Дата підписання: 21.06.76 р.

Дата набрання чинності: 16.05.78 р.

Дата ратифікації Україною: 17.12.93 р.

Дата набрання чинності для України: 16.05.95 р.

Генеральна Конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 2 червня 1976 року на свою 61-у сесію,

визнаючи положення існуючих міжнародних конвенцій і рекомендацій в сфері праці, зокрема: Конвенцію 1948 року про свободу асоціацій і захист права на організацію, Конвенцію 1949 року про право на організацію і на ведення колективних переговорів і Рекомендацію 1960 року щодо співробітництва в галузевому і в національному масштабі, які підтверджують право роботодавців і працівників на створення вільних і незалежних організацій і вимагають заходів для підвищення ефективності консультацій на національному рівні між державними владами і організаціями роботодавців і працівників, а також положення численних міжнародних конвенцій і рекомендацій в сфері праці, які передбачають проведення консультацій з організаціями роботодавців і працівників для застосування цих конвенцій і рекомендацій,

розглянувши четвертий пункт порядку денного сесії, котрий має назву "Створення тристороннього механізму для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм", і ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо тристоронніх консультацій для сприяння застосуванню міжнародних норм,

вирішивши надати цим пропозиціям форму конвенції,

ухвалює цього двадцять першого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1976 року про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми):

У цій Конвенції термін "представницькі організації" означає найбільш представницькі організації роботодавців і працівників, наділені правом на свободу об'єднання.

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, здійснює процедури, які забезпечують ефективні консультації між представниками уряду, роботодавців і працівників з питань, що стосуються до діяльності Міжнародної організації праці, згаданих нижче у параграфі 1 Статті 5.

2. Кожна країна визначає характер і форму процедур, передбачених у параграфі 1 цієї Статті, відповідно до національної практики після консультації з представницькими організаціями, де такі організації є і де такі процедури ще не встановлено.

1. Представники роботодавців і працівників з метою здійснення процедур, передбачених цією Конвенцією, вільно обираються своїми представницькими організаціями, де такі організації є.

2. Роботодавців і працівників репрезентовано на рівних засадах будь-яких органах, за допомогою яких здійснюються консультації.

1. Компетентний орган влади несе відповідальність за адміністративне забезпечення процедур, передбачених цією Конвенцією.

2. Відповідні заходи вживаються між компетентним органом влади й представницькими організаціями, де такі організації є, для фінансування будь-якої потрібної підготовки учасників таких процедур.

1. Метою процедур, передбачених цією Конвенцією, є проведення консультацій:

a) щодо відповідей урядів на запитальники, що стосуються пунктів порядку денного Міжнародної конференції праці, щодо зауважень урядів до запропонованих текстів, котрі Конференція обговорюватиме;

b) щодо пропозицій компетентному органу або компетентним органам влади у зв'язку з внесенням конвенцій і рекомендацій відповідно до статті 19 Статуту Міжнародної організації праці;

c) щодо повторного розгляду через відповідні проміжки часу нератифікованих конвенцій і рекомендацій, які ще не застосовуються, з метою визначення заходів, яких можна було б вжити для сприяння їх цьому застосуванню та, у відповідних випадках, ратифікації;