Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 12 квітня 1932 року на свою шістнадцяту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно часткового перегляду Конвенції про захист докерів від нещасних випадків, прийнятої Конференцією на своїй дванадцятій сесії, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять сьомого дня квітня місяця тисяча дев'ятсот тридцять другого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією (переглянутою) 1932 року про захист докерів від нещасних випадків і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

Відповідно до мети цієї Конвенції:

1) термін "операції" означає і охоплює всю роботу чи будь-яку частину роботи, що виконується на суші чи на борту судна, по навантаженню або розвантаженню будь-якого судна, призначеного для морського чи внутрішнього судноплавства, за винятком військових кораблів, у будь-якому морському чи внутрішньому порту, гавані, будь-якому доці, на молу, причалі або в якомусь іншому такому місці, де виконується дана робота;

2) термін "працівник" означає будь-яку особу, зайняту на зазначених операціях.

1. Усі звичайні підходи, які проходять через док, мол, причал чи інше таке місце і якими працівники повинні користуватись, щоб дістатися до робочого місця, де виконуються операції, або щоб повернутися звідти, а також усі робочі місця на суші утримуються в такому стані, який забезпечує безпеку для працівників, котрі користуються ними.

2. Зокрема:

1) всі згадані місця роботи на суші і всі небезпечні ділянки згаданих підходів, що ведуть до них від найближчої дороги загального користування, забезпечуються ефективним і безпечним освітленням;

2) моли і причали звільняються від вантажів, щоб забезпечити вільний прохід до засобів доступу на судно, передбачених у статті 3;

3) якщо прохід залишено вздовж краю причалу чи молу, він повинен мати ширину мінімум 90 см (3 фути) і бути вільним від будь-яких перешкод, за винятком постійних споруд, діючих установок та механізмів;

4) в міру можливості, з урахуванням вантажообігу і роботи:

a) всі небезпечні частини згаданих підходів і місць роботи (наприклад, небезпечні отвори, наріжні частини і краї) забезпечуються відповідною огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів);

b) небезпечні проходи через мости, кесони і ворота доків обладнують з кожного боку огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів), подовженою з кожного краю на достатню відстань, яка може не перевищувати 4,5 м (5 ярдів);

5) вимоги щодо розмірів, передбачених параграфом 4 цієї статті, вважатимуться дотриманими стосовно механізмів, котрі діють на дату ратифікації цієї Конвенції, якщо розміри, які є, менші від розмірів, згаданих у зазначеному параграфі 4, не більш ніж на 10 відсотків.

1. Якщо судно стоїть біля причалу чи біля іншого судна для виконання операцій, працівникам надають безпечні засоби доступу для проходу на судно і назад, за винятком випадків, коли обставини дають їм можливість виконувати дані операції без спеціальних пристроїв, не наражаючись на даремний ризик.

2. До цих засобів доступу входять такі:

a) де це доцільно - зовнішній трап, сходні чи аналогічний пристрій;

b) в інших випадках - трап.

3. Засоби доступу, передбачені в пункті а) параграфа 2 цієї статті, мають бути завширшки мінімум 55 см (22 дюйми); їх міцно закріплюють, щоб не допустити зсуву; нахил їх не повинен бути надто великий, а використовувані для їхнього спорудження матеріали мають бути доброякісні і в доброму стані; з обох боків їх по всій довжині роблять надійну огорожу заввишки мінімум 82 см (2 фути 9 дюймів) або, якщо йдеться про зовнішній трап, надійну огорожу, таку саму заввишки з одного боку за умови, що другий бік належно захищений бортом судна.

Однак усі такі пристрої, використовувані на момент ратифікації цієї Конвенції, можуть використовуватись надалі:

a) якщо вони обладнані з обох боків огорожею заввишки мінімум 80 см (2 фути 8 дюймів), поки їх не перероблять;

b) якщо вони обладнані з обох боків огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів), протягом двох років від дня ратифікації цієї Конвенції.

4. Трапи, передбачені в пункті b) параграфа 2 цієї статті, мають бути достатньо довгі та міцні і належно закріплені.

5. a) Компетентна влада може допускати винятки щодо положень цієї статті, коли вона визнає, що передбачені в цій статті пристрої не потрібні для безпеки працівників;

b) положення цієї статті не поширюються на вантажні площадки або сходні, якщо їх використовують тільки для операцій.

