприяння вжиттю належних заходів щодо ліквідації наслідків аварії.

4. Плани дій у надзвичайних ситуаціях рекомендовано переглядати регулярно, або коли це вимагають обставини, з урахуванням досвіду, отриманого при ліквідації наслідків аварій, що мали місце в минулому.

1. Сторони забезпечують надання належної інформації громадськості в районах, які можуть бути зачеплені аварією, що сталася в результаті небезпечної діяльності. Ця інформація надсилається такими каналам, які заінтересовані Сторони вважають слушними, і включає елементи, що містяться в додатку VIII до цієї Конвенції, при цьому в ній слід враховувати питання, зазначені в підпунктах 1-4 і 9 пункту 2 додатка V.

2. Сторона походження відповідно до положень цієї Конвенції і коли це можливо і необхідно надає громадськості в районах, які можуть бути зачеплені, можливість брати участь у відповідних процедурах з метою висловлення її думки і стурбованості щодо заходів із запобігання аваріям та забезпечення готовності до них, а також забезпечує, щоб можливість, яка надається громадськості зачепленої Сторони, була еквівалентна можливості, що є у громадськості Сторони походження.

3. Відповідно до своїх правових систем і, при бажанні, на основі взаємності Сторони надають фізичним або юридичним особам, які відчувають або можуть відчути на собі шкідливий транскордонний вплив промислової аварії на території будь-якої Сторони, однаковий доступ до відповідних адміністративних і судових процедур і рівне ставлення до них у рамках цих процедур, включаючи можливість порушення судової справи і подачі апеляції у зв’язку з рішенням, що зачіпають їх права, як і особам, які перебувають у межах дії їх власної юрисдикції.

1. Сторони забезпечують створення та експлуатацію сумісних і ефективних систем повідомлення про аварії на відповідних рівнях з метою отримання і передачі повідомлень про промислові аварії, що містять інформацію, необхідну для протидії транскордонному впливу.

2. У разі виникнення або неминучої загрози виникнення промислової аварії, яка спричиняє чи може спричинити транскордонний вплив, Сторона походження забезпечує, щоб зачеплені Сторони на відповідних рівнях невідкладно повідомлялися про це через системи повідомлення про промислових аварії. Таке повідомлення включає в себе елементи, що містяться в додатку IX до цієї Конвенції.

3. Заінтересовані Сторони забезпечують, щоб у випадку виникнення промислової аварії або її неминучої загрози якомога швидше і тією мірою, в якій це відповідає обставинам, почали здійснюватися плани дій у надзвичайних ситуаціях, розроблені відповідно до статті 8.

1. У разі промислової аварії або її неминучої загрози Сторони забезпечують вжиття найшвидших адекватних заходів з ліквідації наслідків, використовуючи при цьому найбільш ефективні методи обмеження впливу або зведення його до мінімуму.

2. У разі виникнення або неминучої загрози виникнення промислової аварії, яка спричиняє чи може спричинити транскордонний вплив, заінтересовані Сторони вживають заходів щодо проведення оцінки впливу, в необхідних випадках - спільно, з метою вжиття адекватних заходів з ліквідації наслідків аварії.

Заінтересовані Сторони докладають зусиль з метою координації вжитих ними заходів щодо ліквідації наслідків аварії.

1. Якщо в разі промислової аварії будь-яка Сторона потребує допомоги, вона може запросити її у інших Сторін, вказавши розміри і вид необхідної допомоги. Сторона, до якої звернуто запит про допомогу, негайно приймає рішення і інформує Сторону, яка направила запит, про те, чи може вона надати необхідну допомогу, а також вказує розмір і умови допомоги, яка може бути надана.

