1. Цей Регламент встановлює правила визначення фітосанітарних ризиків, які становлять будь-які види, штами чи біотипи збудників хвороб, тварин або рослин-паразитів, шкідливі для рослин або рослинних продуктів ("шкідливі організми") і заходів зі зниження таких ризиків до прийнятного рівня.

2. Якщо є фактичні докази, що рослини-непаразити, інші ніж ті, які регулюються згідно зі статтею 4(1) Регламенту (ЄС) № 1143/2014, становлять фітосанітарні ризики, що можуть мати тяжкі економічні, соціальні та екологічні наслідки на території Союзу, такі рослини-непаразити можуть вважатися шкідливими організмами для цілей цього Регламенту.

3. Для цілей цього Регламенту, покликання на треті країни читати як покликання на треті країни, Сеуту, Мелілью та території, зазначені у статті 355(1) ДФЄС, за винятком Мадейри та Азорських островів.

Для цілей цього Регламенту, покликання на територію Союзу читати як покликання на територію Союзу без Сеути, Мелільї та територій, зазначених у статті 355(1) ДФЄС, за винятком Мадейри та Азорських островів.

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) "рослини" означає живі рослини і такі живі частини рослин:

(a) насіння, в ботанічному сенсі, за винятком не призначеного для посіву;

(b) плоди, в ботанічному сенсі;

(c) овочі;

(d) бульби, бульбоцибулини, цибулини, кореневища, коріння, підщепи, кореневі пагони;

(e) пагони, стебла, повзучі пагони;

(f) зрізані квіти;

(g) гілки з листям або без;

(h) зрізані дерева зі збереженим листям;

(i) листки, листя;

(j) культури рослинної тканини, в тому числі клітинні культури, гермоплазма, зародкова плазма, меристеми, гібридні клони, мікророзмножений матеріал;

(k) живий пилок і спори;

(1) бруньки, вічка, живці, прищепи, щепи;

(2) "рослинні продукти" означає неперероблені матеріали рослинного походження, а також перероблені продукти, які за своєю природою або за способом свого перероблення можуть створити ризик поширення карантинних шкідливих організмів.

За винятком випадків, коли інакше передбачено в імплементаційних актах, ухвалених на підставі статей 28, 30 і 41, деревина тільки тоді вважається рослинним продуктом, коли вона відповідає одному чи більше таким критеріям:

(a) вона зберігає всю свою природну округлу поверхню, з корою чи без, або її частину;

(b) її природна округла поверхня не збереглася внаслідок розпилювання, різання або розколювання;

(c) вона має форму трісок, частинок, тирси, деревних відходів, стружки або уламків і не підлягала склеюванню, термічному обробленню або впливу тиску для вироблення гранул, брикетів, фанери або ДСП;

(d) її використовують або вона призначена для використання як пакувальний матеріал, незалежно від того, чи його справді використовують для транспортування товарів;

(3) "висадження" означає будь-яку операцію з розміщення рослин у середовищі вирощування, або ж їх розміщення шляхом щеплення чи подібну операцію, щоб забезпечити їх подальший ріст, відтворення або поширення;

(4) "розсадні рослини" означає рослини, призначені залишатися висадженими, для висадження або для пересадження;

(5) "інший предмет" означає будь-який матеріал або предмет, інший ніж рослини і рослинні продукти, здатний приховувати або поширювати шкідливих організмів, у тому числі ґрунт або середовище вирощування;

(6) "компетентний орган" означає компетентні органи, визначені в статті 3(3) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625(- 1);

(7) "партія" означає певну кількість одиниць одного товару, яку можливо розпізнати за однорідністю складу, походженням та іншими релевантними елементами, що становить частину вантажу;

(8) "торгова одиниця" означає найменшу комерційну або іншу придатну до використання одиницю, застосовну на певному етапі реалізації, що може бути складовою частиною партії або цілою партією;

(9) "професійний оператор" означає будь-яку особу, яка є суб’єктом публічного чи приватного права, професійно залучену в, - та відповідальну перед законом за, - один або більше з таких видів діяльності щодо рослин, рослинних продуктів та інших предметів:

(a) висадження;

(b) виведення сортів;

(c) виробництво, в тому числі вирощування, розмноження та підтримання;

(d) введення на територію Союзу, а також переміщення в його межах і поза його межі;

(e) надання на ринку;

(f) зберігання, збирання, відправлення і перероблення;

(10) "зареєстрований оператор" означає професійного оператора, зареєстрованого згідно зі статтею 65;

(11) "уповноважений оператор" означає зареєстрованого оператора, уповноваженого компетентним органом видавати паспорти рослин згідно зі статтею 89, наносити знак згідно зі статтею 98 або видавати підтвердження згідно зі статтею 99;

(12) "кінцевий користувач" означає будь-яку особу, діяльність якої не пов’язана з її фахом, сферою діяльності або професією, яка набуває рослини або рослинні продукти для особистого користування;

(13) "тест" означає офіційну перевірку, за винятком візуальної, для визначення присутності шкідливих організмів або для ідентифікації шкідливих організмів;

(14) "оброблення" означає офіційну чи неофіційну процедуру для знищення, інактивації та видалення шкідливих організмів або для позбавлення таких шкідливих організмів плодючості, або ж для девіталізації рослин або рослинних продуктів;

(15) "поширеність" означає частку або кількість одиниць, якою шкідливий організм присутній у зразку, вантажі, на полі або в іншій визначеній популяції;

(16) "осадження" означає укорінення, на осяжне майбутнє, шкідливого організму в межах території після проникнення;

(17) "викорінювання" означає застосування фітосанітарних заходів, спрямованих на усунення шкідливого організму з території;

(18) "ізоляція" означає застосування фітосанітарних заходів усередині і довкола зараженої шкідливим організмом території, щоб запобігти поширенню шкідливого організму;

(19) "карантинна станція" означає будь-яку офіційну станцію для утримання шкідливих організмів, рослин, рослинних продуктів чи інших предметів на карантині;

(20) "ізоляційний об’єкт" означає будь-який об’єкт, за винятком карантинних станцій, у якому шкідливі організми, рослини, рослинні продукти або інші предмети перебувають в умовах ізоляції;

(21) "код простеження" означає літерний, цифровий або літерно-цифровий код ідентифікації вантажу, партії або торгової одиниці, який використовується для цілей відстеження, в тому числі коди, що стосуються партії, випуску, серії, дати виробництва або документів професійних операторів;

(22) "фітосанітарний захід" означає офіційний захід, що має на меті запобігти введенню і поширенню карантинних шкідливих організмів або обмежити економічний вплив регульованих некарантинних шкідливих організмів.

Шкідливий організм є "карантинним шкідливим організмом", стосовно визначеної території, якщо він відповідає всім таким умовам:

(a) він ідентифікований, у розумінні пункту (1) секції 1 додатка I;

(b) він не присутній на території, у розумінні пункту (2)(a) секції 1 додатка I, або, якщо присутній, не розповсюджений широко в межах такої території, у розумінніпунктів (2)(b) і (c) секції 1 додатка I;

(c) він спроможний проникати на територію, осаджуватися й поширюватися в її межах, або, якщо він присутній на території, але не є широко розповсюдженим, він спроможний проникати на ті частини території, де він відсутній, осаджуватися і поширюватися в їхніх межах, у розумінні пункту (3) секції 1 додатка I;

(d) його проникнення, осадження і поширення мало б, у розумінні пункту (4) секції 1 додатка I, неприйнятні економічні, екологічні і соціальні наслідки на такій території або, якщо він присутній на території, але не є широко розповсюдженим, для тих частин території, де він відсутній; та

(e) наявні здійсненні і дієві заходи, що запобігають проникненню такого шкідливого організму на територію, осадженню і поширенню його в її межах, а також пом’якшення пов’язаних ризиків і наслідків.

Карантинний шкідливий організм є "карантинним у Союзі шкідливим організмом", якщо визначена територія, зазначена у вступній частині статті 3, є територією Союзу, і якщо вона включена в перелік, зазначений у статті 5(2).

1. Карантинний у Союзі шкідливий організм заборонено вводити на територію Союзу, переміщувати по ній, утримувати на ній, розмножувати в її межах, або вивільняти на ній.

2. Комісія, за допомогою імплементаційного акта, встановлює перелік шкідливих організмів, що відповідають умовам, переліченим у статті 3, стосовно території Союзу ("перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів").

Перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів повинен включати шкідливих організмів, перелічених у частині А додатка I до Директиви 2000/29/ЄС та в секції I частини А додатка II до зазначеної Директиви.

Шкідливі організми, що сформувалися або осіли на будь-якій частині території Союзу природнім чином або шляхом їх введення з-поза меж території Союзу, повинні буди позначені в переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів як шкідливі організми, про присутність яких на території Союзу відомо.

Шкідливі організми, що не сформувались або осіли у будь-якій частині території Союзу, повинні буди позначені в переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів як шкідливі організми, присутність яких на території Союзу не зафіксована.

3. Якщо результати оцінювання показують, що шкідливий організм, не включений до переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів, відповідає умовам, переліченим у статті 3, щодо території Союзу, або що шкідливий організм, включений у перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, більше не відповідає одній або більше таким умовам, Комісія за допомогою імплементаційних актів вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, відповідним чином - шляхом внесення відповідного шкідливого організму в такий перелік або видалення його з нього.

Комісія надає державам-членам доступ до результатів такого оцінювання.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів замінити імплементаційний акт, зазначений у параграфі 2 цієї статті, з метою консолідації змін.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 2 і 3, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Карантинні в Союзі шкідливі організми є "пріоритетними шкідливими організмами", якщо вони відповідають усім таким умовам:

(a) вони відповідають, що стосується території Союзу, одній або більше умовам, викладеним у пункті (2) секції 1 додатка I;

(b) їхній потенційний економічний, екологічний і соціальний вплив є найважчим щодо території Союзу, як визначено у секції 2 додатка I;

(c) вони внесені в перелік згідно з параграфом 2 цієї статті.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення переліку пріоритетних шкідливих організмів ("перелік пріоритетних шкідливих організмів").

Якщо результати оцінювання показують, що карантинний у Союзі шкідливий організм відповідає умовам, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, або що шкідливий організм більше не відповідає одній або більше таким умовам, Комісія уповноважена ухвалювати імплементаційні акти згідно зі статтею 105 через внесення змін до переліку, зазначеного в першому підпараграфі, відповідним чином - шляхом внесення відповідного шкідливого організму в такий перелік або видалення його з нього.

Комісія невідкладно надає державам-членам доступ до результатів такого оцінювання.

Якщо, у випадку серйозного ризику, спричиненого шкідливим організмом, цього вимагають обставини невідкладної необхідності, до делегованих актів, ухвалених на підставі цієї статті, застосовується процедура, передбачена у статті 106.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до секції 1 додатка I, щоб адаптувати її до розвитку науково-технічних знань і відповідних міжнародних стандартів.

1. Як відступ від статті 5(1), держави-члени на підставі заявки можуть тимчасово дозволяти введення на свою територію, переміщення, утримання та розмноження в її межах карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), для офіційного тестування, наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів.

На відповідну діяльність дозвіл надається тільки за умови встановлення достатніх обмежень, які забезпечують, що введення, переміщення, утримання, розмноження або вивільнення відповідних шкідливих організмів не призводить до їх осадження чи поширення в межах території Союзу з урахуванням індивідуальних особливостей, біологічних характеристик і засобів поширення шкідливого організму, передбаченої діяльності, взаємодії з довкіллям та інших значущих чинників, пов’язаних із ризиком, що становить такий шкідливий організм.

2. Дозволи, надані на підставі параграфа 1, повинні включати всі умови, зазначені нижче:

(a) шкідливий організм підлягає зберіганню в місці і за умов, які:

(i) компетентні органи вважають належними; та

(ii) зазначені в дозволі;

(b) діяльність, пов’язану зі шкідливим організмом, будуть провадити на карантинній станції або ізоляційному об’єкті, що призначені компетентним органом згідно зі статтею 60 і зазначені у дозволі;

(c) діяльність, пов’язану зі шкідливим організмом, повинен здійснювати персонал:

(i) чию наукову і технічну компетенцію компетентний орган вважає належною; та

(ii) персональний склад якого зазначено в дозволі;

(d) шкідливий організм супроводжується дозволом під час введення на територію Союзу, під час переміщення, утримання або розмноження в її межах.

3. Дозволи, надані на підставі параграфа 1, повинні містити обмеження щодо кількості шкідливого організму, яка може бути введена, переміщена, утримана, розмножена або використана, і часового відрізку, що є достатніми для відповідної діяльності. Дозволи повинні не перевищувати потужності призначених карантинної станції або ізоляційного об’єкту.

Дозволи повинні включати обмеження, необхідні щоб належно усувати ризик осадження і поширення відповідного карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1).

4. Компетентний орган здійснює моніторинг дотримання умов, зазначених у параграфі 2, та умов і обмежень, зазначених у параграфі 3, та вживає необхідних дій у випадку їх недотримання. У відповідних випадках такою дією повинно бути відкликання дозволу, зазначеного у параграфі 1.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення детальних правил стосовно:

(a) обміну інформацією між державами-членами і Комісією щодо введення на територію Союзу, переміщення в її межах, утримання, розмноження і використання на ній відповідних шкідливих організмів;

(b) процедури та умов надання дозволу, зазначеного в параграфі 1; та

(c) моніторингу дотримання вимог і дій, яких належить вжити у випадку недотримання, що їх зазначено у параграфі 4.

1. Якщо держава-член має фактичні докази, що існує безпосередня загроза проникнення карантинного в Союзі шкідливого організму на територію Союзу або її частину, де шкідливий організм ще не присутній, така держава-член повинна негайно сповістити Комісію та інші держави-члени про такі докази письмово.

2. Параграф 1 також застосовується до шкідливих організмів, що не включені до переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів, якщо:

(a) шкідливий організм підпадає під інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1); або

(b) відповідна держава-член вважає, що шкідливий організм може відповідати умовам для включення до переліку карантинних у Союзі шкідливих організмів.

3. Професійні оператори повинні негайно сповіщати компетентні органи про будь-які фактичні докази, які вони можуть мати щодо безпосередньої загрози, зазначеної в параграфі 1, щодо карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, зазначених у параграфі 2.