6. Працівники не можуть користуватись - і забороняється примушувати їх користуватися - іншими засобами доступу, крім зазначених або дозволених цією статтею.

У разі, коли працівники у зв'язку з операціями повинні діставатися до судна або повертатися з нього по воді, передбачаються відповідні заходи для забезпечення безпечності перевезення їх, зокрема умови, яким повинні відповідати використовувані для цього перевезення судна.

1. Якщо працівники мають виконувати операції в трюмах, глибина яких від рівня палуби до дна трюму перевищує 1,5 м (5 футів), їм надаються безпечні засоби доступу;

2. Цим засобом доступу звичайно є трап, який вважається безпечним тільки за таких умов:

a) якщо він забезпечує ногам опору, глибина якої, беручи простір позаду трапа, становить не менше ніж 11,5 см (4,5 дюйма) при ширині не менш ніж 25 см (10 дюймів), а також міцну опору для рук;

b) якщо трап не заглиблено під палубу більше, ніж це практично потрібно для того, щоб не займати простору люку;

c) якщо його подовжено в тому самому напрямку пристроями, які дають міцну опору для ніг та рук і містяться на комінгсах люків (наприклад, кнехти або кільця);

d) якщо згадані засоби забезпечують для ніг опору, глибина якої, беручи простір позаду них, становить не менше ніж 11,5 см (4,5 дюйма) при ширині не менше ніж 25 см (10 дюймів);

e) якщо за наявності окремих трапів між нижніми палубами ці трапи розташовуються по можливості в тому самому напрямку, що й трап, який іде з верхньої палуби.

Однак, якщо через конструкцію судна не можна практично вимагати встановлення трапа, компетентні органи влади мають право дозволяти інші засоби доступу за умови, що ці засоби доступу відповідають вимогам, передбаченим для трапів у цій статті, в тій мірі, в якій їх можна застосувати.

На суднах, які є на день ратифікації цієї Конвенції, вимоги щодо розмірів, передбачені пунктами a) та d) цього параграфа, вважатимуться дотриманими якщо до заміни наявних трапів і пристосувань їхні розміри менші від розмірів, згаданих у зазначених пунктах a) та d), не більше ніж на 10 відсотків.

3. Біля комінгсів люків залишають вільний прохід до засобів доступу.

4. Вертикальні тунелі обладнуються з двох боків належними опорами для рук і ніг.

5. Якщо треба застосувати трап у трюмі безпалубного судна, підрядчик операції зобов'язаний надати такий трап. Трап повинен мати у верхній частині скоби або інші пристрої, що дають змогу міцно закріпити його.

6. Працівники не можуть користуватись - і забороняється примушувати їх користуватися - іншими засобами доступу, крім тих, що зазначені або дозволені в цій статті.

7. Для суден, які є на час ратифікації цієї Конвенції, робляться винятки відносно дотримання розмірів, встановлених положеннями а) та d) параграфа 2 і положеннями параграфа 4 цієї статті, протягом періоду не довшого ніж чотири роки, рахуючи від дня цієї ратифікації.

1. Поки працівники перебувають на борту судна для виконання операцій, будь-який люк вантажного трюму, доступний для працівників, глибина якого, виміряна від рівня палуби до дна трюму, перевищує 1,5 м (5 футів) і який не захищено комінгсами на висоту принаймні 75 см (2 фути 6 дюймів), обставляють надійною огорожею заввишки 90 см (3 фути), або щільно зачиняють, коли він не використовується для переміщення товарів, вугілля чи інших матеріалів. Національне законодавство визначає, чи треба дотримуватися положень цього параграфа лід час обідньої перерви або інших коротких перерв у роботі.

2. Аналогічних заходів вживають для обгородження всіх інших отворів у палубі, які могли б становити небезпеку для працівників.

1. Коли на судні мають виконувати операції, засоби доступу на це судно, а також усі місця на борту, де працівники працюють або куди їх можуть направити під час роботи, ефективно освітлюються.

2. Використовувані засоби освітлення мають бути такі, щоб не загрожувати безпеці працівників і не заважати рухові інших суден.

