1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Директива


Директива Ради (90/619/ЄЕС)
"Щодо узгодження законів, постанов та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя, визначає положення для спрощення ефективного користування свободою надання послуг та вносить зміни до Директиви 79/267/ЄЕС" від 8 листопада 1990 року
( Зміни до Директиви див. в Директивах 92/96/ЄЕС від 10.11.92 2002/65/ЕС від 23.09.2002 )
Зі змінами, внесеними:
Директивою Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя та про внесення змін до директив 79/267/ЄЕС і 90/267/ЄЕС (третя директива, яка стосується страхування життя)
Рада Європейських Співтовариств,
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, і зокрема Статтю 57 (2) і 66 Договору,
Беручи до уваги пропозицію від Комісії1,
У співпраці з Європейським Парламентом2,
Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального комітету3,
Враховуючи, що необхідно розвивати внутрішній ринок із страхування життя і операцій, про які йдеться у Першій Директиві Ради 79/267/ЄЕС від 5 березня 1979 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування життя4, далі "Перша Директива" з останніми змінами, внесеними Актом про приєднання Іспанії та Португалії; враховуючи, що для того, щоб досягнути цієї мети, бажано сприяти страховим компаніям, що мають свій головний офіс у Співтоваристві, надавати послуги у державах-членах, таким чином надаючи можливість для власників страхового поліса мати право регресу не лише щодо страховиків, заснованих у їх власній країні, але також щодо страховиків, які мають свій головний офіс у Співтоваристві і засновані в інших державах-членах;
___________________
1 OJ N C 38 15. 2. 1989, р. 7 і OJ N C 72 22. 3. 1990, р. 5.
2 OJ N C 175, 16. 7. 1990, р. 107, і Рішення від 24 жовтня 1990 року (ще не надруковане в Офіційному Бюлетені).
3 OJ N C 298, 27. 11. 1989, р. 2.
4 OJ N L 63, 13. 3. 1979, р. 1.
Враховуючи, що згідно з Договором, будь-яку дискримінацію відносно свободи надання послуг, яка базується на факті, що компанія не заснована в державі-члені, в якій надаються послуги, було заборонено після завершення перехідного періоду; враховуючи, що така заборона застосовується до послуг, які надаються будь-якою установою у Співтоваристві, чи головним офісом компанії, чи представництвом, чи філією;
Враховуючи, що з практичних міркувань бажано визначити надання послуг, беручи до уваги як заснування страховика, так і місце, де повинно бути виконане таке зобов'язання; враховуючи, таким чином, що зобов'язання повинно бути визначене; враховуючи, що крім того, бажано розрізняти між діяльністю, що здійснена шляхом заснування, і діяльністю, що здійснена шляхом свободи надання послуг;
Враховуючи, що бажано доповнити Першу Директиву Ради для того, щоб зокрема, роз'яснити повноваження та засоби нагляду, якими наділені наглядові органи; враховуючи, що також бажано передбачити спеціальні положення щодо початку, здійснення та нагляду за діяльністю шляхом свободи надання послуг;
Враховуючи, що власники страхового поліса, які, завдяки тому факту, що вони виявляють ініціативу брати зобов'язання в іншій державі і таким чином підлягають захисту правової системи тієї іншої держави, не потребують спеціального захисту у державі, де взяті зобов'язання, повинна надаватися повна свобода скористатися якомога ширшим ринком із страхування життя та операцій, про які йдеться у Першій Директиві; враховуючи, що іншим власникам страхового поліса також повинен надаватися належний захист;
Враховуючи, що при керуванні деякими груповими пенсійними фондами, різноманіття та складність різних схем і їх тісний зв'язок зі схемами соціального забезпечення потребують ретельного дослідження; враховуючи, що вони, таким чином, повинні бути виключені з сфери застосування положень, характерних для свободи надання послуг, які містить ця Директива; враховуючи, що вони формуватимуть предмет іншої Директиви;
Враховуючи, що діючі положення у державах-членах щодо договірного права, яке застосовується до діяльності, про яку йдеться у Першій Директиві, продовжують відрізнятися; враховуючи, що свобода вибору закону такого, що застосовується до договору, закону, іншого ніж закон держави, де взяті зобов'язання, може надаватися в певних випадках згідно з правилами, що враховують особливі обставини;
Враховуючи, що положення Першої Директиви щодо передачі портфеля повинні бути підсилені та доповнені положеннями, що спеціально стосуються передачі іншій компанії портфеля договорів, укладених шляхом свободи надання послуг;
Враховуючи, що в інтересах захисту власників страхового поліса, державам-членам слід надавати, на даному етапі координаційного процесу, можливість обмежувати одночасне здійснення діяльності шляхом свободи надання послуг і діяльності шляхом заснування; враховуючи, що жодного такого обмеження не передбачається у разі, якщо власники страхового поліса не потребують такого захисту;
Враховуючи, що започаткування та ведення діяльності шляхом свободи надання послуг повинно підлягати процедурам, які гарантують дотримання страховими компаніями положень щодо фінансових гарантій, умов страхування та розмірів страхових премій; враховуючи, що такі процедури можуть бути послаблені, у разі, якщо діяльність, здійснена шляхом свободи надання послуг, охоплює власників страхового поліса, які завдяки характеристикам зобов'язань, які вони пропонують взяти, не потребують спеціального захисту у державі, де взяті зобов'язання;
Враховуючи, що договори страхування життя, укладені шляхом вільного надання послуг, власникам страхового поліса повинні надавати можливість анулювання договору протягом строку від 14 до 30 днів;