Якщо компетентний орган підозрює або отримав фактичні докази щодо присутності карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), на частині території відповідної держави-члена, де присутність такого шкідливого організму раніше не була зафіксована, або у вантажі рослин, рослинних продуктів або інших предметів, введених або передбачених для введення на територію Союзу або переміщуваних у межах його території, він негайно вживає будь-яких заходів, необхідних, щоб підтвердити, на основі діагнозу офіційної лабораторії, зазначеної у статті 37 Регламенту (ЄС) 2017/625, ("офіційно підтвердити"), чи такий шкідливий організм присутній, чи ні.

На етапі, коли очікується підтвердження присутності такого шкідливого організму, відповідні держави-члени, у застосовних випадках, вживають фітосанітарних заходів, щоб усунути ризик поширення такого шкідливого організму.

Підозра або фактичні докази, зазначені в першому параграфі цієї статті, можуть мати в основі будь-яку інформацію, отриману відповідно до статей 14 та 15, або з будь-якого іншого джерела.

Держава-член сповіщає Комісію та інші держави-члени у разі офіційного підтвердження її компетентними органами будь-якої з таких ситуацій:

(a) присутність на її території карантинного в Союзі шкідливого організму, що його присутність на ній не була зафіксована;

(b) присутність карантинного в Союзі шкідливого організму на частині її території, де він раніше присутній не був;

(c) присутність на її території карантинного в Союзі шкідливого організму у вантажі рослин, рослинних продуктів або інших продуктів, введених або передбачених для введення на територію Союзу, або переміщуваних у її межах.

Сповіщення, передбачені у першому параграфі, повинен здійснювати єдиний орган, зазначений у статті 4(2) Регламенту (ЄС) 2017/625, відповідної держави-члена, причому через електронну систему сповіщення, зазначену у статті 103.

1. Якщо одна з ситуацій, зазначених у статті 11, офіційно підтверджена, компетентний орган забезпечує невідкладне інформування професійних операторів, на рослинах, рослинних продуктах або інших предметах яких вона може відбитися.

2. Комісія укладає і завчасно оновлює загальнодоступний перелік усіх сповіщень, що їх вона отримує стосовно нововиниклих шкідливих організмів у третіх країнах, які можуть становити ризик здоров’ю рослин на території Союзу.

Цей перелік може бути частиною електронної системи, зазначеної в статті 103.

Якщо одна з ситуацій, зазначених у пунктах (a) та (b) першого параграфа статті 11, офіційно підтверджена стосовно пріоритетного шкідливого організму, компетентний орган інформує громадськість про заходи, що їх він вжив або планує вжити, і про будь-які заходи, що їх належить вжити відповідним категоріям професійних операторів чи інших осіб.

1. Якщо професійний оператор підозрює або дізнається про присутність карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), у рослинах, рослинних продуктах або інших предметах, що перебувають під контролем оператора, він негайно сповіщає компетентний орган про це, щоб такий компетентний орган вжив заходів згідно зі статтею 10. У відповідних випадках такий професійний оператор також повинен негайно вжити запобіжних заходів, щоб запобігти осадженню і поширенню такого шкідливого організму.

2. Компетентний орган може вирішити, що сповіщення, зазначене в параграфі 1, не потрібне, якщо відомо, що конкретний шкідливий організм трапляється на території. У такому випадку він інформує відповідних професійних операторів про таке рішення.

3. У разі отримання професійним оператором офіційного підтвердження щодо присутності карантинного в Союзі шкідливого організму в рослинах, рослинних продуктах або інших предметах, що перебувають під контролем оператора, він повинен провести консультації з компетентним органом стосовно вчинення дій і перейти, у застосовних випадках, до дій, зазначених у параграфах 4-7.

4. Такий професійний оператор повинен негайно вжити запобіжних заходів, щоб запобігти поширенню такого шкідливого організму. У разі надання компетентним органом інструкцій щодо таких заходів, професійний оператор повинен діяти згідно з такими інструкціями.

5. У разі отримання відповідних інструкцій компетентного органу, професійний оператор повинен вживати необхідних заходів, щоб усунути шкідливого організму з відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів та зі споруд, землі, ґрунту чи інших заражених шкідливими організмами елементів, що перебувають під його контролем.

6. За відсутності інших інструкцій від компетентного органу, професійний оператор повинен невідкладно вилучити з обігу рослини, рослинні продукти та інші предмети, що перебувають під контролем такого оператора і в яких може бути присутній певний шкідливий організм.

Якщо такі рослини, рослинні продукти або інші предмети вийшли з-під контролю такого професійного оператора, такий професійний оператор повинен, за відсутності інших інструкцій від компетентного органу, негайно:

(a) повідомити особам у ланцюгу реалізації, яким ці рослини, рослинні продукти та інші предмети постачені, про присутність шкідливого організму;

(b) надати таким особам настанови щодо необхідних заходів, що їх слід вживати під час відправлення відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів, щоб зменшити ризик поширення або проникнення в довкілля відповідних шкідливих організмів; та

(c) відкликати такі рослини, рослинні продукти або інші предмети.

7. У випадках, що підпадають під застосування параграфів 1, 3, 4, 5 або 6 цієї статті, професійний оператор, на запит, надає компетентному органу всю інформацію, що відповідає потребам громадськості. Без обмеження статті 13, якщо необхідно вчинити дію щодо рослин, рослинних продуктів або інших предметів, у яких може бути присутній шкідливий організм, компетентний орган інформує громаду про такий факт якомога швидше.

1. Якщо будь-яка особа, що не є професійним оператором, дізнається про присутність карантинного в Союзі шкідливого організму або має підстави підозрювати таку присутність, така особа повинна негайно сповістити компетентний орган. Якщо сповіщення надходить не у письмовому вигляді, компетентний орган офіційно фіксує його. У разі отримання відповідного запиту від компетентного органу, така особа повинна надати такому органу інформацію, якою вона володіє щодо такої присутності.

2. Компетентний орган може вирішити, що сповіщення, зазначене в параграфі 1, не потрібне, якщо відомо, що конкретний шкідливий організм присутній на території.

3. Особа, що здійснила сповіщення, зазначене в параграфі 1, повинна провести консультації з компетентним органом щодо вчинення дії і повинна, згідно з інструкціями компетентного органу, вжити заходів, необхідних, щоб запобігти поширенню такого шкідливого організму і щоб усунути його з відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів та, якщо застосовно, зі споруд такої особи.

Обов’язки щодо сповіщення, зазначені в статтях 14 та 15, не застосовуються, якщо:

(a) зафіксовано присутність карантинного в Союзі шкідливого організму в зараженій шкідливими організмами зоні демаркованої території, утвореної для ізоляції такого шкідливого організму, як зазначено у статті 18(2);

(b) зафіксовано присутність карантинного в Союзі шкідливого організму в зараженій шкідливими організмами зоні демаркованої території, причому він є об’єктом заходів викорінення, які повинні тривати вісім або більше років, - протягом періоду таких перших восьми років.

1. Якщо одна з ситуацій, зазначених у пунктах (a) і (b) першого параграфа статті 11, офіційно підтверджена, компетентний орган негайно вживає всіх необхідних фітосанітарних заходів, щоб викорінити відповідний карантинний у Союзі шкідливий організм з відповідної території. Вжиття таких заходів повинно відбуватися відповідно до додатка II.

Таке обов’язкове викорінювання не застосовується, якщо імплементаційним актом щодо такого шкідливого організму, ухваленим на підставі статті 28(2), передбачено інакше.

2. Компетентний орган невідкладно досліджує джерело присутності відповідного карантинного в Союзі шкідливого організму, зокрема у випадках, коли така присутність може бути пов’язана з переміщеннями рослин, рослинних продуктів або інших предметів, і можливість того, що відповідний шкідливий організм поширився далі на інші рослини, рослинні продукти або інші предмети в результаті таких переміщень.

3. Якщо заходи, зазначені в параграфі 1, стосуються введення на територію Союзу або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів, відповідна держава-член негайно сповіщає про такі заходи Комісію та інші держави-члени.

4. Заходи, зазначені в параграфі 1, та розслідування, зазначені в параграфі 2, повинні бути вжиті незалежно від того, чи шкідливий організм присутній у приватних або у громадських володіннях.

1. Якщо одна з ситуацій, зазначених у пунктах (a) і (b) першого параграфа статті 11, офіційно підтверджена, компетентний орган негайно утворює одну або більше територій, на яких будуть вжиті заходи викорінення, зазначені у статті 17(1) ("демаркована територія").

Демаркована територія повинна складатися із зараженої шкідливими організмами зони і буферної зони.

2. Заражена шкідливими організмами зона повинна, залежно від застосовного випадку, містити:

(a) усі рослини, відомі як заражені відповідним шкідливим організмом;

(b) усі рослини, які мають ознаки або симптоми, що свідчать про можливу зараженість таким шкідливим організмом;

(c) усі інші рослини, що потенційно могли бути або можуть бути засмічені або заражені таким шкідливим організмом, у тому числі рослини, що потенційно є заражені внаслідок їхньої чутливості до шкідливого організму і їхнього розташування безпосередньо поблизу заражених рослин або внаслідок спільного джерела виробництва, з якого вони походять, якщо таке відоме, із зараженими рослинами або з рослинами, вирощеними з них.

(d) земля, ґрунт, водотоки та інші елементи, заражені або потенційно заражені відповідним шкідливим організмом.

3. Буферна зона повинна прилягати до зони зараження й оточувати її.

Вона повинна мати належний розмір з огляду на ризик поширення відповідного шкідливого організму за межі зараженої шкідливими організмами зони природнім чином або внаслідок діяльності людини в зараженій шкідливими організмами зоні й навколо неї, і такий розмір повинен бути встановлений згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II.

Проте, якщо будь-який ризик поширення відповідного шкідливого організму поза межі зараженої шкідливими організмами зони усунутий або зменшений до прийнятного рівня за допомогою природних або штучних перепон, жодну буферну зону утворювати немає потреби.

4. Як відступ від параграфа 1, якщо після первинної перевірки компетентний орган дійде висновку, з огляду на характер шкідливого організму, рослини, рослинного продукту або іншого предмета та ділянки, де його було виявлено, що відповідний шкідливий організм можливо усунути одразу, компетентний орган може вирішити не утворювати демарковану територію.

У такому випадку, він повинен провести обстеження, щоб визначити, чи шкідливий організм заразив далі будь-які інші рослини або рослинні продукти. На основі такого обстеження, компетентний орган вирішує, чи існує необхідність утворювати демарковану територію.

5. Якщо згідно з параграфами 2 і 3 демаркована територія має бути розширена на територію іншої держави-члена, держава-член, у якій була виявлена присутність відповідного шкідливого організму, негайно звертається до держави-члена, на територію якої буде розширена демаркована територія, щоб така держава-член мала змогу вчинити всі належні дії, зазначені в параграфах 1-4.

6. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени до 30 квітня кожного року про кількість і місця розташування демаркованих територій, що були утворені, для відповідних шкідливих організмів та відповідні заходи, вжиті протягом попереднього календарного року.

Цей параграф застосовується без обмеження жодних обов’язків сповіщати про демарковані території, що встановлені в імплементаційних актах, зазначених у статті 104.

1. Компетентні органи принаймні раз на рік, у належний час, здійснюють обстеження кожної демаркованої території щодо динаміки присутності відповідного шкідливого організму.

Такі обстеження проводять згідно зі статтею 22(2).

2. Якщо в результаті обстеження, зазначеного у статті 1, або іншим чином компетентний орган виявляє присутність відповідного шкідливого організму в буферній зоні, відповідна держава-член негайно сповіщає Комісію та інші держави-члени про це.

3. Компетентні органи змінюють кордони заражених шкідливими організмами зон, буферних зон та демаркованих територій у відповідних випадках за результатами обстежень, зазначених у параграфі 1.

4. Компетентні органи можуть анулювати демарковану територію і зупинити виконання відповідних заходів викорінення, якщо пересвідчаться, що така територія відповідає статусу вільної від шкідливих організмів. Підставою для цього є відповідність таким двом вимогам:

(a) обстеження, зазначене в параграфі 1, показує, що встановлено відсутність на території відповідного шкідливого організму; та

(b) встановлено, що відповідний шкідливий організм не виявлений на такій демаркованій території протягом достатньо тривалого періоду.

5. Під час вироблення рішення щодо змін, зазначених у параграфі 3, або анулювання демаркованої території, зазначеної в параграфі 4, відповідний компетентний орган бере до уваги принаймні такі чинники:

(a) біологічні характеристики відповідних шкідливого організму і переносника;

(b) присутність рослин-господарів;

(c) екокліматичні умови; та

(d) ймовірність того, що заходи викорінення були успішними.

6. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, проведення щорічних обстежень не вимагається в зараженій шкідливими організмами зоні демаркованої території, утвореної для:

(a) шкідливих організмів, що є об’єктом заходів викорінення, які повинні тривати вісім або більше років;

(b) шкідливих організмів, що є об’єктом ізоляційних заходів, зазначених у статті 28(2).

7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом поглибленої деталізації шкідливих організмів, зазначених у пункті (a) параграфа 6 цієї статті і в пункті (b) статті 16, та умов застосування таких відступів.

1. Якщо держава-член вживає заходів на території, прилеглій до кордону з іншою державою-членом, до такої іншої держави-члена повинен бути поданий звіт про заходи, вжиті згідно зі статтями 17, 18 та 19.

2. У разі відповідного запиту від Комісії або будь-якої іншої держави-члена, держава-член подає звіт про конкретні заходи, вжиті згідно зі статтями 17, 18 та 19.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до додатка II, щоб адаптувати його до розвитку науково-технічних знань і відповідних міжнародних стандартів.

1. Держави-члени здійснюють протягом певних періодів часу обстеження, засновані на ризиках, що включають принаймні перевірки на:

(a) присутність будь-якого карантинного в Союзі шкідливого організму; та

(b) ознаки або симптоми будь-якого шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, зазначені у статті 29, або заходи, ухвалені на підставі статті 30(1).

Такі обстеження повинні відбуватися на всіх територіях, де присутність відповідного шкідливого організму не була зафіксована.

Проведення таких обстежень не вимагається для шкідливих організмів, щодо яких існує однозначний висновок про неможливість їх осадження або поширення у відповідній державі-члені внаслідок її екокліматичних умов або відсутності видів-господарів.