2. Заінтересовані Сторони співпрацюють з метою полегшення негайного надання узгодженої відповідно до пункту 1 цієї статті допомоги, включаючи, в разі необхідності, дії, спрямовані на зведення до мінімуму наслідків і впливу промислової аварії, а також для надання допомоги загального характеру. У тих випадках, коли між Сторонами не укладені двосторонні або багатосторонні угоди, що охоплюють передбачені ними заходи з надання взаємної допомоги, така допомога надається відповідно до додатка X до цієї Конвенції, якщо Сторони не домовилися про інше.

Сторони надають підтримку відповідним міжнародним зусиллям з вироблення норм, критеріїв і процедур в області відповідальності.

Сторони, в межах необхідності, виступають з пропозиціями та співпрацюють у галузі проведення досліджень і розробок щодо методів та технологій запобігання промисловим аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації їх наслідків. З цією метою Сторони заохочують і активно розвивають науково-технічну співпрацю, включаючи проведення досліджень в області менш небезпечних процесів з метою обмеження небезпек виникнення аварій і попередження та обмеження наслідків промислових аварій.

Сторони на багатосторонньому або двосторонньому рівні обмінюються доступною в розумних межах інформацією, що включає елементи, які містяться в додатку XI до цієї Конвенції.

1. Сторони, виходячи зі своїх законів, правил і практики, сприяють обміну технологією з метою попередження промислових аварій, забезпечення готовності до них і ліквідації їх наслідків, особливо шляхом сприяння:

a) обміну доступними технологіями на різних фінансових засадах;

b) прямим зв’язкам і співпраці у промисловості;

c) обміну інформацією та досвідом;

d) наданням технічної допомоги.

2. При сприянні видам діяльності, перерахованим вище в підпунктах a)-d) пункту 1 цієї статті, Сторони створюють сприятливі умови шляхом сприяння контактам і співпраці між відповідними організаціями та окремими особами як у приватному, так і в державному секторах, які можуть забезпечити надання технології, проєктно-конструкторського обслуговування, обладнання або фінансових коштів.

1. Кожна Сторона призначає або створює один або кілька компетентних органів для цілей цієї Конвенції.

2. Без шкоди для інших домовленостей, досягнутих на двосторонньому або багатосторонньому рівні, кожна Сторона призначає або створює один пункт зв’язку для цілей повідомлення про аварії відповідно до статті 10 та один пункт зв’язку для цілей взаємної допомоги відповідно до статті 12. Бажано, щоб ці функції виконувалися одним пунктом зв’язку.

3. Кожна Сторона протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією Конвенцією стосовно цієї Сторони інформує інші Сторони через зазначений в статті 20 секретаріат про те, який орган або які органи були призначені цією Стороною як її пункт (и) зв’язку та її компетентний орган або органи.

4. Кожна Сторона протягом одного місяця з дня прийняття рішення інформує інші Сторони через секретаріат про будь-які зміни, що стосуються призначень, зроблених нею відповідно до пункту 3 цієї статті.

5. Кожна Сторона забезпечує безперервне функціонування свого пункту зв’язку і систем повідомлення про промислові аварії відповідно до статті 10.

6. Кожна Сторона забезпечує безперервне функціонування свого пункту зв’язку і органів, що відповідають згідно зі статтею 12 за направлення і одержання запитів про надання допомоги і прийняття таких пропозицій.

1. Представники Сторін складають Конференцію Сторін цієї Конвенції і проводять свої наради на регулярній основі. Перша нарада Конференції Сторін проводиться не пізніше, ніж через один рік з дня набрання чинності цією Конвенцією. У подальшому наради Конференції Сторін проводитимуться принаймні один раз на рік або на письмове прохання будь-якої Сторони за умови, що протягом шести місяців з дня повідомлення їх секретаріатом про це прохання воно буде підтримане принаймні однією третиною Сторін.

