- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Регламент
2013R0883 - UA - 01.01.2017 - 001.001
Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR- Lex.
(До
Розділу VI: Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством)
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС, ЄВРАТОМ) № 883/2013
від 11 вересня 2013 року щодо розслідувань, які проводить Європейське бюро боротьби із шахрайством (OLAF), та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1073/1999 та Регламенту Ради (Євратом) № 1074/1999
(OB L 248 18.09.2013, с. 1)
Зі змінами, внесеними: |
|
Офіційний вісник |
№ |
сторінка |
дата |
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС, Євратом) № 2016/2030 від 26 жовтня 2016 року |
L 317 |
1 |
23.11.2016 |
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС, ЄВРАТОМ) № 883/2013
від 11 вересня 2013 року щодо розслідувань, які проводить Європейське бюро боротьби із шахрайством (OLAF), та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1073/1999 та Регламенту Ради (Євратом) № 1074/1999
Стаття 1. Цілі та завдання
1. З метою посилення боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Європейського Союзу та Європейського співтовариства з атомної енергії (далі разом, виходячи з контексту, "Союз"), Європейське бюро боротьби з шахрайством, засноване Рішенням ЄСВС, Євратом
1999/352/ЄС ("Бюро") здійснює слідчі повноваження, покладені на Комісію на підставі:
(a) відповідних актів Союзу; та
(b) відповідних угод про співпрацю та взаємну допомогу, укладеними Союзом із третіми країнами та міжнародними організаціями.
2. Бюро надає державам-членам допомогу з боку Комісії в організації тісної та регулярної співпраці між їхніми компетентними органами з метою координації їхніх дій, спрямованих на захист фінансових інтересів Союзу від шахрайства. Бюро сприяє розробці та удосконаленню методів запобігання та боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. Бюро сприяє та координує разом із державами-членами обмін оперативним досвідом та найкращими процесуальними практиками у сфері захисту фінансових інтересів Союзу, а також надає підтримку спільним заходам боротьби із шахрайством, що їх проводять держави-члени на добровільній основі.
3. Цей Регламент застосовується без обмеження:
(a)
Протоколу № 7 про привілеї та імунітети Європейського Союзу, долученого до Договору про Європейський Союз та до Договору про функціонування Європейського Союзу;
(b) Статуту членів Європейського Парламенту;
(c) Положення про персонал;
(d) Регламенту (ЄЄ) № 45/2001.
4. Бюро проводить адміністративні розслідування в установах, органах, офісах та агентствах, заснованих відповідно до Договорів або на їх основі ("установи, органи, офіси та агентства") для боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. З цією метою Бюро проводить розслідування серйозних випадків, пов’язаних із виконанням професійних обов’язків, які можуть полягати в невиконанні зобов’язань посадовими особами і службовцями Союзу, що може слугувати підставою для відкриття дисциплінарних, або, у відповідних випадках, кримінальних проваджень, або які можуть полягати у невиконанні аналогічних обов’язків членами установ та органів, керівниками офісів та агентств або штатними працівниками установ, органів, офісів або агентств, що не підпадають під дію Положення про персонал (далі разом "посадові особи, інші службовці, члени установ і органів, керівники офісів або агентств або штатні працівники"),
5. Для застосування цього Регламенту компетентні органи держав-членів, а також установи, органи, офіси або агентства можуть укладати з Бюро адміністративні угоди. Зазначені адміністративні угоди можуть, зокрема, стосуватися передання інформації та проведення розслідувань.
