- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Регламент
(До
Розділів І,
ІІ: Загальні принципи. Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики)
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС, ЄВРАТОМ) 2018/1046
від 18 липня 2018 року про фінансові правила, що застосовуються до загального бюджету Союзу, про внесення змін до регламентів (ЄС) № 1296/2013, (ЄС) № 1301/2013, (ЄС) № 1303/2013, (ЄС) № 1304/2013, (ЄС) № 1309/2013, (ЄС) № 1316/2013, (ЄС) № 223/2014, (ЄС) № 283/2014 та Рішення № 541/2014/ЄС та про скасування Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги
Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його пункт (d)
статті 46,
статтю 149, пункт (a)
статті 153(2),
статті 164,
172,
175,
177 та
178, статті
189(2),
212(2) та
322(1) і
статтю 349, а також
Договір про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, зокрема його статтю 106a,
Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,
Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,
Беручи до уваги висновок Рахункової Палати (- 1),
Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 2),
Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (- 3),
Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (- 4),
Оскільки:
(1) Після трьох років імплементації необхідно внести подальші зміни до фінансових правил, застосовних до загального бюджету Союзу (далі - "бюджет"), щоб усунути перешкоди в імплементації шляхом збільшення гнучкості, спростити процедури для стейкхолдерів та надання послуг, приділяти більше уваги результатам та покращити доступність, прозорість та підзвітність. А тому Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 966/2012 (- 5) повинен бути скасований та замінений цим Регламентом.
(2) Щоб зменшити складність застосовних до бюджету фінансових правил та включити відповідні правила в один єдиний регламент, Комісія повинна скасувати Делегований регламент (ЄС) № 1268/2012 (- 6). Для цілей ясності основні правила з Делегованого регламенту (ЄС) № 1268/2012 повинні бути включені до цього Регламенту, тоді як інші правила повинні бути включені до настанов щодо послуг.
(3) Повинні бути дотримані фундаментальні бюджетні принципи. Наявні відступи від цих принципів щодо окремих сфер, наприклад дослідження, зовнішні дії та структурні фонди, повинні бути переглянуті та спрощені, наскільки це можливо, беручи до уваги їхню постійну актуальність, додану вартість для бюджету і тягар, що його вони покладають на стейкхолдерів.
(4) Правила про перенесення асигнувань повинні бути викладені зрозуміліше, а також необхідно розрізняти автоматичні та неавтоматичні перенесення. Відповідні установи Союзу повинні надавати інформацію Європейському Парламенту і Раді як про автоматичні, так і про неавтоматичні перенесення.
(5) Необхідно дозволити перенесення та використання зовнішніх цільових доходів для наступної програми або заходу з метою ефективного використання таких коштів. Повинно бути можливо переносити внутрішні цільові доходи тільки на наступний фінансовий рік, за винятком випадків, коли цим Регламентом передбачено інше.
(6) Що стосується внутрішніх цільових доходів, повинне бути дозволене фінансування нових проектів будівництва за рахунок доходів від здачі в оренду та продажу будівель. Із цією метою такі доходи повинні розглядатись як внутрішні цільові доходи, що можуть переноситись до їх повного використання.
(7) Установи Союзу повинні мати можливість приймати будь-які пожертви, зроблені на користь Союзу.
(8) Повинне бути запроваджене положення, що дозволяє юридичній особі спонсорувати в негрошовій формі захід або діяльність у рекламних цілях або в цілях корпоративної соціальної відповідальності.
(9) Необхідно уточнити поняття результативності стосовно бюджету. Результативність повинна бути пов’язана з безпосереднім застосуванням принципу розсудливого управління фінансами. Також необхідно визначити принцип розсудливого управління фінансами та встановити зв’язок між поставленими цілями та показниками результативності, результатами та ощадністю, ефективністю та дієвістю при використанні асигнувань. Виходячи з міркувань правової визначеності та уникаючи суперечностей із наявними рамками результативності різних програм, необхідно визначити термінологію результативності, зокрема поняття здобутку і результатів.
(10) Згідно з Міжінституційною угодою від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (- 7), законодавство Союзу повинне мати високу якість і зосереджуватись на сферах, де воно має найбільшу додану вартість для громадян і є максимально ефективним та результативним у досягненні цілей спільної політики Союзу. Встановлення обов’язковості оцінювання наявних та нових програм витрат та заходів, що передбачають значні витрати, може допомогти досягати таких цілей.
(11) Відповідно до принципу прозорості, закріпленого в
статті 15 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), установи Союзу повинні вести свою роботу якомога відкритіше. Стосовно виконання бюджету застосування цього принципу передбачає, що громадяни повинні знати, де і для якої мети Союз витрачає кошти. Така інформація сприяє демократичним дискусіям, участі громадян у процесі вироблення й ухвалення рішень у Союзі, посилює інституційний контроль та контроль за видатками Союзу, а також сприяє підвищенню довіри до нього. Комунікація повинна мати більш цільовий характер і бути спрямована на збільшення видимості внеску Союзу для громадян. Такі цілі повинні досягатися шляхом оприлюднення, бажано з використанням сучасних засобів комунікації, відповідної інформації щодо всіх одержувачів коштів, що фінансуються з бюджету, яка враховує законні інтереси цих одержувачів щодо конфіденційності та безпеки, а також, що стосується фізичних осіб, їхнє право на приватність та захист своїх персональних даних. Тому установи Союзу повинні застосовувати вибірковий підхід при оприлюдненні інформації, відповідно до принципу пропорційності. Рішення щодо оприлюднення повинні ґрунтуватися на відповідних критеріях для надання інформації, що має важливе значення.
(12) Без обмеження правил про охорону персональних даних, необхідно прагнути до максимальної прозорості стосовно інформації про одержувачів. Інформація про одержувачів коштів Союзу, використовуваних у рамках прямого управління, повинна оприлюднюватися на спеціальному вебсайті установ Союзу, наприклад на такому, як Система фінансової прозорості, і повинна містити принаймні інформацію про ім’я та місце перебування одержувача, суму, щодо якої виникло юридичне зобов’язання, та цільове призначення коштів. Ця інформація повинна враховувати відповідні критерії, наприклад періодичність, тип та важливість заходу.
(13) Комісія повинна мати можливість виконувати бюджет опосередковано через організації держав-членів. Тому з міркувань правової визначеності організацію держави-члена доцільно означити як суб’єкта, створеного в державі-члені як орган публічного права або як орган приватного права, якому доручене виконання завдань у публічній сфері та надані належні фінансові гарантії цією державою-членом. Фінансова підтримка, що надається державою-членом таким органам приватного права згідно зі встановленими правом Союзу наявними вимогами у формі, яку визначає така держава-член, і що необов’язково вимагає банківської гарантії, повинна розглядатися як належні фінансові гарантії.
(14) Стосовно призів, грантів та договорів, що присуджуються після відкриття публічної конкурсної процедури, і зокрема стосовно конкурсів, запрошень подати пропозиції і запрошень подати тендерні пропозиції, з метою дотримання принципів
ДФЄС, зокрема принципів прозорості, пропорційності, однакового ставлення та недискримінації, повинні оприлюднюватися ім’я та місце перебування одержувачів коштів Союзу. Таке оприлюднення повинне сприяти контролю за процедурами присудження з боку заявників, що не перемогли в конкурсі.
(15) Персональні дані щодо фізичних осіб не повинні бути загальнодоступними довше строку, протягом якого одержувач використовує кошти, і тому вони повинні бути видалені через два роки. Та сама вимога застосовується до персональних даних, що стосуються юридичних осіб, офіційне найменування яких містить ідентифікаційні дані однієї або більше фізичних осіб.
(16) У більшості випадків, що регулюються цим Регламентом, оприлюднення стосується юридичних осіб. Що стосується фізичних осіб, то при оприлюдненні персональних даних повинен дотримуватися принцип пропорційності між важливістю наданої суми та необхідністю контролювати найкраще використання коштів. У таких випадках оприлюднення регіону на рівні 2 спільної класифікації територіальних одиниць статистики (NUTS) відповідає меті оприлюднення інформації про одержувачів та забезпечує однакове ставлення між державами-членами різного розміру з дотриманням права одержувачів на приватне життя та, зокрема, на захист своїх персональних даних.
(17) З міркувань правової визначеності та відповідно до принципу пропорційності повинні бути зазначені ситуації, в яких оприлюднення не повинне здійснюватися. Наприклад, не повинна оприлюднюватися інформація стосовно стипендій або інших форм прямої підтримки, що виплачуються фізичним особам, що найбільше потребують допомоги, стосовно певних договорів із дуже малою вартістю або стосовно фінансової підтримки, нижчої за певний поріг, що надається за допомогою фінансових інструментів, або у випадках, коли ризики розкриття інформації загрожують охоронюваним
Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу правам і свободам відповідних фізичних осіб або шкодять комерційним інтересам одержувачів. Однак щодо грантів не повинно бути спеціального звільнення від обов’язку оприлюднювати інформацію залежно від конкретного порогу, щоб підтримувати поточну практику та забезпечувати прозорість.
(18) Якщо персональні дані одержувачів оприлюднюються для цілей прозорості в зв’язку з використанням коштів Союзу та контролем за процедурами присудження, такі одержувачі повинні бути поінформовані про таке оприлюднення і про їхні права та застосовні для здійснення цих прав процедури відповідно до Регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (- 8) та (ЄС)
2016/679 (- 9).
(19) Для забезпечення дотримання принципу однакового ставлення до всіх одержувачів також необхідно оприлюднювати інформацію стосовно фізичних осіб, відповідно до зобов’язання держав-членів встановити великий ступінь прозорості для договорів, що перевищують порогові значення, передбачені в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2014/24/ЄС (- 10).
(20) У разі непрямого та спільного управління особи, суб’єкти або призначені органи, що здійснюють операції із коштами Союзу, повинні надавати інформацію про одержувачів та кінцевих одержувачів. У разі спільного управління інформація повинна оприлюднюватися згідно з галузевими правилами. Комісія повинна надати інформацію про єдиний вебсайт, включаючи його адресу, де можна знайти інформацію про одержувачів та кінцевих одержувачів.
(21) В інтересах підвищення читабельності та прозорості даних про фінансові інструменти, використовувані в рамках прямого і непрямого управління, доцільно об’єднати всі вимоги до звітності в один єдиний робочий документ, що повинен додаватися до проекту бюджету.
(22) Для сприяння впровадженню найкращих практик у діяльності Європейського фонду регіонального розвитку (ERDF), Європейського соціального фонду (ESF), Фонду згуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій (EAFRD) та Європейського фонду морського та рибного господарства (EMFF), а також Європейського сільськогосподарського гарантійного фонду (EAGF) Комісія повинна для інформаційних цілей мати можливість надавати органам, відповідальним за управлінську та контрольну діяльність, незобов’язальний методологічний посібник, що в ньому викладені її власна стратегія та підхід у сфері контролю, включаючи контрольні списки, та приклади найкращої практики. Такий посібник повинен оновлюватися щоразу, коли це необхідно.
(23) Доцільно передбачити можливість для установ Союзу укладати між собою угоди про рівень обслуговування, щоб полегшити виконання їхніх асигнувань, а також можливість укладати між підрозділами установ Союзу, органами Союзу, європейськими офісами, органами або особами, яким доручено здійснення конкретних заходів у рамках спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП) відповідно до розділу V
Договору про Європейський Союз (ДЄС), та Офісом Генерального секретаря Ради керівників європейських шкіл такі угоди про надання послуг, постачання продукції або виконання робіт чи договорів щодо нерухомого майна.
(24) Доцільно визначити порядок створення нових європейських офісів та розрізняти обов’язкові та необов’язкові завдання таких офісів. Необхідно передбачити можливість для установ Союзу, органів Союзу та інших європейських офісів делегувати повноваження розпорядника директору європейського офісу. Європейські офіси повинні також мати можливість укладати угоди про рівень обслуговування щодо надання послуг, постачання продукції чи виконання робіт або договорів щодо нерухомого майна. Доцільно встановити спеціальні правила складання бухгалтерських документів, положення, що дозволяють бухгалтеру Комісії делегувати деякі свої завдання працівникам таких офісів, та операційні процедури щодо банківських рахунків, які Комісія повинна мати можливість відкривати на ім’я європейського офісу.
(25) Для підвищення економічної ефективності діяльності виконавчих агентств та у світлі практичного досвіду, накопиченого в інших органах Союзу, повинна існувати можливість доручати бухгалтеру Комісії всі або деякі завдання бухгалтера відповідного виконавчого агентства.
(26) Для цілей правової визначеності необхідно уточнити, що директори виконавчих агентств діють як уповноважені шляхом делегування розпорядники при управлінні операційними асигнуваннями програм, делегованих їхнім органам. Для досягнення максимального підвищення ефективності в результаті глобальної централізації певних служб підтримки необхідно прямо передбачити для виконавчих агентств можливість здійснювати адміністративні видатки.
(27) Необхідно встановити правила щодо повноважень та обов’язків фінансових суб’єктів, зокрема розпорядників та бухгалтерів.
(28) Європейський Парламент, Рада, Рахункова Палата і бухгалтер Комісії повинні бути поінформовані про призначення уповноваженого шляхом делегування розпорядника, внутрішнього аудитора та бухгалтера або про припинення їхніх повноважень протягом двох тижнів після такого призначення або припинення повноважень.
(29) Розпорядники повинні нести повну відповідальність за всі дохідні і видаткові операції, що виконуються під їхнім керівництвом, і за системи внутрішнього контролю, а також повинні притягуватись до відповідальності за свої дії, в тому числі, в разі необхідності, в порядку дисциплінарного провадження.
(30) Також повинні бути визначені завдання, обов’язки та принципи процедур, що їх повинні дотримуватись розпорядники. Уповноважені шляхом делегування розпорядники повинні забезпечити, щоб уповноважені шляхом субделегування розпорядники та їхній персонал отримували інформацію та навчання стосовно стандартів контролю та відповідних методів та прийомів, а також щоб уживалися заходи для забезпечення функціонування системи контролю. Уповноважений шляхом делегування розпорядник повинен звітувати своїй установі Союзу про виконання своїх обов’язків у формі щорічного звіту. Такий звіт повинен містити необхідну фінансову та управлінську інформацію на підтвердження декларації цієї посадової особи про виконання її обов’язків, включаючи інформацію про загальні результати проведених операцій. Підтвердні документи, що стосуються проведених операцій, повинні зберігатися принаймні п’ять років. Різні форми переговорної процедури укладання публічних договорів повинні бути предметом спеціального звіту уповноваженого шляхом делегування розпорядника для відповідної установи Союзу, а також звіту такої установи Союзу для Європейського Парламенту і Ради, оскільки ці процедури являють собою відступи від звичайних процедур присудження публічних договорів.
(31) Необхідно враховувати подвійну роль голів делегацій Союзу, та їхніх заступників у разі їх відсутності, як уповноважених шляхом субделегування розпорядників для Європейської служби зовнішніх справ (EEAS) і, стосовно операційних асигнувань, для Комісії.
(32) Делегування повноважень з питань виконання бюджету Комісією щодо операційних асигнувань її власної секції бюджету заступникам голів делегацій Союзу повинне обмежуватись ситуаціями, коли виконання цих завдань заступниками голів делегацій Союзу є суворо необхідним для забезпечення безперервності діяльності під час відсутності голів делегацій Союзу. Заступникам голів делегацій Союзу не потрібно дозволяти здійснювати ці повноваження систематично або з причин внутрішнього розподілу роботи.
(33) Бухгалтер повинен нести відповідальність за належне здійснення платежів, збір доходів та стягнення дебіторської заборгованості. Бухгалтер повинен керувати казначейством, розпоряджатися банківськими рахунками та файлами третіх осіб, вести бухгалтерський облік і нести відповідальність за складання фінансової звітності установ Союзу. Бухгалтер Комісії повинен бути єдиною особою, що має право встановлювати правила бухгалтерського обліку та гармонізовані плани рахунків, тоді як бухгалтери всіх інших установ Союзу повинні встановлювати процедури бухгалтерського обліку, що застосовуються в їхніх установах.
(34) Необхідно також встановити порядок призначення та припинення обов’язків бухгалтера.
(35) Бухгалтер повинен запровадити процедури, щоб забезпечити, що рахунки, відкриті для потреб управління казначейством, та авансові рахунки не мали дебетового сальдо.
(36) Повинні бути встановлені умови використання авансових рахунків, система управління, що становить виняток зі звичайних бюджетних процедур і стосується лише обмежених сум, а також завдання та обов’язки адміністраторів авансових рахунків, розпорядника та бухгалтера в зв’язку з контролем авансових рахунків. Рахункова Палата повинна бути поінформована про будь-яке призначення адміністратора авансового рахунку. З міркувань ефективності в делегаціях Союзу повинні бути створені авансові рахунки для асигнувань як із секцій бюджету, що стосуються Комісії, так і секцій бюджету, що стосуються EEAS. Також за певних умов доцільно дозволити використовувати авансові рахунки у делегації Союзу для виплат обмежених сум згідно з бюджетними процедурами. Що стосується призначення адміністраторів авансових рахунків, то повинна існувати можливість також обирати їх серед персоналу, найнятого Комісією в сфері надання допомоги в урегулюванні кризисних ситуацій та надання гуманітарної допомоги, коли немає вільного персоналу Комісії, що на нього поширюється дія Положення про персонал Європейського Союзу та Умов працевлаштування інших службовців Союзу, викладених у Регламенті Ради (ЄЕС, Євратом, ЄСВС) № 259/68 (- 11) (далі - "Положення про персонал").
(37) Для врахування ситуації в сфері надання допомоги в урегулюванні кризисних ситуацій та надання гуманітарної допомоги, коли немає вільного персоналу Комісії, що на нього поширюється дія Положення про персонал, і технічних труднощів стосовно схвалення всіх юридичних зобов’язань відповідальним розпорядником, необхідно дозволити персоналу, найнятому Комісією в цій сфері, схвалювати юридичні зобов’язання в дуже невеликому розмірі до 2500 євро, пов’язані з виплатами, що здійснюються з авансових рахунків, а також головам делегацій Союзу або їхнім заступникам схвалювати юридичні зобов’язання за розпорядженням відповідального розпорядника Комісії.
(38) Після того, як завдання та обов’язки фінансових суб’єктів будуть визначені, їх можна притягнути до відповідальності тільки на умовах, встановлених у Положенні про персонал. Відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012, в установах Союзу створені спеціалізовані колегії з фінансових порушень. Однак через обмежену кількість справ, що надходять до них, та з міркувань ефективності доцільно передати їхні функції міжвідомчій колегії, створеній відповідно до цього Регламенту (далі - "колегія"). Колегія повинна створюватись для оцінювання запитів та видачі рекомендацій щодо необхідності ухвалення рішень про виключення та накладення фінансових санкцій, переданих їй на розгляд Комісією чи іншими установами та органами Союзу, при цьому їхня адміністративна автономія щодо їхніх працівників не зазнає обмежень. Така передача також має на меті уникнути дублювання рекомендацій чи висновків та зменшити ризики виникнення суперечностей між рекомендаціями чи висновками у випадках, коли залучені як економічний оператор, так і працівник установи або органу Союзу. Необхідно зберегти в силі процедуру, згідно з якою розпорядник може вимагати підтвердження розпорядження, яке він вважає незаконним або таким, що суперечить принципу розсудливого управління фінансами, і таким чином може бути звільнений від будь-якої відповідальності. Склад колегії повинен бути змінений, коли вона виконує цю функцію. Колегія не повинна мати будь-яких слідчих повноважень.
(39) Стосовно доходів необхідно розглянути питання негативних коригувань власних ресурсів, що підпадають під Регламент Ради (ЄС, Євратом) № 609/2014 (- 12). За винятком випадків власних ресурсів, необхідно зберігати в силі наявні завдання та засоби контролю, що належать до сфери відповідальності розпорядників на різних етапах процедури: складення кошторису дебіторської заборгованості, видача наказів про стягнення, відправлення дебет-ноти, що повідомляє боржника про встановлення дебіторської заборгованості, та, коли необхідно, рішення про відмову від права згідно з критеріями, що гарантують дотримання розсудливого управління фінансами, для забезпечення ефективного збору доходів.
(40) Розпорядник повинен мати можливість повністю або частково відмовитись від стягнення встановленої дебіторської заборгованості, коли щодо боржника розпочато будь-яку з процедур неплатоспроможності, що їх означено в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/848 (- 13), зокрема у випадках урегулювання заборгованості за рішенням суду, компромісних угод та аналогічних проваджень.
(41) Необхідно передбачити конкретні положення про процедури коригування або зменшення до нуля кошторису дебіторської заборгованості.
(42) Необхідно уточнити терміни внесення до бюджету сум, отриманих як сплата штрафів або інших штрафних санкцій, будь-яких нарахованих відсотків або інших зумовлених ними доходів.
(43) З огляду на останні зміни на фінансових ринках та процентну ставку, що застосовується Європейським центральним банком (ЄЦБ) до його основних операцій з рефінансування, необхідно переглянути положення щодо процентної ставки штрафів або інших штрафних санкцій та передбачити правила у випадку від’ємної процентної ставки.
(44) Для відображення особливостей дебіторської заборгованості, що складається зі штрафів чи інших штрафних санкцій, накладених установами Союзу згідно з
ДФЄС або
Договором про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Договір про Євратом), необхідно запровадити спеціальні положення щодо відсоткових ставок, застосовних до сум, що підлягають сплаті, але ще не сплачені, в разі якщо такі суми збільшені Судом Європейського Союзу.
(45) Необхідно уточнити і посилити правила про стягнення. Зокрема, необхідно зазначити, що бухгалтер повинен стягувати суми також шляхом взаємного заліку їх та сум, що їх повинне сплатити боржнику виконавче агентство, коли воно виконує бюджет.
(46) Для гарантування правової визначеності та прозорості необхідно встановити правила щодо строків, протягом яких повинна надсилатись дебет-нота.
(47) Для забезпечення управління активами, що дає можливість отримання доходу, необхідно попередньо стягувати й інвестувати в фінансові активи суми, що стосуються штрафів або інших штрафних санкцій, накладених згідно з
ДФЄС або
Договором про Євратом, наприклад штрафи за порушення конкуренції, що є предметом оскарження, а також визначати, для яких цілей повинні бути використані отримані від цього доходи. Оскільки Комісія не єдина установа Союзу, що має право накладати штрафи або інші штрафні санкції, необхідно встановити положення щодо таких штрафів або інших штрафних санкцій, що їх накладають інші установи Союзу, а також установити правила їх стягнення, що повинні бути еквівалентними правилам, застосовним до Комісії.
(48) Щоб забезпечити наявність у Комісії всієї необхідної інформації для ухвалення рішень про фінансування, необхідно встановити мінімальні вимоги щодо змісту рішень про фінансування стосовно грантів, закупівель, довірчих фондів Союзу для зовнішніх заходів (далі - "довірчі фонди Союзу"), призів, фінансових інструментів, механізмів або платформ змішаного фінансування та бюджетних гарантій. Водночас, щоб відкрити для потенційних одержувачів довгострокові перспективи, необхідно дозволити ухвалення рішень про фінансування на період більше одного фінансового року, зазначаючи при цьому, що виконання залежить від наявності бюджетних асигнувань на відповідні фінансові роки. Крім того, необхідно зменшити кількість елементів, що вимагаються для ухвалення рішення про фінансування. Відповідно до мети спрощення, рішення про фінансування одночасно повинне становити річну або багаторічну програму роботи. Оскільки внески до зазначених у статтях 70 та 71 органів Союзу вже закладені в бюджеті, ухвалення окремого рішення про фінансування в цьому відношенні не повинне вимагатися.
(49) Стосовно видатків необхідно пояснити зв’язок між рішеннями про фінансування, загальними бюджетними зобов’язаннями та індивідуальними бюджетними зобов’язаннями, а також поняття бюджетного та юридичного зобов’язання, щоб визначити чіткі рамки для різних етапів виконання бюджету.
(50) Для того щоб ураховувати, зокрема, кількість юридичних зобов’язань, прийнятих делегаціями Союзу та представництвами Союзу, та коливання валютних курсів, що вони їх зазнають, повинні бути можливими попередні бюджетні зобов’язання також у тих випадках, коли відомі остаточний отримувач платежу та сума.
(51) Стосовно типології платежів, що їх розпорядники можуть здійснювати, потрібно надати пояснення щодо різних видів платежів, відповідно до принципу розсудливого управління фінансами. Необхідно додатково уточнити правила клірингу платежів у рамках попереднього фінансування, зокрема щодо ситуацій, коли проміжний кліринг неможливий. Для цього в прийняті юридичні зобов’язання повинні бути включені відповідні положення.
(52) Цей Регламент повинен передбачати, що платежі повинні здійснюватися у визначені строки і що в разі недотримання таких строків кредитори матимуть право на нарахування пені за прострочення, що підлягає сплаті з бюджету, крім випадків, коли це стосується держав-членів, Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) та Європейського інвестиційного фонду (ЄІФ).
(53) Доцільно включити положення стосовно перевірки видатків і дозволу на видатки в одну статтю та означити поняття "анулювання". Оскільки транзакції здійснюються в комп’ютеризованих системах, підписання "підтвердження можливості платежу" на виконання ухваленого за результатами перевірки рішення необхідно замінити захищеним електронними засобами підписом, за винятком обмеженої кількості випадків. Необхідно також уточнити, що перевірка видатків здійснюється щодо всіх прийнятних витрат, включаючи, як у випадку з клірингом попереднього фінансування, витрати, що не пов’язані із запитом на оплату.
(54) Для зменшення складності, впорядкування наявних правил та поліпшення читабельності цього Регламенту повинні бути запроваджені правила, спільні для більше ніж одного інструмента виконання бюджету. Тому певні положення необхідно перегрупувати, узгодити формулювання та сферу застосування інших положень, а непотрібні повторення та перехресні покликання видалити.
(55) Кожна установа Союзу повинна створити комітет із контролю внутрішнього аудиту, якому доручається забезпечити незалежність внутрішнього аудитора, контролювати якість роботи в сфері внутрішнього аудиту та гарантувати, що рекомендації внутрішнього та зовнішнього аудиту належним чином враховуються та виконуються її службами. Склад такого комітету з контролю внутрішнього аудиту повинен визначатися кожною установою Союзу з урахуванням його організаційної самостійності та важливості рекомендацій незалежних експертів.
(56) Більшу увагу потрібно приділяти результативності і результатам проектів, що фінансуються з бюджету. Таким чином, доцільно визначити додаткову форму, а саме фінансування, не пов’язане з витратами на відповідні операції, на додаток до вже усталених форм внеску Союзу (відшкодування фактично понесених прийнятних витрат, питомих витрат, одноразових сум та фінансування за фіксованою ставкою). Додаткова форма фінансування повинна ґрунтуватися на виконанні певних умов ex ante або на досягненні результатів, що оцінюються відносно попередньо визначених цільових етапів або відповідно до показників результативності.
(57) Якщо Комісія проводить оцінювання операційної та фінансової спроможності одержувачів коштів Союзу або оцінювання їхніх систем та процедур, вона повинна мати можливість покладатися на результати оцінювань, вже проведених нею, іншими суб’єктами або донорами, наприклад національними агентствами та міжнародними організаціями, щоб уникати подвійного оцінювання тих самих одержувачів. Необхідно користуватися можливістю взаємного використання результатів оцінювань, проведених іншими суб’єктами, якщо такі оцінювання були проведені з дотриманням умов, еквівалентних умовам, що передбачені в цьому Регламенті для застосовного методу виконання. Тому для сприяння взаємному використанню донорами результатів оцінювань Комісія повинна сприяти визнанню прийнятих на міжнародному рівні стандартів або найкращих міжнародних практик.
(58) Важливо також уникати ситуацій, коли одержувачі коштів Союзу декілька разів перевіряються різними суб’єктами щодо використання цих коштів. Отже, повинна існувати можливість покладатися на перевірки, вже проведені незалежними аудиторами за умови наявності достатніх доказів їхньої компетентності та незалежності та за умови, що аудиторська робота виконується згідно з прийнятими на міжнародному рівні стандартами аудиту, які забезпечують обґрунтовану впевненість, а також що вони були проведені щодо фінансової звітності та звітів, де йдеться про використання внеску Союзу. У подальшому такі перевірки повинні складати основу загальної впевненості щодо використання коштів Союзу. Із цією метою важливо забезпечити надання на вимогу звіту незалежного аудитора та відповідної аудиторської документації Європейському Парламенту, Комісії, Рахунковій Палаті та ревізійним органам держав-членів.
(59) Для того щоб покладатися на результати оцінювань та перевірок і зменшити адміністративне навантаження на осіб та суб’єктів, що отримують кошти Союзу, важливо забезпечити повторне використання будь-якої інформації, що вже наявна в установах Союзу, органах управління чи інших органах та суб’єктах, що використовують кошти Союзу, щоб уникати численних запитів до одержувачів або бенефіціарів.
(60) Щоб запровадити механізм довгострокової співпраці з одержувачами, необхідно передбачити можливість підписання рамкових угод про фінансове партнерство. Рамкове фінансове партнерство повинне реалізуватися шляхом грантів або угод про внесок з особами та суб’єктами, що використовують кошти Союзу. Для цього необхідно визначити мінімальний зміст таких угод про внесок. Рамкове фінансове партнерство не повинне надмірно обмежувати доступ до фінансування Союзу.
(61) Умови та процедури призупинення, припинення або зменшення внеску Союзу повинні бути узгоджені з різними інструментами виконання бюджету, як, наприклад, гранти, закупівлі, непряме управління, призи тощо. Необхідно визначити підстави для такого призупинення, припинення чи зменшення.
(62) Цей Регламент повинен встановлювати стандартні строки, протягом яких одержувачі повинні зберігати документи, що стосуються внесків Союзу, щоб уникати суперечливих або непропорційних договірних вимог, одночасно надаючи Комісії, Рахунковій Палаті та Європейському бюро боротьби із шахрайством (OLAF) достатній час для отримання доступу до таких даних і документів та виконання перевірок ex post. Крім того, будь-яка особа чи суб’єкт, що отримує кошти Союзу, повинен бути зобов’язаний співпрацювати в сфері захисту фінансових інтересів Союзу.
(63) Для надання достатньої інформації учасникам та одержувачам та забезпечення їхньої можливості здійснювати своє право на захист учасникам та одержувачам необхідно дозволити подавати свої зауваження до вжиття будь-якого заходу, що негативно впливає на їхні права, та вони повинні бути поінформовані про наявні в них засоби правового захисту для оскарження такого заходу.
(64) Для захисту фінансових інтересів Союзу Комісія повинна створити єдину систему завчасного виявляння та виключання.
(65) Система завчасного виявляння та виключання повинна застосовуватися до учасників, одержувачів, суб’єктів, на чиї можливості конкурсант або учасник тендеру має намір покладатися, субпідрядників підрядника, будь-якої особи чи суб’єкта, що отримує кошти Союзу, якщо бюджет виконується в рамках непрямого управління, будь-якої особи чи суб’єкта, що отримує кошти Союзу в рамках фінансових інструментів, використовуваних у рамках прямого управління, учасників або одержувачів, інформацію стосовно яких надали суб’єкти, що виконують бюджет у рамках спільного управління, та спонсорів.
(66) Якщо рішення про реєстрацію особи чи суб’єкта в базі даних системи завчасного виявляння та виключання ухвалюється на підставі ситуації виключення, що стосується фізичної або юридичної особи, яка є членом адміністративного, управлінського або наглядового органу такої особи чи суб’єкта або яка має право представництва, ухвалення рішень або контролю щодо такої особи чи суб’єкта, або щодо фізичної чи юридичної особи, що приймає на себе необмежену відповідальність за борги такої особи чи суб’єкта, або щодо фізичної особи, що має важливе значення для присудження або виконання юридичного зобов’язання, то необхідно уточнити, що зареєстрована в базі даних інформація повинна включати інформацію стосовно таких осіб.
(67) Рішення про виключення особи чи суб’єкта з участі у процедурах присудження або про накладення фінансової санкції на особу чи суб’єкта та рішення про оприлюднення відповідної інформації повинні ухвалювати відповідальні розпорядники з огляду на їхню автономію в адміністративних справах. У разі відсутності остаточного судового рішення чи остаточного адміністративного рішення та у випадках, пов’язаних із серйозним порушенням договору, відповідальні розпорядники повинні ухвалювати своє рішення на основі попередньої правової оцінки, враховуючи рекомендацію колегії. Колегія також повинна оцінювати тривалість виключення у випадках, коли тривалість не була встановлена остаточним судовим рішенням чи остаточним адміністративним рішенням.
(68) Роль колегії повинна полягати в забезпеченні узгодженої роботи системи виключення. Колегія повинна складатися з постійного голови, двох представників Комісії та представника розпорядника, що скликає колегію.
(69) Попередня правова оцінка не визначає наперед остаточну оцінку діяння відповідної особи або суб’єкта компетентними органами держав-членів відповідно до національного права. Отже, рекомендація колегії, як і рішення відповідального розпорядника, повинні бути переглянуті після повідомлення про таку остаточну оцінку.
(70) Відповідальний розпорядник повинен виключити особу чи суб’єкта, якщо остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням встановлено, що така особа чи суб’єкт винен у вчиненні грубих професійних порушень, навмисному або ненавмисному невиконанні зобов’язань щодо сплати внесків або податків на потреби соціального забезпечення, створенні юридичної особи в іншій юрисдикції з метою невиконання податкових, соціальних або будь-яких інших юридичних зобов’язань, шахрайських діяннях, що впливають на бюджет, корупційних діяннях, діяннях, пов’язаних зі злочинною організацією, відмиванні грошей або фінансуванні тероризму, вчиненні терористичних злочинів або злочинів, пов’язаних із терористичною діяльністю, експлуатації дитячої праці чи вчиненні інших злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми, або вчиненні правопорушення. Особа або суб’єкт також повинні бути виключені в разі серйозного порушення юридичного зобов’язання або в разі банкрутства.
(71) При ухваленні рішення про виключення особи чи суб’єкта або про накладення фінансової санкції на особу чи суб’єкта і про оприлюднення відповідної інформації відповідальний розпорядник повинен забезпечити дотримання принципу пропорційності, зокрема беручи до уваги серйозність ситуації, її вплив на бюджет, час, що минув із моменту відповідного діяння, тривалість діяння та його повторення, чи було діяння навмисним, або ступінь недбалості та ступінь співпраці особи чи суб’єкта з відповідним компетентним органом, а також внесок такої особи чи суб’єкта в розслідування.
(72) Відповідальний розпорядник повинен також мати можливість виключити особу чи суб’єкта, коли фізична або юридична особа, що приймає на себе необмежену відповідальність за борги економічного оператора, є банкрутом, або в подібній ситуації неплатоспроможності, або якщо така фізична або юридична особа не виконує свої зобов’язання щодо сплати внесків або податків на потреби соціального забезпечення, якщо такі ситуації впливають на фінансовий стан цього економічного оператора.
(73) На особу чи суб’єкта не повинне поширюватися рішення про виключення, коли він ужив відновлювальних заходів, демонструючи тим самим свою надійність. Ця можливість не повинна застосовуватись у випадках найтяжчих злочинів.
(74) У світлі принципу пропорційності слід розрізняти випадки, коли можна накладати фінансову санкцію як альтернативу виключенню, з одного боку, та випадки, коли тяжкість діяння відповідного одержувача щодо спроб незаконного отримання коштів Союзу виправдовує накладення фінансової санкції на додаток до виключення, щоб забезпечити стримувальний вплив, з іншого боку. Необхідно також визначити максимальну суму фінансової санкції, що може бути накладена публічним замовником.
(75) Фінансова санкція повинна накладатися лише на одержувача, а не на учасника, враховуючи, що розмір фінансової санкції, що підлягає накладенню, розраховується виходячи з суми відповідного юридичного зобов’язання.
(76) Можливість ухвалювати рішення про виключення або накладати фінансові санкції не залежить від можливості застосовувати договірні санкції, як, наприклад, неустойка.
(77) Тривалість виключення повинна бути обмежена в часі, як це передбачено Директивою 2014/24/ЄС, і повинна відповідати принципу пропорційності.
(78) Необхідно визначити дату початку і тривалість строку давності для ухвалення рішень про виключення або накладення фінансових санкцій.
(79) Важливо, щоб існувала можливість посилити стримувальний вплив, досягнутий виключенням та фінансовою санкцією. У зв’язку з цим стримувальний вплив повинен бути посилений можливістю оприлюднювати інформацію стосовно виключення та/або фінансової санкції в спосіб, що відповідає вимогам щодо захисту даних, викладеним у Регламентах (ЄС) № 45/2001 та (ЄС)
№ 2016/679. Таке оприлюднення повинне сприяти тому, щоб те саме діяння не повторювалося. З міркувань правової визначеності та відповідно до принципу пропорційності повинні бути зазначені ситуації, в яких оприлюднення не повинне здійснюватися. Здійснюючи оцінювання, відповідальний розпорядник повинен брати до уваги будь-які рекомендації колегії. Що стосується фізичних осіб, персональні дані повинні оприлюднюватися лише за виняткових обставин, виправданих серйозністю діяння або його впливом на фінансові інтереси Союзу.
(80) Пов’язана з виключенням або фінансовою санкцією інформація повинна оприлюднюватися тільки в окремих випадках, як, наприклад, серйозні професійні порушення, шахрайство, значний недолік у виконанні основних зобов’язань фінансованого з бюджету юридичного зобов’язання, правопорушення, або у випадках, коли юридична особа створюється в іншій юрисдикції з метою невиконання податкових, соціальних або будь-яких інших юридичних зобов’язань.
(81) Критерії виключення повинні бути чітко відокремлені від критеріїв, що ведуть до можливої відмови від процедури присудження.
(82) Інформація стосовно завчасного виявлення ризиків і стосовно рішень про виключення та накладення фінансових санкцій на особу чи суб’єкта повинна бути централізованою. Із цією метою відповідна інформація повинна зберігатися в базі даних, що створюється та управляється Комісією як власником централізованої системи. Така система повинна працювати з дотриманням права на приватність та захист персональних даних.
(83) Хоча Комісія повинна бути відповідальною за створення системи завчасного виявляння та виключання і за управління нею, інші установи та органи Союзу, а також усі особи та суб’єкти, що використовують кошти Союзу в рамках прямого, спільного та непрямого управління, повинні брати участь у цій системі шляхом передачі відповідної інформації Комісії. Відповідальний розпорядник та колегія повинні гарантувати право на захист особи або суб’єкта. Те саме право повинне бути надане особі чи суб’єкту в контексті завчасного виявлення, коли передбачена розпорядником дія може негативно вплинути на права відповідної особи чи суб’єкта. У випадках шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, стосовно яких ще не винесено остаточне судове рішення, відповідальний розпорядник повинен мати можливість відкласти надання повідомлення особі чи суб’єкту, а колегія - відкласти право особи чи суб’єкта подавати свої зауваження. Таке відстрочення повинне допускатися тільки в разі наявності вагомих законних підстав для збереження конфіденційності розслідування або національного судового провадження.
(84) Суд Європейського Союзу повинен отримати необмежену юрисдикцію стосовно рішень про виключення та фінансові санкції, що накладаються відповідно до цього Регламенту, згідно зі
статтею 261 ДФЄС.
(85) Для сприяння захисту фінансових інтересів Союзу за всіх методів виконання бюджету особи та суб’єкти, що беруть участь у виконанні бюджету в рамках спільного та непрямого управління, повинні мати можливість, у відповідних випадках, брати до уваги виключення, рішення про які ухвалені розпорядниками на рівні Союзу.
(86) Цей Регламент повинен сприяти досягненню цілей електронного врядування, зокрема використанню електронних даних при обміні інформацією між установами Союзу та третіми особами.
(87) Прогрес у напрямку електронного обміну інформацією та електронного подання документів, включаючи електронні закупівлі, у відповідних випадках, що становлять значний захід зі спрощення, повинен супроводжуватися чіткими умовами для прийняття систем, що будуть використовуватися, з метою запровадження належного в юридичному відношенні середовища зі збереженням гнучкості в управлінні коштами Союзу для учасників, одержувачів та розпорядників, як це передбачено в цьому Регламенті.
(88) Повинні бути встановлені правила щодо складу та завдань комітету, що відповідальний за оцінювання заявок у закупівельних процедурах, процедурах присудження грантів та у конкурсах на призи. Комітет повинен мати можливість залучати зовнішніх експертів, якщо така можливість передбачена в базовому акті.
(89) Відповідно до принципу належного адміністрування, розпорядник повинен вимагати надання роз’яснень або відсутніх документів, дотримуючись при цьому принципу однакового ставлення та суттєво не змінюючи заявку. Розпорядник повинен мати можливість вирішити не робити цього лише у належним чином обґрунтованих випадках. Окрім того, розпорядник повинен мати можливість виправити очевидну канцелярську помилку або вимагати від учасника виправити її.
(90) Розсудливе управління фінансами передбачає захист Комісії через вимогу надання гарантій при сплаті попереднього фінансування. Вимога до підрядників та бенефіціарів надавати гарантії повинна встановлюватися не автоматично, а залежати від аналізу ризиків. Якщо в процесі виконання розпорядник з’ясує, що гарант не уповноважений або більше не уповноважений видавати гарантії відповідно до чинного національного права, розпорядник повинен мати можливість вимагати заміни гарантії.
(91) Різні набори правил щодо прямого та непрямого управління, зокрема щодо поняття "завдань із виконання бюджету", створили плутанину та спричинили ризики помилок у кваліфікації як для Комісії, так і для її партнерів, а тому їх необхідно спростити й узгодити.
(92) Положення щодо заснованого на колонах оцінювання ex ante осіб та суб’єктів, що використовують кошти Союзу в рамках непрямого управління, необхідно переглянути, щоб Комісія могла якомога більше покладатися на системи, правила та процедури цих осіб та суб’єктів, що вважаються еквівалентними тим системам, правилам та процедурам, що їх використовує Комісія. Крім того, важливо уточнити, що якщо в результаті оцінювання виявлено сфери, в яких наявні процедури недостатні для захисту фінансових інтересів Союзу, Комісія повинна мати можливість підписувати угоди про внесок, вживаючи відповідних наглядових заходів. Також важливо прояснити, в яких випадках Комісія може вирішити не вимагати проведення заснованого на колонах оцінювання ex ante для підписання угод про внесок.
(93) Оплата праці осіб та суб’єктів, що виконують бюджет, повинна, якщо доцільно та можливо, залежати від результативності.
(94) Комісія вступає в партнерські відносини з третіми країнами шляхом укладання угод про фінансування. Важливо уточнити зміст таких угод про фінансування, зокрема щодо тих частин дії, що їх третя країна виконує в рамках непрямого управління.
(95) Важливо визнати особливий характер механізмів або платформ змішаного фінансування, де Комісія поєднує свій внесок із внеском фінансових установ, та пояснити застосування положень про фінансові інструменти та бюджетні гарантії.
(96) Правила та принципи закупівель, застосовні до публічних договорів, що їх укладають установи Союзу за власний рахунок, повинні ґрунтуватися на правилах, що викладені в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2014/23/ЄС (- 14) та Директиві 2014/24/ЄС.
(97) Стосовно змішаних договорів необхідно уточнити методологію, використовувану публічними замовниками для визначення застосовних правил.
(98) Потрібно уточнити заходи з оприлюднення ex ante та ex post, необхідні для початку процедури закупівель, стосовно договорів, вартість яких дорівнює встановленим у Директиві 2014/24/ЄС пороговим значенням або перевищує їх, стосовно договорів, вартість яких менша за ці порогові значення, і стосовно договорів, що виходять за межі предмета регулювання зазначеної Директиви.
(99) Цей Регламент повинен включати вичерпний перелік усіх доступних для установ Союзу процедур закупівель незалежно від порогових значень.
(100) В інтересах адміністративного спрощення та для заохочення участі малих та середніх підприємств (МСП) необхідно передбачити переговорні процедури стосовно договорів середньої вартості.
(101) Як і Директива 2014/24/ЄС, цей Регламент повинен передбачати проведення консультацій щодо ринку до початку процедури закупівель. Для забезпечення використання інноваційного партнерства тільки в тих випадках, коли бажані роботи, товари та послуги відсутні на ринку або як розробки, близькі до ринкової зрілості, цей Регламент повинен передбачати зобов’язання проводити такі попередні консультації щодо ринку перед використанням інноваційного партнерства.
(102) Потрібно уточнити внесок публічних замовників у захист довкілля та сприяння сталому розвитку, забезпечуючи при цьому, що вони отримають оптимальну вигоду за укладеними ними договорами, зокрема шляхом вимоги використання спеціальних етикеток або використання відповідних методів присудження.
(103) Для забезпечення дотримання економічними операторами при виконанні договорів відповідних вимог екологічного законодавства, законодавства про соціальне забезпечення і трудового законодавства, що встановлені правом Союзу, національним правом, колективними угодами або міжнародними конвенціями з питань соціального забезпечення та захисту довкілля, що зазначені в додатку X до Директиви 2014/24/ЄС, такі вимоги повинні бути частиною визначених публічним замовником мінімальних вимог та бути включені до договорів, підписаних публічним замовником.
(104) Необхідно розмежовувати й окремо розглядати різні випадки, що зазвичай називаються конфліктами інтересів. Поняття "конфлікту інтересів" повинне застосовуватися виключно щодо випадків, коли особа чи суб’єкт, відповідальний за виконання бюджету, аудит або контроль, чи посадова особа або агент установи Союзу чи національних органів на будь-якому рівні перебуває в такій ситуації. Спроби чинити неналежний вплив на процедуру присудження або отримати конфіденційну інформацію повинні розглядатися як серйозні професійні порушення, що можуть призвести до відмови в процедурі присудження та/або до виключення з коштів Союзу. Крім того, економічні оператори можуть опинитися в ситуації, коли вони не можуть бути обрані для виконання договору через професійний конфлікт інтересів. Наприклад, компанія не повинна оцінювати проект, в якому вона брала участь, або аудитор не повинен мати змогу проводити аудит рахунків, які він раніше засвідчував.
(105) Відповідно до Директиви 2014/24/ЄС, повинна існувати можливість перевіряти, чи виключено економічного оператора, застосовувати критерії відбору та присудження, а також перевіряти дотримання закупівельної документації у будь-якому порядку. У результаті повинна існувати можливість відхиляти тендерні пропозиції на підставі критеріїв присудження без попередньої перевірки відповідного учасника тендеру на предмет відповідності критеріям виключення або відбору.
(106) Договори повинні укладатися на основі найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції відповідно до статті 67 Директиви 2014/24/ЄС.
(107) В інтересах правової визначеності необхідно уточнити, що критерії відбору суворо пов’язані з оцінюванням конкурсантів або учасників тендеру, а критерії присудження суворо пов’язані з оцінюванням тендерних пропозицій. Зокрема, кваліфікація та досвід персоналу, призначеного для виконання договору, повинні використовуватися лише як критерій відбору, а не як критерій присудження, оскільки це може створити ризик дублювання та подвійного оцінювання того самого елемента. Крім того, якби така кваліфікація та досвід використовувались як критерій присудження, будь-яка зміна персоналу, призначеного для виконання договору, навіть якщо це виправдано через хворобу або зміну посади, поставила би під сумнів умови, за яких був укладений договір і, отже, призвела б до правової невизначеності.
(108) Закупівлі Союзу повинні забезпечувати ефективне, прозоре та належне використання коштів Союзу, таким чином зменшуючи адміністративне навантаження на одержувачів коштів Союзу. У цьому відношенні електронні закупівлі повинні сприяти кращому використанню коштів Союзу та розширювати доступ до договорів для всіх економічних операторів. Усі установи Союзу, що проводять закупівлі, повинні оприлюднювати на своїх вебсайтах чіткі правила щодо придбання, видатків та моніторингу, а також усі укладені договори, включаючи їхню вартість.
(109) Необхідно пояснити наявність початкового етапу та оцінювання будь-якої процедури. Рішення про присудження рішення завжди повинне бути результатом оцінювання.
(110) Отримавши повідомлення про результат процедури, конкурсанти та учасники тендеру повинні бути поінформовані про підстави ухвалення рішення й отримати докладне обґрунтування на основі змісту звіту про оцінювання.
(111) З огляду на те, що критерії застосовуються не в певному порядку, учасники тендеру, що їм було відмовлено, які подали відповідні вимогам тендерні пропозиції, повинні отримати інформацію про характеристики та відносні переваги успішної тендерної пропозиції, якщо вони цього вимагають.
(112) Щодо рамкових угод, за якими конкурс відновлено, не повинно бути зобов’язання надавати інформацію про характеристики та відносні переваги успішної тендерної пропозиції підряднику, що не пройшов відбір, оскільки отримання такої інформації сторонами тієї самої рамкової угоди щоразу при відновленні конкурсу може зашкодити добросовісній конкуренції між ними.
(113) Публічний замовник повинен мати можливість скасувати процедуру закупівель до підписання договору, і при цьому конкурсанти або учасники тендеру не повинні мати право вимагати компенсації. Це не поширюється на ситуації, коли публічний замовник діяв таким чином, що його можна притягнути до відповідальності за збитки відповідно до загальних принципів права Союзу.
(114) Як і в Директиві 2014/24/ЄС, необхідно уточнити умови, за яких можливо змінювати договір під час його виконання не починаючи нової процедури закупівлі. Зокрема, нова процедура закупівлі не повинна вимагатися в разі адміністративних змін, універсального правонаступництва та застосування чітких та однозначних умов про перегляд або можливостей перегляду, що не змінюють мінімальних вимог первісної процедури. Нова процедура закупівель повинна вимагатись у разі внесення суттєвих змін до первісного договору, зокрема до обсягу та змісту взаємних прав та обов’язків сторін, у тому числі щодо розподілу прав інтелектуальної власності. Такі зміни свідчать про намір сторін переглянути істотні умови такого договору, зокрема коли зміни вплинули б на результат процедури, якби змінені умови існували при первісній процедурі.
(115) Необхідно передбачити можливість вимагати гарантії виконання стосовно робіт, товарів та комплексних послуг, щоб гарантувати дотримання істотних договірних зобов’язань та забезпечити належне виконання договору протягом усього строку його дії. Необхідно також передбачити можливість вимагати надання коштів для гарантійного утримання на строк відповідальності за договором, відповідно до звичайної практики у відповідних галузях.
(116) Для визначення застосовних порогових значень та процедур необхідно уточнити, чи вважаються установи Союзу, виконавчі агентства та органи Союзу публічними замовниками. Вони не повинні розглядатися як публічні замовники у випадках, коли вони здійснюють закупівлі в центральному закупівельному органі. Крім того, установи Союзу утворюють єдину юридичну особу, і їхні відомства не можуть укладати між собою договори, а лише угоди про рівень обслуговування.
(117) Доцільно включити до цього Регламенту покликання на два порогові значення, встановлені в Директиві 2014/24/ЄС, що застосовуються до робіт, товарів і послуг відповідно. Ці порогові значення також повинні застосовуватися до концесійних договорів для цілей спрощення та розсудливого управління фінансами з урахуванням особливостей потреб установ Союзу в укладанні договорів. Тому перегляд таких порогових значень, що передбачені в Директиві 2014/24/ ЄС, повинен мати пряме застосування до закупівель згідно з цим Регламентом.
