КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та, зокрема, другий пункт статті 211,

Оскільки:

(1) Директива Ради 92/12/ЄЕС від 25 лютого 1992 року щодо загального режиму для підакцизних товарів та зберігання, руху та моніторингу за такими товарами(1), з останніми змінами, внесеними Директивою 2000/47/ЄС(2), вимагає ліцензування державами-членами складів та управляючих складом, що займаються тютюновими виробами, спиртом, алкогольними напоями та нафтопродуктами.

(1) OB L 76, 23.3.1992, C. 1.

(2) OB L 197, 29.7.2000, C. 73.

(2) Звіт Групи Вищого Рівня щодо шахрайства у сферах тютюну та алкоголю, схваленого 24 квітня 1998 року Генеральними Директорами з питань митного регулювання та непрямого оподаткування, містить рекомендації щодо боротьби з шахрайством.

(3) Комісія, у своєму Повідомленні до Ради щодо зусиль по боротьбі з шахрайством у сфері акцизів, повністю підтримує проведений Групою Вищого Рівня аналіз причин проблем, та погоджується з рекомендаціями Групи(3).

(3) SEC(1998) 732 остаточна версія, 29.4.1998.

(4) Рада Екофін 19 травня 1998 року схвалила резюме звіту Групи Вищого Рівня та взяла на себе політичне зобов'язання щодо боротьби із шахрайством.

(5) Робота Групи показала, що держави-члени використовують різні критерії надання чи відкликання ліцензій управляючого складом.

(6) Відповідно до пункту (a) статті 13 Директиви 92/12/ЄЕС, органи національної влади повинні отримувати від ліцензованого управляючого складом гарантію покриття збитків, притаманних руху товарів всередині Співтовариства.

(7) Відповідно до пункту (a) статті 13 Директиви 92/12/ЄЕС, органи національної влади можуть вимагати від ліцензованого управляючого складом надати гарантію покриття збитків, притаманних виробництву, переробці та зберіганню товарів.

(8) Відповідно до другого підпункту пункту (a) статті 16(2) Директиви 92/12/ЄЕС, органи національної влади повинні отримати гарантію від зареєстрованого торговця.

(9) Держави-члени є вільними у визначенні механізму надання гарантій.

(10) Відповідно до статті 15a(1) Директиви 92/12/ЄЕС держави-члени повинні підтримувати електронну базу даних ліцензованих управляючих складом чи зареєстрованих торговців для цілей акцизу, а також щодо приміщень, ліцензованих як податкові склади.

(11) Група Вищого Рівня рекомендувала Комісії та державам-членам розглянути загальні принципи ліцензування складів та управляючих складом.

(12) На початку жовтня 1998 року у Люксембурзі було проведено семінар Fiscalis з метою розробки путівника щодо надання і відкликання ліцензій управляючих складом та контролю за товарами на складах.

(13) На зустрічі Комітету з акцизів відбулось обговорення, і держави-члени було запрошено до подання пропозицій стосовно змісту положень.

(14) З метою забезпечення більшого рівня уніфікації процедур щодо надання та відкликання ліцензій представники держав-членів у складі Комітету з акцизів одноголосно погодились із положеннями, передбаченими цією Рекомендацією,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

1. Держави-члени запрошуються до застосування положень цієї Рекомендації при ліцензуванні фізичних чи юридичних осіб, які є управляючими складом:

(a) для виробництва, переробки, зберігання, отримування та відправлення підакцизних товарів в процесі ведення їх діяльності у режимі призупинення оподаткування;

(b) для отримання, зберігання та відправлення підакцизних товарів у режимі призупинення оподаткування.

2. Ця Рекомендація також має широко застосовуватись при ліцензуванні зареєстрованого торговця, тобто фізичної чи юридичної особи, яка не має статусу ліцензованого управляючого складом, для отримання підакцизних товарів з іншої держави-члена у режимі призупинення оподаткування під час ведення своєї діяльності.

1. Незважаючи на те, що держави-члени запрошуються до застосування суворих критеріїв при наданні ліцензії особам, визначеним статтею 1, має бути знайдено баланс між розвитком торгівлі та здійсненням ефективного контролю.

2. З метою прийняття обґрунтованого рішення та оцінки потенційного ризику від надання ліцензій для податкових надходжень, перед тим, як надати ліцензію, від заявника має бути отримано таку інформацію:

- ім'я та адреса заявника,

- вид діяльності,

- план приміщень та їх розташування, а також опис діяльності та обладнання,

- письмова заява разом із історією комерційної діяльності та інформацією про реєстрацію компанії,

- номер платника ПДВ,

- витяг реєстрації у комерційному реєстрі чи подібній базі даних, якщо така реєстрація вимагається у відповідній державі-члені,

- імена службовців компанії, їх посади та повноваження у компанії,

- особливості системи бухгалтерського обліку компанії, процедури внутрішнього контролю та методи проведення перевірок,

- детальну інформацію щодо фінансового стану компанії, історія сплати податків та дотримання інших податкових зобов'язань (мито, ПДВ, пряме оподаткування),

- рівень запасів, оцінка товарів, які має бути вироблено, які зберігатимуться чи будуть переміщені за певний період,