Стаття 2. Терміни та означення
Для цілей цього Регламенту:
(1) "фінансові інтереси Союзу" означає всі доходи, видатки та активи, які входять у бюджет Союзу та бюджети установ, органів, офісів та агентств, створених відповідно до Договорів, та бюджети, щодо яких вони здійснюють управління та моніторинг;
(2) "порушення" означає "порушення", що його означено у статті 1(2) Регламенту (ЄС, Євратом) № 2988/95;
(3) "шахрайство, корупція та будь-яка інша незаконна діяльність, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу" має значення, застосовне до цих слів у відповідних актах Союзу;
(4) "адміністративні розслідування" ("розслідування") означає будь-яке інспектування, перевірку або інший захід, що їх вжило Бюро відповідно до статей 3 і 4 для досягнення цілей, викладених у статті 1, та для встановлення, в разі необхідності, неправомірного характеру розслідуваної діяльності; такі розслідування не впливають на повноваження компетентних органів держав-членів щодо відкриття кримінальних проваджень;
(5) "причетна особа" означає будь-яку особу або суб’єкт господарювання, підозрюваний у вчиненні шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, і по відношенню до якого Бюро проводить розслідування;
(6) "суб’єкт господарювання" має значення, застосовне до цього терміну в Регламенті (ЄС, Євратом) № 2988/95 та Регламенті (Євратом, ЄС)
№ 2185/96;
(7) "адміністративні угоди" означає угоди технічного та/або оперативного характеру, укладені Бюро, які, зокрема, можуть бути спрямовані на сприяння співпраці та обміну інформацією між сторонами, і які не створюють додаткових правових зобов’язань.
Стаття 3. Зовнішні розслідування
1. Бюро здійснює повноваження, покладені на Комісію Регламентом (Євратом, ЄС)
№ 2185/96, щодо проведення виїзних перевірок та інспектувань у державах-членах і, згідно з угодами про співпрацю і взаємну допомогу та згідно з будь-яким іншим чинним правовим інструментом, у третіх країнах та в приміщеннях міжнародних організацій.
У рамках своєї слідчої функції Бюро проводить перевірки та інспектування, передбачені у статті 9(1) Регламенту (ЄС, Євратом) № 2988/95, та у галузевих правилах, зазначених у статті 9(2) цього Регламенту, в державах-членах та, згідно з угодами про співпрацю та взаємну допомогу та згідно з будь- яким іншим чинним правовим інструментом, у третіх країнах та в приміщеннях міжнародних організацій.
2. З метою встановлення факту шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, у зв’язку з грантовою угодою чи грантовим рішенням або контрактом щодо фінансування Союзу, Бюро може, відповідно до положень та процедур, встановлених у Регламенті (Євратом, ЄС)
№ 2185/96, проводити виїзні перевірки та інспектування суб’єктів господарювання.
3. Під час проведення виїзних перевірок та інспектувань працівники Бюро діють відповідно до застосовного права Союзу, згідно з правилами та практиками відповідної держави-члена та процесуальними гарантіями, передбаченими в цьому Регламенті.
На запит Бюро, компетентний орган відповідної держави-члена надає працівникам Бюро допомогу, необхідну для ефективного виконання ними своїх завдань згідно з письмовим дозволом, зазначеним у статті 7(2). Якщо згідно з національними правилами надання такої допомоги вимагає дозволу судового органу, необхідно звернутися за отриманням такого дозволу.
Згідно з Регламентом (Євратом, ЄС)
№ 2185/96, відповідна держава-член забезпечує надання доступу працівникам Бюро до всієї інформації та документів, що стосуються розслідуваної справи і є необхідними для дієвого та ефективного проведення виїзних перевірок та інспектувань, на таких самих умовах, як і компетентним органам держави-члена та відповідно до свого національного права.
4. Для цілей цього Регламенту, держави-члени призначають службу ("служба координації боротьби із шахрайством") для сприяння дієвій співпраці та обміну з Бюро інформацією, в тому числі оперативною. Залежно від випадку та згідно із національним правом, служба координації боротьби із шахрайством вважається компетентним органом для цілей цього Регламенту.
5. Під час проведення зовнішнього розслідування Бюро може отримувати доступ до будь-якої необхідної інформації, в тому числі інформації, що зберігається в базах даних установ, органів, офісів та агентств і що пов’язана із розслідуваною справою, якщо це необхідно для встановлення факту шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. Для цієї цілі застосовуються стаття 4(2) та (4).