2. Конференція Сторін:

a) розглядає хід виконання цієї Конвенції;

b) здійснює консультативні функції, спрямовані на зміцнення можливостей Сторін щодо запобігання промисловим аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації їх транскордонного впливу та на сприяння технічної допомоги і консультацій на прохання Сторін, що мають справу з промисловими аваріями;

c) у разі необхідності, створює робочі групи та інші відповідні механізми для розгляду питань, пов’язаних із здійсненням і розвитком цієї Конвенції, і для підготовки з цією метою відповідних досліджень та іншої документації, а також для подання рекомендацій на розгляд Конференції Сторін;

d) виконує такі функції, які можуть бути необхідними відповідно до положень цієї Конвенції;

e) на своєму першому засіданні розглядає і приймає консенсусом правила для процедур нарад.

3. При здійсненні своїх функцій Конференція Сторін, коли вона вважає це за доцільне, співпрацює також з іншими відповідними міжнародними організаціями.

4. Конференція Сторін на своїй першій нараді визначає програму роботи, зокрема щодо пунктів, що містяться в додатку XII до цієї Конвенції. Конференція Сторін також приймає рішення щодо методів роботи, включаючи використання національних центрів і співробітництво з відповідними міжнародними організаціями, створення системи з метою полегшення виконання цієї Конвенції, зокрема для надання взаємної допомоги в разі промислової аварії, і враховуючи ту, що має до цього відношення діяльність, що проводиться в рамках відповідних міжнародних організацій. Як частина програми роботи Конференція Сторін розглядає діяльність існуючих національних, регіональних і міжнародних центрів, а також інших органів і програм, спрямовану на координацію інформаційної діяльності та зусиль щодо запобігання промисловим аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідацію їх наслідків з метою визначення того, які можуть знадобитися додаткові міжнародні установи або центри для здійснення завдань, перерахованих у додатку XII.

5. Учасники Конференції Сторін на своїй першій нараді приступають до розгляду процедур створення найбільш сприятливих умов для обміну технологією в галузі запобігання промисловим аваріям, забезпечення готовності до них і ліквідації їх впливу.

6. Конференція Сторін затверджує керівні принципи і критерії, що сприяють визначенню небезпечної діяльності для цілей цієї Конвенції.

1. За винятком випадків, передбачених у пункті 2 цієї статті, кожна Сторона цієї Конвенції має один голос.

2. Регіональні організації економічної інтеграції, які визначаються в статті 27, користуються своїм правом голосу з питань, що належать до їх компетенції, маючи кількість голосів, що дорівнює кількості країн-членів, які є Сторонами цієї Конвенції. Такі організації втрачають право голосу, якщо їхні держави-члени здійснюють своє право голосу, і навпаки.

Виконавчий секретар Європейської економічної комісії виконує наступні функції:

a) скликає та готує наради Сторін;

b) передає Сторонам доповіді та іншу інформацію, отриману відповідно до положень цієї Конвенції;

c) виконує такі функції, які можуть бути визначені Сторонами.

1. При виникненні спору між двома або більше Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції вони намагаються врегулювати спір шляхом переговорів або будь-яким іншим шляхом врегулювання спору, прийнятним для конфліктуючих сторін.

2. При підписанні, ратифікації, прийнятті, затвердженні цієї Конвенції або приєднанні до неї чи в будь-який час після цього будь-яка Сторона може письмово заявити Депозитарію про те, що стосовно спору, не врегульованого згідно з пунктом 1 цієї статті, вона приймає один або обидва способи врегулювання спорів як обов’язкові для будь-якої Сторони, що приймає на себе таке ж зобов’язання:

a) передача спору до Міжнародного Суду;

b) арбітражне слухання відповідно до процедури, викладеної в додатку XIII до цієї Конвенції.

3. Якщо сторони, які беруть участь у спорі, прийняли обидва способи врегулювання спорів, зазначені в пункті 2 цієї статті, спір може бути переданий тільки до Міжнародного Суду, якщо сторони не домовляться про інше.

