Положення цієї Директиви застосовують до:

(a) будь-якої системи, визначеної у статті 2(a), що регулюється правом держави-члена та функціонує у будь-якій валюті, євро або у різних валютах, які система конвертує між собою;

(b) будь-якого учасника такої системи;

(c) забезпечення, наданого у зв’язку із:

- участю у системі, або

- функціонуванням центральних банків держав-членів або Європейського Центрального Банку в контексті їхніх функцій як центральних банків.

Для цілей цієї Директиви:

(a) "система" означає формальний механізм:

- між трьома або більше учасниками, за винятком системного оператора такої системи, можливого розрахункового агента, можливого центрального контрагента, можливої клірингової установи або можливого непрямого учасника, зі спільними правилами та стандартизованими механізмами для клірингу, через центрального контрагента або без нього, або здійснення розпоряджень на переказ між учасниками

- що регулюється правом держави-члена за вибором учасників; однак, учасники можуть обирати лише право держави-члена, у якій принаймні один із них має головний офіс, та

- призначений, без обмеження інших суворіших умов загального застосування, встановлених національним правом, як система та повідомлений Європейському органу з цінних паперів і ринків державою-членом, право якої застосовується, після того, як така держава-член переконається в належності правил системи.

З дотриманням умов, передбачених у першому підпараграфі, держави-члени можуть призначити як систему такий формальний механізм, діяльність якого полягає у здійсненні розпоряджень на переказ, як визначено у другому абзаці пункту (i), та який в обмеженому обсязі виконує розпорядження стосовно інших фінансових інструментів, якщо така держава-член вважає, що таке призначення є гарантовано надійним з огляду на системний ризик.

Держава-член також може на індивідуальних засадах призначити як систему формальний механізм між двома учасниками, не рахуючи можливого розрахункового агента, можливого центрального контрагента, можливої клірингової установи або можливого непрямого учасника, якщо держава-член вважає, що таке призначення є гарантовано надійним з огляду на системний ризик.

Механізм, встановлений між двома взаємодійними системами, не розглядається як система;

(b) "установа" означає:

- кредитну установу, як означено у статті 4(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/48/ЄC від 14 червня 2006 року щодо започаткування та здійснення діяльності кредитних установ (нова редакція) (- 1), включно з установами, перелік яких наведено у статті 2 зазначеної Директиви,

- інвестиційну фірму, як означено у статті 4(1)(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/39/ЄС від 21 квітня 2004 року про ринки фінансових інструментів (- 2), за винятком установ, визначених у статті 2(1) зазначеної Директиви,

- органи публічної влади та компанії, діяльність яких гарантовано суб’єктами публічного права, або

- будь-яка компанія, головний офіс якої розташований за межами Співтовариства та функції якої відповідають функціям, що їх мають кредитні установи або інвестиційні фірми Співтовариства, як визначено у першому та другому абзацах,

що бере участь у системі та яка відповідає за виконання фінансових зобов’язань, що виникають у зв’язку з розпорядженнями на переказ у такій системі.

Якщо система перебуває під наглядом відповідно до національного законодавства та виконує лише розпорядження на переказ, як визначено у другому абзаці пункту (i), а також платежі, пов’язані з такими розпорядженнями, держава-член може ухвалити рішення про те, що такі компанії, які беруть участь у такій системі та які відповідають за виконання фінансових зобов’язань у зв’язку з розпорядженнями на переказ у цій системі, можуть вважатися установами, за умови що принаймні три учасника цієї системи належать до категорій, зазначених у першому підпараграфі, та що таке рішення є гарантовано надійним з огляду на системний ризик.