Враховуючи, що Перша Директива прийняла принцип про заборону одночасно здійснювати діяльність, що охоплюється Директивою 73/239/ЄЕС1 ( Перша Директива щодо узгодження страхування, іншого, ніж страхування життя) з останніми змінами, внесеними Директивою 88/357/ЄЕС2, і ту діяльність, що охоплює Перша Директива; враховуючи, що вона дозволила подальшу діяльність існуючих компаній, що займаються обома видами страхування, вона визначила, що вони не можуть засновувати представництва або філії із страхування життя; враховуючи, що особливий характер зобов'язань, взятих у сфері страхування згідно з системою свободи надання послуг, виправдовує, тим не менше, принаймні на перехідній основі, починаючи з дати повідомлення про цю Директиву державам-членам, запровадження ступеня гнучкості при застосуванні вищевказаного принципу;
___________________
1 OJ N L 228, 16. 8. 1973, р. 3.
2 OJ N L 172, 4. 7. 1988, р. 1.
Враховуючи, що ніщо у цій Директиві не повинно зашкодити компанії, що займається обома видами страхування, розділитися на дві компанії, одна, що діє у сфері страхування життя, інша - у сфері страхування, іншому ніж страхування життя; враховуючи, що для того, щоб дозволити такий розподіл при найкращих можливих умовах, бажано дозволити державам-членам, згідно з правилами законів про конкуренцію Співтовариства, передбачати належні заходи оподаткування, зокрема, відносно приросту капіталу, до якого міг призвести такий розподіл;
Враховуючи, що необхідно передбачати особливе співробітництво у сфері свободи надання послуг між компетентними наглядовими органами держав-членів та між цими органами і Комісією; враховуючи, що необхідно також передбачати застосування системи штрафування у разі, якщо компанія, що надає послуги не дотримується положень держави-члена, в якій надаються ці послуги;
Враховуючи, що технічні резерви, включаючи математичні резерви, підлягають правилам і нагляду держави-члена, в якій надаються послуги, якщо надання послуг включає зобов'язання щодо яких держава, в якій отримують послуги, бажає надати спеціальний захист власникам страхового поліса; враховуючи, однак, якщо таке бажання захистити власників страхового поліса є невиправданим, технічні резерви, включаючи математичні резерви, надалі підлягають правилам і нагляду держави-члена, в якій заснована компанія;
Враховуючи, що деякі держави-члени не обкладають договори про страхування життя та інші операції, що охоплені Першою Директивою, будь-якою формою непрямого оподаткування, тоді як інші застосовують спеціальні податки; враховуючи, що структура та ставка таких податків дуже відрізняється між державами-членами, в яких вони застосовуються; враховуючи, що бажано уникати ситуації, коли такі розбіжності призводять до порушення конкуренції між компаніями у різних державах-членах; враховуючи, що протягом подальшої гармонізації, застосування механізмів оподаткування, передбачених державою-членом, в якій було взято зобов'язання, є способом виправлення такого негативного ефекту; враховуючи, що самі держави-члени повинні встановити спосіб, щоб гарантувати стягнення таких податків;
Враховуючи, що Перша Директива чітко передбачає спеціальні правила щодо надання ліцензії представництвам і філіям компаній, головні офіси яких знаходяться за межами Співтовариства;
Враховуючи, що потрібно передбачати гнучку процедуру для можливості встановлення співпраці з третіми країнами на базі Співтовариства; враховуючи, що мета цієї процедури не полягає в тому, щоб закривати фінансові ринки Співтовариства, але швидше, якщо Співтовариство має намір залишати свої фінансові ринки відкритими для решти світу, сприяти лібералізації глобальних фінансових ринків в інших третіх країнах; враховуючи, що з цією метою, ця Директива передбачає процедури для проведення переговорів з третіми країнами і, в крайньому разі, для можливості вживати заходи, що включають призупинення подання нових заявок на отримання ліцензії або обмеження нових ліцензій;
Враховуючи, що бажано враховувати, у значенні статті 8c Договору, масштаби зусиль, які слід докласти певним економікам, демонструючи зміни в розвитку; враховуючи, таким чином, що бажано дозволяти певним державам-членам вживати заходи перехідного порядку для поступового застосування спеціальних положень цієї Директиви, що стосуються свободи надання послуг;
Враховуючи, що зважаючи на відмінності у національному законодавстві, також доцільно дозволяти таким державам-членам, які цього бажають, застосовувати заходи перехідного порядку, які надають їм можливість адаптувати їхнє законодавство у повному обсязі щодо групових договорів страхування, пов'язаних з трудовим договором або втручанням брокера, положення цієї Директиви, що стосуються випадку, коли власник страхового поліса виявляє ініціативу укласти договір шляхом надання послуг;
Враховуючи, що буде особливо важливим дозволити тим державам-членам, які цього бажають, достатньо довгий період для можливості приймати відповідні положення для забезпечення професійної компетентності і незалежності страхових брокерів; враховуючи, що зважаючи на зростаючу роль таких брокерів, яку вони відіграють у наданні консультацій тим, хто купує страховки, і зіштовхуються з дедалі більшою кількістю продуктів в результаті свободи надання послуг, їх професійна компетентність та незалежність стають суттєвими елементами захисту споживача,
ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Розділ I
Загальні положення
Стаття 1
Ціллю цієї Директиви є:
(a) доповнення Директиви 79/267/ЄЕС;
(b) встановлення певних положень щодо свободи надання послуг відносно діяльності, про яку згадано у вищевказаній Директиві, такі положення викладаються далі у розділі III цієї Директиви.
Стаття 2
З метою цієї Директиви:
(a) "Перша Директива" означає Директиву 79/267/ЄЕС;
(b) "компанія":
- для цілей Розділів I і II, означає будь-яку компанію, яка отримала ліцензію згідно з статтею 6 або статтею 27 Першої Директиви,
- для цілей розділів III і IV, означає будь-яку компанію, яка отримала ліцензію згідно з статтею 6 Першої Директиви;
(c) "установа / здійснення підприємницької діяльності":
означає головний офіс, представництво або філію компанії, беручи до уваги статтю 3;
(d) "зобов'язання":
означає зобов'язання, що представлене одним з видів страхування чи операцією, згадані у статті 1 Першої Директиви;
(e) "держава-член зобов'язання":
означає державу-член, в якій власник страхового поліса має постійне місце проживання або, якщо власник страхового поліса є юридичною особою, державу-члена, в якій розташована установа, якої стосується договір, останнього;
(f) "держава-член здійснення підприємницької діяльності":
означає державу-члена, в якій розташована установа, що покриває зобов'язання;
(g) "держава-член надання послуг":
означає державу-члена зобов'язання, коли зобов'язання виконуються установою, яка знаходиться в іншій державі-члені;
(h) "материнська компанія":
означає материнську компанію у значенні статей 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС1;
___________________
1 OJ N L 193, 18. 7. 1983, р. 1.
(i) "дочірня компанія":
означає дочірню компанію у значенні статей 1 та 2 Директиви 83/349/ЄЕС; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також розглядається як дочірня компанія щодо материнської компанії, основної для всіх цих компаній.
Стаття 3
Для цілей Першої Директиви і цієї Директиви, будь-яка постійна присутність компанії на території держави-члена розглядається у такий самий спосіб, що і представництво або філія, навіть якщо така присутність не приймає форму філії чи представництва, але складається лише з офісу, яким керує власний штат компанії або особа, яка є незалежною, але має постійні повноваження діяти в якості представництва компанії.
Розділ II
Положення, додаткові до Першої Директиви
Стаття 4
1. Законодавство, що застосовується до договорів щодо діяльності, про яку йдеться у Першій Директиві, є законодавством держави-члена зобов'язання. Однак, якщо дозволяє закон тієї держави, сторони можуть обирати закон іншої країни.
2. У разі, якщо власник страхового поліса є фізичною особою і має постійне місце проживання у державі-члені, іншій ніж державі, громадянином якої він є, сторони можуть обирати законодавство тієї держави-члена, громадянином якої він є.
3. У разі, якщо держава включає деякі територіальні одиниці, кожна з яких має свої власні правові норми щодо договірних зобов'язань, кожна одиниця вважається країною, з метою визначення законодавства, що застосовується відповідно до цієї Директиви.
Держава-член, в якій різні територіальні одиниці мають свої власні правові норми щодо договірних зобов'язань, не зобов'язана застосовувати положення цієї Директиви щодо протиріч, які виникають між законами таких одиниць.
4. У цій статті ніщо не обмежує застосуванню правових норм місця розгляду справи у ситуації, коли вони є обов'язковими, незалежно від законодавства, застосовуваного в інакший спосіб до договору.
Якщо це передбачає закон держави-члена, обов'язкові правові норми держави-члена зобов'язання можуть бути застосовані, якщо, і наскільки це відповідає закону тієї держави-члена, такі правила повинні застосовуватись, який би закон не застосовувався до договору.
5. Згідно з попередніми пунктами, держави-члени застосовують до договорів страхування, про які йдеться у цій Директиві, їх загальні правила міжнародного приватного права щодо договірних зобов'язань.

................
Перейти до повного тексту