(118) Для цілей гармонізації та спрощення застосовні до закупівель стандартні процедури також повинні застосовуватися до закупівель, передбачених у рамках легкого режиму щодо договорів про надання соціальних та інших особливих послуг, зазначених у статті 74 Директиви 2014/24/ЄС. Отже, порогове значення для закупівель у рамках легкого режиму повинне бути узгоджене з пороговим значенням для договорів про надання послуг.
(119) Необхідно уточнити умови застосування періоду очікування, що повинен бути дотриманий перед підписанням договору або рамкової угоди.
(120) Правила, що застосовуються до закупівель у сфері зовнішніх заходів, повинні узгоджуватися з принципами, викладеними в Директивах 2014/23/ЄС та 2014/24/ЄС.
(121) Щоб зменшити складність, упорядкувати наявні правила та поліпшити читабельність правил про закупівлі, необхідно перегрупувати загальні положення про закупівлі та спеціальні положення, що застосовуються до закупівель у сфері зовнішніх заходів, та усунути непотрібні повторення та перехресні покликання.
(122) Необхідно уточнити, які економічні оператори мають доступ до закупівель згідно з цим Регламентом залежно від їхнього осідку, та прямо передбачити можливість такого доступу також для міжнародних організацій.
(123) Для досягнення балансу між необхідністю прозорості та більшою узгодженістю правил про закупівлі, з одного боку, та необхідністю забезпечення гнучкості щодо певних технічних аспектів цих правил, з іншого боку, технічні правила про закупівлі повинні бути викладені в додатку до цього Регламенту, а повноваження ухвалювати акти відповідно до
статті 290 ДФЄС повинні бути делеговані Комісії в частині внесення змін до зазначеного додатка.
(124) Необхідно уточнити сферу застосування розділу про гранти, зокрема щодо виду заходу або органу, що має право на грант, а також щодо юридичних зобов’язань, що можуть бути використані для покриття грантів. Зокрема, потрібно поступово відмовитись від рішень про надання грантів через їх обмежене використання та поступово запровадити електронні гранти. Структуру необхідно спростити шляхом переміщення положень про інструменти, що не є грантами, до інших частин цього Регламенту. Необхідно уточнити характер органів, що можуть отримувати операційні гранти, зокрема більше не зазначати "органи, що переслідують цілі, що становлять загальний інтерес для Союзу", оскільки такі органи підпадають під поняття "органів, що переслідують цілі, що є частиною політики Союзу та підтримують її".
(125) Для спрощення процедур та покращення читабельності цього Регламенту положення, що стосуються змісту заявки на грант, запрошення подати пропозиції та угоди про надання гранту, повинні бути спрощені та впорядковані.
(126) Для сприяння здійсненню заходів, що фінансуються декількома донорами, коли загальне фінансування заходу невідоме на момент фіксації внеску Союзу, необхідно уточнити спосіб визначення внеску Союзу та метод перевірки його використання.
(127) Досвід, накопичений при використанні єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою, показав, що такі форми фінансування значно спрощують адміністративні процедури та істотно знижують ризик помилок. Незалежно від сфери інтервенції Союзу єдині суми, питомі витрати та фіксовані ставки є придатними формами фінансування, зокрема для стандартизованих та періодичних заходів, наприклад мобільність або навчання. Більш того, оскільки інституційна співпраця між публічними адміністраціями держав-членів та країн-бенефіціарів або країн-партнерів (інституційне партнерство) здійснюється установами держав-членів, то використання спрощених форм витрат є виправданим і повинне сприяти їх залученню. В інтересах підвищення ефективності держави-члени та інші одержувачі коштів Союзу повинні мати можливість частіше використовувати спрощені форми витрат. У цьому контексті умови використання єдиних сум, питомих витрат і фіксованих ставок необхідно зробити гнучкішими. Необхідно прямо передбачити встановлення одноразових єдиних сум, що покривають усі прийнятні витрати на захід або робочу програму. Крім того, щоб посилити орієнтацію на результати, пріоритет необхідно надавати фінансуванню, що залежить від одержаних здобутків. Повинне бути можливим використання заснованих на вхідних витратах єдиних сум, питомих витрат і фіксованих ставок, коли використання залежних від одержаних здобутків єдиних сум, питомих витрат і фіксованих ставок не є можливим або доцільним.
(128) Адміністративні процедури стосовно затвердження єдиних сум, питомих витрат і фіксованих ставок потрібно спростити шляхом наділення відповідальних розпорядників повноваженнями здійснювати таке затвердження. У відповідних випадках, таке затвердження може здійснити Комісія з огляду на характер діяльності або видатків або на кількість відповідних розпорядників.
(129) Для подолання розриву в доступності даних, що використовуються для встановлення єдиних сум, питомих витрат і фіксованих ставок, необхідно дозволити використання експертного судження.
(130) Хоча необхідно реалізувати можливості частішого використання спрощених форм фінансування, потрібно забезпечити дотримання принципу розсудливого управління фінансами, зокрема принципів ощадності, ефективності та відсутності подвійного фінансування. Із цією метою спрощені форми фінансування повинні забезпечувати, щоб використовувані ресурси відповідали цілям, що їх потрібно досягти, ті самі витрати не фінансувалися більше одного разу з бюджету, дотримувався принцип співфінансування та не допускалося загальне надмірне фінансування одержувачів. Отже, спрощені форми фінансування повинні ґрунтуватися на статистичних або бухгалтерських даних, подібних об’єктивних засобах або експертному судженню. Крім того, повинні надалі застосовуватись відповідні перевірки, контроль та періодичне оцінювання.
(131) Необхідно уточнити обсяг перевірок та контролю на відміну від періодичного оцінювання єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок. Ці перевірки та контроль повинні бути зосереджені на виконанні умов виплати єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок, включаючи, якщо потрібно, одержання здобутків та/або результатів. Такі умови не повинні вимагати звітування про фактично понесені бенефіціаром витрати. Якщо розмір єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою був визначений ex ante відповідальним розпорядником або Комісією, він не повинен ставитись під сумнів контролем ex post. Це не повинне перешкоджати зменшенню гранту в разі поганого, часткового або несвоєчасного виконання чи правопорушення, шахрайства або порушення інших зобов’язань. Зокрема, грант необхідно зменшити, якщо умови виплати єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок не виконано. Частота й обсяг періодичного оцінювання повинні залежати від розвитку та характеру витрат, зокрема з урахуванням суттєвих змін ринкових цін та інших відповідних обставин. Періодичне оцінювання може призводити до коригування єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок, застосовних до майбутніх угод, але не повинне використовуватися для того, щоб ставити під сумнів вартість уже узгоджених єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок. Періодичне оцінювання єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок може потребувати доступу до рахунків бенефіціара для статистичних і методологічних цілей, і такий доступ також необхідний для цілей запобігання шахрайству та його виявляння.
(132) Для сприяння участі малих організацій у реалізації політики Союзу в умовах обмеженої доступності ресурсів необхідно визнати як прийнятні витрати вартість праці, що її виконують волонтери. У результаті такі організації повинні мати можливість покладатися більшою мірою на працю волонтерів задля забезпечення спільного фінансування заходу чи робочої програми. У таких випадках грант Союзу повинен бути обмежений очікуваними прийнятними витратами, відмінними від витрат, що покривають працю волонтерів, при цьому зберігається максимальна зазначена в базовому акті ставка спільного фінансування. Оскільки праця волонтерів - це праця, що її виконують треті особи, яким бенефіціар не виплачує винагороду, то це обмеження дає можливість не відшкодовувати витрати, що їх бенефіціар не поніс. Крім того, вартість праці волонтерів не повинна перевищувати 50 % внесків у натуральній формі та будь-якого іншого спільного фінансування.
(133) Для захисту одного з фундаментальних принципів публічних фінансів необхідно зберегти в цьому Регламенті принцип неприбутковості.
(134) У принципі, гранти повинні надаватись після запрошення подати пропозиції. Якщо допускаються винятки, вони повинні тлумачитись і застосовуватись обмежено з точки зору їх обсягу і тривалості. Виняткова можливість надавати гранти без запрошення подати пропозиції органам, що мають монополію де-факто або де-юре, повинна використовуватися, тільки якщо відповідні органи є єдиними, здатними виконувати відповідні види діяльності, або наділені такою монополією законом чи органом публічної влади.
(135) У рамках переходу до електронних грантів та електронних закупівель заявники та учасники тендеру повинні надавати підтвердження свого правового статусу та фінансової спроможності лише один раз протягом певного періоду і не повинні повторно подавати підтвердні документи в кожній процедурі присудження. Тому необхідно узгодити вимоги щодо кількості років, за які вимагатимуться документи, в процедурах присудження грантів та процедурах закупівель.
(136) Необхідно полегшити використання призів як доцільний вид фінансової підтримки, не пов’язаний із передбачуваними витратами, а також уточнити відповідні правила. Призи потрібно розглядати додатково до інших інструментів фінансування, наприклад грантів, а не замість них.
(137) Щоб забезпечити більш гнучке використання призів, зобов’язання згідно з Регламентом (ЄС, Євратом) № 966/2012 оприлюднювати конкурси на призи, що мають одиничну вартість 1000000 євро або більше, в звітності, що супроводжує проект бюджету, необхідно замінити зобов’язанням подавати попередню інформацію до Європейського Парламенту і Ради та прямо зазначати такі призи в рішенні про фінансування.
(138) Призи повинні присуджуватися відповідно до принципів прозорості та однакового ставлення. У цьому контексті потрібно встановити мінімальні характеристики конкурсів, зокрема порядок виплати призу переможцям після його присудження та відповідні засоби оприлюднення. Також необхідно встановити чітко визначену процедуру присудження, починаючи з подання заявок до надання інформації заявникам та повідомлення переможця, що відображає процедуру присудження гранту.
(139) Цей Регламент повинен встановлювати принципи та умови, що застосовуються до фінансових інструментів, бюджетних гарантій та фінансової допомоги, а також правила щодо обмеження фінансової відповідальності Союзу, боротьби з шахрайством та відмиванням грошей, припинення використання фінансових інструментів та щодо звітності.
(140) В останні роки Союз усе частіше використовує фінансові інструменти, що дають можливість досягти більшої оптимізації бюджету, але, в той же час, вони створюють фінансовий ризик для бюджету. Ці фінансові інструменти включають не лише фінансові інструменти, передбачені Регламентом (ЄС, Євратом) № 966/2012, але й інші інструменти, наприклад бюджетні гарантії та фінансова допомога, що раніше регулювались тільки правилами, встановленими у відповідних базових актах. Важливо встановити спільні рамки для забезпечення однорідності принципів, що застосовуються до такого набору інструментів, та перегрупувати їх у новому розділі цього Регламенту, що включає секції про бюджетні гарантії та про фінансову допомогу державам-членам або третім країнам на додаток до наявних правил, застосовних до фінансових інструментів.
(141) Фінансові інструменти і бюджетні гарантії можуть сприяти посиленню впливу коштів Союзу, коли ці кошти об’єднуються з іншими коштами та включають ефект левериджу. Фінансові інструменти і бюджетні гарантії повинні застосовуватися, лише якщо немає ризику викривлення конкуренції на внутрішньому ринку або невідповідності правилам державної допомоги.
(142) У рамках щорічних асигнувань, затверджених Європейським Парламентом і Радою для певної програми, фінансові інструменти і бюджетні гарантії повинні використовуватися на основі оцінювання ex ante, яке засвідчує, що вони ефективні для досягнення цілей політики Союзу.
(143) Фінансові інструменти, бюджетні гарантії та фінансова допомога повинні бути дозволені базовим актом. Якщо в належним чином обґрунтованих випадках фінансові інструменти встановлюються не на підставі базового акта, вони повинні бути затверджені Європейським Парламентом і Радою в бюджеті.
(144) Необхідно визначити інструменти, що потенційно підпадають під розділ X, наприклад позики, гарантії, інвестиції в капітал, інвестиції у квазівласний капітал та інструменти розподілу ризику. Означення поняття "інструменти розподілу ризику" повинне передбачати включення інструментів поліпшення кредитів для проектних облігацій, що охоплює ризик обслуговування боргу за проектом та пом’якшення кредитного ризику власників облігацій за допомогою інструментів зниження кредитного ризику у формі позики або гарантії.
(145) Будь-яке погашення за фінансовим інструментом або бюджетною гарантією повинне використовуватися стосовно інструмента чи гарантії, що згенерували таке погашення, з метою підвищення ефективності цього інструмента чи гарантії, якщо інше не зазначено в базовому акті, і повинне враховуватися при пропонуванні майбутніх асигнувань на цей інструмент чи гарантію.
(146) Доцільно визнати узгодження інтересів у переслідуванні цілей політики Союзу, і, зокрема, що ЄІБ та ЄІФ мають спеціальний досвід використання фінансових інструментів та бюджетних гарантій.
(147) ЄІБ та ЄІФ, діючи як група, повинні мати можливість передавати частину виконання один одному, якщо така передача може сприяти здійсненню певного заходу, та як це додатково визначено у відповідній угоді з Комісією.
(148) Необхідно уточнити, що якщо фінансові інструменти або бюджетні гарантії поєднуються з допоміжними формами підтримки з бюджету, правила щодо фінансових інструментів та бюджетних гарантій повинні застосовуватися до всього заходу. Такі правила потрібно доповнити, у відповідних випадках, конкретними вимогами, викладеними у галузевих правилах.
(149) Використання фінансових інструментів та бюджетних гарантій, що фінансуються з бюджету, повинне відповідати політиці Союзу щодо некооперативних юрисдикцій для цілей оподаткування, зі змінами, що викладена у відповідних правових актах Союзу та у висновках Ради, зокрема висновках Ради від 8 листопада 2016 року про критерії та процес створення списку некооперативних юрисдикцій ЄС для цілей оподаткування (- 15) та додатку до них, а також у висновках Ради від 5 грудня 2017 року про список некооперативних юрисдикцій ЄС для цілей оподаткування (- 16) та додатках до них.
(150) Бюджетні гарантії та фінансова допомога державам-членам або третім країнам, як правило, є позабюджетними операціями, що мають значний вплив на баланс Союзу. Хоча вони залишаються загалом позабюджетними операціями, їх включення до цього Регламенту забезпечує посилений захист фінансових інтересів Союзу та чіткіші рамки для їх затвердження, управління ними та їх бухгалтерського обліку.
(151) Союз нещодавно розпочав важливі ініціативи, засновані на бюджетних гарантіях, наприклад Європейський фонд стратегічних інвестицій (EFSI) або Європейський фонд сталого розвитку (EFSD). Характеристики цих інструментів полягають у тому, що вони генерують умовне зобов’язання для Союзу і передбачають резервування коштів для створення подушки ліквідності, що дає можливість бюджету належним чином реагувати на платіжні зобов’язання, що можуть виникнути внаслідок таких умовних зобов’язань. Щоб гарантувати кредитний рейтинг Союзу, а отже, і його здатність забезпечувати ефективне фінансування, дуже важливо, щоб затвердження умовних зобов’язань, резервування за ними та їх моніторинг відповідали вивіреному набору правил, що повинні застосовуватися до всіх бюджетних гарантій.
(152) Умовні зобов’язання, що виникають унаслідок бюджетних гарантій, можуть охоплювати широке коло фінансових та інвестиційних операцій. Можливість пред’явлення вимоги за бюджетною гарантією не може бути запланована з повною впевненістю на рік уперед, як у випадку з позиками, що мають визначений графік погашення. Отже, абсолютно необхідно створити механізм затвердження та моніторингу умовних зобов’язань, що забезпечує повне дотримання в будь-який момент максимального розміру щорічних асигнувань на платежі, встановленого Рішенням Ради 2014/335/ЄС, Євратом (- 17).
(153) Цей механізм також повинен передбачати управління та контроль, включаючи регулярне звітування про фінансові ризики Союзу. Норму резервування за фінансовими зобов’язаннями необхідно встановлювати на основі належного оцінювання фінансових ризиків, що виникають у зв’язку з відповідним інструментом. Стійкість умовних зобов’язань повинна оцінюватися щороку в контексті бюджетної процедури. Потрібно створити механізм завчасного попередження, щоб уникати дефіциту резервів для покриття фінансових зобов’язань.
(154) Дедалі більше використання фінансових інструментів, бюджетних гарантій та фінансової допомоги вимагає мобілізації та резервування значного обсягу асигнувань на платежі. Для досягнення левериджу, водночас забезпечуючи належний рівень захисту від фінансових зобов’язань, важливо оптимізувати обсяг необхідних резервів та досягти підвищення ефективності шляхом об’єднання цих резервів у спільний резервний фонд. Крім того, більш гнучке використання таких об’єднаних резервів дає можливість отримати ефективну норму загального резервування, що забезпечує необхідний захист з оптимізованим використанням ресурсів.
(155) Для забезпечення належного функціонування спільного резервного фонду на програмний період після 2020 року Комісія повинна до 30 червня 2019 року подати незалежну зовнішню оцінку переваг та недоліків доручення фінансового управління активами спільного резервного фонду Комісії, ЄІБ або їм обом, беручи до уваги відповідні технічні та інституційні критерії, що використовуються при порівнянні послуг з управління активами, включаючи технічну інфраструктуру, порівняння витрат на відповідні послуги, інституційну систему, звітування, результативність, підзвітність та експертні знання кожної установи та інші повноваження з управління активами стосовно бюджету. Оцінка повинна супроводжуватись, у відповідних випадках, законодавчою пропозицією.
(156) Правила, що застосовуються до резервування та спільного резервного фонду, повинні встановлювати надійну систему внутрішнього контролю. Застосовні до управління ресурсами спільного резервного фонду настанови повинні бути запроваджені Комісією після консультацій із бухгалтером Комісії. Розпорядники фінансових інструментів, бюджетних гарантій або фінансової допомоги повинні активно контролювати фінансові зобов’язання, що за них вони відповідальні, а фінансовий менеджер ресурсів спільного резервного фонду повинен управляти коштами та активами фонду, дотримуючись установлених бухгалтером Комісії правил та процедур.
(157) Бюджетні гарантії та фінансова допомога повинні відповідати тим самим принципам, що встановлені для фінансових інструментів. Бюджетні гарантії, зокрема, повинні бути безвідкличними, безумовними та гарантіями на вимогу. Вони повинні виконуватись у рамках непрямого управління або, лише у виняткових випадках, прямого управління. Вони повинні покривати тільки фінансові та інвестиційні операції, а їхні контрагенти повинні вносити власні ресурси до покритих операцій.
(158) Фінансова допомога державам-членам або третім країнам повинна надаватися у формі позики, кредитної лінії або будь-якого іншого інструмента, що вважається належним для забезпечення ефективності підтримки. Для цього Комісія повинна бути уповноважена відповідним базовим актом запозичувати необхідні кошти на ринках капіталу або у фінансових установ, при цьому Союз не повинен зазнавати будь-яких змін строків погашення, що можуть наражати його на процентний ризик або будь-який інший комерційний ризик.
(159) Положення стосовно фінансових інструментів повинні набути чинності якомога швидше для досягнення бажаних спрощення та ефективності. Положення стосовно бюджетних гарантій та фінансової допомоги, а також стосовно спільного резервного фонду повинні набути чинності з моменту запровадження багаторічних фінансових рамок на період після 2020 року. Цей графік дасть змогу ретельно підготувати нові інструменти управління умовними зобов’язаннями. Це також уможливить узгодити викладені в розділі X принципи та, з одного боку, пропозицію щодо багаторічних фінансових рамок на період після 2020 року і, з іншого боку, спеціальні програми, пов’язані з такими рамками.
(160) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 1141/2014 (- 18) встановлює правила, серед іншого, стосовно фінансування політичних партій та політичних фондів на європейському рівні, зокрема щодо умов фінансування, надання та розподілу фінансування, пожертв та внесків, фінансування кампаній виборів до Європейського Парламенту, відшкодовуваних видатків, заборони певного фінансування, рахунків, звітності та аудиту, виконання та контролю, штрафних санкцій, співпраці між Органом із питань європейських політичних партій та фондів, Уповноваженим Європейського Парламенту і державами-членами, а також щодо прозорості.
(161) До цього Регламенту потрібно включити правила щодо внесків із бюджету до європейських політичних партій, як це передбачено в Регламенті (ЄС, Євратом) № 1141/2014.
(162) Фінансова підтримка, що надається європейським політичним партіям, повинна мати форму спеціального внеску відповідно до особливих потреб цих партій.
(163) Незважаючи на те, що фінансова підтримка надається без необхідності річної програми роботи, європейські політичні партії повинні обґрунтувати ex post належне використання фінансування Союзу. Зокрема, відповідальний розпорядник повинен перевірити, чи фінансування було використано для оплати відшкодовуваних видатків згідно із запрошенням подавати заявки на внески у встановлені в цьому Регламенті строки. Внески в європейські політичні партії повинні бути витрачені до кінця фінансового року, наступного після року їх надання, після чого будь-яке невитрачене фінансування повинне бути стягнуте відповідальним розпорядником.
(164) Фінансування Союзу, виділене для фінансування операційних витрат європейських політичних партій, не повинне використовуватися для цілей, відмінних від цілей, що встановлені в Регламенті (ЄС, Євратом) № 1141/2014, зокрема для прямого чи непрямого фінансування третіх осіб, наприклад національних політичних партій. Європейські політичні партії повинні використовувати внески для сплати частки поточних та майбутніх видатків, а не видатків чи боргів, що виникли до подання їхніх заявок на внески.
(165) Надання внесків також необхідно спростити й адаптувати до особливостей європейських політичних партій, зокрема відмовитись від критеріїв відбору, встановити як загальне правило одноразовий платіж у повному обсязі за попереднім фінансуванням та передбачити можливість використання єдиних сум, фінансування за фіксованою ставкою та питомих витрат.
(166) Внески з бюджету необхідно призупинити, зменшити або припинити, якщо європейські політичні партії порушують Регламент (ЄС, Євратом) № 1141/2014.
(167) Штрафні санкції, що передбачені як цим Регламентом, так і Регламентом (ЄС, Євратом) № 1141/2014, повинні накладатися послідовно і з дотриманням принципу ne bis in idem. Відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014, адміністративні та/або фінансові санкції, передбачені цим Регламентом, не повинні накладатися в одному з випадків, щодо яких штрафні санкції вже було накладено на підставі Регламенту (ЄС, Євратом) № 1141/2014.
(168) Цей Регламент повинен установити загальні умови використання бюджетної підтримки як інструмента в галузі зовнішніх заходів, у тому числі зобов’язання третьої країни надавати Комісії достатню та своєчасну інформацію для оцінювання виконання узгоджених умов та положень, що забезпечують захист фінансових інтересів Союзу.
(169) Для посилення ролі Європейського Парламенту і Ради необхідно уточнити процедуру створення довірчих фондів Союзу. Необхідно також визначити принципи, застосовні до внесків у довірчі фонди Союзу, зокрема важливість забезпечення внесків інших донорів, що обґрунтовують їх створення щодо доданої вартості. Також необхідно уточнити обов’язки фінансових суб’єктів та правління довірчого фонду Союзу і визначити правила, що забезпечують належне представництво донорів-учасників у правлінні довірчого фонду Союзу та обов’язковість голосу "за" Комісії при ухваленні рішень стосовно використання коштів. Також важливо більш детально викласти вимоги до звітності, що застосовуються до довірчих фондів Союзу.
(170) Для оптимізації наявних правил та уникнення невиправданого повторення спеціальні положення, викладені в частині другій Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012, що застосовуються до EAGF, досліджень, зовнішніх заходів та спеціальних фондів Союзу, повинні бути включені тільки до відповідних частин цього Регламенту, за умови що такі положення все ще використовуються та є актуальними.
(171) Положення щодо представлення бухгалтерської звітності та бухгалтерського обліку повинні бути спрощені та уточнені. Тому доцільно згрупувати всі положення про річну бухгалтерську звітність та іншу фінансову звітність.
(172) Необхідно вдосконалити те, яким чином установи Союзу наразі звітують Європейському Парламенту і Раді про проекти будівництва. Установам Союзу потрібно дозволити фінансувати нові проекти будівництва за рахунок доходу, отриманого від уже проданих будівель. Отже, до положень про проекти будівництва повинне бути включене покликання на положення про внутрішні цільові доходи. Це дало б можливість задовольнити мінливі потреби в політиці установ Союзу щодо нерухомого майна, заощадивши витрати та забезпечивши більшу гнучкість.
(173) Для ухвалення правил, що застосовуються до певних органів Союзу, детальних правил про закупівлі та детальних умов і мінімального коефіцієнта ефективної норми резервування, Комісії повинні бути делеговані повноваження ухвалювати акти відповідно до
статті 290 ДФЄС стосовно рамкового фінансового регулювання для органів, створених згідно з ДФЄС та
Договором про Євратом, типового фінансового регулювання для органів публічно-приватного партнерства, змін до додатка I до цього Регламенту, детальних умов та методології для розрахунку ефективної норми резервування та внесення змін до визначеного мінімального коефіцієнта ефективної норми резервування, що не повинен бути нижчим за 85 %. Особливо важливо, щоб Комісія проводила відповідні консультації під час виконання нею підготовчої роботи, в тому числі на рівні експертів, і щоб ці консультації проводились відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення. Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти мають систематичний доступ до засідань груп експертів Комісії, що займаються підготовкою делегованих актів.
(174) Для забезпечення того, щоб Програма Європейського Союзу із зайнятості та соціальних інновацій (EaSI), запроваджена Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1296/2013 (- 19), швидко надавала належні ресурси для підтримки мінливих політичних пріоритетів, орієнтовні частки для кожної з трьох осей та мінімальні відсоткові частки для кожного з тематичних пріоритетів у межах кожної осі повинні давати більшу гнучкість, водночас зберігаючи високий рівень підтримки транскордонних партнерств EURES. Це повинне покращити управління EaSI та дати змогу зосередити бюджетні ресурси на заходах, що призводять до кращої зайнятості та результатів у соціальній сфері.
(175) Для сприяння інвестиціям у культурну та стійку туристичну інфраструктуру, без обмеження дії правових актів Союзу в сфері довкілля, зокрема Директив Європейського Парламенту і Ради 2001/42/ЄС (- 20) та 2011/92/ЄС (- 21), у відповідних випадках, необхідно уточнити певні обмеження стосовно обсягу підтримки відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1301/2013 (- 22) щодо таких інвестицій. Тому з 2 серпня 2018 року необхідно запровадити чіткі рамки щодо обмеження розміру внеску ERDF у такі інвестиції.
(176) Для реагування на виклики, пов’язані зі збільшенням потоків мігрантів та біженців, потрібно визначити цілі, реалізації яких ERDF може сприяти шляхом підтримки мігрантів та біженців, щоб дати змогу державам-членам надавати інвестиції, орієнтовані на законне перебування громадян третіх країн, у тому числі прохачів притулку та осіб, що користуються міжнародним захистом.
(177) Для сприяння здійсненню операцій відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС)
№ 1303/2013 (- 23), коло потенційних бенефіціарів потрібно розширити. Отже, потрібно дозволити органам управління вважати фізичних осіб бенефіціарами, а також повинне бути встановлене більш гнучке означення терміна "бенефіціар" у контексті державної допомоги.
(178) На практиці макрорегіональні стратегії узгоджуються внаслідок ухвалення висновків Ради. Після набуття чинності Регламентом (ЄС)
№ 1303/2013 такі висновки, у відповідних випадках, можуть бути схвалені Європейською Радою з урахуванням повноважень цієї установи, викладених у
статті 15 ДЄС. Таким чином, означення терміна "макрорегіональні стратегії", передбачене в цьому Регламенті, повинне бути відповідно змінене.
(179) Для забезпечення розсудливого управління фінансами ERDF, ESF, Фондом згуртування, EAFRD та EMFF (далі - "Європейські структурні та інвестиційні фонди" або "ЄСІ фонди"), що виконуються в рамках спільного управління, а також для точнішого викладення зобов’язань держав-членів загальні принципи, передбачені в
статті 4 Регламенту (ЄС)
№ 1303/2013, повинні згадувати викладені в цьому Регламенті принципи щодо внутрішнього контролю виконання бюджету та уникнення конфліктів інтересів.
(180) З метою максимального збільшення синергії між усіма фондами Союзу для ефективного вирішення проблем міграції та надання притулку необхідно забезпечити, щоб при перетворенні тематичних цілей на пріоритети в правилах окремого фонду такі пріоритети охоплювали належне використання кожного ЄСІ фонду в цих сферах. Необхідно забезпечити, у відповідних випадках, узгодження з Фондом з питань притулку, міграції та інтеграції.
(181) Для забезпечення узгодженості програмних заходів один раз на рік угоди про партнерство повинні приводитись у відповідність до змін до програм, затверджених Комісією в попередньому календарному році.
(182) Для сприяння розробленню та впровадженню керованих громадами стратегій місцевого розвитку провідному фонду необхідно дозволити покривати підготовчі, поточні та витрати на підвищення обізнаності.
(183) Для сприяння впровадженню керованого громадами місцевого розвитку та інтегрованих територіальних інвестицій необхідно уточнити ролі та обов’язки місцевих груп дій щодо стратегій керованого громадами місцевого розвитку, а також місцевих органів влади, регіональних органів розвитку або неурядових організацій щодо інтегрованих територіальних інвестицій (ІТІ) відносно інших програмних органів. Призначення як проміжний орган відповідно до правил окремого фонду повинне вимагатись лише у випадках, коли відповідні органи виконують додаткові завдання, що належать до сфери відповідальності органу управління, органу із засвідчення або агентства, що здійснює платежі.
(184) Органи управління повинні мати можливість використовувати фінансові інструменти шляхом прямого укладання договору з ЄІБ та міжнародними фінансовими установами.
(185) Багато держав-членів створили публічні банки або установи, що мають політичний мандат на сприяння діяльності з економічного розвитку. Такі публічні банки або установи мають особливості, що відрізняють їх від приватних комерційних банків, зокрема їхня форма власності, повноваження в сфері розвитку, а також те, що їхнім першочерговим пріоритетом не є максимальне зростання прибутку. Основна роль таких публічних банків або установ полягає в пом’якшенні неспроможностей ринку, коли в певних регіонах або щодо певних сфер політики чи галузей комерційні банки надають фінансові послуги в недостатньому обсязі. Такі публічні банки або установи здатні сприяти доступу до ЄСІ фондів, зберігаючи при цьому конкурентний нейтралітет. Їхня особлива роль та характеристики можуть надати можливість державам-членам збільшити використання фінансових інструментів задля якнайбільшого впливу ЄСІ фондів на реальну економіку. Такий результат відповідав би політиці Комісії щодо посилення ролі таких публічних банків або установ як менеджерів фондів як при використанні ЄСІ фондів, так і при поєднанні ЄСІ фондів з фінансуванням EFSI, як зазначено, зокрема, в Інвестиційному плані для Європи. Без обмеження договорів, що вже укладені для використання фінансових інструментів відповідно до застосовного права, виправдано уточнити, що органи управління можуть укладати договори безпосередньо з такими публічними банками або установами. Утім, для забезпечення узгодженості можливості прямого укладення договорів із принципами внутрішнього ринку необхідно встановити суворі умови, що їх повинні виконувати публічні банки або установи.
Такі умови повинні включати відсутність прямої участі приватного капіталу, за винятком тих форм участі приватного капіталу, що не призводять до контролю та блокування, відповідно до вимог, викладених у Директиві 2014/24/ЄС. Більш того, і виключно в межах сфери застосування Регламенту (ЄС)
№ 1303/2013, публічний банк або установа також повинна мати право використовувати фінансові інструменти, коли участь приватного капіталу не впливає на рішення щодо поточного управління підтримуваним із ЄСІ фондів фінансовим інструментом.
(186) Для збереження можливості ERDF та EAFRD брати участь у спільних необмежених гарантійних та сек’юритизаційних фінансових інструментах на користь МСП необхідно передбачити, що держави-члени можуть використовувати ERDF та EAFRD для участі в таких інструментах протягом усього періоду планування, та змінити відповідні положення, що стосуються такої можливості, наприклад положення про оцінювання ex ante, та запровадити для ERDF можливість планування на рівні осі пріоритетів.
(187) Ухвалення Регламенту (ЄС) 2015/1017 Європейського Парламенту і Ради (- 24) було покликане надати можливість державам-членам використовувати ЄСІ фонди для участі в фінансуванні прийнятних проектів, підтримуваних із ЄФСІ. До Регламенту (ЄС)
№ 1303/2013 потрібно включити окреме положення, що визначає умови забезпечення кращої взаємодії та взаємодоповнюваності, що сприятимуть можливості поєднання ЄСІ фондів з фінансовими продуктами ЄІБ з Гарантією ЄС EFSI.
(188) У своїй діяльності органи, що використовують фінансові інструменти, повинні дотримуватись політики Союзу щодо некооперативних юрисдикцій для цілей оподаткування, зі змінами, що викладена у відповідних правових актах Союзу та у висновках Ради, зокрема висновках Ради від 8 листопада 2016 року та додатку до них, а також у висновках Ради від 5 грудня 2017 року та додатках до них.
(189) Для спрощення та гармонізації вимог до контролю та аудиту та покращення підзвітності стосовно фінансових інструментів, використовуваних ЄІБ та іншими міжнародними фінансовими установами, необхідно внести зміни до положень щодо управління фінансовими інструментами та їх контролю, щоб полегшити процес отримання запевнення. Такі зміни не повинні поширюватися на фінансові інструменти, зазначені в пункті (а)
статті 38 (1) та в
статті 39 Регламенту (ЄС) № 1303/2013, що були встановлені угодою про фінансування, підписаною до 2 серпня 2018 року. До таких фінансових інструментів повинна продовжувати застосовуватися
стаття 40 зазначеного Регламенту в редакції, чинній на момент підписання угоди про фінансування.
(190) Для забезпечення однакових умов виконання Регламенту (ЄС)
№ 1303/2013 щодо зразків звітів про контроль та річних аудиторських звітів, згаданих у
статті 40(1) зазначеного Регламенту, Комісії повинні бути надані виконавчі повноваження. Такі повноваження повинні здійснюватися відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС)
№ 182/2011 (- 25).
(191) Для забезпечення відповідності правилам фінансових коригувань протягом періоду планування на 2007-2013 роки необхідно уточнити, що у випадку фінансових інструментів повинна існувати можливість повторного використання в рамках тієї самої операції внеску, анульованого внаслідок окремого порушення, для цілей правильного витрачання коштів, щоб відповідне фінансове коригування не призводило до чистого збитку за операцією з фінансовим інструментом.
(192) Щоб надати більше часу для підписання угод про фінансування, що дозволяють використовувати рахунки ескроу для оплати інвестицій у кінцевих одержувачів після закінчення строку прийнятності для інструментів, заснованих на власному капіталі, термін підписання таких угод про фінансування повинен бути продовжений до 31 грудня 2018 року.
(193) Для стимулювання інвесторів, що працюють згідно з принципом ринкової економіки, до спільного інвестування в проекти публічної політики, повинна бути запроваджена концепція диференційованого ставлення до інвесторів, яка дає можливість за певних умов для того, щоб позиція ЄСІ фондів була субординованою відносно інвестора, що працює згідно з принципом ринкової економіки, та відносно фінансових продуктів ЄІБ з Гарантією ЄС EFSI. Водночас необхідно встановити умови застосування такого диференційованого режиму при використанні ЄСІ фондів.
(194) Враховуючи збереження низьких відсоткових ставок, і щоб безпідставно не накладати штрафні санкції на органи, що використовують фінансові інструменти, необхідно при активному управлінні коштами уможливити фінансування негативних відсотків, що виникають в результаті інвестицій ЄСІ фондів відповідно до
статті 43 Регламенту (ЄС) № 1303/2013, за рахунок ресурсів, що повертаються в фінансовий інструмент.
(195) Для узгодження вимог до звітності з новими положеннями про диференційоване ставлення до інвесторів та для уникнення дублювання певних вимог необхідно внести зміни до
статті 46(2) Регламенту (ЄС) № 1303/2013.
(196) Для полегшення використання ЄСІ фондів необхідно надати державам-членам можливість уживати заходів з технічної допомоги шляхом прямого укладання договору з ЄІБ, іншими міжнародними фінансовими установами та публічними банками або установами.
(197) Для подальшої гармонізації умов стосовно операцій, що приносять чистий дохід після їх завершення, відповідні положення цього Регламенту повинні застосовуватись до вже обраних, але ще не завершених операцій, та до операцій, які ще будуть обрані в цьому періоді планування.
(198) Для того, щоб дати потужний стимул для впровадження заходів з енергоефективності, заощадження, що виникають у результаті покращення енергоефективності операцією, не повинні вважатися чистим доходом.
(199) Для сприяння здійсненню операцій, що приносять дохід, необхідно дозволити зниження ставки спільного фінансування в будь-який час протягом виконання програми та передбачити можливості встановлення фіксованих відсоткових ставок чистого доходу на національному рівні.
(200) Через несвоєчасне ухвалення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 508/2014 (- 26) і те, що зазначений Регламент визначив рівні інтенсивності допомоги, необхідно встановити в Регламенті (ЄС)
№ 1303/2013 певні пільги для EMFF щодо операцій, що дають дохід. Оскільки такі пільги забезпечують сприятливіші умови для певних операцій, що дають дохід, для яких суми або ставки підтримки визначені в Регламенті (ЄС) № 508/2014, необхідно встановити іншу дату застосування цих пільг, щоб забезпечити однаковий режим для операцій, підтримуваних на підставі Регламенту (ЄС) № 1303/2013.
(201) Щоб зменшити адміністративний тягар для бенефіціарів, необхідно підвищити поріг, що звільняє певні операції від вимоги обчислювати та враховувати дохід, отриманий під час їх здійснення.
(202) Для сприяння синергії між ЄСІ фондами та іншими інструментами Союзу повинна існувати можливість відшкодування понесених видатків за рахунок різних ЄСІ фондів та інструментів Союзу відповідно до попередньо погодженої частки.
(203) Для сприяння використанню єдиних сум, та враховуючи те, що єдині суми повинні ґрунтуватися на справедливому і такому, що може бути перевірений, методі розрахунку, що забезпечує розсудливе управління фінансами, необхідно скасувати чинну верхню межу для їх використання.
(204) Для зменшення адміністративного тягаря при виконанні проектів бенефіціарами потрібно запровадити нову спрощену форму витрат для фінансування на основі умов, відмінних від витрат на операції.
(205) Для спрощення правил, що регулюють використання коштів, та зменшення пов’язаного з цим адміністративного тягаря держави-члени повинні дедалі більше використовувати спрощені форми витрат.
(206) Відповідно до
статті 71 Регламенту (ЄС) № 1303/2013 обов’язок забезпечення тривалості інвестиційних операцій поширюється на бенефіціара з моменту остаточного платежу; коли інвестиція полягає в оренді з правом придбання нового обладнання, остаточний платіж відбувається в кінці строку дії договору, і цей обов’язок не повинен поширюватися на такий вид інвестицій.
(207) З урахуванням відповідних перехідних положень, для операцій або проектів, що входять до складу операції, що її підтримують ERDF та ESF, повинне бути передбачене обов’язкове використання стандартних шкал питомих витрат, єдиних сум або фіксованих ставок нижче певного порогового значення, щоб забезпечити широке застосування спрощених форм витрат. Органу управління або комітету з моніторингу програм у рамках мети "Європейське територіальне співробітництво" повинна бути надана можливість продовжити перехідний період на строк, який він вважатиме доцільним, якщо, на його думку, таке зобов’язання створює непропорційний адміністративний тягар. Таке зобов’язання не повинне поширюватися на операції, підтримувані в рамках державної допомоги, що не є допомогою de minimis. Для таких операцій повинна залишатися можливість використання всіх форм грантів та поворотної допомоги. Водночас для всіх ЄСІ фондів повинне бути запроваджене використання проектів бюджетів як додаткової методології для визначання спрощених витрат.
(208) Щоб сприяти більш ранньому та цілеспрямованому застосуванню спрощених форм витрат, повноваження ухвалювати акти відповідно до
статті 290 ДФЄС повинні бути делеговані Комісії щодо доповнення Регламенту (ЄС)
№ 1303/2013 додатковими спеціальними правилами стосовно ролі, обов’язків та відповідальності органів, що використовують фінансові інструменти, відповідних критеріїв відбору та продуктів, які можна надавати за допомогою фінансових інструментів, доповнення положень Регламенту (ЄС) № 1303/2013 щодо стандартних шкал питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою, справедливого й такого, що може бути перевірений, методу розрахунку, на основі якого вони можуть бути встановлені, та уточнення детальних процедур фінансування, заснованого на виконанні умов, пов’язаних із прогресом у досягненні цілей програм, а не на витратах та їх застосуванні. Особливо важливо, щоб Комісія проводила відповідні консультації під час виконання нею підготовчої роботи, в тому числі на рівні експертів, і щоб ці консультації проводились відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення. Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти мають систематичний доступ до засідань груп експертів Комісії, що займаються підготовкою делегованих актів.
(209) Для зменшення адміністративного тягаря необхідно збільшити використання фіксованих ставок, що не вимагають запровадження методології державами-членами. Тому потрібно впровадити дві додаткові фіксовані ставки: одну для розрахунку прямих витрат на персонал, а іншу - для розрахунку решти прийнятних витрат на основі витрат на персонал. Крім того, необхідно додатково уточнити методи розрахунку витрат на персонал.
(210) З метою підвищення ефективності та впливу операцій необхідно сприяти здійсненню операцій, що охоплюють всю територію держави-члена, або операцій, що охоплюють різні території програми, та збільшити можливості здійснювати видатки на певні інвестиції за межами Союзу.
(211) Щоб заохотити держави-члени використовувати оцінки незалежними експертами великих проектів, необхідно дозволити декларування Комісії видатків стосовно великого проекту до позитивної оцінки незалежним експертом, як тільки Комісія буде поінформована про надання відповідної інформації незалежному експерту.
(212) Для сприяння використанню спільних планів дій, що зменшать адміністративний тягар для бенефіціарів, необхідно зменшити регуляторні вимоги, пов’язані зі складанням спільного плану дій, зберігаючи належну увагу до горизонтальних принципів, включаючи гендерну рівність та стійкий розвиток, які значно сприяли ефективному впровадженню ЄСІ фондів.
(213) Щоб уникнути непотрібного адміністративного тягаря для бенефіціарів, правила щодо інформації, комунікації та видимості повинні відповідати принципу пропорційності. Отже, важливо уточнити сферу застосування цих правил.
(214) З метою зменшення адміністративного тягаря та забезпечення ефективного використання технічної допомоги в ERDF, ESF та Фонді згуртування, а також у різних категоріях регіонів необхідно збільшити гнучкість розрахунку та моніторингу відповідних лімітів, застосовних до технічної допомоги держав-членів.
(215) Для впорядкування виконавчих структур потрібно уточнити, що можливість для органу управління, органу із засвідчення та контрольного органу бути частиною одного публічного органу також доступна для програм у рамках мети "Європейське територіальне співробітництво".
(216) Обов’язки органів управління щодо перевіряння видатків при використанні спрощених форм витрат повинні бути визначені детальніше.
(217) Щоб забезпечити можливість для бенефіціарів повною мірою скористатися потенціалом спрощення рішень електронного врядування при використанні ЄСІ фондів та Фонду європейської допомоги найбільш знедоленим (FEAD), особливо з метою сприяння повному електронному документообігу, необхідно уточнити, що паперовий слід не потрібен у разі дотримання певних умов.
(218) Для збільшення пропорційності контролю та зменшення адміністративного тягаря, зумовленого дублюванням контролю, особливо для малих бенефіціарів, не порушуючи принцип розсудливого управління фінансами, повинен застосовуватись принцип єдиного аудиту для ERDF, ESF, Фонду згуртування та EMFF, а порогові значення, нижче яких операція не повинна підлягати більш ніж одному аудиту, повинні бути підвищені вдвічі.
(219) Важливо покращити видимість ЄСІ фондів та покращити обізнаність громадськості про їхні результати і досягнення. Інформаційна та комунікаційна діяльність і заходи, спрямовані на покращення видимості для громадськості, залишаються важливими для оприлюднення досягнень ЄСІ фондів і демонстрації того, як інвестуються фінансові ресурси Союзу.
(220) Щоб полегшити доступ для певних цільових груп до ESF, не повинен вимагатися збір даних для деяких показників, зазначених у додатку I до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1304/2013 (- 27).
(221) Для забезпечення однакового режиму для операцій, підтримуваних на підставі цього Регламенту, необхідно встановити дату застосування деяких змін до Регламенту (ЄС)
№ 1303/2013.
(222) Для забезпечення того, щоб увесь період планування для Регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1301/2013, (ЄС)
№ 1303/2013, (ЄС) № 1304/2013 та (ЄС) № 223/2014 (- 28) регулювався єдиними правилами, деякі зміни до зазначених регламентів повинні вступити в силу з 1 січня 2014 року. Завдяки встановленню зворотної дії в часі таких змін враховуються законні очікування.
(223) З метою прискорення впровадження фінансових інструментів, що поєднують підтримку з ЄСІ фондів з фінансовими продуктами ЄІБ з гарантією ЄС EFSI, та створення постійної правової основи для підписання угод про фінансування, що дозволяють використовувати рахунки ескроу для інструментів, заснованих на власному капіталі, необхідно, щоб деякі зміни до цього Регламенту вступили в силу з 1 січня 2018 року. Завдяки встановленню зворотної дії в часі таких змін забезпечується посилене сприяння фінансуванню проектів за допомогою об’єднаної підтримки з ЄСІ фондів та EFSI, а також удається уникнути розриву між датою закінчення строку дії деяких положень Регламенту (ЄС)
№ 1303/2013 і датою, з якої їхній строк дії продовжується на підставі цього Регламенту.
(224) Спрощення та зміни, внесені до галузевих правил, повинні застосовуватися якомога швидше, щоб сприяти пришвидшенню виконання протягом поточного періоду планування, і тому вони повинні застосовуватися з 2 серпня 2018 року.
(225) Після 31 грудня 2017 року Європейський фонд адаптації до глобалізації (EGF) повинен продовжувати тимчасово надавати допомогу молодим людям, що не працюють і не навчаються (НПН), які проживають у регіонах, що непропорційно постраждали внаслідок великих скорочень. Щоб уможливити безперервність допомоги для НПН, поправка до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1309/2013 (- 29), що забезпечує безперервність такої допомоги, повинна набути чинності з 1 січня 2018 року.
(226) Повинна існувати можливість створювати механізми змішаного фінансування відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1316/2013 (- 30) для одного або декількох секторів Механізму "Connecting Europe" (CEF). Такі механізми змішаного фінансування можуть фінансувати операції змішаного фінансування, тобто заходи, що поєднують форми безповоротної підтримки, наприклад підтримку з бюджетів держав-членів, гранти CEF, ЄСІ фонди та фінансові інструменти з бюджету Союзу, включаючи поєднання фінансових інструментів CEF, заснованих на власному капіталі, та боргових фінансових інструментів CEF із фінансуванням від Групи ЄІБ, національних банків розвитку, установ розвитку чи інших фінансових установ, інвесторів та приватної фінансової підтримки. Фінансування від Групи ЄІБ повинне включати фінансування ЄІБ в рамках EFSI, а приватна фінансова підтримка повинна включати як прямі, так і непрямі фінансові внески, а також підтримку, отриману через публічно-приватні партнерства.
(227) Організація та створення механізмів змішаного фінансування повинні ґрунтуватися на оцінюванні ex ante, проведеному відповідно до цього Регламенту, і враховувати досвід, отриманий при реалізації Конкурсу проектних пропозицій щодо змішаного фінансування, згаданого в Імплементаційному рішенні Комісії від 20 січня 2017 року про внесення змін до Імплементаційного рішення Комісії C(2014)1921 про ухвалення Багаторічної робочої програми надання фінансової допомоги на 2014-2020 роки в транспортній галузі в рамках Механізму "Connecting Europe" (CEF). Механізми змішаного фінансування CEF повинні бути встановлені багаторічними та/або річними робочими програмами та ухвалені відповідно до статей 17 та 25 Регламенту (ЄС) № 1316/2013. Комісія повинна забезпечити прозоре та своєчасне звітування перед Європейським Парламентом і Радою про впровадження будь-якого механізму змішаного фінансування CEF.
(228) Метою механізмів змішаного фінансування CEF повинне бути запровадження єдиного впорядкованого процесу подання заявок на всі форми підтримки, включаючи гранти Союзу від CEF та кошти приватного сектору. Такі механізми змішаного фінансування повинні бути спрямовані на оптимізацію процесу подання заявок для промоутерів проектів, забезпечуючи єдність процесу оцінювання з технічної та фінансової точок зору.
(229) Механізми змішаного фінансування CEF повинні збільшити гнучкість при поданні проектів та спростити й упорядкувати процес ідентифікації та фінансування проектів. Вони також повинні підвищити рівень відповідальності та обсяг зобов’язань залучених фінансових установ, тим самим пом’якшуючи ризики, пов’язані з проектами.
(230) Механізми змішаного фінансування CEF повинні призводити до кращої узгодженості, обміну інформацією та співпраці між державами-членами, Комісією, ЄІБ, національними банками розвитку та приватними інвесторами з метою створення та підтримання збалансованого портфеля проектів, що переслідують цілі політики CEF.
(231) Механізми змішаного фінансування CEF повинні бути спрямовані на посилення ефекту мультиплікатора витрат Союзу шляхом залучення додаткових ресурсів від приватних інвесторів, забезпечуючи тим самим максимальну участь приватних інвесторів. Крім того, вони повинні забезпечувати, щоб підтримувані заходи ставали економічно та фінансово доцільними та допомагали уникати нестачі інвестиційного левериджу. Вони повинні сприяти досягненню цілей Союзу щодо відповідності показникам, визначеним на Паризькій кліматичній конференції (COP 21), створенню робочих місць і транскордонній взаємодії. Важливо, щоб при участі і CEF, і EFSI у фінансуванні заходів Рахункова Палата перевіряла, чи фінансове управління було належним відповідно до
статті 287 ДФЄС та статті 24(2) Регламенту (ЄС) № 1316/2013.
(232) У більшості випадків очікується, що гранти в транспортній галузі залишатимуться основним засобом підтримки цілей політики Союзу. Тому застосування механізмів змішаного фінансування CEF не повинне зменшувати доступності таких грантів.
(233) Участі приватних спільних інвесторів у транспортних проектах може сприяти пом’якшення фінансового ризику. Для цього можуть бути доцільні гарантії відшкодування першого збитку, що їх надає ЄІБ в рамках спільних фінансових механізмів, що підтримуються з бюджету, наприклад механізмів змішаного фінансування.
(234) Фінансування з CEF повинне ґрунтуватися на критеріях відбору та присудження, встановлених у багаторічних та річних робочих програмах відповідно до статті 17(5) Регламенту (ЄС) № 1316/2013, незалежно від використовуваної форми фінансування або поєднання форм фінансування.
(235)Досвід, отриманий стосовно механізмів змішаного фінансування, повинен враховуватися при оцінюванні Регламенту (ЄС) № 1316/2013.
