Дата підписання: 21.06.29 р.

Дата набуття чинності: 01.04.32 р.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 30 травня 1929 року на свою 12-у сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо захисту від нещасних випадків працівників, зайнятих на навантаженні та розвантаженні суден, що є другим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції, ухвалює цього двадцять першого дня червня місяця тисяча дев'ятсот двадцять дев'ятого року нижченаведену конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1929 року про захист докерів від нещасних випадків* і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

В цілях цієї Конвенції:

1. Термін "операції" означає і охоплює всю роботу або якусь частину роботи, що виконується на суші чи на борту судна, по навантаженню або розвантаженню будь-якого судна, призначеного для морського чи внутрішнього судноплавства, за винятком військових кораблів, у будь-якому морському чи внутрішньому порту, гавані, будь-якому доці, на молу, причалі або в якомусь іншому такому місці, де виконується дана робота.

2. Термін "працівник" означає будь-яку особу, зайняту на зазначених операціях.

1. Усі звичайні підходи, які проходять через док, мол, причал чи інше таке місце, якими працівники повинні користуватись, щоб дістатися до робочого місця, де виконуються операції, або щоб повернутися звідти, а також усі робочі місця на суші утримуються в такому стані, який забезпечує безпеку для працівників, котрі користуються ними.

2. Зокрема:

1) всі згадані місця роботи на суші і всі небезпечні частини згаданих підходів, що ведуть до них від найближчої дороги загального користування, забезпечуються ефективним і безпечним освітленням;

2) мол і причали звільняються від вантажів, щоб забезпечити вільний прохід до засобів доступу на судно, передбачених у статті 3;

3) якщо прохід залишено вздовж краю причалу чи молу, він повинен мати ширину мінімум 90 см (3 фути) і бути вільним від будь-яких перешкод, за винятком постійних споруд, діючих установок та механізмів;

4) в міру можливості - з урахуванням вантажообігу і роботи:

а) всі небезпечні частини згаданих підходів і місць роботи (наприклад, небезпечні отвори, наріжні частини і краї) забезпечуються відповідною огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів);

b) небезпечні проходи через мости, кесони і ворота доків обладнують з кожного боку огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів), подовженою з кожного краю на достатню відстань, яка може не перевищувати 4,5 м (5 ярдів).

1) Якщо судно стоїть біля причалу чи біля борту іншого судна для виконання операцій, працівникам надають засоби доступу для безпечного проходу на судно і назад, за винятком випадків, коли обставини дають їм можливість виконати дані операції без спеціальних пристроїв, не наражаючись на даремний ризик.

2) До цих засобів доступу входять такі:

a) де це доцільно - зовнішній трап, сходні чи аналогічний пристрій;

b) в інших випадках - трап.

3) Пристрої, передбачені в підпункті "a" пункту 2 цієї статті, мають бути завширшки мінімум 55 см (22 дюйми); їх міцно закріплюють, щоб не допустити зсуву; нахил їх не повинен бути надто великий, а використовувані для їхнього спорудження матеріали мають бути доброякісні і в доброму стані; з обох боків їх по всій довжині роблять надійну огорожу заввишки мінімум 82 см (2 фути 9 дюймів) або, якщо йдеться про зовнішній трап, надійну огорожу такої самої висоти з одного боку за умови, що другий бік належно захищений бортом судна.

Однак усі такі пристрої, використовувані на момент ратифікації цієї Конвенції, можуть використовуватись надалі:

a) якщо вони обладнані з обох боків огорожею заввишки мінімум 80 см (2 фути 8 дюймів), поки їх не перероблять;

b) якщо вони обладнані з обох боків огорожею заввишки мінімум 75 см (2 фути 6 дюймів) протягом одного року від дня ратифікації цієї Конвенції.

4) Трапи, передбачені в підпункті "b" пункту 2 цієї статті, мають бути достатньо довгі та міцні і належно закріплені.

5) a) Компетентні органи влади можуть допускати винятки щодо положень цієї статті, коли вони визнають, що передбачені в цій статті пристрої не потрібні для безпеки працівників.

b) Положення цієї статті не поширюються на вантажні підмостки і вантажні площадки біля трапів, якщо їх використовують тільки для операцій.

6) Працівники не можуть користуватись - і забороняється примушувати їх користуватися - іншими засобами доступу, крім зазначених або дозволених цією статтею.

У разі, коли працівники повинні у зв'язку з операціями діставатися до судна або повертатися з нього по воді, передбачаються відповідні заходи для безпечності перевезення їх, зокрема умови, яким повинні відповідати використовувані для цього перевезення судна.

1) Якщо працівники мають виконувати операції в трюмах, глибина яких від рівня палуби до дна трюму перевищує 1,5 м (5 футів), їм надаються безпечні засоби доступу з палуби на дно трюму.

2) До цих засобів доступу звичайно входить трап, який вважається безпечним лише за таких умов:

a) якщо за перекладками трапа залишено достатній простір, який не повинен бути менший ніж 11,5 см (4,5 дюйма) для трапа на перегородці чи в головному люку вантажного трюму, або коли перекладки достатньо широкі, щоб була міцна опора для рук і ніг;

b) якщо трап не заглиблено під палубу більше, ніж це практично потрібно для того, щоб не займати простору люку;

c) якщо його подовжено в тому ж напрямку пристроями, які дають міцну опору для ніг та рук і містяться на комінгсах люків (наприклад, кнехти або кільця);

d) якщо згадані вище пристрої виступають принаймні на 11,5 см (4,5 дюйма) при ширині не менше ніж 25 см (10 дюймів);

e) якщо за наявності окремих трапів між нижніми палубами ці трапи розташовуються по можливості в тому самому напрямку, що й трап, який іде з верхньої палуби.