6. Якщо до ухвалення рішення щодо проведення зовнішнього розслідування Бюро має інформацію, що свідчить про шахрайство, корупцію або будь-яку іншу незаконну діяльність, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, Бюро може повідомити про це компетентні органи відповідних держав-членів та, у разі необхідності, компетентні служби Комісії.
Без обмеження галузевих правил, зазначених у статті 9(2) Регламенту7 (ЄС, Євратом) № 2988/95, компетентні органи відповідних держав-членів забезпечують вжиття належних заходів, у яких Бюро може брати участь згідно з національним правом. Компетентні органи відповідних держав-членів на запит повідомляють Бюро про вжиті заходи та отримані результати на основі інформації, зазначеної в першому підпараграфі цього параграфа.
Стаття 4. Внутрішні розслідування
1. Бюро проводить адміністративні розслідування в установах, органах, офісах та агентствах ("внутрішні розслідування") в сферах, зазначених у статті 1.
Такі внутрішні розслідування проводяться згідно з умовами, викладеними в цьому Регламенті та в рішеннях, ухвалених відповідною установою, органом, офісом або агентством.
2. За умови дотримання положень, зазначених у параграфі 1:
(a) Бюро має право негайно та без повідомлення отримувати доступ до будь-якої необхідної інформації, в тому числі інформації з баз даних, що зберігається установами, органами, офісами та агентствами, та отримувати також доступ до їхніх приміщень. Бюро має повноваження перевіряти рахунки установ, органів, офісів та агентств. Бюро може робити копії та витяги з будь- якого документу або вмісту будь-якого носія інформації, що зберігається установами, органами, офісами та агентствами, та, за необхідності, вилучати такі документи і дані, щоб унеможливити їх зникнення;
(b) Бюро може запитувати усну інформацію, в тому числі шляхом проведення допитів, та письмову інформацію від посадових осіб, інших службовців, членів установ або органів, керівників офісів або агентств або штатних працівників.
3. Відповідно до положень та процедур, встановлених Регламентом (Євратом, ЄС)
№ 2185/96, Бюро може проводити виїзні перевірки та інспектування в приміщеннях суб’єктів господарювання з метою отримання доступу до необхідної інформації про предмет внутрішнього розслідування.
4. Установи, органи, офіси та агентства повідомляються щоразу, коли працівники Бюро проводять внутрішнє розслідування в їхніх приміщеннях, або ознайомлюються з документом, або запитують інформацію, яку вони зберігають. Без обмеження статей 10 і 11, Бюро може в будь-який час надати відповідній установі, органу, офісу або агентству інформацію, отриману під час внутрішніх розслідувань.
5. Установи, органи, офіси та агентства запроваджують належні процедури та вживають необхідних заходів для забезпечення конфіденційності на всіх етапах внутрішніх розслідувань.
6. Якщо внутрішні розслідування свідчать про можливу причетність посадової особи, іншого службовця, члена установи або органу, керівника офісу або агентства або штатного працівника, необхідно повідомити про це установу, орган, офіс або агентство, до якої належить така особа.
У випадках, коли конфіденційність внутрішнього розслідування неможливо забезпечити за допомогою звичайних каналів зв'язку, Бюро використовує відповідні альтернативні канали передачі інформації.
У виключних випадках надання такої інформації можна відкласти на підставі обґрунтованого рішення Генерального директора, яке необхідно передати Наглядовому комітету після закриття розслідування.
7. Рішення, яке має ухвалити кожна установа, орган, офіс або агентство, як передбачено у параграфі 1, повинне включати, зокрема, правило щодо зобов’язання посадових осіб, інших службовців, членів установ або органів, керівників офісів або агентств або штатних працівників співпрацювати з Бюро та надавати йому інформацію, водночас гарантуючи конфіденційність внутрішнього розслідування.