2. План обстежень, зазначених у параграфі 1, повинен засновуватися на ризику появи шкідливого організму на кожній території, де проводиться обстеження. Вони повинні складатися принаймні з візуальних перевірок у виконанні компетентного органу та, у відповідних випадках, відбору зразків і виконання тестів. Такі обстеження проводяться в усіх належних місцях і охоплюють, у відповідних випадках, споруди, транспортні засоби, машини й паковання, що їх використовують професійні оператори та інші особи. Вони повинні засновуватися на обґрунтованих науково-технічних принципах та повинні здійснюватися у відповідний час з огляду на можливість виявлення відповідного шкідливого організму.

У таких обстеженнях повинні бути враховані науково-технічні дані та будь-яка інша відповідна інформація щодо присутності відповідного шкідливого організму.

3. Держави-члени звітують Комісії та іншим державам-членам до 30 квітня кожного року про результати обстежень, зазначених у параграфі 1, що були проведені у попередньому календарному році. Такі звіти включають інформацію про те, де були проведені обстеження, графік обстежень, про шкідливих організмів і рослини, рослинні продукти або інші предмети, що їх вони охоплюють, кількість інспектувань і відібраних зразків, та виявлення кожного відповідного шкідливого організму.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати форму таких звітів, а також інструкції щодо її заповнення. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Держави-члени запроваджують багаторічні програми обстежень, у яких визначають зміст обстежень, що їх будуть проводити відповідно до статті 22. Такі програми повинні передбачати збір і фіксацію науково-технічних даних та іншої інформації, зазначеної у другому підпараграфі статті 22(2).

Багаторічні програми обстежень повинні включати такі елементи з урахуванням статті 22(2):

(a) конкретна мета кожного обстеження;

(b) обсяг кожного обстеження, що стосується відповідної території, та охоплені проміжки часу, а також шкідливі організми, рослини і товари, на яких воно спрямоване;

(c) методологія обстеження та управління якістю, в тому числі опис процедур для візуальної перевірки, відбору зразків і тестування з їх технічним обґрунтуванням;

(d) розклад, частота і кількість запланованих візуальних перевірок, зразків і тестів; та

(e) методи фіксації і повідомлення зібраної інформації.

Багаторічні програми обстежень повинні бути розраховані на період від п’яти до семи років.

2. Держави-члени, на запит, сповіщають Комісію та інші держави-члени про свої багаторічні програми обстежень після їх запровадження.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення формату багаторічних програм обстежень та практичних механізмів застосування елементів, викладених у параграфі 1, до певних пов’язаних зі шкідливими організмами ризиків.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Для кожного пріоритетного шкідливого організму держави-члени проводять обстеження щорічно, як встановлено у статті 22(1) та (2). Такі обстеження повинні включати достатньо високу кількість візуальних перевірок, відбору зразків і тестувань, що відповідає особливостям кожного пріоритетного шкідливого організму, щоб забезпечити, наскільки це можливо з урахуванням відповідних біологічних характеристик кожного пріоритетного шкідливого організму і екокліматичних умов з високим ступенем достовірності, своєчасне виявлення таких шкідливих організмів.

Проведення таких обстежень не вимагається для шкідливих організмів, щодо яких існує однозначний висновок про неможливість їх осадження або поширення у відповідній державі-члені внаслідок її екокліматичних умов або відсутності видів-господарів.

2. Держави-члени звітують Комісії та іншим державам-членам до 30 квітня кожного року про результати обстежень, зазначених у параграфі 1, що були проведені в попередньому календарному році.

1. Кожна держава-член розробляє і регулярно оновлює для кожного пріоритетного шкідливого організму, що здатний потрапити на її територію і осісти на ній або на її частині, окремий план, який містить інформацію щодо процесів вироблення й ухвалення рішень, процедур і протоколів, що їх слід дотримуватися, та надання мінімальних ресурсів, а також процедур для надання подальших ресурсів у разі офіційного підтвердження або підозри на присутність такого шкідливого організму ("план реагування").

Держави-члени, на певному етапі, проводять консультації з відповідними стейкхолдерами у процесі складання і регулярного оновлення планів реагування.

Жодні плани реагування не потрібні для шкідливих організмів, щодо яких існує однозначний висновок про неможливість їх осадження або поширення у відповідній державі-члені внаслідок її екокліматичних умов або відсутності видів-господарів.

2. Кожний план реагування повинен визначати таке:

(a) ролі і відповідальність органів, залучених до реалізації плану, у випадку підтвердження або підозри на присутність відповідного пріоритетного шкідливого організму, а також систему підпорядкування і процедури для координації відповідних дій компетентних органів, інших органів публічної влади, зазначених у статті 4(2) Регламенту (ЄС) 2017/625, залучених делегованих органів або фізичних осіб, зазначених у статті 28(1) згаданого Регламенту, лабораторій і професійних операторів, у тому числі координації з сусідніми державами-членами та сусідніми третіми країнами, у відповідних випадках;

(b) доступ компетентних органів до споруд професійних операторів, інших відповідних операторів та фізичних осіб;

(c) доступ компетентних органів, за потреби, до лабораторій, обладнання, персоналу, зовнішнього експертного досвіду і ресурсів, необхідних для швидкого і дієвого викорінення або, у відповідних випадках, ізоляції відповідного пріоритетного шкідливого організму;

(d) вжиття заходів щодо забезпечення Комісії, інших держав-членів, відповідних професійних операторів та громадськості інформацією щодо присутності відповідного пріоритетного шкідливого організму і заходів, що їх вживають для боротьби з ним у випадку офіційного підтвердження або підозри на присутність відповідного шкідливого організму;

(e) механізми фіксації даних про присутність відповідного пріоритетного шкідливого організму;

(f) надані оцінки, зазначені у статті 6(2), і будь-яка оцінка держави-члена щодо ризику, який становить для її території пріоритетний шкідливий організм;

(g) вжиття заходів з управління ризиками, що стосуються відповідного пріоритетного шкідливого організму, згідно з секцією 1 додатка II, і процедури, яких необхідно дотримуватися;

(h) принципи географічної демаркації демаркованих територій;

(i) протоколи з описом методів візуальних перевірок, відбору зразків і лабораторних тестувань; та

(j) принципи щодо практичного навчання персоналу компетентних органів і, у відповідних випадках, органів влади різних рівнів, зокрема, публічної влади, лабораторій, професійних операторів та інших осіб, зазначених у пункті (a).

У певних випадках з питань, зазначених у пунктах (d)-(j) першого підпараграфа, повинні бути оформлені практичні інструкції.

3. Плани реагування можуть бути об’єднані для багатьох пріоритетних шкідливих організмів із подібними біологічними характеристиками і ряду видів-господарів. У таких випадках плани реагування повинні складатися із загальної частини, спільної для всіх пріоритетних шкідливих організмів, яких вона охоплює, і спеціальних частин для кожного відповідного шкідливого організму.

4. Протягом чотирьох років від дати укладення переліку пріоритетних шкідливих організмів держави-члени повинні встановити план реагування щодо пріоритетних шкідливих організмів, внесених у такий перелік.

Протягом одного року від дати внесення будь-якого додаткового відповідного шкідливого організму до переліку пріоритетних шкідливих організмів, держави-члени повинні встановити план реагування для такого пріоритетного шкідливого організму.

Держави-члени регулярно переглядають та, у відповідних випадках, оновлюють свої плани реагування.

5. Держави-члени на запит надають свої плани реагування Комісії й іншим державам-членам та інформують усіх відповідних професійних операторів шляхом публікації в Інтернеті.

1. Держави-члени проводять імітаційне навчання щодо реалізації планів реагування з інтервалами, встановленими відповідно до біологічних характеристик відповідних пріоритетних шкідливих організмів і ризиків, що їх становлять такі шкідливі організми.

Такі навчання повинні відбуватися стосовно всіх відповідних пріоритетних шкідливих організмів у межах розумного періоду часу і з залученням відповідних стейкхолдерів.

Такі навчання не потрібні, якщо відповідна держава-член нещодавно вживала заходів для викорінення відповідного шкідливого організму або відповідних шкідливих організмів.

2. Імітаційне навчання щодо пріоритетних шкідливих організмів, чия присутність в одній державі-члені може мати вплив на сусідні держави-члени, можуть бути проведені такими державами-членами спільно на основі їхніх відповідних планів реагування.

У відповідних випадках держави-члени можуть проводити такі імітаційне навчання із сусідніми третіми країнами.

3. Держави члени на запит надають Комісії та іншим державам-членам доступ до звіту про результати кожного імітаційного навчання.

1. У разі офіційного підтвердження присутності пріоритетного шкідливого організму на території держави-члена відповідно до статті 10, компетентний орган негайно затверджує план ("план дій"), у якому встановлені заходи з викорінення такого шкідливого організму, передбачені у статтях 17, 18 та 19, або з його ізоляції, передбачені у статті 28(2), а також календарний графік впровадження таких заходів.

План дій повинен включати опис структури й організації передбачених обстежень і встановлювати кількість візуальних перевірок, зразків, що їх необхідно відібрати, і лабораторних тестів, що їх необхідно провести, а також методологію, що застосовується для перевірки, відбору зразків і тестування.

План дій повинен ґрунтуватися на відповідному плані реагування, і компетентний орган повинен негайно надавати план дій відповідним професійним операторам.

2. Кожна держава-член на запит сповіщає Комісію та інші держави-члени про плани дій, які вона ухвалила.

1. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати заходи боротьби з певними карантинними в Союзі шкідливими організмами. Такі заходи повинні імплементувати спеціально для кожного відповідного шкідливого організму одне або більше з таких положень:

(a) статтю 10 щодо вжиття заходів у разі підозри й офіційного підтвердження компетентними органами присутності такого карантинного в Союзі шкідливого організму;

(b) статтю 14 щодо негайного вжиття заходів професійними операторами;

(c) статтю 15 щодо негайного вжиття заходів особами, що не є професійними операторами;

(d) статтю 17 щодо викорінювання карантинних у Союзі шкідливих організмів;

(e) статтю 18 щодо утворення демаркованих територій;

(f) статтю 19 щодо обстежень демаркованих територій і їх змін та зняття обмежень;

(g) статтю 22 щодо обстежень на виявлення карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, попередньо кваліфікованих як карантинні у Союзі шкідливі організми;

(h) статтю 24 щодо обстежень пріоритетних шкідливих організмів - що стосується кількості візуальних перевірок, зразків і тестів для певних пріоритетних шкідливих організмів;

(i) статтю 25 щодо плану реагування на появу пріоритетних шкідливих організмів;

(j) статтю 26 стосовно імітаційного навчання щодо пріоритетних шкідливих організмів;

(k) статтю 27 стосовно планів дій щодо пріоритетних шкідливих організмів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

2. Як відступ від статті 17, якщо, на основі обстежень, зазначених у статті 19, або інших фактичних доказів, буде зроблено висновок, що викорінення відповідного карантинного в Союзі шкідливого організму на демаркованій території не є можливим, Комісія ухвалює імплементаційні акти, зазначені у параграфі 1 цієї статті, що встановлюють заходи з метою ізоляції.

З метою досягнення такого висновку, Комісія невідкладно вчиняє необхідні дії на підставі подання відповідних фактичних доказів відповідною державою-членом або будь-яким іншим джерелом.

3. Якщо Комісія дійде висновку про необхідність вжиття запобіжних заходів на територіях поза межами демаркованих територій, щоб захистити частину території Союзу, на якій карантинний у Союзі шкідливий організм не присутній, вона може ухвалити імплементаційні акти, зазначені в параграфі 1, у яких такі заходи будуть встановлені.

4. Вжиття заходів, зазначених у параграфах 1, 2 і 3, повинно відбуватися відповідно до додатка II, причому з урахуванням конкретних ризиків, що їх становлять відповідні карантинні в Союзі шкідливі організми, конкретних екокліматичних умов і ризиків, що стосуються відповідних держав-членів, та потреби реалізовувати необхідні заходи з пом’якшення ризиків на рівні Союзу гармонізованим чином.

5. Допоки Комісія не ухвалить захід, держава-член може продовжувати будь-які заходи, яких вона вживає.

6. У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3). Ухвалення таких актів повинно відбуватися відповідно до додатка II, причому з урахуванням конкретних ризиків, що їх становлять відповідні карантинні в Союзі шкідливі організми, певних екокліматичних умов і ризиків, що стосуються відповідних держав-членів, та потреби реалізовувати необхідні заходи з пом’якшення ризиків на рівні Союзу гармонізованим чином.

7. Держави-члени сповіщають через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, Комісію та інші держави-члени про будь-які випадки невиконання інструментів, ухвалених на підставі цієї статті, що створюють ризик поширення карантинних у Союзі шкідливих організмів.

1. У разі офіційного підтвердження присутності шкідливого організму, не включеного в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, на території держави-члена, та якщо держава-член вважає, що такий шкідливий організм може відповідати умовам для внесення в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, вона негайно оцінює, чи відповідає шкідливий організм критеріям, викладеним у підсекції 1 секції 3 додатка 1. Якщо вона дійде висновку, що відсутня відповідність таким критеріям, вона негайно вживає заходів з викорінення згідно з додатком II. Застосовуються статті 17-20.

Якщо на основі обстежень, зазначених у статті 19, або інших фактичних доказів буде зроблено висновок, що викорінення шкідливого організму на демаркованій території не є можливим, стаття 28(2) застосовується mutatis mutandis.

Якщо присутність шкідливого організму, що відповідає критеріям, зазначеним у першому підпараграфі, у вантажі рослин, рослинних продуктів або інших предметів, введених на територію Союзу або переміщуваних у її межах, офіційно підтверджена, така держава-член вживає необхідних заходів, щоб запобігти проникненню такого шкідливого організму на територію Союзу та його осадженню і поширенню на ній.

Якщо держава-член підозрює присутність на своїй території шкідливого організму, що відповідає критеріям, зазначеним у першому підпараграфі, стаття 10 застосовується mutatis mutandis.

На етапі, коли очікується підтвердження присутності такого шкідливого організму, держава-член, у відповідних випадках, вживає фітосанітарних заходів, щоб пом’якшити ризик його поширення.

2. Після вжиття заходів, зазначених у параграфі 1, держава-член оцінює, чи відповідає відповідний шкідливий організм критеріям для карантинних шкідливих організмів, встановленим у секції 1 додатка I.

3. Відповідна держава-член сповіщає Комісію та інші держави-члени про присутність шкідливого організму, зазначеного в параграфі 1. Вона також інформує Комісію та інші держави-члени про оцінювання, зазначене у згаданому параграфі, вжиті заходи і фактичні докази на обґрунтування доцільності таких заходів.

