Уряди, які підписали Генеральну угоду про привілеї та імунітети Ради Європи, укладену в Парижі 2 вересня 1949 року (далі "Угода"),

бажаючи розширити положення Угоди,

погодились про таке:

Будь-який нинішній або майбутній член Ради Європи, який не бере участі в Угоді, може приєднатися до неї та до цього Протоколу шляхом здачі на зберігання свого документа про приєднання до них Генеральному секретарю Ради Європи, який повідомляє про це членів Ради.

a) Положення частини IV Угоди застосовуються до представників, які беруть участь у засіданнях заступників міністрів.

b) Положення частини IV Угоди застосовуються до представників (крім представників в Консультативній асамблеї), які беруть участь у засіданнях, що скликаються Радою Європи і не співпадають із засіданнями Комітету міністрів або заступників міністрів, при тому розумінні, що представники, які беруть участь у таких засіданнях, не користуються імунітетом від арешту та кримінального переслідування у випадках, коли вони вчиняють злочин, замах на злочин або вже вчинили злочин.

Положення статті 15 Угоди застосовуються до представників в Асамблеї та їхніх заступників, коли вони беруть участь у засіданнях комітетів та підкомітетів Консультативної асамблеї або подорожують до місця їх проведення та звідти, незалежно від того, чи проводить в цей час Асамблея свою сесію, чи ні.

Постійні представники членів Ради Європи під час виконання своїх службових обов'язків і подорожування до місця засідань та звідти користуються привілеями, імунітетами та пільгами, які надаються дипломатичним представникам відповідного рангу.