Однак, якщо через конструкцію судна не можна практично вимагати встановлення трапа, компетентні органи влади мають право дозволяти інші засоби доступу за умови, що ці засоби доступу відповідають вимогам, передбаченим для трапів у цій статті, в тій мірі, в якій їх можна застосувати.

3) Біля комінгсів люків залишають достатній прохід до засобів доступу.

4) Вертикальні тунелі обладнуються з двох боків належними опорами для рук і ніг.

5) Якщо треба застосувати трап у трюмі безпалубного судна, підрядчик операції зобов'язаний надати такий трап. Трап повинен мати в своїй верхній частині скоби для прикріплення його до комінгсів або інші пристрої, які дають можливість міцно закріпити його.

6) Працівники не можуть користуватись - і забороняється примушувати їх користуватися - іншими засобами доступу, крім тих, що встановлені або дозволені в цій статті.

7) Для суден, існуючих на день ратифікації цієї Конвенції, робляться винятки відносно дотримання розмірів, встановлених положеннями підпунктів "a" і "d" пункту 2 і положеннями пункту 4 цієї статті, протягом періоду, який не перевищує чотирьох років, рахуючи від дня цієї ратифікації.

Коли працівники перебувають на борту судна для виконання операцій, жоден люк вантажного трюму, глибина якого, вимірювана від рівня палуби до дна трюму, перевищує 1,5 м (5 футів) і до якого працівники мають доступ, не лишається відкритим і без огорожі; кожний такий люк, не захищений комінгсами на висоту принаймні 75 см (2 фути 6 дюймів), або обставляють надійною огорожею заввишки 90 см (3 фути), якщо це не заважає операціям біля даного люку, або щільно закривають.

Аналогічних заходів вживають, коли це потрібно, для обгородження всіх інших отворів у палубі, які можуть становити небезпеку для працівників.

Однак вимоги цієї статті не будуть застосовуватися у разі здійснення достатнього належного нагляду.

1. Коли на судні мають виконуватись операції, засоби доступу на це судно, а також усі місця на борту, де працівники працюють або куди їх можуть направити під час роботи, ефективно освітлюються.

2. Використовувані засоби освітлення мають бути такі, щоб не загрожувати безпеці працівників і не заважати рухові інших суден.

Для забезпечення безпеки працівників, коли знімають і ставлять кришки люків, а також бімсів, які їх покривають:

1) кришки люків і їхні покриття та бімси утримуються в доброму стані;

2) кришки люків обладнуються належними рукоятками, що відповідають їхньому розмірові та вазі;

3) бімси для закривання люків обладнуються належними пристроями, які дають працівникам можливість відкривати і закривати люки, не піднімаючись на ці бімси для встановлення даних пристроїв;

4) усі кришки люків та бімси, якщо вони не взаємозамінні, позначаються чіткою поміткою із зазначенням палуби та люку, до яких вони належать, а також їхнього місця на останніх;

5) кришки люків не використовуються для влаштування вантажних підмостків чи для якоїсь іншої мети, внаслідок чого вони могли б бути пошкоджені.

1. Передбачаються відповідні заходи, щоб підіймальні механізми чи пристрої, стаціонарні або пересувні, використовувались для операцій на суші чи на борту судна тільки в тому разі, коли вони відповідають вимогам безпеки під час роботи.

2. Зокрема:

1) до початку експлуатації зазначені механізми, пристрої, які встановлені на борту і вважаються за національним законодавством належними до цих механізмів, а також ланцюги і троси, використовувані при їхній роботі, належно перевіряються та випробовуються, а максимальне безпечне навантаження їх засвідчується компетентною особою відповідно до приписаних умов;

2) після початку експлуатації будь-який підіймальний механізм, що використовується на суші чи на борту, і будь-які встановлені на борту пристрої, котрі за національним законодавством вважаються належними до цих механізмів, підлягають ретельній перевірці та огляду на таких умовах:

a) ретельно перевіряють кожні чотири роки і оглядають один раз на рік вантажні стріли, шпори стріл, щоглові бугелі й бугелі стріл, кільця, шкентелі і будь-які інші закріплені механізми, демонтаж яких становить особливу трудність;

b) ретельно перевіряють один раз на рік будь-які підіймальні установки (такі як підіймальні крани, лебідки), блоки, скоби й будь-які інші допоміжні пристрої, не охоплені підпунктом "a".

Всі рухомі частини (наприклад, ланцюги, троси, кільця, гаки) оглядають щоразу перед їхнім використанням, якщо їх не оглядали протягом попередніх трьох місяців.

Ланцюги не дозволяється вкорочувати вузлами; вживають запобіжних заходів, щоб не допустити пошкодження їх від тертя об гострі краї.

Коуші або сплетення металевих тросів повинні мати принаймні три витки з цілого пасма троса і два витки з половини дротяних ниток, вирізаних з кожного пасма. Однак це правило не повинно заважати використанню іншого виду сплетення, ефективність якого така ж очевидна, як і ефективність сплетення, передбаченого цим положенням;

3) ланцюги та інші такі пристрої, визначені національним законодавством (наприклад, гаки, кільця, скоби, вертлюги), якщо вони не проходили іншої достатньої обробки, яку може приписувати національне законодавство, прогартовуються на нижченаведених умовах під наглядом компетентної особи:

a) згадані ланцюги і пристрої, що містяться на борту судна:

i) ланцюги завтовшки півдюйма (12,5 мм) і менше та пристрої загального призначення - принаймні один раз кожні півроку;

ii) всі інші ланцюги і пристрої загального призначення (серед них ланцюги шкентелів, але за винятком бридельних ланцюгів вантажних стріл або щогл) - принаймні один раз на рік.