1. Положення цієї Конвенції не зачіпають прав або обов’язків Сторін, що випливають з їх національного законодавства, правил, адміністративних положень або прийнятої правової практики та застосовних міжнародних правил щодо захисту інформації, що відноситься до даних особистого характеру, промислової та комерційної таємниці, включаючи інтелектуальну власність, або національну безпеку.

2. Якщо Сторона вирішує надати таку, що захищається, інформацію, іншій Стороні, то Сторона, яка отримує таку інформацію, поважає конфіденційність отриманої інформації та діє згідно з умовами, на яких вона була надана, і використовує цю інформацію лише для тих цілей, в яких вона була передана.

Сторони періодично подають доповіді про хід виконання цієї Конвенції.

1. Для виконання своїх зобов’язань щодо цієї Конвенції Сторони можуть зберігати існуючі або укладати нові двосторонні чи багатосторонні договори або інші домовленості.

2. Положення цієї Конвенції не зачіпають право Сторін вживати, за необхідності, на основі двосторонніх чи багатосторонніх договорів, більш суворих заходів, ніж ті, що передбачені цієї Конвенцією.

Додатки до цієї Конвенції є її невід’ємною частиною.

1. Будь-яка Сторона може пропонувати поправки до цієї Конвенції.

2. Текст будь-якої запропонованої поправки до цієї Конвенції подається в письмовій формі Виконавчому секретареві Європейської економічної комісії, який надсилає його всім Сторонам. Конференція Сторін обговорює запропоновані поправки на своїй черговій щорічній нараді за тієї умови, що такі пропозиції були надіслані Виконавчим секретарем Європейської економічної комісії Сторонам принаймні за дев’яносто днів до наради.

3. Що стосується поправок до цієї Конвенції - за винятком поправок до додатка I, процедура внесення яких описується в пункті 4 цієї статті, - то:

a) поправки приймаються консенсусом Сторін, присутніх на нараді, і представляються Депозитарієм всім Сторонам для ратифікації, прийняття або затвердження;

b) документи про ратифікацію, прийняття або затвердження поправок здаються на зберігання Депозитарію. Поправки, прийняті відповідно до цієї статті, набирають чинності для Сторін, що їх прийняли, на дев’яностий день після дати отримання Депозитарієм шістнадцятого документа про ратифікацію, прийняття або затвердження;

c) у подальшому поправки набирають чинності для будь-якої іншої Сторони на дев’яностий день після здачі на зберігання цією Стороною своїх документів про ратифікацію, прийняття або затвердження поправок.

4. Що стосується поправок до додатка I, то:

a) Сторони докладають усіх зусиль для досягнення угоди консенсусом. Якщо всі засоби для досягнення консенсусу були вичерпані і угоди не досягнуто, то як останній засіб, поправка приймається більшістю в дев’ять десятих голосів присутніх на нараді та які беруть участь у голосуванні. Поправки, прийняті Конференцією Сторін, направляються Сторонам і рекомендуються для затвердження;

b) після закінчення дванадцяти місяців після дати повідомлення про них Виконавчим секретарем Європейської економічної комісії поправки до додатка I набирають чинності для тих Сторін цієї Конвенції, які не надали повідомлення відповідно до положень пункту 4 c) цієї статті, за умови, що принаймні шістнадцять Сторін не надали такого повідомлення;

c) будь-яка Сторона, яка неспроможна затвердити яку-небудь поправку до додатка I цієї Конвенції, повідомляє про це в письмовому вигляді Виконавчого секретаря Європейської економічної комісії протягом дванадцяти місяців після дати отримання повідомлення про прийняття поправки. Виконавчий секретар негайно повідомляє всім Сторонам про отримання будь-якого такого повідомлення. Будь-яка Сторона може в будь-який час прийняти поправку, відмовившись від своєї попередньої заяви, і після цього дана поправка до додатка I вступає в силу для цієї Сторони;

d) для цілей цієї частини Конвенції вираз "присутні і беруть участь у голосуванні" означає Сторони, які присутні та голосують за чи проти.