8. Якщо до ухвалення рішення щодо проведення внутрішнього розслідування Бюро має інформацію, що свідчить про шахрайство, корупцію або будь-яку іншу незаконну діяльність, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, Бюро може повідомити про це відповідну установу, орган, офіс або агентство. За запитом, відповідна установа, орган, офіс або агентство повідомляє Бюро про вжиті заходи та отримані результати на основі зазначеної інформації.
Бюро також, за необхідності, повідомляє компетентні органи відповідної держави-члена. У такому випадку застосовуються процесуальні вимоги, встановлені в другому та третьому підпараграфах статті 9(4). Якщо відповідно до національного права компетентні органи вирішать вжити будь-яких заходів на підставі наданої їм інформації, за запитом, вони повинні повідомити про це Бюро.
Стаття 5. Початок розслідувань
1. Генеральний директор може відкрити розслідування за наявності достатньої підозри, що може також ґрунтуватися на інформації, наданій будь-якою третьою стороною, або анонімній інформації щодо факту шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу. Рішення Генерального директора щодо початку розслідування повинне враховувати пріоритети політики розслідування та річний план управління Бюро, розроблений відповідно до статті 17(5). Зазначене рішення також повинне враховувати потребу в ефективному використанні ресурсів Бюро та пропорційності залучених засобів. Під час проведення внутрішніх розслідувань особливу увагу необхідно звернути на установу, орган, офіс або агентство, що має спроможність виконати їх у найкращий спосіб, зокрема, на підставі фактів, фактичних або потенційних фінансових наслідків справи та ймовірності вжиття будь-яких подальших судових заходів.
2. Рішення про початок зовнішнього розслідування ухвалює Генеральний директор, який діє за власною ініціативою, або у відповідь на запит відповідної держави-члена, або будь-якої установи, органу, офісу або агентства Союзу.
Рішення про початок внутрішнього розслідування ухвалює Генеральний директор, який діє за власною ініціативою, або у відповідь на запит держави-члена, або установи, органу, офісу або агентства, в якій буде проводитися розслідування.
3. Під час ухвалення рішення Генеральним директором щодо початку внутрішнього розслідування у відповідь на запит, зазначений у параграфі 2, та/або під час проведення Бюро внутрішнього розслідування, відповідні установи, органи, офіси або агентства не повинні відкривати паралельне розслідування щодо тих самих фактів, якщо інше не погоджено з Бюро.
4. Рішення про початок розслідування ухвалюється протягом двох місяців після отримання Бюро запиту, зазначеного в параграфі 2. Повідомлення про таке рішення негайно спрямовують державі-члену, установі, органу, офісу або агентству, що подали запит. Рішення не відкривати розслідування повинно бути обґрунтованим. Якщо після закінчення зазначеного двомісячного строку Бюро не ухвалило жодного рішення, вважається, що Бюро вирішило не відкривати розслідування.
Якщо посадова особа, інший службовець, член установи або органу, керівник офісу або агентства або штатний працівник, діючи згідно зі статтею 22а Положення про персонал, надає Бюро інформацію про підозру у шахрайстві або у порушенні, Бюро повідомляє зазначену особу про рішення щодо початку розслідування щодо відповідних фактів.
5. Якщо Генеральний директор ухвалює рішення не відкривати внутрішнє розслідування, він може негайно передати будь-яку необхідну інформацію установі, органу, офісу або агентству для вжиття відповідних заходів згідно з правилами, застосовними до зазначеної установи, органу, офісу або агентства. Бюро узгоджує, за потреби, із зазначеною установою, органом, офісом або агентством належні заходи щодо захисту конфіденційності джерела такої інформації та, у разі необхідності, просить повідомити про вжиті заходи.
6. Якщо Генеральний директор ухвалює рішення не відкривати зовнішнє розслідування, він може негайно передати будь-яку необхідну інформацію компетентним органам відповідної держави-члена з метою вжиття заходів, за потреби, згідно з національними правилами. У разі необхідності, Бюро повинно також повідомити відповідну установу, орган, офіс або агентство.