(236) Запровадження механізмів змішаного фінансування CEF цим Регламентом не повинне розумітися як таке, що визначає наперед результат переговорів щодо багаторічних фінансових рамок на період після 2020 року.
(237) З урахуванням дуже високого рівня виконання CEF у транспортній галузі та задля підтримки виконання проектів з найбільшою доданою вартістю для Транс’європейської транспортної мережі стосовно коридорів основної мережі, транскордонних проектів, проектів щодо іншого розділу основної мережі та проектів, що відповідають горизонтальним пріоритетам, зазначеним у додатку I до Регламенту (ЄС) № 1316/2013, необхідно передбачити як виняток додаткову гнучкість при використанні багаторічної робочої програми, що дає можливість підвищити розмір фінансового пакета до 95 % фінансових бюджетних ресурсів, зазначених у Регламенті (ЄС) № 1316/2013. Однак важливо, щоб протягом решти періоду реалізації CEF продовжували виділятися кошти на пріоритети, що їх стосуються річні робочі програми.
(238) Оскільки характер телекомунікаційної галузі CEF має особливості порівняно з транспортною та енергетичною галузями CEF, а саме в ній менший середній розмір грантів та відмінний тип витрат і тип проектів, необхідно уникати непотрібного навантаження на бенефіціарів та держав-членів, що беруть участь у пов’язаних заходах, шляхом встановлення менш обтяжливого зобов’язання щодо сертифікації, не послаблюючи при цьому принципу розсудливого управління фінансами.
(239) Відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 283/2014 (- 31), наразі можливо лише використовувати гранти та закупівлі для підтримки заходів у сфері інфраструктур цифрових послуг. Щоб забезпечити найбільш ефективне функціонування інфраструктур цифрових послуг, інші фінансові інструменти, що в цей час використовуються в рамках CEF, включаючи інноваційні фінансові інструменти, також повинні бути доступними для підтримки таких заходів.
(240) Щоб уникнути непотрібного адміністративного тягаря для органів управління, що може перешкоджати ефективному використанню FEAD, доцільно спростити процедуру внесення змін до несуттєвих елементів операційних програм.
(241) З метою подальшого спрощення використання FEAD доцільно встановити додаткові положення щодо прийнятності видатків, зокрема щодо використання стандартних шкал питомих витрат, єдиних сум та фіксованих ставок.
(242) Щоб уникнути несправедливого ставлення до організацій-партнерів, правопорушення, що можуть бути приписані лише органу, відповідальному за придбання допомоги, не повинні впливати на прийнятність видатків організацій-партнерів.
(243) Для спрощення використання ЄСІ фондів і FEAD та уникнення правової невизначеності необхідно уточнити деякі обов’язки держав-членів щодо управління та контролю.
(244) Враховуючи необхідність послідовного застосування відповідних фінансових правил протягом фінансового року, доцільно, в принципі, щоб частина перша цього Регламенту (Фінансовий регламент) почала діяти на початку фінансового року. Однак для забезпечення того, щоб передбачене цим Регламентом важливе спрощення як стосовно Фінансового регламенту, так і змін до галузевих правил приносило користь одержувачам коштів Союзу якомога раніше, доцільно передбачити, у виняткових випадках, застосування цього Регламенту з моменту набуття ним чинності. Водночас, щоб надати додатковий час для пристосування до нових правил, установи Союзу повинні продовжувати застосовувати Регламент (ЄС, Євратом) № 966/2012 до кінця 2018 фінансового року в частині виконання відповідних адміністративних асигнувань.
(245) Деякі зміни стосовно фінансових інструментів, бюджетних гарантій та фінансової допомоги повинні застосовуватися лише з дати застосування багаторічних фінансових рамок на період після 2020 року, щоб забезпечити достатній час для адаптації відповідних правових баз та програм до нових правил.
(246) Інформація про середньорічне значення штатних одиниць в еквіваленті повної зайнятості та про розрахункову суму цільових доходів, перенесену з попередніх років, повинна надаватися вперше разом із проектом бюджету, що буде поданий у 2021 році, щоб надати Комісії достатній час для адаптації до нового зобов’язання,
УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:
ЧАСТИНА ПЕРША
ФІНАНСОВИЙ РЕГЛАМЕНТ
РОЗДІЛ I
ПРЕДМЕТ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ І ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
Стаття 1. Предмет
Цей Регламент встановлює правила формування та виконання загального бюджету Європейського Союзу та Європейського співтовариства з атомної енергії (далі - "бюджет"), а також правила представлення та перевірки їхньої бухгалтерської звітності.
Стаття 2. Терміни та означення
Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:
(1) "заявник" означає фізичну особу або суб’єкта зі статусом юридичної особи або без нього, що подав заявку в рамках процедури присудження гранту або заявку на участь у конкурсі на призи;
(2) "заявка" означає тендерну пропозицію, заявку на участь, заявку на грант або заявку на участь у конкурсі на призи;
(3) "процедура присудження" означає процедуру закупівель, процедуру присудження гранту, конкурс на призи або процедуру відбору експертів або осіб чи суб’єктів, що виконують бюджет відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1);
(4) "базовий акт" означає правовий акт, який не є рекомендацією або висновком та який становить правову основу для вжиття заходу та здійснення відповідних видатків, що включені до бюджету, або виконання бюджетної гарантії чи надання фінансової допомоги, що підкріплені бюджетом, і що може мати будь-яку з таких форм:
(b) при виконанні розділу V Договору про Європейський Союз (
ДЄС) - одну з форм, зазначених у статтях 28(1) та 31(2), статті 33 і статтях 42(4) та 43(2) ДЄС;
(5) "бенефіціар" означає фізичну особу або суб’єкта зі статусом юридичної особи або без нього, з яким підписано угоду про надання гранту;
(6) "механізм або платформа змішаного фінансування" означає рамки співпраці, встановлені щодо відносин між Комісією та установами фінансування розвитку або іншими публічними фінансовими установами з метою поєднання безповоротних форм підтримки та/або фінансових інструментів та/або бюджетних гарантій з бюджету та поворотних форм підтримки від установ фінансування розвитку та інших публічних фінансових установ, а також від фінансових установ приватного сектора та інвесторів приватного сектора;
(7) "виконання бюджету" означає здійснення заходів, пов’язаних із управлінням бюджетними асигнуваннями, їх моніторингом, контролем та аудитом відповідно до методів, передбачених у статті 62;
(8) "бюджетне зобов’язання" означає операцію, шляхом якої відповідальний розпорядник резервує необхідні для покриття наступних платежів бюджетні асигнування на виконання юридичних зобов’язань;
(9) "бюджетна гарантія" означає юридичне зобов’язання Союзу підтримувати програму заходів шляхом включення до бюджету фінансового зобов’язання, яке може підлягати виконанню в разі настання певної події під час реалізації програми та яке залишається чинним протягом строку дії зобов’язань, прийнятих у рамках підтримуваної програми;
(10) "договір щодо нерухомого майна" означає договір стосовно купівлі, обміну, довгострокової оренди, узуфрукту, лізингу, оренди або купівлі на виплат, із правом придбання або без нього, землі, будівель чи іншого нерухомого майна. Предметом такого договору є як наявні будівлі, так і незавершені будівлі, за умови що конкурсант отримав дійсний дозвіл на їх будівництво. Його предметом не є спроектовані відповідно до специфікацій публічного замовника будівлі, що є предметом договорів про виконання робіт;
(11) "конкурсант" означає економічного оператора, що звернувся із запитом щодо запрошення на участь або був запрошений узяти участь у закритій процедурі, конкурсній процедурі з переговорами, конкурсному діалозі, інноваційному партнерстві, конкурсі проектів або переговорній процедурі;
(12) "центральний закупівельний орган" означає публічного замовника, що здійснює централізовані закупівлі та, у відповідних випадках, надає допоміжні закупівельні послуги;
(13) "перевірка" означає перевіряння окремого аспекту дохідної або видаткової операції;
(14) "концесійний договір" означає оплатний договір, укладений у письмовій формі між одним чи більше економічними операторами та одним чи більше публічними замовниками в розумінні статей 174 та 178, щоб доручити виконання робіт або надання послуг та управління послугами економічному оператору (далі - "концесія"), та при цьому:
(a) винагорода полягає або виключно в праві користування об’єктами будівництва чи послугами, або в такому праві разом із оплатою;
(b) присудження концесійного договору передбачає передачу концесіонеру операційного ризику при користуванні такими об’єктами будівництва чи послугами, що включає ризик попиту або ризик пропозиції чи обидва ці ризики. Вважається, що концесіонер приймає на себе операційний ризик, якщо за звичайних операційних умов не існує гарантії повернення інвестицій або витрат, здійснених при виконанні відповідних робіт чи наданні відповідних послуг;
(15) "умовне зобов’язання" означає потенційне фінансове зобов’язання, що може виникнути залежно від результатів майбутньої події;
(16) "договір" означає публічний договір або концесійний договір;
(17) "підрядник" означає економічного оператора, з яким підписано публічний договір;
(18) "угода про внесок" означає угоду, укладену з особами або суб’єктами, що використовують кошти Союзу відповідно до пунктів (c)(ii)-(viii) першого підпараграфа статті 62(1);
(19) "контроль" означає будь-який захід, ужитий для забезпечення обґрунтованої впевненості щодо дієвості, ефективності та ощадності операцій, достовірності звітності, захисту активів та інформації, запобігання шахрайству та правопорушенням та їх виявлення та виправлення і наступного контролю за ними, а також належного управління ризиками, що стосуються законності та правомірності основних транзакцій, з урахуванням багаторічного характеру програм і характеру відповідних платежів. Контроль може включати різні перевірки, а також реалізацію будь-яких політик та процедур для досягнення цілей, зазначених у першому реченні;
(20) "контрагент" означає сторону, якій надано бюджетну гарантію;
(21) "кризова ситуація" означає:
(a) ситуацію безпосередньої або невідворотної небезпеки, що загрожує перерости в збройний конфлікт або дестабілізувати країну або її сусідні території;
(b) ситуацію, спричинену стихійними лихами, техногенною кризою, наприклад війною та іншими конфліктами або надзвичайними обставинами, що мають порівнянні наслідки, пов’язані, між іншим, зі зміною клімату, погіршенням довкілля, обмеженням доступу до енергоресурсів та природних ресурсів або крайньою бідністю;
(22) "анулювання" означає операцію, якою відповідальний розпорядник повністю або частково скасовує резервування асигнувань, попередньо здійснене шляхом бюджетного зобов’язання;
(23) "динамічна система закупівель" означає повністю електронний процес здійснення поширених закупівель товарів, робіт і послуг, що загалом доступні на ринку;
(24) "економічний оператор" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, включаючи публічну установу, або групу таких осіб, що пропонує постачати продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги або надавати нерухоме майно;
(25) "інвестиція в капітал" означає надання компанії капіталу, що інвестується прямо або опосередковано в обмін на повне або часткове володіння цією компанією, при цьому частковий інвестор може взяти на себе певний управлінський контроль над компанією та брати участь у розподілі прибутків компанії;
(26) "європейський офіс" означає адміністративну структуру, створену Комісією або Комісією спільно з однією або більше іншими установами Союзу для виконання спеціальних міжгалузевих завдань;
(27) "остаточне адміністративне рішення" означає рішення адміністративного органу, що має остаточну та зобов’язальну силу відповідно до застосовного права;
(28) "фінансовий актив" означає будь-який актив у формі коштів, інструмента капіталу суб’єкта, що перебуває у публічній або приватній власності, або передбаченого договором права на отримання коштів або іншого фінансового активу від такого суб’єкта;
(29) "фінансовий інструмент" означає спосіб надання Союзом фінансової підтримки, що здійснюється за рахунок бюджету, для досягнення однієї або більше спеціальних цілей політики Союзу, може мати форму інвестицій в капітал або інвестицій у квазівласний капітал, позик чи гарантій або інших інструментів розподілу ризику та що, у відповідних випадках, може поєднуватися з іншими формами фінансової підтримки або з коштами під спільним управлінням чи коштами Європейського фонду розвитку (EDF);
(30) "фінансове зобов’язання" означає договірне зобов’язання передати кошти або інший фінансовий актив іншому суб’єкту;
(31) "рамкова угода" означає публічний договір, укладений між одним або більше економічними операторами та одним або більше публічними замовниками, метою якого є визначення умов, що регулюють окремі договори, що будуть присуджені згідно з ним, протягом певного строку, зокрема щодо передбачених ціни та, у відповідних випадках, кількості;
(32) "загальне резервування" означає загальний обсяг ресурсів, що вважається необхідним протягом усього строку дії бюджетної гарантії в результаті застосування норми резервування, зазначеної в статті 211(1), до суми бюджетної гарантії, дозволеної базовим актом, згаданим у пункті (b) статті 210(1);
(33) "грант" означає фінансовий внесок, що надається безвідплатно. Якщо такий внесок надається у рамках прямого управління, він регулюється розділом VIII;
(34) "гарантія" означає письмове зобов’язання взяти на себе відповідальність повністю або частково за борг або зобов’язання третьої сторони або за успішне виконання цією третьою стороною її зобов’язань у разі настання події, що є підставою для застосування такої гарантії, наприклад прострочення платежу за позикою;
(35) "гарантія на вимогу" означає гарантію, яку гарант повинен виконати на вимогу контрагента, незважаючи на будь-які недоліки щодо можливості примусового виконання основного зобов’язання;
(36) "внесок у натуральній формі" означає нефінансові ресурси, що безоплатно надаються третіми особами бенефіціару;
(37) "юридичне зобов’язання" означає акт, згідно з яким відповідальний розпорядник приймає або встановлює зобов’язання, що призводить до наступного платежу або платежів та визнання видатків із бюджету, та що включає окремі угоди та договори, укладені відповідно до рамкових угод про фінансове партнерство та рамкових угод;
(38) "ефект левериджу" означає суму відшкодовуваного фінансування, що надається прийнятним кінцевим одержувачам, поділену на суму внеску Союзу;
(39) "ризик ліквідності" означає ризик того, що фінансовий актив, що перебуває в спільному резервному фонді, можливо не буде проданий протягом певного строку без значних збитків;
(40) "позика" означає угоду, що зобов’язує позикодавця надати позичальнику узгоджену грошову суму на погоджений строк і зобов’язує позичальника повернути цю суму протягом погодженого строку;
(41) "грант низької вартості" означає грант у розмірі, що не перевищує або дорівнює 60000 євро;
(42) "організація держави-члена" означає суб’єкта, створеного в державі-члені як орган публічного права або як орган приватного права, якому доручене виконання завдань у публічній сфері та надані належні фінансові гарантії цією державою-членом;
(43) "метод виконання" означає будь-який із методів виконання бюджету, зазначених у статті 62, а саме пряме управління, непряме управління та спільне управління;
(44) "фінансований декількома донорами захід" означає будь-який захід, коли кошти Союзу поєднуються з коштами принаймні одного іншого донора;
(45) "ефект мультиплікатора" означає інвестицію прийнятних кінцевих одержувачів, поділену на суму внеску Союзу;
(46) "здобуток" означає одержані внаслідок заходу продукти відповідно до галузевих правил;
(47) "учасник" означає конкурсанта або учасника тендеру в процедурі закупівель, заявника в процедурі присудження гранту, експерта в процедурі відбору експертів, заявника в конкурсі на призи або особу чи суб’єкта, що бере участь у процедурі використання коштів Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1);
(48) "приз" означає фінансовий внесок, що надається як винагорода за результатами конкурсу. Якщо такий внесок надається у рамках прямого управління, він регулюється розділом IX;
(49) "закупівлі" означає придбання за договором робіт, товарів або послуг та придбання або оренду земельних ділянок, будівель чи іншого нерухомого майна одним або більше публічними замовниками в економічних операторів, обраних такими публічними замовниками;
(50) "закупівельна документація" означає будь-який документ, який видає або на який покликається публічний замовник для опису або визначення елементів процедури закупівель, у тому числі:
(a) заходи з оприлюднення, зазначені в статті 163;
(b) запрошення до участі в тендері;
(c) тендерні специфікації, включаючи технічні специфікації та відповідні критерії, або описові документи у разі конкурсного діалогу;
(d) проект договору;
(51) "публічний договір" означає оплатний договір, укладений у письмовій формі між одним чи більше економічними операторами та одним чи більше публічними замовниками в розумінні статей 174 та 178, про постачання рухомого або нерухомого майна, виконання робіт або надання послуг за ціну, що сплачується повністю або частково з бюджету, який включає:
(a) договори щодо нерухомого майна;
(b) договори про постачання;
(c) договори про виконання робіт;
(d) договори про надання послуг;
(52) "інвестиція в квазівласний капітал" означає вид фінансування, що перебуває на рівні між власним капіталом та боргом, має вищий ризик, ніж першочерговий борг, і нижчий ризик, ніж основний капітал, і що може бути структурований як борг, як правило незабезпечений та субординований, а в деяких випадках такий, що може бути конвертований у власний капітал або в привілейований власний капітал;
(53) "одержувач" означає бенефіціара, підрядника, зовнішнього експерта, що отримує винагороду, або особу чи суб’єкта, що отримує призи чи кошти в рамках фінансового інструмента або використовує кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1);
(54) "договір репо" означає продаж цінних паперів за кошти з їх подальшим зворотним викупом у визначену дату або на вимогу;
(55) "асигнування на дослідження і технологічний розвиток" означає асигнування, передбачене в одному з розділів бюджету, що стосуються сфер політики, пов’язаних із "непрямими дослідженнями" або "прямими дослідженнями", чи в главі, що стосується науково-дослідної діяльності, в іншому розділі;
(56) "результат" означає наслідки здійснення заходу, що визначаються відповідно до галузевих правил;
(57) "інструмент розподілу ризику" означає фінансовий інструмент, що дає змогу розподіляти визначений ризик між двома чи більше суб’єктами, а у відповідних випадках - в обмін на узгоджену винагороду;
(58) "договір про надання послуг" означає договір, предметом якого є всі інтелектуальні та неінтелектуальні послуги, крім послуг, що регулюються договорами про постачання, договорами про виконання робіт та договорами щодо нерухомого майна;
(59) "розсудливе управління фінансами" означає виконання бюджету згідно з принципами ощадності, дієвості та ефективності;
(60) "Положення про персонал" означає Положення про персонал Європейського Союзу та Умови працевлаштування інших службовців Європейського Союзу, викладені в Регламенті (ЄЕС, Євратом, ЄСВС) № 259/68;
(61) "субпідрядник" означає економічного оператора, якого пропонує конкурсант, учасник тендеру або підрядник для виконання частини договору або бенефіціар для виконання частини завдань, що спільно фінансуються за рахунок гранту;
(62) "членський внесок" означає суми, сплачувані органам, членом яких є Союз, відповідно до бюджетних рішень та умов оплати, встановлених відповідним органом;
(63) "договір про постачання" означає договір на купівлю, лізинг, оренду або купівлю на виплат, із правом придбання або без нього, продуктів, та який може включати як допоміжні роботи з вибору ділянки та інсталяційні роботи;
(64) "технічна допомога" означає, без обмеження галузевих правил, підтримку та діяльність із розбудови потенціалу, необхідні для реалізації програми чи заходу, зокрема підготовчу, управлінську, моніторингову, оцінювальну, аудиторську та контрольну діяльність;
(65) "учасник тендеру" означає економічного оператора, що подав тендерну пропозицію;
(66) "Союз" означає Європейський Союз, Європейське співтовариство з атомної енергії чи обидві ці організації, відповідно до контексту;
(67) "установа Союзу" означає Європейський Парламент, Європейську Раду, Раду ЄС, Комісію, Суд Європейського Союзу, Рахункову Палату, Європейський економічно-соціальний комітет, Комітет регіонів, Європейського Омбудсмана, Європейського інспектора із захисту даних або Європейську службу зовнішніх справ (EEAS); Європейський Центральний Банк не вважається установою Союзу;
(68) "постачальник" означає економічного оператора, внесеного до списку постачальників, що будуть запрошені для подання заявок на участь у тендерах або подання тендерних пропозицій;
(69) "волонтер" означає особу, що за відсутності зобов’язання працювати працює в організації без оплати праці;
(70) "об’єкт будівництва" означає результат будівельних або інженерно-монтажних робіт у цілому, що сам собою є достатнім для виконання економічної або технічної функції;
(71) "договір про виконання робіт" означає договір, предметом якого є будь-що з такого:
(a) виконання або як виконання, так і проектування об’єкта будівництва;
(b) виконання або як виконання, так і проектування об’єкта будівництва, пов’язаного з одним із видів діяльності, зазначених у додатку II до Директиви 2014/24/ЄС; або
(c) реалізація будь-якими засобами об’єкта будівництва, що відповідає вимогам, визначеним публічним замовником, що має вирішальний вплив на тип або проект об’єкта будівництва.
Стаття 3. Відповідність вторинного законодавства цьому Регламенту
1. Положення щодо виконання доходів і видатків бюджету, та що містяться в базовому акті, повинні відповідати бюджетним принципам, викладеним у розділі II.
2. Без обмеження параграфа 1, будь-яка пропозиція або зміна до пропозиції, що подана до законодавчого органу та містить відступи від положень цього Регламенту, відмінних від положень розділу II, або відступи від делегованих актів, ухвалених відповідно до цього Регламенту, повинна прямо вказувати на такі відступи, а також зазначати, чим конкретно вони зумовлені, в преамбулі та у пояснювальному меморандумі до таких пропозицій або змін.
Стаття 4. Періоди, терміни та строки
Якщо цим Регламентом не передбачено інше, до встановлених цим Регламентом термінів і строків застосовується Регламент Ради (ЄЕС, Євратом) № 1182/71 (- 32).
Стаття 5. Захист персональних даних
Цей Регламент не обмежує регламенти (ЄС) № 45/2001 та (ЄС)
№ 2016/679.
РОЗДІЛ ІІ
БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНІ ПРИНЦИПИ
Стаття 6. Дотримання бюджетних принципів
Бюджет формується та виконується відповідно до принципів єдності, достовірності бюджету, щорічності, збалансованості, розрахункової одиниці, універсальності, деталізації, розсудливого управління фінансами та прозорості, як це визначено в цьому Регламенті.
ГЛАВА 1
Принципи єдності та достовірності бюджету
Стаття 7. Сфера застосування бюджету
1. На кожен фінансовий рік бюджет передбачає і затверджує всі доходи та видатки, що вважаються необхідними для Союзу. Він повинен включати:
(a) доходи та видатки Союзу, в тому числі адміністративні видатки, що виникають внаслідок виконання положень
ДЄС стосовно спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП), та операційні видатки, обумовлені виконанням зазначених положень, якщо вони здійснюються за рахунок бюджету;
(b) доходи та видатки Європейського співтовариства з атомної енергії.
2. Бюджет повинен містити диференційовані асигнування, що складаються з асигнувань на зобов’язання та асигнувань на платежі, а також недиференційовані асигнування.
Затверджені асигнування на фінансовий рік складаються з:
(a) асигнувань, передбачених у бюджеті, в тому числі шляхом унесення змін до бюджету;
(b) асигнувань, перенесених із попередніх фінансових років;
(c) асигнувань, наданих знову відповідно до статті 15;
(d) асигнувань, що виникають із платежів за попереднім фінансуванням, повернених відповідно до пункту (b) статті 12(4);
(e) асигнувань, наданих після отримання доходів, розподілених протягом фінансового року або перенесених із попередніх фінансових років.
3. Асигнування на зобов’язання покривають повну суму юридичних зобов’язань, прийнятих протягом фінансового року, відповідно до статті 114(2).
4. Асигнування на платежі покривають платежі, здійснювані на виконання юридичних зобов’язань, прийнятих у фінансовому році або попередньому фінансовому році.
5. Параграфи 2 та 3 цієї статті не перешкоджають виділенню асигнувань на загальному рівні або прийняттю бюджетних зобов’язань у формі щорічних платежів, як це відповідно передбачено в пункті (b) першого підпараграфа статті 112(1) та в статті 112(2).
Стаття 8. Спеціальні правила щодо принципів єдності та достовірності бюджету
1. Усі доходи та видатки повинні бути віднесені до одного з бюджетних рядків.
2. Без обмеження затверджених видатків, що виникають унаслідок умовних зобов’язань відповідно до статті 210(2), будь-які видатки не можуть бути визначені або затверджені в розмірі понад затверджені асигнування.
3. Асигнування вноситься до бюджету тільки у разі, якщо воно призначене для позиції видатків, що вважається необхідною.
4. Відсотки, що нараховуються на платежі за попереднім фінансуванням із бюджету, не підлягають сплаті Союзу, якщо тільки інше не передбачено у відповідних угодах про внесок або угодах про фінансування.
ГЛАВА 2
Принцип щорічності
Стаття 9. Визначення
Унесені до бюджету асигнування затверджуються на фінансовий рік, що триває з 1 січня по 31 грудня.
Стаття 10. Бюджетний облік доходів та асигнувань
1. Доходи за фінансовий рік відображаються в обліку за відповідний рік на основі зібраних протягом нього сум. Однак власні ресурси на січень наступного фінансового року можуть бути виділені заздалегідь відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 609/2014.
2. Облікові дані з податку на додану вартість (ПДВ) та із заснованих на валовому національному доході власних ресурсів можуть бути скориговані відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 609/2014.
3. Зобов’язання відображаються в обліку за фінансовий рік на основі юридичних зобов’язань, прийнятих у період до 31 грудня цього року. Утім, загальні бюджетні зобов’язання, зазначені в статті 112(4), відображаються в обліку за фінансовий рік на основі бюджетних зобов’язань, прийнятих у період до 31 грудня цього року.
4. Платежі відображаються в обліку за фінансовий рік на основі платежів, здійснених бухгалтером у період до 31 грудня цього року.
5. Як відступ від параграфів 3 та 4:
(a) видатки Європейського сільськогосподарського гарантійного фонду (EAGF) відображаються в обліку за фінансовий рік на основі виплат, здійснених Комісією державам-членам до 31 грудня відповідного року, за умови що платіжне доручення отримане бухгалтером до 31 січня наступного фінансового року;
(b) видатки, здійснені в рамках спільного управління, за винятком EAGF, відображаються в обліку за фінансовий рік на основі відшкодувань, здійснених Комісією державам-членам до 31 грудня відповідного року, включаючи видатки, нараховані до 31 січня наступного фінансового року відповідно до статей 30 та 31.
Стаття 11. Виділення асигнувань
1. Асигнування, внесені до бюджету, можуть виділятися з 1 січня після остаточного ухвалення бюджету.
2. Починаючи з 15 жовтня фінансового року, заздалегідь можуть виділятися такі видатки під асигнування, передбачені на наступний фінансовий рік:
(a) поточні адміністративні видатки, за умови що такі видатки затверджені в останньому належним чином ухваленому бюджеті, і тільки в межах однієї чверті загальної суми відповідних асигнувань, затверджених Європейським Парламентом і Радою на поточний фінансовий рік;
(b) поточні управлінські видатки на EAGF, за умови що такі видатки передбачені в наявному базовому акті, і тільки в межах трьох чвертей загальної суми відповідних асигнувань, затверджених Європейським Парламентом і Радою на поточний фінансовий рік.
Стаття 12. Скасування та перенесення асигнувань
1. Асигнування, що не були використані до кінця фінансового року, на який вони були внесені до бюджету, скасовуються, якщо тільки вони не переносяться відповідно до параграфів 2-8.
2. За рішенням, ухваленим відповідно до параграфа 3, можуть бути перенесені такі асигнування, але тільки на наступний фінансовий рік:
(a) асигнування на зобов’язання та недиференційовані асигнування, щодо яких більшість підготовчих етапів процедури виділення коштів були завершені до 31 грудня фінансового року. Такі асигнування можуть бути виділені до 31 березня наступного фінансового року, за винятком недиференційованих асигнувань, пов’язаних із проектами будівництва, що можуть бути виділені до 31 грудня наступного фінансового року;
(b) асигнування, що необхідні, коли законодавчий орган ухвалив базовий акт в останньому кварталі фінансового року, а Комісія не могла виділити передбачені для цієї мети асигнування до 31 грудня цього року. Такі асигнування можуть бути виділені до 31 грудня наступного фінансового року;
(c) асигнування на платежі, що необхідні для покриття наявних зобов’язань або зобов’язань, пов’язаних із перенесеними асигнуваннями на зобов’язання, якщо асигнувань на платежі, передбачених у відповідних бюджетних рядках на наступний фінансовий рік, недостатньо;
(d) нерозподілені асигнування, що стосуються заходів, зазначених у статті 4(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 (- 33).
Що стосується пункту (c) першого підпараграфа, відповідна установа Союзу спочатку використовує асигнування, затверджені на поточний фінансовий рік, і не використовує перенесені асигнування, поки перші не будуть вичерпані.
Обсяги перенесених нерозподілених асигнувань, зазначених у пункті (d) першого підпараграфа цього параграфа, не повинні перевищувати, в межах проголосованих Європейським Парламентом і Радою 2% початкових асигнувань, суму коригування прямих платежів, застосованого відповідно до статті 26 Регламенту (ЄС) № 1306/2013 протягом попереднього фінансового року. Перенесені асигнування повертаються до бюджетних рядків, що стосуються заходів, зазначених у пункті (b) статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013.
3. Відповідна установа Союзу ухвалює своє рішення про перенесення відповідно до параграфа 2-15 лютого наступного фінансового року. Вона інформує Європейський Парламент і Раду до 15 березня цього року про ухвалене нею рішення про перенесення. У ньому також зазначається щодо кожного бюджетного рядка, як передбачені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 2 критерії застосовувались до кожного перенесення.
4. Автоматично переносяться такі асигнування:
(a) асигнування на зобов’язання для Резерву екстреної допомоги і для Фонду солідарності Європейського Союзу. Такі асигнування можуть бути перенесені тільки на наступний фінансовий рік і виділені до 31 грудня цього року;
(b) асигнування, що відповідають внутрішнім цільовим доходам. Такі асигнування можуть бути перенесені тільки на наступний фінансовий рік і виділені до 31 грудня цього року, за винятком внутрішніх цільових доходів від здачі в оренду та продажу будівель та землі, що можуть бути перенесені до повного їх використання. Асигнування на зобов’язання, зазначені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС)
№ 1303/2013 та в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 514/2014 (- 34), що доступні на 31 грудня і виникають унаслідок повернень платежів за попереднім фінансуванням, можуть бути перенесені до закриття програми і використані за потреби, за умови що інші асигнування на зобов’язання більше не доступні;
(c) асигнування, що відповідають зовнішнім цільовим доходам. Такі асигнування повинні бути повністю використані до виконання всіх операцій, що стосуються програми або заходу, на який вони призначені, або вони можуть бути перенесені та використані для наступної програми або заходу. Це не поширюється на доходи, зазначені в пункті (iii) статті 21(2)(g), стосовно яких асигнування, не виділені протягом п’яти років, підлягають скасуванню;
(d) асигнування на платежі, пов’язані з EAGF, що виникають унаслідок зупинення відповідно до статті 41 Регламенту (ЄС) № 1306/2013.
5. Застосовний до зовнішніх цільових доходів режим відповідно до пункту (c) параграфа 4 цієї статті, що одержані в результаті участі держав Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA) у певних програмах Союзу відповідно до пункту (e) статті 21(2), повинен відповідати Протоколу № 32, що додається до Угоди про Європейський економічний простір (Угода про ЄЕП).
6. На додаток до інформації, передбаченої в параграфі 3, відповідна установа Союзу подає до Європейського Парламенту і Ради інформацію про асигнування, що були автоматично перенесені, із зазначенням відповідних сум та положень цієї статті, згідно з якими асигнування були перенесені.
7. Недиференційовані асигнування, за якими на кінець фінансового року прийняті юридичні зобов’язання, підлягають виплаті до кінця наступного фінансового року.
8. Без обмеження параграфа 4, асигнування, віднесені до резерву, та асигнування на видатки на персонал не переносяться. Для цілей цієї статті видатки на персонал включають винагороду та надбавки для членів та персоналу установ Союзу, на яких поширюється Положення про персонал.
Стаття 13. Детальні положення про скасування та перенесення асигнувань
1. Асигнування на зобов’язання та недиференційовані асигнування, зазначені в пункті (a) першого підпараграфа статті 12(2), можуть бути перенесені, лише якщо зобов’язання не могли бути прийняті до 31 грудня фінансового року не з вини розпорядника та якщо підготовчі етапи достатньо завершені для того, щоб можна було обґрунтовано очікувати, що зобов’язання буде прийнято до 31 березня наступного фінансового року або, стосовно проектів будівництва, до 31 грудня наступного фінансового року.
2. Зазначені в пункті (a) першого підпараграфа статті 12(2) підготовчі етапи, що повинні бути завершені до 31 грудня фінансового року, щоб уможливити перенесення на наступний фінансовий рік, зокрема, є такими:
(a) стосовно індивідуальних бюджетних зобов’язань у розумінні пункту (a) першого підпараграфа статті 112(1), завершення відбору потенційних підрядників, бенефіціарів, призерів або делегатів;
(b) стосовно загальних бюджетних зобов’язань у розумінні пункту (b) першого підпараграфа статті 112(1), ухвалення рішення про фінансування або завершення консультацій з відповідними підрозділами в межах кожної установи Союзу щодо ухвалення рішення про фінансування.
3. Асигнування, перенесені відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 12(2), що не були виділені до 31 березня наступного фінансового року або до 31 грудня наступного фінансового року на суми, що стосуються проектів будівництва, автоматично скасовуються.
Комісія інформує Європейський Парламент і Раду про асигнування, скасовані відповідно до першого підпараграфа, протягом одного місяця після скасування.
Стаття 14. Анулювання
1. Якщо бюджетні зобов’язання анульовано в будь-якому фінансовому році, що настає після року, в якому вони були прийняті, в результаті повного або часткового невиконання заходів, на які вони були призначені, то асигнування, що відповідають таким анулюванням, скасовуються, якщо інше не передбачене в Регламентах (ЄС)
№ 1303/2013 та (ЄС) № 514/2014, та без обмеження статті 15 цього Регламенту.
2. Асигнування на зобов’язання, зазначені в Регламентах (ЄС)
№ 1303/2013 та (ЄС) № 514/2014, анулюються автоматично відповідно до вказаних Регламентів.
3. Ця стаття не застосовується до зовнішніх цільових доходів, зазначених у статті 21(2).
Стаття 15. Повторне виділення асигнувань, що відповідають анулюванням
1. Асигнування, що відповідають анулюванням, згаданим у Регламентах (ЄС)
№ 1303/2013, (ЄС) № 223/2014 та (ЄС) № 514/2014, можуть бути знову виділені в разі явної помилки, допущеної виключно з вини Комісії.
Із цією метою Комісія вивчає анулювання, здійснені протягом попереднього фінансового року, та вирішує до 15 лютого поточного фінансового року з урахуванням вимог, чи необхідно повторно виділити відповідні асигнування.
2. На додаток до випадку, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, асигнування, що відповідають анулюванням, виділяються повторно в таких випадках:
(a) анулювання стосовно програми згідно з процедурами формування резерву результативності, передбаченого в
статті 20 Регламенту (ЄС) № 1303/2013;
(b) анулювання стосовно програми, присвяченої спеціальному фінансовому інструменту на користь малих та середніх підприємств (МСП), після припинення участі держави-члена в фінансовому інструменті відповідно до сьомого підпараграфа статті 39(2) Регламенту (ЄС)
№ 1303/2013.
3. Асигнування на зобов’язання, що відповідають сумі анулювань, здійснених у результаті повного або часткового невиконання відповідних науково-дослідних проектів, також можуть бути знову виділені на користь науково-дослідної програми, що до неї належать проекти, або її правонаступника в контексті бюджетної процедури.
Стаття 16. Правила, застосовні в разі несвоєчасного ухвалення бюджету
1. Якщо бюджет не було остаточно ухвалено на початку фінансового року, застосовується процедура, передбачена в першому параграфі
статті 315 ДФЄС (режим тимчасової однієї дванадцятої). Зобов’язання можуть прийматися та платежі здійснюватися в межах, установлених параграфом 2 цієї статті.
2. Зобов’язання можуть бути прийняті за кожною главою в розмірі до однієї чверті загальної суми асигнувань, затверджених відповідною главою бюджету за попередній фінансовий рік, плюс одна дванадцята за кожен місяць, що минув.
Ліміт асигнувань, передбачений проектом бюджету, не повинен бути перевищений.
Платежі можуть здійснюватися щомісячно за кожною главою в розмірі до однієї дванадцятої суми асигнувань, затверджених відповідною главою бюджету за попередній фінансовий рік. Однак така сума не повинна перевищувати одну дванадцяту суми асигнувань, передбачених у тій самій главі проекту бюджету.
3. Асигнування, затверджені відповідною главою бюджету за попередній фінансовий рік, як зазначено в параграфах 1 та 2, повинні розумітися як такі, що стосуються асигнувань, проголосованих у бюджеті, в тому числі шляхом унесення змін до бюджету, та після коригування на перерозподіли, здійснені протягом цього фінансового року.
4. Якщо цього вимагає безперервність заходів Союзу та управління, Рада може за пропозицією Комісії затверджувати кваліфікованою більшістю видатки в розмірі понад тимчасову одну дванадцяту, але не більше тимчасових чотирьох дванадцятих, за винятком належним чином обґрунтованих випадків, як стосовно зобов’язань, так і стосовно платежів, що перевищують зобов’язання та платежі, що надаються автоматично відповідно до параграфів 1 та 2. Рада негайно передає своє рішення про затвердження Європейському Парламенту.
Рішення, зазначене в першому підпараграфі, набуває чинності через 30 днів після його прийняття, якщо Європейський Парламент не вживе жодного з таких заходів:
(a) ухвалить рішення більшістю своїх членів зменшити видатки до закінчення 30 днів, і в цьому випадку Комісія подає нову пропозицію;
(b) повідомить Раду і Комісію про те, що він не бажає зменшувати видатки, і в цьому випадку рішення набуває чинності до закінчення 30 днів.
Додаткові дванадцяті затверджуються як одне ціле та є неподільними.
5. Якщо стосовно певної глави затвердження чотирьох тимчасових дванадцятих відповідно до параграфа 4 є недостатнім для покриття видатків, необхідних для забезпечення безперервності заходів Союзу в сфері, що її стосується відповідна глава, то затвердження може бути здійснене в обсязі понад суми асигнувань, унесених до відповідної глави бюджету за попередній фінансовий рік. Європейський Парламент і Рада діють згідно з процедурами, передбаченими в параграфі 4. Однак за жодних обставин не повинна бути перевищена загальна сума асигнувань, передбачена в бюджеті попереднього фінансового року або в пропонованому проекті бюджету.
ГЛАВА 3
Принцип збалансованості
Стаття 17. Означення та сфера застосування
1. Доходи й асигнування на платежі повинні бути збалансованими.
2. Союз та органи Союзу, зазначені в статтях 70 та 71, не повинні залучати позики в рамках бюджету.
Стаття 18. Баланс фінансового року
1. Баланс кожного фінансового року включається до бюджету на наступний фінансовий рік як дохід у разі надлишку або як асигнування на платежі у разі дефіциту.
2. Планові доходи або асигнування на платежі, зазначені в параграфі 1 цієї статті, вносяться до бюджету під час бюджетної процедури та до листа про внесення змін, поданого відповідно до статті 42 цього Регламенту. Такий кошторис складається відповідно до статті 1 Регламенту Ради (ЄС, Євратом) № 608/2014 (- 35).
3. Після представлення попередньої бухгалтерської звітності за кожний фінансовий рік будь-яка невідповідність між цією бухгалтерською звітністю та кошторисом включається до бюджету на наступний фінансовий рік шляхом унесення змін до бюджету, присвячених виключно такій невідповідності. У такому випадку Комісія подає проект змін до бюджету одночасно до Європейського Парламенту і до Ради протягом 15 днів після подання попередньої бухгалтерської звітності.
ГЛАВА 4
Принцип розрахункової одиниці
Стаття 19. Використання євро
1. Багаторічні фінансові рамки та бюджет складаються та виконуються в євро, а також бухгалтерська звітність повинна бути представлена в євро. Однак для зазначених у статті 77 цілей руху коштів бухгалтер та, у випадку авансових рахунків, адміністратори авансових рахунків, а для потреб адміністративного управління Комісією та EEAS - відповідальний розпорядник мають право здійснювати операції в інших валютах.
2. Без обмеження спеціальних положень, викладених у галузевих правилах або у спеціальних договорах, угодах про надання гранту, угодах про внесок та угодах про фінансування, обмін відповідальним розпорядником здійснюється згідно з обмінним курсом дня для євро, опублікованим в Офіційному віснику Європейського Союзу серії C того дня, коли підрозділ-розпорядник складає платіжне доручення або наказ про стягнення.
Якщо такий курс дня не опубліковано, відповідальний розпорядник використовує курс, зазначений у параграфі 3.
3. Для цілей бухгалтерської звітності, передбаченої в статтях 82, 83 та 84, обмін євро в іншу валюту і навпаки здійснюється згідно з місячним обліковим обмінним курсом євро. Цей обліковий обмінний курс встановлюється бухгалтером Комісії за допомогою будь-якого джерела інформації, що вважається надійним, на основі обмінного курсу, що діяв на передостанній робочий день місяця, що передує місяцю, для якого встановлюється такий обмінний курс.
4. Операції з обміну валют проводяться таким чином, щоб не допускати значного впливу на рівень спільного фінансування Союзу або негативного впливу на бюджет. У відповідних випадках, курс обміну євро в інші валюти і навпаки може розраховуватись на основі середнього обмінного курсу дня за певний період.
ГЛАВА 5
Принцип універсальності
Стаття 20. Сфера застосування
Без обмеження статті 21, сукупна сума доходів повинна покривати сукупну суму асигнувань на платежі. Без обмеження для статті 27, усі доходи та видатки включаються до бюджету в повному обсязі без будь- яких коригувань відносно один одного.
Стаття 21. Цільові доходи
1. Зовнішні цільові доходи та внутрішні цільові доходи використовуються для фінансування конкретних позицій видатків.
2. До зовнішніх цільових доходів належить таке:
(a) спеціальні додаткові фінансові внески держав-членів на такі види заходів та програм:
(i) певні додаткові програми наукових досліджень і технологічного розвитку;
(ii) певні заходи зовнішньої допомоги або програми, що фінансуються Союзом та управляються Комісією;
(b) асигнування, що стосуються доходів Фонду підтримки досліджень у галузі вугілля та сталі, заснованого Протоколом № 37 про фінансові наслідки закінчення строку дії
Договору про ЄСВС та про Фонд підтримки досліджень у галузі вугілля та сталі, що є додатком до
ДЄС та
ДФЄС.
(c) відсотки на вклади і штрафи, що передбачені в Регламенті Ради (ЄС) № 1467/97 (- 36);
(d) доходи, призначені для конкретної мети, наприклад доходи від фондів, субсидій, подарунків та спадщини, включаючи цільові доходи, характерні для кожної установи Союзу;
(e) фінансові внески на діяльність Союзу від третіх країн або від органів, відмінних від органів, що створені згідно з
ДФЄС або
Договором про Євратом;
(f) внутрішні цільові доходи, згадані в параграфі 3, якщо вони є додатковими до зовнішніх цільових доходів, згаданих у цьому параграфі;
(g) доходи від діяльності конкурентного характеру, що її провадить Спільний науково-дослідний центр (JRC) та що включає будь-що таке:
(i) процедури надання грантів та процедури закупівель, що в них бере участь JRC;
(ii) діяльність JRC в інтересах третіх осіб;
(iii) діяльність, що здійснюється згідно з адміністративною угодою з іншими установами Союзу чи іншими підрозділами Комісії, відповідно до статті 59, щодо надання науково-технічних послуг.
3. До внутрішніх цільових доходів належить таке:
(a) доходи від третіх осіб за товари, послуги чи роботи, що постачаються на їхнє прохання;
(b) доходи від повернення згідно зі статтею 101 безпідставно сплачених сум;
(c) надходження від постачання товарів, послуг та робіт іншим підрозділам установи Союзу або іншим установам чи органам Союзу, включаючи відшкодування іншими установами або органами Союзу відрядних грошей, виплачуваних за їхнім дорученням;
(d) одержані страхові виплати;
(e) доходи від здачі в оренду та від продажу будівель та землі;
(f) виплати за фінансовими інструментами або бюджетними гарантіями згідно з другим підпараграфом статті 209(3);
(g) доходи внаслідок наступного відшкодування податків відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 27(3).
4. Цільовий дохід переноситься відповідно до пунктів (b) та (c) статті 12(4) та статті 32.
5. У базовому акті передбачені ним доходи можуть бути віднесені до певних позицій видатків. Якщо інше не зазначено в базовому акті, такі доходи становлять внутрішні цільові доходи.
6. Бюджет повинен включати рядки для обліку зовнішніх цільових доходів і внутрішніх цільових доходів, за можливості із зазначенням суми.
Стаття 22. Структура для обліку цільових доходів і надання відповідних асигнувань
1. Без обмеження пункту (c) першого підпараграфа параграфа 2 цієї статті та статті 24, структура для обліку цільових доходів у бюджеті включає:
(a) у звіті про доходи секції кожної установи Союзу - бюджетний рядок для отримання доходів;
(b) у звіті про видатки - коментарі, в тому числі загальні коментарі з інформацією про те, які бюджетні рядки можуть отримувати асигнування, що відповідають цільовим доходам, що надаються.
У випадку, передбаченому в пункті (a) першого підпараграфа, робиться позначка pro memoria, а планова сума доходів зазначається для інформації в коментарях.
2. Асигнування, що відповідають цільовим доходам, надаються автоматично як асигнування на зобов’язання, так і як асигнування на платежі, коли установа Союзу отримала доходи, за винятком будь- якого з таких випадків:
(a) у випадку, передбаченому пунктом (а) статті 21(2) щодо фінансових внесків держав-членів, і якщо угода про внесок виражена в євро, асигнування на зобов’язання можуть бути надані після підписання угоди про внесок державою-членом;
(b) у випадках, передбачених пунктом (b) статті 21(2) та пунктами (i) та (iii) статті 21(2)(g), асигнування на зобов’язання надаються, як тільки буде розраховано дебіторську заборгованість;
(c) у випадку, передбаченому пунктом (c) статті 21(2), внесення сум до звіту про доходи призводить до внесення асигнувань на зобов’язання та асигнувань на платежі до звіту про видатки.
Асигнування, зазначені в пункті (c) першого підпараграфа цього параграфа, виконуються відповідно до статті 20.
3. Кошториси дебіторської заборгованості, згадані в пунктах (b) та (g) статті 21(2), надсилаються бухгалтеру для реєстрації.
Стаття 23. Внески держав-членів у науково-дослідні програми
1. Внески держав-членів на фінансування деяких додаткових науково-дослідних програм, передбачених статтею 5 Регламенту (ЄС, Євратом) № 609/2014, сплачуються таким чином:
(a) сім дванадцятих внесеної до бюджету суми сплачується до 31 січня поточного фінансового року;
(b) залишкові п’ять дванадцятих сплачується до 15 липня поточного фінансового року.
2. Якщо бюджет не був остаточно ухвалений до початку фінансового року, то передбачені в параграфі 1 внески ґрунтуються на сумі, внесеній до бюджету за попередній фінансовий рік.
3. Будь-який внесок або додатковий платіж, що підлягає сплаті державами-членами до бюджету, вноситься на рахунок або рахунки Комісії протягом тридцяти календарних днів з моменту пред’явлення вимоги про сплату коштів.
4. Здійснені платежі вносяться на рахунок, передбачений Регламентом (ЄС, Євратом) № 609/2014, і підпадають під умови, встановлені зазначеним Регламентом.
Стаття 24. Цільові доходи від участі держав ЄАВТ у деяких програмах Союзу
1. Бюджетна структура для обліку доходів від участі держав ЄАВТ у деяких програмах Союзу є такою:
(a) до звіту про доходи включається бюджетний рядок з позначкою pro memoria для обліку повної суми внеску кожної держави ЄАВТ на фінансовий рік;
(b) у звіті про видатки додаток, що є невід’ємною частиною бюджету, повинен містити всі бюджетні рядки, що охоплюють діяльність Союзу, в якій беруть участь держави ЄАВТ, а також повинен містити інформацію про кошторисну суму участі кожної держави ЄАВТ.
2. Відповідно до статті 82 Угоди про ЄЕП, суми річної участі держав ЄАВТ, підтверджені для Комісії Спільним комітетом Європейського економічного простору відповідно до статті 1(5) Протоколу № 32, що додається до Угоди про ЄЕП, є підставою для надання на початку фінансового року повної суми відповідних асигнувань на зобов’язання та асигнувань на платежі.
3. Використання доходів від фінансового внеску держав ЄАВТ контролюється окремо.
Стаття 25. Пожертви
1. Установи Союзу можуть приймати будь-які пожертви, зроблені на користь Союзу, наприклад доходи від фондів, субсидій, подарунків та спадщини.
2. Прийняття пожертви вартістю 50000 євро або більше, що тягне за собою фінансові витрати, включаючи подальші витрати, що перевищують 10% вартості пожертви, підлягає дозволу Європейського Парламенту і Ради. Європейський Парламент і Рада повинні висловити свою позицію з цього питання протягом двох місяців після отримання запиту на такий дозвіл від відповідних установ Союзу. Якщо протягом цього строку не надійдуть заперечення, відповідні установи Союзу ухвалюють остаточне рішення щодо прийняття пожертви. Відповідні установи Союзу у своєму запиті до Європейського Парламенту і Ради роз’яснюють фінансові витрати, спричинені прийняттям пожертв, зроблених на користь Союзу.
Стаття 26. Корпоративна спонсорська підтримка
1. "Корпоративна спонсорська підтримка" означає угоду, згідно з якою юридична особа підтримує в негрошовій формі захід або діяльність у рекламних цілях або в цілях корпоративної соціальної відповідальності.
2. Відповідно до спеціальних внутрішніх правил, що оприлюднюються на їхніх відповідних вебсайтах, установи та органи Союзу можуть у виняткових випадках приймати корпоративну спонсорську підтримку, за умови що:
(a) дотримуються принципи недискримінації, пропорційності, однакового ставлення та прозорості на всіх етапах процедури приймання корпоративної спонсорської підтримки;
(b) вона сприяє позитивному іміджу Союзу і безпосередньо пов’язана з основною метою заходу або діяльності;
(c) вона не породжує конфлікту інтересів і не стосується виключно соціальних заходів;
(d) захід або діяльність не фінансується виключно за рахунок корпоративної спонсорської підтримки;
(e) послуга, що надається за корпоративну спонсорську підтримку, обмежується публічною видимістю торговельної марки чи найменування спонсора;
(f) під час процедури надавання спонсорської підтримки спонсор не перебуває в одній із ситуацій, зазначених у статтях 136(1) та 141(1), і не зареєстрований як виключений у базі даних, зазначеній у статті 142(1).
3. Якщо вартість корпоративної спонсорської підтримки перевищує 5000 євро, спонсор повинен бути внесений до відкритого реєстру, що включає інформацію про тип спонсорованого заходу чи діяльності.