Ця Конвенція відкрита для підписання в Хельсінкі з 17 по 18 березня 1992 року включно і потім в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку до 18 вересня 1992 року державами-членами Європейської економічної комісії, а також державами, що мають консультативний статус при Європейській економічній комісії відповідно до пункту 8 резолюції 36 (IV) Економічної та Соціальної Ради від 28 березня 1947 року, і регіональними організаціями економічної інтеграції, створеним суверенними державами-членами Європейської економічної комісії, яким їх держави-члени передали повноваження з питань, що регулюються цією Конвенцією, включаючи повноваження укладати договори, що стосуються даних питань.

Як депозитарій цієї Конвенції виступає Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами і регіональними організаціями економічної інтеграції, зазначеними в статті 27.

2. Ця Конвенція відкрита для приєднання для держав і організацій, зазначених у статті 27.

3. Будь-яка зазначена в статті 27 організація, яка стає Стороною цієї Конвенції за умови, що жодна з держав-членів цієї організації не є Стороною цієї Конвенції, буде пов’язана всіма зобов’язаннями, передбаченими цією Конвенцією. У разі, коли одна чи декілька держав-членів такої організації є Сторонами цієї Конвенції, така організація та її держави-члени приймають рішення про свою належну відповідальність за виконання своїх зобов’язань за цією Конвенцією. У таких випадках ця організація та її держави-члени не можуть одночасно користуватися правами, передбаченими цією Конвенцією.

4. У своїх документах про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання регіональні організації економічної інтеграції, зазначені в статті 27, заявляють про межі своєї компетенції щодо питань, які регулюються цією Конвенцією. Ці організації також інформують Депозитарій про будь-яку істотну зміну меж своєї компетенції.

1. Ця Конвенція набирає чинності на дев’яностий день після дати здачі на зберігання шістнадцятого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

2. Для цілей пункту 1 цієї статті будь-який документ, зданий на зберігання будь-якою організацією, зазначеною в статті 27, не розглядається як додатковий до документів, зданих на зберігання державами-членами такої організації.

3. Для кожної зазначеної в статті 27 держави або організації, яка ратифікує, приймає або затверджує цю Конвенцію чи приєднується до неї після здачі на зберігання шістнадцятого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, ця Конвенція набирає чинності на дев’яностий день після дати здачі на зберігання такою державою або організацією свого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

1. У будь-який час після закінчення трьох років з дня набрання чинності цією Конвенцією по відношенню до будь-якої Сторони ця Сторона може вийти з Конвенції шляхом направлення письмового повідомлення Депозитарію. Будь-який такий вихід набирає чинності на дев’яностий день після дати отримання такого повідомлення Депозитарієм.

2. Будь-який такий вихід не зачіпає застосування статті 4 до будь-якої діяльності, щодо якої зроблено повідомлення відповідно до пункту 1 статті 4 або передане прохання про проведення обговорень відповідно до пункту 2 статті 4.

Оригінал цієї Конвенції, англійський, російський та французький тексти якого є рівноавтентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй.

На посвідчення чого ті, що нижче підписались, належним чином на те уповноважені особи, підписали цю Конвенцію.

Вчинено в м. Хельсінкі сімнадцятого березня тисяча дев’ятсот дев’яносто другого року.

Якщо речовина або суміш, які конкретно вказані в частині II, входять також в одну або декілька категорій, наведених у частині I, то в такому випадку використовується гранична кількість, вказана в частині II.

Для визначення небезпечних видів діяльності Сторони беруть до уваги фактичні або ймовірні небезпечні характеристики та/або кількості усіх присутніх небезпечних речовин або небезпечних речовин, стосовно яких раціонально передбачити можливість їх створення при втраті контролю над будь-якою діяльністю, в тому числі діяльністю щодо зберігання у межах того чи іншого небезпечного виду діяльності.