Вона повинна сповістити Комісію про результати оцінювання, зазначеного у параграфі 2, протягом двох років від дати офіційного підтвердження присутності такого шкідливого організму.

Сповіщення про присутність такого шкідливого організму повинне бути здійснене через електронну систему сповіщення, зазначену у статті 103.

1. Якщо Комісія отримує сповіщення, зазначене у першому підпараграфі статті 29(3), або має інші фактичні докази щодо присутності на території Союзу або безпосередньої загрози проникнення на таку територію чи поширення в її межах шкідливого організму, не внесеного в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, і вона вважає, що такий шкідливий організм може відповідати умовам внесення в такий перелік, вона негайно оцінює, чи відповідає у зв’язку з територією Союзу такий шкідливий організм критеріям, встановленим у підсекції 2 секції 3 додатка 1.

Якщо Комісія дійде висновку про відповідність таким критеріям, вона негайно за допомогою імплементаційних актів ухвалює на обмежений час заходи щодо ризиків, які становить такий шкідливий організм. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

Такі заходи повинні, у відповідних випадках, імплементувати спеціально для кожного відповідного шкідливого організму одне або декілька з положень, зазначених у пунктах (a)-(g) першого підпараграфа статті 28(1).

2. Після ухвалення заходів, зазначених у параграфі 1, Комісія оцінює, чи відповідає у зв’язку з територією Союзу відповідний шкідливий організм критеріям для карантинних шкідливих організмів, наведених у секції 1 додатка I.

3. Якщо на основі обстежень, зазначених у статтях 19 і 22, або інших фактичних доказів буде зроблено висновок, що викорінення відповідного шкідливого організму на демаркованій території не є можливим, в імплементаційних актах, зазначених у другому підпараграфі параграфа 1 цієї статті, можуть бути встановлені заходи з метою ізоляції.

4. Якщо буде зроблено висновок, що необхідними є запобіжні заходи на територіях поза межами демаркованих територій, щоб захистити частину території Союзу, на якій карантинний шкідливий організм Союзу не присутній, такі заходи можуть бути встановлені в імплементаційних актах, зазначених у параграфі 1.

5. Ухвалення заходів, зазначених у параграфах 1, 3 і 4, повинно відбуватися відповідно до додатка II, причому з урахуванням конкретних ризиків, що їх становлять відповідні шкідливі організми, та потреби реалізовувати необхідні заходи з пом’якшення ризиків на рівні Союзу гармонізованим чином.

6. Допоки Комісія не ухвалить заходи, відповідна держава-член може продовжувати заходи, які вона вживає на підставі статті 29.

7. У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3). Ухвалення таких актів повинно відбуватися відповідно до додатка II, причому з урахуванням конкретних ризиків, що їх становлять відповідні шкідливі організми, та потреби реалізовувати необхідні заходи з пом’якшення ризиків на рівні Союзу гармонізованим чином.

8. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про будь-які випадки невиконання інструментів, ухвалених на підставі цієї статті, що створюють ризик поширення шкідливих організмів, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

1. Держави-члени можуть застосовувати в межах своїх територій заходи, жорсткіші ніж ухвалені на підставі статті 28(1), (2) і (3) і статті 30(1), (3) і (4), якщо це виправдано з точки зору фітосанітарного захисту і згідно з принципами, встановленими в секції 2 додатка II.

Такі жорсткіші заходи повинні не накладати або не спричиняти будь-яких заборон або обмежень на введення на територію Союзу або переміщення в її межах чи через неї рослин, рослинних продуктів та інших предметів, окрім накладених статтями 40-58 і 71-102.

2. Держави-члени негайно сповіщають Комісію та інші держави-члени про заходи, вжиті ними згідно з параграфом 1.

Держави-члени, на запит, подають Комісії та іншим державам-членам річний звіт про заходи, вжиті згідно з параграфом 1.

1. Якщо карантинний шкідливий організм присутній на території Союзу, але не на території певної держави-члена або її частини, і не є карантинним у Союзі шкідливим організмом, Комісія може, на підставі заявки такої держави-члена, поданої відповідно до параграфа 4, визнати таку територію або її частину захищеною зоною згідно з параграфом 3 щодо такого карантинного шкідливого організму ("карантинного для захищеної зони шкідливого організму").

2. Карантинний для захищеної зони шкідливий організм повинен не бути введений у відповідну захищену зону, а також переміщений, утриманий, розмножений або вивільнений у її межах.

Стаття 8 застосовується mutatis mutandis щодо введення в захищені зони, переміщення в їхніх межах, утримання і розмноження в них карантинних для захищеної зони шкідливих організмів.

3. Комісія за допомогою імплементаційного акта укладає перелік захищених зон та відповідних карантинних для захищеної зони шкідливих організмів. Перелік повинен включати захищені зони, визнані згідно з першим підпараграфом пункту (h) статті 2(1) Директиви 2000/29/ЄС, відповідних шкідливих організмів, перелічених у частині В додатка I та частині В додатка II до Директиви 2000/29/ЄС, та індивідуальні коди таких шкідливих організмів.

Комісія може, за допомогою імплементаційних актів про внесення змін до імплементаційного акта, зазначеного в першому підпараграфі, визнавати додаткові захищені зони, якщо при цьому дотримані умови, передбачені у параграфі 1 цієї статті.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів замінити імплементаційний акт, зазначений у першому підпараграфі цього параграфа, з метою консолідації змін.

Імплементаційні акти, зазначені в цьому параграфі, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

4. Разом із заявкою, зазначеною в параграфі 1, відповідна держава-член подає:

(a) опис кордонів пропонованої захищеної зони, в тому числі мапи;

(b) результати обстежень, які показують, що принаймні протягом трьох років перед заявкою відповідний карантинний шкідливий організм не був присутній на відповідній території; та

(c) фактичні докази на підтвердження відповідності щодо відповідного карантинного шкідливого організму умовам, викладеним у статті 3, що стосується запропонованої захищеної зони.

5. Обстеження, зазначені в пункті (b) параграфа 4, повинні проводитись у належні часові проміжки і мати належну інтенсивність стосовно можливості виявлення присутності відповідного карантинного шкідливого організму. Вони повинні бути засновані на раціональних науково-технічних принципах із урахуванням відповідних міжнародних стандартів.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом запровадження детальних правил для таких обстежень. Такі акти повинні ухвалюватися мірою розвитку науково-технічних знань і застосовних міжнародних стандартів.

6. Комісія може визнавати тимчасові захищені зони. Для такої цілі умови, встановлені в параграфах 1-4, та перший підпараграф параграфа 5 застосовуються mutatis mutandis. Як відступ від вимог, зазначених у пункті (b) параграфа 4, обстеження повинно бути проведене протягом періоду тривалістю принаймні один рік перед заявкою.

Період визнання тимчасово захищеної зони повинен тривати не довше, ніж три роки після визнання, і спливає автоматично через три роки.

7. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени й інформують через публікацію на офіційному веб-сайті компетентного органу професійних операторів про кордони захищених зон на своїй території, в тому числі шляхом надання мап.

1. Що стосується захищеної зони, щодо відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму обов’язки, встановлені у статтях 9-19, застосовуються mutatis mutandis.

2. Рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походить із демаркованої території, утвореної в захищеній зоні для відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму, повинні не бути переміщені з такої демаркованої території на решту території такої захищеної зони або в будь-яку іншу захищену зону, утворену для такого карантинного для захищеної зони шкідливого організму.

Як відступ від першого підпараграфа, така рослина, рослинний продукт або інший предмет можуть бути переміщені поза таку демарковану територію через таку відповідну захищену зону і поза неї тільки за умови їх запакування і переміщення у спосіб, що не несе жодного ризику поширення такого карантинного для захищеної зони шкідливого організму в межах такої захищеної зони.

3. Про демарковані території, утворені в межах захищеної зони, і заходи викорінення, вжиті на таких територіях відповідно до статей 17, 18 і 19, повинна бути негайно сповіщена Комісія та інші держави-члени.

1. Компетентний орган проводить щорічні обстеження кожної захищеної зони на присутність відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму. Стаття 22(2) застосовується до таких обстежень mutatis mutandis.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом запровадження детальних правил щодо підготування і змісту таких обстежень.

2. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени до 30 квітня кожного року про результати обстежень, зазначених у параграфі 1, що були проведені в попередньому календарному році.

1. Комісія може змінити розміри захищеної зони за заявкою держави-члена, території якої це стосується.

Якщо така зміна стосується розширення захищеної зони, стаття 32 застосовується mutatis mutandis.

2. На підставі заявки держави-члена, зазначеної в параграфі 1, Комісія відкликає визнання захищеної зони або скорочує її розміри.

3. Комісія відкликає визнання захищеної зони, якщо обстеження, зазначені у статті 34, проведені не згідно з такою статтею.

4. Комісія відкликає визнання захищеної зони, якщо була виявлена присутність у такій зоні відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму і за умови відповідності одній з таких умов:

(a) не було утворено жодної демаркованої території, згідно зі статтею 33(1), протягом трьох місяців від офіційного підтвердження присутності такого шкідливого організму;

(b) заходи викорінення, вжиті на демаркованій території відповідно до статті 33(1), не були успішними протягом 24 місяців від дати офіційного підтвердження присутності такого шкідливого організму або протягом періоду, довшого за 24 місяці - якщо це зумовлено біологічними особливостями шкідливого організму, причому такий період встановлений в імплементаційному акті, ухваленому на підставі статті 32(3);

(c) інформація, доступна Комісії, свідчить, що стосується застосування на підставі статті 33(1) заходів згідно зі статтями 17, 18 і 19, про повну недбалість у реагуванні на присутність такого шкідливого організму у відповідній захищеній зоні.

5. Комісія відкликає визнання захищеної зони або скорочує її розміри відповідно до параграфів 2, 3 або 4 цієї статті за допомогою імплементаційного акта про внесення змін до імплементаційного акта, зазначеного у статті 32(3). Такий імплементаційний акт ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

Шкідливий організм є "регульованим некарантинним у Союзі шкідливим організмом", якщо він відповідає всім із таких умов і внесений у перелік, зазначений у статті 37:

(a) він ідентифікований згідно з пунктом (1) секції 4 додатка I;

(b) він присутній на території Союзу;

(c) він не є карантинним у Союзі шкідливим організмом або шкідливим організмом, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1);

(d) він передається переважно через певні розсадні рослини, згідно з пунктом (2) секції 4 додатка I;

(e) його присутність на таких розсадних рослинах має неприйнятні економічні наслідки, що стосується використання таких розсадних рослин за призначенням, згідно з пунктом (3) секції 4 додатка I;

(f) наявні здійсненні і дієві заходи, щоб запобігати його присутності на відповідних розсадних рослинах.

1. Професійні оператори повинні ані заносити на територію Союзу, ані переміщувати в її межах регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів на розсадних рослинах, через які вони передаються, що включені до переліку, згаданого у параграфі 2.

Заборона, встановлена у першому підпараграфі, не застосовується в таких випадках:

(a) переміщення розсадних рослин у межах або між спорудами відповідного професійного оператора;

(b) переміщення розсадних рослин, необхідне для їх знезараження.

2. Комісія за допомогою імплементаційного акта укладає перелік, у який входять регульовані некарантинні в Союзі шкідливі організми та певні розсадні рослини, зазначені в пункті (d) статті 36, у відповідних випадках - із категоріями, зазначеними у параграфі 7 цієї статті, і граничними значеннями, зазначеними у параграфі 8 цієї статті.

3. Перелік, зазначений у параграфі 2, повинен включати шкідливих організмів і відповідні розсадні рослини, обумовлені в таких положеннях:

(a) секція II частини А додатка II до Директиви 2000/29/ЄС;

(b) пункти (3) і (6) додатка I і пункт (3) додатка II до Директиви 64/402/ЄЕС;

(c) додаток I до Директиви 68/193/ЄЕС;

(d) акти, ухвалені на підставі статті 5(5) Директиви Ради 98/56/ЄС (- 2);

(e) додаток II до Директиви 2002/55/ЄС;

(f) додаток I і пункт В додатка II до Директиви 2002/56/ЄС, а також акти, ухвалені на підставі пункту (c) статті 18 такої Директиви;

(g) пункт (4) додатка I і пункт (5) додатка II до Директиви 2002/57/ЄС;

(h) акти, ухвалені на підставі статті 4 Директиви 2008/72/ЄС; та

(i) акти, ухвалені на підставі статті 4 Директиви 2008/90/ЄС.

У перелік повинні не бути включені шкідливі організми, що входять у додаток I і в секцію I частини А та в частину В додатка II Директиви 2000/29/ЄС і внесені в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів відповідно до статті 5(2) цього Регламенту, а також шкідливі організми, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1) цього Регламенту.

4. Комісія за допомогою імплементаційного акта, у відповідних випадках, встановлює заходи із запобігання присутності регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів на відповідних розсадних рослинах, що зазначені в пункті (f) статті 36 цього Регламенту. Такі заходи, у відповідних випадках, стосуються введення на територію Союзу та переміщення в її межах таких рослин. Затвердження таких заходів повинно відбуватися згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II цього Регламенту. Такі заходи застосовуються без обмеження інструментів, ухвалених на підставі директив 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 68/193/ЄЕС та 98/56/ЄС, Директиви Ради 1999/105/ЄС (- 3) та директив 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС, 2002/57/ЄС, 2008/72/ЄС та 2008/90/ЄС.

5. Комісія за допомогою імплементаційних актів вносить зміни до імплементаційних актів, зазначених у параграфах 2-4 цієї статті, якщо результати оцінювання показують, що:

(a) шкідливий організм, не внесений у перелік імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, відповідає умовам, зазначеним у статті 36;

(b) шкідливий організм, внесений у перелік імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2 цієї статті, більше не відповідає одній або більше з умов, зазначених у статті 36;

(c) до такого переліку необхідно внести зміни щодо категорій, зазначених у параграфі 7 цієї статті, або щодо граничних значень, зазначених у параграфі 8 цієї статті; або

(d) необхідно змінити інструменти, ухвалені відповідно до параграфа 4 цієї статті.

Комісія невідкладно надає державам-членам доступ до результатів такого оцінювання.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів замінювати імплементаційні акти, зазначені в параграфах 2 і 4 цієї статті, з метою консолідації змін.

6. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 2, 4 і 5, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

7. Якщо пункт (e) статті 36 виконується тільки для однієї або декількох із таких категорій як добазовий, базовий або сертифікований матеріал, добазове, базове або сертифіковане насіння або добазова, базова або сертифікована насіннєва картопля, чи матеріал або насіння стандартної якості або категорії САС (Conformitas Agraria Communitatis), зазначених у директивах 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 68/193/ЄЕС, 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС, 2002/57/ЄС, 2008/72/ЄС і 2008/90/ЄС, у переліку, зазначеному в параграфі 2 цієї статті, такі категорії повинні бути викладені з застереженням, що заборона на введення і переміщення, передбачена в параграфі 1 цієї статті, застосовується тільки до таких категорій.

8. Якщо пункт (e) статті 36 виконується тільки за умови, що відповідний шкідливий організм присутній із поширеністю понад певне граничне значення, вище за нуль, у переліку, зазначеному в параграфі 2 цієї статті, повинно бути наведене таке граничне значення із застереженням, що заборона на введення і переміщення, передбачена в параграфі 1 цієї статті, застосовується тільки за умови перевищення такого граничного значення.

Таке граничне значення встановлюють тільки за умови відповідності обом із таких пунктів:

(a) професійні оператори мають змогу забезпечити, що поширеність такого регульованого некарантинного у Союзі шкідливого організму на таких розсадних рослинах не перевищує таке граничне значення;

(b) є можливість пересвідчитися, що таке граничне значення не перевищене в партіях таких розсадних рослин.

Застосовуються наведені в секції 2 додатка II принципи управління ризиками, що їх становлять шкідливі організми.

9. Стаття 31 застосовується mutatis mutandis стосовно заходів, що їх держави-члени вживають щодо регульованих некарантинних шкідливих організмів та пов’язаних розсадних рослин.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до секції 4 додатка I, щоб адаптувати її до розвитку науково-технічних знань і відповідних міжнародних стандартів.

Заборона, передбачена у статті 37, не застосовується щодо регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів, присутніх на розсадних рослинах, що використовуються для наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів, виведення сортів або виставкової діяльності.

1. Введення певних рослин, рослинних продуктів або інших предметів на територію Союзу забороняється, якщо вони походять із будь-яких або певних третіх країн чи територій.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює перелік, до якого входять рослини, рослинні продукти та інші предмети, зазначені у параграфі 1, що їх заборонено вводити на територію Союзу, разом із третіми країнами, групами третіх країн або певних територій третіх країн, щодо яких застосовується заборона.

Перший з таких імплементаційних актів повинен включати рослини, рослинні продукти та інші предмети, а також країни їхнього походження з переліку в частині А додатка III до Директиви 2000/29/ЄС.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2) цього Регламенту.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди згідно з класифікатором у Комбінованій номенклатурі, встановленим у Регламенті Ради (ЄЕС) № 2658/87 (- 4) ("код CN"), за наявності такого коду. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

3. Якщо рослина, рослинний продукт чи інший предмет, що походить або відправлений із третьої країни, становлять зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня внаслідок ймовірності того, що вони можуть бути господарем карантинного у Союзі шкідливого організму, і такий спричинений шкідливим організмом ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2, щоб включити в нього таку рослину, рослинний продукт або інший предмет і відповідні треті країни, групи третіх країн або окремі території третіх країн.

Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, включені в такий імплементаційний акт, не становлять зумовленого шкідливим організмом ризику неприйнятного рівня або становлять такий ризик, але такий ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до такого імплементаційного акта.

Прийнятність рівня такого зумовленого шкідливим організмом ризику повинна бути оцінена згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, у відповідних випадках - щодо однієї або більше з конкретних третіх країн.

Такі зміни ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює такі зміни через імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3).

4. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про випадки введення рослин, рослинних продуктів або інших предметів на територію Союзу з порушенням параграфа 1.

Таке сповіщення також повинне надійти третій країні, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені на територію Союзу.

1. Деякі рослини, рослинні продукти або інші предмети можуть бути введені на територію Союзу або переміщені в її межах тільки за дотримання спеціальних умов або ж еквівалентних умов. Такі рослини, рослинні продукти або інші предмети можуть походити з третіх країн або з території в межах Союзу.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює перелік, до якого входять рослини, рослинні продукти та інші предмети, а також відповідні спеціальні вимоги, зазначені в параграфі 1. Такий перелік повинен, у відповідних випадках, включати треті країни, групи третіх країн або спеціальні території в межах відповідних третіх країн.

Перший з таких імплементаційних актів повинен включати рослини, рослинні продукти та інші предмети, особливі вимоги та, у застосовних випадках, треті країни, з яких вони походять, із переліку в частині А додатка IV до Директиви 2000/29/ЄС.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2) цього Регламенту.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, таким рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

3. Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет становить зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня внаслідок імовірності того, що вони є господарем карантинного в Союзі шкідливого організму, і такий спричинений шкідливим організмом ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2, щоб включити в нього таку рослину, такий рослинний продукт або інший предмет та заходи, що мають бути до них застосовані. Такі заходи та вимоги, зазначені в параграфі 2, становлять "спеціальні вимоги".

Заходи, зазначені у першому підпараграфі, можуть набувати форми спеціальних вимог, ухвалених згідно зі статтею 44(1), для введення на територію Союзу окремих рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що є еквівалентними спеціальним вимогам для введення на територію Союзу та переміщення в її межах таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів ("еквівалентні вимоги").

Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, включені в такий імплементаційний акт, не становлять зумовленого шкідливим організмом ризику неприйнятного рівня або становлять такий ризик, але такий ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня за допомогою встановлення спеціальних вимог, Комісія вносить відповідні зміни до такого імплементаційного акта відповідними чином - шляхом вилучення такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета з переліку або внесення їх у перелік, зазначений у статті 40(2).

Прийнятність рівня такого зумовленого шкідливим організмом ризику повинна бути оцінена, а інструменти для зменшення такого ризику до прийнятного рівня - ухвалені згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, у відповідних випадках - щодо однієї або більше з конкретних третіх країн або їхніх частин.

Такі зміни ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3).

4. У разі введення на територію Союзу або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із порушенням параграфа 1 цієї статті, держави-члени ухвалюють необхідні інструменти, зазначені в статті 66(3) Регламенту (ЄС) 2017/625, та сповіщають Комісію й інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену у статті 103.

У застосовних випадках, таке сповіщення також повинне надійти третій країні, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені на територію Союзу.

1. Рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походять із третьої країни й не включені до переліку згідно зі статтею 40, або на які вимоги, зазначені у статті 41, поширюються недостатньою мірою чи які не підпадають під тимчасові заходи статті 49 і які, на підставі попереднього оцінювання, становлять зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня для території Союзу, є "рослиною з високим рівнем ризику", "рослинним продуктом із високим рівнем ризику" або "іншим предметом із високим рівнем ризику" ("рослини, рослинні продукти та інші предмети з високим рівнем ризику").

У такому попередньому оцінюванні повинно бути враховано для, відповідно, рослини, рослинного продукту або іншого предмета, яких воно стосується, критерії, наведені в додатку III.

2. Рослини, рослинні продукти та інші предмети з високим рівнем ризику, включені в перелік в імплементаційному акті, передбаченому в параграфі 3, повинні не бути введені на територію Союзу з третіх країн, груп третіх країн або певних територій третіх країн походження, яких стосується такий перелік.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, якими, допоки не буде проведене оцінювання ризику, зазначене в параграфі 4, утверджує попередній перелік, на належному таксономічному рівні, рослин, рослинних продуктів та інших предметів із високим рівнем ризику, зазначених у параграфі 1, та, у відповідних випадках, пов’язаних третіх країн, груп третіх країн або певних територій третіх країн.

Перший із таких імплементаційних актів повинен бути ухвалений до 14 грудня 2018 року.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, таким рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам, у застосовних випадках, повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

4. Якщо оцінювання ризику дозволить дійти висновку, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походять із відповідної третьої країни, групи третіх країн або певної території відповідної третьої країни, які зазначені в параграфі 2, на таксономічному рівні, вказаному в переліку імплементаційного акту, передбаченого в параграфі 3, або нижче такого рівня не становлять ризику неприйнятного рівня з точки зору ймовірності стати господарем для карантинного в Союзі шкідливого організму, Комісія ухвалює імплементаційний акт про вилучення такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета з переліку, зазначеного в такому параграфі, для відповідних третіх країн.

Якщо оцінювання ризику дозволить дійти висновку, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походять із відповідної третьої країни, групи третіх країн або певної території відповідної третьої країни, які зазначені в параграфі 2, становлять неприйнятний ризик унаслідок імовірності того, що вони є господарем карантинного в Союзі шкідливого організму, і такий спричинений шкідливим організмом ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія ухвалює імплементаційний акт про вилучення такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета і пов’язаних третіх країн із переліку, зазначеного в параграфі 2, і долучає вилучене до переліку, зазначеного у статті 40.

Якщо оцінювання ризику дозволить дійти висновку, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що походять із відповідної третьої країни, групи третіх країн або певної території відповідної третьої країни, які зазначені в параграфі 2, становлять неприйнятний ризик, але такий ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія ухвалює імплементаційний акт про вилучення такої рослини, такого рослинного продукту або іншого предмета і пов’язаної третьої країни, групи пов’язаних третіх країн або певної території пов’язаної третьої країни з переліку, зазначеного в параграфі 2, і долучає вилучене до переліку, зазначеного у статті 41.

5. За умови визначення попиту на ввезення рослин, рослинних продуктів або інших предметів, включених у перелік в імплементаційному акті, передбаченому в параграфі 3, оцінювання ризику, зазначене у параграфі 4, повинно здійснюватися протягом належного й розумного періоду часу.

У відповідних випадках, таке оцінювання може зводитися до рослин, рослинних продуктів або інших предметів окремої третьої країни походження або відправлення чи групи третіх країн походження або відправлення.

6. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати окремі правила щодо дотримання процедури при оцінюванні ризику, зазначеного в параграфі 4.

7. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 3, 4 і 6, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

1. Дерев’яний пакувальний матеріал незалежно від того, чи він дійсно використовується при транспортуванні предметів будь-якого характеру, повинен бути введений на територію Союзу тільки за умови дотримання щодо нього всіх наведених нижче вимог:

(a) він пройшов одне або декілька із затверджених оброблень і відповідає застосовним вимогам, встановленим у додатку 1 до Міжнародного стандарту для фітосанітарних заходів № 15 "Регулювання дерев’яного пакувального матеріалу в міжнародній торгівлі" (ISPM15);

(b) він маркований знаком, зазначеним у додатку 2 ISPM15, який підтверджує, що він пройшов оброблення, зазначене в пункті (a).

Цей параграф не застосовується до дерев’яного пакувального матеріалу, що підпадає під звільнення, передбачені в ISPM15.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до вимог, викладених у параграфі 1 цієї статті, щоб враховувати розвиток міжнародних стандартів, зокрема ISPM15.

У таких делегованих актах може також бути обумовлено, що дерев’яний пакувальний матеріал, який не підлягає звільненням, передбаченим у ISPM15, звільняється від вимог параграфа 1 цієї статті або підлягає менш жорстким вимогам.

1. Комісія встановлює еквівалентні вимоги за допомогою імплементаційних актів на запит окремої третьої країни за дотримання обох таких умов:

(a) відповідна третя країна забезпечує, шляхом застосування під своїм офіційним контролем одного визначеного заходу або більше, рівень фітосанітарного захисту, що є еквівалентним спеціальним вимогам - що стосується переміщення в межах території Союзу відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів;

(b) відповідна третя країна демонструє Комісії, що за допомогою наведених заходів, зазначених у пункті (a), досягнуто рівня фітосанітарного захисту, зазначеного в такому пункті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

2. Залежно від випадку, Комісія проводить розслідування у відповідній третій країні та згідно зі статтею 120 Регламенту (ЄС) 2017/625, щоб пересвідчитися, що умови, зазначені в пунктах (a) і (b) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, дотримані.

1. Держави-члени, морські порти, аеропорти та міжнародні транспортні оператори повинні надавати пасажирам інформацію щодо заборон, зазначених у статті 40(2), вимог, зазначених у статтях 41(2) і 42(3), і звільнення, зазначеного у статті 75(2), що стосується введення рослин, рослинних продуктів та інших предметів на територію Союзу.

Вони надають таку інформацію у формі плакатів або брошур та, у застосовних випадках, на своїх інтернет-сайтах.

Поштові служби і професійні оператори, залучені у продажі через дистанційні договори, повинні також надавати своїм клієнтам інформацію щодо рослин, рослинних продуктів та інших предметів, зазначених у першому підпараграфі, принаймні через Інтернет.

Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати процедури оформлення і використання таких плакатів і брошур. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

2. Держави члени на запит надають Комісії звіт зі зведеною інформацією, надаваною відповідно до цієї статті.

1. Як відступ від статті 40(1), статті 41(1) і статті 42(2), держави-члени можуть дозволити введення на територію Союзу рослин, рослинних продуктів та інших предметів, які відповідають усім таким вимогам:

(a) їх вирощують або виробляють на територіях третіх країн поблизу сухопутного кордону з державами-членами ("прикордонні зони третіх країн");

(b) їх вводять на території держав-членів безпосередньо через такий кордон ("прикордонні зони держави-члена");

(c) у таких прикордонних зонах держав-членів вони потрапляють на оброблення у спосіб, що забезпечує усунення будь-якого зумовленого шкідливим організмом ризику;

(d) вони не становлять жодного ризику поширення карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), зумовлені переміщеннями в прикордонній зоні.

Переміщення таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів повинне відбуватись на територію і в межах території прикордонних зон держави-члена і тільки під офіційним контролем компетентного органу.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту встановленням:

(a) максимальної ширини прикордонних зон третіх країн і прикордонних зон держава-членів, з урахуванням особливостей окремих рослин, рослинних продуктів та інших предметів;

(b) максимальної відстані переміщення відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах прикордонних зон третіх країн і прикордонних зон держава-членів; та

(c) процедур отримання дозволу на введення у прикордонні зони держав-членів або переміщення в їхніх межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

Ширина таких зон повинна бути такою, щоб забезпечувати відсутність для території Союзу або її частин будь-яких зумовлених шкідливими організмами ризиків, що виникають унаслідок введення на територію Союзу і переміщення в її межах таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів.

3. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати конкретні умови і заходи щодо введення у прикордонні зони держав-членів окремих рослин, рослинних продуктів та інших предметів, і визначати конкретні треті країни, на які поширюється ця стаття.

Такі акти повинні ухвалюватися згідно з додатком II та, у відповідних випадках, з урахуванням розвитку науково-технічних знань і міжнародних стандартів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

4. Держави-члени сповіщають через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, Комісію та інші держави-члени про випадки введення у прикордонні зони держав-членів або прикордонні зони третіх країн або переміщення в їхніх межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із порушенням параграфів 1, 2 і 3 цієї статті.

Таке сповіщення також повинне надійти третій країні, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені у відповідну прикордонну зону.

1. Як відступ від статті 40(1), статті 41(1), статті 42(2), статті 72(1) і статті 73, рослини, рослинні продукти та інші предмети можуть бути введені на територію Союзу і передані через неї третій країні у форматі або транзиту, або перевантаження ("фітосанітарний транзит"), якщо вони відповідають обом таким умовам:

(a) їх супроводжує підписана декларація професійного оператора, який контролює такі рослини, рослинні продукти та інші предмети, із зазначенням того, що такі рослини, рослинні продукти та інші предмети перебувають у фітосанітарному транзиті;

(b) вони запаковані і їх перевозять у такий спосіб, за якого відсутній будь-який ризик поширення карантинного в Союзі шкідливого організму під час його введення на територію Союзу і проходження через неї.

2. Компетентні органи забороняють фітосанітарний транзит, якщо відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети не відповідають - або ж є обґрунтовані фактичні докази того, що вони не відповідатимуть - параграфу 1.

1. Як відступ від статті 40(1), статті 41(1) і статті 42(2), держави-члени можуть на підставі заявки тимчасово дозволяти введення на свою територію та переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що використовуються для офіційного тестування, наукових чи освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів.

На відповідну діяльність такий дозвіл надається тільки за умови накладення достатніх обмежень, які забезпечують, що присутність відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів не створює неприйнятного ризику поширення карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на якого спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), з урахуванням індивідуальних особливостей, біологічних характеристик і засобів розповсюдження відповідних шкідливих організмів, передбаченої діяльності, взаємодії з довкіллям та інших значущих чинників, пов’язаних із зумовленим шкідливим організмом ризиком, що його становлять такі рослини, рослинні продукти або інші предмети.

2. У разі надання дозволу згідно з параграфом 1, він повинен включати всі умови, зазначені нижче:

(a) рослини, рослинні продукти або інші предмети слід зберігати в місцях і за умов, що визнані компетентними органами належними і зазначені в дозволі;

(b) діяльність, пов’язану з такими рослинами, рослинними продуктами або іншими предметами, будуть провадити на карантинній станції або ізоляційному об’єкті, що призначені згідно зі статтею 60 компетентним органом і зазначені у дозволі;

(c) діяльність, пов’язану з такими рослинами, рослинними продуктами або іншими предметами, буде провадити персонал, чию наукову і технічну компетенцію компетентний орган вважає належною і персональний склад якого зазначено у дозволі;

(d) такі рослини, рослинні продукти або інші предмети під час їх введення на територію Союзу і переміщення в її межах супроводжуються дозволом.

3. Дозвіл, зазначений у параграфі 1, повинен бути обмежений до кількості і тривалості, що їх достатньо для відповідної діяльності, і повинен не перевищувати потужності призначених карантинної станції або ізоляційного об’єкту.

Він повинен включати обмеження, необхідні, щоб належно усувати ризик поширення відповідних карантинних у Союзі шкідливих організмів або шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1).

4. Компетентний орган здійснює моніторинг дотримання умов, зазначених у параграфі 2, та лімітів і обмежень, зазначених у параграфі 3, і вчиняє необхідну дію у випадку недотримання таких умов, такого ліміту чи таких обмежень.

У відповідних випадках такою дією повинно бути відкликання дозволу, зазначеного у параграфі 1.

5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на доповнення цього Регламенту шляхом встановлення детальних правил стосовно:

(a) обміну інформацією між державами-членами і Комісією щодо введення на територію Союзу та переміщення в її межах відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів;

(b) процедур і умов надання дозволу, зазначеного в параграфі 1 цієї статті; та

(c) вимог до моніторингу дотримання вимог і дій, яких належить вживати у випадку недотримання, що їх зазначено у параграфі 4 цієї статті.

1. Комісія може ухвалювати, за допомогою імплементаційних актів, тимчасові заходи стосовно введення на територію Союзу та переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів з третіх країн, якщо при цьому дотримані наведені нижче умови:

(a) рослини, рослинні продукти або інші предмети, ймовірно, становлять ризики, зумовлені нововиявленими шкідливими організмами, причому такі ризики достатньою мірою не охоплені жодними заходами Союзу і не пов’язані чи не можуть наразі бути пов’язані з карантинними в Союзі шкідливими організмами або шкідливими організмами, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1);

(b) у фітосанітарній сфері недостатньо досвіду, як-от стосовно нових видів рослин або шляхів занесення, що стосується торгівлі відповідними рослинами, рослинними продуктами або іншими предметами, що походять або відправлені з відповідних третіх країн;

(c) щодо таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів із відповідних третіх країн не було проведено жодного оцінювання, що стосується ризиків для території Союзу, зумовлених нововиявленими шкідливими організмами.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

2. Тимчасові інструменти, зазначені у параграфі 1, повинні бути ухвалені з урахуванням секції 2 додатка II і додатка IV.

Вони повинні передбачати один або більше з таких пунктів - мірою необхідності для конкретного випадку:

(a) систематичні й інтенсивні інспектування та відбори зразків, на місці введення, кожної з партій рослин, рослинних продуктів або інших предметів, введених на територію Союзу, а також тестування зразків;

(b) карантинний період, у межах карантинної станції або ізоляційного об’єкта, зазначених у статті 60, щоб пересвідчитися у відсутності ризику, зумовленого нововиявленим шкідливим організмом, у таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів;

(c) заборона вводити такі рослини, рослинні продукти або інші предмети на територію Союзу.

У випадках, зазначених у пунктах (a) і (b) другого підпараграфа, в імплементаційному акті, зазначеному у параграфі 1, можуть також бути встановлені конкретні заходи, що їх належить вжити перед введенням на територію Союзу таких рослин, рослинних продуктів або інших предметів.

3. Тимчасові заходи, зазначені у параграфі 1, повинні застосовуватись протягом належного й обґрунтованого періоду часу - до визначення характеристик шкідливих організмів, що, ймовірно, пов’язані з такими рослинами, рослинними продуктами або іншими предметами з таких третіх країн і до отримання повної оцінки ризиків, що їх становлять такі шкідливі організми, згідно з секцією 1 додатка I.

4. У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити щойно виявлений серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3). Такі акти ухвалюють згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II.

5. Як відступ від інструментів, ухвалених на підставі параграфа 1 цієї статті, щодо введення на територію Союзу та переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що використовуються для офіційного тестування, наукових чи освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів, застосовується стаття 48.

6. Держави-члени подають Комісії та іншим державам-членам, до 30 квітня кожного року, звіт про застосування інструментів, зазначених у пункті (a) або (b) другого підпараграфа параграфа 2, протягом попереднього календарного року.

Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени, якщо, після застосування інструментів, зазначених у пункті (a) або (b) другого підпараграфа параграфа 2, виявлена присутність шкідливого організму, що, ймовірно, становить ризики як нововиявлений шкідливий організм.

Держави-члени сповіщають через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103 цього Регламенту, Комісію та інші держави-члени про будь-який випадок, коли у введенні рослин, рослинних продуктів або інших предметів на територію Союзу було відмовлено або їх переміщення в межах території Союзу заборонено, оскільки відповідна держава-член вважала, що заборону, зазначену в пункті (c) другого підпараграфа параграфа 2 цієї статті, було порушено. У застосовних випадках, таке сповіщення повинно охоплювати заходи, вжиті такою державою-членом щодо відповідних рослин, рослинних продуктів або інших предметів на підставі статті 66(3) Регламенту (ЄС) 2017/625.

У застосовних випадках також повинна бути сповіщена третя країна, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були відправлені для введення на територію Союзу.

До 14 грудня 2021 року Комісія повинна винести на розгляд Європейського Парламенту і Ради звіт стосовно реалізації та дієвості заходів щодо імпортування на територію Союзу, в тому числі аналіз витрат і вигід, та, у відповідних випадках, внести законодавчу пропозицію.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до додатків III і IV, щоб адаптувати їх до розвитку науково-технічних знань і відповідних міжнародних стандартів.

1. Якщо держава-член вважає, що введення на її територію або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із деяких третіх країн або деяких інших держав-членів становить неприйнятний рівень зумовленого шкідливим організмом ризику щодо проникнення на її територію і осадження та поширення на ній карантинного у Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, оцінка якого свідчить про його відповідність вимогам для включення в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, причому заходи, зазначені у статті 17(1) і (2), статті 18(1), статті 19(1), статті 28(1) і (2), статті 29(1), статті 30(1) і (3), статті 40(2) і (3), статті 41(2) і (3), статті 42(3), статті 49(1) і статті 53, пом’якшують цей ризик недостатньо, вона письмово сповіщає Комісію та інші держави-члени про заходи Союзу, яких бажано для неї вжити, і разом із цим надає технічне або наукове обґрунтування таких заходів.

2. Якщо держава-член вважає, що заходи, зазначені в параграфі 1, не вживаються або не можуть бути вжиті протягом часу, достатньо тривалого для пом’якшення ризику, зазначеного в такому параграфі, вона може вжити тимчасових заходів, щоб захистити свою територію від безпосередньої загрози. Такі тимчасові заходи, разом із технічним обґрунтуванням таких заходів, повинні бути негайно сповіщені Комісії та іншим державам-членам.

3. Якщо Комісія отримує сповіщення, зазначене у параграфі 1, вона негайно оцінює, чи ризик, зазначений у параграфі 1, належним чином пом’якшений заходами, зазначеними у статті 17(1) і (2), статті 18(1), статті 19(1), статті 28(1) і (2), статті 29(1), статті 30(1) і (3), статті 40(2) і (3), статті 41(2) і (3), статті 42(3), статті 49(1) і статті 53, або чи є необхідність ухвалити будь-які нові інструменти на підставі цих статей.

4. Якщо на основі оцінки, зазначеної у параграфі 3, Комісія дійде висновку, що тимчасові заходи, вжиті державами-членами на підставі параграфа 2, пом’якшують ризик, зазначений у параграфі 1, недостатньо або якщо ці заходи є непропорційними чи недостатньо виправданими, вона може вирішити, за допомогою імплементаційних актів, що такі заходи повинні бути скасовані або змінені. Допоки Комісія не ухвалить такий імплементаційний акт, держава-член може продовжувати вживати заходів, яких вона вживає.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Деякі рослини, рослинні продукти або інші предмети, що походять із третіх країн або з території в межах Союзу, повинні не бути введені в певні захищені зони.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює перелік, до якого входять рослини, рослинні продукти та інші предмети, зазначені в параграфі 1, вводити які у певні захищені зони заборонено. Перший із таких імплементаційних актів повинен включати рослини, рослинні продукти та інші предмети, разом із їхніми відповідними захищеними зонами, а також, у відповідних випадках, країни їхнього походження з переліку в частині В додатка III до Директиви 2000/29/ЄС.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2) цього Регламенту.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

3. Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет з-поза меж захищеної зони становлять зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня внаслідок імовірності того, що вони є господарем карантинного для захищеної зони шкідливого організму, і такий ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2, щоб включити в нього таку рослину, такий рослинний продукт або інший предмет та відповідну захищену зону або відповідні захищені зони.

Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, включені в такий імплементаційний акт, не становлять зумовленого шкідливим організмом ризику неприйнятного рівня або становлять такий ризик, але такий ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до такого імплементаційного акта.

Такі зміни ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

Прийнятність рівня такого зумовленого шкідливим організмом ризику повинна бути оцінена згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II.

У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3).

4. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про будь-які випадки введення у відповідну захищену зону або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із порушенням заборон, ухвалених відповідно до цієї статті.

У застосовних випадках, держави-члени або Комісія сповіщають третю країну, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені у відповідну захищену зону.

1. Деякі рослини, рослинні продукти або інші предмети можуть бути введені в певні захищені зони або переміщені в їхніх межах тільки за умови дотримання спеціальних умов для таких захищених зон.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів ухвалює перелік, до якого входять рослини, рослинні продукти та інші предмети, а також відповідні захищені зони і пов’язані спеціальні вимоги для захищених зон. Перший з таких імплементаційних актів повинен включати рослини, рослинні продукти та інші предмети, разом із їхніми відповідними захищеними зонами, і спеціальні вимоги для захищених зон з переліку в частині В додатка IV до Директиви 2000/29/ЄС.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2) цього Регламенту.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, таким рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

3. Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, що надходить з-поза меж відповідної захищеної зони, становлять зумовлений шкідливим організмом ризик неприйнятного рівня для такої захищеної зони внаслідок імовірності того, що вони є господарем карантинного для захищеної зони шкідливого організму, і такий ризик можливо зменшити до прийнятного рівня шляхом застосування одного або декількох із заходів, викладених у пунктах 2 і 3 секції 1 додатка II, Комісія вносить відповідні зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 2, щоб включити в нього таку рослину, такий рослинний продукт або інший предмет та заходи, що їх слід застосувати щодо них. Такі заходи та зазначені в параграфі 2 вимоги становлять "спеціальні вимоги для захищених зон".

Якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, включені в такий імплементаційний акт, не становлять зумовленого шкідливим організмом ризику неприйнятного рівня для відповідної захищеної зони або становлять такий ризик, але такий ризик немає можливості зменшити до прийнятного рівня за допомогою спеціальних вимог для захищених зон, Комісія вносить відповідні зміни до такого імплементаційного акта.

Такі зміни ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

Прийнятність рівня такого зумовленого шкідливим організмом ризику повинна бути оцінена, а інструменти зі зменшення такого ризику до прийнятного рівня - ухвалені згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II.

У разі виникнення обставин невідкладної необхідності, щоб вирішити серйозний ризик, зумовлений шкідливим організмом, Комісія ухвалює імплементаційні акти з невідкладним застосуванням згідно з процедурою, зазначеною у статті 107(3).

4. Держави-члени сповіщають Комісію та інші держави-члени через електронну систему сповіщення, зазначену в статті 103, про введення у відповідну захищену зону або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із порушенням інструментів, ухвалених згідно з цією статтею.