Стаття 27. Правила стосовно вирахувань та коригувань обмінного курсу
1. Із запитів на оплату, що надалі передаються для сплати чистої суми, можуть робитися такі вирахування:
(a) штрафні санкції, накладені на сторін договорів або бенефіціарів;
(b) дисконти, відшкодування та знижки за окремими рахунками-фактурами і звітами про витрати;
(c) відсотки, що нараховуються на платежі за попереднім фінансуванням;
(d) коригування на безпідставно сплачені суми.
Коригування, зазначені в пункті (d) першого підпараграфа, можуть бути здійснені шляхом прямого вирахування з нового проміжного платежу або виплати залишку тому самому отримувачу платежу згідно з главою, статтею та фінансовим роком, щодо яких було здійснено надмірний платіж.
Правила бухгалтерського обліку Союзу застосовуються до вирахувань, зазначених у пунктах (c) та (d) першого підпараграфа.
3. Вартість продуктів або послуг, що надаються Союзу, яка включає податки, що їх відшкодовують треті країни згідно з відповідними угодами, вноситься до бюджету в будь-якій із таких сум:
(a) сума без податків;
(b) сума з податками.
У випадку, вказаному в пункті (b) першого підпараграфа, в подальшому відшкодовані податки вважаються внутрішніми цільовими доходами.
4. Можуть здійснюватися коригування, пов’язані з курсовими різницями, що виникають при виконанні бюджету. Кінцевий прибуток або збиток включається до балансу фінансового року.
ГЛАВА 6
Принцип деталізації
Стаття 28. Загальні положення
1. Асигнування повинні бути призначені на конкретні цілі з розподілом за розділами та главами. Глави додатково поділяються на статті та позиції.
2. Комісія та інші установи Союзу можуть перерозподіляти асигнування в бюджеті за умови дотримання певних умов, передбачених у статтях 29-32.
Асигнування можуть перерозподілятися лише на бюджетні рядки, для яких бюджетом дозволені асигнування або які містять позначку pro memoria.
Обмеження, зазначені у статтях 29, 30 та 31, обчислюються на момент подання заявки на перерозподіл та з урахуванням асигнувань, передбачених у бюджеті, включаючи зміни до бюджету.
Сума, що повинна братися до уваги для цілей розрахунку лімітів, зазначених у статтях29, 30 та 31, є сумою перерозподілів, що будуть здійснені за бюджетним рядком, з якого здійснюються перерозподіли, після коригування на раніше здійснені перерозподіли. Сума, що відповідає перерозподілам, що їх самостійно здійснює Комісія або будь-яка інша відповідна установа Союзу без рішення Європейського Парламенту і Ради, не враховується.
Пропозиції щодо перерозподілів та вся інформація для Європейського Парламенту і Ради стосовно перерозподілів, здійснюваних відповідно до статей 29, 30 та 31, повинні супроводжуватися відповідними та детальними підтвердними документами, що містять найновішу доступну інформацію щодо виконання асигнувань та розрахунку потреб до кінця фінансового року як стосовно бюджетних рядків, на які будуть перерозподілені асигнування, так і стосовно бюджетних рядків, з яких вони будуть перерозподілені.
Стаття 29. Перерозподіли, здійснювані установами Союзу, відмінними від Комісії
1. Будь-яка установа Союзу, крім Комісії, може в межах своєї секції бюджету перерозподіляти асигнування:
(a) з одного розділу в інший у розмірі не більше 10% асигнувань на фінансовий рік, показаних у бюджетному рядку, з якого здійснюється перерозподіл;
(b) з однієї глави в іншу без обмежень.
2. Без обмеження параграфа 4 цієї статті, за три тижні до здійснення перерозподілу відповідно до параграфа 1 установа Союзу інформує Європейський Парламент і Раду про такий свій намір. Якщо протягом цього періоду Європейський Парламент або Рада висуне обґрунтовані заперечення, застосовується процедура, встановлена у статті 31.
3. Будь-яка установа Союзу, крім Комісії, може запропонувати Європейському Парламенту і Раді в межах своєї секції бюджету здійснити перерозподіл з одного розділу в інший в розмірі, що перевищує обмеження, зазначене в пункті (a) параграфа 1 цієї статті. Такі перерозподіли підпадають під процедуру, встановлену в статті 31.
4. Будь-яка установа Союзу, крім Комісії, може в межах своєї секції бюджету здійснювати перерозподіл у межах статей, заздалегідь не інформуючи Європейський Парламент і Раду.
Стаття 30. Перерозподіли, здійснювані Комісією
1. Комісія може в межах своєї секції бюджету самостійно:
(a) перерозподіляти асигнування в межах кожної глави;
(b) стосовно видатків на персонал та адміністрацію, що є спільними для декількох розділів, перерозподіляти асигнування з одного розділу в інший у розмірі не більше 10% асигнувань на фінансовий рік, показаних у бюджетному рядку, з якого здійснюється перерозподіл, та не більше 30% асигнувань на фінансовий рік, показаних у бюджетному рядку, на який здійснюється перерозподіл;
(c) стосовно операційних видатків, перерозподіляти асигнування між главами в межах одного розділу в розмірі не більше 10% асигнувань на фінансовий рік, показаних у бюджетному рядку, з якого здійснюється перерозподіл;
(d) стосовно асигнувань на дослідження і технологічний розвиток, виконуваних JRC, в межах розділу бюджету, що стосується сфери політики "Прямі дослідження", перерозподіляти асигнування між главами в розмірі не більше 15% асигнувань на бюджетний рядок, з якого здійснюється перерозподіл;
(e) стосовно досліджень і технологічного розвитку, перерозподіляти операційні асигнування з одного розділу в інший, за умови що асигнування використовуються з тією самою метою;
(f) стосовно операційних видатків фондів, що перебувають під спільним управлінням, за винятком EAGF, перерозподіляти асигнування з одного розділу в інший, за умови що відповідні асигнування призначені для тієї самої мети в розумінні Регламенту, що ним створюється відповідний фонд, або становлять видатки на технічну допомогу;
(g) перерозподіляти асигнування з бюджетної позиції бюджетної гарантії на бюджетну позицію іншої бюджетної гарантії у виняткових випадках, коли передбачених ресурсів у спільному резервному фонді останньої недостатньо для оплати вимоги за гарантією, та за умови подальшого відновлення суми, перерозподіленої відповідно до процедури, передбаченої в статті 212(4).
Зазначені в пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа видатки повинні покривати, стосовно кожної сфери політики, позиції, зазначені в статті 47(4).
Якщо Комісія перерозподіляє асигнування EAGF згідно з першим підпараграфом після 31 грудня, вона ухвалює своє рішення до 31 січня наступного фінансового року. Комісія інформує Європейський Парламент і Раду протягом двох тижнів після ухвалення нею рішення про такі перерозподіли.
За три тижні до здійснення перерозподілів, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа, Комісія інформує Європейський Парламент і Раду про такий свій намір. Якщо протягом цього періоду Європейський Парламент або Рада висуне обґрунтовані заперечення, застосовується процедура, встановлена у статті 31.
Як відступ від четвертого підпараграфа, протягом останніх двох місяців фінансового року Комісія може самостійно перерозподіляти асигнування, що стосуються видатків на персонал, зовнішній персонал та інших агентів, з одного розділу в інший у загальному розмірі не більше 5% асигнувань на цей рік. Комісія інформує Європейський Парламент і Раду протягом двох тижнів після ухвалення нею рішення про такі перерозподіли.
2. Комісія може в межах своєї секції бюджету ухвалювати рішення про здійснення таких перерозподілів асигнувань з одного розділу в інший, за умови що вона негайно повідомить Європейський Парламент і Раду про своє рішення:
(a) перерозподіл асигнувань із розділу "попередні асигнування", передбаченого в статті 49 цього Регламенту, якщо єдиною умовою скасування резерву є ухвалення базового акта відповідно до
статті 294 ДФЄС;
(b) в обґрунтованих виняткових випадках, таких як міжнародні гуманітарні катастрофи та кризи, що відбуваються після 1 грудня фінансового року, перерозподіл невикористаних асигнувань за цей рік, які все ще доступні в розділах, що підпадають під рубрику багаторічних фінансових рамок, присвячену зовнішнім заходам Союзу, в розділи, що стосуються операцій із надання допомоги у врегулюванні криз та гуманітарної допомоги.
Стаття 31. Пропозиції щодо перерозподілу, що їх подають установи Союзу Європейському Парламенту і Раді
1. Кожна установа Союзу подає свої пропозиції щодо перерозподілу одночасно Європейському Парламенту і Раді.
2. Комісія може подавати пропозиції щодо перерозподілу асигнувань на платежі до фондів, що перебувають під спільним управлінням, за винятком EAGF, Європейському парламенту і Раді до 10 січня наступного фінансового року. Перерозподіл асигнувань на платежі може здійснюватися з будь-якої бюджетної позиції. У таких випадках зазначений у параграфі 4 шеститижневий строк скорочується до трьох тижнів.
Якщо перерозподіл не буде затверджений або буде затверджений тільки частково Європейським Парламентом і Радою, відповідна частина видатків, зазначених у пункті (b) статті 10(5), відноситься до асигнувань на платежі наступного фінансового року.
3. Європейський Парламент і Рада ухвалюють рішення про перерозподіл асигнувань згідно з параграфами 4-8.
4. Окрім як за невідкладних обставин, Європейський Парламент і Рада ухвалюють рішення, при цьому остання ухвалює їх кваліфікованою більшістю, стосовно кожної пропозиції щодо перерозподілу протягом шести тижнів після її отримання обома установами. За невідкладних обставин Європейський Парламент і Рада ухвалюють рішення протягом трьох тижнів після отримання пропозиції.
5. Якщо Комісія має намір перерозподілити асигнування на користь EAGF відповідно до цієї статті, вона подає пропозиції щодо перерозподілу Європейському Парламенту і Раді до 10 січня наступного фінансового року. У таких випадках зазначений у параграфі 4 шеститижневий строк скорочується до трьох тижнів.
6. Пропозиція щодо перерозподілу є затвердженою або вважається затвердженою, якщо протягом шести тижнів відбудеться будь-що з такого:
(a) Європейський Парламент і Рада затвердять її;
(b) Європейський Парламент або Рада затвердить її, а інша установа утримається від ухвалення рішення;
(c) ані Європейський Парламент, ані Рада не ухвалить рішення про внесення змін до пропозиції щодо перерозподілу або про її відхилення.
7. Якщо Європейський Парламент або Рада не вимагатиме іншого, зазначений у параграфі 4 шеститижневий строк скорочується до трьох тижнів у таких випадках:
(a) перерозподіл становить менше 10% асигнувань бюджетного рядка, з якого здійснюється перерозподіл, і не перевищує 5000000 євро;
(b) перерозподіл стосується тільки асигнувань на платежі, і загальна сума перерозподілу не перевищує 100000000 євро.
8. Якщо Європейський Парламент або Рада змінила суму перерозподілу, тоді як інша установа затвердила її або утрималася від ухвалення рішення, або якщо і Європейський Парламент, і Рада змінили суму перерозподілу, то менша з двох сум вважається затвердженою, якщо тільки відповідна установа Союзу не відкличе своєї пропозиції щодо перерозподілу.
Стаття 32. Перерозподіли, що підпадають під спеціальні положення
1. Асигнування, що відповідають цільовим доходам, можуть бути перерозподілені, тільки якщо такі доходи використовуються з метою, для якої вони призначені.
2. Рішення щодо перерозподілів, що дозволяють використовувати Резерв екстреної допомоги, ухвалюються Європейським Парламентом і Радою за пропозицією Комісії.
Для цілей цього параграфа застосовується процедура, передбачена в статті 31(3) та (4). Якщо Європейський Парламент і Рада не погоджуються з пропозицією Комісії та не можуть досягти спільної позиції щодо використання Резерву екстреної допомоги, вони утримуються від ухвалення рішення щодо цієї пропозиції.
Пропозиції щодо перерозподілів із Резерву екстреної допомоги повинні супроводжуватися відповідними і детальними підтвердними документами, що містять:
(a) найновішу доступну інформацію щодо виконання асигнувань та розрахунку потреб до кінця фінансового року стосовно бюджетного рядка, на який будуть перерозподілені асигнування;
(b) аналіз можливостей перерозподілу асигнувань.
ГЛАВА 7
Принцип розсудливого управління фінансами та результативності
Стаття 33. Результативність і принципи ощадності, ефективності і дієвості
1. Асигнування використовуються відповідно до принципу розсудливого управління фінансами, а отже, виконуються з дотриманням таких принципів:
(a) принцип ощадності, що вимагає, щоб ресурси, використовувані відповідною установою Союзу при здійсненні нею своєї діяльності, надавалися своєчасно, в належній кількості та якості та за найкращою ціною;
(b) принцип ефективності, що стосується найкращого співвідношення між залученими ресурсами, виконаною діяльністю і досягненням цілей;
(c) принцип дієвості, що стосується того, якою мірою переслідувані цілі досягаються в результаті виконуваної діяльності.
2. Відповідно до принципу розсудливого управління фінансами, використання асигнувань повинне бути орієнтованим на результативність, і з цією метою:
(a) цілі програм та заходів встановлюються ex ante;
(b) прогрес у досягненні цілей контролюється на основі показників результативності;
(c) інформація про прогрес і проблеми в досягненні цілей надається Європейському Парламенту і Раді відповідно до пункту (h) першого підпараграфа статті 41(3) та пункту (e) статті 247(1).
3. У відповідних випадках визначаються конкретні, вимірні, досяжні, відповідні та обмежені в часі цілі згідно з параграфами 1 та 2, а також відповідні, прийняті, достовірні, прості та розумні показники.
Стаття 34. Оцінювання
1. Програми та заходи, що тягнуть за собою значні витрати, підлягають оцінюванню ex ante та ретроспективному оцінюванню, які повинні бути пропорційними цілям та видаткам.
2. Оцінювання ex ante, що супроводжує підготовку програм та заходів, повинне ґрунтуватися на доказах результативності відповідних програм або заходів, а також у рамках нього повинні визначатися й аналізуватися питання, що підлягають вирішенню, додану вартість участі Союзу, цілі, очікувані наслідки різних варіантів та механізми моніторингу й оцінювання.
Стосовно великих програм чи заходів, що, як очікується, матимуть значні економічні, екологічні або соціальні наслідки, оцінювання ex ante може здійснюватися в формі оцінювання впливу, у процесі якого, на додаток до дотримання викладених у першому підпараграфі вимог, аналізуються різні варіанти щодо методів виконання.
3. Предметом ретроспективного оцінювання є результативність програми або заходу, у тому числі такі аспекти як дієвість, ефективність, узгодженість, відповідність і додана вартість ЄС. Ретроспективне оцінювання ґрунтується на отриманій шляхом моніторингу інформації та на показниках, визначених для відповідного заходу. Воно проводиться принаймні один раз протягом строку дії кожних багаторічних фінансових рамок та, якщо можливо, завчасно, щоб його результати можна було врахувати під час оцінювання ex ante або оцінювання впливу, що супроводжує підготовку відповідних програм та заходів.
Стаття 35. Обов’язковий фінансовий звіт
1. Будь-яка пропозиція чи ініціатива, що її подає до законодавчого органу Комісія, Високий представник Союзу із закордонних справ та політики безпеки (далі - "Високий представник") або держава-член та що може мати вплив на бюджет, включаючи зміни в кількості посад, повинна супроводжуватися фінансовим звітом, що містить планові асигнування на зобов’язання та асигнування на платежі, оцінкою різних доступних варіантів фінансування та оцінкою ex ante або оцінкою впливу, як передбачено в статті 34.
Будь-яка зміна до пропозиції чи ініціативи, що подається до законодавчого органу та може мати істотний вплив на бюджет, включаючи зміни в кількості посад, повинна супроводжуватися фінансовим звітом, підготовленим установою Союзу, що пропонує внести цю зміну.
Фінансовий звіт повинен містити фінансові та економічні дані, необхідні для оцінювання законодавчим органом потреби у вжитті заходів з боку Союзу. Він повинен надавати відповідну інформацію щодо узгодженості з іншими заходами Союзу та будь-якої можливої взаємодії.
У випадку багаторічних операцій фінансовий звіт повинен містити передбачуваний графік річних потреб із точки зору асигнувань на зобов’язання та асигнувань на платежі і посад, у тому числі для зовнішнього персоналу, та оцінку їхнього середньострокового та, якщо можливо, довгострокового фінансового впливу.
2. Під час бюджетної процедури Комісія надає необхідну інформацію для порівняння змін у необхідних асигнуваннях із початковими прогнозами, наведеними у фінансовому звіті, з огляду на процес обговорювання пропозиції чи ініціативи, поданої до законодавчого органу.
3. Для зменшення ризику шахрайства, порушень та недосягнення цілей фінансовий звіт повинен містити інформацію про створену систему внутрішнього контролю, оцінені витрати на контроль і вигоди від контролю, що передбачений такою системою, та оцінку очікуваного рівня ризику помилок, а також інформацію про наявні та заплановані заходи для запобігання шахрайству та заходи захисту.
Така оцінка повинна враховувати ймовірний масштаб і тип помилок, а також конкретні умови відповідної сфери політики і застосовні до неї правила.
4. Надаючи переглянуті або нові пропозиції щодо витрат, Комісія оцінює витрати та вигоди щодо систем контролю, а також очікуваний рівень ризику помилок, як зазначено в параграфі 3.
Стаття 36. Внутрішній контроль виконання бюджету
1. Відповідно до принципу розсудливого управління фінансами бюджет повинен виконуватися при здійсненні дієвого та ефективного внутрішнього контролю, що відповідає кожному методу виконання, та згідно з відповідними галузевими правилами.
2. Для цілей виконання бюджету внутрішній контроль застосовується на всіх рівнях управління і повинен бути організований таким чином, щоб забезпечувати обґрунтовану впевненість у досягненні таких цілей:
(a) дієвість, ефективність та ощадність операцій;
(b) надійність системи звітування;
(c) захист активів та інформації;
(d) запобігання шахрайству та порушенням, їх виявлення, усунення та наступний контроль;
(e) належне управління ризиками, що стосуються законності основних транзакцій, з урахуванням багаторічного характеру програм і характеру відповідних платежів.
3. Ефективний внутрішній контроль повинен бути заснований на найкращих міжнародних практиках і включати, зокрема, такі елементи:
(a) поділ обов’язків;
(b) належна стратегія управління ризиками та контролю, що включає контроль на рівні одержувача;
(c) запобігання конфліктам інтересів;
(d) належні аудиторські сліди і захищеність даних у системах даних;
(e) процедури моніторингу дієвості та ефективності;
(f) процедури наступного контролю за виявленими недоліками та винятками внутрішнього контролю;
(g) періодичне оцінювання надійності функціонування системи внутрішнього контролю.
4. Ефективний внутрішній контроль повинен бути заснований на таких елементах:
(a) впровадження відповідної стратегії управління ризиками та контролю, узгодженої між відповідними суб’єктами, що беруть участь у ланцюзі контролю;
(b) доступність результатів проведеного контролю для всіх відповідних суб’єктів ланцюга контролю;
(c) покладання, у відповідних випадках, на заяви керівництва партнерів із впровадження та на незалежні аудиторські висновки, за умови що якість базової роботи є адекватною та прийнятною та що вона була виконана відповідно до узгоджених стандартів;
(d) своєчасне застосування виправних заходів, включаючи, у відповідних випадках, стримувальні штрафні санкції;
(e) зрозуміле та недвозначне законодавство, що лежить в основі відповідної політики, включаючи базові акти щодо елементів внутрішнього контролю;
(f) усунення множинного контролю;
(g) покращення співвідношення витрат і вигод, що пов’язані з контролем.
5. Якщо під час упровадження рівень помилок залишається стабільно високим, Комісія виявляє недоліки в системах контролю, аналізує витрати та вигоди, пов’язані з можливими виправними заходами, та вживає відповідних заходів або пропонує їх, наприклад спрощення застосовних положень, удосконалення систем контролю та перероблення програми або систем постачання.
ГЛАВА 8
Принцип прозорості
Стаття 37. Оприлюднення бухгалтерської звітності та бюджетів
1. Бюджет формується та виконується, а бухгалтерська звітність представляється відповідно до принципу прозорості.
2. Президент Європейського Парламенту розпоряджається про опублікування остаточно ухваленого бюджету і будь-яких змін до бюджету в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Бюджети публікуються протягом трьох місяців із дати, коли вони оголошені остаточно ухваленими.
До офіційного опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу остаточні детальні бюджетні дані публікуються усіма мовами на вебсайті установ Союзу за ініціативою Комісії якомога швидше та не пізніше ніж через чотири тижні після остаточного ухвалення бюджету.
Консолідована річна бухгалтерська звітність публікується в Офіційному віснику Європейського Союзу та на вебсайті установ Союзу.
Стаття 38. Оприлюднення інформації про одержувачів та іншої інформації
1. Комісія належним чином та своєчасно надає інформацію про одержувачів коштів, що фінансуються з бюджету, якщо бюджет виконується нею відповідно до пункту (а) першого підпараграфа статті 62(1).
Перший підпараграф цього параграфа також застосовується до інших установ Союзу, коли вони виконують бюджет відповідно до статті 59(1).
2. За винятком зазначених у параграфах 3 та 4 випадків, наведена нижче інформація повинна оприлюднюватися з урахуванням вимог щодо конфіденційності та безпеки, зокрема захисту персональних даних:
(a) найменування одержувача;
(b) місце перебування одержувача, зокрема:
(i) адреса одержувача, якщо одержувач є юридичною особою;
(ii) регіон на рівні NUTS 2, якщо одержувач є фізичною особою;
(c) сума юридичного зобов’язання;
(d) характер і мета заходу.
Інформація, зазначена в першому підпараграфі цього параграфа, оприлюднюється лише щодо призів, грантів та договорів, що були присуджені в результаті конкурсів, процедур присудження грантів або процедур закупівель, а також щодо експертів, обраних відповідно до статті 237(2).
3. Інформація, зазначена в першому підпараграфі параграфа 2, не повинна оприлюднюватися щодо:
(a) допомоги на освіту, що виплачується фізичним особам, та іншої прямої допомоги, що виплачується фізичним особам, що найбільше її потребують, згідно з пунктом (b) статті 191(4);
(b) договорів із дуже малою вартістю, що укладаються з експертами, відібраними відповідно до статті 237(2), а також договорів із дуже малою вартістю, що нижча за суму, зазначену в пункті 14.4 додатка І;
(c) фінансової підтримки, що надається через фінансові інструменти, на суму, нижчу за 500000 євро;
У випадках, зазначених у пункті (c) першого підпараграфа, надана інформація обмежується статистичними даними, зведеними згідно з відповідними критеріями, наприклад такими, як географічне положення, економічна типологія отримувачів, тип отриманої підтримки та сфера політики Союзу, в рамках якої надавалась така підтримка.
Що стосується фізичних осіб, розкриття зазначеної в першому підпараграфі параграфа 2 інформації здійснюється на основі відповідних критеріїв, наприклад частота або тип заходу і відповідні суми.
4. Особи чи суб’єкти, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), оприлюднюють інформацію про одержувачів згідно з їхніми правилами та процедурами, за умови що такі правила вважаються еквівалентними за результатами оцінювання, проведеного Комісією відповідно до пункту (e) першого підпараграфа статті 154(4), та за умови що будь-яке оприлюднення персональних даних здійснюється з наданням гарантій, еквівалентних викладеним у цій статті.
Призначені відповідно до статті 63(3) органи оприлюднюють інформацію згідно з галузевими правилами. Такі галузеві правила, з урахуванням відповідних правових норм, можуть відступати від параграфів 2 та 3 цієї статті, зокрема щодо оприлюднення персональних даних, якщо це виправдано згідно з критеріями, зазначеними в третьому підпараграфі параграфа 3 цієї статті, та з урахуванням особливостей відповідної галузі.
5. Інформація, зазначена в параграфі 1, оприлюднюється на вебсайтах установ Союзу не пізніше 30 червня року, що настає за фінансовим роком, в якому кошти були виділені згідно з прийнятим юридичним зобов’язанням.
Вебсайти установ Союзу повинні містити посилання на адресу вебсайту, де можна знайти зазначену в параграфі 1 інформацію, якщо вона не публікується безпосередньо на спеціальному вебсайті установ Союзу.
Комісія повідомляє належним чином та своєчасно інформацію про єдиний вебсайт, включаючи посилання на його адресу, де можна знайти інформацію, надану особами, суб’єктами або органами, зазначеними в параграфі 4.
6. У разі оприлюднення персональних даних інформація видаляється через два роки після закінчення фінансового року, в якому кошти були виділені згідно з прийнятим юридичним зобов’язанням. Та сама вимога застосовується до персональних даних, що стосуються юридичних осіб, офіційне найменування яких містить ідентифікаційні дані однієї або більше фізичних осіб.
РОЗДІЛ ІІІ
ФОРМУВАННЯ І СТРУКТУРА БЮДЖЕТУ
ГЛАВА 1
Формування бюджету
Стаття 39. Кошторис доходів і видатків
1. Кожна установа Союзу, крім Комісії, складає кошторис своїх доходів і видатків, який вона надсилає Комісії та одночасно для інформації Європейському Парламенту і Раді до 1 липня кожного року.
2. Високий представник проводить консультації з членами Комісії, відповідальними за політику розвитку, політику сусідства, міжнародну співпрацю, гуманітарну допомогу та реагування на кризи, щодо їхніх відповідних обов’язків.
3. Комісія складає свої кошториси, які вона надсилає безпосередньо після їх ухвалення Європейському Парламенту і Раді. При складанні своїх кошторисів Комісія використовує інформацію, зазначену в статті 40.
Стаття 40. Бюджетний кошторис органів Союзу, зазначених у статті 70
Щороку до 31 січня кожен орган Союзу, зазначений у статті 70, відповідно до документа про його створення надсилає Комісії, Європейському Парламенту і Раді свій проект єдиного програмного документа, що містить його річну та багаторічну програму з відповідним планом людських та фінансових ресурсів.
Стаття 41. Проект бюджету
1. Комісія подає пропозицію, що містить проект бюджету, до Європейського Парламенту і Ради до 1 вересня року, що передує року, в якому бюджет повинен бути виконаний. Вона передає цю пропозицію для інформації національним парламентам.
Проект бюджету повинен містити короткий загальний звіт про доходи і видатки Союзу та консолідувати кошториси, зазначені в статті 39. Він також може містити кошториси, що відрізняються від кошторисів, складених установами Союзу.
Проект бюджету повинен мати структуру та виклад згідно зі статтями 47-52.
Кожній секції проекту бюджету передує вступ, складений відповідною установою Союзу.
Комісія складає загальний вступ до проекту бюджету. Загальний вступ повинен містити фінансові таблиці з основними даними за розділами та з обґрунтуванням змін в асигнуваннях від одного фінансового року до наступного за категоріями видатків багаторічних фінансових рамок.
2. Для надання точніших та надійніших прогнозів щодо впливу на бюджет чинного законодавства та законодавчих пропозицій, що перебувають на розгляді, Комісія додає до проекту бюджету орієнтовний фінансовий план на наступні роки, структурований за категоріями видатків, сферою політики та бюджетними рядками. Повний фінансовий план повинен включати категорії видатків, що передбачені в пункті 30 Міжінституційної угоди від 2 грудня 2013 року між Європейським Парламентом, Радою та Комісією про бюджетну дисципліну, співпрацю з бюджетних питань і про розсудливе управління фінансами (- 37). Надаються зведені дані щодо категорій видатків, не передбачених пунктом 30 зазначеної Міжінституційної угоди.
Після ухвалення бюджету до орієнтовного фінансового плану вносяться зміни відповідно до результатів бюджетної процедури та будь-яких інших відповідних рішень.
3. Комісія додає до проекту бюджету:
(a) порівняльну таблицю, що включає проект бюджету інших установ Союзу та первісні кошториси інших установ Союзу, що надіслані Комісії, та, у відповідних випадках, із зазначенням причин, з яких проект бюджету містить кошториси, відмінні від кошторисів, складених іншими установами Союзу;
(b) будь-який робочий документ, що його вона вважає корисним у зв’язку зі штатними розписами установ Союзу і що містить останній затверджений штатний розпис та включає:
|
(i) увесь найнятий Союзом персонал, відомості про який відображаються за типом трудового договору; |
|
(ii) заяву про політику щодо посад та зовнішнього персоналу і щодо гендерного балансу; |
|
(iii) кількість посад, фактично заповнених на останній день року, що передує року, в якому подається проект бюджету, та середньорічну кількість фактично наявних штатних одиниць в еквіваленті повної зайнятості за цей попередній рік із зазначенням їх розподілу за рівнем посади, статтю та за адміністративною одиницею; |
|
(iv) перелік посад за кожною сферою політики; |
|
(v) стосовно кожної категорії зовнішнього персоналу, початкову розрахункову кількість штатних одиниць в еквіваленті повної зайнятості на основі затверджених асигнувань, а також кількість фактично наявних осіб на початок року, в якому подається проект бюджету, із зазначенням їх розподілу за функціональною групою та, у відповідних випадках, за рівнем посади; |
(c) стосовно органів Союзу, зазначених у статтях 70 та 71, робочий документ, що містить інформацію про доходи та видатки, а також всю інформацію про персонал, зазначену в пункті (b) цього підпараграфа;
(d) робочий документ про плановане виконання асигнувань на фінансовий рік та про чинні зобов’язання;
(e) стосовно асигнувань на адміністрацію, робочий документ, що містить інформацію про адміністративні видатки, що їх буде виконувати Комісія відповідно до її секції бюджету;
(f) робочий документ щодо пілотних проектів та підготовчих заходів, який також містить оцінку результатів та інформацію про передбачені заходи наступного контролю;
(g) стосовно фінансування для міжнародних організацій, робочий документ, що містить:
|
(i) зведену інформацію про всі внески з розподілом за програмами чи фондами Союзу та за міжнародними організаціями; |
|
(ii) обґрунтування того, чому для Союзу ефективніше фінансувати ці міжнародні організації, а не діяти безпосередньо; |
(h) програмні заяви або будь-який інший відповідний документ, що містить таке:
|
(i) зазначення того, якій політиці та яким цілям Союзу повинна сприяти програма; |
|
ii) чітке обґрунтування інтервенції на рівні Союзу, між іншим, відповідно до принципу субсидіарності; |
|
(iii) прогрес у досягненні цілей програми, згідно зі статтею 33; |
|
(iv) повне обґрунтування, включаючи аналіз витрат і вигід щодо пропонованих змін рівня асигнувань; |
|
(v) інформація про показники виконання програми за поточний та попередній фінансові роки; |
(i) короткий звіт про графік платежів, що містить інформацію про платежі за кожною програмою та за рубрикою, що підлягають сплаті у наступних фінансових роках для виконання бюджетних зобов’язань, запропонованих у проекті бюджету та прийнятих у попередні фінансові роки.
Якщо публічно-приватні партнерства використовують фінансові інструменти, то інформація стосовно цих інструментів, включається до робочого документа, зазначеного в параграфі 4.
4. Якщо Комісія використовує фінансові інструменти, вона додає до проекту бюджету робочий документ, що містить таку інформацію щодо кожного фінансового інструмента:
(a) зазначення фінансового інструмента та його базового акта, а також загальний опис інструмента, його вплив на бюджет, строк його дії та додана вартість внеску Союзу;
(b) фінансові установи, що беруть участь у виконанні, включаючи будь-які питання щодо застосування статті 155(2);
(c) внесок фінансового інструмента в досягнення цілей відповідної програми, що вимірюється встановленими показниками, включаючи, у відповідних випадках, географічну диверсифікацію;
(d) передбачені операції, включаючи цільові обсяги, засновані на цільовому левериджі та очікуваній сумі приватного капіталу, що повинен бути залучений, або, коли він недоступний, на ефекті левериджу, що виникає на підставі наявних фінансових інструментів;
(e) бюджетні рядки стосовно відповідних операцій та сукупні бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету;
(f) середній період між бюджетним зобов’язанням щодо фінансових інструментів та юридичними зобов’язаннями щодо окремих проектів у формі власного капіталу або боргу, якщо такий період перевищує три роки;
(g) доходи та виплати відповідно до статті 209(3), представлені окремо, включаючи оцінку їх використання;
(h) вартість інвестицій в капітал за попередні роки;
(i) загальна сума резервів під ризики та зобов’язання, а також будь-яка інформація про обсяг фінансових ризиків Союзу, включаючи будь-яке умовне зобов’язання;
(j) знецінення активів та гарантії, що за ними пред’явлено вимоги, як за попередній рік, так і за відповідними накопиченими показниками;
(k) досягнуті завдяки фінансовому інструменту результати, включаючи реалізовані інвестиції, цільові та досягнуті ефекти левериджу та мультиплікатора, а також сума залученого приватного капіталу;
(l) зарезервовані ресурси у спільному резервному фонді та, у відповідних випадках, залишок на фідуціарному рахунку.
Робочий документ, зазначений у першому підпараграфі, також повинен включати огляд адміністративних видатків, що складаються з комісії за управління та інших фінансових та операційних платежів, що сплачуються за управління фінансовими інструментами в цілому, а також за кожним суб’єктом управління та за кожним фінансовим інструментом, що є предметом управління.
Комісія повинна пояснити причини тривалості періоду, зазначеного в пункті (f) першого підпараграфа, та, у відповідних випадках, надати план дій щодо скорочення тривалості такого періоду в рамках щорічної процедури схвалення виконання бюджету.
Робочий документ, зазначений у першому підпараграфі, повинен чітко й стисло узагальнювати в таблиці інформацію за кожним фінансовим інструментом.
5. Якщо Союз надав бюджетну гарантію, Комісія додає до проекту бюджету робочий документ, що містить таку інформацію щодо кожної бюджетної гарантії та щодо спільного резервного фонду:
(a) зазначення бюджетної гарантії та її базового акта, а також загальний опис бюджетної гарантії, її вплив на фінансові зобов’язання бюджету, строк її дії та додана вартість підтримки Союзу;
(b) примірники бюджетної гарантії, включаючи будь-які питання щодо застосування статті 155(2);
(c) внесок бюджетної гарантії в досягнення цілей бюджетної гарантії, що вимірюється встановленими показниками, включаючи, у відповідних випадках, географічну диверсифікацію та залучення ресурсів приватного сектора;
(d) зведена інформація про операції, щодо яких надано бюджетну гарантію, за галузями, країнами та інструментами, включаючи, у відповідних випадках, портфелі та підтримку в поєднанні з іншими заходами Союзу;
(e) сума, що перераховується одержувачам, а також оцінка ефекту левериджу, досягнутого проектами, що підтримуються в рамках бюджетної гарантії;
(f) інформація, зведена аналогічно нормам пункту (d), про вимоги за бюджетною гарантією, збитки, доходи, відшкодовані суми та будь-які інші одержані платежі;
(g) інформація про фінансове управління, результати діяльності та ризик спільного резервного фонду на кінець попереднього календарного року;
(h) ефективна норма резервування спільного резервного фонду та, у відповідних випадках, подальші операції відповідно до статті 213(4);
(i) фінансові потоки в спільному резервному фонді протягом попереднього календарного року, а також значні транзакції та будь-яка відповідна інформація про обсяг фінансових ризиків Союзу;
(j) згідно зі статтею 210(3), оцінка стійкості умовних зобов’язань бюджету, що випливають із бюджетних гарантій або фінансової допомоги.
6. Якщо Комісія використовує довірчі фонди Союзу для цілей зовнішніх заходів, вона додає до проекту бюджету деталізований робочий документ про діяльність, підтримувану такими довірчими фондами, в тому числі:
(a) про виконання довірчих фондів, що містить, між іншим, інформацію про умови моніторингу, встановлені з суб’єктами, що виконують довірчі фонди;
(b) їхні витрати на управління;
(c) внески донорів, відмінних від Союзу;
(d) попередня оцінка їхніх результатів на умовах, викладених у статті 234(3);
(e) опис того, як їхня діяльність сприяла досягненню цілей, викладених у базовому акті інструмента, з якого надійшов внесок Союзу в довірчі фонди.
7. Комісія додає до проекту бюджету список своїх рішень про накладення штрафів у галузі конкурентного права із зазначенням суми кожного накладеного штрафу та інформацію про те, чи стали штрафи остаточними або чи вони є або все ще можуть стати предметом апеляційного оскарження в Суді Європейського Союзу, а також, якщо можливо, інформацію про очікуваний час, коли кожен штраф стане остаточним.
8. Комісія додає до проекту бюджету робочий документ із зазначенням стосовно кожного бюджетного рядка, що отримує внутрішні або зовнішні цільові доходи:
(a) прогнозованої суми таких доходів, що будуть отримані;
(b) прогнозованої суми таких доходів, що переносяться з попередніх років.
9. Комісія також додає до проекту бюджету будь-який інший робочий документ, що його вона вважає корисним для Європейського Парламенту і Ради для оцінювання бюджетних запитів.
10. Відповідно до статті 8(5) Рішення Ради 2010/427/ЄС (- 38), Комісія передає Європейському Парламенту і Раді разом із проектом бюджету робочий документ, що містить повну інформацію про:
(a) усі адміністративні та операційні видатки, що пов’язані із зовнішніми заходами Союзу, включаючи СЗБП та завдання спільної безпекової та оборонної політики, та що фінансуються з бюджету;
(b) загальні адміністративні видатки EEAS за попередній рік із розподілом на видатки за кожною делегацією Союзу та видатки на центральну адміністрацію EEAS, разом із операційними видатками за географічними регіонами (регіони, країни), тематичними сферами, делегаціями та місіями Союзу.
11. Робочий документ, зазначений у параграфі 10, також повинен:
(a) містити інформацію про кількість посад щодо кожного рівня в кожній категорії та кількість постійних і тимчасових посад, включаючи затверджений у межах асигнувань договірний та місцевий персонал у кожній делегації Союзу та в центральній адміністрації EEAS;
(b) містити інформацію про будь-яке збільшення або скорочення посад за рівнями та категоріями в центральній адміністрації EEAS та у всіх делегаціях Союзу порівняно з попереднім фінансовим роком;
(c) містити інформацію про кількість посад, затверджених на фінансовий рік та за попередній фінансовий рік, а також кількість посад, зайнятих дипломатами, відрядженими з держав-членів, та посадовими особами Союзу;
(d) містити докладну інформацію про весь персонал, наявний у делегаціях Союзу на момент подання проекту бюджету, в тому числі з розподілом за географічними регіонами, статтю, окремими країнами та місіями, з розмежуванням посад штатного розпису, договірних агентів, місцевих агентів та відряджених національних експертів, а також докладну інформацію про асигнування, передбачені в проекті бюджету для таких типів персоналу, з відповідним розрахунком кількості штатних одиниць в еквіваленті повної зайнятості на основі пропонованих асигнувань.
Стаття 42. Лист про внесення змін до проекту бюджету
Керуючись будь-якою новою інформацією, що була відсутня на момент складання проекту бюджету, Комісія може за власною ініціативою або на запит іншої установи Союзу стосовно її відповідної секції подати одночасно до Європейського Парламенту і Ради один або більше листів про внесення змін до проекту бюджету до скликання Погоджувального комітету, передбаченого
статтею 314 ДФЄС. Такі листи можуть включати листи про внесення змін, зокрема, до кошторису видатків на сільське господарство.
Стаття 43. Обов’язки держав-членів, що виникають у результаті ухвалення бюджету
1. Президент Європейського Парламенту оголошує бюджет остаточно ухваленим згідно з процедурою, передбаченою в статті 314(9)
ДФЄС та статті 106a
Договору про Євратом.
2. Після оголошення бюджету остаточно ухваленим кожна держава-член, починаючи з 1 січня наступного фінансового року або з дати оголошення про остаточне ухвалення бюджету, якщо це відбувається після 1 січня, зобов’язана здійснити платежі, що підлягають сплаті Союзу, відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 609/2014.
Стаття 44. Проекти змін до бюджету
1. Комісія може подавати проекти змін до бюджету, що передусім зумовлені доходами, за таких обставин:
(a) для внесення до бюджету балансу попереднього фінансового року відповідно до процедури, встановленої в статті 18;
(b) для перегляду прогнозу власних ресурсів на основі змінених економічних прогнозів;
(c) для внесення змін до переглянутого прогнозу власних ресурсів та інших доходів, а також для перевірки наявності та необхідності асигнувань на платежі.
За неминучих, виняткових та непередбачуваних обставин, зокрема з огляду на залучення коштів Фонду солідарності Європейського Союзу, Комісія може подавати проекти змін до бюджету, що передусім зумовлені видатками.
2. Заявки на внесення змін до бюджетів, за тих самих обставин, що зазначені в параграфі 1, від установ Союзу, крім Комісії, надсилаються Комісії.
До подання проекту змін до бюджету Комісія та інші відповідні установи Союзу вивчають можливості для перерозподілу відповідних розподілень, з особливою увагою до будь-якого очікуваного неповного використання асигнувань.
Дія статті 43 поширюється на внесення змін до бюджету. Зміни до бюджету підлягають обґрунтуванню з покликанням на бюджет, кошторис якого вони змінюють.
3. За винятком належним чином обґрунтованих виняткових обставин або випадку залучення Фонду солідарності Європейського Союзу, стосовно якого проект змін до бюджету може бути поданий у будь- який час року, Комісія подає свої проекти змін до бюджету одночасно до Європейського Парламенту і Ради до 1 вересня кожного фінансового року. Вона може долучати висновок до заявок інших установ Союзу на внесення змін до бюджету.
4. Проекти змін до бюджету супроводжуються обґрунтуванням та інформацією про виконання бюджету за попередній та поточний фінансові роки, що наявна на момент їх складання.
Стаття 45. Завчасна передача кошторисів та проектів бюджету
Комісія, Європейський Парламент і Рада можуть домовитись про перенос на раніші терміни певних дат передачі кошторисів і дат ухвалення і передачі проекту бюджету. Однак така домовленість не повинна призводити до скорочення або продовження строків, що передбачені для розгляду таких документів відповідно до
статті 314 ДФЄС і статті 106a
Договору про Євратом.
ГЛАВА 2
Структура та виклад бюджету
Стаття 46. Структура бюджету
Бюджет складається з такого:
(a) загальний звіт про доходи і видатки;
(b) окремі секції для кожної установи Союзу, за винятком Європейської Ради та Ради, що мають одну секцію, поділену на звіти про доходи і видатки.
Стаття 47. Бюджетна номенклатура
1. Доходи Комісії та доходи і видатки інших установ Союзу класифікуються Європейським Парламентом і Радою за їхнім типом або цільовим призначенням із поділом їх на розділи, глави, статті та позиції.
2. Звіт про видатки щодо секції бюджету, яка стосується Комісії, повинен бути складений згідно зі структурованою відповідно до цільового призначення видатків номенклатурою, ухваленою Європейським Парламентом та Радою.
Кожен розділ відповідає певній сфері політики, а кожна глава, як правило, відповідає програмі чи заходу.
Кожен розділ може включати операційні асигнування та адміністративні асигнування. Адміністративні асигнування на розділ повинні бути згруповані в одній главі.
Бюджетна номенклатура повинна відповідати принципам деталізації, розсудливого управління фінансами та прозорості. Вона забезпечує ясність і прозорість, необхідні для бюджетного процесу, полегшуючи визначення основних цілей, що відображені у відповідних базових правових актах, роблячи можливим вибір політичних пріоритетів та забезпечуючи ефективне й результативне виконання.
3. Комісія може вимагати додавання позначки pro memoria до запису без затверджених асигнувань. Така вимога підлягає затвердженню згідно з процедурою, встановленою в статті 31.
4. У разі їх викладу за цільовим призначенням адміністративні асигнування на окремі розділи мають таку структуру:
(a) видатки на затверджений у штатному розписі персонал, що включають таку суму асигнувань і таку кількість посад за штатним розписом, що відповідають цим видаткам;
(b) видатки на зовнішній персонал та інші видатки, що зазначені в пункті (b) першого підпараграфа статті 30(1) і фінансуються згідно з рубрикою "адміністрація" багаторічних фінансових рамок;
(c) видатки на будівлі та інші пов’язані видатки, включаючи прибирання та обслуговування, оренду та наймання, телекомунікації, водо-, газо- та електропостачання;
(d) видатки на зовнішній персонал і технічну допомогу, що безпосередньо пов’язані з виконанням програм.
Будь-які адміністративні видатки Комісії, що належать до спільного для декількох розділів типу, повинні бути викладені в окремому зведеному звіті, структурованому за типом видатків.
Стаття 48. Від’ємні доходи
1. Бюджет не повинен містити від’ємних доходів, за винятком випадків, коли це обумовлено нарахуванням від’ємних відсотків за депозитами в цілому.
2. Власні ресурси, сплачені згідно з Рішенням 2014/335/ЄС, Євратом, повинні бути чистими сумами і відображатися як такі у зведеному звіті про доходи в бюджеті.
Стаття 49. Попередні асигнування
1. Кожна секція бюджету може включати розділ "попередні асигнування". Асигнування вносяться до цього розділу в будь-якому з таких випадків:
(a) при формуванні бюджету не існує базового акта стосовно відповідного заходу;
(b) наявні серйозні підстави сумніватися в достатності асигнувань або можливості виконання асигнувань, що вносяться до відповідних бюджетних рядків, за даних умов та згідно з принципом розсудливого управління фінансами.
Асигнування з такого розділу можуть бути використані лише після проведення перерозподілів відповідно до процедури, встановленої в пункті (c) першого підпараграфа статті 30(1) цього Регламенту, коли ухвалення базового акта регулюється передбаченою
статтею 294 ДФЄС процедурою, та відповідно до процедури, встановленої в статті 31 цього Регламенту, у всіх інших випадках.
2. У разі виникнення серйозних труднощів із виконанням Комісія може протягом фінансового року запропонувати перерозподілити асигнування до розділу "попередні асигнування". Європейський Парламент і Рада ухвалюють рішення про такі перерозподіли згідно зі статтею 31.
Стаття 50. Від’ємний резерв
Секція бюджету, яка стосується Комісії, може включати "від’ємний резерв" у розмірі не більше 200000000 євро. Такий резерв, що вноситься в окремий розділ, включає тільки асигнування на платежі.
Кошти цього від’ємного резерву використовуються до кінця фінансового року шляхом здійснення перерозподілів відповідно до процедури, встановленої у статтях 30 та 31.
Стаття 51. Резерв екстреної допомоги
1. Секція бюджету, яка стосується Комісії, включає резерв на екстрену допомогу для третіх країн.
2. Кошти зазначеного в параграфі 1 резерву використовуються до кінця фінансового року шляхом здійснення перерозподілів відповідно до процедури, встановленої у статтях 30 та 32.
Стаття 52. Виклад бюджету
1. Бюджет повинен містити таке:
(a) у загальному звіті про доходи і видатки:
(i) кошторисні доходи Союзу на відповідний поточний фінансовий рік ("рік n");
(ii) кошторисні доходи на попередній фінансовий рік і доходи на рік n-2;
(iii) асигнування на зобов’язання та асигнування на платежі на рік n;
(iv) асигнування на зобов’язання та асигнування на платежі на попередній фінансовий рік;
(v) виділені видатки та оплачені видатки у році n-2, причому останні також виражені як відсоток бюджету року n;
(vi) відповідні пояснення стосовно кожного підрозділу, згаданого в статті 47(1), у тому числі пояснення базового акта, якщо такий існує, а також усі відповідні пояснення щодо характеру та призначення асигнувань;
(b) у кожній секції - доходи і видатки згідно з тою самою структурою, що визначена в пункті (a);
(c) стосовно персоналу:
(i) щодо кожної секції - штатний розпис із зазначенням кількості посад щодо кожного рівня в кожній категорії та в кожній службі та кількість постійних і тимчасових посад, затверджених у межах асигнувань;
(ii) штатний розпис стосовно персоналу, оплачуваного за рахунок призначених на прямі заходи асигнувань на дослідження і технологічний розвиток, і штатний розпис стосовно персоналу, оплачуваного за рахунок тих самих асигнувань, призначених на непрямі заходи; ці штатні розписи повинні бути структуровані за категоріями та рівнями, а також у них розмежовуються постійні і тимчасові посади, затверджені в межах асигнувань;
(iii) штатний розпис, що встановлює кількість посад за рівнями та за категоріями для кожного зазначеного в статті 70 органу Союзу, що отримує внесок із бюджету. У штатних розписах поряд із кількістю посад, затверджених на фінансовий рік, зазначається кількість, затверджена на попередній рік. Персонал Агентства Євратома з постачання зазначається окремо в штатному розписі Комісії;
(d) стосовно фінансової допомоги та бюджетних гарантій:
(i) у загальному звіті про доходи - бюджетні рядки, що стосуються відповідних операцій і призначені для обліку будь-яких відшкодувань, отриманих від одержувачів, що спочатку не виконали своїх зобов’язань. Ці рядки повинні містити позначку "pro memoria" та супроводжуватися відповідними поясненнями;
(ii) у секції бюджету, яка стосується Комісії:
- бюджетні рядки, що містять бюджетні гарантії щодо відповідних операцій. Ці рядки повинні мати позначку "pro memoria", за умови що не виникла жодна подія ризику, що в кінцевому рахунку повинна бути покрита за рахунок бюджетних коштів;
- пояснення із зазначенням відомостей про базовий акт та обсяг передбачених операцій, строк та суму фінансової гарантії, що надається Союзом щодо таких операцій;
(iii) у документі, що додається до секції бюджету, яка стосується Комісії, для інформації, також стосовно відповідних ризиків, відомості про:
- поточні операції з капіталом та обслуговування боргу;
- операції з капіталом та обслуговування боргу щодо року n;
(e) стосовно фінансових інструментів, що встановлюються без базового акта:
(i) бюджетні рядки стосовно відповідних операцій;
(ii) загальний опис фінансових інструментів, включаючи їх строк дії та вплив на бюджет;
(iii) передбачені операції, включаючи цільові обсяги на основі очікуваного мультиплікатора та ефекту левериджу;
(f) стосовно коштів, використовуваних особами чи суб’єктами відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1):
(i) зазначення базового акта відповідної програми;
(ii) відповідні бюджетні рядки;
(iii) загальний опис заходу, включаючи його строк та вплив на бюджет;
(g) загальну суму видатків на СЗБП, внесену в главу під назвою "СЗБП", з окремими статтями, що покривають видатки на СЗБП та містять окремі бюджетні рядки, що визначають принаймні окремі найважливіші завдання.
2. На додаток до зазначених у параграфі 1 документів Європейський Парламент і Рада можуть долучати до бюджету будь-які інші відповідні документи.
Стаття 53. Правила щодо штатних розписів
1. Штатні розписи, зазначені в пункті (c) статті 52(1), становлять абсолютний ліміт для кожної установи або органу Союзу. Жодне призначення на посаду не повинне здійснюватися з перевищенням установленого ліміту.
Утім, за винятком рівнів AD 14, AD 15 та AD 16, кожна установа чи орган Союзу може змінювати свої штатні розписи в обсязі до 10% затверджених посад, дотримуючись таких умов:
(a) це не вплине на обсяг асигнувань на персонал, що відповідає повному фінансовому року;
(b) не буде перевищено ліміт загальної кількості посад, затверджених кожним штатним розписом;
(c) установа або орган Союзу взяв участь у заході з бенчмаркінгу з іншими установами та органами Союзу, ініційованому внаслідок проведення Комісією перевірки персоналу.
