Статус Протоколу див.

Сторони цього Протоколу,

які є Сторонами Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу, прийнятої в Афінах 13 грудня 1974 р.,

домовились про нижченаведене:

1. "Конвенція" означає Афінську конвенцію про перевезення морем пасажирів та їхнього багажу 1974 р.

2. "Організація" має те ж значення, що і в Конвенції.

3. "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря Організації.

1. Пункт (1) Статті 7 Конвенції замінюється таким:

"1. Відповідальність перевізника в разі смерті пасажира або заподіяння йому тілесного пошкодження ні в якому разі не повинна перевищувати 46666 розрахункових одиниць по відношенню до перевезення в цілому. Якщо відповідно до закону країни суду, який розглядає справу, шкода відшкодовується у формі періодичних платежів, відповідна загальна сума цих платежів не повинна перевищувати зазначеної вище межі".

(2) Стаття 8 Конвенції заміняється такою:

"1. Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження каютного багажу ні в якому разі не повинна перевищувати 833 розрахункових одиниць на пасажира щодо перевезення в цілому.

2. Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження автомашини, включаючи весь багаж, що перевозиться в машині або на ній, ні в якому разі не повинна перевищувати 3333 розрахункових одиниць за автомашину щодо перевезення в цілому.

3. Відповідальність перевізника за втрату або пошкодження багажу, іншого, ніж той, що зазначений у пунктах (1) і (2) цієї Статті, ні в якому разі не повинна перевищувати 1200 розрахункових одиниць на пасажира щодо перевезення в цілому.

4. Перевізник і пасажир можуть укласти угоду про те, що відповідальність може бути покладена на перевізника лише за винятком франшизи, що не перевищує 117 розрахункових одиниць - у разі пошкодження автомашини і 13 розрахункових одиниць на пасажира - в разі втрати або пошкодження іншого багажу, причому ця сума має відніматися від суми заподіяної втрати або пошкодження".

(3) Стаття 9 Конвенції та її назва заміняються таким чином:

"Розрахункова одиниця або валютна одиниця та переведення.

1. Розрахункова одиниця, згадана в цій Конвенції, є одиницею "спеціального права запозичення", як вона визначена Міжнародним валютним фондом. Суми, згадані у Статтях 7 і 8, переводяться в національну валюту Держави, суд якої розглядає справу, на основі вартості цієї валюти на дату ухвалення рішення або на дату, встановлену угодою Сторін. Вартість національної валюти Держави, яка є членом Міжнародного валютного фонду, в одиницях "спеціального права запозичення" обчислюється відповідно до методу визначення вартості, що застосовується Міжнародним валютним фондом на відповідну дату для його власних операцій і розрахунків.

Вартість національної валюти Держави, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, в одиницях "спеціального права запозичення" обчислюється способом, встановленим цією Державою.

2. Держава, яка не є членом Міжнародного валютного фонду і законодавство якої не дозволяє застосування положень пункту 1 цієї Статті, може, проте, під час ратифікації або приєднання чи в будь-який час після цього заявити, що межі відповідальності, передбачені у цій Конвенції, які мають застосовуватись на її території, встановлюються таким чином:

а) щодо пункту (1) Статті 7 - 700000 валютних одиниць;

b) щодо пункту (1) Статті 8 - 12500 валютних одиниць;

с) щодо пункту (2) Статті 8 - 50000 валютних одиниць;

d) щодо пункту (3) Статті 8 - 18000 валютних одиниць;

е) щодо пункту (4) Статті 8 - сума, що віднімається, не повинна перевищувати 1750 валютних одиниць у разі пошкодження автомашини і 200 валютних одиниць на пасажира - в разі втрати або пошкодження іншого багажу.

Валютна одиниця, згадана у цьому пункті, відповідає шестидесяти п'яти з половиною міліграмам золота проби дев'ятсот тисячних. Переведення сум, зазначених у цьому пункті, в національну валюту здійснюється згідно із законодавством відповідної Держави.

3. Обчислення, згадане в останньому реченні пункту 1, і переведення, згадане в пункті 2, здійснюються таким чином, щоб виразити в національній валюті Держави, наскільки це можливо, ту ж реальну цінність сум, зазначених у Статтях 7 і 8, яка виражена в цих Статтях у розрахункових одиницях. Держави повідомляють депозитарію спосіб обчислення згідно з пунктом 1 або, у відповідному випадку, результат переведення згідно з пунктом 2 при здачі на зберігання документа, згаданого у Статті 3, і потім кожного разу, коли відбувається зміна в цьому способі або в результатах переведення".