(c) "центральний контрагент" означає центрального контрагента, як означено в пункті (1) статті 2 Регламенту (ЄС) № 648/2012;

(d) "розрахунковий агент" означає суб’єкта, що надає установам та/або центральному контрагенту, які є учасниками систем, розрахункові рахунки, через які здійснюються розрахунки за розпорядженнями на переказ у таких системах, та, залежно від потреби, надає таким установам та/або центральним контрагентам кредит для цілей розрахунків;

(e) "клірингова установа" означає установу, відповідальну за обчислення чистих позицій установ, можливого центрального контрагента та/або можливого розрахункового агента;

(f) "учасник" означає установу, центрального контрагента, розрахункового агента, клірингової установи, системного оператора або учасника клірингу центрального контрагента відповідно до статті 17 Регламенту (ЄС) № 648/2012;

(g) "непрямий учасник" означає установу, центрального контрагента, розрахункового агента, клірингову установу або системного оператора, що мають договірні відносини з учасником у системі, який виконує розпорядження на переказ, що дає змогу непрямому учаснику передавати розпорядження на переказ через систему, за умови що непрямий учасник відомий системному оператору;

(h) "цінні папери" означає усі інструменти, зазначені в секції C додатка I до Директиви 2004/39/ЄС;

(i) "розпорядження на переказ" означає:

- будь-яку інструкцію учасника щодо передачі на користь отримувача суми грошових коштів шляхом реєстрації запису на рахунках кредитної установи, центрального банку, центрального контрагента або розрахункового агента, або будь-яке розпорядження, яка призводить до взяття на себе або здійснення платіжного зобов’язання згідно з визначенням, що міститься у правилах платіжної системи, або

- інструкцію учасника про переказ на ім’я або на користь певної особи одного цінного паперу, його частки, або декількох цінних паперів, шляхом внесення запису до реєстру або іншим способом;

(j) "провадження щодо неплатоспроможності" означає будь-який колективний захід, передбачений правом держави-члена або третьої країни, спрямований або на ліквідацію учасника, або на його реструктуризацію, при цьому такий захід включає тимчасове припинення та встановлення обмежень щодо здійснення переказів або платежів;

(k) "неттінг" означає трансформування в одну нетто-вимогу або в одне нетто-зобов’язання вимог і зобов’язань, які виникають з доручення на здійснення переказів, які учасник або учасники видають або одержують один від одного або декількох більше учасників, як результат лише нетто-вимога може вимагатися або виникає лише нетто-зобов’язання;

(l) "розрахунковий рахунок" означає рахунок у центральному банку, що його розрахунковий агент або центральний контрагент використовує для зберігання коштів або цінних паперів та для врегулювання розрахунків за операціями між учасниками у системі;

(m) "забезпечення" означає усі активи, що можуть бути реалізовані, до яких, зокрема, входить фінансове забезпечення, зазначене у статті 1(4)(a) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/47/ЄС про угоди про фінансове забезпечення (- 3), які надаються під заставу (в тому числі гроші, надані під заставу), договори репо або подібні договори, або інше, для цілей забезпечення прав та зобов’язань, що можуть потенційно виникати у зв’язку із системою, або які надаються центральними банками держав-членів чи Європейському Центральному Банку;

(n) "робочий день" охоплює розрахунки як у денний, так і в нічний час, та включає усі події, що мають місце протягом бізнес-циклу системи;

(o) "взамодійні системи" означає дві або більше систем, системні оператори яких уклали між собою угоду, що передбачає виконання розпоряджень на переказ між системами;

(p) "системний оператор" означає суб’єкт чи суб’єкти, які несуть правову відповідальність за функціонування системи. Системний оператор також може діяти як розрахунковий агент, центральний контрагент або клірингова установа.

1. Розпорядження на переказ та неттінг повинні підлягати примусовому виконанню та повинні бути зобов’язальними для третіх сторін навіть у випадку провадження щодо неплатоспроможності проти учасника, за умови що розпорядження на переказ були внесені в систему до моменту відкриття такого провадження щодо неплатоспроможності, як визначено у статті 6(1). Це положення застосовується навіть у випадку провадження щодо неплатоспроможності проти учасника (у відповідній системі або у взаємодійній системі) або проти системного оператора взаємодійної системи, який не є учасником.