За три тижні до проведення змін, зазначених у другому підпараграфі, установа Союзу інформує Європейський Парламент і Раду про такий свій намір. Якщо протягом цього періоду Європейський Парламент або Рада висуне обґрунтовані заперечення, установа Союзу повинна утриматися від проведення змін, і застосовується процедура, встановлена у статті 44.
2. Як відступ від першого підпараграфа параграфа 1, наслідки затвердження органом, що здійснює призначення, посад із неповною зайнятістю згідно з Положенням про персонал можуть бути збалансовані іншими призначеннями на посади.
ГЛАВА 3
Бюджетна дисципліна
Стаття 54. Дотримання багаторічних фінансових рамок та Рішення 2014/335/ЄС, Євратом
Бюджет повинен відповідати багаторічним фінансовим рамкам та Рішенню 2014/335/ЄС, Євратом.
Стаття 55. Відповідність актів Союзу бюджету
Якщо виконання акта Союзу призводить до перевищення наявних у бюджеті асигнувань, такий акт не підлягає виконанню в фінансовому відношенні, поки до бюджету не будуть унесені відповідні зміни.
РОЗДІЛ IV
ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ
ГЛАВА 1
Загальні положення
Стаття 56. Виконання бюджету відповідно до принципу розсудливого управління фінансами
1. Комісія виконує доходи і видатки бюджету відповідно до цього Регламенту, самостійно несучи за це відповідальність, та в межах затверджених асигнувань.
2. Держави-члени співпрацюють із Комісією, щоб асигнування використовувались відповідно до принципу розсудливого управління фінансами.
Стаття 57. Інформація про передачу персональних даних для цілей аудиту
При оголошенні будь-якого запрошення в зв’язку з грантами, закупівлями або призами, що виконуються в рамках прямого управління, потенційні бенефіціари, конкурсанти, учасники тендеру та учасники повинні, згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001, бути поінформовані про те, що для цілей захисту фінансових інтересів Союзу їхні персональні дані можуть передаватися службам внутрішнього аудиту, Рахунковій палаті або Європейському бюро боротьби із шахрайством (OLAF), а також між розпорядниками Комісії, зазначених у статті 69 цього Регламенту виконавчих агентств та зазначених у статтях 70 та 71 цього Регламенту органів Союзу.
Стаття 58. Базовий акт і винятки
1. Асигнування, внесені до бюджету на будь-який захід Союзу, використовуються лише за умови ухвалення базового акта.
2. Як відступ від параграфа 1 та з урахуванням умов, викладених у параграфах 3, 4 та 5, зазначені нижче асигнування можуть виконуватись без базового акта, за умови що заходи, для фінансування яких вони призначені, належать до сфери компетенції Союзу:
(a) асигнування на пілотні проекти експериментального характеру, призначені для перевірки здійсненності заходу та його корисності;
(b) асигнування на підготовчі заходи в сфері застосування
ДФЄС та
Договору про Євратом, призначені для підготовки пропозицій з метою ухвалення майбутніх заходів;
(c) асигнування на підготовчі заходи у сфері розділу V
ДЄС;
(d) асигнування на одноразові чи безстрокові заходи, виконувані Комісією з огляду на завдання, що випливають із її прерогатив на інституційному рівні згідно з
ДФЄС та
Договором про Євратом, окрім її права законодавчої ініціативи подавати пропозиції, зазначені в пункті (b) цього параграфа, та відповідно до спеціальних повноважень, безпосередньо наданих їй статтями 154, 156, 159 та 160 ДФЄС, статтями 168(2), 171(2) та 173(2) ДФЕС, другим параграфом статті 175 ДФЄС, статтею 181(2) ДФЄС, статтею 190 ДФЄС і статтями 210(2) та 214(6) ДФЄС, а також статтями 70 та 77-85 Договору про Євратом;
(e) асигнування на функціонування кожної установи Союзу, що надаються внаслідок її адміністративної автономії.
3. Стосовно асигнувань, згаданих у пункті (а) параграфа 2, відповідні асигнування на зобов’язання можуть вноситися до бюджету не більше двох фінансових років поспіль. Загальна сума асигнувань на пілотні проекти не повинна перевищувати 40000000 євро в будь-якому фінансовому році.
4. Стосовно асигнувань, згаданих у пункті (b) параграфа 2, підготовчі заходи повинні бути узгодженими і можуть мати різні форми. Відповідні асигнування на зобов’язання можуть вноситися до бюджету не більше трьох фінансових років поспіль. Процедура ухвалення відповідного базового акта повинна бути завершена до кінця третього фінансового року. Під час такої процедури виділення асигнувань повинне відповідати особливостям підготовчого заходу з урахуванням передбачуваної діяльності, переслідуваних цілей та одержувачів. Як наслідок, сума виділених асигнувань не повинна відповідати сумі асигнувань, передбачених для фінансування самого остаточного заходу.
Загальна сума асигнувань на нові підготовчі заходи, згадані в пункті (b) параграфа 2, не повинна перевищувати 50000000 євро в будь-якому фінансовому році, а загальна сума асигнувань, фактично виділених на підготовчі заходи, не повинна перевищувати 100000000 євро.
5. Стосовно асигнувань, зазначених у пункті (c) параграфа 2, підготовчі заходи обмежуються коротким строком і повинні мати на меті створення умов для вжиття заходів Союзу на виконання завдань СЗБП та для ухвалення необхідних правових інструментів.
Для цілей операцій Союзу з управління кризами підготовчі заходи повинні бути призначені, між іншим, для оцінювання операційних вимог, забезпечення швидкого початкового надання ресурсів або для створення умов на місцях для початку операції. Підготовчі заходи погоджує Рада за пропозицією Високого представника.
Для забезпечення швидкого здійснення підготовчих заходів Високий представник якомога раніше інформує Європейський Парламент і Комісію про намір Ради розпочати підготовчий захід та, зокрема, про очікуваний обсяг ресурсів, необхідних для цієї мети. Комісія вживає всіх заходів, необхідних для забезпечення швидкої виплати коштів.
Фінансування заходів, погоджених Радою для підготовки операцій Союзу з управління кризами згідно з розділом V
ДФЄС, повинне покривати додаткові витрати, що безпосередньо виникають у зв’язку з розгортанням місії або робочої групи на місцях, де бере участь, між іншим, персонал установ Союзу, включаючи страхування від високих ризиків, дорожні витрати і витрати на проживання, а також добові виплати.
Стаття 59. Виконання бюджету установами Союзу, відмінними від Комісії
1. Комісія надає іншим установам Союзу необхідні повноваження для виконання секцій бюджету, що стосуються їх.
2. Для сприяння виконанню їхніх асигнувань установи Союзу можуть укладати між собою угоди про рівень обслуговування, що встановлюють умови, що регулюють надання послуг, постачання продукції, виконання робіт або договорів щодо нерухомого майна.
Ці угоди повинні уможливлювати перерозподіл асигнувань або відшкодування витрат, що зумовлені їх виконанням.
3. Угоди про рівень обслуговування, згадані в параграфі 2, також можуть укладатися між підрозділами установ Союзу, органами Союзу, європейськими офісами, органами або особами, яким доручено здійснення конкретних заходів у рамках СЗБП відповідно до розділу V
ДЄС, та Офісом Генерального секретаря Ради керівників європейських шкіл. Комісія та інші установи Союзу регулярно повідомляють Європейський Парламент і Раду про угоди про рівень обслуговування, що їх вони укладають з іншими установами Союзу.
Стаття 60. Делегування повноважень з виконання бюджету
1. Комісія та кожна інша установа Союзу можуть делегувати своїм підрозділам повноваження з виконання бюджету відповідно до викладених у цьому Регламенті умов та їхніх внутрішніх правил, а також у межах, встановлених в інструменті делегування. Уповноважені таким чином підрозділи діють у межах повноважень, що прямо їм надані.
2. На додаток до параграфа 1 Комісія може делегувати свої повноваження з виконання бюджету щодо операційних асигнувань її власної секції бюджету головам делегацій Союзу, а для забезпечення безперервності діяльності під час їх відсутності - заступникам голів делегацій Союзу. Таке делегування не обмежує відповідальність голів делегацій Союзу за виконання бюджету. Якщо голова делегації Союзу відсутній більше чотирьох тижнів, Комісія переглядає своє рішення про делегування повноважень із виконання бюджету. Коли голови делегацій Союзу та їхні заступники за відсутності перших діють як уповноважені шляхом субделегування розпорядники Комісії, вони застосовують правила Комісії стосовно виконання бюджету і несуть ті самі обов’язки щодо підзвітності й інші обов’язки, що й будь-який інший уповноважений шляхом субделегування розпорядник Комісії.
Комісія може відкликати делеговані повноваження, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до своїх правил.
Для цілей першого підпараграфа Високий представник уживає заходів, необхідних для сприяння співпраці між делегаціями Союзу та підрозділами Комісії.
3. EEAS може у виняткових випадках делегувати свої повноваження з виконання бюджету щодо адміністративних асигнувань своєї секції бюджету персоналу Комісії делегацій Союзу, якщо це необхідно для забезпечення безперервності в управлінні такими делегаціями за відсутності компетентного розпорядника EEAS із країни, де перебуває його делегація. У виняткових випадках, коли персонал Комісії делегацій Союзу діє як уповноважені шляхом субделегування розпорядники EEAS, вони застосовують внутрішні правила EEAS стосовно виконання бюджету і несуть ті самі обов’язки щодо підзвітності й інші обов’язки, що й будь-який інший уповноважений шляхом субделегування розпорядник EEAS.
EEAS може відкликати делеговані повноваження, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до своїх правил.
Стаття 61. Конфлікт інтересів
1. Фінансові суб’єкти в розумінні глави 4 цього розділу та інші особи, в тому числі національні органи будь-якого рівня, що беруть участь у виконанні бюджету в рамках прямого, непрямого та спільного управління, включаючи підготовчі дії, аудит або контроль, не повинні вчиняти жодних дій, що можуть призвести до конфлікту між їхніми інтересами та інтересами Союзу. Вони також уживають відповідних заходів для запобігання конфлікту інтересів у функціях, що перебувають під їхньою відповідальністю, та для вирішення ситуацій, що об’єктивно можуть сприйматися як конфлікт інтересів.
2. Якщо існує ризик конфлікту інтересів за участю службовця національного органу, відповідна особа передає це питання для вирішення своєму керівнику. Якщо такий ризик існує для персоналу, що на нього поширюється діє Положення про персонал, відповідна особа передає це питання для вирішення відповідному уповноваженому шляхом делегування розпоряднику. Відповідний керівник або уповноважений шляхом делегування розпорядник повинен письмово підтвердити наявність конфлікту інтересів. У разі виявлення конфлікту інтересів орган, що здійснює призначення на посаду, або відповідний національний орган забезпечує, щоб відповідна особа припинила будь-яку діяльність стосовно цього питання. Відповідний уповноважений шляхом делегування розпорядник або відповідний національний орган забезпечують ужиття будь-яких подальших доцільних заходів згідно із застосовним правом.
3. Для цілей параграфа 1 конфлікт інтересів існує, коли неупереджене та об’єктивне виконання функцій фінансового суб’єкта чи іншої особи, зазначеної в параграфі 1, порушено з причин, що стосуються сімейного, емоційного життя, політичної або національної близькості, економічних інтересів або будь-яких інших прямих чи непрямих особистих інтересів.
ГЛАВА 2
Методи виконання
Стаття 62. Методи виконання бюджету
1. Комісія виконує бюджет будь-яким із таких методів:
(a) безпосередньо ("пряме управління"), згідно зі статтями 125-153, її підрозділами, включаючи її персонал делегацій Союзу під керівництвом відповідного голови делегації, відповідно до статті 60(2), або через виконавчі агентства, зазначені в статті 69;
(b) в рамках спільного управління з державами-членами ("спільне управління"), згідно зі статтями 63 та 125-129;
(c) опосередковано ("непряме управління"), згідно зі статтями 125-149 та 154-159, якщо це передбачено базовим актом, або у випадках, зазначених у пунктах (a)-(d) статті 58(2), доручаючи завдання з виконання бюджету:
(i) третім країнам або призначеним їм органам;
(ii) міжнародним організаціям або їхнім агентствам у розумінні статті 156;
(iii) Європейському інвестиційному банку (ЄІБ) або Європейському інвестиційному фонду (ЄІФ) чи їм обом, якщо вони діють як група ("група ЄІБ");
(iv) органам Союзу, зазначеним у статтях 70 та 71;
(v) органам публічного права, включаючи організації держав-членів;
(vi) органам приватного права, що виконують публічні функції, включаючи організації держав- членів, якщо їм надаються достатні фінансові гарантії;
(vii) органам приватного права держави-члена, на які покладено здійснення публічно-приватного партнерства та яким надаються достатні фінансові гарантії;
(viii) органам або особам, яким доручено здійснення певних заходів у рамках СЗБП відповідно до розділу V
ДЄС та які визначено у відповідному базовому акті.
Стосовно пункту (c)(vi) першого підпараграфа, необхідна сума фінансових гарантій може бути встановлена у відповідному базовому акті і може бути обмежена максимальною сумою внеску Союзу до відповідного органу. У випадку декількох гарантів перерозподіл суми сукупної відповідальності, що повинна бути покрита гарантіями, визначається в угоді про внесок, яка може передбачати пропорційність відповідальності кожного гаранта частці його відповідного внеску до органу.
2. Для цілей прямого управління Комісія може використовувати інструменти, зазначені в розділах VII, VIII, IX, X та XII.
Для цілей спільного управління інструментами виконання бюджету є інструменти, передбачені галузевими правилами.
Для цілей непрямого управління Комісія застосовує розділ VI, а у випадку фінансових інструментів та бюджетних гарантій - розділи VI та X. Організації-виконавці застосовують інструменти виконання бюджету, передбачені у відповідній угоді про внесок.
3. Комісія несе відповідальність за виконання бюджету згідно зі
статтею 317 ДФЄС і не повинна делегувати такі завдання третім особам, якщо для їх реалізації потрібен значний ступінь розсуду, що передбачає ухвалення політичних рішень.
Комісія не повинна шляхом укладення договорів відповідно до розділу VII цього Регламенту передавати на аутсорсинг виконання завдань, що передбачають здійснення владних і дискреційних повноважень.
Стаття 63. Спільне з державами-членами управління
1. Якщо Комісія виконує бюджет у рамках спільного управління, то пов’язані з виконанням бюджету завдання делегуються державам-членам. Комісія та держави-члени повинні дотримуватись принципів розсудливого управління фінансами, прозорості і недискримінації та забезпечувати видимість діяльності Союзу при управлінні ними коштами Союзу. Із цією метою Комісія та держави-члени виконують свої відповідні зобов’язання щодо контролю та аудиту та беруть на себе відповідні зобов’язання, що викладені в цьому Регламенті. Додаткові положення повинні бути викладені в галузевих правилах.
2. При здійсненні завдань щодо виконання бюджету держави-члени вживають усіх необхідних заходів, включаючи законодавчі, регуляторні та адміністративні заходи, для захисту фінансових інтересів Союзу, а саме шляхом:
(a) забезпечення того, щоб заходи, що фінансуються з бюджету, виконувались правильно та ефективно й відповідно до чинних галузевих правил;
(b) призначення органів, відповідальних за управління коштами Союзу та контроль за ними відповідно до параграфа 3, а також нагляду за такими органами;
(c) запобігання правопорушенням та шахрайству, їх виявлення та виправлення;
(d) співпраці, відповідно до цього Регламенту та галузевих правил, із Комісією, OLAF, Рахунковою палатою і, стосовно тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту Ради (ЄС)
2017/1939 (- 39), з Європейською прокуратурою (EPPO).
Для захисту фінансових інтересів Союзу держави-члени, дотримуючись принципу пропорційності та згідно з цією статтею і відповідних галузевих правил, здійснюють контроль ex ante та ex post, включаючи, у відповідних випадках, виїзні перевірки репрезентативних та/або заснованих на ризиках зразків транзакцій. Вони також стягують безпідставно сплачені кошти і за необхідності порушують судові процеси для цього.
Держави-члени накладають ефективні, стримувальні та пропорційні штрафні санкції на одержувачів, якщо це передбачено галузевими правилами або положеннями національного права.
У рамках здійснюваного нею оцінювання ризиків та відповідно до галузевих правил Комісія проводить моніторинг систем управління та контролю, створених у державах-членах. У своїй аудиторській роботі Комісія дотримується принципу пропорційності та враховує рівень ризику, оцінений відповідно до галузевих правил.
3. Згідно з критеріями та процедурами, викладеними у галузевих правилах, держави-члени на відповідному рівні призначають органи, що відповідають за управління коштами Союзу та контроль за ними. Такі органи можуть також виконувати завдання, не пов’язані з управлінням коштами Союзу, і можуть доручати певні свої завдання іншим органам.
Ухвалюючи рішення про призначення органів, держави-члени можуть засновувати своє рішення на тому, чи системи управління та контролю є по суті такими ж, як ті, що вже існували в попередньому періоді, і чи вони функціонували ефективно.
Якщо результати аудиту та контролю свідчать, що призначені органи більше не відповідають критеріям, встановленим у галузевих правилах, держави-члени вживають заходів, необхідних для усунення недоліків у виконанні завдань цих органів, у тому числі шляхом припинення призначення відповідно до галузевих правил.
Галузеві правила визначають роль Комісії у процесі, передбаченому в цьому параграфі.
4. Органи, призначені відповідно до параграфа 3:
(a) створюють та забезпечують функціонування ефективної та дієвої системи внутрішнього контролю;
(b) використовують систему бухгалтерського обліку, що своєчасно забезпечує точну, повну та достовірну інформацію;
(c) надають інформацію, що вимагається згідно з параграфами 5, 6 та 7;
(d) забезпечують оприлюднення ex post відповідно до статті 38(2)-(6).
Будь-яке опрацювання персональних даних повинне відповідати Регламенту (ЄС)
№ 2016/679.
5. Органи, призначені відповідно до параграфа 3, надають Комісії до 15 лютого наступного фінансового року:
(a) їхню бухгалтерську звітність про видатки, що понесені протягом відповідного референтного періоду, визначеного галузевими правилами, під час виконання їхніх завдань і що були представлені Комісії для відшкодування;
(b) щорічний огляд підсумкових аудиторських звітів та проведених контрольних заходів, включаючи аналіз характеру та масштабів помилок та слабких місць, виявлених у системах, а також ужитих або планованих коригувальних дій.
6. Зазначена в пункті (а) параграфа 5 бухгалтерська звітність включає попереднє фінансування та суми, щодо яких тривають або завершені процедури відшкодування. Вона супроводжується управлінською заявою, що підтверджує, що, на думку відповідальних за управління коштами осіб:
(a) інформація викладена належним чином, є повною і достовірною;
(b) видатки використовувались за цільовим призначенням, згідно з галузевими правилами;
(c) запроваджені системи контролю забезпечують законність основних транзакцій.
7. Зазначена в пункті (а) параграфа 5 бухгалтерська звітність та зазначений у пункті (b) вказаного параграфа огляд супроводжуються висновком незалежного аудиторського органу, складеним відповідно до визнаних на міжнародному рівні стандартів аудиту. У такому висновку зазначається, чи бухгалтерська звітність є достовірною, чи є законними видатки, запит на відшкодування яких подано до Комісії, і чи належним чином функціонують запроваджені системи контролю. У висновку також зазначається, чи аудиторська перевірка ставить під сумнів зміст управлінської заяви, згаданої в параграфі 6.
Термін 15 лютого, встановлений у параграфі 5, може як виняток бути продовжений Комісією до 1 березня на підставі повідомлення відповідної держави-члена.
Держави-члени можуть на належному рівні опублікувати інформацію, зазначену в параграфах 5 і 6 та в цьому параграфі.
Крім того, держави-члени можуть надавати Європейському Парламенту, Раді та Комісії заяви, підписані на належному рівні, що ґрунтуються на інформації, зазначеній у параграфах 5 і 6 та у цьому параграфі.
8. Щоб забезпечити використання коштів Союзу відповідно до чинних правил, Комісія:
(a) застосовує процедури перевіряння та приймання бухгалтерської звітності призначених органів, забезпечуючи повноту і достовірність звітності;
(b) виключає з фінансування Союзу видатки, щодо яких виплати були здійснені з порушенням застосовного права;
(c) перериває строки платежів або призупиняє платежі, якщо це передбачено галузевими правилами.
Комісія припиняє повністю або частково переривання строків платежів або призупинення платежів після того, як держава-член надала свої зауваження та вжила будь-яких необхідних заходів. Річний звіт про діяльність, зазначений у статті 74(9), повинен містити інформацію щодо всіх зобов’язань, передбачених цим параграфом.
9. Галузеві правила повинні враховувати потреби програм Європейської територіальної співпраці, зокрема щодо змісту управлінської заяви, зазначеного в параграфі 3 процесу, а також функції аудиту.
10. Комісія складає реєстр органів, відповідальних за управлінську, сертифікаційну та аудиторську діяльність відповідно до галузевих правил.
11. Держави-члени можуть використовувати ресурси, виділені їм у рамках спільного управління, в поєднанні з операціями та інструментами, що здійснюються відповідно до Регламенту (ЄС) 2015/1017, згідно з умовами, встановленими у відповідних галузевих правилах.
ГЛАВА 3
Європейські офіси та органи Союзу
Секція 1
Європейські офіси
Стаття 64. Сфера компетенції європейських офісів
1. Перед створенням нового європейського офісу Комісія вивчає витрати й вигоди та оцінює пов’язані з ними ризики, інформує Європейський Парламент і Раду про результати такого вивчення та оцінювання та пропонує внести необхідні асигнування в додаток до секції бюджету, яка стосується Комісії.
2. У межах своєї компетенції європейські офіси:
(a) виконують обов’язкові завдання, передбачені в акті про їх заснування або в інших правових актах Союзу;
(b) можуть, відповідно до статті 66, виконувати необов’язкові завдання, затверджені їхніми Адміністративними комітетами з урахуванням витрат, вигід та пов’язаних ризиків для відповідних осіб.
3. Ця секція застосовується до діяльності OLAF, за винятком параграфа 4 цієї статті,статті 66 та статті 67(1), (2) та (3).
4. Внутрішній аудитор Комісії виконує всі обов’язки, передбачені у главі 8 цього розділу.
Стаття 65. Асигнування стосовно європейських офісів
1. Асигнування, затверджені для виконання обов’язкових завдань кожного європейського офісу, вносяться до окремого бюджетного рядка в секції бюджету, яка стосується Комісії, та детально зазначаються в додатку до такої секції.
Згаданий у першому підпараграфі додаток має форму звіту про доходи і видатки, структурованого так само, як і секції бюджету.
Асигнування, внесені до такого додатка:
(a) повинні покривати всі фінансові потреби кожного європейського офісу при виконанні ним обов’язкових завдань, передбачених в акті про його заснування або в інших правових актах Союзу;
(b) можуть покривати фінансові потреби європейського офісу при виконанні ним завдань, що вимагаються установами Союзу, органами Союзу, іншими європейськими офісами та агентствами, створеними згідно з Договорами та затвердженими відповідно до акта про заснування офісу.
2. Стосовно асигнувань, що внесені в додаток щодо кожного європейського офісу, Комісія делегує повноваження розпорядника директору відповідного європейського офісу згідно зі статтею 73.
3. Штатний розпис кожного європейського офісу додається до штатного розпису Комісії.
4. Директор кожного європейського офісу ухвалює рішення про перерозподіли в межах додатка, згаданого в параграфі 1. Комісія інформує Європейський Парламент і Раду про такі перерозподіли.
Стаття 66. Необов’язкові завдання
1. Стосовно необов’язкових завдань, зазначених у пункті (b) статті 64(2), європейський офіс може:
(a) отримувати делеговані повноваження для свого директора від установ Союзу, органів Союзу та інших європейських офісів разом із делегуванням повноважень розпорядника стосовно асигнувань, унесених до секції бюджету, яка стосується установи Союзу, органу Союзу чи іншого європейського офісу;
(b) укладати угоди про рівень обслуговування ad-hoc з установами Союзу, органами Союзу, іншими європейськими офісами або третіми особами.
2. У випадках, зазначених у пункті (а) параграфа 1, установи Союзу, органи Союзу та інші відповідні європейські офіси встановлюють межі та умови делегування повноважень. Таке делегування повинне узгоджуватися з актом про заснування європейського офісу, зокрема щодо умов та процедур делегування.
3. У випадках, зазначених у пункті (b) параграфа 1, директор європейського офісу, згідно з актом про його заснування, ухвалює окремі положення, що регулюють виконання завдань, відшкодування понесених витрат та ведення відповідних бухгалтерських документів. Європейський офіс повідомляє про результати таких бухгалтерських документів установи Союзу, органи Союзу або інші відповідні європейські офіси.
Стаття 67. Бухгалтерські документи європейських офісів
1. Кожен європейський офіс складає бухгалтерські документи для обліку своїх видатків, що роблять можливим визначати частку своїх послуг, що надаються кожній з установ Союзу, органів Союзу чи інших європейських офісів. Директор відповідного європейського офісу після затвердження його Адміністративним комітетом ухвалює критерії, що їм повинні відповідати бухгалтерські документи.
2. Пояснення щодо окремого бюджетного рядка, до якого вносяться сукупні асигнування для кожного європейського офісу, що йому делеговано повноваження розпорядника відповідно до пункту (а) статті 66(1), повинні містити розрахунок вартості послуг, що надаються цим офісом кожній з установ Союзу, органів Союзу та інших відповідних європейських офісів. Вона визначається згідно з бухгалтерськими документами, передбаченими в параграфі 1 цієї статті.
3. Кожен європейський офіс, що йому делеговано повноваження розпорядника відповідно до пункту (а) статті 66(1), повинен повідомляти установи Союзу, органи Союзу та інші відповідні європейські офіси про результати бухгалтерських документів, передбачених у параграфі 1 цієї статті.
4. Бухгалтерські документи кожного європейського офісу становлять невід’ємну частину бухгалтерської звітності Союзу відповідно до статті 241.
5. Бухгалтер Комісії за пропозицією Адміністративного комітету відповідного європейського офісу може делегувати працівнику європейського офісу деякі функції бухгалтера, що стосуються збору доходів та оплати видатків, здійснених безпосередньо відповідним європейським офісом.
6. Для задоволення грошових потреб європейського офісу Комісія за пропозицією Адміністративного комітету може від імені європейського офісу відкривати банківські рахунки або поштові жирорахунки. Кінцева грошова позиція за кожен рік узгоджується та коригується між відповідним європейським офісом та Комісією наприкінці фінансового року.
Секція 2
Агентства та органи Союзу
Стаття 68. Застосовність до Агентства Євратома з постачання
Цей Регламент застосовується до виконання бюджету Агентства Євратома з постачання.
Стаття 69. Виконавчі агентства
1. Комісія може делегувати повноваження виконавчим агентствам для реалізації програми або проекту Союзу повністю або частково, включаючи пілотні проекти й підготовчі заходи та виконання адміністративних видатків, від свого імені та під свою відповідальність, відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 58/2003 (- 40). Виконавчі агентства створюються за рішенням Комісії та мають статус юридичної особи згідно з правом Союзу. Вони отримують річний внесок.
2. Директори виконавчих агентств діють як уповноважені шляхом делегування розпорядники щодо виконання операційних асигнувань, що стосуються програм Союзу, управління якими вони здійснюють повністю або частково.
3. Керівний комітет виконавчого агентства може домовитись із Комісією про те, що бухгалтер Комісії також виконуватиме функції бухгалтера відповідного виконавчого агентства. Керівний комітет також може покладати на бухгалтера Комісії деякі завдання бухгалтера відповідного виконавчого агентства з урахуванням аналізу витрат і вигід. В обох випадках повинні бути вжиті заходи, необхідні для уникнення будь-якого конфлікту інтересів.
Стаття 70. Органи, створювані згідно з ДФЄС і Договором про Євратом
1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 269 цього Регламенту для доповнення цього Регламенту рамковим фінансовим регулюванням стосовно органів, створюваних згідно з
ДФЄС та
Договором про Євратом, що мають статус юридичної особи й отримують внески з бюджету.
2. Рамкове фінансове регулювання ґрунтується на принципах та правилах, викладених у цьому Регламенті, з урахуванням особливостей органів, зазначених у параграфі 1.
3. Фінансові правила органів, зазначених у параграфі 1, не повинні відступати від рамкового фінансового регулювання, за винятком випадків, коли це зумовлено їхніми конкретними потребами, та за умови попередньої згоди Комісії.
4. За рекомендацією Ради Європейський Парламент схвалює виконання бюджетів зазначених у параграфі 1 органів. Органи, зазначені в параграфі 1, повноцінно співпрацюють з установами Союзу, що беруть участь у процедурі схвалення виконання бюджету, та надають за потреби будь-яку додаткову необхідну інформацію, в тому числі шляхом участі в засіданнях відповідних органів.
5. Внутрішній аудитор Комісії здійснює ті самі повноваження стосовно зазначених у параграфі 1 органів, що і повноваження, здійснювані стосовно Комісії.
6. Незалежний зовнішній аудитор перевіряє достовірність відображення в річній бухгалтерській звітності кожного з органів, зазначених у параграфі 1 цієї статті, доходів, видатків та фінансового стану відповідного органу до консолідації в остаточній бухгалтерській звітності Комісії. Якщо інше не передбачено у відповідному базовому акті, Рахункова Палата готує спеціальний річний звіт щодо кожного органу згідно з вимогами статті 287(1)
ДФЄС. Готуючи такий звіт, Рахункова Палата враховує аудиторську роботу, виконану незалежним зовнішнім аудитором, та заходи, вжиті у відповідь на зауваження аудитора.
7. Рахункова Палата залишається повністю відповідальною за всі аспекти незалежних зовнішніх аудитів, згадані в параграфі 6, включаючи виявлені зауваження.
Стаття 71. Органи, що реалізують публічно-приватне партнерство
Органи зі статусом юридичної особи, що створюються на підставі базового акта і що на них покладається реалізація публічно-приватного партнерства, ухвалюють власні фінансові правила.
Такі правила повинні включати ряд принципів, необхідних для забезпечення розсудливого управління фінансами Союзу.
Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 269 для доповнення цього Регламенту типовим фінансовим регулюванням для органів, що реалізують публічно-приватне партнерство, що встановлює принципи, необхідні для забезпечення розсудливого управління фінансами Союзу та засновані на статті 154.
Фінансові правила органів, що реалізують публічно-приватне партнерство, не повинні відступати від типового фінансового регулювання, за винятком випадків, коли це зумовлено їхніми конкретними потребами, та за умови попередньої згоди Комісії.
Стаття 70(4)-(7) застосовується до органів, що реалізують публічно-приватне партнерство.
ГЛАВА 4
Фінансові суб’єкти
Секція 1
Принцип поділу функцій
Стаття 72. Поділ функцій
1. Функції розпорядника та бухгалтера повинні бути розділеними та взаємовиключними.
2. Кожна установа Союзу надає кожному фінансовому суб’єкту ресурси, необхідні для виконання його функцій, і статут, що детально описує його завдання, права та обов’язки.
Секція 2
Розпорядник
Стаття 73. Розпорядник
1. Кожна установа Союзу виконує функції розпорядника.
2. Для цілей цього розділу "персонал" означає осіб, що підпадають під сферу дії Положення про персонал.
3. Кожна установа Союзу, згідно з умовами її внутрішнього регламенту, делегує персоналу функції розпорядника на належному рівні. У своїх внутрішніх адміністративних правилах вона зазначає персонал, якому вона делегує ці функції, обсяг делегованих повноважень, і чи можуть особи, яким ці повноваження делеговано, субделегувати їх.
4. Повноваження розпорядника можуть бути делеговані або субделеговані тільки персоналу.
5. Відповідальний розпорядник повинен діяти в межах, встановлених інструментом делегування або субделегування. Відповідальному розпоряднику може допомагати один або декілька працівників, яким доручено, під його відповідальність, проведення певних операцій, необхідних для виконання бюджету, та надання фінансової та управлінської інформації.
6. Кожна установа Союзу та кожен орган Союзу, зазначені у статті 70, інформують Європейський Парламент, Раду, Рахункову Палату і бухгалтера Комісії протягом двох тижнів про призначення уповноважених шляхом делегування розпорядників, внутрішніх аудиторів та бухгалтерів і про припинення їхніх повноважень, а також про будь-які внутрішні правила, ухвалювані ними з фінансових питань.
7. Кожна установа Союзу інформує Рахункову Палату про рішення щодо делегування та про призначення адміністраторів авансових рахунків згідно зі статтями 79 та 88.
Стаття 74. Повноваження та обов’язки розпорядника
1. Розпорядник несе відповідальність у відповідній установі Союзу за виконання доходів і видатків згідно з принципом розсудливого управління фінансами, в тому числі шляхом забезпечення звітування про результативність, а також за забезпечення дотримання вимог законності та однакового ставлення до одержувачів.
2. Для цілей параграфа 1 цієї статті уповноважений шляхом делегування розпорядник, відповідно до статті 36 та мінімальних стандартів, прийнятих кожною установою Союзу, з урахуванням ризиків, пов’язаних з управлінським середовищем та характером фінансованих заходів, створює організаційну структуру та системи внутрішнього контролю, що придатні для виконання його обов’язків. Створення такої структури та систем повинне супроводжуватися всебічним аналізом ризиків, що враховує результативність витрат та їхню результативність.
3. Для виконання видатків відповідальний розпорядник приймає бюджетні та юридичні зобов’язання, затверджує видатки і надає дозвіл на платежі, а також уживає попередніх заходів для виконання асигнувань.
4. Для виконання доходів відповідальний розпорядник складає кошторис дебіторської заборгованості, встановлює права вимоги та видає накази про стягнення. У відповідних випадках відповідальний розпорядник відмовляється від установлених прав вимоги.
5. Для запобігання помилкам та правопорушенням до надання дозволу на операції та для зменшення ризиків недосягнення цілей кожна операція повинна підлягати щонайменше контролю ex ante стосовно операційних та фінансових аспектів операції на основі багаторічної стратегії контролю, що враховує ризики.
Обсяг контролю ex ante за періодичністю та інтенсивністю визначається відповідальним розпорядником з урахуванням результатів попереднього контролю, а також ризиків та економічної ефективності, на основі проведеного самим розпорядником аналізу ризиків. У разі сумнівів розпорядник, відповідальний за затвердження відповідних операцій, у межах контролю ex ante вимагає надання додаткової інформації або проведення контролю на місці для отримання достатньої впевненості.
Стосовно певної операції перевірку проводить персонал, відмінний від персоналу, що ініціював операцію. Персонал, що проводить перевірку, не повинен підпорядковуватися працівникам, що ініціювали операцію.
6. Уповноважений шляхом делегування розпорядник може проводити контроль ex post для виявлення та виправлення помилок та порушень операцій після їх затвердження. Такий контроль може бути організований на вибірковій основі залежно від ризиків і повинен враховувати результати попереднього контролю, а також чинники економічної ефективності і результативності.
Контроль ex post проводить персонал, відмінний від персоналу, відповідального за контроль ex ante. Персонал, відповідальний за контроль ex post, не повинен підпорядковуватися працівникам, що відповідальні за контроль ex ante.
Правила та процедури, включаючи строки, проведення аудиту бенефіціарів повинні бути чіткими, послідовними та прозорими і доводяться до відома бенефіціарів при підписанні угоди про надання гранту.
7. Відповідальні розпорядники та персонал, відповідальний за виконання бюджету, повинні мати необхідні професійні навички.
У кожній установі Союзу уповноважений шляхом делегування розпорядник повинен забезпечувати таке:
(a) одержання уповноваженими шляхом субделегування розпорядниками та їхнім персоналом регулярно оновлюваної інформації та навчання стосовно стандартів контролю та методів і прийомів, що можуть бути використані для такої мети;
(b) уживання заходів, коли це необхідно, для забезпечення результативного та ефективного функціонування систем контролю відповідно до параграфа 2.
8. Якщо працівник, що бере участь у фінансовому управлінні та контролі транзакцій, вважає, що рішення, яке він на вимогу свого керівника повинен застосувати або з яким він повинен погодитись, є незаконним або таким, що суперечить принципу розсудливого управління фінансами або професіональним правилам, що їх такий працівник повинен дотримуватися, то він повинен повідомити свого керівника про це. Якщо працівник робить це в письмовій формі, то керівник надає відповідь у письмовій формі. Якщо керівник не вживає заходів або підтверджує первісне рішення чи розпорядження, а працівник вважає, що таке підтвердження не є належною реакцією на його занепокоєння, то працівник повинен письмово повідомити уповноваженого шляхом делегування розпорядника. Якщо такий розпорядник не дає відповіді протягом розумного строку з урахуванням конкретних обставин та в будь-якому випадку протягом місяця, працівник інформує відповідну колегію, зазначену в статті 143.
У разі будь-якої незаконної діяльності, шахрайства або корупції, що можуть шкодити інтересам Союзу, працівник інформує органи, зазначені в Положенні про персонал та в рішеннях установ Союзу щодо умов проведення внутрішніх розслідувань стосовно запобігання шахрайству, корупції та будь-якій незаконній діяльності, що шкодить інтересам Союзу. Договори із зовнішніми аудиторами, що проводять аудит фінансового управління Союзу, повинні передбачати обов’язок зовнішнього аудитора інформувати уповноваженого шляхом делегування розпорядника про будь-яку підозру у незаконній діяльності, шахрайстві чи корупції, що можуть шкодити інтересам Союзу.
9. Уповноважений шляхом делегування розпорядник повинен звітувати своїй установі Союзу про виконання своїх обов’язків у формі щорічного звіту про діяльність, що містить фінансову та управлінську інформацію, включаючи результати контролю, а також заяву про те, що, за винятком випадків, коли інше зазначено в будь-яких застереженнях, пов’язаних із визначеними сферами доходів і видатків, він має обґрунтовану впевненість у тому, що:
(a) інформація, що міститься у звіті, достовірно відображає факти;
(b) ресурси, виділені для проведення описаної в звіті діяльності, були використані за призначенням і відповідно до принципу розсудливого управління фінансами; та
(c) запроваджені процедури контролю дають необхідні гарантії щодо законності основних транзакцій.
Річний звіт про діяльність повинен включати інформацію про проведені операції із зазначенням цілей та показників результативності, визначених у стратегічних планах, ризики, пов’язані з цими операціями, використання наданих ресурсів та ефективність і дієвість систем внутрішнього контролю. Звіт повинен включати загальну оцінку витрат і вигід від контролю та інформацію про те, якою мірою затверджені операційні видатки сприяють досягненню стратегічних цілей Союзу та створюють додану вартість ЄС. Комісія готує огляд річних звітів про діяльність за попередній рік.
Річні звіти про діяльність за фінансовий рік розпорядників та, у відповідних випадках, уповноважених шляхом делегування розпорядників установ Союзу, органів Союзу, європейських офісів та агентств публікуються до 1 липня наступного фінансового року на вебсайті відповідної установи Союзу, органу Союзу, європейського офісу чи агентства так, щоб доступ до них був легким, при цьому вживаються обґрунтовані заходи для забезпечення конфіденційності та безпеки.
10. Уповноважений шляхом делегування розпорядник веде облік договорів, укладених згідно з переговорними процедурами у кожному фінансовому році відповідно до пунктів (a)-(f) пункту 11.1 та пункту 39 додатка I. Якщо частка переговорних процедур щодо кількості договорів, укладених тим самим уповноваженим шляхом делегування розпорядником, значно зростає порівняно з попередніми роками або якщо ця частка явно перевищує середнє значення, зафіксоване для відповідної установи Союзу, відповідальний розпорядник повідомляє про це установу Союзу та зазначає будь-які заходи, вжиті для того, щоб змінити цю тенденцію. Кожна установа Союзу надсилає звіт про переговорні процедури Європейському Парламенту і Раді. У випадку Комісії такий звіт додається до огляду річних звітів про діяльність, згаданого в параграфі 9 цієї статті.
Стаття 75. Зберігання підтвердних документів розпорядниками
Розпорядник створює системи для зберігання в паперовій або електронній формі оригіналів підтвердних документів, що стосуються виконання бюджету. Такі документи зберігаються принаймні п’ять років із дати, в яку Європейський Парламент схвалює виконання бюджету за фінансовий рік, якого стосуються документи.
Без обмеження першого параграфа, документи, що стосуються операцій, у будь-якому випадку зберігаються до кінця року, наступного за роком, в якому ці операції остаточно закрито.
Персональні дані, що містяться в підтвердних документах, видаляються, якщо можливо, коли ці дані не є необхідними для цілей схвалення виконання бюджету, контролю та аудиту. Стаття 37(2) Регламенту (ЄС) № 45/2001 застосовується до зберігання даних про перевезення.
Стаття 76. Повноваження та обов’язки голів делегацій Союзу
1. Якщо голови делегацій Союзу виконують функції уповноважених шляхом субделегування розпорядників відповідно до статті 60(2), вони підпорядковуються Комісії як установі Союзу, відповідальній за визначення, виконання, моніторинг виконання та оцінювання виконання їхніх функцій та обов’язків як уповноважених шляхом субделегування розпорядників, та тісно співпрацюють із Комісією щодо належного використання коштів для забезпечення, зокрема, законності фінансових транзакцій, дотримання принципу розсудливого управління фінансами в управлінні коштами та ефективного захисту фінансових інтересів Союзу. На них поширюється дія внутрішніх правил Комісії та Статуту Комісії стосовно виконання субделегованих їм функцій у сфері фінансового управління. Їм може допомагати у виконанні їхніх обов’язків персонал Комісії, що входить до складу делегацій Союзу.
Із цією метою голови делегацій Союзу вживають заходів, необхідних для запобігання будь-якій ситуації, що може поставити під загрозу здатність Комісії виконувати свої обов’язки щодо виконання бюджету, що субделеговані їм, а також будь-якому конфлікту пріоритетів, що може мати вплив на виконання субделегованих їм функцій у сфері фінансового управління.
У разі виникнення ситуації або конфлікту, зазначеного в другому підпараграфі, голови делегацій Союзу невідкладно інформують про це відповідальних генеральних директорів Комісії та EEAS. Такі генеральні директори вживають відповідних заходів для виправлення ситуації.
2. Якщо голови делегацій Союзу опиняються в ситуації, описаній у статті 74(8), вони передають таке питання на розгляд колегії, зазначеній у статті 143. У разі будь-якої незаконної діяльності, шахрайства або корупції, що можуть шкодити інтересам Союзу, вони інформують органи, зазначені в чинному законодавстві.
3. Голови делегацій Союзу, що виконують функції уповноважених шляхом субделегування розпорядників відповідно до статті 60(2), звітують своєму уповноваженому шляхом делегування розпоряднику, аби останній міг включити їхні звіти до свого річного звіту про діяльність, зазначеного у статті 74(9). Звіти голів делегацій Союзу включають інформацію про ефективність та дієвість систем внутрішнього контролю, що впроваджені в їхній делегації, а також про управління субделегованими їм операціями і надають запевнення, зазначене в третьому підпараграфі статті 92(5). Такі звіти додаються до річного звіту про діяльність уповноваженого шляхом делегування розпорядника та надаються Європейському Парламенту і Раді з урахуванням, у відповідних випадках, їхньої конфіденційності.
Голови делегацій Союзу повноцінно співпрацюють з установами Союзу, що беруть участь у процедурі схвалення виконання бюджету, та надають за потреби будь-яку необхідну додаткову інформацію. У цьому зв’язку від них можуть вимагатися участь у засіданнях відповідних органів і надання допомоги відповідальному уповноваженому шляхом делегування розпоряднику.
Голови делегацій Союзу, що виконують функції уповноважених шляхом субделегування розпорядників відповідно до статті 60(2), відповідають на будь-який запит уповноваженого шляхом делегування розпорядника Комісії на вимогу самої Комісії або, в зв’язку зі схваленням виконання бюджету, на вимогу Європейського Парламенту.
Комісія забезпечує, щоб субделегування повноважень головам делегацій Союзу не шкодило процедурі схвалення виконання бюджету згідно зі
статтею 319 ДФЄС.
4. Параграфи 1, 2 та 3 також застосовуються до заступників голів делегацій Союзу, коли вони виконують функції уповноважених шляхом субделегування розпорядників за відсутності голів делегацій Союзу.
Секція 3
Бухгалтер
Стаття 77. Повноваження та обов’язки бухгалтера
1. Кожна установа Союзу призначає бухгалтера, що несе відповідальність у цій установі за таке:
(a) належне здійснювання платежів, збір доходів та стягування сум, що визначені як дебіторська заборгованість;
(b) готування та подання бухгалтерської звітності згідно з розділом XIII;
(c) ведення бухгалтерської звітності відповідно до статей 82 і 84;
(d) установлення правил і процедур бухгалтерського обліку та плану рахунків відповідно до статей 80-84;
(e) установлення та затвердження систем бухгалтерського обліку та, у відповідних випадках, затвердження систем, встановлених розпорядником, що призначені для надання або обґрунтування бухгалтерської інформації;
(f) управління фінансами.
Стосовно функцій, зазначених у пункті (e) першого підпараграфа, бухгалтер має повноваження перевіряти в будь-який час відповідність критеріям затвердження.
2. Обов’язки бухгалтера EEAS поширюються лише на секцію бюджету, яка стосується EEAS та яку виконує EEAS. Бухгалтер Комісії залишається відповідальним за всю секцію бюджету, яка стосується Комісії, включаючи бухгалтерські операції, що стосуються асигнувань, виконання яких субделеговане головам делегацій Союзу.
Бухгалтер Комісії також виконує функції бухгалтера EEAS щодо виконання секції бюджету, яка стосується EEAS.
Стаття 78. Призначення бухгалтера та припинення його повноважень
1. Кожна установа Союзу призначає бухгалтера зі складу посадових осіб, що на них поширюється дія Положення про персонал.
Установа Союзу обирає бухгалтера на підставі його кваліфікації, що підтверджується дипломами або відповідним професійним досвідом.
2. Дві чи більше установ чи органів Союзу можуть призначити того самого бухгалтера.
У такому випадку вони вживають необхідних заходів, щоб уникнути будь-якого конфлікту інтересів.
3. У разі припинення повноважень бухгалтера невідкладно складається пробний баланс.
4. Пробний баланс, що супроводжується звітом про передачу, передається новому бухгалтеру бухгалтером, що припиняє свої повноваження, або, якщо це неможливо, посадовою особою з його підрозділу.
Новий бухгалтер підписує пробний баланс протягом одного місяця з дати його передачі на затвердження та може зробити застереження.
Звіт про передачу повинен містити результат пробного балансу та будь-які зроблені застереження.
Стаття 79. Повноваження, що їх може делегувати бухгалтер
Під час виконання своїх обов’язків бухгалтер може делегувати певні функції підлеглому персоналу та адміністраторам авансових рахунків, призначеним відповідно до статті 89(1).
Такі функції повинні бути визначені в інструменті делегування.
Стаття 80. Правила бухгалтерського обліку
1. Правила бухгалтерського обліку, що їх повинні застосовувати установи Союзу, європейські офіси та агентства й органи Союзу, зазначені в секції 2 глави 3 цього розділу, повинні ґрунтуватися на прийнятих на міжнародному рівні стандартах бухгалтерського обліку для публічного сектора. Ці правила ухвалює бухгалтер Комісії після консультацій із бухгалтерами інших установ Союзу, європейських офісів та органів Союзу.
2. Бухгалтер може відступати від стандартів, згаданих у параграфі 1, якщо він вважає це необхідним, щоб достовірно викласти інформацію про активи та зобов’язання, витрати, доходи та рух коштів. Якщо правило бухгалтерського обліку суттєво відхиляється від таких стандартів, то у примітках до фінансової звітності повинні зазначатися цей факт та причини відхилення.
3. У правилах бухгалтерського обліку, згаданих у параграфі 1, зазначається структура і зміст фінансової звітності, а також принципи бухгалтерського обліку, що лежать в основі бухгалтерського обліку.
4. Звіти про виконання бюджету, зазначені в статті 241, повинні бути складені відповідно до бюджетних принципів, передбачених у цьому Регламенті. Вони повинні містити детальну інформацію про виконання бюджету. Вони повинні достовірно відображати всі передбачені в цьому розділі операції про доходи і видатки.
Стаття 81. Організація бухгалтерського обліку
1. Бухгалтер кожної установи або органу Союзу складає та зберігає актуальні документи, що описують організацію бухгалтерського обліку та бухгалтерські процедури своєї установи чи органу Союзу.
2. Доходи і видатки обліковуються в комп’ютеризованій системі відповідно до економічного характеру операції як поточні доходи чи видатки або як капітал.
Стаття 82. Ведення бухгалтерського обліку
1. Бухгалтер Комісії несе відповідальність за складання гармонізованих планів рахунків, що їх повинні застосовувати установи Союзу, європейські офіси та агентства й органи Союзу, зазначені в секції 2 глави 3 цього розділу.
2. Бухгалтери отримують від розпорядників усю інформацію, необхідну для складання бухгалтерської звітності, що достовірно відображає фінансовий стан установ Союзу та виконання бюджету. Розпорядник гарантує достовірність цієї інформації.
3. Перед прийняттям бухгалтерської звітності установою Союзу або органом Союзу, зазначеним у статті 70, бухгалтер підписує її, тим самим засвідчуючи, що він має обґрунтовану впевненість у тому, що бухгалтерська звітність достовірно відображає фінансовий стан установи Союзу або органу Союзу, зазначеного в статті 70.
Із цією метою бухгалтер перевіряє, чи бухгалтерська звітність підготовлена відповідно до правил бухгалтерського обліку, зазначених у статті 80, та процедур бухгалтерського обліку, зазначених у пункті (d) першого підпараграфа статті 77(1), та чи всі доходи і видатки внесені до бухгалтерської звітності.
4. Уповноважений шляхом делегування розпорядник надсилає бухгалтеру відповідно до ухвалених бухгалтером правил будь-яку фінансову та управлінську інформацію, необхідну для виконання обов’язків бухгалтера.
Розпорядник повинен регулярно, принаймні стосовно закриття бухгалтерської звітності, інформувати бухгалтера про відповідні фінансові дані довірчих банківських рахунків, щоб використання коштів Союзу могло відображатися в бухгалтерській звітності Союзу.
Розпорядники залишаються повністю відповідальними за належне використання коштів, якими вони управляють, законність видатків, що перебувають під їхнім контролем, та повноту і достовірність інформації, що надсилається бухгалтеру.
5. Відповідальний розпорядник повідомляє бухгалтера про всі події або суттєві зміни системи фінансового управління, системи інвентаризації або системи оцінювання активів та зобов’язань, якщо вона надає дані для бухгалтерської звітності установи Союзу або використовується для обґрунтування її даних, щоб бухгалтер міг перевірити відповідність критеріям затвердження.
Бухгалтер може в будь-який час переглянути вже затверджену систему фінансового управління та може вимагати, щоб відповідальний розпорядник склав план дій для своєчасного виправлення можливих недоліків.
Розпорядник несе відповідальність за повноту інформації, що надсилається бухгалтеру.