Стаття 6. Доступ до інформації в базах даних до початку розслідування
1. До початку розслідування Бюро має право доступу до будь-якої необхідної інформації в базах даних, що зберігається установами, органами, офісами або агентствами, якщо це необхідно для оцінювання фактів обвинувачень. Зазначене право доступу реалізується протягом встановленого Бюро строку, що є необхідним для оперативного оцінювання обвинувачень. У процесі реалізації зазначеного права доступу Бюро повинне дотримуватися принципів необхідності та пропорційності.
2. Відповідна установа, орган, офіс або агентство повинні щиро співпрацювати для уможливлення отримання Бюро будь-якої необхідної інформації за умов, що мають визначатися рішеннями, ухваленими відповідно до статті 4(1).
Стаття 7. Процедура розслідувань
1. Генеральний директор керує проведенням розслідувань на підставі письмових розпоряджень, у відповідних випадках. Розслідування проводяться під його керівництвом призначеним ним персоналом Бюро.
2. Працівники Бюро виконують свої завдання після пред’явлення письмового дозволу, у якому має бути наведено інформацію про їхню особу та про їхні повноваження. Генеральний директор видає такий дозвіл, де зазначається предмет та ціль розслідування, правові підстави для проведення розслідування та слідчі повноваження, що випливають з таких підстав.
3. Відповідно до національних правил, компетентні органи держав-членів надають необхідну допомогу для уможливлення ефективного виконання працівниками Бюро їхніх завдань.
Установи, органи, офіси та агентства забезпечують надання необхідної допомоги з боку їхніх посадових осіб, інших службовців, членів, керівників та штатних працівників для уможливлення ефективного виконання працівниками Бюро їхніх завдань.
4. Якщо розслідування поєднує елементи зовнішнього та внутрішнього розслідування, застосовуються статті 3 та 4 відповідно.
5. Розслідування проводяться постійно протягом періоду, що має бути пропорційним обставинам і складності справи.
6. Якщо розслідування показують, що вжиття запобіжних адміністративних заходів було б доцільним для захисту фінансових інтересів Союзу, Бюро негайно повідомляє відповідну установу, орган, офіс або агентство про поточне розслідування. Повідомлена інформація повинна включати таке:
(a) дані про особу причетного посадовця, іншого службовця, члена установи або органу, керівника офісу або агентства або штатного працівника, а також короткий виклад відповідних фактів;
(b) будь-яку інформацію, що може допомогти відповідній установі, органу, офісу або агентству ухвалити рішення щодо доцільності вжиття запобіжних адміністративних заходів для захисту фінансових інтересів Союзу;
(c) будь-які рекомендовані спеціальні заходи конфіденційності, зокрема, у випадках, що передбачають використання слідчих заходів, які підпадають під компетенцію національного судового органу або, у разі проведення зовнішнього розслідування, під компетенцію національного органу влади відповідно до національних правил, застосовних до розслідувань.
Відповідна установа, орган, офіс або агентство можуть у будь-який час ухвалити рішення про вжиття будь-яких належних запобіжних заходів у тісній співпраці з Бюро, в тому числі заходів щодо збереження доказів, та повинні негайно повідомити Бюро про таке рішення.
7. У разі необхідності, компетентні органи держав-членів на вимогу Бюро вживають відповідних запобіжних заходів згідно з їхнім національним правом, зокрема заходів щодо збереження доказів.
8. Якщо розслідування не може бути завершене протягом 12 місяців після початку, Генеральний директор звітує Наглядовому комітету після закінчення такого 12-місячного періоду та кожні наступні шість місяців із зазначенням причин та коригувальних заходів, передбачених для прискорення розслідування.
Стаття 8. Обов’язок повідомляти Бюро
1. Установи, органи, офіси та агентства негайно надають Бюро будь-яку інформацію про можливі випадки шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу.
2. Установи, органи, офіси та агентства, а також тією мірою, якою дозволяє їхнє національне право, компетентні органи держав-членів, передають Бюро на його запит або за власною ініціативою будь-які документи або інформацію, якими вони володіють, що стосуються поточного розслідування Бюро.