Для забезпечення безпеки працівників, коли знімають і ставлять кришки люків, а також бімсів, що їх покривають:

1) кришки люків і їхні покриття та бімси утримуються в доброму стані;

2) кришки люків обладнуються рукоятками, які відповідають їхньому розмірові та вазі, за винятком випадків, коли конструкція люку або кришок люків робить такі рукоятки зайвими;

3) бімси для закривання люків обладнуються належними пристроями, які дають працівникам можливість відкривати і закривати люки, не піднімаючись на ці бімси для встановлення даних пристроїв;

4) усі кришки люків та бімси, якщо вони не взаємозамінні, позначаються виразною поміткою із зазначенням палуби та люку, до яких вони належать, а також їхнього місця на останніх;

5) кришки люків не використовуються для влаштування вантажних площадок чи для якоїсь іншої мети, внаслідок чого вони могли б бути пошкоджені.

1. Передбачаються відповідні заходи, щоб підіймальні механізми та пристрої, стаціонарні або пересувні, використовувались для операцій на суші чи на борту судна тільки в тому разі, коли вони відповідають вимогам безпеки під час їхньої роботи.

2. Зокрема:

1) до початку експлуатації зазначені механізми, пристрої, які встановлені на борту і вважаються за національним законодавством доповненням до цих механізмів, а також ланцюги і троси, використовувані в їхній роботі, належно перевіряються та випробовуються, а максимальне безпечне навантаження їх засвідчується, відповідно до приписаних умов, компетентною особою, призначеною національними органами влади;

2) після введення в експлуатацію будь-який підіймальний механізм, що використовується на суші чи на борту, і будь-які встановлені на борту пристрої, котрі за національним законодавством вважаються належними до цих механізмів, підлягають ретельній перевірці та огляду на таких умовах:

a) ретельно перевіряють кожні чотири роки і оглядають один раз на рік: вантажні стріли, шпори стріл, щоглові бугелі й бугелі стріл, кільця, шкентелі і будь-які інші закріплені механізми, демонтаж яких становить особливу трудність;

b) ретельно перевіряють один раз на рік: будь-які підіймальні установки (такі, як підіймальні крани, лебідки), блоки, скоби й будь-які інші допоміжні пристрої, не охоплені в пункті a).

Всі рухомі частини (наприклад, ланцюги, троси, кільця, гаки) оглядають щоразу перед їхнім використанням, якщо їх не оглядали протягом попередніх трьох місяців.

Ланцюги не дозволяється вкорочувати вузлами; треба вживати запобіжних заходів, щоб не допустити пошкодження їх від тертя об гострі краї.

Коуші або сплетення металевих тросів повинні мати принаймні три витки з цілого пасма троса і два витки з половини дротяних ниток, вирізаних з кожного пасма. Однак це правило не повинно заважати використанню іншого виду сплетення, ефективність якого така сама очевидна, як і ефективність сплетення, передбаченого цим положенням;

3) ланцюги та інші такі пристрої, визначені національними законодавством або правилами (наприклад, гаки, кільця, скоби, вертлюги), якщо вони не проходили іншої достатньої обробки, яку може приписувати національне законодавство, прогартовуються на нижченаведених умовах під наглядом компетентної особи, призначеної національними органами влади:

a) згадані ланцюги і пристрої, що містяться на борту судна:

i) ланцюги завтовшки 12,5 мм (півдюйма) і менше та пристрої загального призначення - принаймні один раз кожного півроку;

ii) всі інші ланцюги і пристрої загального призначення (серед них ланцюги шкентелів, але за винятком бридельних ланцюгів вантажних стріл або щогл) - принаймні один раз на рік.

Однак для таких пристроїв, що застосовуються тільки на кранах та інших ручних підіймальних установках, термін, передбачений у підпункті i), встановлюється тривалістю один рік замість шести місяців, а термін, передбачений ii), встановлюється тривалістю два роки замість одного.

Так само, якщо, беручи до уваги розміри, структуру або рідке використання всіх вищезгаданих пристроїв, а також матеріали, з яких їх зроблено, компетентні органи влади вважають, що дотримання правил цього пункту стосовно прогартування не є конче потрібним для безпеки працівників, ці органи влади можуть шляхом письмового посвідчення (яке вони можуть анулювати на свій розсуд) вилучити ці пристрої зі сфери застосування названих правил з урахуванням умов, які може бути встановлено у згаданому посвідченні;