6. Бухгалтер має право перевіряти отримувану інформацію, а також проводити будь-які подальші перевірки, які він вважає необхідними для підписання бухгалтерської звітності.
За необхідності бухгалтер робить застереження, точно пояснюючи характер та обсяг таких застережень.
7. Система бухгалтерського обліку установи Союзу призначена для обліку, класифікації та реєстрації бюджетної та фінансової інформації.
8. Система бухгалтерського обліку складається із загальних рахунків та бюджетних рахунків. Рахунки ведуться в євро та на основі календарного року.
9. Уповноважений шляхом делегування розпорядник може також вести детальний управлінський облік.
10. Підтвердні документи, пов’язані із системою бухгалтерського обліку та з підготовкою бухгалтерської звітності, зазначеної в статті 241, зберігаються принаймні п’ять років із дати, в яку Європейський Парламент схвалює виконання бюджету за фінансовий рік, якого стосуються документи.
Однак документи, що стосуються остаточно не закритих операцій, зберігаються до кінця року, наступного за роком, в якому ці операції буде закрито. Стаття 37(2) Регламенту (ЄС) № 45/2001 застосовується до зберігання даних про перевезення.
Кожна установа Союзу вирішує, в якому підрозділі зберігатимуться підтвердні документи.
Стаття 83. Зміст і ведення бюджетних рахунків
1. Стосовно кожного підрозділу бюджету на бюджетних рахунках відображаються:
(a) щодо видатків:
(i) затверджені в бюджеті асигнування, в тому числі асигнування, внесені до змін до бюджету, перенесені асигнування, асигнування, доступні після збору цільових доходів, перерозподіли асигнувань та загальна сума доступних асигнувань;
(ii) асигнування на зобов’язання та асигнування на платежі за фінансовий рік;
(b) щодо доходів:
(i) кошториси надходжень до бюджету, включаючи кошториси надходжень у зв’язку зі змінами до бюджету, цільові доходи та загальна сума кошторисних доходів;
(ii) встановлені права вимоги та стягнені суми за фінансовий рік;
(c) зобов’язання, що повинні бути сплачені, і доходи, що повинні бути стягнені, які перенесені з попередніх фінансових років.
Асигнування на зобов’язання та асигнування на платежі, зазначені в пункті (а) першого підпараграфа, повинні вноситись та відображатись окремо.
2. На бюджетних рахунках відображаються окремо:
(a) використання перенесених асигнувань та асигнувань на фінансовий рік;
(b) розрахунки за зобов’язаннями, що підлягають сплаті.
Стосовно доходів, суми, що підлягають стягненню за попередні фінансові роки, відображаються окремо.
Стаття 84. Загальні рахунки
1. На загальних рахунках у хронологічному порядку з використанням методу подвійного запису ведеться облік усіх подій та операцій, що впливають на економічний та фінансовий стан, а також активів та зобов’язань установ Союзу та агентств і органів Союзу, що зазначені у секції 2 глави 3 цього розділу.
2. Баланс та рух по загальних рахунках вносяться до бухгалтерських книг.
3. Усі бухгалтерські записи, включаючи коригування по рахунках, повинні ґрунтуватися на підтвердних документах, що зазначаються в записах.
4. Система бухгалтерського обліку повинна бути організована так, щоб усі бухгалтерські записи залишали чіткий аудиторський слід.
Стаття 85. Банківські рахунки
1. Для потреб управління фінансами бухгалтер може від імені своєї установи Союзу відкривати рахунки у фінансових установах або національних центральних банках або вимагати відкриття таких рахунків. Бухгалтер також несе відповідальність за закриття цих рахунків або за забезпечення їх закриття.
2. Умови, що регулюють відкриття, ведення та використання банківських рахунків, повинні передбачати, залежно від вимог внутрішнього контролю, щоб чеки, розпорядження про здійснення безготівкових переказів або будь-які інші банківські операції були підписані одним або більше уповноваженими працівниками. Розпорядження, що видаються не через систему, повинні бути підписані принаймні двома уповноваженими працівниками або бухгалтером.
3. У рамках реалізації програми або заходу довірчі рахунки можуть відкриватись від імені Комісії, щоб управління ними міг здійснювати суб’єкт відповідно до пункту (c)(ii), (iii), (v) або (vi) першого підпараграфа статті 62(1).
Такі рахунки відкриваються під відповідальність розпорядника, що відповідає за реалізацію програми або заходу, за погодженням із бухгалтером Комісії.
За управління такими рахунками несе відповідальність розпорядник.
4. Бухгалтер Комісії встановлює правила відкриття, управління та закриття довірчих рахунків та правила їх використання.
Стаття 86. Управління фінансами
1. Якщо інше не передбачено в цьому Регламенті, лише бухгалтер має право управляти коштами та їхніми еквівалентами. Бухгалтер несе відповідальність за їх зберігання.
2. Бухгалтер забезпечує, щоб його установа Союзу мала в своєму розпорядженні згідно з чинними регулятивними рамками достатні кошти для покриття потреб у коштах, що виникають у зв’язку з виконанням бюджету, та встановлює процедури для забезпечення того, щоб жоден із рахунків, відкритих відповідно до статей 85(1) та 89(3), не мав дебетового сальдо.
3. Платежі здійснюються шляхом безготівкового перерахування, чеком або, якщо вони здійснюються з авансових рахунків чи якщо це прямо дозволене бухгалтером, дебетовою карткою, шляхом прямого дебетового списання або в інший спосіб, відповідно до встановлених бухгалтером правил.
До прийняття зобов’язання перед третьою особою розпорядник повинен перевірити особу отримувача платежу, встановити дані про юридичну особу та платіжні реквізити одержувача і внести такі дані до спільних даних установи Союзу, за яку відповідальний бухгалтер, щоб забезпечити прозорість, підзвітність та належне здійснення платежів.
Бухгалтер може здійснювати платежі, тільки якщо дані про юридичну особу отримувача платежу та його реквізити платежу були внесені до спільних даних установи Союзу, за яку відповідальний бухгалтер.
Розпорядники інформують бухгалтера про будь-які зміни у даних про юридичну особу та платіжних реквізитах, повідомлених їм отримувачем платежу, та перевіряють дійсність цих даних до надання дозволу на будь-який платіж.
Стаття 87. Інвентаризація активів
1. Установи та агентства Союзу або органи Союзу, зазначені в секції 2 глави 3 цього розділу, повинні вести інвентарний облік, що відображає кількість та вартість усіх їхніх матеріальних, нематеріальних та фінансових активів, відповідно до моделі, складеної бухгалтером Комісії.
Вони також перевіряють відповідність записів у своїх відповідних інвентарних реєстрах фактичній ситуації.
Усі придбані активи зі строком використання більше одного року, які не є витратними матеріалами і ціна купівлі або собівартість яких вища за визначену процедурами бухгалтерського обліку, зазначеними в статті 77, вносяться до інвентарного реєстру та обліковуються на рахунках основних засобів.
2. Продаж матеріальних активів Союзу повинен належним чином рекламуватися.
3. Установи та агентства Союзу або органи Союзу, зазначені в секції 2 глави 3 цього розділу, повинні ухвалити положення щодо захисту активів, що включені до їхніх відповідних інвентарних реєстрів, та вирішити, які адміністративні підрозділи несуть відповідальність за систему інвентаризації.
Секція 4
Адміністратор авансового рахунку
Стаття 88. Авансові рахунки
1. Авансові рахунки можуть створюватись для оплати видатків, якщо через незначний розмір відповідних сум неможливо або неефективно в матеріальному відношенні здійснювати платіжні операції згідно з бюджетними процедурами. Авансові рахунки також можуть створюватись для збору доходів, відмінних від власних ресурсів.
У делегаціях Союзу авансові рахунки можуть також використовуватися для здійснення платежів у розмірі незначних сум згідно з бюджетними процедурами, якщо таке використання є ефективним та результативним з урахуванням місцевих потреб.
Максимальна сума, що може сплачуватись адміністратором авансового рахунку, якщо в матеріальному відношенні неможливо або неефективно здійснювати платіжні операції згідно з бюджетними процедурами, визначається бухгалтером і в будь-якому випадку не повинна перевищувати 60000 євро за кожну позицію видатків.
Однак у сфері операцій із надання допомоги у врегулюванні криз та гуманітарної допомоги авансові рахунки можуть використовуватись без будь-яких обмежень щодо суми, з дотриманням рівня асигнувань, визначеного Європейським Парламентом і Радою стосовно відповідного бюджетного рядка для поточного фінансового року та відповідно до внутрішніх правил Комісії.
2. У делегаціях Союзу повинні бути створені авансові рахунки для оплати видатків як із секцій бюджету, що стосуються Комісії, так і секцій бюджету, що стосуються EEAS, із забезпеченням повної простежуваності видатків.
Стаття 89. Створення та адміністрування авансових рахунків
1. Створення авансового рахунку та призначення адміністратора авансового рахунку відбувається за рішенням бухгалтера установи Союзу на підставі належним чином обґрунтованої пропозиції відповідального розпорядника. У такому рішенні зазначаються відповідні функції та обов’язки адміністратора авансового рахунку та розпорядника.
Адміністратори авансових рахунків обираються з числа посадових осіб або, якщо необхідно і тільки в належним чином обґрунтованих випадках, із числа інших працівників або відповідно до визначених у внутрішніх правилах Комісії умов із числа персоналу, найнятого Комісією у сфері операцій із надання допомоги у врегулюванні криз та гуманітарної допомоги, за умови що їхні трудові договори гарантують рівноцінний рівень захисту з точки зору відповідальності, що застосовується до персоналу відповідно до статті 95. Адміністратори авансових рахунків обираються з урахуванням їхніх знань, навичок і спеціальної кваліфікації, що підтверджуються дипломами або відповідним професійним досвідом, чи після проходження відповідної навчальної програми.
2. У пропозиціях щодо рішень про створення авансового рахунку відповідальний розпорядник повинен забезпечити, щоб:
(a) пріоритет надавався використанню бюджетних процедур, якщо є доступ до центральної комп’ютеризованої системи бухгалтерського обліку;
(b) авансові рахунки використовувалися тільки в належним чином обґрунтованих випадках.
У рішеннях про створення авансового рахунку бухгалтер повинен вказати операційні умови та умови використання авансового рахунку.
Зміни до операційних умов авансового рахунку також вносяться за рішенням бухгалтера на підставі належним чином обґрунтованої пропозиції відповідального розпорядника.
3. Банківські рахунки для авансування коштів відкриваються та контролюються бухгалтером, який також затверджує делеговані підписи по них на підставі належним чином обґрунтованої пропозиції відповідального розпорядника.
4. Кошти для авансових рахунків надаються бухгалтером установи Союзу, і відповідальність за них покладається на адміністраторів авансових рахунків.
5. Здійснені платежі повинні супроводжуватися офіційними рішеннями про остаточне затвердження або платіжними дорученнями, підписаними відповідальним розпорядником.
Розпорядник проводить розрахунки за операціями з авансування до кінця наступного місяця, щоб бухгалтерський баланс та залишок на рахунку могли бути звірені.
6. Бухгалтер проводить перевірки або доручає їх проведення працівнику зі свого підрозділу або з підрозділу-розпорядника, спеціально уповноваженого на це. Такі перевірки, як правило, проводяться на місці та, за необхідності, без попередження, для перевірки наявності коштів, виділених адміністраторам авансових рахунків, та бухгалтерії, а також для перевірки того, чи розрахунки за операціями з авансування здійснюються у встановлений строк. Бухгалтер повідомляє відповідального розпорядника про результати таких перевірок.
ГЛАВА 5
Відповідальність фінансових суб’єктів
Секція 1
Загальні правила
Стаття 90. Відкликання делегованих фінансовим суб’єктам повноважень та зупинення їхніх повноважень
1. Повноваження, делеговані або субделеговані відповідальним розпорядникам, можуть у будь-який час бути тимчасово або остаточно відкликані органом, що їх призначив.
2. Повноваження бухгалтерів та/або адміністраторів авансових рахунків можуть у будь-який час бути тимчасово або остаточно зупинені органом, що їх призначив.
3. Параграфи 1-2 не обмежують будь-які заходи дисциплінарного стягнення, вжиті щодо фінансових суб’єктів, зазначених у вказаних параграфах.
Стаття 91. Відповідальність фінансових суб’єктів за незаконну діяльність, шахрайство або корупцію
1. Ця глава не обмежує будь-якої відповідальності згідно з кримінальним законодавством, що її можуть понести зазначені в статті 90 фінансові суб’єкти, як передбачено чинним національним законодавством та чинними положеннями щодо захисту фінансових інтересів Союзу та боротьби з корупцією посадових осіб Союзу або посадових осіб держав-членів.
2. Без шкоди для статей 92, 94 та 95 цього Регламенту, кожен відповідальний розпорядник, бухгалтер або адміністратор авансового рахунку несе дисциплінарну відповідальність і відповідальність у формі сплати компенсації згідно з Положенням про персонал або відповідальність за персонал, найнятий Комісією в сфері операцій із надання допомоги у врегулюванні криз та гуманітарної допомоги відповідно до статті 89(1) цього Регламенту, згідно з нормами їхніх трудових договорів. У разі незаконної діяльності, шахрайства або корупції, що можуть шкодити інтересам Союзу, таке питання передається на розгляд органам, зазначеним у чинному законодавстві, зокрема OLAF.
Секція 2
Правила, застосовні до відповідальних розпорядників
Стаття 92. Правила, застосовні до розпорядників
1. Відповідальний розпорядник несе відповідальність у формі сплати компенсації згідно з Положенням про персонал.
2. Зобов’язання щодо сплати компенсації діє, зокрема, якщо відповідальний розпорядник навмисно або через власну грубу недбалість:
(a) визначає права вимоги, за якими проводитиметься стягнення, або видає накази про стягнення, здійснює видатки або підписує платіжне доручення без дотримання цього Регламенту;
(b) не складає документ, що встановлює суму дебіторської заборгованості, нехтує видачею наказу про стягнення або видає із запізненням такий наказ чи платіжне доручення, внаслідок чого установа Союзу повинна нести цивільну відповідальність перед третіми особами.
3. Уповноважений шляхом делегування або субделегування розпорядник, що отримує зобов’язальне розпорядження, яке він вважає незаконним або таким, що суперечить принципу розсудливого управління фінансами, зокрема тому, що таке розпорядження неможливо виконати за рахунок виділених йому ресурсів, інформує письмово про цей факт орган, що делегував або субделегував йому повноваження. Якщо таке розпорядження буде підтверджено в письмовій формі і це підтвердження буде отримано вчасно і буде достатньо ясним, оскільки воно прямо стосується питань, що їх порушив уповноважений шляхом делегування чи субделегування розпорядник, то уповноважений шляхом делегування чи субделегування розпорядник не несе відповідальність. Він повинен виконати розпорядження, якщо тільки воно не є явно незаконним або не є порушенням відповідних стандартів безпеки.
Така сама процедура застосовується у випадках, коли розпорядник вважає, що рішення, яке він уповноважений ухвалити, є незаконним або таким, що суперечить принципу розсудливого управління фінансами, або коли розпоряднику стає відомо під час виконання ним зобов’язального розпорядження, що обставини справи можуть спричинити таку ситуацію.
Будь-які розпорядження, підтверджені за згаданих у цьому параграфі обставин, повинні бути зафіксовані уповноваженим шляхом делегування розпорядником та зазначені в його річному звіті про діяльність.
4. У разі субделегування повноважень у межах його служби уповноважений шляхом делегування розпорядник продовжує нести відповідальність за ефективність та дієвість наявних систем внутрішнього управління та контролю і за вибір уповноваженого шляхом субделегування розпорядника.
5. У разі субделегування повноважень головам делегацій Союзу та їхнім заступникам уповноважений шляхом делегування розпорядник несе відповідальність за визначення впроваджуваних систем внутрішнього управління та контролю, а також за їхню ефективність та дієвість. Голови делегацій Союзу несуть відповідальність за належне налаштування та функціонування цих систем відповідно до вказівок уповноваженого шляхом делегування розпорядника, а також за управління коштами та операціями, які вони проводять у делегації Союзу під своєю відповідальністю. Перед тим як приступити до виконання своїх обов’язків, вони повинні пройти спеціальні навчальні курси стосовно функцій та обов’язків розпорядників та виконання бюджету.
Голови делегацій Союзу відповідно до статті 76(3) звітують про виконання своїх обов’язків згідно з першим підпараграфом цього параграфа.
Щороку голови делегацій Союзу надають уповноваженому шляхом делегування розпоряднику Комісії запевнення щодо систем внутрішнього управління та контролю, що впроваджені в їхній делегації, а також про управління субделегованими їм операціями та їх результати, щоб розпорядник міг зробити заяву про впевненість відповідно до статті 74(9).
Цей параграф також застосовується до заступників голів делегацій Союзу, коли вони виконують функції уповноважених шляхом субделегування розпорядників за відсутності голів делегацій Союзу.
Стаття 93. Урегулювання фінансових порушень, учинених працівником
1. Без обмеження повноважень OLAF та адміністративної автономії установ Союзу, органів Союзу, європейських офісів чи органів або осіб, яким доручено здійснювати певні заходи в сфері СЗБП відповідно до розділу V
ДЄС стосовно їхніх працівників та з урахуванням захисту викривачів, будь-яке порушення цього Регламенту або положення, що стосується фінансового управління або перевірки операцій, що спричинене дією або бездіяльністю працівника, передається на розгляд колегії, зазначеній у статті 143, для ухвалення нею відповідного висновку будь-ким із таких осіб чи органів:
(a) орган, що здійснював призначення на посаду і повноважний вирішувати питання дисциплінарного характеру;
(b) відповідальний розпорядник, у тому числі голови делегацій Союзу та, за їх відсутності, їхні заступники, що виконують функції уповноважених шляхом субделегування розпорядників відповідно до статті 60(2).
Якщо колегія безпосередньо поінформована працівником щодо суті питання, вона передає файл органу, що призначає на посаду, відповідної установи Союзу, відповідного органу Союзу, європейського офісу чи відповідного органу або відповідної особи та повідомляє про це працівника. Орган, що здійснює призначення на посаду, може запитати висновок колегії в справі.
2. Запит про видачу колегією висновку відповідно до першого підпараграфа параграфа 1 супроводжується описом фактів та дії чи бездіяльності, що їх колегія повинна оцінити, а також відповідними підтвердними документами, включаючи звіти за результатами будь-якого проведеного розслідування. Якщо можливо, інформація надається в анонімізованій формі.
До подання колегії запиту або будь-якої додаткової інформації, орган, що призначає на посаду, або розпорядник, у відповідних випадках, дає відповідному працівнику можливість подати свої зауваження після направлення йому підтвердних документів, зазначених у першому підпараграфі, якщо тільки їх направлення не створює серйозної перешкоди для проведення подальших розслідувань.
3. У зазначених у параграфі 1 цієї статті випадках колегія, згадана в статті 143, має право оцінити на основі поданих їй відповідно до параграфа 2 цієї статті матеріалів та будь-якої одержаної додаткової інформації, чи відбулося фінансове порушення. Керуючись висновком колегії, відповідна установа Союзу, відповідний орган Союзу, європейський офіс чи відповідний орган або відповідна особа ухвалює рішення про відповідні подальші дії згідно з Положенням про персонал. Якщо колегія виявляє системні проблеми, вона дає рекомендацію розпоряднику та уповноваженому шляхом делегування розпоряднику, якщо тільки останній не є відповідним працівником, а також внутрішньому аудитору.
4. Якщо комісія видає висновок, зазначений у параграфі 1 цієї статті, до її складу повинні входити члени, зазначені в статті 143(2), а також зазначені нижче такі три додаткових члени, що призначаються з урахуванням необхідності уникати будь-яких конфліктів інтересів:
(a) представник органу, що призначає на посаду і повноважний вирішувати питання дисциплінарного характеру, відповідної установи Союзу, відповідного органу Союзу, європейського офісу чи відповідного органу або відповідної особи;
(b) працівник, призначений комітетом з персоналу відповідної установи Союзу, відповідного органу Союзу, європейського офісу чи відповідного органу або відповідної особи;
(c) працівник юридичної служби установи Союзу, що наймає відповідного працівника.
Якщо колегія видає зазначений у параграфі 1 висновок, він повинен бути адресований органу, що призначає на посаду, відповідної установи Союзу, відповідного органу Союзу, європейського офісу чи відповідного органу або відповідної особи.
5. Колегія не має будь-яких слідчих повноважень. Відповідна установа Союзу, відповідний орган Союзу, європейський офіс чи відповідний орган або відповідна особа співпрацює з колегією, щоб забезпечити, що вона має всю інформацію, необхідну для видачі свого висновку.
6. Якщо колегія вважає, що справа підлягає розгляду в OLAF, вона відповідно до параграфа 1 невідкладно передає файл відповідному органу, що призначає на посаду, та негайно інформує OLAF.
7. Держави-члени повністю підтримують Союз у притягненні до будь-якої відповідальності згідно зі статтею 22 Положення про персонал тимчасового персоналу, до якого застосовується пункт (e) статті 2 Умов працевлаштування інших службовців Європейського Союзу.
Секція 3
Правила, застосовні до бухгалтерів та адміністраторів авансових рахунків
Стаття 94. Правила, застосовні до бухгалтерів
Бухгалтер несе дисциплінарну відповідальність і відповідальність у формі сплати компенсації згідно з процедурами, передбаченими в Положенні про персонал. Зокрема, бухгалтер може бути притягнутий до відповідальності за вчинення ним будь-якого з таких правопорушень:
(a) втрата або пошкодження коштів, активів чи документів, що перебувають у нього на зберіганні;
(b) незаконна зміна банківських рахунків або поштових жирорахунків;
(c) стягнення або сплата сум, що не узгоджуються з відповідними наказами про стягнення або платіжними дорученнями;
(d) непроведення збору доходів, що підлягають збору.
Стаття 95. Правила, застосовні до адміністраторів авансових рахунків
Зокрема, адміністратор авансового рахунку може бути притягнутий до відповідальності за вчинення ним будь-якого з таких правопорушень:
(a) втрата або пошкодження коштів, активів чи документів, що перебувають у нього на зберіганні;
(b) ненадання підтвердних документів стосовно здійснених ним платежів;
(c) здійснення платежів на користь осіб, що не мають права їх отримувати;
(d) непроведення збору доходів, що підлягають збору.
ГЛАВА 6
Дохідні операції
Секція 1
Надання власних ресурсів
Стаття 96. Власні ресурси
1. Кошторис доходів, що складаються з власних ресурсів, згідно з Рішенням 2014/335/ЄС, Євратом, вноситься до бюджету в євро. Відповідні власні ресурси надаються відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 609/2014.
2. Розпорядник складає графік із зазначенням того, коли власні ресурси, визначені в Рішенні 2014/335/ ЄС, Євратом, будуть надані Комісії.
Власні ресурси встановлюються та формуються відповідно до правил, ухвалених відповідно до зазначеного Рішення.
Для цілей бухгалтерського обліку розпорядник видає наказ про стягнення щодо надходжень на рахунок власних ресурсів та виплат із нього, згідно з Регламентом (ЄС, Євратом) № 609/2014.
Секція 2
Кошторис дебіторської заборгованості
Стаття 97. Кошторис дебіторської заборгованості
1. Коли відповідальний розпорядник має достатню і достовірну інформацію щодо будь-якого заходу або ситуації, яка може призвести до виникнення заборгованості перед Союзом, відповідальний розпорядник складає кошторис дебіторської заборгованості.
2. Відповідальний розпорядник коригує кошторис дебіторської заборгованості, як тільки йому стає відомо про подію, що змінює захід або ситуацію, що стала підставою для складення кошторису.
При видачі наказу про стягнення в зв’язку із заходом або ситуацією, що попередньо стала підставою для складення кошторису дебіторської заборгованості, відповідальний розпорядник коригує такий кошторис відповідним чином.
Якщо наказ про стягнення складається на ту саму суму, що і первісний кошторис дебіторської заборгованості, такий кошторис зменшується до нуля.
3. Як відступ від параграфа 1, кошторис дебіторської заборгованості не складається, поки держави-члени не нададуть Комісії суми власних ресурсів, визначені в Рішенні 2014/335/ЄС, Євратом, що їх держави-члени виплачують із фіксованою періодичністю. Відповідальний розпорядник видає наказ про стягнення цих сум.
Секція 3
Визначення сум дебіторської заборгованості
Стаття 98. Визначення сум дебіторської заборгованості
1. Для визначення суми дебіторської заборгованості відповідальний розпорядник:
(a) перевіряє існування боргу;
(b) визначає або перевіряє реальну ситуацію і суму боргу; та
(c) перевіряє умови, за яких борг підлягає сплаті.
Визначення суми дебіторської заборгованості становить визнання права вимоги Союзу до боржника та встановлення права вимагати від боржника сплати боргу.
2. Будь-яка сума дебіторської заборгованості, що визначена як певна, фіксована і така, що підлягає сплаті, встановлюється наказом про стягнення, згідно з яким відповідальний розпорядник доручає бухгалтеру стягнути цю суму. Далі боржнику надсилається дебет-нота, за винятком випадків, коли процедура відмови здійснюється негайно згідно з другим підпараграфом параграфа 4. І наказ про стягнення, і дебет-нота складаються відповідальним розпорядником.
Розпорядник надсилає дебет-ноту негайно після визначення суми дебіторської заборгованості та не пізніше п’яти років з моменту, коли установа Союзу за звичайних обставин могла б стягнути борг. Такий строк не застосовується, якщо відповідальний розпорядник визначить, що, незважаючи на зусилля установи Союзу, затримка стягнення сталася з вини боржника.
3. Для визначення суми дебіторської заборгованості відповідальний розпорядник забезпечує, щоб:
(a) сума дебіторської заборгованості була певною, тобто безумовною;
(b) сума дебіторської заборгованості була фіксованою, точно вираженою грошовою сумою;
(c) сума дебіторської заборгованості була такою, що підлягає сплаті, і строк її сплати не був обмеженим;
(d) дані боржника були правильними;
(e) сума була віднесена до правильної бюджетної позиції;
(f) підтвердні документи були в порядку; та
(g) був дотриманий принцип розсудливого управління фінансами, зокрема в частині критеріїв, зазначених у пункті (a) або (b) першого підпараграфа статті 101(2).
4. Дебет-нота призначена для інформування боржника про те, що:
(a) Союз визначив суму дебіторської заборгованості;
(b) у разі сплати боргу в термін, зазначений у дебет-ноті, пеня не нараховуватиметься;
(c) у разі несплати боргу в термін, зазначений у пункті (b) цього підпараграфа, на суму боргу нараховуються відсотки за ставкою, зазначеною в статті 99, без обмеження будь-яких застосовних спеціальних правил;
(d) у разі несплати боргу в термін, зазначений у пункті (b), установа Союзу здійснить стягнення шляхом взаємозаліку або шляхом застосування будь-якої попередньо поданої гарантії;
(e) бухгалтер може за виняткових обставин здійснити стягнення шляхом взаємозаліку до зазначеного в пункті (b) терміну, якщо це необхідно для захисту фінансових інтересів Союзу, коли бухгалтер має обґрунтовані підстави вважати, що сума, що підлягає сплаті Європейському Союзу була б утрачена, при цьому боржник повинен бути попередньо поінформований про причини і дату стягнення шляхом взаємозаліку;
(f) якщо після вжиття всіх заходів, викладених у пунктах (a)-(e) цього підпараграфа, суму не було стягнуто в повному обсязі, установа Союзу здійснює стягнення шляхом примусового виконання рішення відповідно до статті 100(2) або шляхом подання судового позову.
Якщо після перевірки даних боржника або на підставі іншої відповідної інформації, наявної на той час, стає очевидним, що борг підпадає під випадки, зазначені в пункті (a) або (b) першого підпараграфа статті 101(2), або що дебет-нота не була надіслана відповідно до параграфа 2 цієї статті, то розпорядник, визначивши суму дебіторської заборгованості, вирішує за погодженням із бухгалтером безпосередньо відмовитись від стягнення відповідно до статті 101 без надсилання дебет-ноти.
У всіх інших випадках розпорядник роздруковує дебет-ноту і надсилає її боржнику. Бухгалтер повинен бути проінформований про відправлення дебет-ноти через систему фінансової інформації.
5. Безпідставно сплачені суми підлягають стягненню.
Стаття 99. Пеня
1. Без обмеження будь-яких спеціальних положень, що зумовлені застосуванням спеціальних нормативно-правових актів, на будь-яку суму дебіторської заборгованості, що не сплачена в термін, зазначений у пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4), нараховуються відсотки згідно з параграфами 2 та 3 цієї статті.
2. За винятком випадку, зазначеного в параграфі 4 цієї статті, ставкою відсотків, що нараховуються на суми дебіторської заборгованості, що не сплачені в термін, зазначений у пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4), є ставка, що її застосовує Європейський Центральний Банк до своїх основних операцій з рефінансування та що публікується в серії C Офіційного вісника Європейського Союзу, на перший календарний день місяця, на який припадає термін, збільшена на:
(a) вісім відсоткових пунктів, якщо підставою для зобов’язання є договір про постачання або договір про надання послуг;
(b) три з половиною відсоткових пункти у всіх інших випадках.
3. Відсотки нараховуються з календарного дня, що настає після терміну, зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4), і до календарного дня повного погашення боргу.
Наказ про стягнення, що відповідає сумі пені, видається, коли такі відсотки фактично отримані.
4. У разі штрафів або інших штрафних санкцій ставкою відсотків, що нараховуються на суми дебіторської заборгованості, що не сплачені в термін, зазначений у пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4), є ставка, що її застосовує Європейський Центральний Банк до своїх основних операцій з рефінансування та що публікується в серії C Офіційного вісника Європейського Союзу, на перший календарний день місяця, в якому ухвалено рішення про накладення штрафу або іншої штрафної санкції, збільшена на:
(a) півтора відсоткового пункту, якщо боржник надає фінансову гарантію, яку бухгалтер приймає замість оплати;
(b) три з половиною відсоткових пункти у всіх інших випадках.
Якщо Суд Європейського Союзу під час здійснення своїх повноважень згідно зі
статтею 261 ДФЄС збільшує розмір штрафу або іншої штрафної санкції, відсотки на суму збільшення нараховуються з дати винесення рішення Суду.
5. У випадках коли загальна відсоткова ставка була б від’ємною, вона встановлюється на рівні нуля відсотків.
Секція 4
Дозвіл на стягнення
Стаття 100. Дозвіл на стягнення
1. Видаючи наказ про стягнення, відповідальний розпорядник доручає бухгалтеру стягнути суму дебіторської заборгованості, яку визначив цей відповідальний розпорядник (далі - "дозвіл на стягнення").
2. Установа Союзу може офіційно визначити певну суму як дебіторську заборгованість осіб, відмінних від держав-членів, за рішенням, що підлягає примусовому виконанню в розумінні
статті 299 ДФЄС.
Якщо цього вимагає ефективний та своєчасний захист фінансових інтересів Союзу, інші установи Союзу можуть, за виняткових обставин, звертатися до Комісії з вимогою ухвалити на їхню користь таке рішення, що підлягає примусовому виконанню, щодо вимог, що виникають стосовно персоналу або стосовно працівників чи колишніх працівників установи Союзу, за умови що ці установи узгодили з Комісією практичні процедури застосування цієї статті.
Вважається, що такі виняткові обставини існують, коли відсутні перспективи стягнення боргу відповідною установою Союзу шляхом добровільного платежу або шляхом взаємозаліку згідно зі статтею 101(1), та умови відмови від стягнення відповідно до статті 101(2) та (3) не виконано. У всіх випадках у рішенні, що підлягає примусовому виконанню, зазначається, що суми вимоги вносяться до секції бюджету, яка стосується відповідної установи Союзу, що діє як розпорядник. Доходи вносяться як загальні доходи, за винятком випадків, коли вони становлять цільові доходи відповідно до статті 21(3).
Установа Союзу, що звертається з вимогою, інформує Комісію про будь-яку подію, що може змінити стягнення, і вступає в процес на стороні Комісії у разі оскарження рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Секція 5
Стягнення
Стаття 101. Правила про стягнення
1. Бухгалтер виконує накази про стягнення щодо сум дебіторської заборгованості, належним чином визначеної відповідальним розпорядником. Бухгалтер із належною сумлінністю забезпечує отримання Союзом доходів та захист прав Союзу.
Часткове відшкодування боржником, щодо якого видано декілька наказів про стягнення, зараховується в першу чергу в погашення найстарішого права вимоги, якщо боржник не визначить інше. Будь-які часткові платежі використовуються передусім для погашення відсотків.
Бухгалтер стягує суми, що підлягають сплаті до бюджету, шляхом взаємозаліку відповідно до статті 102.
2. Відповідальний розпорядник може відмовитись від стягнення визначеної суми дебіторської заборгованості повністю або частково лише в таких випадках:
(a) якщо передбачувана вартість стягнення перевищує суму, що підлягає стягненню, а відмова не зашкодить іміджу Союзу;
(b) якщо сума дебіторської заборгованості не може бути стягнена з огляду на давність боргу, затримку у відправленні дебет-ноти в строки, визначені в статті 98(2), неплатоспроможність боржника або будь-яку іншу процедуру неплатоспроможності;
(c) якщо стягнення суперечить принципу пропорційності.
Якщо відповідальний розпорядник планує відмовитись або частково відмовитись від стягнення визначеної суми дебіторської заборгованості, він повинен забезпечити відповідність відмови встановленим правилам і принципам розсудливого управління фінансами та пропорційності. Рішення про відмову від стягнення повинне бути обґрунтованим. Розпорядник може делегувати повноваження ухвалювати це рішення.
3. У випадку, зазначеному в пункті (c) першого підпараграфа параграфа 2, відповідальний розпорядник діє згідно з наперед визначеними процедурами, встановленими в його установі Союзу, і застосовує наведені нижче критерії, що є обов’язковими та застосовними за будь-яких обставин:
(a) факти, беручи до уваги тяжкість правопорушення, що є підставою для визначення суми дебіторської заборгованості (шахрайство, повторно вчинений злочин, умисел, порушення обов’язку діяти старанно, порушення обов’язку діяти добросовісно, явна помилка);
(b) вплив, що його відмова від стягнення матиме на діяльність Союзу та його фінансові інтереси (відповідна сума, ризик створення прецеденту, підрив авторитету закону).
4. Залежно від обставин справи відповідальний розпорядник у разі необхідності враховує такі додаткові критерії:
(a) будь-яке викривлення конкуренції, що може бути спричинене відмовою від стягнення;
(b) економічна та соціальна шкода, що могла б бути заподіяна, якби борг було стягнено в повному обсязі.
5. Кожна установа Союзу щороку надсилає Європейському Парламенту і Раді звіт про здійснені нею відмови згідно з параграфами 2, 3 та 4 цієї статті. Інформація про відмови в сумі нижче 60000 євро надається як загальна сума. У випадку Комісії такий звіт додається до огляду річних звітів про діяльність, згаданого в статті 74(9).
6. Відповідальний розпорядник може анулювати визначену суму дебіторської заборгованості повністю або частково. Часткове скасування визначеної суми дебіторської заборгованості не означає відмови від решти встановленого права вимоги Союзу.
У разі помилки відповідальний розпорядник повинен повністю або частково анулювати визначену суму дебіторської заборгованості та вказати відповідні причини.
Кожна установа Союзу у своїх внутрішніх правилах встановлює умови та порядок делегування повноваження анульовувати визначену суму дебіторської заборгованості.
7. Держави-члени несуть згідно з галузевими правилами основну відповідальність за проведення контролю та аудиту і за стягнення неправомірно витрачених сум. Якщо держави-члени самостійно виявляють та виправляють правопорушення, Комісія не здійснює щодо них фінансові коригування стосовно таких правопорушень.
8. Комісія здійснює щодо держав-членів фінансові коригування для виключення з фінансування Союзу видатків, понесених із порушенням застосовного права. Комісія здійснює фінансові коригування відповідно до визначених неправомірно витрачених сум та фінансових наслідків для бюджету. Якщо такі суми неможливо точно визначити, Комісія може застосовувати екстрапольовані коригування або коригування за фіксованою ставкою відповідно до галузевих правил.
При ухваленні рішення про суму фінансового коригування Комісія враховує характер і тяжкість порушення застосовного права та фінансові наслідки для бюджету, включаючи недоліки в системах управління та контролю.
Критерії та процедура визначання фінансових коригувань можуть бути встановлені у галузевих правилах.
Методологія здійснення екстрапольованих коригувань або коригувань за фіксованою ставкою повинна бути встановлена відповідно до галузевих правил для забезпечення можливості Комісії захищати фінансові інтереси Союзу.
Стаття 102. Стягнення шляхом взаємозаліку
1. Якщо боржник має вимогу до Союзу або до виконавчого агентства, що йому доручено виконання бюджету, і така вимога є певною в розумінні пункту (a) статті 98(3), фіксованою і такою, що підлягає сплаті, стосовно суми, встановленої платіжним дорученням, то бухгалтер після терміну, зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4), стягує визначені суми дебіторської заборгованості шляхом взаємозаліку.
За виняткових обставин, якщо це необхідно для захисту фінансових інтересів Союзу та якщо бухгалтер має обґрунтовані підстави вважати, що сума, що підлягає сплаті Союзу була б утрачена, бухгалтер може здійснити стягнення шляхом взаємозаліку до зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4) терміну.
Бухгалтер також може здійснити стягнення шляхом взаємозаліку до зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4) терміну за згодою боржника.
2. До здійснення будь-якого стягнення відповідно до параграфа 1 цієї статті бухгалтер консультується з відповідальним розпорядником та інформує відповідних боржників, у тому числі про засоби оскарження відповідно до статті 133.
Якщо боржник є національним органом або однією з його адміністративних установ, бухгалтер також інформує відповідну державу-члена про свій намір провести стягнення шляхом взаємозаліку принаймні за 10 робочих днів до його початку. Однак, за погодженням із відповідною державою-членом або адміністративною установою, бухгалтер може почати стягнення шляхом взаємозаліку до закінчення цього строку.
3. Згаданий у параграфі 1 взаємозалік має ті самі наслідки, як і сплата, і припиняє борг перед Союзом у належній до сплаті сумі разом із відсотками, у відповідних випадках.
Стаття 103. Процедура стягнення за відсутності добровільної сплати
1. Без обмеження статті 102, якщо повна сума не була стягнена до зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4) терміну, бухгалтер інформує відповідального розпорядника та невідкладно починає процедуру здійснення стягнення в будь-який передбачений законом спосіб, включаючи, у відповідних випадках, примусове виконання будь-якої попередньо наданої гарантії.
2. Без обмеження статті 102, якщо спосіб стягнення, зазначений у параграфі 1 цієї статті, не може бути використаний, а боржник не здійснив оплату після одержання надісланого бухгалтером офіційного попередження, бухгалтер здійснює стягнення шляхом примусового виконання рішення відповідно до статті 100(2) або шляхом подання судового позову.
Стаття 104. Додатковий час для сплати
Бухгалтер може у співпраці з відповідальним розпорядником надати додатковий час для сплати тільки на письмову вимогу боржника із зазначенням причин, та якщо будуть виконані такі умови:
(a) боржник зобов’язується сплачувати відсотки за ставкою, зазначеною в статті 99, за весь наданий додатковий строк, починаючи з терміну, зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4);
(b) для захисту прав Союзу боржник надає фінансову гарантію, що покриває як основну суму, так і відсотки непогашеного боргу, і бухгалтер установи Союзу приймає таку гарантію.
Гарантія, зазначена в пункті (b) першого параграфа, може бути замінена затвердженою бухгалтером установи Союзу солідарною гарантією третьої особи.
За виняткових обставин, на вимогу боржника, бухгалтер може відмовитись від вимоги гарантії, зазначеної в пункті (b) першого параграфа, коли, за його оцінкою, боржник бажає та може здійснити платіж протягом додаткового строку, але не може надати таку гарантію і перебуває в скрутній фінансовій ситуації.
Стаття 105. Строк позовної давності
1. Без обмеження положень спеціальних нормативно-правових актів та застосування Рішення 2014/335/ЄС, Євратом, на права вимоги Союзу щодо третіх осіб та права вимоги третіх осіб щодо Союзу поширюється строк позовної давності п’ять років.
2. Строк позовної давності для прав вимоги Союзу щодо третіх осіб починається після терміну, зазначеного в пункті (b) першого підпараграфа статті 98(4).
Строк позовної давності для прав вимоги третіх осіб щодо Союзу починається з дати, коли настає строк сплати за правом вимоги третьої особи згідно з відповідним юридичним зобов’язанням.
3. Строк позовної давності для прав вимоги Союзу щодо третіх осіб переривається будь-якою дією установи Союзу або держави-члена, що діє на вимогу установи Союзу, якщо відповідну третю особу повідомлено про таку дію і така дія має на меті стягнення боргу.
Строк позовної давності для прав вимоги третіх осіб щодо Союзу переривається будь-якою дією, що про неї Союзу повідомляють його кредитори або інші особи від імені його кредиторів та що має на меті стягнення боргу.
4. Новий строк позовної давності тривалістю п’ять років починається з наступного дня після переривання, зазначеного в параграфі 3.
5. Будь-який судовий позов стосовно права вимоги, зазначеного в параграфі 2, включаючи позови, подані до суду, що згодом визнає себе некомпетентним, перериває строк позовної давності. Новий строк позовної давності тривалістю п’ять років не починається, поки не буде винесено судове рішення, що має силу res judicata, або поки ті самі сторони не врегулюють в позасудовому порядку спір, що є предметом того самого позову.
6. Якщо бухгалтер надає боржнику додатковий час для сплати відповідно до статті 104, це вважається перериванням строку позовної давності. Новий строк позовної давності тривалістю п’ять років починається з наступного дня після закінчення додаткового часу для сплати.
7. Права вимоги Союзу не підлягають відновленню після закінчення строку позовної давності згідно з параграфами 2-6.
Стаття 106. Національний режим стосовно прав вимоги Союзу
У разі процедур неплатоспроможності правам вимоги Союзу надається той самий преференційний режим, що і правам вимоги того самого характеру публічних органів у державах-членах, де ведеться процедура стягнення.
Стаття 107. Штрафи, інші штрафні санкції, та нараховані відсотки, що їх накладають установи Союзу
1. Суми, отримані внаслідок сплати штрафів, інших штрафних санкцій та будь-яких нарахованих відсотків або інших зумовлених ними доходів, не вносяться до бюджету, поки рішення, якими вони накладаються, є або можуть стати предметом оскарження в Суді Європейського Союзу.
2. Суми, зазначені в параграфі 1, вносяться до бюджету якомога швидше після вичерпання всіх засобів правового захисту. За наявності обґрунтованих виняткових обставин, або якщо вичерпання всіх засобів правового захисту відбудеться після 1 вересня поточного фінансового року, ці суми можуть бути внесені до бюджету в наступному фінансовому році.
Суми, що згідно з рішенням Суду Європейського Союзу підлягають поверненню суб’єкту, що сплатив їх, не вносяться до бюджету.
3. Параграф 1 не застосовується до рішень щодо клірингу рахунків або фінансових коригувань.
Стаття 108. Стягнення штрафів, інших штрафних санкцій, що їх накладають установи Союзу
1. Якщо до Суду Європейського Союзу подається позов проти рішення установи Союзу, що накладає штраф або іншу штрафну санкцію згідно з
ДФЄС або
Договором про Євратом, і поки не будуть вичерпані всі засоби правового захисту, боржник або попередньо сплачує відповідні суми на банківський рахунок, визначений бухгалтером Комісії, або надає фінансову гарантію, прийнятну для бухгалтера Комісії. Гарантія не залежить від зобов’язання сплатити штраф або іншу штрафну санкцію і підлягає виконанню на вимогу. Вона повинна покривати основну суму боргу та відсотки, що підлягають сплаті, відповідно до статті 99(4).
2. Комісія забезпечує попередньо стягнені суми шляхом інвестування їх у фінансові активи, забезпечуючи тим самим збереження та ліквідність коштів, прагнучи при цьому отримати дохід.
3. Після вичерпання всіх засобів правового захисту, і якщо штраф або інша штрафна санкція підтверджена Судом Європейського Союзу або якщо рішення про накладення такого штрафу або іншої штрафної санкції більше не може бути оскаржене в Суді Європейського Союзу, вживається один із таких заходів:
(a) попередньо стягнені суми та отриманий від них дохід вносяться до бюджету відповідно до статті 107(2);
(b) якщо було надано фінансову гарантію, вона повинна бути виконана, а відповідні суми внесені до бюджету.
Якщо Суд Європейського Союзу збільшив розмір штрафу або іншої штрафної санкції, пункти (a)-(b) першого підпараграфа цього параграфа застосовуються до сум, визначених у первісному рішенні установи Союзу або, у відповідних випадках, до суми, визначеної в раніше ухваленому рішенні Суду Європейського Союзу в тому самому провадженні. Бухгалтер Комісії стягує суму, що відповідає збільшенню, та належні до сплати відсотки відповідно до статті 99(4), які вносяться до бюджету.
4. Після вичерпання всіх засобів правового захисту та в разі скасування штрафу або іншої штрафної санкції чи зменшення суми вживається один із таких заходів:
(a) попередньо стягнені суми або, у разі зменшення, відповідна їхня частина, включаючи будь-яке повернення, повинні бути виплачені відповідній третій особі;
(b) у разі надання фінансової гарантії гарант відповідно звільняється від виконання зобов’язань за нею.
У випадках, зазначених у пункті (а) першого підпараграфа, коли сукупний одержаний від попередньо стягнених сум дохід є від’ємним, понесені збитки вираховуються із суми, що підлягає сплаті.
Стаття 109. Компенсаційні відсотки
Без обмеження статей 99(2) та 116(5), та у випадках, відмінних від згаданих у статтях 107 та 108 штрафів та інших штрафних санкцій, коли сума повинна бути відшкодована за рішенням Суду Європейського Союзу або в результаті укладення мирової угоди, відсотковою ставкою є ставка, що її застосовує Європейський Центральний Банк до своїх основних операцій з рефінансування та що публікується в серії C Офіційного вісника Європейського Союзу, на перший календарний день кожного місяця. Відсоткова ставка не повинна бути від’ємною величиною. Відсотки нараховуються з дати сплати суми, що підлягає відшкодуванню, до дати, коли вона повинна бути відшкодована.
У випадках коли загальна відсоткова ставка була б від’ємною, вона встановлюється на рівні нуля відсотків.
ГЛАВА 7
Видаткові операції
Стаття 110. Рішення про фінансування
1. Бюджетному зобов’язанню передує рішення про фінансування, ухвалене установою Союзу або органом, що йому установа Союзу делегувала повноваження. Рішення про фінансування ухвалюються на один рік або на більшу кількість років.
Перший підпараграф цього параграфа не застосовується до асигнувань на операції кожної установи Союзу, що надаються їй відповідно до її адміністративної автономії та можуть бути виконані без базового акта згідно з пунктом (e) статті 58(2), до видатків на адміністративну підтримку, а також до внесків до органів Союзу, зазначених у статтях 70 та 71.
2. Рішення про фінансування одночасно становить програму роботи на один рік та на більшу кількість років та ухвалюється, у відповідних випадках, якомога швидше після ухвалення проекту бюджету і в принципі не пізніше 31 березня року виконання. Якщо відповідний базовий акт передбачає спеціальні умови ухвалення рішення про фінансування та/або робочої програми, такі процедури застосовуються до тієї частини рішення про фінансування, що становить робочу програму, згідно з вимогами відповідного базового акта. Частина, що становить робочу програму, повинна бути опублікована на вебсайті відповідної установи Союзу негайно після її ухвалення та до її виконання. У рішенні про фінансування зазначається загальна сума, якої воно стосується, та опис заходів, що фінансуються. У ньому визначаються:
(a) базовий акт та бюджетний рядок;
(b) поставлені цілі та очікувані результати;
(c) методи виконання;
(d) будь-яка додаткова інформація, що вимагається базовим актом стосовно робочої програми.
3. На додаток до елементів, зазначених у параграфі 2, рішення про фінансування повинне містити таке:
(a) щодо грантів: тип заявників, на яких орієнтоване запрошення подати пропозиції чи пряме укладення договору, та загальний бюджетний пакет, зарезервований для грантів;
(b) щодо закупівель: загальний бюджетний пакет, зарезервований для закупівель;
(c) щодо внесків у довірчі фонди Союзу, зазначені в статті 234: асигнування, зарезервовані для довірчого фонду на рік, та суми, заплановані на період його існування, з бюджету й від інших донорів;
(d) щодо призів: тип учасників, на яких орієнтований конкурс, загальний бюджетний пакет, зарезервований для конкурсу, і зазначення призів, вартість одиниці яких становить 1000000 євро або більше;
(e) щодо фінансових інструментів: сума, виділена на фінансовий інструмент;
(f) у разі непрямого управління: особа чи суб’єкт, що використовує кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), або критерії, згідно з якими повинна обиратись особа
чи суб’єкт;
(g) щодо внесків до механізмів або платформ змішаного фінансування: сума, виділена на механізм або платформу змішаного фінансування, та список суб’єктів, що є учасниками механізму або платформи змішаного фінансування;
(h) щодо бюджетних гарантій: сума річного резервування та, у відповідних випадках, сума бюджетної гарантії, за якою гаранта буде звільнено від зобов’язань.
4. Уповноважений шляхом делегування розпорядник може додавати будь-яку додаткову інформацію, що вважається доцільною, у відповідному рішенні про фінансування, що становить робочу програму, або в будь-якому іншому документі, опублікованому на вебсайті установи Союзу.
Рішення про багаторічне фінансування повинне узгоджуватися з фінансовим планом, згаданим у статті 41(2), і зазначати, що виконання рішення залежить від наявності бюджетних асигнувань на відповідні фінансові роки після ухвалення бюджету, або як передбачено в системі тимчасових дванадцятих.
5. Без обмеження будь-якого спеціального положення базового акта, будь-яка суттєва зміна до вже ухваленого рішення про фінансування повинна ухвалюватись згідно з тією самою процедурою, що і первісне рішення.
Стаття 111. Видаткові операції
1. Кожна позиція видатків повинна бути виділена, підтверджена, санкціонована та оплачена.
По закінченні строків, зазначених у статті 114, невикористаний залишок бюджетних зобов’язань підлягає анулюванню.
Виконуючи операції, відповідальний розпорядник забезпечує, щоб видатки відповідали Договорам, бюджету, цьому Регламенту та іншим актам, ухваленим згідно з Договорами, а також принципу розсудливого управління фінансами.
2. Бюджетні зобов’язання та юридичні зобов’язання приймаються тим самим розпорядником, за винятком належним чином обґрунтованих випадків. Зокрема, в сфері операцій із надання допомоги у врегулюванні криз та гуманітарної допомоги юридичні зобов’язання можуть приймати голови делегацій Союзу або, за їх відсутності, їхні заступники за розпорядженням відповідального розпорядника Комісії, який, утім, залишається повністю відповідальним за основну транзакцію. Персонал, найнятий Комісією в сфері операцій із надання допомоги у врегулюванні криз та гуманітарної допомоги, може підписувати юридичні зобов’язання, що пов’язані з виплатами, здійснюваними з авансових рахунків, у розмірі не більше 2500 євро.