У застосовних випадках, держави-члени або Комісія сповіщають третю країну, з якої рослини, рослинні продукти або інші предмети були введені на територію Союзу.

Стаття 45 застосовується mutatis mutandis щодо введення в захищені зони чи переміщення в їхніх межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів.

Стаття 46 застосовується mutatis mutandis щодо рослин, рослинних продуктів та інших предметів з переліків в імплементаційних актах, передбачених у статті 53(2) і (3) та у статті 54(2) і (3), що їх вводять із прикордонної зони третьої країни у відповідні захищені зони, що межують із такою прикордонною зоною.

Стаття 47 застосовується mutatis mutandis щодо фітосанітарного транзиту рослин, рослинних продуктів та інших предметів із переліків в імплементаційних актах, передбачених у статті 53(2) і (3) і у статті 54(2) і (3), через захищені зони.

Як відступ від заборон і вимог, передбачених у статті 53(1) і статті 54(1), стаття 48 застосовується mutatis mutandis щодо введення в захищені зони та переміщення в їхніх межах рослин, рослинних продуктів та інших предметів із переліків в імплементаційних актах, передбачених у статті 53(2) і (3) і у статті 54(2) і (3), що їх використовують для офіційного тестування, наукових або освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів.

1. Транспортні засоби, машини і пакувальний матеріал, що використовується для рослин, рослинних продуктів або інших предметів, зазначені в імплементаційних актах, ухвалених на підставі статті 28(1) і (2), статті 30(1) і (3), статті 40(2), статті 41(2) і (3), статті 42(3), статті 49(1), що їх переміщують на територію або у межах території Союзу чи через територію Союзу відповідно до статті 47, повинні бути вільні від карантинних у Союзі шкідливих організмів та шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1).

2. Параграф 1 застосовується щодо захищених зон також стосовно відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму.

1. Для цілей, зазначених у статтях 8, 48, 49 і 58, держави-члени вчиняють одну або більше з дій, наведених нижче, з урахуванням відповідного зумовленого шкідливим організмом ризику:

(a) призначають на своїй території карантинні станції або ізоляційні об’єкти;

(b) дозволяють використовувати призначені карантинні станції або призначені ізоляційні об’єкти в іншій державі-члені, якщо, у застосовних випадках, така інша держава-член погодила такий дозвіл;

(c) тимчасово призначають споруди професійних операторів чи інших осіб ізоляційними спорудами для рослин, рослинних продуктів або інших предметів та відповідні напрямки їх використання, наведені у статтях 8, 48 і 49.

2. Держави-члени, на запит, надають перелік призначених карантинних станцій і ізоляційних об’єктів на їхній території Комісії та іншим державам-членам.

1. Карантинні станції і ізоляційні об’єкти, зазначені у статті 60, повинні, щоб запобігати поширенню карантинних у Союзі шкідливих організмів, відповідати таким вимогам:

(a) забезпечувати фізичну ізоляцію шкідливих організмів, рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що підлягають утриманню на карантині або ізоляції, і забезпечувати неможливість доступу до них чи вилучення їх із таких станцій або об’єктів без згоди компетентного органу;

(b) мати системи або доступ до систем стерилізації, очищення від шкідливих організмів або знищення заражених шкідливими організмами рослин, рослинних продуктів та інших предметів, відходів і обладнання до вилучення зі станцій або об’єктів;

(c) мати інформацію, що містить визначення і опис завдань таких станцій і об’єктів, осіб, відповідальних за виконання таких завдань, та умов, за яких вони повинні здійснювати такі завдання;

(d) мати достатню кількість належно кваліфікованого, навченого і досвідченого персоналу; та

(e) мати план реагування з метою дієвого усунення будь-якої нецільової присутності карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), і запобігання їх поширенню.

2. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати конкретні правила, щоб забезпечити уніфіковані умови застосування вимог, викладених у параграфі 1, щодо типу рослин, рослинних продуктів та інших предметів і фактичного або потенційного ризику, в тому числі конкретних вимог до офіційного тестування, наукових чи освітніх цілей, випробувань, підбору сортів або виведення сортів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Особа, відповідальна за карантинну станцію або ізоляційний об’єкт, повинна здійснювати моніторинг такої станції або об’єкта та їхніх найближчих околиць щодо нецільової присутності карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1).

2. У разі виявлення нецільової присутності шкідливого організму, зазначеного у параграфі 1, або підозри на таку присутність, особа, відповідальна за відповідну карантинну станцію або відповідний ізоляційний об’єкт, повинна вчинити належну дію на основі плану реагування, зазначеного в пункті (e) статті 61(1). Обов’язки, встановлені для професійних операторів у статті 14, застосовуються mutatis mutandis щодо особи, відповідальної за карантинну станцію або ізоляційний об’єкт.

3. Особа, відповідальна за карантинну станцію або ізоляційний об’єкт, веде облік:

(a) найманого персоналу;

(b) відвідувачів, що потрапляють на станцію або об’єкт;

(c) рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що надходять на станцію або об’єкт і залишають їх;

(d) місця походження таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів; та

(e) обстежень щодо присутності шкідливих організмів на таких рослинах, рослинних продуктах та інших предметах всередині карантинної станції або ізоляційного об’єкта і в їхніх найближчих околицях.

Такі записи зберігаються три роки.

1. Компетентний орган регулярно інспектує карантинні станції і ізоляційні об’єкти з метою пересвідчитись у їх відповідності вимогам, викладеним у статті 61, та умовам діяльності, викладеним у статті 62.

Він повинен визначити частоту таких інспектувань згідно із зумовленим шкідливим організмом ризиком, що пов’язаний із діяльністю карантинних станцій або ізоляційних об’єктів.

2. На підставі інспектувань, зазначених у параграфі 1, компетентний орган може зажадати від особи, відповідальної за карантинну станцію або ізоляційний об’єкт, здійснити коригувальні дії, щоб забезпечити дотримання положень статей 61 і 62, або негайно, або протягом певного періоду часу.

Якщо компетентний орган дійде висновку, що карантинна станція або ізоляційний об’єкт чи особа, відповідальна за неї або за нього, не дотримується вимог статей 61 і 62, такий орган повинен невідкладно вжити заходів, необхідних, щоб забезпечити, що недотримання таких положень надалі тривати не буде. Такі заходи можуть включати відкликання або призупинення призначень, зазначених у статті 60(1).

3. Якщо компетентний орган вжив заходів згідно з параграфом 2 цієї статті без відкликання призначень, зазначених у статті 60(1), і недотримання положень статей 61 і 62 триває, такий орган повинен невідкладно відкликати такі призначення.

1. Рослини, рослинні продукти та інші предмети повинні залишати межі карантинних станцій або ізоляційних об’єктів, після надання дозволу компетентними органами, тільки за умови підтвердження, що вони вільні від карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), або, у застосовних випадках, карантинних для захищеної зони шкідливих організмів.

2. Компетентний орган може дозволити переміщення рослин, рослинних продуктів або інших предметів, заражених карантинним у Союзі шкідливим організмом або шкідливим організмом, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), із карантинної станції або ізоляційнго об’єкта на іншу карантинну станцію або ізоляційний об’єкт, якщо таке переміщення є виправданим з мотивів офіційного тестування або науки і відбувається в умовах, встановлених компетентним органом.

3. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати конкретні правила щодо вивільнення рослин, рослинних продуктів та інших предметів із карантинних станцій і ізоляційних об’єктів та, у відповідних випадках, вимоги до маркування, що стосуються такого вивільнення або переміщення, зазначеного в параграфі 2.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Компетентний орган веде і підтримує актуальність даних реєстру, що включає зазначених нижче професійних операторів, які провадять діяльність на території відповідної держави-члена:

(a) професійних операторів, які вводять у Союз або переміщують у його межах рослини, рослинні продукти та інші предмети, на які вимагається фітосанітарний сертифікат або паспорт рослини на основі імплементаційних актів, ухвалених відповідно до статті 72(1), статті 73, статті 74(1), статті 79(1) і статті 80(1);

(b) професійних операторів, уповноважених видавати паспорти рослин згідно зі статтею 89;

(c) професійних операторів, які звертаються до компетентного органу за виданням сертифікатів, зазначених у статтях 100, 101 і 102;

(d) професійних операторів, уповноважених наносити знаки, зазначені у статті 98, уповноважених видавати підтвердження, зазначені у статті 99, які надають інформацію згідно зі статтями 45 або 55, які вводять рослини, рослинні продукти або інші предмети в прикордонні зони згідно зі статтею 46(1) або статтею 56, або які провадять діяльність стосовно відповідних рослин на демаркованих територіях, за умови що такі оператори не належать до переліку в іншому офіційному реєстрі, до якого мають доступ компетентні органи; та

(e) професійних операторів, які не зазначені в пунктах (a)-(d) цього підпараграфа, якщо так вимагає імплементаційний акт, ухвалений на підставі статті 28(1), статті 30(1), статті 41(2), статті 49(1), статті 53(2) або статті 54(2).

Держави-члени можуть вирішити зареєструвати подальші категорії виробників або інших професійних операторів, якщо це виправдано зумовленим шкідливим організмом ризиком, що його являють собою рослини, які вони вирощують, або будь-які інші види їхньої діяльності.

2. У реєстрі компетентного органу професійний оператор може бути зареєстрований тільки один раз. У застосовних випадках, така реєстрація повинна проводитись із безпосереднім зазначенням кожної з різних споруд, зазначених у пункті (d) статті 66(2).

3. Параграф 1 цієї статті не застосується до професійного оператора, який відповідає одному або більше з таких критеріїв:

(a) він постачає виключно і безпосередньо кінцевим користувачам малої кількості рослин, рослинних продуктів та інших предметів без використання методів продажу через дистанційні договори;

(b) він постачає виключно і безпосередньо кінцевим користувачам малі кількості насіння, крім насіння, що підпадає під статтю 72;

(c) його професійна діяльність стосовно рослин, рослинних продуктів та інших предметів зводиться до транспортування їх для іншого професійного оператора;

(d) його професійна діяльність пов’язана виключно з транспортуванням предметів будь-якого характеру з використанням дерев’яного пакувального матеріалу.

Держави-члени можуть вирішити не застосовувати звільнення, зазначене в пункті (a) першого підпараграфа, щодо всіх або окремих виробників або інших професійних операторів, якщо це виправдано зумовленим шкідливим організмом ризиком, що його являють собою рослини, які вони вирощують або на які впливають будь-які інші види їхньої діяльності.

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 щодо одного або більше з таких питань:

(a) внесення змін до цього Регламенту шляхом додавання подальших категорій професійних операторів, які підлягають звільненню від застосування параграфа 1 цієї статті, якщо реєстрація становила б для них адміністративне навантаження, непропорційне до низького зумовленого шкідливим організмом ризику, пов’язаного з їхньою професійною діяльністю;

(b) доповнення цього Регламенту шляхом встановлення окремих вимог для реєстрації певних категорій професійних операторів з урахуванням характеру діяльності або відповідної рослини, рослинного продукту або іншого предмета;

(c) доповнення цього Регламенту шляхом встановлення максимальних показників для малих кількостей окремих рослин, рослинних продуктів або інших предметів, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 3. Такі показники повинні бути запроваджені, відповідно, для відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів та пов’язаних зумовлених шкідливим організмом ризиків.

1. Професійні оператори, що належать до сфери регулювання статті 65(1), подають у компетентні органи заявку на реєстрацію.

2. Заявка на реєстрацію повинна містити такі елементи:

(a) найменування, адреса в державі-члені реєстрації і контактні дані професійних операторів;

(b) заява щодо наміру професійного оператора провадити один або більше з видів діяльності, зазначених у статті 65(1), щодо рослин, рослинних продуктів та інших предметів;

(c) заява щодо наміру професійного оператора провадити, у застосовних випадках, один або більше з таких видів діяльності:

(i) видання паспортів рослин для рослин, рослинних продуктів та інших предметів відповідно до статті 84(1);

(ii) розміщення на дерев’яному пакувальному матеріалі знака, зазначеного у статті 96(1);

(iii) видання будь-якого іншого підтвердження, зазначеного у статті 99(1);

(d) адреса споруд та, у застосовних випадках, розташування земляних ділянок, що їх використовує професійний оператор у відповідній державі-члені для провадження видів діяльності, зазначених у статті 65(1), з метою реєстрації; та

(e) типи товарів, родини, роди або види рослин або рослинних продуктів та, у відповідних випадках, характер інших предметів, на яких впливають види діяльності професійних операторів, що зазначені у статті 65(1).

3. Якщо заявка на реєстрацію містить елементи, наведені в параграфі 2, компетентні органи невідкладно реєструють професійного оператора.

4. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, компетентний орган реєструє професійного оператора без подання заявки на реєстрацію, якщо такий оператор зареєстрований згідно з третім підпараграфом статті 6(5), статті 6(6) або пункту (b) статті 13с(1) Директиви 2000/29/ЄС або національних правил щодо здоров’я рослин і якщо такий компетентний орган має доступ до всіх елементів, наведених у параграфі 2 цієї статті. Якщо це актуально, відповідний професійний оператор повинен надати інформацію про зміну таких елементів до 14 березня 2020 року.

5. Зареєстровані оператори повинні, у відповідних випадках, щорічно надавати актуальну інформацію про будь-які зміни в даних, зазначених у пунктах (d) і (e) параграфа 2, і в заявах, зазначених у пунктах (b) і (c) параграфа 2. Таке надання повинне відбуватися до 30 квітня кожного року щодо оновлення даних попереднього року.

Заявка на оновлення даних, зазначених у пункті (a) параграфа 2, повинна бути надана не пізніше ніж через 30 днів після настання зміни в таких даних.

6. Якщо компетентному органу стане відомо, що зареєстрований оператор більше не провадить види діяльності, зазначені у статті 65(1), або що елементи, включені в заявку, подану зареєстрованим оператором згідно з параграфом 2 цієї статті, більше не відповідають дійсності, він повинен вимагати в такого оператора виправити такі елементи негайно або в межах визначеного періоду часу.

Якщо зареєстрований оператор не виправить такі елементи протягом періоду часу, встановленого компетентним органом, компетентний орган, залежно від випадку, вносить зміни в умови реєстрації такого оператора або скасовує її.