3. Установи, органи, офіси та агентства, а також тією мірою, якою дозволяє їхнє національне право, компетентні органи держав-членів, передають Бюро будь-які інші документи або інформацію, які вони вважають необхідними та якими вони володіють, щодо боротьби із шахрайством, корупцією та будь-якою іншою незаконною діяльністю, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу.
Стаття 9. Процесуальні гарантії
1. У своїх розслідуваннях Бюро збирає докази на користь та проти причетної особи. Розслідування проводяться об’єктивно, неупереджено та відповідно до принципу презумпції невинуватості та процесуальних гарантій, викладених у цій статті.
2. Бюро може допитувати причетну особу або свідка у будь-який час протягом розслідування. Будь-яка допитувана особа має право не свідчити проти себе.
Повістка на допит надсилається причетній особі принаймні за 10 робочих днів. Зазначений строк сповіщення може бути скорочений за умови чіткої згоди причетної особи або за наявності належним чином обґрунтованих підстав невідкладності розслідування. В останньому випадку строк сповіщення не повинен бути меншим, ніж 24 години. Повістка на допит повинна включати перелік прав причетної особи, зокрема, права на отримання допомоги від обраної нею особи.
Повістка на допит надсилається свідку щонайменше за 24 години. Зазначений строк сповіщення може бути скорочений за умови чіткої згоди свідка або за наявності належним чином обґрунтованих підстав невідкладності розслідування.
Вимоги, зазначені в другому та третьому підпараграфах, не застосовуються до збирання свідчень під час виїзних перевірок та інспектувань.
Якщо під час допиту виникають свідчення того, що свідок може бути причетною особою, допит необхідно припинити. Процесуальні правила, передбачені у цьому параграфі та параграфах 3 і 4, застосовуються негайно. Такому свідкові негайно роз’яснюють його права як причетної особи, та, на його запит, надають копію записів будь-яких свідчень, що він давав раніше. Бюро не може використовувати попередні свідчення причетної особи проти неї без надання такій особі можливості спочатку прокоментувати ці свідчення.
Бюро складає протокол допиту та надає допитуваній особі до нього доступ для схвалення допитуваною особою протоколу або надання до нього зауважень. Бюро надає причетній особі копію протоколу допиту.
3. Одразу після виявлення під час розслідування можливої причетності посадової особи, іншого службовця, члена установи або органу, керівника офісу або агентства або штатного працівника, зазначену посадову особу, іншого службовця, члена установи або органу, керівника офісу або агентства або штатного працівника необхідно повідомити про це за умови, що це не перешкоджає проведенню розслідування або будь-яких слідчих процедур, що належать до компетенції національного судового органу.
4. Без обмеження статей 4(6) і 7(6), після завершення розслідування та перед складанням висновків із зазначенням імені та прізвища причетної особи, така особа повинна мати можливість прокоментувати факти, що її стосуються.
З цією метою Бюро надсилає причетній особі повістку з пропозицією надати коментарі в письмовій формі або під час бесіди з працівниками, призначеними Бюро. Така повістка повинна містити короткий виклад фактів, що стосуються причетної особи, інформацію, що вимагається згідно зі статтями 11 і 12 Регламенту (ЄС) № 45/2001, а також строк надання коментарів, який повинен становити не менше 10 робочих днів з дня отримання пропозиції надати коментарі. Зазначений строк сповіщення може бути скорочений за умови чіткої згоди причетної особи або за наявності належним чином обґрунтованих підстав невідкладності розслідування. Заключний звіт про розслідування повинен містити покликання на будь-які такі коментарі.
В обґрунтованих випадках, за необхідності збереження конфіденційності розслідування та/або у випадках, які призводять до застосування слідчих процедур, що належать до компетенції національного судового органу, Генеральний директор може ухвалити рішення про відкладення виконання зобов'язання з надання причетній особі можливості прокоментувати факти.