Відповідальний розпорядник приймає бюджетне зобов’язання до прийняття юридичного зобов’язання перед третіми особами або до перерахування коштів до довірчого фонду Союзу, зазначеного в статті 234.
Другий підпараграф цього параграфа не застосовується:
(a) до юридичних зобов’язань, укладених після оголошення кризової ситуації в рамках плану безперервного ведення діяльності згідно з процедурами, ухваленими Комісією або будь-якою іншою установою Союзу відповідно до її адміністративної автономії;
(b) у випадку операцій із надання гуманітарної допомоги, операцій цивільного захисту та надання допомоги у врегулюванні криз, якщо для ефективного здійснення інтервенції Союзу необхідно, щоб Союз негайно прийняв юридичне зобов’язання перед третіми особами, та якщо попередній облік індивідуального бюджетного зобов’язання неможливий.
У випадках, зазначених у пункті (b) третього підпараграфа, бюджетне зобов’язання підлягає негайному обліку після прийняття юридичного зобов’язання перед третіми особами.
3. Відповідальний розпорядник підтверджує видатки, надаючи згоду на віднесення позиції видатків до бюджету, перевіривши підтвердні документи, що засвідчують право вимоги кредитора відповідно до умов юридичного зобов’язання, коли є юридичне зобов’язання. Із цією метою відповідальний розпорядник:
(a) перевіряє існування права вимоги кредитора;
(b) визначає або перевіряє реальну ситуацію і суму вимоги, ставлячи позначку "правильність засвідчено";
(c) перевіряє умови, за яких платіж підлягає сплаті.
Незважаючи на перший підпараграф, підтвердження видатків також застосовується до проміжних або остаточних звітів, не пов’язаних із запитом на оплату; у цьому випадку вплив на систему бухгалтерського обліку обмежується загальними рахунками.
4. Рішення про підтвердження має форму передбаченого статтею 146 захищеного електронного підпису розпорядника або працівника, що має технічну кваліфікацію та уповноважений офіційним рішенням розпорядника, або, у виняткових випадках, для паперових документів, форму штампа, що включає цей підпис.
Позначкою "правильність засвідчено" відповідальний розпорядник або працівник, що має технічну кваліфікацію та уповноважений відповідальним розпорядником, засвідчує:
(a) щодо попереднього фінансування: що умови, передбачені юридичним зобов’язанням стосовно виплати попереднього фінансування, виконано;
(b) щодо проміжних та залишкових платежів за договорами: що послуги, передбачені договором, були належним чином надані, товари належним чином постачені або що будівельні роботи належним чином виконані;
(c) щодо проміжних та залишкових платежів у грантах: що захід чи робоча програма, що здійснюється бенефіціаром, у всіх відношеннях відповідає угоді про надання гранту, в тому числі, у відповідних випадках, що заявлені бенефіціаром витрати є прийнятними.
У випадку, зазначеному в пункті (с) другого підпараграфа, кошториси витрат не вважаються відповідними умовам прийнятності, встановленим у статті 186(3). Той самий принцип також застосовується до проміжних та остаточних звітів, не пов’язаних із запитом на оплату.
5. Для затвердження видатків відповідальний розпорядник після перевірки наявності асигнувань видає платіжне доручення, щоб доручити бухгалтеру сплатити суму видатків, що була попередньо підтверджена.
Якщо за надання послуг, включаючи орендні послуги, або за постачання товарів здійснюються періодичні платежі, розпорядник може на основі проведеного таким розпорядником аналізу ризику розпорядитися про застосування системи прямого дебетового списання з авансового рахунку. Застосування такої системи також можливе на підставі спеціального дозволу бухгалтера відповідно до статті 86(3).
Стаття 112. Типи бюджетних зобов’язань
1. Бюджетні зобов’язання підпадають під одну з таких категорій:
(a) індивідуальні: коли одержувач і сума видатків відомі;
(b) загальні: коли принаймні один із елементів, необхідних для визначення індивідуального зобов’язання, залишається невідомим;
(c) тимчасові: для покриття звичайних управлінських видатків на EAGF відповідно до статті 11(2), та звичайних адміністративних видатків, коли сума або кінцеві отримувачі платежів невідомі остаточно.
Незважаючи на пункт (с) першого підпараграфа, звичайні адміністративні видатки, пов’язані з делегаціями Союзу та представництвами Союзу, можуть покриватися тимчасовими бюджетними зобов’язаннями, також коли відомі сума та остаточний отримувач платежу.
2. Бюджетні зобов’язання стосовно заходів, що тривають більше одного фінансового року, можуть бути розподілені на щорічні платежі на період декількох років, тільки якщо це передбачено базовим актом або якщо вони стосуються адміністративних видатків.
3. Загальне бюджетне зобов’язання приймається на підставі рішення про фінансування.
Загальне бюджетне зобов’язання приймається не пізніше ніж до ухвалення рішення про одержувачів та суми і, якщо виконання відповідних асигнувань передбачає ухвалення робочої програми, не раніше ніж після ухвалення такої програми.
4. Загальне бюджетне зобов’язання виконується шляхом укладення угоди про фінансування, що сама передбачає подальше прийняття одного чи більше юридичних зобов’язань, або шляхом прийняття одного чи більше юридичних зобов’язань.
Угоди про фінансування в сфері прямої фінансової допомоги третім країнам, включаючи бюджетну підтримку, що становлять юридичні зобов’язання, можуть бути підставою для здійснення платежів без прийняття інших юридичних зобов’язань.
Якщо загальне бюджетне зобов’язання виконується шляхом укладення угоди про фінансування, другий підпараграф параграфа 3 не застосовується.
5. Кожне індивідуальне юридичне зобов’язання, прийняте після загального бюджетного зобов’язання, до підписання реєструється відповідальним розпорядником у центральному бюджетному обліку та відноситься до загального бюджетного зобов’язання.
6. Тимчасові бюджетні зобов’язання виконуються шляхом прийняття одного чи більше юридичних зобов’язань, що дають право на подальші платежі. Однак у випадках, що стосуються видатків на управління персоналом, видатків на членів або колишніх членів установи Союзу або видатків на комунікацію, здійснювану установами Союзу для висвітлення подій у Союзі, чи у випадках, зазначених у пункті 14.5 додатка I, вони можуть виконуватись безпосередньо шляхом здійснення платежів без прийняття попередніх юридичних зобов’язань.
Стаття 113. Виділення асигнувань на EAGF
1. На кожен фінансовий рік асигнування на EAGF повинні включати недиференційовані асигнування на видатки, пов’язані із заходами, зазначеними в статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013. Видатки, пов’язані із заходами, зазначеними в статті 4(2) та статті 6 згаданого Регламенту, за винятком заходів, фінансованих за рахунок неопераційної технічної допомоги та внесків до виконавчих агентств, покриваються диференційованими асигнуваннями.
2. Рішення Комісії, що визначають суму відшкодування пов’язаних з EAGF видатків, що їх несуть держави-члени, становлять загальні тимчасові бюджетні зобов’язання, що не повинні перевищувати сукупну суму асигнувань, унесених до бюджету на EAGF.
3. Загальні тимчасові бюджетні зобов’язання на EAGF, що були прийняті на фінансовий рік і не призвели до виникнення зобов’язань за окремими бюджетними рядками до 1 лютого наступного фінансового року, підлягають анулюванню щодо відповідного фінансового року.
4. Видатки, здійснені органами, згаданими у правилах, що стосуються EAGF, повинні стати предметом зобов’язання за главою, статтею та позицією протягом двох місяців після отримання заяв, надісланих державами-членами. Такі зобов’язання можуть бути прийняті після закінчення такого двомісячного строку, якщо необхідна процедура перерозподілу асигнувань стосовно відповідних бюджетних рядків.
За винятком випадків, коли держави-члени ще не здійснили платіж або коли існують сумніви щодо прийнятності, відповідний платіж здійснюється протягом того самого двомісячного строку.
Зобов’язання, згадані в першому підпараграфі цього параграфа, вираховуються із загального тимчасового бюджетного зобов’язання, зазначеного в параграфі 1.
5. Параграфи 2 та 3 застосовуються за умови перевірки та прийняття бухгалтерської звітності.
Стаття 114. Строки приймання зобов’язань
1. Без обмеження статей 111(2) та 264(3), юридичні зобов’язання, що стосуються індивідуальних або тимчасових бюджетних зобов’язань, повинні бути прийняті до 31 грудня року n, при цьому рік n є роком прийняття бюджетного зобов’язання.
2. Загальне бюджетне зобов’язання покриває повну суму витрат за відповідними юридичними зобов’язаннями, прийнятими до 31 грудня року n+1.
Якщо на підставі загального бюджетного зобов’язання відбувається присудження призу, зазначеного в розділі IX, то юридичне зобов’язання, зазначене в статті 207(4), повинне бути прийняте до 31 грудня року n+3.
У зовнішніх заходах, якщо загальне бюджетне зобов’язання є підставою для укладення угоди про фінансування з третьою країною, така угода про фінансування повинна бути укладена до 31 грудня року n+1. У цьому випадку загальне бюджетне зобов’язання покриває повну суму витрат за юридичними зобов’язаннями на виконання угоди про фінансування, прийнятими протягом трьох років після дати укладення угоди про фінансування.
Однак у зазначених нижче випадках загальне бюджетне зобов’язання покриває всю суму витрат за юридичними зобов’язаннями, прийнятими до кінця строку виконання угоди про фінансування:
(a) фінансовані декількома донорами заходи;
(b) операції змішаного фінансування;
(c) юридичні зобов’язання стосовно аудиту й оцінювання;
(d) такі виняткові обставини:
(i) зміни, що вносяться до вже прийнятих юридичних зобов’язань;
(ii) юридичні зобов’язання, що повинні бути прийняті після дострокового припинення наявного юридичного зобов’язання;
(iii) зміни суб’єкта, що йому доручено виконання.
3. Третій та четвертий підпараграфи параграфа 2 не застосовуються до таких багаторічних програм, що виконуються шляхом поділу зобов’язань:
(a) Інструмент допомоги на етапі до приєднання, встановлений Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 231/2014 (- 41);
(b) Європейський інструмент сусідства, встановлений Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 232/2014 (- 42).
У випадках, зазначених у першому підпараграфі, Комісія автоматично анулює асигнування відповідно до галузевих правил.
4. Індивідуальні та тимчасові бюджетні зобов’язання стосовно заходів, що тривають більше одного фінансового року, крім видатків на персонал, повинні мати кінцевий термін виконання згідно з умовами згаданих у них юридичних зобов’язань та з урахуванням принципу розсудливого управління фінансами.
5. Будь-які частини бюджетних зобов’язань, що не були виконані шляхом здійснення платежів через шість місяців після кінцевого терміну виконання, підлягають анулюванню.
6. Сума бюджетного зобов’язання, на виконання якого протягом двох років після прийняття юридичного зобов’язання не було здійснено платежу в розумінні статті 115, підлягає анулюванню, за винятком випадків, коли ця сума стосується справи, що розглядається судами або арбітражними органами, якщо юридичне зобов’язання має форму угоди про фінансування з третьою країною або якщо існують спеціальні положення, викладені в галузевих правилах.
Стаття 115. Типи платежів
1. Видатки оплачує бухгалтер у межах наявних коштів.
2. Оплата здійснюється після надання підтверджень того, що відповідний захід відповідає договору, угоді або базовому акту, та покриває одну або більше таких операцій:
(a) сплата всієї належної до сплати суми;
(b) сплата належної до сплати суми в один із таких способів:
(i) попереднє фінансування, що передбачає надання авансу, який може бути розділений на ряд платежів відповідно до принципу розсудливого управління фінансами; така сума попереднього фінансування виплачується на підставі договору, угоди чи базового акта або на підставі підтвердних документів, що дають можливість перевірити дотримання умов відповідного договору або угоди;
(ii) один чи більше проміжних платежів як плата за часткове здійснення заходу або часткове виконання договору чи угоди, що можуть покривати попереднє фінансування повністю або частково, без обмеження базового акта;
(iii) одна сплата залишку належних до сплати сум, якщо захід повністю здійснено або договір чи угоду повністю виконано;
(c) сплата внеску до спільного резервного фонду, створеного відповідно до статті 212.
Сплата залишку повинна покривати всі попередні видатки. Для стягнення невикористаних сум видається наказ про стягнення.
3. У бюджетному обліку розрізняються різні типи платежів, зазначені в параграфі 2, на момент здійснення кожного платежу.
4. Правила бухгалтерського обліку, зазначені в статті 80, повинні включати правила клірингу попереднього фінансування в бухгалтерській звітності та правила підтвердження прийнятності витрат.
5. Відповідальний розпорядник здійснює регулярний кліринг платежів за попереднім фінансуванням відповідно до економічного характеру проекту та щонайпізніше наприкінці проекту. Кліринг проводиться на основі інформації про понесені витрати або підтвердження виконання умов платежу згідно зі статтею 125, підтвердженого розпорядником відповідно до статті 111(3).
Щодо угод про надання гранту, договорів чи угод про внесок на суму понад 5000000 євро, розпорядник отримує наприкінці кожного року принаймні інформацію, необхідну для розрахунку обґрунтованого кошторису витрат. Така інформація не використовується для клірингу попереднього фінансування, але може бути використана розпорядником та бухгалтером для дотримання статті 82(2).
Для цілей другого підпараграфа відповідні положення повинні бути включені до прийнятих юридичних зобов’язань.
Стаття 116. Строки здійснення платежів
1. Платежі здійснюються протягом:
(a) 90 календарних днів стосовно угод про внесок, договорів та угод про надання гранту, що передбачають технічні послуги або заходи, що є особливо складними для оцінювання та оплата яких залежить від схвалення звіту або свідоцтва;
(b) 60 календарних днів стосовно всіх інших угод про внесок, договорів та угод про надання гранту, оплата яких залежить від схвалення звіту або свідоцтва;
(c) 30 календарних днів стосовно всіх інших угод про внесок, договорів та угод про надання гранту.
2. Відведений для здійснення платежів строк включає підтвердження видатків, надання дозволу на видатки та оплату видатків.
Перебіг строку починається з дати отримання запиту на оплату.
3. Запит на оплату повинен бути зареєстрований уповноваженим підрозділом відповідального розпорядника якомога швидше і вважається отриманим у день його реєстрації.
Датою платежу вважається дата дебетування рахунку установи Союзу.
Запит на оплату повинен включати такі істотні елементи:
(a) ідентифікаційні дані кредитора;
(b) сума;
(c) валюта;
(d) дата.
Якщо відсутній хоча б один істотний елемент, запит на оплату відхиляється.
Кредитор повинен бути письмово повідомлений про відхилення та його причини якомога швидше, але в будь-якому випадку не пізніше 30 календарних днів із дати отримання запиту на оплату.
4. Відповідальний розпорядник може зупинити перебіг строку платежу, якщо:
(a) сума запиту на оплату ще не підлягає сплаті; або
(b) відповідні підтвердні документи не були надані.
Якщо відповідальному розпоряднику стає відомою інформація, що ставить під сумнів прийнятність видатків, зазначених у запиті на оплату, він може зупинити перебіг строку платежу, щоб перевірити прийнятність видатків, у тому числі шляхом перевірок на місці. Перебіг залишкової частини строку платежу починається з дати отримання запитуваної інформації або змінених документів чи з дати проведення необхідної подальшої перевірки, включаючи перевірки на місці.
Відповідні кредитори повинні бути письмово повідомлені про причини зупинення.
5. За винятком держав-членів, ЄІБ та ЄІФ, після закінчення строків, що встановлені в параграфі 1, кредитор має право на відсотки відповідно до таких умов:
(a) застосовуються відсоткові ставки, зазначені в статті 99(2);
(b) відсотки сплачуються за період, що минув з календарного дня, що настає після закінчення встановленого в параграфі 1 строку платежу, до дня платежу.
Однак якщо сума нарахованих відповідно до першого підпараграфа відсотків менша за 200 євро або дорівнює цій сумі, вона сплачується кредитору лише на вимогу, подану протягом двох місяців після отримання простроченого платежу.
6. Кожна установа Союзу подає Європейському Парламенту і Раді звіт про дотримання та зупинення строків, передбачених у параграфах 1-4 цієї статті. Звіт Комісії додається до огляду річних звітів про діяльність, згаданого в статті 74(9).
ГЛАВА 8
Внутрішній аудитор
Стаття 117. Призначення внутрішнього аудитора
1. Кожна установа Союзу створює функцію внутрішнього аудиту, що повинна виконуватися згідно з відповідними міжнародними стандартами. Внутрішній аудитор, призначений відповідною установою Союзу, несе відповідальність перед останньою за перевірку належного функціонування систем та процедур виконання бюджету. Внутрішній аудитор не може бути розпорядником або бухгалтером.
2. Для цілей внутрішнього аудиту EEAS голови делегацій Союзу, що виконують функції уповноважених шляхом субделегування розпорядників відповідно до статті 60(2), підпорядковуються контрольним повноваженням внутрішнього аудитора Комісії в частині субделегованого їм фінансового управління.
Внутрішній аудитор Комісії також виконує функції внутрішнього аудитора EEAS щодо виконання секції бюджету, яка стосується EEAS.
3. Кожна установа Союзу призначає свого внутрішнього аудитора відповідно до процедур, що враховують її специфіку та потреби. Кожна установа Союзу інформує Європейський Парламент і Раду про призначення свого внутрішнього аудитора.
4. Кожна установа Союзу визначає відповідно до своєї специфіки та потреб обсяг завдань свого внутрішнього аудитора і детально встановлює цілі та процедури для здійснення функції внутрішнього аудиту з дотриманням міжнародних стандартів внутрішнього аудиту.
5. Кожна установа Союзу може призначати як внутрішнього аудитора посадову особу чи іншого службовця, на якого поширюється Положення про персонал, обраного з числа громадян держав-членів, беручи до уваги кваліфікацію такої особи в цій сфері.
6. Якщо дві чи більше установ Союзу призначать того самого внутрішнього аудитора, вони вживають необхідних заходів для того, щоб такий внутрішній аудитор був визнаний відповідальним за свої дії згідно зі статтею 121.
7. Кожна установа Союзу інформує Європейський Парламент і Раду про припинення повноважень свого внутрішнього аудитора.
Стаття 118. Повноваження та обов’язки внутрішнього аудитора
1. Внутрішній аудитор консультує свою установу Союзу з питань урегулювання ризиків, надаючи незалежні висновки про якість систем управління і контролю та рекомендації щодо покращення умов здійснення операцій і сприяння розсудливому управлінню фінансами.
Внутрішній аудитор, зокрема, несе відповідальність за:
(a) оцінювання придатності та дієвості систем внутрішнього управління та результативності діяльності підрозділів у реалізації політики, програм та заходів з урахуванням пов’язаних із ними ризиків;
(b) оцінювання ефективності та дієвості систем внутрішнього контролю та аудиту, що застосовуються до кожної операції з виконання бюджету.
2. Внутрішній аудитор виконує свої обов’язки стосовно всієї діяльності та всіх підрозділів відповідної установи Союзу. Він користується повним та необмеженим доступом до всієї інформації, необхідної для виконання своїх обов’язків, а також, якщо необхідно, доступом на місцях, у тому числі в державах-членах та в третіх країнах.
Внутрішній аудитор приймає до відома річний звіт розпорядників та будь-яку іншу встановлену інформацію.
3. Внутрішній аудитор повідомляє відповідній установі Союзу свої зауваження та рекомендації. Відповідна установа Союзу забезпечує вжиття заходів для виконання рекомендацій за результатами аудитів.
Кожна установа Союзу повинна оцінювати, чи викладені в звітах її внутрішнього аудитора рекомендації можуть бути предметом обміну найкращими практиками з іншими установами Союзу.
4. Внутрішній аудитор подає відповідній установі Союзу річний звіт внутрішнього аудиту із зазначенням кількості й типу проведених внутрішніх аудитів, наданих основних рекомендацій та вжитих на виконання цих рекомендацій заходів.
У такому річному звіті внутрішнього аудиту зазначаються будь-які системні проблеми, виявлені створеною відповідно до статті 143 колегією, де вона дає висновок, зазначений у статті 93.
5. Внутрішній аудитор, готуючи звіт, повинен приділити особливу увагу загальному дотриманню принципів розсудливого управління фінансами та результативності і забезпечити вжиття відповідних заходів для дедалі кращого їх застосування.
6. Комісія щороку в контексті процедури схвалення виконання бюджету та відповідно до
статті 319 ДФЄС надсилає на вимогу свій річний звіт внутрішнього аудиту з належним урахуванням вимог конфіденційності.
7. Кожна установа Союзу надає контактні дані свого внутрішнього аудитора будь-якій фізичній або юридичній особі, що бере участь у видаткових операціях, для цілей конфіденційного зв’язку з внутрішнім аудитором.
8. Щороку кожна установа Союзу складає звіт, що містить короткий виклад інформації про кількість і типи проведених внутрішніх аудитів, узагальнення наданих рекомендацій та вжитих на виконання цих рекомендацій заходів, і подає його до Європейського Парламенту і Ради відповідно до статті 247.
9. Звіти і зауваження внутрішнього аудитора, а також звіт відповідної установи Союзу повинні бути доступними для громадськості лише після затвердження внутрішнім аудитором заходів, ужитих для їх виконання.
10. Кожна установа Союзу надає своєму внутрішньому аудитору ресурси, необхідні для належного виконання функції внутрішнього аудиту, та опис місії, де докладно зазначені завдання, права та обов’язки її внутрішнього аудитора.
Стаття 119. Робоча програма внутрішнього аудитора
1. Внутрішній аудитор ухвалює робочу програму і подає її відповідній установі Союзу.
2. Кожна установа Союзу може просити свого внутрішнього аудитора провести аудиторські перевірки, не передбачені робочою програмою, зазначеною в параграфі 1.
Стаття 120. Незалежність внутрішнього аудитора
1. Внутрішній аудитор користується повною незалежністю при проведенні аудитів. Спеціальні правила, застосовні до внутрішнього аудитора, встановлюються відповідною установою Союзу і повинні гарантувати повну незалежність внутрішнього аудитора при виконанні ним своїх обов’язків та встановлювати відповідальність внутрішнього аудитора.
2. Внутрішній аудитор не отримує будь-яких розпоряджень та не зазнає жодних обмежень щодо виконання функцій, які він виконує за посадою згідно з цим Регламентом.
3. Якщо внутрішній аудитор є штатним працівником, він виконує ексклюзивні аудиторські функції, користуючись при цьому повною незалежністю, та несе відповідальність, що встановлена в Положенні про персонал.
Стаття 121. Відповідальність внутрішнього аудитора
Кожна окрема установа Союзу, діючи згідно з цією статтею, може передбачити відповідальність її внутрішнього аудитора як штатного працівника за свої дії.
Кожна установа Союзу ухвалює обґрунтоване рішення про відкриття розслідування. Про таке рішення повідомляється зацікавлена сторона. Відповідна установа Союзу може під свою безпосередню відповідальність доручити вести розслідування одному чи більше посадовим особам, чий посадовий рівень такий же, як і рівень відповідного штатного працівника, або вищий за нього. У процесі розслідування повинно бути заслухано думку зацікавленої сторони.
Звіт про розслідування надсилається зацікавленій стороні, яку надалі заслуховує відповідна установа Союзу щодо предмета цього звіту.
На основі звіту і слухання відповідна установа Союзу ухвалює мотивоване рішення про припинення провадження або мотивоване рішення відповідно до статей 22 та 86 Положення про персонал та додатка IX до нього. Зацікавлена сторона повідомляється про рішення про застосування заходів дисциплінарної відповідальності чи фінансових санкцій, і такі рішення передаються для інформаційних цілей іншим установам Союзу та Рахунковій Палаті.
Зацікавлена сторона може подати позов щодо таких рішень до Суду Європейського Союзу згідно з Положенням про персонал.
Стаття 122. Позов до Суду Європейського Союзу
Без обмеження засобів правового захисту, передбачених Положенням про персонал, внутрішній аудитор може подати позов безпосередньо до Суду Європейського Союзу стосовно будь-якого акта, пов’язаного з виконанням його обов’язків внутрішнього аудитора. Він подає такий позов протягом трьох місяців із календарного дня, в який йому стало відомо про цей акт.
Розслідування та слухання таких позовів ведеться відповідно до статті 91(5) Положення про персонал.
Стаття 123. Комітети з контролю внутрішнього аудиту
1. Кожна установа Союзу створює комітет із контролю внутрішнього аудиту, якому доручається забезпечити незалежність внутрішнього аудитора, контролювати якість роботи в сфері внутрішнього аудиту та гарантувати, що рекомендації внутрішнього та зовнішнього аудиту належним чином враховуються та виконуються її службами.
2. Склад комітету з контролю внутрішнього аудиту повинен визначатися кожною установою Союзу з урахуванням його організаційної самостійності та важливості рекомендацій незалежних експертів.
РОЗДІЛ V
СПІЛЬНІ ПРАВИЛА
ГЛАВА 1
Правила, застосовні до прямого, непрямого та спільного управління
Стаття 124. Сфера застосування
За винятком статті 138, покликання в цьому розділі на юридичні зобов’язання тлумачаться як покликання на юридичні зобов’язання, рамкові угоди та рамкові угоди про фінансове партнерство.
Стаття 125. Форми внеску Союзу
1. Внески Союзу в рамках прямого, спільного та непрямого управління сприяють досягненню цілей політики Союзу та зазначених результатів і можуть мати будь-яку з таких форм:
(a) фінансування, не пов’язане з витратами на відповідні операції, на основі:
(i) виконання умов, викладених у галузевих правилах чи рішеннях Комісії; або
(ii) досягнення результатів, що оцінюються відносно попередньо визначених цільових етапів або відповідно до показників результативності;
(b) відшкодування фактично понесених прийнятних витрат;
(c) питомі витрати, що охоплюють усі або певні окремі категорії прийнятних витрат, що чітко визначені заздалегідь із зазначенням суми на одиницю;
(d) єдині суми, що охоплюють загалом усі або певні окремі категорії прийнятних витрат, що чітко визначені заздалегідь;
(e) фінансування за фіксованою ставкою, що охоплює окремі категорії прийнятних витрат, що чітко визначені заздалегідь, шляхом застосування відсоткової ставки;
(f) поєднання форм, зазначених у пунктах (a)-(e).
Внески Союзу згідно з пунктом (a) першого підпараграфа цього параграфа встановлюються, в рамках прямого та непрямого управління, відповідно до статті 181, галузевих правил або рішення Комісії та, в рамках спільного управління, відповідно до галузевих правил. Внески Союзу згідно з пунктами (c), (d) та (e) першого підпараграфа цього параграфа встановлюються, в рамках прямого та непрямого управління, відповідно до статті 181 або галузевих правил та, в рамках спільного управління, відповідно до галузевих правил.
2. При визначенні відповідної форми внеску якомога більше враховуються інтереси потенційних одержувачів та методи бухгалтерського обліку.
3. Відповідальний розпорядник повідомляє про фінансування, не пов’язане з витратами, згідно з пунктами (a) та (f) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті у річному звіті про діяльність, зазначеному в статті 74(9).
Стаття 126. Взаємне використання результатів оцінювань
Комісія може повністю або частково використовувати результати оцінювань, проведених самостійно або іншими суб’єктами, в тому числі донорами, якщо такі оцінювання були проведені стосовно дотримання умов, еквівалентних умовам, що передбачені в цьому Регламенті для застосовного методу виконання. З цією метою Комісія сприяє визнанню прийнятих на міжнародному рівні стандартів або найкращих міжнародних практик.
Стаття 127. Взаємне використання результатів аудитів
Без обмеження наявних можливостей для проведення додаткових аудитів, за умови що аудит проведений незалежним аудитором згідно з прийнятими на міжнародному рівні стандартами аудиту, які забезпечують обґрунтовану впевненість, щодо фінансової звітності та звітів, де йдеться про використання внеску Союзу, такий аудит становить основу для загальної впевненості, як додатково визначено, у відповідних випадках, у галузевих правилах, за умови що існують достатні докази незалежності та компетентності аудитора. Із цією метою звіт незалежного аудитора та відповідна аудиторська документація надаються на вимогу Європейському Парламенту, Комісії, Рахунковій Палаті та ревізійним органам держав-членів.
Стаття 128. Використання вже наявної інформації
Щоб уникати подання більше ніж одного запиту до осіб та суб’єктів, які отримують кошти Союзу, про надання тієї самої інформації, повинна використовуватися, наскільки можливо, інформація, що вже наявна в установах Союзу, органах управління або інших органах та суб’єктах, що виконують бюджет.
Стаття 129. Співпраця для захисту фінансових інтересів Союзу
1. Будь-яка особа чи суб’єкт, що отримує кошти Союзу, повинен повною мірою співпрацювати в сфері захисту фінансових інтересів Союзу та, як умова отримання коштів, надавати необхідні права та доступ, що вимагаються для того, щоб відповідальний розпорядник, EPPO - щодо тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту (ЄС)
2017/1939, OLAF, Рахункова Палата та, у відповідних випадках, відповідні національні органи могли в повному обсязі здійснювати свої відповідні повноваження. Стосовно OLAF такі права включають право проводити розслідування, в тому числі перевірки на місцях та інспекції, відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 (- 43).
2. Будь-яка особа чи суб’єкт, що отримує кошти Союзу в рамках прямого та непрямого управління, погоджується в письмовій формі надати необхідні права, зазначені в параграфі 1, та забезпечує, щоб будь-які треті особи, що беруть участь у використанні коштів Союзу, надали еквівалентні права.
ГЛАВА 2
Правила, застосовні до прямого та непрямого управління
Секція 1
Правила про процедури та управління
Стаття 130. Рамкове фінансове партнерство
1. Комісія може укладати рамкові угоди про фінансове партнерство для довгострокової співпраці з особами та суб’єктами, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), або з бенефіціарами. Без обмеження пункту (c) параграфа 4 цієї статті, рамкові угоди про фінансове партнерство переглядаються принаймні один раз протягом строку дії кожних багаторічних фінансових рамок. Відповідно до таких угод можуть бути підписані угоди про внесок або угоди про надання гранту.
2. Метою рамкової угоди про фінансове партнерство є сприяння досягненню політичних цілей Союзу шляхом стабілізації договірних умов співпраці. Рамкова угода про фінансове партнерство визначає форми фінансової співпраці та включає обов’язок визначити в певних угодах, підписаних відповідно до рамкової угоди про фінансове партнерство, механізми контролю за досягненням конкретних цілей. На основі результатів оцінювання ex ante в таких угодах також зазначається, чи може Комісія покладатися на системи та процедури осіб або суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62 (1), або бенефіціарів, включаючи процедури аудиту.
3. Для оптимізації витрат та вигод від аудитів та сприяння координації можуть укладатися угоди про аудит або перевірку з особами та суб’єктами, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), або з бенефіціарами. Такі угоди не обмежують статті 127 та 129.
4. У випадку рамкового фінансового партнерства, що реалізується шляхом окремих грантів:
(a) у рамковій угоді про фінансове партнерство зазначається, на додаток до передбаченого в параграфі 2, таке:
(i) характер передбачених заходів або робочої програми;
(ii) процедура надання окремих грантів відповідно до принципів та процедурних правил, викладених у розділі VIII;
(b) рамкова угода про фінансове партнерство та окрема угода про надання гранту у цілому повинні відповідати вимогам статті 201;
(c) тривалість рамкового фінансового партнерства не повинна перевищувати чотирьох років, за винятком належним чином обґрунтованих випадків, що прямо зазначені в річному звіті про діяльність, згаданому в статті 74(9);
(d) рамкове фінансове партнерство здійснюється відповідно до принципів прозорості та однакового ставлення до заявників;
(e) рамкове фінансове партнерство розглядається як грант стосовно планування, оприлюднення ex ante та присудження;
(f) окремі гранти, засновані на рамковому фінансовому партнерстві, підлягають процедурам оприлюднення ex post, що встановлені статтею 38.
5. Рамкова угода про фінансове партнерство, що виконується шляхом окремих грантів, може передбачати використання систем та процедур бенефіціара згідно з параграфом 2 цієї статті, якщо такі системи та процедури були оцінені відповідно до статті 154(2), (3) та (4). У такому разі пункт (d) статті 196(1) не застосовується. Якщо процедури бенефіціара щодо надання фінансування третім особам, зазначені в пункті (d) першого підпараграфа статті 154(4), були позитивно оцінені Комісією, статті 204 та 205 не застосовуються.
6. У випадку рамкової угоди про фінансове партнерство, здійснюваної шляхом окремих грантів, перевірка фінансової та операційної спроможності, зазначена в статті 198, повинна проводитися до підписання рамкової угоди про фінансове партнерство. Комісія може покладатися на рівноцінну перевірку фінансової та операційної спроможності, що її проводять інші донори.
7. Стосовно рамкового фінансового партнерства, що реалізується шляхом угод про внесок, рамкова угода про фінансове партнерство та угода про внесок у цілому повинні відповідати статті 129 та статті 155(6).
Стаття 131. Зупинення, припинення та зменшення
1. Якщо процедура присудження проводилася з правопорушеннями чи була пов’язана з шахрайством, відповідальний розпорядник зупиняє процедуру та може вжити будь-яких необхідних заходів, включаючи скасування процедури. Відповідальний розпорядник негайно інформує OLAF про підозри в шахрайстві.
2. Якщо після присудження виявилося, що процедура присудження проводилася з правопорушеннями чи була пов’язана з шахрайством, відповідальний розпорядник може:
(a) відмовитись від прийняття юридичного зобов’язання або скасувати присудження призу;
(b) зупинити платежі;
(c) зупинити виконання юридичного зобов’язання;
(d) у відповідних випадках, припинити юридичне зобов’язання повністю або частково щодо одного чи більше одержувачів.
3. Відповідальний розпорядник може зупинити платежі або виконання юридичного зобов’язання, якщо:
(a) виявилося, що при виконанні юридичного зобов’язання вчинено правопорушення, шахрайство або порушення зобов’язань;
(b) необхідно перевірити, чи дійсно були вчинені правопорушення, шахрайство чи порушення зобов’язань, щодо яких існують припущення;
(c) правопорушення, шахрайство або порушення зобов’язань ставлять під сумнів надійність або ефективність систем внутрішнього контролю особи чи суб’єкта, що використовує кошти Союзу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1), або законність основних транзакцій.
Якщо правопорушення, шахрайство або порушення зобов’язань, щодо яких існують припущення, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа, не підтвердяться, виконання або платежі повинні бути відновлені якомога швидше.
Відповідальний розпорядник може припинити юридичне зобов’язання повністю або частково щодо одного чи більше одержувачів у випадках, зазначених у пунктах (а) та (с) першого підпараграфа.
4. На додаток до заходів, зазначених у параграфах 2 або 3, відповідальний розпорядник може зменшити розмір гранту, призу, внеску за угодою про внесок або ціну, що підлягає сплаті за договором, пропорційно серйозності правопорушень, шахрайства або порушення зобов’язань, у тому числі коли відповідна діяльність не була виконана чи була виконана погано, частково або із запізненням.
У разі фінансування, зазначеного в пункті (a) першого підпараграфа статті 125(1), відповідальний розпорядник може зменшити внесок пропорційно, якщо результати були досягнуті погано, частково або із запізненням чи умови не були виконані.
5. Пункти (b), (c) та (d) параграфа 2 і параграф 3 не застосовуються до заявників у конкурсі на призи.
Стаття 132. Зберігання документів
1. Одержувачі повинні зберігати облікові та підтвердні документи, включаючи статистичну та іншу документацію стосовно фінансування, а також документи в електронному форматі протягом п’яти років після сплати залишку або, якщо така сплата не здійснюється, після проведення транзакції. Цей строк становить три роки, якщо сума фінансування не перевищує 60000 євро.
2. Документи, що стосуються аудитів, скарг, судових процесів, розгляду претензій за юридичними зобов’язаннями або розслідувань OLAF, зберігаються, поки такі аудити, скарги, судові процеси, розгляд позовів чи розслідування не будуть закриті. Щодо документів, що стосуються розслідувань OLAF, обов’язок їх зберігання діє з моменту, коли одержувача повідомлено про ці розслідування.
3. Документи повинні зберігатися в оригіналі, або у формі засвідчених копій оригіналів, або на загальноприйнятих носіях даних, включаючи електронні версії оригіналів або документи, що існують лише в електронній формі. Якщо існують електронні версії, оригінали не вимагаються, коли такі документи відповідають чинним правовим вимогам, щоб вважатися рівноцінними оригіналам та придатними для використання для аудиторських цілей.
Стаття 133. Змагальна процедура та засоби оскарження
1. До вжиття будь-якого заходу, що негативно впливає на права учасника або одержувача, відповідальний розпорядник забезпечує, щоб такий учасник або одержувач отримав можливість подати зауваження.
2. Якщо захід розпорядника негативно впливає на права учасника або одержувача, то акт, що встановлює такий захід, повинен зазначати доступні засоби адміністративного та/або судового захисту для його оскарження.
Стаття 134. Знижки за відсотковими ставками та субсидії на гарантійні збори
1. Знижки за відсотковими ставками та субсидії на гарантійні збори надаються відповідно до розділу X, якщо вони поєднуються в рамках одного заходу з фінансовими інструментами.
2. Якщо знижки за відсотковими ставками та субсидії на гарантійні збори не поєднуються в рамках одного заходу з фінансовими інструментами, вони можуть надаватися відповідно до розділу VI або VIII.
Секція 2
Система завчасного виявляння та виключання
Стаття 135. Захист фінансових інтересів Союзу шляхом виявляння ризиків, виключання та накладання фінансових санкцій
1. Для захисту фінансових інтересів Союзу Комісія створює систему завчасного виявляння та виключання і забезпечує її функціонування.
Метою такої системи є сприяння:
(a) завчасному виявлянню осіб чи суб’єктів, зазначених у параграфі 2, що становлять ризик для фінансових інтересів Союзу;
(b) виключанню осіб чи суб’єктів, зазначених у параграфі 2, що перебувають в одній із зазначених у статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення;
(c) накладанню фінансової санкції на одержувача згідно зі статтею 138.
2. Система завчасного виявляння та виключання застосовується до:
(a) учасників та одержувачів;
(b) суб’єктів, на чиї можливості конкурсант або учасник тендеру має намір покладатися, або до субпідрядників підрядника;
(c) будь-якої особи чи суб’єкта, що отримує кошти Союзу, якщо бюджет виконується відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1) та статті 154(4), на основі інформації, повідомленої згідно зі статтею 155(6);
(d) будь-якої особи чи суб’єкта, що отримує кошти Союзу в рамках фінансових інструментів, що виконуються у винятковому порядку відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 62(1);
(e) учасників або одержувачів, щодо яких суб’єкти, що виконують бюджет згідно зі статтею 63, надали інформацію, передану державами-членами відповідно до галузевих правил, згідно з пунктом (d) статті 142(2);
(f) спонсорів, зазначених у статті 26.
3. Рішення зареєструвати інформацію щодо завчасного виявлення ризиків, зазначених у пункті (а) другого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, виключити осіб чи суб’єктів, зазначених у параграфі 2, та/або накласти фінансову санкцію на одержувача ухвалює відповідальний розпорядник. Інформація стосовно таких рішень реєструється в базі даних, зазначеній у статті 142(1). Якщо такі рішення ухвалюються на підставі статті 136(4), то зареєстрована в базі даних інформація включає інформацію про осіб, зазначених у вказаному параграфі.
4. Рішення виключити осіб чи суб’єктів, зазначених у параграфі 2 цієї статті, або накласти фінансові санкції на одержувача ґрунтується на остаточному судовому рішенні або, що стосується зазначених у статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, на остаточному адміністративному рішенні, а в зазначених у статті 136(2) ситуаціях - на попередній правовій оцінці колегії, згаданої в статті 143, для забезпечення централізованого оцінювання таких ситуацій. У випадках, зазначених у статті 141(1), відповідальний розпорядник відстороняє учасника від відповідної процедури присудження.
Без обмеження статті 136(5), відповідальний розпорядник може ухвалити рішення виключити учасника або одержувача та/або накласти фінансову санкцію на одержувача та рішення оприлюднити відповідну інформацію на основі попередньої правової оцінки згідно зі статтею 136(2) лише після отримання рекомендації колегії, зазначеної в статті 143.
Стаття 136. Критерії виключення та рішення про виключення
1. Відповідальний розпорядник виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), з участі в процедурах присудження, що регулюються цим Регламентом, або з відбору для використання коштів Союзу, якщо ця особа чи суб’єкт перебуває в одній чи більше таких ситуацій, що дають підстави для виключення:
(a) особа чи суб’єкт є банкрутом, підлягає процедурам неплатоспроможності або ліквідації, його активами управляє ліквідатор або суд, він уклав компромісну угоду з кредиторами, його господарська діяльність зупинена, або він перебуває в аналогічній ситуації, що випливає з подібної процедури, передбаченої правом Союзу або національним правом;
(b) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що особа чи суб’єкт порушує свої зобов’язання щодо сплати податків або внесків на соціальне забезпечення відповідно до застосовного права;
(c) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що особа чи суб’єкт винен у вчиненні серйозного професійного правопорушення внаслідок порушення ним застосовного права або етичних стандартів професії, до якої ця особа чи суб’єкт належить, або внаслідок скоєння будь-якого протиправного діяння, що впливає на його професійний авторитет, якщо ознакою такого діяння є протиправний умисел або груба необережність, включаючи, зокрема, будь-що з такого:
(i) викривлення в шахрайських цілях або через необережність інформації, необхідної для перевірки відсутності підстав для виключення або перевірки відповідності критеріям прийнятності чи критеріям відбору або при виконанні юридичного зобов’язання;
(ii) укладення угоди з іншими особами чи суб’єктами з метою викривлення конкуренції;
(iii) порушення прав інтелектуальної власності;
(iv) спроба вплинути на ухвалення рішення відповідальним розпорядником під час процедури присудження;
(v) спроба отримати конфіденційну інформацію, що може надати їй неправомірні переваги в процедурі присудження;
(d) остаточним судовим рішенням установлено, що особа чи суб’єкт винен у будь-чому з такого:
(i) шахрайство в розумінні
статті 3 Директиви (ЄС) 2017/1371 Європейського Парламенту і Ради (- 44) та
статті 1 Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств, розробленої відповідно до
Акта Ради від 26 липня 1995 року (- 45);
(ii) корупція відповідно до означення, наведеного в
статті 4(2) Директиви (ЄС) 2017/1371, або активна корупція в розумінні статті 3 Конвенції про боротьбу з корупцією посадових осіб Європейських співтовариств або посадових осіб держав-членів Європейського Союзу, розробленої відповідно до Акта Ради від 26 травня 1997 року (- 46), або діяння, зазначене в статті 2(1) Рамкового рішення Ради
2003/568/ЮВС (- 47), або корупція відповідно до означень, наведених в інших актах застосовного права;
(iii) діяння, пов’язане з кримінальною організацією, відповідно до
статті 2 Рамкового рішення Ради 2008/841/ЮВС (- 48);
(iv) відмивання грошей або фінансування тероризму в розумінні статті 1(3), (4) та (5) Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/849 (- 49);
(v) терористична діяльність або злочини, пов’язані з терористичною діяльністю, згідно з означеннями, наведеними в статтях 1 та 3 Рамкового рішення Ради 2002/475/ЮВС (- 50) відповідно, або підбурювання до вчинення таких злочинів, сприяння їх учиненню, підмовляння до їх учинення або спроба їх учинення відповідно до статті 4 зазначеного Рішення;
(vi) дитяча праця або інші злочини в сфері торгівлі людьми, зазначені в статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/36/ЄС (- 51);
(e) особа чи суб’єкт в істотному відношенні не дотримався основних зобов’язань при виконанні фінансованого з бюджету юридичного зобов’язання, що:
(i) призвело до дострокового припинення юридичного зобов’язання;
(ii) призвело до нарахування неустойки чи інших договірних санкцій; або
(iii) було виявлене розпорядником, OLAF або Рахунковою Палатою за результатами перевірок, аудитів або розслідувань;
(f) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що особа чи суб’єкт учинив правопорушення згідно зі статтею 1(2) Регламенту Ради (ЄС, Євратом) № 2988/95 (- 52);
(g) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що особа чи суб’єкт створив суб’єкта в іншій юрисдикції для ухиляння від виконання податкових, соціальних чи будь-яких інших юридичних зобов’язань у юрисдикції, де розташований його зареєстрований офіс, центральна адміністрація чи основне місце діяльності;
(h) остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням установлено, що було створено суб’єкта для цілей, зазначених у пункті (g).
2. У разі відсутності остаточного судового рішення або, у відповідних випадках, остаточного адміністративного рішення у випадках, зазначених у пунктах (c), (d), (f), (g) та (h) параграфа 1 цієї статті, або у випадку, зазначеному в пункті (e) параграфа 1 цієї статті, відповідальний розпорядник виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), на підставі попередньої правової оцінки діяння, вказаного в зазначених пунктах, беручи до уваги встановлені факти або інші висновки, що містяться в рекомендації колегії, згаданої в статті 143.
Попередня правова оцінка, згадана в першому підпараграфі цього параграфа, не визначає наперед оцінку діяння відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), компетентними органами держав-членів відповідно до національного законодавства. Відповідальний розпорядник невідкладно переглядає своє рішення виключити особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), та/або накласти фінансову санкцію на одержувача після повідомлення про остаточне судове рішення чи остаточне адміністративне рішення. Якщо остаточне судове рішення чи остаточне адміністративне рішення не визначає строку виключення, відповідальний розпорядник визначає такий строк на підставі встановлених фактів та висновків і з урахуванням рекомендації колегії, згаданої в статті 143.
Якщо згідно з таким остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням особа чи суб’єкт, зазначений у статті 135 (2), не винен у вчиненні діяння, що є предметом попередньої правової оцінки, на підставі якої таку особу чи суб’єкта було виключено, відповідальний розпорядник невідкладно скасовує виключення та/або відшкодовує, у відповідних випадках, будь-яку накладену фінансову санкцію.
Зазначені в першому підпараграфі факти й висновки включають, зокрема:
(a) факти, встановлені за результатами аудитів або розслідувань, проведених EPPO щодо тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту (ЄС)
2017/1939, Рахунковою Палатою, OLAF або внутрішнім аудитором, чи будь-якої іншої перевірки, аудиту або контролю, проведеного під відповідальністю розпорядника;
(b) неостаточні адміністративні рішення, що можуть включати дисциплінарні заходи, що їх уживає компетентний наглядовий орган, відповідальний за перевірку застосування стандартів професійної етики;
(c) факти, зазначені в рішеннях осіб та суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1);
(d) інформація, передана згідно з пунктом(d) статті 142(2) суб’єктами, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 62(1);
(e) рішення Комісії стосовно порушення конкурентного права Союзу або рішення національного компетентного органу стосовно порушення конкурентного права Союзу або національного конкурентного права.
3. Будь-яке рішення відповідального розпорядника, ухвалене відповідно до статей 135-142, або, у відповідних випадках, будь-яка рекомендація колегії, згаданої в статті 143, ухвалюється з дотриманням принципу пропорційності, зокрема з урахуванням:
(a) серйозності ситуації, включаючи вплив на фінансові інтереси та імідж Союзу;
(b) часу, що минув після відповідного діяння;
(c) тривалості діяння та його повторення;
(d) того, чи діяння було умисним, або ступеня необережності;
(e) щодо зазначених у пункті (b) параграфа 1 випадках, того, чи йдеться про обмежену суму;
(f) будь-яких інших пом’якшувальних обставин, наприклад:
(i) ступеня співпраці відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), з відповідним компетентним органом, та внеску такої особи чи суб’єкта в розслідування, що визнаний відповідальним розпорядником; або
(ii) надання інформації про ситуацію, що дає підстави для виключення, у формі заяви, згаданої в статті 137(1).
4. Відповідальний розпорядник виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), якщо:
(a) фізична або юридична особа, що є членом адміністративного органу, органу управління або наглядового органу особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), або що має повноваження представництва, ухвалення рішень чи контролю щодо такої особи чи суб’єкта, перебуває в одній чи більше ситуацій, зазначених у пунктах (c)-(h) параграфа 1 цієї статті;
(b) фізична або юридична особа, що приймає на себе необмежену відповідальність за борги особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), перебуває в одній чи більше ситуацій, зазначених у пункті (a) або (b) параграфа 1 цієї статті;
(c) фізична особа, що має важливе значення для присудження або для виконання юридичного зобов’язання, перебуває в одній чи більше ситуацій, зазначених у пунктах (c)-(h) параграфа 1.
5. У випадках, зазначених у параграфі 2 цієї статті, відповідальний розпорядник може тимчасово виключити особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), без попередньої рекомендації колегії, згаданої в статті 143, якщо їх участь у процедурі присудження або їх відбір для використання коштів Союзу становитиме серйозну та неминучу загрозу для фінансових інтересів Союзу. У таких випадках відповідальний розпорядник повинен негайно передати цю справу на розгляд колегії, згаданої в статті 143, та ухвалити остаточне рішення не пізніше 14 днів після отримання рекомендації колегії.
6. Відповідальний розпорядник, беручи до уваги, у відповідних випадках, рекомендацію колегії, згаданої в статті 143, не виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), з участі в процедурі присудження або з відбору для використання коштів Союзу, якщо:
(a) ця особа чи суб’єкт ужив достатніх відновлювальних заходів, зазначених у параграфі 7 цієї статті, щоб засвідчити свою надійність. Цей пункт не застосовується у випадку, зазначеному в пункті (d) параграфа 1 цієї статті;
(b) необхідно забезпечити безперервність надання послуг протягом обмеженого строку і до вжиття відновлювальних заходів, зазначених у параграфі 7 цієї статті;
(c) таке виключення було б непропорційним із огляду на критерії, зазначені в параграфі 3 цієї статті.
Крім того, пункт (а) параграфа 1 цієї статті не застосовується у випадку придбання товарів на особливо вигідних умовах у постачальника, що остаточно припиняє свою господарську діяльність, або в ліквідаторів у рамках процедури неплатоспроможності, компромісної угоди з кредиторами або подібної процедури згідно із законодавством Союзу чи національним законодавством.
У випадках невиключення, зазначених у першому та другому підпараграфах цього параграфа, відповідальний розпорядник вказує причини невиключення особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), та інформує про ці причини колегію, згадану в статті 143.
7. Відновлювальні заходи, зазначені в пункті (а) першого підпараграфа параграфа 6, включають, зокрема:
(a) заходи щодо встановлення причин виникнення ситуацій, що дають підстави для виключення, та конкретні технічні, організаційні та кадрові заходи у відповідній сфері діяльності особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), які підходять для виправлення діяння та запобігання його повторенню в подальшому;
(b) підтвердження того, що особа чи суб’єкт, зазначений у статті 135(2), вжив заходів для відшкодування шкоди, завданої фінансовим інтересам Союзу основними фактами, що утворюють ситуацію, що дає підстави для виключення;
(c) підтвердження того, що особа чи суб’єкт, зазначений у статті 135(2), сплатив будь-який штраф, накладений компетентним органом, або будь-які податки чи внески на соціальне страхування, зазначені в пункті (b) параграфа 1 цієї статті, або забезпечив їх сплату.