Реєстр повинен включати елементи, наведені в пунктах (a), (b), (d) і (e) статті 66(2), і такі елементи:

(a) офіційний реєстраційний номер, що повинен включати дволітерний код, зазначений за нормативом ISO 3166-1-alpha-2 (- 5) для держави-члена, в який професійний оператор зареєстрований;

(b) у застосовних випадках, зазначення, на які з видів діяльності, зазначених у пункті (c) статті 66(2), професійний оператор має дозвіл, та, у застосовних випадках, конкретні відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети.

1. Держава-член, що веде реєстр, на обгрунтований запит надає державам-членам або Комісії у їхнє власне користування інформацію, що міститься у такому реєстрі.

2. Держава-член, що веде реєстр, на вмотивований запит надає інформацію, зазначену в пунктах (a) і (b) статті 66(2) і (b) статті 67, стосовно окремого зареєстрованого оператора будь-якому професійному оператору, що має осідок у Союзі, у його власне використання.

3. Ця стаття застосовується без обмеження національних правил і правил Союзу щодо конфіденційності, доступу до інформації і захисту приватних даних.

1. Професійний оператор, якому постачають рослини, рослинні продукти або інші предмети, що підпадають під вимоги або умови відповідно до пунктів (a)-(d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 28(2) і (3), статті 30(1), (3) і (4), статті 37(2), статті 41(2) і (3), статті 46(1) і (3), статті 48(1) і (2), статті 49(1), статті 54(2) і (3), статей 56, 57 і 58 і статті 79(1), повинен вести облік, що дозволяє такому оператору ідентифікувати, для кожної торгової одиниці постачених рослин, рослинних продуктів або інших предметів, професійних операторів, що постачили її.

2. Професійний оператор, що постачає рослини, рослинні продукти або інші предмети, що підпадають під вимоги або умови відповідно до пунктів (a)-(d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 28(2) і (3), статті 30(1), (3) і (4), статті 37(2), статті 41(2) і (3), статті 46(1) і (3), статті 47(1), статті 48(1) і (2), статті 49(1), статті 54(2) і (3), статей 56, 57 і 58 і статті 79(1), повинен вести облік, що дозволяє такому оператору ідентифікувати, для кожної торгової одиниці рослин, рослинних продуктів або інших предметів, що їх він постачив, професійних операторів, яким вона постачена.

3. У разі видання авторизованим оператором паспорта рослини відповідно до статті 84(1) та в разі видання компетентним органом паспорта рослини відповідно до статті 84(2) для зареєстрованого оператора, такий оператор повинен забезпечити, з метою забезпечення простежуваності відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті, що стосовно такого паспорта рослини він фіксує таку інформацію:

(a) у застосовних випадках, про професійного оператора, який постачив відповідну торгову одиницю;

(b) про професійного оператора, якому відповідну торгову одиницю було постачено; та

(c) релевантну інформацію, пов’язану з паспортом рослини.

4. Професійні оператори повинні зберігати записи, зазначені у параграфах 1, 2 і 3, принаймні три роки після дати, на яку відповідні рослини, продукти або іншого предмети були постачені їм або ними.

5. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановити такі елементи:

(a) мінімальний період, довший чи коротший ніж зазначений у параграфі 4, що стосується окремих конкретних рослин, якщо це виправдовує тривалість періоду вирощування таких рослин; та

(b) вимоги щодо доступності записів, що їх ведуть професійні оператори, зазначені у параграфах 1 і 2.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

6. На запит, професійні оператори, зазначені у параграфі 4, передають інформацію у записах, зазначених у параграфах 1, 2 і 3, компетентному органу.

7. Ця стаття не застосовується до професійних операторів, зазначених у пунктах (c) і (d) першого підпараграфа статті 65(3).

1. У професійних операторів, яким постачають або які постачають рослини, рослинні продукти або інші предмети, зазначені у статті 69(1) і (2), повинні бути системи або процедури простежуваності, що дозволяють фіксувати переміщення таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах своїх власних споруд і між ними.

Перший підпараграф не застосовується щодо професійних операторів, зазначених у пунктах (c) і (d) першого підпараграфа статті 65(3).

2. До інформації, ідентифікованої за допомогою систем або процедур, зазначених у параграфі 1, щодо переміщення рослин, рослинних продуктів та інших предметів у межах споруд професійних операторів, зазначених у такому параграфі, або між ними повинен бути наданий доступ компетентному органу за його запитом.

1. Фітосанітарний сертифікат на введення рослин, рослинних продуктів та інших предметів на територію Союзу є документом, виданим третьою країною, який відповідає умовам статті 76, має зміст, встановлений у частині А додатка V, або, у застосовних випадках, частині В додатка V, і засвідчує, що відповідні рослини, рослинні продукти та інші предмети відповідають усім таким вимогам:

(a) є вільними від карантинних у Союзі шкідливих організмів і шкідливих організмів, на які спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1);

(b) відповідають положенням статті 37(1) щодо присутності регульованих некарантинних у Союзі шкідливих організмів на розсадних рослинах;

(c) відповідають вимогам, зазначеним у статті 41(2) і (3), або, у застосовних випадках, статті 54(2) і (3);

(d) у застосовних випадках, відповідають правилам, ухваленим згідно з положеннями, ухваленими на підставі пункту (d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 28(2) і статті 30(1).

2. У фітосанітарному сертифікаті в пункті "Додаткова декларація" повинно бути зазначено, які конкретні вимоги виконані в усіх можливих випадках, коли пов’язаний імплементаційний акт, ухвалений на підставі статті 28(1) і (2), статті 30(1) і (3), статті 37(2), статті 41(2) і (3) і статті 54(2) і (3), дозволяє декілька різних рішень щодо таких вимог. Таке зазначення повинно містити повне формулювання відповідних вимог.

3. У застосовних випадках, у фітосанітарному сертифікаті повинно бути заявлено, що відповідні рослини, рослинні продукти або інші предмети відповідають вимогам фітосанітарних заходів, що відповідно до статті 44 визнані еквівалентними вимогам імплементаційного акта, ухваленого згідно зі статтею 41(3).

4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 105 на внесення змін до частин А і В додатка V, щоб адаптувати їх до розвитку відповідних міжнародних стандартів.

1. Комісія за допомогою імплементаційного акта укладає перелік рослин, рослинних продуктів та інших предметів і відповідних країн походження або відправлення, введення яких на територію Союзу вимагає фітосанітарного сертифіката.

Такий перелік повинен включати:

(a) усі розсадні рослини, окрім насіння;

(b) рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліку в пункті I частини В додатка V до Директиви 2000/29/ЄС;

(c) рослини, рослинні продукти та інші предмети, для яких ухвалені вимоги відповідно до пункту (d) першого підпараграфа статті 28(1) і статті 30(1) щодо введення їх на територію Союзу;

(d) насіння або, у застосовних випадках, насіннєва картопля, включені в перелік в імплементаційному акті, передбаченому у статті 37(2) цього Регламенту, і на які поширюються рішення про еквівалентність, ухвалені відповідно до директив 66/401/ЄЕС, 66/402/ЄЕС, 98/56/ЄС, 1999/105/ЄС, 2002/54/ЄС, 2002/55/ЄС, 2002/56/ЄС і 2002/57/ЄС;

(e) рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліків у імплементаційних актах, передбачених у статті 41(2) і (3); та

(f) рослини, рослинні продукти та інші предмети, на які поширюються пункти (a) і (b) другого підпараграфа статті 49(2).

Пункти (a)-(e) першого підпараграфа не застосовуються і фітосанітарний сертифікат не вимагається, якщо імплементаційний акт, ухвалений відповідно до пункту (d) першого підпараграфа статті 28(1), статті 30(1) або статті 41(2) і (3), вимагає доказу дотримання вимог у формі офіційного знака, зазначеного у статті 96(1), чи іншого офіційного підтвердження, зазначеного у статті 99(1).

У переліку, встановленому таким імплементаційним актом, рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

2. Комісія за допомогою імплементаційного акта вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного у параграфі 1, у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет з переліку в такому акті не відповідають пунктам (c), (d) або (e) першого підпараграфа параграфа 1;

(b) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входять до переліку в такому акті, відповідають пунктам (c), (d) або (e) першого підпараграфа параграфа 1.

3. Окрім випадків, зазначених у параграфі 2, Комісія може за допомогою імплементаційних актів вносити зміни до імплементаційного акта, зазначеного у параграфі 1, згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, якщо існує ризик, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входить до переліку в такому акті, є господарем карантинного в Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, на який спрямовані інструменти, ухвалені на підставі статті 30(1), або якщо для рослини, рослинного продукту чи іншого предмета, що входить до переліку в такому акті, такого ризику більше не існує.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1, 2 і 3, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

5. Як відступ від параграфів 1, 2 і 3 на рослини, рослинні продукти або інших предмети, що підпадають під статті 46, 47 і 48 і статтю 75(1), жодного фітосанітарного сертифікату не вимагається.

Комісія за допомогою імплементаційних актів передбачає, щоб на рослини, що не належать до рослин, включених у перелік, зазначений у статті 72(1), для введення на територію Союзу вимагався фітосанітарний сертифікат.

Проте, такі імплементаційні акти повинні передбачати, щоб фітосанітарний сертифікат не вимагався на такі рослини, якщо оцінювання на основі фактів про зумовлені шкідливим організмом ризики та досвід у торгівлі показує, що такий сертифікат не є необхідним. У такому оцінюванні повинні бути враховані критерії, наведені в додатку VI. У відповідних випадках, таке оцінювання може стосуватися тільки рослин певної третьої країни походження або відправлення чи групи третіх країн походження або відправлення.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, рослинам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів.

Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2). Перший з таких актів повинен бути ухвалений до 14 грудня 2018 року.

1. Фітосанітарних сертифікатів вимагає, окрім випадків, зазначених у статті 72(1), (2) і (3), введення деяких рослин, рослинних продуктів та інших предметів у певні захищені зони з певних третіх країн походження або відправлення.

Комісія за допомогою імплементаційних актів укладає перелік таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів і відповідних країн походження або відправлення, зазначених у першому підпараграфі.

Такий перелік повинен включати:

(a) у першому з таких імплементаційних актів рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліку в пункті II частини В додатка V до Директиви 2000/29/ЄС;

(b) рослини, рослинні продукти та інші предмети з переліків у імплементаційних актах, передбачених у статті 54(2) і (3) цього Регламенту.

У переліку, встановленому такими імплементаційними актами, рослинам, рослинним продуктам та іншим предметам повинні також бути присвоєні їхні відповідні коди СN - за наявності таких кодів. Крім того, повинні бути наведені інші коди, встановлені законодавством Союзу, якщо вони уточнюють застосовний код СN для окремої рослини, окремого рослинного продукту або іншого предмета.

Фітосанітарний сертифікат не вимагається на рослини, рослинні продукти та інші предмети з такого переліку, якщо імплементаційний акт, ухвалений відповідно до статті 54(2) і (3), вимагає доказу дотримання вимог у формі офіційного знака, зазначеного у статті 96(1), чи іншого офіційного підтвердження, зазначеного у статті 99(1).

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів вносить зміни до імплементаційного акта, зазначеного в параграфі 1, у таких випадках:

(a) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет із переліку в такому акті не відповідає пункту (b) третього підпараграфа параграфа 1;

(b) якщо рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входять до переліку в такому акті, відповідають пункту (b) третього підпараграфа параграфа 1.

3. Окрім випадків, зазначених у параграфі 2, Комісія може за допомогою імплементаційних актів вносити зміни до імплементаційного акта, зазначеного у параграфі 1, згідно з принципами, викладеними в секції 2 додатка II, якщо існує ризик, що рослина, рослинний продукт або інший предмет, що не входить до переліку в такому акті, є господарем відповідного карантинного для захищеної зони шкідливого організму або якщо для рослини, рослинного продукту або іншого предмета, що входить до переліку в такому акті, такого ризику більше не існує.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 1, 2 і 3, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 107(2).

5. Як відступ від параграфів 1, 2 і 3 на рослини, рослинні продукти або інших предмети, що підпадають під статті 56, 57 і 58 і статтю 75(1), жодного фітосанітарного сертифікату не вимагається.

1. Малі кількості певних рослин, крім розсадних рослин, і рослинних продуктів та інших предметів із третьої країни, можуть бути звільнені від вимоги щодо фітосанітарного сертифіката, встановленої згідно зі статтею 72(1), статтею 73 або статтею 74(1), якщо вони відповідають усім таким вимогам:

(a) їх вводять на територію Союзу як частину особистого багажу мандрівників;

(b) вони не будуть використовуватись для професійних або комерційних цілей;

(c) вони внесені в імплементаційний акт, передбачений у параграфі 2 цієї статті.

2. Комісія за допомогою імплементаційних актів веде переліки рослин, рослинних продуктів та інших предметів, зазначених у параграфі 1, та відповідних третіх країн, і встановлює максимальні кількості, відповідно, відповідних рослин, рослинних продуктів та інших предметів, що підпадають під звільнення від вимог такого параграфа, та, у відповідних випадках, під один або більше із заходів з управління ризиками, викладених у секції 1 додатка II.

Таке ведення переліків і таке встановлення відповідних максимальних обсягів та, у відповідних випадках, заходи з управління ризиками повинні здійснюватись на основі зумовленого шкідливим організмом ризику, що його становлять малі партії таких рослин, рослинних продуктів та інших предметів, згідно з критеріями, наведеними у секції 2 додатка II.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).

1. Без обмеження зобов’язань за Міжнародною конвенцією про захист рослин (IPPC) і з урахуванням відповідних міжнародних стандартів, компетентний орган приймає фітосанітарний сертифікат, що супроводжує введення рослин, рослинних продуктів або інших предметів із третьої країни, тільки якщо зміст такого сертифіката відповідає частині А додатка V Якщо рослини, рослинні продукти або інші предмети вводять із третьої країни, з якої вони не походять, компетентний орган приймає тільки фітосанітарний сертифікат, що відповідає або частині А, або частині В додатка V.

Він не приймає такий фітосанітарний сертифікат, якщо додаткова декларація, зазначена у статті 71(2), у застосовних випадках, відсутня або не відповідає дійсності, і якщо заява, зазначена у статті 71(3), у застосовних випадках, відсутня.

Він не приймає фітосанітарний сертифікат на реекспорт, якщо такий фітосанітарний сертифікат не супроводжується оригінальним фітосанітарним сертифікатом на експорт або засвідченою копією оригінального фітосанітарного сертифіката на експорт.