Статус Протоколу див.

Держави - члени Ради Європи та інші Держави-сторони Конвенції про кіберзлочинність , відкритої до підписання у Будапешті 23 листопада 2001 року, які підписали цей Протокол;

вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами;

нагадуючи, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності і правах;

наголошуючи на необхідності забезпечувати повне та ефективне дотримання всіх прав людини без будь-якої дискримінації або розділення, як це гарантується європейськими та іншими міжнародними документами;

будучи переконані, що дії расистського та ксенофобного характеру є порушенням прав людини та загрозою верховенству права та демократичній стабільності;

вважаючи, що національне та міжнародне право має забезпечувати адекватну правову реакцію на пропаганду расистського та ксенофобного характеру, яка здійснюється через комп'ютерні системи;

визнаючи той факт, що пропаганда таких дій часто підлягає криміналізації у національному законодавстві;

беручи до уваги Конвенцію про кіберзлочинність, яка передбачає сучасні та гнучкі засоби міжнародного співробітництва та будучи переконаними у необхідності гармонізації положень матеріального права стосовно боротьби проти пропаганди расизму та ксенофобії;

визнаючи, що комп'ютерні системи пропонують безпрецедентні засоби сприяння свободі вираження поглядів та всесвітньому спілкуванню;

визнаючи, що свобода вираження поглядів складає одну з основних засад демократичного суспільства та є однією з основних умов його прогресу та розвитку кожної людини;

будучи стурбованими, однак, ризиком неналежного використання чи зловживання такими комп'ютерними системами для поширення пропаганди расизму та ксенофобії;

турбуючись про необхідність забезпечення належної рівноваги між свободою вираження поглядів та ефективною боротьбою проти дій расистського та ксенофобного характеру;

визнаючи, що цей Протокол не має на меті зашкодити встановленим принципам стосовно свободи вираження поглядів у національних правових системах;

беручи до уваги відповідні міжнародно-правові документи в цій сфері, зокрема, Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та Протокол N 12 до неї, що стосується загальної заборони дискримінації, існуючі конвенції Ради Європи про співробітництво у кримінально-правовій сфері, зокрема, Конвенцію про кіберзлочинність, Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 року, Спільний акт Європейського Союзу від 15 липня 1996 року, прийнятий Радою на основі статті К.3 Договору про Європейський Союз, який стосується діянь по боротьбі з расизмом та ксенофобією;

вітаючи нещодавні зрушення, які сприяють подальшому взаєморозумінню та співробітництву у боротьбі з кіберзлочинністю, расизмом та ксенофобією;

беручи до уваги План дій, прийнятий Головами Держав-членів та урядів Держав - членів Ради Європи з нагоди Другого самміту (м. Страсбург, 10-11 жовтня 1997 року), який проводився з метою пошуку спільних заходів у відповідь на розвиток нових технологій на засадах стандартів та цінностей Ради Європи;

домовилися про таке:

Метою цього Протоколу є внесення доповнень, у відносинах між Державами - сторонами Протоколу, до положень Конвенції про кіберзлочинність, відкритої до підписання у Будапешті 23 листопада 2001 року (далі - "Конвенція"), які стосуються криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп'ютерні системи.

1. Для цілей цього Протоколу:

"расистський та ксенофобний матеріал" означає будь-який письмовий матеріал, будь-яке зображення чи будь-яке інше представлення ідей або теорій, які захищають, сприяють або підбурюють до ненависті, дискримінації чи насильства проти будь-якої особи або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження, а також віросповідання, якщо вони використовуються як привід для будь-якої з цих дій.

2. Терміни та висловлювання, які застосовуються у цьому Протоколі, тлумачаться у той самий спосіб, як вони тлумачаться в Конвенції.

1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих й інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання у її національному законодавстві злочинами, у разі умисного вчинення без права на це, таких дій:

розповсюдження або іншим чином надання громадськості доступу через комп'ютерні системи до расистського та ксенофобного матеріалу.

2. Сторона може залишити за собою право не передбачати кримінальну відповідальність за дії, визначені у пункті 1 цієї статті, якщо матеріал, визначений у пункті 1 статті 2, захищає, сприяє або підбурює до дискримінації, яка не пов'язана з ненавистю або насильством, за умови, якщо застосовуються інші ефективні засоби.

3. Незважаючи на пункт 2 цієї статті, Сторона може залишити за собою право не застосовувати пункт 1 до тих випадків дискримінації, за які, згідно з встановленими принципами у її національній правовій системі щодо свободи вираження поглядів, вона не може передбачити ефективні засоби, зазначені у пункті 2.

Кожна Сторона вживає таких законодавчих й інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання у її національному законодавстві злочинами, у разі умисного вчинення без права на це, таких дій:

погроза, зроблена через комп'ютерну систему, вчинення тяжкого злочину, визначеного в її національному законодавстві, проти (i) осіб з причини їх належності до групи, яка відрізняється за ознаками раси, кольору шкіри, національним або етнічним походженням, а також віросповіданням, якщо вони використовуються як привід для будь-якої з цих дій; або (ii) групи осіб, яка відрізняється за будь-якою з цих характеристик.

1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих й інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання у її національному законодавстві злочинами, у разі умисного вчинення без права на це, таких дій:

публічна образа через комп'ютерну систему (i) осіб з причини їх належності до групи, яка відрізняється за ознаками раси, кольору шкіри, національним або етнічним походженням, а також віросповіданням, якщо вони використовуються як привід для будь-якої з цих дій; або (ii) групи осіб, яка відрізняється за будь-якою з цих характеристик.

2. Сторона може:

а) вимагати, щоб визначення злочину, яке наводиться в пункті 1 цієї статті, застосовувалося, якщо особа чи група осіб, про яких йдеться в пункті 1, були піддані ненависті, презирству чи глузуванню; або

b) залишити за собою право не застосовувати, повністю або частково, пункт 1 цієї статті.

1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих й інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання таких дій кримінальними правопорушеннями у її національному законодавстві, у разі умисного вчинення без права на це: