Держави-учасниці Північноатлантичного Договору, вчиненого у Вашингтоні 4 квітня 1949 р., та держави, які приймають запрошення до участі у програмі "Партнерство заради миру", запропонованої та підписаної главами держав та урядів держав-членів Організації Північноатлантичного Договору в Брюсселі 10 січня 1994 р., і приєднуються до Рамкового документа "Партнерство заради миру";

складаючи разом Держави, що беруть участь у програмі "Партнерство заради миру";

вважаючи, що збройні сили однієї Держави-учасниці цієї Угоди можуть бути послані та прийняті, за домовленістю, на територію іншої Держави-учасниці;

маючи на увазі, що рішення посилати та приймати збройні сили залишається предметом окремих домовленостей між Державами-учасницями, яких це стосується;

бажаючи, проте, визначити статус таких збройних сил під час їх знаходження на території іншої Держави-учасниці;

посилаючись на Угоду між Сторонами Північноатлантичного Договору щодо статусу їхніх збройних сил, яку вчинено у Лондоні 19 червня 1951 р.;

домовились про таке:

Крім того, якщо інше не передбачено цією Угодою та будь-яким додатковим протоколом по відношенню до її Сторін, всі Держави-учасниці цієї Угоди застосовують положення Угоди між Сторонами Північноатлантичного Договору щодо статусу їхніх збройних сил, яку вчинено у Лондоні 19 червня 1951 р. та яка надалі іменується НАТО УСЗС, таким чином, ніби всі Держави-учасниці цієї Угоди є Сторонами НАТО УСЗС.

(1) На додаток до регіону, на який поширюється НАТО УСЗС, ця Угода застосовується на території всіх Держав-учасниць Угоди, які не є Сторонами НАТО УСЗС.

(2) Для цілей цієї Угоди посилання в НАТО УСЗС на регіон дії Північноатлантичного Договору вважають такими, що включають і території, які визначені в пункті 1 цієї Статті, а посилання на Північноатлантичний Договір вважають таким, що включають програму "Партнерство заради миру".

З метою імплементації цієї Угоди стосовно питань залучених Сторін, які не є Сторонами НАТО УСЗС, положення НАТО УСЗС, в яких передбачено подання запитів або спірних питань, які будуть подаватись на розгляд Північноатлантичної Ради, Голови Північноатлантичної Ради представників або арбітра, тлумачаться таким чином, щоб вимагати від відповідних Сторін вести переговори поміж собою, не звертаючись за сторонньою допомогою.