8. Відповідальний розпорядник, беручи до уваги, у відповідних випадках, змінену рекомендацію колегії, згаданої в статті 143, невідкладно переглядає ex officio своє рішення виключити особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), або на вимогу цієї особи чи суб’єкта, якщо останній ужив відновлювальних заходів, достатніх для засвідчення своєї надійності, або надав нові відомості, що підтверджують, що зазначена в параграфі 1 цієї статті ситуація, що дає підстави для виключення, більше не існує.
9. У випадку, зазначеному в пункті (b) статті 135(2), відповідальний розпорядник вимагає, щоб конкурсант або учасник тендеру замінив суб’єкта або субпідрядника, на чиї ресурси він має намір покладатися, що перебуває в зазначеній у параграфі 1 цієї статті ситуації, що дає підстави виключення.
Стаття 137. Заява про відсутність ситуації, що дає підстави для виключення, і підтвердження її відсутності
1. Учасник повинен заявити, чи перебуває він в одній із ситуацій, зазначених у статтях 136(1) і 141(1), та, у відповідних випадках, чи вжив він будь-яких відновлювальних заходів, зазначених у пункті (а) першого підпараграфа статті 136(6).
Учасник також повинен заявити, чи вказані нижче особи або суб’єкти перебувають в одній із зазначених у пунктах (c)-(h) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення:
(a) фізичні або юридичні особи, що є членами адміністративного органу, органу управління або наглядового органу учасника або що мають повноваження представництва, ухвалення рішень чи контролю щодо такого учасника;
(b) бенефіціарні власники учасника, що вони означені в пункті (6) статті 3 Директиви (ЄС) 2015/849.
Учасник або одержувач повинен невідкладно повідомити відповідального розпорядника про будь-які зміни в заявлених ситуаціях.
У відповідних випадках, конкурсант або учасник тендеру надає ті самі заяви, що зазначені в першому та другому підпараграфах, підписані субпідрядником або будь-яким іншим суб’єктом, на чиї ресурси він має намір покладатися, залежно від обставин.
Відповідальний розпорядник не вимагає надання заяв, зазначених у першому та другому підпараграфах, коли такі заяви вже були надані для цілей іншої процедури присудження, за умови що ситуація не змінилася і що час, що минув із дати надання заяв, не перевищує одного року.
Відповідальний розпорядник може відмовитись від вимог, передбачених першим та другим підпараграфами щодо договорів із дуже малою вартістю, вартість яких не перевищує суми, зазначеної в пункті 14.4 додатка I.
2. На вимогу відповідального розпорядника, та коли це необхідно для забезпечення належного проведення процедури, учасник, субпідрядник або суб’єкт, на чиї ресурси конкурсант або учасник тендеру має намір покладатися, надає:
(a) відповідне підтвердження того, що він не перебуває в одній із зазначених у статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення;
(b) інформацію про фізичних або юридичних осіб, що є членами адміністративного органу, органу управління або наглядового органу учасника або що мають повноваження представництва, ухвалення рішень чи контролю щодо такого учасника, включаючи осіб та суб’єктів, що входять до структури власності та контролю, та бенефіціарних власників, а також відповідне підтвердження того, що жодна з цих осіб не перебуває в одній із зазначених у пунктах (c)-(f) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення.
(c) відповідне підтвердження того, що фізичні або юридичні особи, що приймають на себе необмежену відповідальність за борги такого учасника, не перебувають у зазначеній у пункті (a) або (b) статті 136(1) ситуації, що дає підстави для виключення.
3. У відповідних випадках та згідно з національним законодавством відповідальний розпорядник може прийняти як належне підтвердження того, що зазначений у параграфі 2 учасник або суб’єкт не перебуває в одній із зазначених у пунктах (a), (c), (d), (f), (g) та (h) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, нещодавній витяг із судового протоколу або, якщо такого немає, з рівноцінного документа, нещодавно виданого судовим або адміністративним органом у його країні осідку, що ці вимоги виконано.
Відповідальний розпорядник може прийняти як належне підтвердження того, що зазначений у параграфі 2 учасник або суб’єкт не перебуває в одній із зазначених у пунктах (a) та (b) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, нещодавнє свідоцтво, видане компетентним органом країни осідку. Якщо свідоцтва такого роду не видаються в країні осідку, учасник може подати заяву під присягою, зроблену в судовому органі або в присутності нотаріуса, або, за відсутності такої заяви, офіційну заяву, зроблену в адміністративному органі або кваліфікованому професійному органі в його країні осідку.
4. Відповідальний розпорядник відмовляється від права вимагати від учасника або суб’єкта, зазначеного в параграфі 2, надання документального підтвердження, зазначеного в параграфах 2 та 3:
(a) якщо він може безкоштовно отримати доступ до такого підтвердження у національній базі даних;
(b) якщо таке підтвердження вже було надано для цілей іншої процедури, та за умови що будь-які надані документи залишаються дійсними і що час, що минув із дати видачі документів, не перевищує одного року;
(c) якщо він визнає, що існує практична неможливість надання такого підтвердження.
5. Параграфи 1-4 цієї статті не застосовуються до осіб та суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1), або до органів Союзу, зазначених у статтях 70 та 71.
Стосовно фінансових інструментів та за відсутності правил та процедур, повністю еквівалентних правилам та процедурам, зазначеним у пункті (d) першого підпараграфа статті 154(4), кінцеві одержувачі та посередники надають особі чи суб’єкту, що використовує кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), підписану заяву, що підтверджує, що вони не перебувають в одній із ситуацій, зазначених у пунктах (a)-(d), (g) та (h) статті 136(1) або пунктах (b) та (c) першого підпараграфа статті 141(1), або в ситуації, що визнана еквівалентною таким ситуаціям за результатами оцінювання, проведеного відповідно до статті 154(4).
Якщо, у виняткових випадках, фінансові інструменти виконуються згідно з пунктом (а) першого підпараграфа статті 62(1), кінцеві одержувачі надають фінансовим посередникам підписану заяву, що підтверджує, що вони не перебувають в одній із ситуацій, зазначених у пунктах (a)-(d), (g) та (h) статті 136(1) або пунктах (b) та (c) першого підпараграфа статті 141(1).
Стаття 138. Фінансові санкції
1. Для забезпечення стримувального впливу відповідальний розпорядник може, беручи до уваги, у відповідних випадках, рекомендацію колегії, згаданої в статті 143, накладати фінансову санкцію на одержувача, що прийняв юридичне зобов’язання та що перебуває в зазначеній у пункті (c), (d), (e) або (f) статті 136(1) ситуації, що дає підстави для виключення.
Стосовно зазначених у пунктах (c)-(f) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, фінансова санкція може бути накладена як альтернатива рішенню про виключення одержувача, якщо таке виключення було б непропорційним з урахуванням критеріїв, зазначених у статті 136(3).
Стосовно зазначених у пунктах (c), (d) та (e) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення, фінансова санкція може бути накладена на додаток до виключення, якщо це необхідно для захисту фінансових інтересів Союзу, враховуючи систематичність діяння, вчинюваного одержувачем для незаконного отримання коштів Союзу.
Незважаючи на перший, другий та третій підпараграфи цього параграфа, фінансова санкція не накладається на одержувача, який відповідно до статті 137 заявив, що він перебуває в ситуації, що дає підстави для виключення.
2. Сума фінансової санкції не повинна перевищувати 10% загальної вартості юридичного зобов’язання. У разі підписання угоди про надання гранту з рядом бенефіціарів фінансова санкція не повинна перевищувати 10% суми гранту, на одержання якої відповідний бенефіціар має право згідно з угодою про надання гранту.
Стаття 139. Тривалість виключення і строк позовної давності
1. Тривалість виключення не повинна перевищувати будь-якого з таких строків:
(a) тривалість, якщо така є, встановлена остаточним судовим рішенням або остаточним адміністративним рішенням держави-члена;
(b) за відсутності остаточного судового рішення або остаточного адміністративного рішення:
(i) п’ять років - у випадках, зазначених у пункті (d) статті 136(1);
(ii) три роки - у випадках, зазначених у пунктах (с) та (e)-(h) статті 136(1).
Особа чи суб’єкт, зазначений у статті 135(2), підлягає виключенню, якщо він перебуває в одній із зазначених у пунктах (a)-(b) статті 136(1) ситуацій, що дають підстави для виключення.
2. Строк позовної давності щодо виключення та/або накладення фінансових санкцій на особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), становить п’ять років та починається з:
(a) дати вчинення діяння, що становить підставу для виключення, або, в разі тривалих чи повторюваних дій, із дати припинення діяння, у випадках, зазначених у пунктах (b)-(e) та (g) і (h) статті 136(1);
(b) дати остаточного судового рішення, ухваленого в національній юрисдикції, або остаточного адміністративного рішення у випадках, зазначених у пунктах (b), (c), (d), (g) та (h) статті 136(1).
Строк позовної давності переривається актом національного органу, Комісії, OLAF, EPPO стосовно тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту (ЄС)
2017/1939, колегії, згаданої в статті 143 цього Регламенту, або будь-якого суб’єкта, що бере участь у виконанні бюджету, якщо про такий акт повідомлено особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2) цього Регламенту, і він стосується розслідувань або судового процесу. У наступний після переривання день починається перебіг нового строку позовної давності.
Для цілей пункту (f) статті 136(1) цього Регламенту застосовується передбачений у статті 3 Регламенту (ЄС, Євратом) № 2988/95 строк позовної давності щодо виключення особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2) цього Регламенту, та/або щодо накладення фінансових санкцій на одержувача.
Якщо діяння відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2) цього Регламенту, підпадає під декілька підстав, викладених у статті 136(1) цього Регламенту, застосовується строк позовної давності, що передбачений для найсерйознішої з таких підстав.
Стаття 140. Оприлюднення виключення та фінансових санкцій
1. Для того щоб, за необхідності, посилити стримувальний вплив виключення та/або фінансової санкції, Комісія за рішенням відповідального розпорядника публікує на своєму вебсайті таку інформацію стосовно виключення та, у відповідних випадках, фінансової санкції у випадках, зазначених у пунктах (c)-(h) статті 136(1):
(a) ім’я/назва відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2);
(b) ситуація, що дає підстави для виключення;
(c) тривалість виключення та/або сума фінансової санкції.
Якщо рішення про виключення та/або накладення фінансової санкції ухвалено на підставі попередньої правової оцінки згідно зі статтею 136(2), в оприлюднюваній інформації зазначається про відсутність остаточного судового рішення або, у відповідних випадках, остаточного адміністративного рішення. У таких випадках інформація про будь-які скарги, їхній статус і результати їх розгляду, а також будь-яке переглянуте рішення відповідального розпорядника оприлюднюються невідкладно. У разі накладення фінансової санкції в оприлюднюваній інформації також зазначається, чи сплачено суму такої санкції.
Рішення про опублікування інформації ухвалює відповідальний розпорядник після винесення відповідного остаточного судового рішення, або, у відповідних випадках, остаточного адміністративного рішення, чи після надання рекомендації колегією, згаданою в статті 143, залежно від обставин. Це рішення набирає чинності через три місяці після повідомлення про нього відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2).
Опублікована інформація видаляється негайно після припинення виключення. У випадку фінансової санкції опублікована інформація видаляється через шість місяців після сплати суми такої санкції.
Стосовно персональних даних, відповідальний розпорядник згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001 інформує відповідну особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2) цього Регламенту, про його права, передбачені чинними правилами захисту даних, і про процедури здійснення цих прав.
2. Інформація, зазначена в параграфі 1 цієї статті, не підлягає опублікуванню за будь-якої з таких обставин:
(a) у разі необхідності збереження конфіденційності розслідування або національного судового провадження;
(b) якщо опублікування може завдати непропорційної шкоди відповідній особі чи суб’єкту, зазначеному в статті 135(2), або іншим чином буде непропорційним згідно з критеріями пропорційності, встановленими в статті 136(3), та з урахуванням суми фінансової санкції;
(c) стосовно фізичної особи, якщо опублікування персональних даних не є виправданим унаслідок виняткових обставин, що включають, між іншим, серйозність діяння або його вплив на фінансові інтереси Союзу. У таких випадках при ухваленні рішення про опублікування інформації повинне враховуватися право на приватність та інші права, передбачені Регламентом (ЄС) № 45/2001.
Стаття 141. Відсторонення від процедури присудження
1. Відповідальний розпорядник відстороняє від процедури присудження учасника, що:
(a) перебуває в ситуації, що дає підстави для виключення, визначеній згідно зі статтею 136;
(b) викривив інформацію, що вимагається як умова участі в процедурі, або не надав такої інформації;
(c) раніше брав участь у підготовці документів, що використовувались у процедурі присудження, якщо це призводить до порушення принципу однакового ставлення, включаючи викривлення конкуренції, що не може бути виправлене інакше.
Відповідальний розпорядник повідомляє іншим учасникам процедури присудження відповідну інформацію, що була предметом обміну в зв’язку з участю учасника в підготовці процедури присудження, що про неї зазначено в пункті (c) першого підпараграфа, чи в результаті такої участі. До будь-якого такого відсторонення учаснику надається можливість довести, що його участь у підготовці процедури присудження не порушує принцип однакового ставлення.
2. Стаття 133(1) застосовується, якщо тільки відсторонення не було обґрунтоване відповідно до пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті рішенням щодо виключення, ухваленим стосовно учасника, після перевірки його зауважень.
Стаття 142. Система завчасного виявляння та виключання
1. Інформація, що обмін нею проводиться в рамках системи завчасного виявляння та виключання, зазначеної в статті 135, повинна бути централізована в базі даних, створеній Комісією (далі - "база даних"), та управління нею здійснюється з дотриманням права на приватність та інших прав, передбачених Регламентом (ЄС) № 45/2001.
Інформація про випадки завчасного виявлення, виключення та/або накладення фінансових санкцій вноситься до бази даних відповідальним розпорядником після повідомлення відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2). Таке повідомлення може бути відстрочене за виняткових обставин у разі наявності вагомих законних підстав для збереження конфіденційності розслідування або національного судового провадження до того, поки не зникнуть такі законні підстави для збереження конфіденційності.
Відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001 Комісія на вимогу інформує зазначену в статті 135(2) особу чи суб’єкта, що підпадає під сферу застосування системи завчасного виявляння та виключання, про дані, що зберігаються в базі даних стосовно цієї особи чи суб’єкта.
Інформація, що міститься в базі даних, оновлюється, у відповідних випадках, після виправлення, видалення або будь-якої зміни даних. Вона підлягає опублікуванню тільки відповідно до статті 140.
2. Функціонування системи завчасного виявляння та виключання здійснюється на основі фактів та висновків, зазначених у четвертому підпараграфі статті 136(2), та на основі передавання Комісії інформації, зокрема з боку:
(a) EPPO - стосовно тих держав-членів, що беруть участь у посиленій співпраці відповідно до Регламенту (ЄС)
2017/1939, або OLAF - відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 883/2013, якщо розслідування, що завершене або триває, показує, що може бути доцільно вжити запобіжних заходів для захисту фінансових інтересів Союзу, з дотриманням процесуальних та фундаментальних прав, і для захисту викривачів;
(b) розпорядника Комісії, європейського офісу, створеного Комісією, або виконавчого агентства;
(c) установи Союзу, європейського офісу, агентства, відмінного від зазначених у пункті (b) цього параграфа, або органу чи особи, якій доручено вжиття заходів СЗБП;
(d) суб’єктів, що виконують бюджет згідно зі статтею 63, у випадках виявленого шахрайства та/або правопорушення та протягом відповідних наступних заходів, коли надання інформації вимагається галузевими правилами;
(e) осіб та суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 62(1), у випадках виявленого шахрайства та/або правопорушення та протягом відповідних наступних заходів.
3. За винятком випадків, коли інформація повинна надаватися відповідно до галузевих правил, інформація, що підлягає наданню згідно з параграфом 2 цієї статті, включає:
(a) ідентифікаційні дані відповідного суб’єкта чи особи;
(b) короткий виклад виявлених ризиків або відповідних фактів;
(c) інформацію, що може допомогти розпоряднику в проведенні перевірки, зазначеної в параграфі 4 цієї статті, або ухвалити рішення про виключення, зазначене в статті 136(1) або (2), або рішення накласти фінансову санкцію згідно зі статтею 138;
(d) у відповідних випадках, інформацію про будь-які спеціальні заходи, необхідні для забезпечення конфіденційності наданої інформації, включаючи заходи щодо збереження доказів для захисту слідства або національного судового провадження.
4. Комісія невідкладно надає інформацію, зазначену в параграфі 3, своїм розпорядникам та розпорядникам її виконавчих агентств, усім іншим установам Союзу, органам Союзу, європейським офісам та агентствам через базу даних, зазначену в параграфі 1, аби вони могли провести необхідну перевірку стосовно поточних процедур присудження та чинних юридичних зобов’язань.
При проведенні такої перевірки відповідальний розпорядник здійснює свої повноваження згідно зі статтею 74 і не виходити за межі того, що передбачено умовами процедури присудження та юридичними зобов’язаннями.
Строк зберігання інформації стосовно завчасного виявлення, наданої відповідно до параграфа 3 цієї статті, не повинен перевищувати одного року. Якщо протягом цього строку відповідальний розпорядник вимагає від колегії надати рекомендацію в справі щодо виключення або фінансових санкцій, строк зберігання може бути продовжений до тих пір, поки відповідальний розпорядник не ухвалить рішення.
5. Усім особам та суб’єктам, що беруть участь у виконанні бюджету відповідно до статті 62, Комісія надає доступ до інформації про рішення про виключення згідно зі статтею 136, щоб вони могли перевірити наявність виключення в системі з метою врахування цієї інформації, у відповідних випадках та під власну відповідальність, при укладанні договорів при виконанні бюджету.
6. У щорічному звіті Комісії перед Європейським Парламентом і Радою відповідно до статті 325(5)
ДФЄС Комісія надає загальну інформацію про рішення, ухвалені розпорядниками за статтями 135-142 цього Регламенту. Цей звіт також повинен містити додаткову інформацію про будь-які рішення, ухвалювані розпорядниками відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 136(6) цього Регламенту і статті 140(2) цього Регламенту, та про будь-які рішення розпорядників відхилитися від рекомендації колегії згідно з третім підпараграфом статті 143(6) цього Регламенту.
Інформація, зазначена в першому підпараграфі цього параграфа, надається з урахуванням вимог конфіденційності та, зокрема, не повинна уможливлювати ідентифікацію відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2).
Стаття 143. Колегія
1. Колегія скликається на вимогу розпорядника будь-якої установи Союзу, органу Союзу, європейського офісу або органу чи особи, яким доручено здійснення певних заходів у рамках СЗБП відповідно до розділу V
ДЄС.
2. До складу колегії входять:
(a) постійний незалежний голова високого рівня, призначуваний Комісією;
(b) два постійні представники Комісії як власника системи завчасного виявляння та виключання, що висловлюють спільну позицію; та
(c) один представник розпорядника, що скликає колегію.
До складу колегії повинні входити фахівці з належною кваліфікацією в правничій і технічній сферах. У колегії діє постійний секретаріат, призначуваний Комісією, що забезпечує поточне управління колегією.
3. Голова обирається з числа колишніх членів Суду Європейського Союзу, Рахункової Палати або колишніх посадових осіб, що займали принаймні посаду генерального директора у відмінній від Комісії установі Союзу. Він обирається на основі його особистих та професійних якостей, великого досвіду в правничій та фінансовій сферах та визнаної компетентності, незалежності і доброчесності. Строк повноважень становить п’ять років та не поновлюється. Голова призначається як спеціальний радник у розумінні статті 5 Умов працевлаштування інших службовців Європейського Союзу. Голова очолює всі засідання колегії. Він є незалежним при виконанні своїх обов’язків. Між його обов’язками голови та будь-якими іншими посадовими обов’язками не повинно існувати конфлікту інтересів.
4. Комісія ухвалює внутрішній регламент колегії.
5. Колегія до ухвалення своїх рекомендацій підтримує право відповідної особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), подавати зауваження щодо фактів або висновків, зазначених у статті 136(2), та щодо попередньої правової оцінки. Право подавати зауваження може бути відстрочене за виняткових обставин у разі наявності вагомих законних підстав для збереження конфіденційності розслідування або національного судового провадження до того, поки не зникнуть такі законні підстави.
6. Рекомендація колегії виключити та/або накласти фінансову санкцію повинна містити, у відповідних випадках, такі елементи:
(a) факти або висновки, зазначені в статті 136(2), та їх попередня правова оцінка;
(b) оцінка необхідності накладення фінансової санкції та її суми;
(c) оцінка необхідності виключення особи чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), і, в разі такої необхідності, пропонована тривалість такого виключення;
(d) оцінка необхідності оприлюднення інформації стосовно зазначеної в статті 135(2) особи чи суб’єкта, якого виключено та/або на якого накладено фінансову санкцію;
(e) оцінка відновлювальних заходів, ужитих особою чи суб’єктом, зазначеним у статті 135(2), у разі вжиття таких заходів.
Якщо відповідальний розпорядник передбачає ухвалити рішення, суворіше за рекомендоване колегією, він забезпечує ухвалення такого рішення з дотриманням права бути заслуханим та правил захисту персональних даних.
Якщо відповідальний розпорядник вирішив відхилитися від рекомендації колегії, він обґрунтовує це рішення перед колегією.
7. Колегія переглядає свою рекомендацію протягом строку виключення на вимогу відповідального розпорядника у випадках, зазначених у статті 136(8), або після повідомлення про остаточне судове рішення або остаточне адміністративне рішення, що встановлює підстави для виключення, якщо таке судове рішення або рішення не визначає тривалості виключення згідно з другим підпараграфом статті 136(2).
8. Колегія невідкладно повідомляє розпорядника, що скликає колегію, про свою переглянуту рекомендацію, після чого розпорядник перевіряє своє рішення.
9. Суд Європейського Союзу має необмежену юрисдикцію перевіряти рішення, згідно з яким розпорядник виключає особу чи суб’єкта, зазначеного в статті 135(2), та/або накладає на одержувача фінансову санкцію, в тому числі скасовувати виключення, зменшувати або збільшувати його тривалість та/або скасовувати, зменшувати або збільшувати накладену фінансову санкцію. Стаття 22(1) Регламенту (ЄС) № 58/2003 не застосовується, коли рішення розпорядника виключити або накласти фінансову санкцію ухвалюється на підставі рекомендації колегії.
Стаття 144. Функціонування бази даних системи завчасного виявляння та виключання
1. Інформація, запитувана в суб’єктів, зазначених у пункті (d) статті 142(2), надається лише через автоматизовану інформаційну систему, створену Комісією, що зараз використовується для повідомляння про випадки шахрайства та правопорушень (далі - "Система повідомлень про правопорушення"), відповідно до галузевих правил.
2. При використанні даних, отриманих через Систему повідомляння про правопорушення, враховується статус національної процедури, що існувала на момент надання інформації. До такого використання проводяться консультації з державою-членом, що надала відповідні дані через Систему повідомляння про правопорушення.
Стаття 145. Виняток щодо Спільного науково-дослідного центру
Дія статей 135-144 не поширюється на СНДЦ.
Секція 3
ІТ-систєми та електронне врядування
Стаття 146. Електронне управління операціями
1. Якщо управління дохідними та видатковими операціями або обміном документами здійснюється за допомогою комп’ютерних систем, документи можуть підписуватися шляхом комп’ютеризованої або електронної процедури, що забезпечує автентифікацію особи, що має право підпису. Такі комп’ютерні системи повинні включати повний та актуальний опис системи, що в ньому визначено зміст усіх полів даних, описано, як опрацьовується кожна окрема операція, та детально пояснено, яким чином комп’ютерна система гарантує існування повного аудиторського сліду кожної операції.
2. За умови попередньої згоди відповідних установ Союзу та держав-членів будь-яка передача документів між ними може здійснюватися електронними засобами.
Стаття 147. Електронне врядування
1. Установи Союзу, виконавчі агентства та органи Союзу, зазначені в статтях 70 та 71, встановлюють та застосовують єдині стандарти електронного обміну інформацією з учасниками. Зокрема, вони, наскільки можливо, розробляють та впроваджують рішення щодо подання, зберігання та опрацювання даних, що подаються в процедурах присудження, і з цією метою запроваджують єдину "зону електронного обміну даними" для учасників. Комісія регулярно звітує Європейському Парламенту і Раді про досягнутий у цьому відношенні прогрес.
2. У рамках спільного управління весь офіційний обмін інформацією між державами-членами та Комісією здійснюється за допомогою засобів, зазначених у галузевих правилах. Ці правила повинні передбачати взаємодійність даних, що збираються або отримуються та передаються при управлінні бюджетом.
Стаття 148. Електронні комунікаційні системи
1. Уся комунікація з одержувачами, включаючи прийняття юридичних зобов’язань та будь-яких змін до них, може здійснюватися через електронні комунікаційні системи.
2. Електронні комунікаційні системи повинні відповідати таким умовам:
(a) доступ до системи та документів, що передаються через неї, можуть мати лише уповноважені особи;
(b) лише уповноважені особи можуть в електронний спосіб підписувати або передавати документ через систему;
(c) уповноважені особи автентифікуються системою встановленими способами;
(d) час і дата електронної транзакції визначаються точно;
(e) зберігається цілісність документів;
(f) зберігається доступність документів;
(g) у відповідних випадках, зберігається конфіденційність документів;
(h) забезпечується захист персональних даних згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.
3. Стосовно даних, що надсилаються або отримуються через таку систему, діє презумпція цілісності даних і точності зазначених системою дати й часу надсилання або отримання даних.
Документ, надісланий або повідомлений за допомогою такої системи, вважається еквівалентним паперовому документу, є прийнятним як доказ у судовому процесі, вважається оригіналом та щодо нього діє презумпція справжності та цілісності, за умови що такий документ не містить будь-яких динамічних функцій, здатних автоматично його змінювати.
Електронні підписи, згадані в пункті (b) параграфа 2, мають таку ж юридичну силу, як і власноручні підписи.
Стаття 149. Подання заявки
1. Порядок подання заявки визначає відповідальний розпорядник, який може встановлювати виключний спосіб подання.
Обрані засоби комунікації повинні забезпечувати справжню конкуренцію та виконання таких умов:
(a) кожне подання містить всю інформацію, необхідну для його оцінювання;
(b) зберігається цілісність даних;
(c) зберігається конфіденційність заявки;
(d) забезпечується захист персональних даних згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.
2. Комісія забезпечує за допомогою відповідних засобів та згідно зі статтею 147(1), щоб учасники могли подавати заявку та будь-які підтвердні докази в електронній формі. Будь-яка електронна комунікаційна система, що використовується для здійснення комунікації та обміну інформацією, повинна бути недискримінаційною, загальнодоступною та сумісною з продуктами інформаційно- комунікаційних технологій загального користування та не обмежувати доступ учасників до процедури присудження.
Комісія регулярно звітує Європейському Парламенту і Раді про прогрес у застосуванні цього параграфа.
3. Пристрої для отримання заявки в електронній формі повинні за допомогою технічних засобів та відповідних процедур гарантувати, що:
(a) учасник може бути достовірно автентифікований;
(b) точний час і дату отримання заявки можна точно визначити;
(c) тільки уповноважені особи мають доступ до переданих даних та можуть визначати або змінювати дати відкриття заявки;
(d) на різних етапах процедури присудження тільки уповноважені особи мають доступ до всіх поданих даних і можуть надавати доступ до даних, якщо це необхідно для процедури;
(e) обґрунтовано забезпечується можливість виявлення будь-якої спроби порушити будь-яку з умов, викладених у пунктах (a)-(d).
Перший підпараграф не застосовується до договорів, вартість яких нижча за граничні показники, зазначені в статті 175(1).
4. Якщо відповідальний розпорядник дозволяє подавати заявку електронними засобами, електронні документи, подані за допомогою таких систем, вважаються оригіналами.
5. Якщо подання здійснюється листом, учасники можуть подавати заявку:
(a) поштою або кур’єрською службою, і тоді доказом є поштовий штемпель або дата квитанції про відправлення;
(b) шляхом доставлення до приміщення відповідального розпорядника особисто учасником або агентом, і в цьому випадку доказом є підтвердження про отримання.
6. Подаючи заявку, учасники погоджуються отримувати повідомлення про результат процедури електронними засобами.
7. Параграфи 1-6 цієї статті не застосовуються до відбору осіб чи суб’єктів, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1).
ГЛАВА 3
Правила, застосовні до прямого управління
Стаття 150. Оцінювальний комітет
1. Заявку розглядає оцінювальний комітет.
2. Відповідальний розпорядник призначає склад оцінювального комітету.
Оцінювальний комітет складається принаймні з трьох осіб.
3. Члени оцінювального комітету, що оцінює заявки на грант або тендерні пропозиції, представляють принаймні дві структурні одиниці установ Союзу або органів Союзу, зазначених у статтях 68, 70 та 71, що не мають між собою ієрархічних зв’язків та що з них принаймні одна не підпорядковується відповідальному розпоряднику. Якщо представництва та місцеві підрозділи за межами Союзу, наприклад делегація Союзу, офіс чи філія у третій країні, та органи Союзу, зазначені в статтях 68, 70 та 71, не мають окремих структурних одиниць, вимога щодо структурних одиниць, що не мають між собою ієрархічних зв’язків, не застосовується.
Зовнішні експерти можуть надавати допомогу оцінювальному комітету згідно з рішенням відповідального розпорядника.
Членами оцінювального комітету можуть бути зовнішні експерти, якщо така можливість передбачена в базовому акті.
4. Членами оцінювального комітету, що оцінює заявки в конкурсі на призи, можуть бути особи, зазначені в першому підпараграфі параграфа 3, або зовнішні експерти.
5. Члени оцінювального комітету і зовнішні експерти повинні дотримуватися статті 61.
Стаття 151. Уточнення та виправлення заявки
Відповідальний розпорядник може виправляти очевидні канцелярські помилки в заявці після підтвердження учасником відповідного виправлення.
Якщо учасник не надає доказів або не робить заяв, оцінювальний комітет або, у відповідних випадках, відповідальний розпорядник, за винятком належним чином обґрунтованих випадків, просить учасника надати відсутню інформацію або уточнити підтвердні документи.
Такі інформація, уточнення або підтвердження не повинні суттєво змінювати заявку.
Стаття 152. Гарантії
1. За винятком договорів та грантів, вартість яких не перевищує 60000 євро, відповідальний розпорядник може, за умови пропорційності та з урахуванням проведеного розпорядником аналізу ризиків, вимагати надання гарантії:
(a) підрядниками або бенефіціарами для обмеження фінансових ризиків, пов’язаних із виплатою попереднього фінансування (далі - "гарантія щодо попереднього фінансування");
(b) підрядниками для забезпечення дотримання істотних договірних зобов’язань у разі виконання робіт, постачання товарів або надання комплексних послуг (далі - "гарантія виконання");
(c) підрядниками для забезпечення повного виконання договору протягом строку відповідальності за договором (далі - "гарантійне утримання").
СНДЦ звільняється від обов’язку надання гарантій.
Стосовно грантів відповідальний розпорядник може вирішити поділити платіж на декілька частин замість того, щоб вимагати надання гарантії щодо попереднього фінансування.
2. Відповідальний розпорядник вирішує, чи гарантія повинна бути виражена в євро або у валюті договору чи угоди про надання гранту.
3. Гарантія видається банком або уповноваженою фінансовою установою, затвердженою відповідальним розпорядником.
На вимогу підрядника або бенефіціара та за згодою відповідального розпорядника:
(a) гарантії, зазначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 1, можуть бути замінені солідарною гарантією підрядника або бенефіціара і третьої особи;
(b) гарантія, зазначена в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, може бути замінена безвідкличною та безумовною солідарною гарантією бенефіціарів, що є сторонами тієї самої угоди про надання гранту.
4. Гарантія призводить до надання банком чи фінансовою установою або третьою особою безвідкличного забезпечення або до набуття статусу гаранта першої черги за зобов’язаннями підрядника або бенефіціара.
5. Якщо в процесі виконання договору або угоди про надання гранту розпоряднику стане відомо, що гарант не уповноважений або більше не уповноважений видавати гарантії відповідно до чинного національного законодавства, розпорядник повинен вимагати від підрядника або бенефіціара заміни гарантії, виданої таким гарантом.
Стаття 153. Гарантія щодо попереднього фінансування
1. Гарантія щодо попереднього фінансування надається на суму, що не перевищує суми попереднього фінансування, і діє протягом строку, достатнього для того, щоб її можна було застосувати.
2. Гарант за гарантією щодо попереднього фінансування звільняється від зобов’язань після вирахування попереднього фінансування з проміжних платежів або виплат залишку підряднику чи бенефіціару відповідно до умов договору або умов угоди про надання гранту.
РОЗДІЛ VI
НЕПРЯМЕ УПРАВЛІННЯ
Стаття 154. Непряме управління
1. Відбір осіб та суб’єктів, яким буде доручено використання коштів Союзу або виконання бюджетних гарантій відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), повинен бути прозорим, відповідати характеру заходу та не повинен призводити до конфлікту інтересів. При відборі осіб та суб’єктів, зазначених у пунктах (c)(ii), (v), (vi) та (vii) першого підпараграфа статті 62(1), також враховуються їхні фінансові та операційна спроможність.
Якщо особу чи суб’єкта визначено в базовому акті, то передбачений у статті 35 фінансовий звіт повинен включати обґрунтування вибору цієї конкретної особи чи суб’єкта.
У випадках виконання мережею, що вимагає призначення принаймні одного органу чи суб’єкта на кожну державу-члена або на кожну відповідну країну, орган або суб’єкт призначається державою-членом або відповідною країною згідно з базовим актом. У всіх інших випадках Комісія призначає такі органи або таких суб’єктів за погодженням із державами-членами або відповідними країнами.
2. Особи та суб’єкти, яким доручено використання коштів Союзу або виконання бюджетних гарантій відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1), повинні дотримуватись принципів розсудливого управління фінансами, прозорості, недискримінації та видимості діяльності Союзу. Якщо Комісія укладає рамкові угоди про фінансове партнерство відповідно до статті 130, ці принципи повинні бути додатково описані в таких угодах.
3. До підписання угод про внесок, угод про фінансування або гарантійних угод Комісія забезпечує рівень захисту фінансових інтересів Союзу, еквівалентний рівню, що передбачений, коли Комісія виконує бюджет відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 62(1). Комісія робить це шляхом оцінювання систем, правил та процедур осіб або суб’єктів, що використовують кошти Союзу, якщо вона має намір покладатися на такі системи, правила та процедури для здійснення заходу, або шляхом ужиття відповідних наглядових заходів згідно з параграфом 5 цієї статті.
4. Комісія відповідно до принципу пропорційності та з належним урахуванням характеру заходу та пов’язаних фінансових ризиків оцінює, чи особи та суб’єкти, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1):
(a) створюють та забезпечують функціонування ефективної та дієвої системи внутрішнього контролю, що заснована на найкращій міжнародній практиці та дає можливість, зокрема, запобігати правопорушенням і шахрайству, виявляти й усувати їх;
(b) використовують систему бухгалтерського обліку, що своєчасно забезпечує точну, повну та достовірну інформацію;
(c) підлягають незалежному зовнішньому аудиту, що проводиться відповідно до визнаних на міжнародному рівні стандартів аудиту аудиторською службою, функціонально незалежною від відповідної особи чи суб’єкта;
(d) застосовують відповідні правила та процедури надавання фінансування третім особам, включаючи прозорі, недискримінаційні, ефективні та дієві процедури перевірки, правила стягування безпідставно сплачених коштів та правила припинення доступу до фінансування;
(e) оприлюднюють достатню інформацію про їхніх одержувачів, рівноцінну інформації, що передбачена статтею 38;
(f) забезпечують захист персональних даних, рівноцінний захисту, зазначеному в статті 5.
Крім того, за погодженням із відповідними особами чи суб’єктами Комісія може оцінювати інші правила та процедури, наприклад витрати на адміністрування бухгалтерської практики цих осіб чи суб’єктів. За результатами такої оцінки Комісія може вирішити покладатися на ці правила та процедури.
Особи чи суб’єкти, що були оцінені відповідно до першого та другого підпараграфів, невідкладно інформують Комісію, чи зазнали їхні системи, правила чи процедури будь-яких суттєвих змін, що можуть вплинути на достовірність оцінки Комісії.
5. Якщо відповідні особи чи суб’єкти дотримуються параграфа 4 лише частково, Комісія вживає належних наглядових заходів для забезпечення захисту фінансових інтересів Союзу. Такі заходи зазначаються у відповідних угодах. Інформація про будь-які такі заходи надається Європейському Парламенту і Раді на їхню вимогу.
6. Комісія може вирішити не вимагати оцінювання ex ante згідно з параграфами 3 і 4:
(a) стосовно органів Союзу, зазначених у статтях 70 та 71, та органів або осіб, зазначених у пункті (c) (viii) першого підпараграфа статті 62(1), що ухвалили фінансові правила за попередньою згодою Комісії;
(b) стосовно третіх країн або призначуваних ними органів, якщо Комісія продовжує виконувати функції управління фінансами, що гарантують достатній захист фінансових інтересів Союзу; або
(c) стосовно процедур, що прямо вимагаються Комісією, включаючи її власні процедури і процедури, зазначені в базових актах.
7. Якщо системи, правила чи процедури осіб або суб’єктів, зазначених у пункті (c) першого підпараграфа статті 62(1), оцінені як відповідні, внески Союзу до цих осіб або суб’єктів можуть виконуватися згідно з цим розділом. Якщо такі особи чи суб’єкти беруть участь у запрошенні подати пропозиції, вони повинні дотримуватися правил запрошення подати пропозиції, що викладені в розділі VIII. У такому разі розпорядник може вирішити підписати угоду про внесок або угоду про фінансування замість угоди про надання гранту.
Стаття 155. Використання коштів Союзу та виконання бюджетних гарантій
1. Особи та суб’єкти, що використовують кошти Союзу або виконують бюджетні гарантії, надають Комісії:
(a) звіт про використання коштів Союзу або виконання бюджетних гарантій, включаючи виконання умов або досягнення результатів, зазначених у пункті (а) першого підпараграфа статті 125(1);
(b) якщо внесок відшкодовує видатки, їхню бухгалтерську звітність щодо понесених видатків;
(c) заяву менеджменту, що містить інформацію, зазначену в пункті (a) та, у відповідних випадках, в пункті (b), і що підтверджує, що:
(i) інформація викладена належним чином, є повною і достовірною;
(ii) кошти Союзу були використані за цільовим призначенням, згідно з угодами про внесок, угодами про фінансування чи гарантійними угодами або, у відповідних випадках, згідно з відповідними галузевими правилами;
(iii) запроваджені системи контролю дають необхідні гарантії щодо законності основних транзакцій;
(d) огляд підсумкових аудиторських звітів та проведених контрольних заходів, включаючи аналіз характеру та масштабів помилок та слабких місць, виявлених у системах, а також ужитих або планованих коригувальних дій.
У випадках взаємного використання результатів аудитів згідно зі статтею 127 зазначений у пункті (d) першого підпараграфа цього параграфа огляд повинен включати всю відповідну аудиторську документацію, що буде предметом взаємного використання.
Стосовно заходів, що завершуються до кінця відповідного фінансового року, остаточний звіт може замінювати заяву менеджменту, згадану в пункті (c) першого підпараграфа, за умови що він поданий до 15 лютого наступного фінансового року.
Зазначені в першому підпараграфі документи супроводжуються висновком незалежного аудиторського органу, складеним відповідно до визнаних на міжнародному рівні стандартів аудиту. У такому висновку зазначається, чи створені системи контролю функціонують належним чином та є економічно ефективними, і чи є основні транзакції законними. У висновку також зазначається, чи аудиторська перевірка ставить під сумнів зміст заяви менеджменту, згаданої в пункті (c) першого підпараграфа. За відсутності такого висновку розпорядник може вимагати гарантій еквівалентного рівня за допомогою інших незалежних засобів.
Документи, зазначені в першому підпараграфі, надаються Комісії не пізніше 15 лютого наступного фінансового року. Згаданий у третьому підпараграфі висновок надається Комісії не пізніше 15 березня зазначеного року.
Зобов'язання, викладені в цьому параграфі, не обмежують угоди, укладені з ЄІБ, ЄІФ, організаціями держав-членів, міжнародними організаціями та третіми країнами. Стосовно заяви менеджменту такі угоди повинні включати принаймні обов’язок цих суб’єктів щороку надавати Комісії заяву про те, що протягом відповідного фінансового року кошти Союзу використовувались та обліковувались відповідно до статті 154(3) і (4) та відповідно до зобов’язань, передбачених у таких угодах. Така заява може бути включена до остаточного звіту, якщо здійснюваний захід обмежується 18 місяцями.
2. При використанні коштів Союзу особи та суб’єкти повинні:
(a) дотримуватись чинного права Союзу та узгоджених міжнародних стандартів і стандартів Союзу, а отже, не підтримувати заходів, що сприяють відмиванню грошей, фінансуванню тероризму, ухилянню від сплати податків, чи податковому шахрайству;
(b) при виконанні фінансових інструментів та бюджетних гарантій відповідно до розділу X не укладати нових або поновлених операцій із суб’єктами, зареєстрованими або заснованими в юрисдикціях, що зазначені у відповідній політиці Союзу про некооперативні юрисдикції, або що визначені як треті країни з високим ризиком відповідно до статті 9(2) Директиви (ЄС) 2015/849, або що фактично не відповідають податковим стандартам Союзу або міжнародним податковим стандартам щодо прозорості та обміну інформацією.
Суб’єкти можуть відступати від пункту (b) першого підпараграфа, тільки якщо захід фізично реалізується в одній із таких юрисдикцій і не має жодних ознак того, що відповідна операція підпадає під будь-яку з категорій, перелічених у пункті (а) першого підпараграфа.
При укладанні угод із фінансовими посередниками суб’єкти, що виконують фінансові інструменти та бюджетні гарантії відповідно до розділу X, повинні транспонувати зазначені в цьому параграфі вимоги до відповідних угод та вимагати від фінансових посередників звітувати про їх дотримання.
3. При виконанні фінансових інструментів та бюджетних гарантій відповідно до розділу X особи та суб’єкти застосовують принципи та стандарти, встановлені правом Союзу про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму, зокрема Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/847 (- 53) і Директиву (ЄС) 2015/849. Вони обумовлюють фінансування згідно з цим Регламентом розкриттям інформації про бенефіціарних власників відповідно до Директиви (ЄС) 2015/849 та оприлюднюють звітні дані щодо кожної країни в розумінні статті 89(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС (- 54).
4. Комісія перевіряє, чи використовуються кошти Союзу або бюджетні гарантії згідно з умовами, викладеними у відповідних угодах. Якщо витрати особи чи суб’єкта відшкодовуються на основі спрощеного варіанту витрат відповідно до пунктів (c), (d) та (e) першого підпараграфа статті 125(1), то стаття 181(1)-(5) і статті 182-185 застосовуються mutatis mutandis. Якщо кошти Союзу або бюджетні гарантії використовувалися з порушенням зобов’язань, викладених у відповідних угодах, застосовується стаття 131.
5. У фінансованих декількома донорами заходах, якщо внесок Союзу відшкодовує видатки, передбачена в параграфі 4 процедура полягає в перевірянні того, чи використовувала особа або суб’єкт суму, що відповідає сплаченій Комісією сумі стосовно відповідного заходу, згідно з умовами, встановленими у відповідній угоді про грант, угоді про внесок або угоді про фінансування.
6. Угоди про внесок, угоди про фінансування та гарантійні угоди повинні чітко визначати функції та зобов’язання особи чи суб’єкта, що використовує кошти Союзу, включаючи зобов’язання, викладені в статті 129, та умови сплати внеску. Такі угоди також, у відповідних випадках, повинні визначати взаємно узгоджену винагороду, що повинна відповідати умовам, згідно з якими здійснюються заходи, з урахуванням ситуацій кризи та нестабільності, та, якщо необхідно, залежати від досягнутих результатів. Такі угоди також повинні включати правила звітування перед Комісією про виконання завдань, очікувані результати, включаючи показники результативності, та зобов’язання осіб або суб’єктів, що використовують кошти Союзу, невідкладно повідомляти Комісію про випадки виявленого шахрайства та правопорушення і про заходи щодо їх подальшого контролю.
7. Усі угоди про внесок, угоди про фінансування та гарантійні угоди надаються Європейському Парламенту і Раді на їхню вимогу.
8. Ця стаття не застосовується до внеску Союзу до органів Союзу, що підпадають під окрему процедуру схвалення виконання бюджету відповідно до статей 70 та 71, за винятком можливих спеціальних угод про внесок.
Стаття 156. Непряме управління з міжнародними організаціями
1. Комісія відповідно до пункту (c)(ii) першого підпараграфа статті 62(1) може виконувати бюджет непрямо з міжнародними організаціями публічного сектора, створеними згідно з міжнародними угодами (далі - "міжнародні організації"), та зі спеціалізованими агентствами, створеними такими організаціями. Такі угоди передаються Комісії в рамках оцінювання, що його проводить Комісія відповідно до статті 154(3).
2. Зазначені нижче організації прирівнюються до міжнародних організацій:
(a) Міжнародний Комітет Червоного Хреста;
(b) Міжнародна федерація національних товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.
3. Комісія може ухвалити належним чином обґрунтоване рішення про надання статусу міжнародної організації неприбутковій організації, за умови що вона відповідає таким умовам:
(a) вона є юридичною особою та має автономні органи управління;
(b) її створено для виконання спеціальних завдань, що становлять загальний міжнародний інтерес;
(c) щонайменше шість держав-членів є членами неприбуткової організації;
(d) їй надаються належні фінансові гарантії;
(e) вона діє на основі постійної структури та відповідно до систем, правил та процедур, що можуть бути оцінені відповідно до статті 154(3).
4. Якщо міжнародні організації використовують кошти в рамках непрямого управління, застосовуються укладені з ними угоди про перевірку.
Стаття 157. Непряме управління з організаціями держав-членів
1. Комісія відповідно до пунктів (c)(v) та (vi) першого підпараграфа статті 62(1) може виконувати бюджет непрямо з організаціями держав-членів.
2. Якщо Комісія виконує бюджет непрямо з організаціями держав-членів, вона покладається на системи, правила та процедури таких організацій, що були оцінені відповідно до статті 154(3) та (4).
3. Рамкові угоди про фінансове партнерство, укладені з організаціями держав-членів згідно зі статтею 130, додатково визначають обсяг та порядок взаємного використання систем, правил та процедур організацій держав-членів та можуть включати окремі положення про взаємне використання результатів оцінювань та аудитів згідно зі статтями 126 та 127.
Стаття 158. Непряме управління з третіми країнами
1. Комісія може виконувати бюджет опосередковано з третьою країною або призначеними цією країною органами відповідно до пункту (c)(i) першого підпараграфа статті 62(1) шляхом укладення угоди про фінансування, що описує інтервенції Союзу в третю країну та встановлює метод виконання щодо кожної частини заходу.
2. Стосовно тієї частини заходу, що виконується непрямо з третьою країною або призначеними нею органами, угода про фінансування, на додаток до зазначених у статті 155(5) елементів, повинна чітко визначати ролі та обов’язки третьої країни та Комісії при використанні коштів. Угода про фінансування також визначає правила та процедури, що підлягають застосовуванню третьою країною при використанні коштів Союзу.
Стаття 159. Операції змішаного фінансування
1. Управління операціями змішаного фінансування здійснює Комісія або особи чи суб’єкти, що використовують кошти Союзу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 62(1).
2. Розділ X застосовується у випадках виконання фінансових інструментів та бюджетних гарантій у рамках механізму або платформи змішаного фінансування.
3. Щодо фінансових інструментів та бюджетних гарантій, виконуваних у рамках механізмів або платформ змішаного фінансування, пункт (h) першого підпараграфа статті 209(2) вважається дотриманим, якщо оцінювання ex ante проводиться до встановлення відповідного механізму або платформи змішаного фінансування.
4. Річні звіти згідно зі статтею 249 складаються на рівні механізму або платформи змішаного фінансування з урахуванням усіх фінансових інструментів та бюджетних гарантій, що згруповані в рамках цього механізму або платформи, і з чітким визначенням різних видів фінансової підтримки, що наявні в рамках механізму або платформи.
РОЗДІЛ VII
ЗАКУПІВЛІ ТА КОНЦЕСІЇ
ГЛАВА 1
Загальні положення
Стаття 160. Принципи, застосовні до договорів, та сфера застосування
1. Усі договори, що повністю або частково фінансуються з бюджету, повинні відповідати принципам прозорості, пропорційності, однакового ставлення та недискримінації.
2. Усі договори укладаються на якомога ширшій конкурсній основі, за винятком випадків, коли використовується процедура, зазначена в пункті (d) статті 164(1).
Розрахункова вартість договору не повинна визначатися з метою обходу застосовних правил, а також не допускається поділ договору для такої мети.
Публічний замовник за потреби ділить договір на частини з урахуванням широкої конкуренції.
3. Публічні замовники не повинні використовувати рамкові угоди неналежним чином або так, щоб метою чи наслідками таких договорів були перешкоджання конкуренції, її обмеження або викривлення.
4. СНДЦ може отримувати фінансування за рахунок асигнувань, відмінних від асигнувань на дослідження і технологічний розвиток, стосовно його участі у процедурах закупівель, що фінансуються повністю або частково з бюджету.
5. Правила щодо закупівель, викладені в цьому Регламенті, не застосовуються до діяльності СНДЦ, що провадиться від імені третіх осіб, за винятком принципів прозорості та однакового ставлення.
Стаття 161. Додаток про закупівлі і делегування повноважень
Детальні правила щодо закупівель викладені в додатку I до цього Регламенту. Щоб гарантувати, що установи Союзу при укладанні договорів за власний рахунок застосовують ті самі стандарти, що і стандарти, встановлені для публічних замовників, на яких поширюється дія Директив 2014/23/ЄС та 2014/24/ЄС, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 269 цього Регламенту для внесення змін до додатка I до цього Регламенту, щоб приводити зазначений додаток у відповідність до змін, внесених до зазначених Директив, та вносити відповідні технічні зміни.
Стаття 162. Змішані договори і спільна закупівельна термінологія
1. Змішаний договір стосовно двох або більше видів закупівель (роботи, товари чи послуги) або концесій (роботи чи послуги) чи як закупівель, так і концесій, укладається відповідно до положень, застосовних до того виду закупівель, що характеризує основний предмет відповідного договору.
2. У разі змішаних договорів, що стосуються товарів та послуг, основний предмет визначається шляхом порівняння вартості відповідних товарів чи послуг.
Договір стосовно одного виду закупівель (роботи, товари чи послуги) або концесій (роботи чи послуги), укладається відповідно до положень, застосовних до відповідного публічного договору.
3. Цей розділ не застосовується до договорів про надання технічної допомоги, укладених з ЄІБ або ЄІФ.
4. Будь-яке покликання на номенклатуру в контексті закупівель робиться з використанням Спільної закупівельної термінології (CPV) відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2195/2002 (- 55).
Стаття 163. Заходи з оприлюднення
................Перейти до повного тексту