У випадках, зазначених у статті 1(2) додатка IX до Положення про персонал, відсутність відповіді протягом одного місяця з боку установи, органу, офісу або агентства на запит Генерального директора про відкладення виконання зобов'язання з надання причетній особі можливості прокоментувати факти вважається ствердною відповіддю.
5. Будь-яка допитувана особа має право використовувати будь-яку офіційну мову установ Союзу. Однак від посадових осіб або інших службовців Союзу можуть вимагати використовувати офіційну мову установ Союзу, якою вони володіють вільно.
Стаття 10. Конфіденційність і захист даних
1. Інформація, що її передано або отримано під час зовнішніх розслідувань у будь-якій формі, повинна бути захищена згідно з відповідними положеннями.
2. На інформацію, передану або отриману під час внутрішніх розслідувань у будь-якій формі, поширюються вимоги збереження професійної таємниці та правила захисту інформації, застосовні до установ Союзу.
3. Відповідні установи, органи, офіси або агентства забезпечують дотримання конфіденційності розслідувань, які проводить Бюро, законних прав причетних осіб, та, у випадках ініціювання судового провадження, всіх національних правил, застосовних до таких проваджень.
4. Бюро може призначити старшого спеціаліста з питань захисту даних відповідно до статті 24 Регламенту (ЄС) № 45/2001.
Старший спеціаліст з питань захисту даних має компетенцію опрацьовувати дані Бюро та секретаріату Наглядового комітету.
5. Генеральний директор забезпечує нейтральне та неупереджене надання будь-якої інформації громадськості та відповідність її розголошення правилам конфіденційності розслідувань і принципам, викладеним у цій статті та у статті 9(1).
Відповідно до Положення про персонал, працівники Бюро та секретаріату Наглядового комітету утримуються від будь-якого несанкціонованого розкриття інформації, отриманої під час виконання їхніх функцій, за винятком випадків, коли така інформація вже була законно оприлюднена або доступна для громадськості, та продовжують дотримуватися зазначеного зобов'язання після закінчення служби.
Члени Наглядового комітету дотримуються такого самого зобов'язання щодо збереження професійної таємниці під час виконання своїх функцій і продовжують дотримуватися зазначеного зобов'язання після закінчення строку повноважень.
Стаття 11. Звіт про розслідування та заходи, яких необхідно вжити після розслідування
1. Після завершення розслідування Бюро складає звіт під керівництвом Генерального директора. У такому звіті зазначається інформація про правову основу для розслідування, подальші процесуальні дії, встановлені факти та їхню попередню правову класифікацію, надається оцінка фінансовим наслідкам встановлених фактів, дотриманню процесуальних гарантій відповідно до статті 9 та містяться висновки розслідування.
Звіт супроводжується рекомендаціями Генерального директора щодо необхідності вжиття заходів. Зазначені рекомендації повинні, за необхідності, передбачати будь-які дисциплінарні, адміністративні, фінансові та/або судові заходи, застосовні установами, органами, офісами, агентствами та компетентними органами відповідних держав-членів, та надавати, зокрема, розрахункові суми, що підлягають відшкодуванню, а також попередню правову класифікацію встановлених фактів.
2. Під час складання таких звітів та рекомендацій необхідно брати до уваги національне право відповідної держави-члена. Звіти, складені на такій підставі, становлять допустимі докази в адміністративних або судових провадженнях держави-члена, де виникає необхідність в їх використанні та де вони мають таке саме значення, що й звіти національних адміністративних інспекторів. На них поширюються такі самі правила оцінювання, які застосовують до адміністративних звітів, що їх підготовлено національними адміністративними інспекторами, і вони мають таку саму доказову силу, як і адміністративні звіти.
3. Звіти та рекомендації, складені після зовнішнього розслідування, та будь-які відповідні пов'язані документи надсилають компетентним органам відповідних держав-членів згідно з правилами проведення зовнішніх розслідувань, та, за необхідності, компетентним службам Комісії.
................Перейти до повного тексту